Кодня, село, Житомирський р-н, Житомирська обл, Україна

Відповісти

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Кодня, село, Житомирський р-н, Житомирська обл, Україна

Повідомлення АннА »

КОДНЯ – село Житомир. р-ну Житомирської області. Розташоване на обох берегах р. Коднянка (прит. Гуйви, бас. Дніпра). Нас. 2,1 тис. осіб (2006).
Уперше згадується в письмових джерелах під 1301 як містечко під назвою Коденград. Від 1362 перебувало у складі Великого князівства Литовського, а після об'єднання останнього з Польщею 1569 – у складі Речі Посполитої. У цей час належало знатному литовському роду Сапегів.
Після придушення Коліївщини в К. 1768 було з особливою жорстокістю страчено близько 3 тис. учасників повстання: їм відрубували голови, саджали на палі, четвертували. Керував стратою польс. воєначальник Й.Стемпковський.
1841 тут у стилі класицизму зведено церкву Різдва Богородиці та дзвіницю.
Райцентр 1923–26.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 8 липня 1941 до 31грудня 1943 була окупована гітлерівцями.
1968 на її околиці, на кургані, щільно оточеному деревами, встановлено монумент пам'яті на честь учасників Коліївщини.
У 1990-х рр. встановлено пам'ятник (виготовлений з поліського граніту) Т.Шевченку (1846 поет відвідав місце страти повстанців).
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Кодня, село, Житомирський р-н, Житомирська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Кодня — село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Коденки, за 25 км від обласного і районного центру та за 3 км від залізничної станції Кодня. Дворів — 997. Населення — 2844 чоловіка. Сільраді підпорядковане с. Закусилівка.

Вперше в історичних документах Кодня згадується 1301 року як містечко під назвою Коденград. Близько . 1362 року Кодня в складі Київського князівства потрапила під владу литовських феодалів. Після Люблінської унії 1569 року її загарбала шляхетська Польща. В цей час містечко було власністю магнатів Сапег. Крім соціально-економічного і релігійного гніту, коднянці терпіли від частих нападів татарів. Жителі містечка брали активну участь у боротьбі за визволення від польсько-шляхетського гніту. 1587 року селяни і козаки під проводом Л. Чернинського, розгромивши шляхетський загін, зруйнували панський маєток. Такі виступи відбувалися і в наступні роки. В кінці XVI ст. Кодня була в центрі багатьох історичних подій того часу, бо через неї проходив торговельний шлях з Києва на Поділля, який мав також і важливе стратегічне значення.

Жителі містечка брали участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. За новим територіальним поділом, що виник після Зборівської угоди 1649 року, Кодня ввійшла до Київського полку.

Після Андрусівського перемир’я 1667 року Правобережна Україна залишилася під владою шляхетської Польщі. Магнати й шляхта за непокірність і свободолюбство жорстоко розправлялися з населенням, чинили грабежі, вбивства і насильства 1664 року в Кодні і навколишніх селах польські жовніри чинили грабіжницькі напади.
Посилення соціально-економічного і національно-релігійного гніту знову піднімало народні маси на боротьбу. Селяни Кодні були активними учасниками народно-визвольного антифеодального повстання 1768 року. Саме тому вона стала місцем кривавої розправи над учасниками героїчної боротьби: було страчено 3 тис. чоловік. З люттю і ненавистю чинив криваву розправу кат українського селянства Й. Стемпковський. Він наказав викопати величезні ями, над якими до колоди прив’язували повстанців і відрубували їм голови. Коднянська розправа не залякала знедолених селян. Повстанський рух тривав ще в 1769—1770 роках.

У 1793 році містечко в складі Правобережної України возз’єдналося з Росією. Невдовзі воно стає волосним центром Житомирського повіту Волинської губернії.

Зміни, що сталися в житті містечка Кодні, сприяли розвитку продуктивних сил. Поряд з сільським господарством, поступово розвивалося ремесло, поширювалися промисли. Зростало населення.

Коднянська лікарня, в якій працював один лікар, обслуговувала жителів 27 сіл. Вся освітня мережа в містечку складалася з народного училища, відкритого 1860 року. В ньому вчилися лише діти багатіїв.

Восени 1846 року Кодню відвідав Т. Г. Шевченко. Тут він записав кілька народних пісень, зробив малюнки гайдамацьких могил.

Економічне становище селянства не поліпшилося й після реформи 1861 року. Поміщики, як і раніше, володіли величезними масивами кращої землі. З 3549 десятин, що були в селі, панові належало 2050, церкві — 53, а на 1700 жителів припадало 1499 десятин. Тяжке становище змушувало багатьох трудящих вдаватися до різних побічних заробітків. Деякі вирушали в Житомир та інші міста з надією знайти роботу, 17 чоловік жили з ремесла.

В цей час почала розвиватися промисловість і торгівля. З 1864 року в Кодні діяли свічковий і пивоварний заводи.

Тяжкі умови праці й життя трудового народу штовхали його на боротьбу проти гнобителів. Весною 1879 року коднянці захопили і засіяли частину поміщицької землі. На погрози поміщика відповіли, що не повернуть її навіть тоді, «коли буде прислана військова сила». Поліції вдалося придушити цей виступ. З 1899 року частину коднянських земель, 1335 десятин, почав орендувати поміщик Терещенко.

Широкого розмаху класова боротьба набрала під час революції 1905—1907 рр. 23 травня 1907 року на бурякових плантаціях Терещенка застрайкувало 200 чоловік. Причиною страйку було грубе поводження управителя економії з робітниками.

Трудящі боролися за свої права і в наступні роки. В жовтні 1909 року коднянці захопили землю і пасовиська в поміщицькій економії. Для придушення виступу в містечко викликали поліцію, це особливо обурило селян. Сталася збройна сутичка, що закінчилася поразкою селян. Активного учасника і керівника виступу П. Бойчука було заарештовано і заслано в Сибір. Через два роки трудящі Кодні виступили за збільшення оплати праці на бурякових плантаціях. Місцевим властям вдалося придушити і це заворушення.

Столипінська аграрна реформа не поліпшила економічного становища селян, ще більше загострила класові суперечності на селі. Процес обезземелення та класового розшарування тривав далі. Не маючи тяглової сили, сільськогосподарського реманенту, багато селян продавали свої земельні наділи місцевим куркулям. Так, наприкінці 1912 року в містечку вже налічувалося майже 200 безземельних господарств.

У 1913 році населення Кодні становило 2994 чоловіка. Тут містилися волосне управління, поштова станція, лікарня на 18 ліжок, аптека. 1912 року відкрили двокласне училище.

В роки першої світової імперіалістичної війни багатьох коднянців мобілізували на фронт. Різко скоротилися посівні площі, зменшилася кількість худоби. Малоземельні господарства розорялися, не вистачало робочих рук.

З великою радістю трудящі Кодні зустріли звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, про II Всеросійський з’їзд Рад, який відбувся в Петрограді, про ленінські декрети. У січні 1918 року селяни реквізували поміщицьке майно, розподілили землю, що підлягала конфіскації. Значну допомогу в цій справі подавали солдати 100-ї артилерійської бригади, яка в цей час стояла в містечку. Тоді ж тут встановлено Радянську владу. Та здійснення перших соціалістичних перетворень в лютому 1918 року перервали німецькі загарбники. Окупанти чинили жорстокі розправи над місцевим населенням, арештовували активістів. Після краху німецької окупації владу в Кодні захопили петлюрівці. Навесні 1919 року 1-а Українська радянська дивізія під командуванням М. О. Щорса розгорнула бойові дії проти петлюрівців і визволила містечко. Багато коднянців добровільно влилося в ряди Червоної Армії.

На залізничній станції Кодня в складі екіпажу бронепоїзда «Грозний» брав участь у боротьбі з петлюрівцями В. В. Вишневський, згодом російський радянський письменник.

Під керівництвом містечкового та волосного ревкомів коднянці приступили до соціалістичного будівництва. Був створений комбід, який став ініціатором організації селянами комуни. Він проводив велику роботу по згуртуванню місцевої бідноти, розподілу поміщицької і церковної землі. В серпні 1919 року петлюрівські банди захопили Кодню. Почалися масові арешти, грабежі, погроми, насильства. У кінці вересня того ж року, після легендарного походу Південної групи військ з-під Одеси в район Коростеня на з’єднання з частинами 12-ї армії, в Кодні була відновлена Радянська влада.

Почали працювати ревком та комбід. У січні 1920 року відбувся з’їзд комбідів Коднянської волості, який ухвалив рішення підтримувати Радянську владу, перерозподілити землю. Весною 1920 року радянське будівництво було перерване польськими окупантами. 8 червня 1920 року радянські війська визволили Кодню від ворога. Відновили роботу волосний і сільський ревкоми, було створено волосний комнезам, головою якого став учасник визволення містечка від польських інтервентів Д. С. Перехрестюк, член партії з 1917 року, колишній матрос. 15 грудня 1920 року він був підступно вбитий бандитами.

Відбудова народного господарства відбувалася в умовах жорстокої класової боротьби. Не вистачало коштів, дуже слабкою була матеріальна база. Становище ускладнювалося епідемією тифу, яка спалахнула в грудні 1920 року. Та коднянці за допомогою держави самовіддано піднімали з руїн господарство, водночас допомагаючи Червоній Армії, робітникам промислових центрів, голодуючим Поволжя.

В кінці 1920 року в Кодні створено партійний осередок, секретарем якого обрали А. К. Олійника. 12 комуністів очолили боротьбу трудівників за здійснення планів соціалістичного будівництва. В квітні 1921 року обрано сільську Раду. При ній працювали постійно діючі комісії, до роботи в яких залучались місцеві активісти. Значну допомогу партійному осередку та сільраді у відбудові народного господарства, зміцненні Радянської влади в містечку, боротьбі з куркулями подавав комнезам. Його члени виявляли у куркулів лишки землі, здійснювали контроль за її розподілом і використанням. Волосний з’їзд комнезамів, який відбувся 1921 року, відзначив, що у волості виявлено і взято на облік 625 десятин куркульської землі.

Долаючи труднощі, коднянці переходили до колективних форм господарювання. В листопаді 1922 року створено сільськогосподарське і кредитне товариства, за якими закріпили 50 десятин землі, в т. ч. 42,5 орної. Вони мали зерноочисний трієр, віялку, двигун та млин. Товариство здійснювало також кредитні й постачально-збутові операції, займалося лісорозробками, контрактацією цукрових буряків у населення для Червонського цукрового заводу, створило прокатний, ремонтний стани сільськогосподарських машин і реманенту.

За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року село стало центром однойменного району Житомирського округу Волинської губернії, а через три роки його територія увійшла до складу Іванківського району Волинського округу.

Поряд з успіхами в господарському будівництві сталися значні зміни і в культурному житті. З перших днів встановлення Радянської влади в Кодні багато робилося для ліквідації неписьменності. Відкрили семирічну школу, клуб, бібліотеку, почали працювати сільськогосподарські курси.

Члени партосередку, комсомольці, активісти села вели широку роз’яснювальну роботу серед бідняків, переконуючи їх у необхідності соціалістичних перетворень, у тому, що шлях до заможного життя лежить через здійснення ленінського кооперативного плану. Куркулі всіляко перешкоджали проведенню колективізації. Вони робили замахи на активістів, підпалювали їх хати, псували та знищували громадське майно. Незважаючи на куркульський опір, 1930 року почався масовий перехід селян до колективних форм господарювання. В цей час у Кодні створено два колгоспи: ім. Петровського та ім. Чапаева, які через рік об’єднували близько 65 проц. селянських дворів.

Важливу роль у розвитку економіки колгоспів та організаційному їх зміцненні відіграла Коднянська МТС, створена на початку 1932 року. Вона мала 42 трактори, 5 автомашин, 38 плугів, 25 двигунів, 25 молотарок та іншу техніку і обслуговувала 27 колгоспів. Механізований обробіток землі остаточно переконав селянство в перевагах колгоспного ладу.

Коли в країні розгорнувся стахановський рух, у Кодні широкого розмаху набрало змагання за вміле використання техніки, підвищення продуктивності праці, виконання виробничих завдань. Ланка А. С. Бубинецької з колгоспу ім. Чапаева вирощувала по 300—350 цнт цукрових буряків з га. 1938 року третя рільнича бригада цього ж господарства була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Широкого розмаху стахановський рух набрав серед механізаторів Коднянської МТС. Працівники станції високопродуктивно використовували трактори та інші машини. Так, річний виробіток трактористки Г. О. Стінської становив 500 га умовної оранки.

Радянська влада піклувалася про здоров’я трудящих. Працювали дільнична лікарня та пологовий будинок, в яких жителів Кодні обслуговували 10 лікарів.

Зростала освіта й культура населення. 1936 року всі неписьменні й малописьменні були охоплені гуртками лікнепу, школами. В середній школі 22 вчителі навчали 700 дітей. При клубі на 400 місць була сільська бібліотека з книжковим фондом 6,5 тис. примірників, працювали хоровий та драматичний гуртки.

Коли 1936 року стався фашистський заколот проти уряду Іспанії, трудящі Кодні на мітингах і зборах гнівно таврували підступи іспанської та міжнародної реакції, висловлювали свою солідарність з героїчним народом Іспанії, допомагали йому грішми. Уродженець села Т. М. Федоренко добровільно пішов зі зброєю в руках відстоювати свободу республіканської Іспанії. За виявлений героїзм у боях проти фашистів його нагороджено орденом Червоного Прапора.

Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав соціалістичне будівництво країни. На мітингах коднянці заявляли, що не пошкодують сил і життя для захисту Вітчизни, соціалістичних завоювань. 8 липня 1941 року ворожі війська захопили Кодню. Почалися чорні дні гітлерівської окупації, дні катувань і насильств над мирним населенням. Німецько-фашистські загарбники пограбували і знищили МТС, зруйнували виробничу базу колгоспів, спалили багато адміністративних та житлових будинків.

Трудящі Кодні, як і інших міст і сіл, окупованих гітлерівцями, розгорнули боротьбу проти ненависного ворога. У березні 1942 року з ініціативи М. Г. Лозійчука створено підпільну групу з 8 чоловік, яка мала зв’язок з Житомирським підпіллям. Її члени розповсюджували зведення Радянського Інформбюро, проводили антифашистську агітацію серед населення, організовували диверсії на залізниці, зривали відправку до Німеччини молоді, продовольства, худоби.

У вересні 1943 року підпільна група влилася в партизанський загін ім. Котовського.

31 грудня 1943 року 53-я гвардійська танкова бригада 1-го Українського фронту під час здійснення Житомирсько-Бердичівської операції визволила Кодню від німецько-фашистських загарбників.

448 жителів села билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, 173 з них загинули, 254 — нагороджені орденами й медалями. Свято шанують коднянці пам’ять тих, хто віддав своє життя в боротьбі з фашизмом. На двох братських могилах в селі встановлено пам’ятники.

Ще гриміла війна, а перед партійною організацією та сільською Радою Кодні постало завдання якнайшвидше відновити господарство, налагодити життя, організувати допомогу фронту. Насамперед треба було подбати про весняну посівну кампанію. Надзвичайний героїзм проявили трудящі, відбудовуючи зруйноване фашистами господарство. Майже всі чоловіки були на фронті, в селі залишилися лише жінки, старі та діти. Не вистачало техніки, робочих рук, тяглової сили, посівматеріалів. На початку 1944 року, спираючись на підтримку інших районів країни, коднянці відбудували МТС.

У цей важкий час жителі села подавали допомогу промисловим центрам країни. 1945 року майже 50 юнаків та дівчат поїхали на відбудову Донбасу.

Після трудового дня коднянці прибирали брухт з вулиць, ремонтували школу, лікарню, виробничі приміщення установ. Поступово заліковувалися рани, завдані війною. 1945 року 450 дітей знову сіли за шкільні парти. Почала працювати вечірня школа для працюючої молоді, яку відвідувало 19 чоловік. Для дітей, батьки яких загинули в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, коднянці створили фонд всеобучу в сумі 1858 крб. На ці кошти купували одяг, взуття, підручники. Для дітей-сиріт було відкрито інтернат. Водночас коднянці одержували допомогу від держави і народів-братів машинами, зерном, худобою, будівельними матеріалами тощо.

З кожним роком міцніли і розвивалися колгоспи Кодні. На кінець відбудовного періоду середня врожайність зернових в артілі ім. Петровського досягла 10,3 цнт з га, в два з половиною рази більше, ніж у 1945 році. Неподільні фонди колгоспу становили 133 612 крб. 1951 року господарство було учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві.

У січні 1958 року колгоспи ім. Петровського та ім. Чапаева об’єдналися в одне господарство «Україна». Це позитивно позначилося на дальшому розвиткові колгоспного господарства.

Через рік тракторна бригада О. М. Коваля звернулась до всіх механізаторів області із закликом запровадити комплексну механізацію на обробітку просапних культур. Цей заклик підхопили механізатори багатьох інших колгоспів області. Запроваджуючи комплексну механізацію на обробітку просапних культур, коднянські механізатори набагато підвищили продуктивність праці і знизили собівартість продукції. 1962 року лише на вирощуванні кукурудзи заощаджено понад 20 тис, людино-днів і 17 тис. крб. Майже в чотири рази скоротилися затрати ручної праці на вирощуванні картоплі та цукрових буряків. Тут було організовано районну школу передового досвіду, в якій навчалося близько 500 чоловік.

Роки семирічки пройшли в напруженій праці, спрямованій на успішне виконання завдань, поставлених партією і урядом перед трудівниками ланів. З’явились нові приміщення ферм, тракторних станів, значно збільшилася кількість машин, збагатилися неподільні фонди.

Визначними трудовими перемогами коднянці зустріли 50-річчя Великого Жовтня. Виконуючи соціалістичні зобов’язання, взяті на честь ювілею, трудящі села без затрат ручної праці виростили в середньому по 22 цнт зернових з га, 150 цнт картоплі, зібрали по 240 цнт цукрових буряків на площі 560 гектарів.

Включившись у всенародне соціалістичне змагання на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна та за гідну зустріч XXIV з’їзду КПРС, колгоспники достроково виконали план восьмої п’ятирічки.

Колгосп «Україна» — велике багатогалузеве господарство. Загальна площа землі, яка за ним закріплена, становить 4971 га, у т. ч. 3449 га орної. В ньому розвинуте м’ясо-молочне тваринництво і птахівництво. П’ять тваринницьких ферм налічують 2200 голів худоби, з них 900 корів. На полях колгоспу працюють 34 трактори, 19 комбайнів різних марок, 30 автомашин.

З новими звершеннями трудящі Кодні прийшли до великого свята дружби і братерства — 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Врожаями дружби вважають коднянці кожний свій урожай. На їх ланах працюють машини і трактори Росії, Білорусії та інших республік, на виготовлення яких затрачена праця багатьох радянських людей. 1972 року врожайність зернових досягла 26,5 цнт з га, цукрових буряків — 284,9 цнт, картоплі — 132,5 цнт. Надій молока на кожну фуражну корову становить 2450 кг. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 74,7 цнт м’яса. Здано державі понад 200 тис. штук яєць. Значно підвищилась оплата праці колгоспників і досягла 3,5 крб. Коднянці брали активну участь у збиранні врожаю дружби народів в цілиноградському радгоспі «Астраханський», де відзначились комбайнери Л. А. Мельничук та В. Й. Самсонюк.

Гордістю села є його люди. За високі показники у праці 15 чоловік нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу. Серед них депутат Верховної Ради СРСР 7 і 8 скликань, делегат XXII, XXIII та XXIV з’їздів КПРС, Герой Соціалістичної Праці О. М. Коваль. Він був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві та міжнародної виставки у Лейпцігу. 84 чоловіка відзначені Ленінською ювілейною медаллю. За дострокове виконання восьмої п’ятирічки 29 колгоспників Кодні були учасниками Виставки досягнень народного господарства СРСР.

Виросла й зміцніла за останні роки партійна організація села. Нині вона налічує 35 комуністів, які працюють на провідних ділянках сільськогосподарського виробництва. Вірними помічниками комуністів є 150 комсомольців.

Багато сил та енергії питанням господарського і культурного будівництва, поліпшенню побутового обслуговування населення та благоустрою віддає сільська Рада депутатів трудящих, при якій в 7 постійно діючих комісіях працюють 32 депутати.

Невпізнанно змінився за останні роки зовнішній вигляд Кодні. Замість дерев’яних хат під солом’яною стріхою виросли нові цегляні будинки під шифером, черепицею, залізом, оздоблені сучасними орнаментами з різноколірної цегли. Будівлі потопають у вишневих та яблуневих садках і квітниках. Село повністю електрифіковане і радіофіковане.

До послуг коднянців комбінат побутового обслуговування, сільський універмаг, продуктовий та книжковий магазини, магазин господарчих товарів, їдальня, відділення зв’язку.

Неухильно зростає добробут трудящих. У 1972 році в особистому користуванні населення було 308 телевізорів, 497 пральних машин, 127 мотоциклів, 15 легкових автомашин.

Жителі Кодні забезпечені висококваліфікованою медичною допомогою. В лікарні на 50 ліжок, пологовому відділенні, аптеці працюють понад 20 медичних працівників. У двох дитячих садках та двох сезонних яслах виховуються 125 малят. Профспілкова організація та правління колгоспу велику увагу приділяють оздоровленню трудящих. Так, лише 1972 року 15 колгоспників побувало в будинках відпочинку та санаторіях.

Великих успіхів добилися коднянці в розвитку народної освіти. В селі працюють восьмирічна і середня школи, в яких 38 учителів навчають понад 570 учнів. При середній школі відкрито районну заочну школу для працюючої молоді. За роки Радянської влади вийшли з села 204 фахівці з вищою та середньою спеціальною освітою, в т. ч. 90 вчителів, 42 медпрацівники, 37 агрономів та зоотехніків, 18 інженерів, 17 офіцерів, а також доктор геологічних наук, професор В. Я. Дідківський, генерали С. О. Федоренко та К. А. Чудновець. Майже 50 років життя віддала рідній школі Н. П. Козел, яка за бездоганну багаторічну педагогічну діяльність удостоєна високої урядової нагороди — ордена Леніна.

Значне місце в культурному житті села належить будинку культури із залом на 450 місць, який побудований до 50-річчя Радянської влади. Тут працюють хоровий, драматичний, музичний, танцювальний гуртки та гурток художнього слова. В кінозалі систематично демонструються широкоекранні кінофільми, виступають артисти з Києва, Житомира та інших міст. У Кодні є дві бібліотеки з фондом 22 тис. книжок. Перед будинком культури споруджено пам’ятник В. І. Леніну. Для тих, хто любить відпочивати на лоні природи, у 1963—1967 рр. на площі 5 га закладено парк.

При будинку культури створений сільський краєзнавчий музей, значну допомогу в. організації якого подали сільські відділення товариств «Знання» (налічує 20 чоловік) та охорони пам’ятників історії та культури (об’єднує 253 чоловіка).

За роки Радянської влади змінилися побут і звичаї населення. Стають традиційними новорічні щедрівки, обжинки, свято врожаю, урочиста реєстрація шлюбу, вшанування ветеранів праці, проводи до армії. 28 червня 1968 року був відкритий пам’ятник героям Коліївщини.

Трудящі Кодні разом з усім радянським народом ведуть активну боротьбу за дострокове виконання дев’ятого п’ятирічного плану, за втілення в життя історичних рішень XXIV з’їзду КПРС.

І. Л. ВОЛЯСНИЙ, М. Я. КОЛЕСНИК
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
An64
Повідомлень: 56
З нами з: 15 серпня 2016, 12:25
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 102 рази
Подякували: 125 разів

Re: Кодня, село, Житомирський р-н, Житомирська обл, Україна

Повідомлення An64 »

О расправе над участниками Колиивщины украинский писатель и общественный деятель Михаил Чайковский писал: «Такой страх был наведен тогда на украинский люд, что до сего дня этот люд, произнося угрозу или проклятие, повторяет: «Щоб тебе свята Кодня не минула!» (цит. по https://www.politforums.net/crimea/1391238903.html)
Відповісти

Повернутись до “Літера К”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 33 гостей