Луків, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Луків, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
ЛУКІВ (1557–1946 – Мацеїв) – с-ще міськ. типу Турійського р-ну Волинської області. Розташов. за 2 км від залізничної ст. Мацеїв. Населення 3,0 тис. осіб (2005).
Село Л. відоме з поч. 16 ст. На той час було адміністративно підпорядковане Холмській землі. 1510 датується згадка про луківську парафіяльну церкву, що знаходилася на теренах Любомльського староства і належала до любомльської протопопії.
Перша письмова згадка про с-ще датована 1537. Його власниками були представники волин. роду Матвієвських. 1557 ополячений Станіслав Матвієвський звернувся до короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда II Августа з проханням поміняти прізвище на Мацейовський, заснувати на землях Лукова містечко і назвати Мацейовим. Король дав дозвіл на перейменування Лукова на Мацеїв, селище здобуло статус містечка та магдебурзьке право, можливість проводити ярмарки і збудувати замок.
1568 місто від Станіслава Мацейовського перейшло до кн. Андрія Вишневецького. Після смерті 1594 доньки кн. А.Вишневецького – Ганни – Мацеїв перейшов до рук її чоловіка Миколи Сапєги та їхнього сина Фридерика, пізніше, у 1630-х рр., до дружини останнього – Єви Сапежиної.
1680 Мацеїв придбав Атаназій Мьончинський. За звитяги в обороні Відня від турків 1683 (див. Віденська битва 1683) А.Мьончинський отримав у нагороду від польс. короля Яна III Собеського Луцьке староство (див. Староство), а пізніше обійняв уряд волин. воєводи. У 18 ст. маєток Мьончинських "Мацейовщина" виріс до 20 сіл, за рахунок них утримувався палац, що родина збудувала в гол. своїй резиденції на місці старого замку (його спроектував архітектор із Дрездена М.-Д.Пеппельман). Поруч з палацом був створений "англійський" парк (зберігся донині; про колиш. замок нагадують оборонні рови з водою).
Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Мацеїв відійшов до Російської імперії. Від 1796 – у складі Волинської губернії. 1838 в ньому було 279 дворів і мешкало бл. 2 тис. осіб. Згодом він утратив статус міста і де-факто перетворився на містечко Ковельського повіту. Був центром гміни (волості) та поліційного округу, що обіймав гміни: Старі Кошари, Мацеїв, Несухоїжі і Селище.
1870 у містечку мешкало 1035 жителів.
У 1870-х рр. через пн. околицю Мацеїва було прокладено залізницю, вона сполучила містечко з Ковелем та Любомлем. 1903 останній з Мьончинських продав Мацеїв адміністрації правосл. Петерб. духовної семінарії.
Згідно з даними перепису 1911, у містечку було 4216 жителів, з них більше половини – євреї. Тут працювали міщанська управа, суд, двокласна школа, духовне уч-ще, земська лікарня, пошта, телеграф, аптечні склади, 42 крамниці, кредитне т-во, паровий млин, черепична ф-ка.
Під час Першої світової війни 1915 містечко зайняли частини австро-угор. армії.
1920–39 Мацеїв був під владою Польщі, адміністративно належав до Ковельського пов. Волинського воєводства. У мацеївському палаці Мьончинських розмістили католицькі жін. монастир, каплицю, школу і семінарію.
Від 1939 – у складі УРСР (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі), з 1940 – адм. центр Мацеївського р-ну Волин. обл.
27 червня 1941 окупований вермахтом (див. Друга світова війна), адміністративно був підпорядкований до Ковельського округу генерал-комісаріату "Волинь–Поділля" рейхскомісаріату "Україна".
18 липня 1944 визволений військами Червоної армії.
1946 місто знову перейменували на Луків. Назву Мацеїв (Мацейов) зберегли за залізничною станцією. 1940–59 – райцентр (1940–46 – центр Мацеївського р-ну, 1946–59 – Луківського).
Пам'ятки історії: церква св. Параскеви (1723), дерев'яна дзвіниця (поч. 18 ст.).
Село Л. відоме з поч. 16 ст. На той час було адміністративно підпорядковане Холмській землі. 1510 датується згадка про луківську парафіяльну церкву, що знаходилася на теренах Любомльського староства і належала до любомльської протопопії.
Перша письмова згадка про с-ще датована 1537. Його власниками були представники волин. роду Матвієвських. 1557 ополячений Станіслав Матвієвський звернувся до короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда II Августа з проханням поміняти прізвище на Мацейовський, заснувати на землях Лукова містечко і назвати Мацейовим. Король дав дозвіл на перейменування Лукова на Мацеїв, селище здобуло статус містечка та магдебурзьке право, можливість проводити ярмарки і збудувати замок.
1568 місто від Станіслава Мацейовського перейшло до кн. Андрія Вишневецького. Після смерті 1594 доньки кн. А.Вишневецького – Ганни – Мацеїв перейшов до рук її чоловіка Миколи Сапєги та їхнього сина Фридерика, пізніше, у 1630-х рр., до дружини останнього – Єви Сапежиної.
1680 Мацеїв придбав Атаназій Мьончинський. За звитяги в обороні Відня від турків 1683 (див. Віденська битва 1683) А.Мьончинський отримав у нагороду від польс. короля Яна III Собеського Луцьке староство (див. Староство), а пізніше обійняв уряд волин. воєводи. У 18 ст. маєток Мьончинських "Мацейовщина" виріс до 20 сіл, за рахунок них утримувався палац, що родина збудувала в гол. своїй резиденції на місці старого замку (його спроектував архітектор із Дрездена М.-Д.Пеппельман). Поруч з палацом був створений "англійський" парк (зберігся донині; про колиш. замок нагадують оборонні рови з водою).
Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Мацеїв відійшов до Російської імперії. Від 1796 – у складі Волинської губернії. 1838 в ньому було 279 дворів і мешкало бл. 2 тис. осіб. Згодом він утратив статус міста і де-факто перетворився на містечко Ковельського повіту. Був центром гміни (волості) та поліційного округу, що обіймав гміни: Старі Кошари, Мацеїв, Несухоїжі і Селище.
1870 у містечку мешкало 1035 жителів.
У 1870-х рр. через пн. околицю Мацеїва було прокладено залізницю, вона сполучила містечко з Ковелем та Любомлем. 1903 останній з Мьончинських продав Мацеїв адміністрації правосл. Петерб. духовної семінарії.
Згідно з даними перепису 1911, у містечку було 4216 жителів, з них більше половини – євреї. Тут працювали міщанська управа, суд, двокласна школа, духовне уч-ще, земська лікарня, пошта, телеграф, аптечні склади, 42 крамниці, кредитне т-во, паровий млин, черепична ф-ка.
Під час Першої світової війни 1915 містечко зайняли частини австро-угор. армії.
1920–39 Мацеїв був під владою Польщі, адміністративно належав до Ковельського пов. Волинського воєводства. У мацеївському палаці Мьончинських розмістили католицькі жін. монастир, каплицю, школу і семінарію.
Від 1939 – у складі УРСР (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі), з 1940 – адм. центр Мацеївського р-ну Волин. обл.
27 червня 1941 окупований вермахтом (див. Друга світова війна), адміністративно був підпорядкований до Ковельського округу генерал-комісаріату "Волинь–Поділля" рейхскомісаріату "Україна".
18 липня 1944 визволений військами Червоної армії.
1946 місто знову перейменували на Луків. Назву Мацеїв (Мацейов) зберегли за залізничною станцією. 1940–59 – райцентр (1940–46 – центр Мацеївського р-ну, 1946–59 – Луківського).
Пам'ятки історії: церква св. Параскеви (1723), дерев'яна дзвіниця (поч. 18 ст.).
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Луків, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Луків (до 1946 року — Мацеїв) — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване за 22 км на північний захід від районного центру і за 2 км від залізничної станції Мацеїв. Населення — 3 тис. чоловік.
Луків —давнє поселення; вперше згадується в історичних документах 1537 року. До середини XVI століття воно називалося «село Лукове» і входило до складу Холмської землі.
Село Лукове було спадковим володінням місцевих православних дворян Матвієвських, які дуже рано ополячились і окатоличились і стали іменуватися Мацейовськими. В 1557 році Лукове перейшло до С. Мацейовського — надвірного коронного маршалка польського короля Сигізмунда Августа. Того року король дав С. Мацейовському коронну грамоту, за якою дозволялося перейменувати спадкове село Лукове на містечко Мацеїв. Містечку було надане магдебурзьке право, що до деякої міри звільнило його від управління і суду воєвод, каштелянів, старост та інших чиновників. Мацеєву дозволили запровадити 3 ярмарки на рік і один щотижневий базар. Але всіма привілеями магдебурзького права скористалася насамперед міська верхівка, становище нижчих верств населення лишалося дуже тяжким. Вони так само платили високі державні податки і виконували численні феодальні повинності на користь С. Мацейовського, а з 1575 року — брацлавського воєводи А. І. Вишневецького, якому Мацейовський «за купчим записом» передав містечко. їх жорстоко експлуатували лихварі й купці. А судові органи цілком залежали від феодала.
Дедалі більше обмеження прав міщан, національний гніт породжували гострі суперечки між міщанами і шляхтою. Тому населення Мацеєва радісно зустріло звістку про розгром польсько-шляхетських військ під Корсунем і Пилявцями в 1648 році і активно підтримало козацькі загони, що їх послав Богдан Хмельницький на Волинь допомогти селянам у боротьбі проти панів. Увесь край охопило народне повстання. Але після Зборівської угоди польська шляхта повернулася до своїх маєтків і жорстоко розправилася з повсталими.
У 1658 році Мацеїв перейшов у володіння магната Сапєги, який через 10 років продав його воєводі Мйончинському. Понад два століття містечко було центром феодальних володінь графів Мйончинських. Працею кріпаків тут були збудовані замок, численні господарські будівлі. На спорудженні замку працювали також турки, взяті в полон у 1683 році під Віднем.
Після третього поділу Польщі в 1795 році територія Західної Волині була возз’єднана з Російською державою, що об’єктивно мало прогресивне значення, бо Росія на той час була більш економічно розвинута, і, крім того, трудящі маси Західної Волині позбулися релігійного гноблення.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Луків, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
ЧАСТИНА ІІ
Революційною боротьбою трудящих керували комуністи-підпільники. В 1926 році за рішенням Ковельського повіткому КПЗУ був створений Мацеївський райком КПЗУ, який відіграв визначну роль у діяльності комуністичного підпілля на Волині. Особливого значення комуністи надавали викриттю різних антирадянських наклепів і демагогії пілсудчиків. Вони роз’яснювали населенню принципи політики Радянської влади, зокрема в аграрному питанні, розповідали про справжню суть польського окупаційного режиму.
В період тимчасової стабілізації капіталізму буржуазно-поміщицькі кола Польщі посилили визиск і національне гноблення населення «кресів». Тому і в ці роки революційна боротьба не припинялася. Так, 16 липня 1926 року застрайкували робітники-кравці, які вимагали 8-годинного робочого дня і підвищення заробітної плати. Страйк тривав до 2 серпня і закінчився частковою перемогою кравців. Вони добилися 10-годинного робочого дня, а перед тим працювали по 14 годин. 6 березня 1929 року знову відбувся одноденний страйк кравців, які вимагали підвищення заробітної плати.
На знак протесту проти національного гноблення в березні 1928 року майже дві третини виборців Мацеєва бойкотували вибори до сейму або голосували за списки антиурядових угруповань.
Революційною боротьбою трудящих керували комуністи-підпільники. В 1926 році за рішенням Ковельського повіткому КПЗУ був створений Мацеївський райком КПЗУ, який відіграв визначну роль у діяльності комуністичного підпілля на Волині. Особливого значення комуністи надавали викриттю різних антирадянських наклепів і демагогії пілсудчиків. Вони роз’яснювали населенню принципи політики Радянської влади, зокрема в аграрному питанні, розповідали про справжню суть польського окупаційного режиму.
В період тимчасової стабілізації капіталізму буржуазно-поміщицькі кола Польщі посилили визиск і національне гноблення населення «кресів». Тому і в ці роки революційна боротьба не припинялася. Так, 16 липня 1926 року застрайкували робітники-кравці, які вимагали 8-годинного робочого дня і підвищення заробітної плати. Страйк тривав до 2 серпня і закінчився частковою перемогою кравців. Вони добилися 10-годинного робочого дня, а перед тим працювали по 14 годин. 6 березня 1929 року знову відбувся одноденний страйк кравців, які вимагали підвищення заробітної плати.
На знак протесту проти національного гноблення в березні 1928 року майже дві третини виборців Мацеєва бойкотували вибори до сейму або голосували за списки антиурядових угруповань.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Луків, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
Частина ІІІ
У вересні 1944 року відкрилася районна лікарня. Розпочалося навчання в школі. Знову розгорнулася робота по ліквідації неписьменності. На кінець 1947 року неписьменність серед дорослого населення було ліквідовано. В 1946 році селище Мацеїв перейменовано на Луків.
Незважаючи на труднощі повоєнного часу, господарство Лукова розвивалося швидкими темпами. Якщо в 1950 році крейдокомбінат виробив 95 тис. тонн крейди, то в 1955 році — 185 тис. тонн. У 1963 році на його базі створено комбінат будівельних матеріалів — найбільше підприємство в селищі. За останні роки воно значно розширилось, зросла його технічна оснащеність. Усі роботи механізовані, в тому числі помел крейди. В цеху формування черепиці встановлено агрегат механічного просіву піску та виготовлення розчину. Рік у рік зростає потужність комбінату. Якщо в 1955 році вартість валової продукції підприємства становила 85 тис. крб., то в 1969 році — 1270 тис. крб. Комбінат виробляє головним чином молоту крейду і вапно. Споживачі — будівельні трести Української РСР та інші підприємства республіки, які виготовляють будівельні матеріали. Споживачами є також колгоспи Волинської, Львівської і Ровенської областей, які використовують вапно для вапнування кислих грунтів.
Провідну роль в налагодженні виробництва на комбінаті відіграє первинна партійна організація, що виникла в 1957 році. В її рядах на той час налічувалося 4 комуністи, а нині вона має 73 чоловіка. Повсякденна політико-масова робота комуністів (політінформації, читки газет, бесіди та інше) позитивно позначається на організації виробничого процесу, на вихованні членів колективу. Комбінат систематично виконує державні плани. Кращих результатів у соціалістичному змаганні добиваються бригада по випалюванню вапна (бригадир Л. В. Соболева), 4 бригади помельного цеху, які очолюють І. Ф. Маркевич, В. І. Біронт, К. В. Климук та М. Г. Вербицький. Ці бригади носять почесне звання колективів комуністичної праці.
У вересні 1944 року відкрилася районна лікарня. Розпочалося навчання в школі. Знову розгорнулася робота по ліквідації неписьменності. На кінець 1947 року неписьменність серед дорослого населення було ліквідовано. В 1946 році селище Мацеїв перейменовано на Луків.
Незважаючи на труднощі повоєнного часу, господарство Лукова розвивалося швидкими темпами. Якщо в 1950 році крейдокомбінат виробив 95 тис. тонн крейди, то в 1955 році — 185 тис. тонн. У 1963 році на його базі створено комбінат будівельних матеріалів — найбільше підприємство в селищі. За останні роки воно значно розширилось, зросла його технічна оснащеність. Усі роботи механізовані, в тому числі помел крейди. В цеху формування черепиці встановлено агрегат механічного просіву піску та виготовлення розчину. Рік у рік зростає потужність комбінату. Якщо в 1955 році вартість валової продукції підприємства становила 85 тис. крб., то в 1969 році — 1270 тис. крб. Комбінат виробляє головним чином молоту крейду і вапно. Споживачі — будівельні трести Української РСР та інші підприємства республіки, які виготовляють будівельні матеріали. Споживачами є також колгоспи Волинської, Львівської і Ровенської областей, які використовують вапно для вапнування кислих грунтів.
Провідну роль в налагодженні виробництва на комбінаті відіграє первинна партійна організація, що виникла в 1957 році. В її рядах на той час налічувалося 4 комуністи, а нині вона має 73 чоловіка. Повсякденна політико-масова робота комуністів (політінформації, читки газет, бесіди та інше) позитивно позначається на організації виробничого процесу, на вихованні членів колективу. Комбінат систематично виконує державні плани. Кращих результатів у соціалістичному змаганні добиваються бригада по випалюванню вапна (бригадир Л. В. Соболева), 4 бригади помельного цеху, які очолюють І. Ф. Маркевич, В. І. Біронт, К. В. Климук та М. Г. Вербицький. Ці бригади носять почесне звання колективів комуністичної праці.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Луків, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
МАЦІЇВ, МАЦЕЮВ, МАТІЇВ, ЛУКІВ, містечко, Ковельський пов.
В 16 ст. відоме було під назвою Луків. В кінці 19 ст. було там 339 дом. і 2,844 жителів, дві церкви, одна з них мурована, 1 костьол, синагога, 2 доми молитви для жидів, школа, шпиталь, 2 вітряки, 5 арбарень, 2 оліярні, бровар, 7 ярмарків річно. Містечко при залізничній станції Маціїв (тепер Луків при залізниці Любомель-Ковель). За поборовим реєстром 1564 р. осада „Мачеюв” „орріdum” недавно заснована (в 1557 р.) в Холмській землі, в латинській парафії, перевали, давав 2 гроші шосу (державний податок), до церкви, а також від 4-ох бань горілчаних по 24 гроші, від ремісників 11, 3 перекупів, 6 від комірників. Оселя, а пізніше містечко, віддавна належало до старого волинського, землянського роду Матвієвських. Від 1658 р. до Андрія Івановича Вишневецького, а в 18 ст. перейшло до кн. Сапіги Олександра, від нього до Міончинського, де вони побудували свій палац. Церква там була ще в 15 ст., а нову збудовано в 1723 р. (муров.).
За переписом з 1870 р. містечко М. мало 240 дом. і 1,035 жителів, в тому 50% жидів, церкву муровану, два костьоли, 2 каплиці, синагогу, бровар, гуральню, 3 цегельні, 2 миловарні, 6 гарбарень. Містечко змінило свою назву, зі старої Луків на нову Маціїв, або Мацєюв, в кінці 16 ст., коли отримало магдебурзьке право і на прохання власника містечка Мацієвського, отримало назву Мацєюв, або Мачеюв. В околицях містечка виступають на поверхню землі верстви білої крейди, котру там віддавна експлуатують. За переписом з 1911 р. в М. було: 4,216 жителів, волость, міщанська управа, пошта, теелграф, земська поштова станція, агроном, суд, „Мілецьке духовне училище” з осідком в Мацієві, 2-клясова школа, земська лічниця, акушерка, 3 аптечні склади, 42 крамниці, горілчана державна крамниця, вапнярня, кредитове товариство, паровий млин, земський насінний пункт, фабрика черепиці 2 лікарі і ярмарки щомісяця. До великої зем. власности в М. належало до К. Шамповальського 2,213 дес.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
В 16 ст. відоме було під назвою Луків. В кінці 19 ст. було там 339 дом. і 2,844 жителів, дві церкви, одна з них мурована, 1 костьол, синагога, 2 доми молитви для жидів, школа, шпиталь, 2 вітряки, 5 арбарень, 2 оліярні, бровар, 7 ярмарків річно. Містечко при залізничній станції Маціїв (тепер Луків при залізниці Любомель-Ковель). За поборовим реєстром 1564 р. осада „Мачеюв” „орріdum” недавно заснована (в 1557 р.) в Холмській землі, в латинській парафії, перевали, давав 2 гроші шосу (державний податок), до церкви, а також від 4-ох бань горілчаних по 24 гроші, від ремісників 11, 3 перекупів, 6 від комірників. Оселя, а пізніше містечко, віддавна належало до старого волинського, землянського роду Матвієвських. Від 1658 р. до Андрія Івановича Вишневецького, а в 18 ст. перейшло до кн. Сапіги Олександра, від нього до Міончинського, де вони побудували свій палац. Церква там була ще в 15 ст., а нову збудовано в 1723 р. (муров.).
За переписом з 1870 р. містечко М. мало 240 дом. і 1,035 жителів, в тому 50% жидів, церкву муровану, два костьоли, 2 каплиці, синагогу, бровар, гуральню, 3 цегельні, 2 миловарні, 6 гарбарень. Містечко змінило свою назву, зі старої Луків на нову Маціїв, або Мацєюв, в кінці 16 ст., коли отримало магдебурзьке право і на прохання власника містечка Мацієвського, отримало назву Мацєюв, або Мачеюв. В околицях містечка виступають на поверхню землі верстви білої крейди, котру там віддавна експлуатують. За переписом з 1911 р. в М. було: 4,216 жителів, волость, міщанська управа, пошта, теелграф, земська поштова станція, агроном, суд, „Мілецьке духовне училище” з осідком в Мацієві, 2-клясова школа, земська лічниця, акушерка, 3 аптечні склади, 42 крамниці, горілчана державна крамниця, вапнярня, кредитове товариство, паровий млин, земський насінний пункт, фабрика черепиці 2 лікарі і ярмарки щомісяця. До великої зем. власности в М. належало до К. Шамповальського 2,213 дес.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 14 гостей