Велику роботу щодо попередження ерозії грунтів проводить створена 1958 року Канівська гідролісомеліоративна станція. Через 10 років після її заснування відбувся Всеєвропейський з’їзд учених по боротьбі з ерозією грунтів, а роком раніше тут же проходив аналогічний всесоюзний з’їзд. Колектив станції захистив від ерозії понад 10 300 га орних земель, спорудив понад 250 км водозатримуючих і водовідвідних каналів. Серед її передовиків ланкові М. В. Драченко, В. Т. Козін, М. П. Малюк, які добилися майже повного приживання саджанців на своїх ділянках. Комуніст-бульдозерист О. П. Чабан за роки 8-ї п’ятирічки виорав понад 7100 га, підготував близько 400 га грунту для посадки лісу, засадив 230 га лісними культурами, нагорнув 17 296 погонних метрів водозатримуючих і водовідвідних валів. За успіхи, досягнуті в розробленні й виконанні заходів щодо захисту грунтів від ерозії, а також у виконанні п’ятирічного плану розвитку лісогосподарського виробництва Канівську ГЛМС у 1971 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
У зв’язку з будівництвом гідроелектростанції та ростом промисловості виникла потреба в укрупненні та спеціалізації артілей. 1970 року об’єднаний колгосп «Заповіт Леніна» мав 4885 га угідь, з них 3014 — орної землі. 1971 року трудівники цього господарства зібрали врожай зернових по 26,5 цнт з 1 га, в т. ч. озимої пшениці по 32,1 цнт. Господарство має птахоферму на 50 тис. курей-несучок.
Напередодні XXI з’їзду КПРС на підприємствах міста розгорнувся рух за комуністичну працю. Заспівувачем цього руху виступив колектив маслозаводу, а учасниками його стали й інші підприємства. Трудівники заводу побутових виробів і харчокомбінату з 1967 року розгорнули змагання за випуск продукції під девізом «Канівське — значить відмінне». Райком партії та первинні партійні організації постійно підтримували і скеровували рух за комуністичну працю. Завдяки цьому досвід ударників та колективів комуністичної праці став надбанням багатьох. Уже в 1969 році в Каневі не було жодного підприємства й установи, які б не мали колективів, бригад або ударників комуністичної праці. Цей рух шириться і міцніє.
Великими трудовими успіхами зустріли канівці 50-річчя Великого Жовтня та ленінський ювілейний рік. 30 листопада 1970 року вони рапортували про виконання восьмого п’ятирічного плану.
За післявоєнні роки Канів невпізнанно змінився, набрав рис соціалістичного міста. Його забудова здійснюється за генеральним планом. Лише у 1966—1970 рр. південно-західну околицю міста прикрасили 1240 добротних будинків. На вулицях ім. Леніна, Шевченка, Кошового виросли два зразково впорядковані житлові масиви гідробудівників, забудовані п’яти- і дев’ятиповерховими будинками. У 1971 році житлова площа комунальних квартир становила 48 206 кв. м. Споруджено нові будинки райкому партії і адміністративний, районного вузла зв’язку, готель «Дніпро», господарські будівлі заводу побутових виробів, маслозаводу. побуті харчокомбінатів, автопідприємства, відділення «Сільгосптехніки».
З’явилися три типові приміщення середніх шкіл, три дошкільні комбінати, будинок культури, широкоформатний кінотеатр, поліклініка, аптека, два нові універмаги, 12 їдалень та ресторанів, 19 магазинів. Нові вулиці та центральні магістралі площею 28 тис. кв. м одягнені в бетон і асфальт. Улюбленим місцем відпочинку трудящих став канівський парк. Великі зміни сталися і в побутовому обслуговуванні населення. У місті діють три побуткомбінати та ательє мод. Вулицями регулярно курсують автобуси. Населення обслуговують 36 магазинів і 42 кіоски.
У Каневі невпинно поліпшується медичне обслуговування трудящих. Тут є поліклініка, оснащена сучасною апаратурою та устаткуванням, лікарня на 275 ліжок, рентгенкабінет, протитубдиспансер на 50 ліжок, три фельдшерські пункти, зубопротезна лабораторія і санітарно-епідеміологічна станція. Профілактикою і лікуванням займаються 78 лікарів та 176 спеціалістів з середньою медичною освітою. Великий авторитет серед населення здобула заслужений лікар Української РСР Н. в. Кузнецова, нагороджена орденом Жовтневої революції. У 1971 році діяли чотири дошкільні заклади, що охопили 1200 дітей.
Партійні та радянські органи велику увагу приділяють розвиткові загальної і професійної освіти. Місто має 4 середніх, восьмирічну і дитячу музичну школи, середню школу робітничої молоді (навчається в них понад 3500 учнів). Важливу роботу серед дітей провадить будинок піонерів, станція юних техніків і дитячо-юнацька спортивна школа. Працює культосвітнє училище, в якому на стаціонарному та заочному відділеннях навчається 580 учнів; 200 юнаків і дівчат набувають спеціальності будівельника широкого профілю в професійно-технічному училищі. Вихованням і навчанням дітей займаються 286 учителів. Висококваліфікованими майстрами педагогічної праці зарекомендували себе заслужена учителька школи УРСР У. Г. Пилипенко та нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора вчителька О. А. Боровик.
На околиці міста розташоване навчально-дослідне господарство Київського ордена Леніна державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Культурно-освітнім центром Канева є будинок культури. Крім нього, тут діють три клуби і 5 кінозалів. При будинку культури працюють гуртки художньої самодіяльності — вокальний, драматичний, танцювальний і циркова студія. Особливий успіх серед глядачів здобули драматичний колектив та хорова капела. У 1967 році капела стала лауреатом Всесоюзного фестивалю самодіяльного мистецтва. Тоді ж за високу мистецьку майстерність граматичному колективу присвоєне звання самодіяльного народного музично-драматичного театру, у 1968 році звання самодіяльної народної хорової капели удостоєний хор районного будинку культури.
Канів має широку мережу бібліотек. Тут діють 5 бібліотек загального користування, в т. ч. 2 районні, 2 міські для дорослих і дитяча. їх книжковий фонд перевищує 106 тис. томів, ним користується близько десяти тисяч читачів. 1971 року жителі міста на кожну тисячу населення передплачували по 1427 газет і журналів.
У 1961 році за рішенням Всесвітньої Ради Миру 100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка відзначали на всіх континентах нашої планети. На могилі Кобзаря у травні відбувся людний мітинг, на якому виступив Голова Ради Міністрів УРСР В. В. Щербицький. А 1964 року трудящі всього світу вшановували 150-річчя від дня народження поета-революціонера. 31 травня на Тарасовій горі відбувся багатотисячний мітинг. На ньому виступив Голова Ради Міністрів УРСР І. П. Казанець. На мітингу були присутні керівники партії та уряду Радянської України, учасники міжнародного форуму діячів науки і культури —посланці 43 країн світу, представники братніх республік Радянського Союзу та всіх областей УРСР. Учасники свята поклали на могилу 150 вінків та посадили на Тарасовій горі 150 пам’ятних дубків. Того ж дня відбувся урочистий мітинг будівників Канівської ГЕС, у якому взяли участь член Політбюро ЦК КПРС, Перший секретар ЦК КП України П. Ю. Шелест та Голова Президії Верховної Ради УРСР Д. С. Коротченко. Про цю пам’ятну подію на бронзовій плиті, вмонтованій у сірий граніт, викарбувано: «31.V.1964 р. на ознаменування 150-річчя від дня народження Т. Шевченка закладено перший кубометр бетону на будівництві Канівської ГЕС».
У ювілейні роки значно збагатився експонатами музей-заповідник «Могила Т. Г. Шевченка». У десяти просторих залах розміщено понад три тисячі експонатів. Серед них дарунки полум’яних сердець, талановитих людей багатьох країн світу. За 110 років, що минули від часу поховання великого Кобзаря, на Тарасовій могилі побувало понад 6,5 млн. відвідувачів з Радянського Союзу та представники 104 держав світу. «Ім’я твоє, Тарасе, житиме і сповнюватиме серця нашого народу, поки ревучий Дніпро котитиме свої хвилі в море і житиме наш край»,— так записали в книзі музею таджицькі письменники. Французький письменник П’єр Гамарра, відвідавши Тарасову могилу, занотував у цій же книзі: «Шевченко належить цій землі, але він належить усім людям, гідним цього імені, прославленого ним самим і його народом».
З усіх континентів світу пролягають до Канева, на Тарасову гору, шляхи. Щороку могилу і музей безсмертного Кобзаря обслуговує туристська база ВЦРПС на 180 місць (у літній час їх 300) та обласна дитяча екскурсійно-туристська база на 150 туристів. Для тих, хто приїжджає в короткочасну екскурсію, є спеціальне бюро обслуговування, туристський клуб і станція прокату з усім необхідним туристським спорядженням. Великі роботи проведено щодо благоустрою Тарасової гори. Серед мальовничої зелені поблизу дорогої усім могили споруджено красивий і зручний готель із залізобетону, скла, пластики та інших сучасних будівельних матеріалів.
У місті виходить районна газета «Дніпрова зірка», яка має тираж понад 10 000 примірників. Її позаштатний відділ систематично випускає цікаву і змістовну сторінку «Кохаймо рідну природу». Протягом 1966—1970 рр. «Дніпрова зірка» за найкраще-висвітлення питань охорони природи займала на Україні перше місце серед усіх районних газет і нагороджувалась Почесною грамотою президії Українського товариства охорони природи. У 1971 році за плідну роботу по комуністичному вихованню трудящих, мобілізацію їх на виконання завдань господарського і культурного будівництва газету нагороджено Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
За радянського часу в місті народилися нові свята, традиції, обряди. Доброю традицією стало тут урочисте вручення юнакам і дівчатам комсомольських квитків коло могили письменника-воїна A. П. Гайдара, прийом у піонери біля пам’ятника B. І. Леніну, вручення перших паспортів біля пам’ятника борцям за Радянську владу.
Щороку в Каневі і районі широко відзначають Шевченківські дні. Працівники музею Т. Г. Шевченка, лектори товариства «Знання», колективи художньої самодіяльності будинку культури у місті та в селах проводять Шевченківські вечори. Кожного року в день поховання Великого Кобзаря в Каневі на Тарасову гору приїздять робітники, колгоспники, студенти, письменники, художники, співаки й артисти з усієї України. Біля могили геніального поета з вуст приїжджих і канівців звучать Шевченкові вірші, пісні про щасливе радянське життя.
Масового розвитку набули в місті фізкультура і спорт. На підприємствах та в організаціях діють 23 фізкультурні колективи. У їх користуванні 2 стадіони, десятки спортивних майданчиків, 5 спортзалів, де працюють різні спортивні секції, фізкультурою і спортом постійно займається понад 4 тис. чоловік.
Партійна організація міста йде в авангарді боротьби за здійснення накреслень . партії та уряду. В її лавах налічується 1590 комуністів, об’єднаних у 40 первинних партійних організаціях.
Активним помічником комуністів є 27 комсомольських організацій, які об’єднують 2307 юнаків і дівчат. Комсомольці змагаються за звання кращого виробничника, виступають ініціаторами суботників озеленення міста. Комсомольсько-молодіжні бригади щороку виїжджають працювати на цілинні землі, на спорудження важливих виробничих об’єктів країни.
Цінні починання комсомольців Дніпробуду. 1971 року вони виступили ініціаторами двомісячника збирання металобрухту на першу турбіну Канівської ГЕС. Дніпробудівські комсомольці організували змагання між молодіжними колективами за право взяти участь у перекритті русла Дніпра та за право на монтаж першого агрегату гідроелектростанції.
Заслужений авторитети повагу серед населення здобула міська Рада депутатів трудящих. Обрана 13 червня 1971 року, Рада 13-го скликання має в своєму складі 74 депутати, серед яких — 47 робітників промисловості, будівництва і транспорту, колгоспників, ударників комуністичної праці. Вона проводить велику роботу серед населення. Депутати з активом міськради глибоко вникають у питання промислового і сільськогосподарського виробництва, в роботу торговельних підприємств, лікувальних та культурно-освітніх закладів. Рада має 9 постійних комісій, в роботі яких, крім депутатів, беруть діяльну участь 168 активістів. Добре працюють вуличні комітети, які організовують мешканців на впорядкування й озеленення вулиць, майданів, садиб.
У своїй щоденній діяльності партійна організація та Рада депутатів трудящих міста спираються на профспілки. На підприємствах та в установах працюють виробничі наради, побутові сектори.
Значну роботу провадять і добровільні організації. У місті є 18 первинних організацій товариства «Знання». 3419 чоловік є членами товариства охорони природи, 6 тис. членів налічує міська організація товариства охорони пам’ятників історії та культури. Тут активно діють народні контролери, добровільна народна дружина, жіноча рада, товариські суди.
Культурно-виховну діяльність серед жителів проводять громадські університети торгівлі, сільськогосподарських, медичних і педагогічних знань. Кожен з них має по 3—5 факультетів (на 1971 рік було 936 слухачів).
У меморіальному парку Канева споруджено пам’ятники похованим тут російському режисеру та актору О. П. Ленському і відомому радянському письменнику А. П. Гайдару. В колишньому Успенському соборі, збудованому 1144 року, міститься музей декоративно-ужиткового мистецтва. Гордість і слава Канева — його знатні передові люди виробництва, науки і культури. В місті виросли О. Г. Бузницький — Герой Соціалістичної Праці, голова відомого на Україні Миронівського колгоспу імені Жданова; доктор медичних наук М. С. Заноздра, український радянський учений в галузі зоогігієни А. К. Скороходько (1883—1954), український філолог і педагог М. О. Андрієвський (1842—1887), відомий педагог, історик і публіцист О. О. Андрієвський (1845—1902), літературознавець і письменник К. І. Арабажин (1866—1929). У Каневі народилась народна артистка СРСР, лауреат Державної премії О. Я. Кусенко, письменники Г. О. Гриненко, В. М. Лагоза.
Прекрасне радянське сьогодення Канева, ще кращим буде його майбутнє. За планом 9-ї п’ятирічки стане до ладу Канівська ГЕС, споруджуватимуться новий електромеханічний завод, маслосирозавод, річковий та автомобільний вокзали, ринок, готель, два дитячі комбінати, їдальня, продовольчі і промтоварні магазини, а також лікарня, культурно-освітнє і професійно-технічне училища, будинок культури. Місто матиме природний газ. Зросте житловий фонд, невпізнанно зміниться архітектурне обличчя вулиць. Давня і нова частини Канева зіллються в єдине і красиве місто-парк.
Великий Шевченко понад сто років тому, «минаючи убогі села наддніпрянські, невеселі», мріяв про вільне і щасливе життя своїх нащадків. Воно прийшло, те життя, і саме так живуть тепер канівці. В єдиному строю з усім радянським народом вони активно борються за здійснення величних планів побудови комуністичного суспільства. Завдяки їх невтомній праці росте, розвивається, красивішає соціалістичне місто над Дніпром.
І. І. СОРОКОПУД