Козелець, смт, Козелецький район, Чернігівська область
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
Козелець, смт, Козелецький район, Чернігівська область
Козелець, Козелецький район, Чернігівська область
Козелец, Козелецкий район, Черниговская область
Козелец, Козелецкая волость
Троицкая церковь
Николаевская Каменная церковь
1824 - священник Георгий Кустовский
Некоторые фамилии жителей с. Козелец (Николаевская Каменная церковь, 1851-1856):
Боженок
Бондарев
Василенко
Воронкевич
Гламазда
Данилевский
Клименко
Кожа
Кривицкий
Круглик
Левошко
Лоза
Луговский
Миненко
Нагорный
Опенько
Прибытько
Птошевский
Птуха
Ремез
Сашко
Табачный
Ткаченко
Шестопаловый
Щуревский
Юрченко
Якимченко
Козелец, Козелецкий район, Черниговская область
Козелец, Козелецкая волость
Троицкая церковь
Николаевская Каменная церковь
1824 - священник Георгий Кустовский
Некоторые фамилии жителей с. Козелец (Николаевская Каменная церковь, 1851-1856):
Боженок
Бондарев
Василенко
Воронкевич
Гламазда
Данилевский
Клименко
Кожа
Кривицкий
Круглик
Левошко
Лоза
Луговский
Миненко
Нагорный
Опенько
Прибытько
Птошевский
Птуха
Ремез
Сашко
Табачный
Ткаченко
Шестопаловый
Щуревский
Юрченко
Якимченко
Удачи в поисках!
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Козелець, Козелецький район, Чернігівська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки
Козелець — селище міського типу, центр району, розташоване на річці Острі (басейн Десни), за 40 км від залізничної станції Бобровиця, на автошляху Київ—Чернігів. Населення — 7251 чоловік.
На території і в околицях Козельця виявлено ранньослов’янські поселення перших та VIII—IX століть н. е., городище, поселення й курганний могильник часів Київської Русі.
Назва селища, напевне, походить від польових квітів козельців з родини лютикових, які щовесни барвистим килимом покривають рівнини берегів річки Остра.
Козелець відомий з початку XVII ст. Тоді він був уже значним укріпленим містом, яке входило до складу Речі Посполитої. Населення займалося хліборобством, ремеслами. Важливу галузь господарства становило рибальство. Рибу ловили не тільки в річках, а й у ставках, які спеціально споруджувалися навколо міста. Значно розвинута була переробка сільськогосподарської сировини, серед якої чільне місце посідало млинарство. Соціальний гніт, якого зазнавали найбідніші верстви населення, доповнювався національним і релігійним. Силою насаджувався католицизм. Особливо терпіли жителі через військові постої. Все це було причиною того, що козаки й міщани брали активну участь у селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти в 20—30-х роках XVII ст. І хоч ці виступи закінчилися поразкою, населення міста відмовилося визнати унію.
Славну сторінку вписали жителі Козельця в історію визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. 1649 року була створена Козелецька сотня, що входила до Київського полку, а Козелець став сотенним містом. Сотня брала участь у найважливіших битвах — під Пилявцями, Берестечком, Батогом та ін. На Переяславській раді, де приймалось історичне рішення про возз’єднання України з Росією, були й представники від Козельця. Його делегацію представляли війт Т. Яковенко і член магістрату А. Павленко. За стійкість і мужність населення в боротьбі проти польських поневолювачів під час визвольної війни Богдан Хмельницький грамотою від 1656 року надав Козельцю магдебурзьке право, підтверджене російським урядом, що певною мірою захищало місто від сваволі феодалів.
За магдебурзьким правом міщанам надавалася можливість створювати органи самоврядування. Вони обирали магістрат на чолі з війтом. Членами магістрату і війтом могли бути лише представники заможних верств. Війта затверджував гетьман, і тільки йому він підлягав. Магістрат займався адміністративними, фінансовими, судовими й міськими господарськими справами.
В середині XVII ст. Козелець став цілком визначеним ремісничо-торговим центром. У 1666 році тут налічувалося 357 дворів, з них самостійних хазяїв-ремісників — 83 двори, бобилів і підсусідків ремісничих — 12 дворів, купців — 10. Хліборобством населення не займалося, бо місто не мало ні угідь, ні випасів. Майже всі ремісники об’єднувалися в цехи: шевський, ткацький, кравецький та інші.
Козелець — селище міського типу, центр району, розташоване на річці Острі (басейн Десни), за 40 км від залізничної станції Бобровиця, на автошляху Київ—Чернігів. Населення — 7251 чоловік.
На території і в околицях Козельця виявлено ранньослов’янські поселення перших та VIII—IX століть н. е., городище, поселення й курганний могильник часів Київської Русі.
Назва селища, напевне, походить від польових квітів козельців з родини лютикових, які щовесни барвистим килимом покривають рівнини берегів річки Остра.
Козелець відомий з початку XVII ст. Тоді він був уже значним укріпленим містом, яке входило до складу Речі Посполитої. Населення займалося хліборобством, ремеслами. Важливу галузь господарства становило рибальство. Рибу ловили не тільки в річках, а й у ставках, які спеціально споруджувалися навколо міста. Значно розвинута була переробка сільськогосподарської сировини, серед якої чільне місце посідало млинарство. Соціальний гніт, якого зазнавали найбідніші верстви населення, доповнювався національним і релігійним. Силою насаджувався католицизм. Особливо терпіли жителі через військові постої. Все це було причиною того, що козаки й міщани брали активну участь у селянсько-козацьких повстаннях проти польської шляхти в 20—30-х роках XVII ст. І хоч ці виступи закінчилися поразкою, населення міста відмовилося визнати унію.
Славну сторінку вписали жителі Козельця в історію визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. 1649 року була створена Козелецька сотня, що входила до Київського полку, а Козелець став сотенним містом. Сотня брала участь у найважливіших битвах — під Пилявцями, Берестечком, Батогом та ін. На Переяславській раді, де приймалось історичне рішення про возз’єднання України з Росією, були й представники від Козельця. Його делегацію представляли війт Т. Яковенко і член магістрату А. Павленко. За стійкість і мужність населення в боротьбі проти польських поневолювачів під час визвольної війни Богдан Хмельницький грамотою від 1656 року надав Козельцю магдебурзьке право, підтверджене російським урядом, що певною мірою захищало місто від сваволі феодалів.
За магдебурзьким правом міщанам надавалася можливість створювати органи самоврядування. Вони обирали магістрат на чолі з війтом. Членами магістрату і війтом могли бути лише представники заможних верств. Війта затверджував гетьман, і тільки йому він підлягав. Магістрат займався адміністративними, фінансовими, судовими й міськими господарськими справами.
В середині XVII ст. Козелець став цілком визначеним ремісничо-торговим центром. У 1666 році тут налічувалося 357 дворів, з них самостійних хазяїв-ремісників — 83 двори, бобилів і підсусідків ремісничих — 12 дворів, купців — 10. Хліборобством населення не займалося, бо місто не мало ні угідь, ні випасів. Майже всі ремісники об’єднувалися в цехи: шевський, ткацький, кравецький та інші.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Козелець, Козелецький район, Чернігівська область
Частина ІІ
На боротьбу за відновлення влади Рад піднімалися широкі маси трудящих. Вони подали велику допомогу бійцям Богунського полку, що наступали з півночі на Козелець. 23 січня 1919 року місто було визволене від петлюрівців. Охоплені панікою вороги тікали, кидаючи зброю і спорядження. В місті відбувся масовий мітинг, де проголошено відновлення Радянської влади і створено ревком, головою якого став П. С. Волошин, колишній матрос Балтійського флоту, направлений Чернігівським губревкомом у Козелець. Наприкінці січня 1919 року відновив роботу Козелецький партійний комітет, очолюваний І. Г. Слуцьким. 14 березня був скликаний перший повітовий з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, де обрано виконавчий комітет і раднаргосп з відділами: загальним, транспортним і промисловим.
Органи Радянської влади головну увагу приділяли відбудові господарства. 6 травня 1919 року в Козельці відкрилася перша радянська механічна майстерня, яка ремонтувала сільськогосподарський реманент. Вживалися заходи щодо організації медичного обслуговування населення і народної освіти. 20—23 травня відбувся повітовий учительський з’їзд, який прийняв постанову про активну участь
учителів у створенні єдиної трудової школи. 5 липня відкрито центральну бібліотеку, що мала 15 тис. примірників книжок. Наприкінці травня створено народний суд.
Га мирному життю загрожував новий ворог — з півдня наступали полчища денікінців. За рішенням губкому було створено підпільний повітовий ревкому у складі П. С. Волошина, 0. Я. Ткаченка, С. Дудерського і М. С. Кривицького. На допомогу їм прибула член губпарткому О. Г. Листопад. У вересні 1919 року білогвардійці захопили Козелець і відновили владу поміщиків і капіталістів. Члени парткому й ревкому пішли в підпілля. В місті почалися грабежі населення, погроми, жорстокі розправи з активістами. По-звірячому було вбито члена РКП(б) О. Григор’єву. Для боротьби з денікінцями підпільний повітовий ревком створив партизанський загін під командуванням С. І. Галая. Цей загін підтримував тісні зв’язки з загоном Ніжинського повіту. Більшовик С. М. Іванина організував загін, що влився в бригаду Червоного козацтва під командуванням В. М. Примакова. У бригаді С. М. Іванина був комісаром і зарекомендував себе як полум’яний агітатор.
Радянські війська, зламавши опір денікінців, 8 грудня 1919 року вступили до Козельця. В місті була назавжди відновлена Радянська влада. Розгорнув роботу партійний комітет, який очолював О. Я. Ткаченко. В лютому 1920 року в селах повіту були проведені вибори до місцевих Рад. 16 лютого на повітовому з’їзді Рад обрано міську Раду й повітвиконком, якому ревком передав свої повноваження. Партком і міськрада за допомогою населення насамперед організували постачання частин Червоної Армії продуктами й фуражем. Улітку 1920 року в повіті почали створюватися комітети незаможних селян — восени вже діяли 62 сільські і 13 волосних комітетів. У січні 1920 року в місті засновано комсомольський осередок, який очолив І. Д. Лашнюков. Комсомольці допомагали партійному комітету ліквідувати неписьменність серед населення, брали активну участь в організації суботників, у проведенні масово-політичної та культурно-освітньої роботи, поповнювали лави Червоної Армії.
Становлення Радянської влади проходило в жорстокій класовій боротьбі. В повіті лютували петлюрівські банди. Для боротьби з ними в місті створено частину особливого призначення (ЧОП), якою командував комуніст В. Ю. Кмит. Протягом 1920—1921 рр. банди в повіті було ліквідовано.
На боротьбу за відновлення влади Рад піднімалися широкі маси трудящих. Вони подали велику допомогу бійцям Богунського полку, що наступали з півночі на Козелець. 23 січня 1919 року місто було визволене від петлюрівців. Охоплені панікою вороги тікали, кидаючи зброю і спорядження. В місті відбувся масовий мітинг, де проголошено відновлення Радянської влади і створено ревком, головою якого став П. С. Волошин, колишній матрос Балтійського флоту, направлений Чернігівським губревкомом у Козелець. Наприкінці січня 1919 року відновив роботу Козелецький партійний комітет, очолюваний І. Г. Слуцьким. 14 березня був скликаний перший повітовий з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, де обрано виконавчий комітет і раднаргосп з відділами: загальним, транспортним і промисловим.
Органи Радянської влади головну увагу приділяли відбудові господарства. 6 травня 1919 року в Козельці відкрилася перша радянська механічна майстерня, яка ремонтувала сільськогосподарський реманент. Вживалися заходи щодо організації медичного обслуговування населення і народної освіти. 20—23 травня відбувся повітовий учительський з’їзд, який прийняв постанову про активну участь
учителів у створенні єдиної трудової школи. 5 липня відкрито центральну бібліотеку, що мала 15 тис. примірників книжок. Наприкінці травня створено народний суд.
Га мирному життю загрожував новий ворог — з півдня наступали полчища денікінців. За рішенням губкому було створено підпільний повітовий ревкому у складі П. С. Волошина, 0. Я. Ткаченка, С. Дудерського і М. С. Кривицького. На допомогу їм прибула член губпарткому О. Г. Листопад. У вересні 1919 року білогвардійці захопили Козелець і відновили владу поміщиків і капіталістів. Члени парткому й ревкому пішли в підпілля. В місті почалися грабежі населення, погроми, жорстокі розправи з активістами. По-звірячому було вбито члена РКП(б) О. Григор’єву. Для боротьби з денікінцями підпільний повітовий ревком створив партизанський загін під командуванням С. І. Галая. Цей загін підтримував тісні зв’язки з загоном Ніжинського повіту. Більшовик С. М. Іванина організував загін, що влився в бригаду Червоного козацтва під командуванням В. М. Примакова. У бригаді С. М. Іванина був комісаром і зарекомендував себе як полум’яний агітатор.
Радянські війська, зламавши опір денікінців, 8 грудня 1919 року вступили до Козельця. В місті була назавжди відновлена Радянська влада. Розгорнув роботу партійний комітет, який очолював О. Я. Ткаченко. В лютому 1920 року в селах повіту були проведені вибори до місцевих Рад. 16 лютого на повітовому з’їзді Рад обрано міську Раду й повітвиконком, якому ревком передав свої повноваження. Партком і міськрада за допомогою населення насамперед організували постачання частин Червоної Армії продуктами й фуражем. Улітку 1920 року в повіті почали створюватися комітети незаможних селян — восени вже діяли 62 сільські і 13 волосних комітетів. У січні 1920 року в місті засновано комсомольський осередок, який очолив І. Д. Лашнюков. Комсомольці допомагали партійному комітету ліквідувати неписьменність серед населення, брали активну участь в організації суботників, у проведенні масово-політичної та культурно-освітньої роботи, поповнювали лави Червоної Армії.
Становлення Радянської влади проходило в жорстокій класовій боротьбі. В повіті лютували петлюрівські банди. Для боротьби з ними в місті створено частину особливого призначення (ЧОП), якою командував комуніст В. Ю. Кмит. Протягом 1920—1921 рр. банди в повіті було ліквідовано.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Козелець, Козелецький район, Чернігівська область
Частина ІІІ
Гітлерівські недолюдки за час окупації закатували 451 жителя Козельця, в т. ч. 33 дітей, 70 чоловік закопали живими, вивезли до Німеччини понад 100 юнаків і дівчат. Окупанти зруйнували 56 проц. житлового фонду, МТС, радіовузол, електростанцію, кінотеатр, пошкодили цегельний завод, приміщення шкіл і технікуму, пограбували медичні заклади, міську бібліотеку.
Гідний вклад внесли трудящі селища у всенародну боротьбу проти німецького фашизму. 851 чоловік захищав свободу й незалежність Батьківщини на різних фронтах. Всіх їх відзначено орденами й медалями. За героїчну боротьбу в тилу окупантів нагороджено 30 чоловік, з них двічі О. І. Рудича, Д. А. Білика, Г. І. Барана, В. С. Іванину, В. О. Ніколаєва, Ф. І. Плотникова, Д. М. Санченка, Л. М. Ковалівського та ін. 3 595 чоловік полягли смертю хоробрих у боях з загарбниками.
Ще точилися запеклі бої з ворогом, а жителі Козельця почали відбудовувати зруйноване фашистами господарство. В перший же день визволення відновили роботу райком партії, райвиконком, райком комсомолу, селищна Рада й вуличні комітети. Героїчна праця робітників забезпечила високі темпи відбудови промисловості. Першою стала до ладу електростанція. На кінець 1943 року введено в дію близько 30 проц. довоєнних виробничих потужностей. Відновила роботу МТС. З прихованих на час окупації запасних частин робітники МТС склали перші трактори, 10 тракторів дала держава. В 1945 році почали працювати заводи шкірообробний (1959 року переобладнаний на деревообробний комбінат) і клінкерний. Під час ремонту останнього були реконструйовані обпалювальні печі, встановлено нові машини для формування цегли, завдяки чому потужність підприємства порівняно з 1941 роком подвоїлась. Крім цегли, завод виготовляв черепицю та бетонні плити для замощування тротуарів. 1946 року відновив роботу Козелецький автопарк. Того ж року підприємство одержало 5 автомашин. У 1947 році його вантажооборот перевищив довоєнний рівень.
Багато труднощів довелося переборювати колгоспникам у процесі відбудови артільного господарства. Відчувалася гостра нестача робочих рук, тяглової сили. Виконання основної маси робіт лягло на плечі жінок, підлітків та стариків. Все ж у 1944 році колгоспники виконали план сівби ярих культур, а восени того року освоїли 76 проц. довоєнних посівних площ. Відродити господарство артілі допомогла держава. З 1943 року до 1950 колгосп одержував щороку 20 тонн насіння зернових; крім того, були надані довгострокові кредити. В 1951 році Козелецький приміський колгосп об’єднався з артіллю ім. Фрунзе, центральна садиба якої розташована в с. Олексіївщині.
Партійні й радянські організації поряд з відбудовою народного господарства багато уваги приділяли питанням культури та освіти. В Козельці розгорнувся всенародний рух допомоги школі. 1946 року методом народної будови відремонтовано З шкільні приміщення, виготовлено близько 300 шкільних парт, столів, дощок. Якщо в 1945/46 навчальному році в селищі працювала одна середня школа, в якій було 248 учнів, то в 1950/51 діяли вже дві середні школи, а число учнів у них досягло 677. У 1950 році відкрито школу робітничої молоді. У зооветеринарному технікумі з 1946 до 1950 року кількість учнів збільшилася з 197 до 210 чоловік.
Гітлерівські недолюдки за час окупації закатували 451 жителя Козельця, в т. ч. 33 дітей, 70 чоловік закопали живими, вивезли до Німеччини понад 100 юнаків і дівчат. Окупанти зруйнували 56 проц. житлового фонду, МТС, радіовузол, електростанцію, кінотеатр, пошкодили цегельний завод, приміщення шкіл і технікуму, пограбували медичні заклади, міську бібліотеку.
Гідний вклад внесли трудящі селища у всенародну боротьбу проти німецького фашизму. 851 чоловік захищав свободу й незалежність Батьківщини на різних фронтах. Всіх їх відзначено орденами й медалями. За героїчну боротьбу в тилу окупантів нагороджено 30 чоловік, з них двічі О. І. Рудича, Д. А. Білика, Г. І. Барана, В. С. Іванину, В. О. Ніколаєва, Ф. І. Плотникова, Д. М. Санченка, Л. М. Ковалівського та ін. 3 595 чоловік полягли смертю хоробрих у боях з загарбниками.
Ще точилися запеклі бої з ворогом, а жителі Козельця почали відбудовувати зруйноване фашистами господарство. В перший же день визволення відновили роботу райком партії, райвиконком, райком комсомолу, селищна Рада й вуличні комітети. Героїчна праця робітників забезпечила високі темпи відбудови промисловості. Першою стала до ладу електростанція. На кінець 1943 року введено в дію близько 30 проц. довоєнних виробничих потужностей. Відновила роботу МТС. З прихованих на час окупації запасних частин робітники МТС склали перші трактори, 10 тракторів дала держава. В 1945 році почали працювати заводи шкірообробний (1959 року переобладнаний на деревообробний комбінат) і клінкерний. Під час ремонту останнього були реконструйовані обпалювальні печі, встановлено нові машини для формування цегли, завдяки чому потужність підприємства порівняно з 1941 роком подвоїлась. Крім цегли, завод виготовляв черепицю та бетонні плити для замощування тротуарів. 1946 року відновив роботу Козелецький автопарк. Того ж року підприємство одержало 5 автомашин. У 1947 році його вантажооборот перевищив довоєнний рівень.
Багато труднощів довелося переборювати колгоспникам у процесі відбудови артільного господарства. Відчувалася гостра нестача робочих рук, тяглової сили. Виконання основної маси робіт лягло на плечі жінок, підлітків та стариків. Все ж у 1944 році колгоспники виконали план сівби ярих культур, а восени того року освоїли 76 проц. довоєнних посівних площ. Відродити господарство артілі допомогла держава. З 1943 року до 1950 колгосп одержував щороку 20 тонн насіння зернових; крім того, були надані довгострокові кредити. В 1951 році Козелецький приміський колгосп об’єднався з артіллю ім. Фрунзе, центральна садиба якої розташована в с. Олексіївщині.
Партійні й радянські організації поряд з відбудовою народного господарства багато уваги приділяли питанням культури та освіти. В Козельці розгорнувся всенародний рух допомоги школі. 1946 року методом народної будови відремонтовано З шкільні приміщення, виготовлено близько 300 шкільних парт, столів, дощок. Якщо в 1945/46 навчальному році в селищі працювала одна середня школа, в якій було 248 учнів, то в 1950/51 діяли вже дві середні школи, а число учнів у них досягло 677. У 1950 році відкрито школу робітничої молоді. У зооветеринарному технікумі з 1946 до 1950 року кількість учнів збільшилася з 197 до 210 чоловік.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Козелець, смт, Козелецький район, Чернігівська область
КОЗЕЛЕЦЬ – с-ще міськ. типу Чернігівської області, райцентр. Розташов. на р. Остер (прит. Десни, бас. Дніпра), за 40 км від залізничної ст. Бобровиця. Нас. 8,5 тис. осіб (2004).
Відоме з писемних джерел поч. 17 ст.
Нас. м-ка брало участь у козац.-сел. повстаннях 30-х рр. 17 ст., відмовилося визнавати Берестейську церковну унію 1596. У ході національної революції 1648–1676 було звільнено з-під влади Польщі (1648).
1649 у складі Переяславського полку була створена Козелецька сотня, вона брала участь у Пилявецькій битві 1648, Берестецькій битві 1651, Батозькій битві 1652 та ін.
Від 1654 – сотенне м-ко Київського полку (з 1669 – тут розміщувалася полкова канцелярія, 1708 сюди офіційно перенесено адм. центр Київ. полку). 1656 гетьман Б.Хмельницький надав місту магдебурзьке право. 1662 тут відбулася Козелецька рада, на ній гетьманом Лівобережної України було обрано Я.Сомка.
1663 затверджено герб міста (проіснував до 1917) – на червоному полі щита срібний козел з золотим хрестом на спині.
1669 було зруйноване татарами.
Від 1782 – повітове місто Київського намісництва, 1797 – Малоросійської губернії, 1802 – Чернігівської губернії. У серед. 18 ст. тут діяли лікарня, кінна пошта, 4 шкіряні і 1 сально-шкіряна мануфактури, 1866 – повітове і парафіяльне училища, тютюнова ф-ка, 2 цегельних з-ди, відбувалося 5 ярмарків на рік.
Навесні 1846 тут побував Т.Шевченко (за завданням Київської археографічної комісії він їздив описувати істор. та архіт. пам'ятки Чернігівщини). У повісті "Княгиня" він змалював це місто, зокрема його архіт. пам'ятку – собор Різдва Пресвятої Богородиці.
Наприкінці 19 ст. тут мешкало бл. 6 тис. жителів. На поч. 20 ст. діяли 3 початкові школи, чол. г-зія, жін. протог-зія, Козелецьке вище початкове уч-ще. У роки Першої світової війни чимало жителів було мобілізовано до рос. армії.
1918, під час австро-німецьких військ контролю над територією України тут діяв підпільний партком. Рад. владу встановлено в січ. 1919. Для опору денікінцям тут було створено 2 партизан. загони.
1920 у місті діяли чавуноливарний завод і друкарня, 1923 – 4 шкіряні заводи, ремонтно-технічна станція.
Від 1923 – райцентр Ніжинської округи, з 1924 – селище міського типу.
1927 тут побудовано електростанцію, 1930 – клінкерний з-д.
Від 1932 – у складі Чернігівської обл.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 з 11 верес. 1941 до 20 верес. 1943 було окуповане гітлерівцями. 1941 тут було створено винищувальний батальйон, підпільний райком КП(б)У, партизанський загін і загін нар. ополчення. На фронтах воював 851 житель міста, з них 595 осіб загинуло.
Нині у с-щі діють, зокрема, Музей історії ткацтва Чернігівщини, Козелецький технікум ветеринарної медицини, гімназія.
Археол. пам'ятки: поселення 3–5 ст., городище і курган періоду Київської Русі (9–13 ст.).
Істор. пам'ятки: собор Різдва Пресвятої Богородиці з дзвіницею (1752–64), будинок магістрату та полкової канцелярії (1740–60), Свято-Миколаївська церква (1745), Свято-Вознесенська церква (1772).
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Козелець, смт, Козелецький район, Чернігівська область
РІЗДВА БОГОРОДИЦІ CОБОР у Козельці – один із найкращих архіт. витворів 18 ст. в Україні. Муровані собор із дзвіницею розташовано в істор. середмісті Козельця. Собор споруджено 1752–63 за проектом і під наглядом архіт. А.Квасова за участю київ. архіт. І.Григоровича-Барського (декорував фасади та інтер'єр), на замовлення графині Наталії Розумовської, матері братів О.Г.Розумовського і К.Розумовського. Буд-во провадилося коштом родини Розумовських під контролем гетьмана К.Розумовського. Дзвіниця, що стоїть окремо від собору в його огорожі, первісно була надбрамною. Чотириярусна, із глибоким підвалом, висотою до хреста 50 м. Вирішена у стильових формах бароко. Споруджена як фундація Розумовських 1766–70 за проектом А.Квасова архіт. С.Каріним.
Собор зазнав змін і перебудов: наприкінці 18 ст. відкриті ґанки перед трьома порталами надбудовано і перетворено на аркадні ротонди, укриті наметовими дахами пластичних форм. У 19 ст. змінено форми бань. Двоярусне барокове вінчання дзвіниці після пожежі 1848 замінено сферичною банею зі шпилем. Обидві споруди зазнали руйнувань під час Другої світової війни. Собор реставровано 1946 і впродовж 1961–82, дзвіницю – 1961–70, соборний іконостас – у 1980–90-х рр. Частина ікон втрачена. Службу Божу в соборі припинено 1934, відновлено 14 серпня 1993. Нині собор і дзвіниця є пам'ятками арх-ри національного значення.
Собор п'ятибанний, двоповерховий: у невисокому об'ємі першого поверху – тепла церква Святих Адріана і Наталії, що первісно планувалася як родова усипальня графів Розумовських, потім – крипта, де й поховано Н.Розумовську. На другий ярус ведуть із трьох боків вигнуті сходи у круглих ґанках. Інтер'єр другого ярусу собору дуже світлий і має пишний декор, в якому поєднано стилістику бароко і рококо. В інтер'єрі панує великий (на всю ширину собору) чотириярусний іконостас у стилі рококо. Проект іконостаса приписують Б.-Ф.Растреллі, проте документально це не підтверджено. Ікони виконувалися місц. майстрами під кер-вом відомого художника, придворного маляра К.Розумовського Г.Стеценка (1710–81).
Козелецький собор привертав увагу Т.Шевченка, який згадує його в повісті "Княгиня".
Собор зазнав змін і перебудов: наприкінці 18 ст. відкриті ґанки перед трьома порталами надбудовано і перетворено на аркадні ротонди, укриті наметовими дахами пластичних форм. У 19 ст. змінено форми бань. Двоярусне барокове вінчання дзвіниці після пожежі 1848 замінено сферичною банею зі шпилем. Обидві споруди зазнали руйнувань під час Другої світової війни. Собор реставровано 1946 і впродовж 1961–82, дзвіницю – 1961–70, соборний іконостас – у 1980–90-х рр. Частина ікон втрачена. Службу Божу в соборі припинено 1934, відновлено 14 серпня 1993. Нині собор і дзвіниця є пам'ятками арх-ри національного значення.
Собор п'ятибанний, двоповерховий: у невисокому об'ємі першого поверху – тепла церква Святих Адріана і Наталії, що первісно планувалася як родова усипальня графів Розумовських, потім – крипта, де й поховано Н.Розумовську. На другий ярус ведуть із трьох боків вигнуті сходи у круглих ґанках. Інтер'єр другого ярусу собору дуже світлий і має пишний декор, в якому поєднано стилістику бароко і рококо. В інтер'єрі панує великий (на всю ширину собору) чотириярусний іконостас у стилі рококо. Проект іконостаса приписують Б.-Ф.Растреллі, проте документально це не підтверджено. Ікони виконувалися місц. майстрами під кер-вом відомого художника, придворного маляра К.Розумовського Г.Стеценка (1710–81).
Козелецький собор привертав увагу Т.Шевченка, який згадує його в повісті "Княгиня".
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 28 гостей