НОВА КАХОВКА, місто, Херсонська обл, Україна

Відповісти

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

НОВА КАХОВКА, місто, Херсонська обл, Україна

Повідомлення АннА »

НОВА КАХОВКА – місто обласного підпорядкування Херсонської області. Н.К., у свою чергу, підпорядковуються місто Таврійськ, смт Дніпряни та ще 8 населених пунктів.
Місто засноване згідно з рішенням про спорудження Каховської ГЕС (Постанова РМ СРСР від 20 вересня 1950 про буд-во Каховської ГЕС, греблі, шлюзу, Північнокрим. каналу, водосховища і нового міста). Буд-во розпочалося наприкінці 1950 на місці с-ща Ключове. Місто призначалося для будівельників, інженерів, геологів, ін. персоналу спершу буд-ва, а надалі – й самої ГЕС та супутніх підпр-в (електромашинобудівний з-д, підпр-ва буд. та харчової галузей).
Каховська ГЕС є останньою ступінню каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі.
Її спорудження мало на меті отримання дешевої електроенергії для важкої пром-сті Придніпров'я, Донбасу та Криму, водних ресурсів для зрошення земель, створення глибоководного шляху від Чорного моря по Дніпру.
Н.К. споруджувалася за спільним проектом харків. відділення "Міськбудпроекту", Академії арх-ри УРСР та управління "Дніпробуд". Керував процесом буд-ва архіт. А.Маторін.
28 лютого 1952 місто перейменоване в Нову Каховку (рішенням Президії ВР УРСР). Назва походить від назви сусіднього (за 15 км) м. Каховка.
Під час спорудження ГЕС 1952–53 у Н.К. жив О.Довженко, який, під враженням буд-ва, написав кіносценарій "Поема про море". Від 1958 Н.К. – місто обласного підпорядкування.
У роки громадянської війни в Україні 1917–1921 територією сучасного міста пролягав Каховський плацдарм Перекопсько-Чонгарської операції 1920 (створений для наступу на Російську армію генерал-лейтенанта П.Врангеля і взяття Криму 1920). 1967 тут споруджено пам'ятний монумент на честь подій громадян. війни 1917–21 – "Легендарна тачанка".
Нині місто інтенсивно розвивається за рахунок ГЕС, підпр-в легкої, харчової, обробної, електромех. пром-сті. Н.К. має потужну спортивну базу, якою користувались Олімпійські чемпіони В.Борзов, С.Бебешко та ін.

Офіц. сайт міста: http://novakahovka.com.ua.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: НОВА КАХОВКА, місто, Херсонська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
Нова́ Кахо́вка — місто обласного підпорядкування в Херсонській області, засноване 28 лютого 1952 року. День міста традиційно відзначається в останню неділю вересня.
Історія
Нова Каховка — місто утворене на початку 1950-х років на місці села Ключове. Місто будувалося одночасно з будівництвом Каховської гідроелектростанції як містечко гідробудівників[3], мешканці якого з самого початку іменували населений пункт «Нова Каховка». Назва швидко прижилася і згодом стала офіційною. Днем народження міста вважається день присвоєння йому Президією Верховної Ради назви «Нова Каховка», тобто 28 лютого 1952 року.[4]
18 жовтня 1955 року запущена в експлуатацію містоутворююча Каховська ГЕС. З тих же часів працює Новокаховський електромашинобудівельний завод "Південьелектромаш".
У 1958 році стару частину міста занесено до світових пам'яток архітектури, як місто, що збудоване за єдиним планом. Таких міст, окрім Нової Каховки, у світі ще два - Бразиліа та Санкт-Петербург. [5]
З 22 лютого 1959 року у місті виходить найстаріша міська газета - "Нова Каховка". Основне наповнення - детальні новини міста та оголошення.
У 1960 році засновано підприємство Укргідромех, який випускає металоконструкції для електростанцій. Зокрема продукція заводу використовувалась при будівництві Київської ГЕС, Трипільська ГРЕС, Асуанській ГЕС (Єгипет), Євфратській ГЕС (Сирія), ГЕС "Сан-Рафаель" (Мексика), ГЕС "Ялі" (В'єтнам), ГЕС "Пурнарі-II" (Греція), ТЕС "Суйчжун" (Китай), Чиркейської ГЕС, ГЕС-3 на каналі "Баксан-Малка" (Росія) та інших.
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Дніпрянську селищну Раду Каховського району в підпорядкування Новокаховській міській Раді.[6]
2 лютого 1966 року відкрито приладобудівний завод "Сокіл", навколо якого згодом розбудувався однойменний район міста.
З 1967 року запрацювали Новокаховський меблевий завод та Завод плавлених сирів, а з 1969 — завод пластмас.
У 1981 році відкрився кінотеатр "Юність", станом на 2018 рік це єдиний новокаховський кінотеатр.
У 1991 році запрацював новокаховський краєзнавчий музей.
З 1992 року будується Святоандріївський собор. На даний момент будівля завершена ззовні, тривають внутрішні роботи.
У 1998 році у місті відкрився найперший приватний ресторан — "Абсолют".
22 вересня 2002 року було відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку.
У лютому 2007 року, напередодні дня міста, Палац культури, який входить до списку пам'яток культури 60-х років XX століття, вщент вигорів, залишилися лише стіни та скульптури біля входу.
14 вересня 2010 року Нова Каховка отримала власний прапор. Його автор - Ракіцькій Максим Васильович, мешканець міста Вижниця Чернівецької області.
У 2011 році на місці розвалин колишнього кінотеатру "Родина", відкрився готельно-виставковий центр "Premier".
22 вересня 2012 - у Новій Каховці на свято 60-річчя міста було урочисто відкрито пам'ятник Олександру Довженку.
У березні 2013 року здано в експлуатацію чотириповерховий житловий будинок, перший з запланованих на території недобудованої 11-ї школи. Таким чином Нова Каховка остаточно позбавилась всіх занедбаних недобудованих об'єктів радянського періоду.
23 лютого 2014 року комунальні служби міста демонтували пам'ятник Леніну, врятувавши тим самим його від самовільного знищення активістами. На території міста досі лишається багато радянських символів, можливість їхнього демонтажу викликає суперечку у міській громаді.
7-9 вересня 2014 року з огляду на можливість вторгнення сил Російської федерації, мешканці Нової Каховки вирили 3 кілометри окопів для оборонних споруд на підступах до міста.
1 березня 2017 року, після десяти років ремонту, відкрився оновлений Палац культури. Окрім самої будівлі, відновлено фонтан, який збудовано подібним до первісного його вигляду.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: НОВА КАХОВКА, місто, Херсонська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Нова Каховка — наймолодше місто на Херсонщині
Нова Каховка — місто обласного підпорядкування розташоване на лівому березі Дніпра, за 78 км на північний схід від обласного центру. Через місто Вві проходить автошлях Одеса—Ростов і залізнична колія Снігурівка—Федорівка, що з’єднує Придніпровську й Одесько-Кишинівську залізниці. Населення — 41,8 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковані населені пункти Дніпрянської селищної Ради і селище Плодове.

Нова Каховка — наймолодше місто на Херсонщині — заснована в 1950 році на місці маленького села Ключового. Її народження зв’язане з будівництвом Каховської гідроелектростанції, що розгорнулося за постановою Ради Міністрів CPСP від 20 вересня 1950 року. Втілення в життя цієї постанови мало стати великою подією в історії Херсонщини і півдня України в цілому. З пуском нової ГЕС відкривалися чудові перспективи для бурхливого розвитку електротехнічної, судно-і машинобудівної, текстильної та інших галузей промисловості, зрошення дніпровською водою посушливих земель Таврії, Криму тощо.

Споруджувати ГЕС було доручено колективу ордена Леніна управління «Дніпробуд», який у 1927—1932 рр. зводив Дніпровську гідроелектростанцію, а після визволення Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників її відбудовував. Очолював орденоносне управління досвідчений гідробудівник С. М. Андріанов. До складу гідровузла входили: руслова земляна гребля, залізобетонна водозливна гребля, будинок гідроелектростанції, шлюз і величезне водосховище об’ємом 19 мільярдів кубометрів, завдовжки понад 200 км і завширшки до 30 км. Загальний обсяг робіт на будівництві Каховської ГЕС на 30 проц. перевищував обсяг робіт, виконаних на будівництві Дніпрогесу ім. В. І. Леніна.
Місце для спорудження ГЕС було обрано за 10 км від Каховки, на колишньому правому крилі легендарного Каховського плацдарму. Поруч для будівників закладалося нове місто з житловою площею майже 100 тис. кв. метрів і комплексом соціально-культурних та побутових споруд.

Радянські люди палко вітали початок будівництва. В ньому вони вбачали дальший розвиток ленінського плану ГОЕЛРО, піклування партії та уряду про посилення енергоозброєності народного господарства, створення умов для одержання високих і сталих врожаїв, швидкого розвитку тваринництва.

Споруджувані гідроелектростанція і місто дійсно стали всенародною будовою. У забезпеченні її потреб брали участь колективи 400 підприємств з 300 міст Радянського Союзу. За закликом робітників Новокраматорського машинобудівного заводу на промислових підприємствах країни розгорнувся широкий патріотичний рух за дострокове виконання замовлень для Каховської ГЕС. Понад 50 заводів Москви і Ленінграда надсилали сюди грейдери, земснаряди, дорожні машини, генератори; уральські робітники виготовили потужні крокуючі екскаватори, саратовці і ярославці — електролебідки, залізничні крани. З Білорусії на будівельні майданчики надходили автомашини, з Казахстану й Вірменії — транспортери, Узбекистану — компресори, Латвійської РСР — засоби зв’язку. Українські промислові центри Київ, Харків, Одеса подбали про забезпечення будови кабелем, шифером, тракторами та іншими машинами й матеріалами. Завдяки цьому майже повністю були механізовані земляні роботи, приготування і укладання бетону, видобуток і переробка каменю та піску, монтаж металевих і залізобетонних конструкцій.

Велика будова привернула думки й серця радянських людей. До Каховки надходили листи і телеграми з усіх кінців країни, в яких трудящі, часто цілими колективами, виявляли бажання працювати на спорудженні ГЕС. «Я вже не молодий,— писав І. В. Голощапов,— мені 55 років. Але я комуніст і старий будівельник. З 1930 року працював на будовах Комсомольська-на-Амурі, Криворіжбуду, Горлівки. Зараз працюю в Брянській області. Роботою задоволений, але ладен хоч сьогодні виїхати на гігантську будову в Каховку». «Мені тільки 17 років, закінчив школу і професії не маю. Але я швидко навчуся, чого від мене зажадають, бо будувати нове місто вважаю своїм священним обов’язком»,— писав Петро Кравець з Царичанки на Дніпропетровщині. «Дуже хочемо бути учасниками будівництва на Дніпрі»,— звертались з Москви контролери центрального телеграфу Серова, Шумова, Твардова. До Каховки приїздили й ті, хто був зв’язаний з її героїчним минулим, боровся за її визволення від ворогів. І. Г. Новикову двічі довелося проливати кров за цю легендарну землю. В 1920 році він воював тут проти врангелівців, а в 1943 — проти німецько-фашистських загарбників. 15 листопада 1950 року в складі першої групи запорізьких гідробудівників він знов прибув сюди, але цього разу як спеціаліст-електротехнік. З другою групою дніпробудівців на новобудову приїхали лауреат Державної премії електромонтажник П. І. Синявський, орденоносці: шофер Г. Ястребова, штукатур М. Пархоменко, транспортниця Т. Кондрашова та інші.

В грудні 1950 року з числа перших 46 комуністів створено первинну партійну організацію, секретарем якої обрано запорізького гідробудівника А. Г. Цурикова. Майже одночасно створюється й комсомольська організація, яка об’єднала 70 юнаків та дівчат. Комуністи й комсомольці згуртували будівників, серед яких були представники дев’ятнадцяти національностей нашої країни, в дружну багатонаціональну сім’ю, виховували в кожного робітника високе почуття відповідальності за свою бригаду, дільницю, за розгортання фронту робіт.

Слідом за геологами, гідрологами, бурильниками, проектантами, які восени 1950 року вкрили заплави Дніпра від Каховки до Ключового бурильними вишками, в наступ на піски, болота й хащі заплав механізатори повели сотні машин. Ключове стало переднім краєм будови. Тут почалося спорудження міста. В листопаді 1950 року бригада на чолі з комуністом І. Новиковим змонтувала першу пересувну 35-кіловатну електростанцію; стали до ладу бетономішалка й насос для подачі

води з Дніпра; розчищався будівельний майданчик для спорудження житлових будинків. Перший фундамент закладено 20 квітня 1951 року, а вже 5 травня розгорнулася масова забудова кварталів і вулиць майбутнього міста. Воно споруджувалося за проектом, розробленим харківським відділенням «Міськбудпроекту» в співдружності з Академією архітектури УРСР та управлінням «Дніпробуд». Проект враховував перспективи промислового й культурного розвитку міста після завершення ГЕС. В ньому мали жити 12—15 тис. мешканців, для яких створювалися найсприятливіші умови щодо праці, побуту й відпочинку. В проекті вдало поєднувалось архітектурно-художнє оформлення кварталів, площ і вулиць з мальовничою природою дніпровського узбережжя. Забудовувалося місто одно-, дво- і триповерховими будинками, здебільшого типу котеджів. Під час спорудження Нової Каховки використовувалася новітня будівельна техніка. Було запроваджено прогресивний потоково-розчленозваний метод швидкісного будівництва спеціалізованими бригадами. Будівельники працювали під девізом: «Споруджувати не тимчасові житла, а на віки!». Одночасно зводилися будівлі під школи, магазини, їдальні, клуби тощо. Самовідданою працею прославилися бригади мулярів Дмитра Березанського, штукатурів Івана Устюшенка, теслярів Мирона Сергієнка й Василя Василенка. Оволодівши професіями мулярів, монтажників, бетонників і покрівельників, 16 членів комсомольсько-молодіжного колективу, яким керував Василенко, всі роботи на спорудженні будинку здійснювали власними силами. 1951 року виконали три річні норми і в наступному році працювали вже в рахунок 1954-го. В бригаді пліч-о-пліч трудилися українці й росіяни, білоруси й естонці, лезгін і поляк. Девізом бригади було: «Не зупинятися на досягнутому. Тільки вперед!» . Наслідуючи їх приклад, у соціалістичне змагання за високопродуктивну працю включилося 34 комсомольсько-молодіжні бригади, тисячі будівельників. У 1952 році по півтори-дві норми вже виконувало понад три тисячі чоловік — 64 проц. від загальної кількості робітників. За постановою ЦК КП(б)У і Ради Міністрів Української РСР з 1951 року кращому будівельному управлінню «Дніпробуду» — переможцю соціалістичного змагання щомісяця присуджувався перехідний Червоний прапор.

Партійні і радянські органи Союзу РСР і України приділяли багато уваги Каховській новобудові. Рада Міністрів СРСР кілька разів обговорювала питання її матеріально-технічного забезпечення. За рішенням Політбюро ЦК КП(б)У, у червні 1951 року на будову було направлено 200 комуністів, 800 комсомольців і 4 тис. робітників та спеціалістів. На кінець того року за рахунок прибулих й прийому в партію кращих будівельників партійна організація зросла в сім разів, в ній налічувалося вже 334 члени й кандидати у члени ВКП(б)3. 28 серпня 1951 року на своїх загальних зборах комуністи обрали партійний комітет у складі 9 чоловік. Парторгом ЦК ВКП(б) на будові був колишній комісар партизанського з’єднання О. Ф. Федорова Герой Радянського Союзу В. М. Дружинін.

Під керівництвом партійного комітету працювали комсомольська організація, яка наприкінці 4951 року об’єднувала 1,1 тис. юнаків і дівчат, а також профспілкова організація, членами якої було понад 90 проц. всього складу будівельників Партком допоміг об’єднаному будівельному комітету профспілки розробити й поширити найбільш ефективні форми змагання, зокрема за звання бригади відмінної якості й високопродуктивної праці, індивідуальне змагання робітників за звання — кращий муляр, кращий штукатур, кращий шофер тощо. Пропагувати передові методи праці допомагала багатотиражна газета «Всенародная стройка», перший номер якої вийшов 31 вересня 1951 року. На її шпальтах висвітлювалося життя колективу, будівельники ділилися набутим виробничим досвідом.

Партійна організація спільно з керівництвом будови багато уваги приділяла підготовці кваліфікованих спеціалістів з числа молоді. Відкрився навчальний комбінат, налагодили бригадно-індивідуальне навчання працюючих. Так, у знатного муляра республіки І. С. Ковальова, який приїздив на будівництво у серпні 1951 року за завданням ЦК КП(б)У, оволодівало передовими методами праці 10 мулярів і 47 різноробів. Невдовзі метод Ковальова, застосований на кладці цегляних стін у рухомих шаблонах, став надбанням понад 3 тис. будівельників. Швидкому розгортанню робіт у місті і на ГЕС сприяло введення в дію 140-кілометрової високовольтної лінії електропередачі Кривий Ріг — Каховка і залізничної лінії Федорівна—Каховка протяжністю 154 км. 10 лютого 1952 року на будову прибув перший залізничний состав, зустрічати який вийшли тисячі людей. На урочистому мітингу його учасники дякували будівникам, залізниці за те, що вони в несприятливих умовах осінньо-зимового бездоріжжя зуміли спорудити важливу магістраль. Тепер більшість вантажів надходила залізницею без перевантаження на річкові баржі. Це значно зменшило витрати на доставку матеріалів, здешевило й прискорило будівництво.

Місто зводилося на очах. «Йдеш будовою,— говорили робітники,— і щоразу помічаєш щось нове, чого не було вчора». Протягом 1951 року з’явилися дві нові вулиці з одноповерховими та 13 кварталів з дво- і триповерховими будинками.

Щодня збільшувалася кількість новоселів. На кінець 1952 року житлова площа нового міста перевищила 10 тис. кв. метрів. Однак її все ще не вистачало. Багато молодих будівельників мешкало в гуртожитках по 2—3 чоловіка в кімнаті. Молодь жила дружно, весело. Майже всі юнаки й дівчата вчилися на різних курсах, у вечірніх і заочних школах, на вечірньому відділенні філіалу Одеського гідротехнічного інституту, відкритому на будові 1952 року.

Перші успіхи збагатили будівельників великим досвідом, окрилили їх. Проаналізувавши свої можливості й резерви, вони зобов’язалися на честь XIX з’їзду партії скоротити спорудження міста і ГЕС на рік проти запланованого строку. Ця патріотична ініціатива була підтримана Херсонським обкомом партії, схвалена ЦК КП(б)У і ЦК ВКП(б).

23 лютого 1952 року указом Президії Верховної Ради УРСР новонароджуваному місту було присвоєно найменування Нової Каховки. Рішенням виконкому Каховської районної Ради депутатів трудящих наприкінці березня 1952 року створений Новокаховський міськвиконком, головою якого затверджено працівника «Дніпробуду», активного учасника партизанського руху під час Великої Вітчизняної війни Г. П. Шкоду. 22 лютого 1953 року, в день виборів до місцевих Рад депутатів трудящих Української РСР, новокаховці вперше обрали свою міську Раду. До неї ввійшли кращі люди будови й міста: робітники, інженерно-технічні працівники, вчителі, лікарі — всього 47 чоловік. Серед них — бригадир електромонтажників, лауреат Державної премії П. І. Синявський, керівник прославленої бригади теслярів С. С. Процей та інші.

Як перший міськвиконком, так і новообрана Рада повсякденно дбали про підвищення темпів промислового й житлового будівництва, благоустрій міста, поліпшення культурно-побутового і медичного обслуговування населення. Протягом 1952— 1953 рр. у Новій Каховці споруджувалися хлібозавод і м’ясокомбінат; було відкрито 16 підприємств громадського харчування, торговельних і побутових, добре обладнаний центральний ринок, поліклініку; 3 середні школи, кілька дитячих садків і ясел. 30 липня 1952 року прийняла перших читачів дитяча бібліотека, яка налічувала понад 10 тис. книжок, подарованих Одеською бібліотекою ім. Горького та придбаних за рахунок асигнувань місцевого бюджету. Того ж року завершено будівництво літнього кінотеатру й стадіону. У третю річницю Каховської будови, 20 вересня 1953 року, в місті відкрито чудовий палац культури, споруджений за проектом М. С. Коломійця та С. М. Вайнштейна.

Протягом наступного року продовжувалася забудова центральної магістралі Нової Каховки — Дніпровського проспекту, вулиць Калініна, Гідробудівників, Дзержинського, Щорса та багатьох інших, їх асфальтування та озеленення. Зеленому вбранню міста будівельники надавали величезного значення. Вони прагнули спорудити місто-красень, місто-сад, дбали про збереження дерев і виноградників, що росли тут раніше. Чудовим майстром озеленення був ветеран праці садовод-мічурінець С. М. Фальдзинський. Під його доглядом вздовж вулиць, на площах висаджувалися сотні фруктових і декоративних дерев, тисячі кущів, розбивалися сквери, квітники. Парк, що розкинувся вздовж Дніпра на площі 10 га, має близько 60 порід дерев.

Одночасно із спорудженням міста розгорталося будівництво Каховської ГЕС. Підготовку котлованів під шлюз, греблю й машинний зал гідростанції завершено достроково, до початку 1953 року. Це стало можливим завдяки вчасному і навіть достроковому виконанню промисловими підприємствами країни замовлень каховських гідробудівників. Так, коли в січні 1952 року новокаховці звернулися до колективу Ленінградського заводу підйомно-транспортного устаткування ім. Кірова з проханням прискорити виготовлення розпушувачів для земснарядів, ленінградці не тільки виконали прохання, а й надіслали понад план два розпушувачі. «Колектив заводу,— писали російські друзі у листі-відповіді,— вважає справою честі й доблесті забезпечити будови комунізму механізмами і устаткуванням». У лютому 1952 року газета «Всенародная стройка» повідомляла, що Рибінський завод гідромеханізації (Ярославська область) виготовив для зведення ГЕС потужні земснаряди, плавучі 10-тонні крани й монтажні майданчики. 26 квітня газета писала, що на адресу будови надійшло 9 вагонів з частинами крокуючого екскаватора, виготовленого колективом Новокраматорського машинобудівного заводу.

На будівництві ГЕС було завчасно введено в дію допоміжні підприємства: два бетонні заводи, база гідромонтажу, лісопильний, арматурний і асфальтовий заводи, пристань та ін. Завершивши комплекс величезних і складних підготовчих робіт, новокаховці на початку 1953 року взялися за здійснення найбільш відповідальних робіт у спорудженні гідровузла — бетонування й монтаж шлюзу, будівництво турбінного залу, перемички, а також наповнення водою Каховського водоймища. На цих об’єктах треба було укласти 1,2 млн. кубометра бетону й залізобетону, змонтувати 30 тис. тонн металевих конструкцій, перемістити майже 40 млн. кубометрів грунту.

Партійний комітет, який піднімав колектив на виконання першочергових завдань, зміцнив всі виробничі ділянки комуністами. Якщо 1952 року на будівництві ГЕС працювало 54 проц. загальної кількості комуністів, то в наступному році їх було вже близько 80 проц. Вони йшли в авангарді колективу, подавали приклад самовідданої праці. Бригада комуніста Серафима Нікуліна на бетонуванні греблі в 5—6 разів перевиконувала змінні норми. По 1,5 тис. кубометрів бетону за зміну — по чотири змінні завдання — укладали бригади Костянтина Гвозденка, Бориса Стрельникова, Василя Шульги. Ці бригади першими застосували метод великоблочного бетонування, розроблений під керівництвом головного інженера будови П. С. Непорожнього. Лише 1954 року за цим методом укладено 700 тис. кубометрів бетону й перекрито всі відомі світові рекорди у цій галузі.

Значну допомогу парткому на всіх етапах будівництва подавала комсомольська організація.

В 1954—1955 рр. вона об’єднувала близько 2 тис. членів ВЛКСМ.

На найвідповідальніших ділянках були створені комсомольсько-молодіжні бригади, а у т. зв. вузьких місцях — комсомольсько-молодіжні дільниці. Так, коли під загрозою зриву опинилося спорудження збірного залізобетонного мосту, була негайно створена ударна комсомольська дільниця Віктора Чувпила. Вона успішно справилась з виготовленням складних деталей і забезпечила дострокове завершення будівництва об’єкту. Часто трудовий героїзм межував з подвигом. Якось на земснаряді «Онега» в топці котла сталася аварія. Для усунення її потрібно було кілька днів. Кочегар комсомолець Андрій Анохін, пригасивши вогні й працюючи в спецодягу по кілька хвилин, швидко і якісно встановив колосники.

Високу комуністичну свідомість й трудову активність молодь проявляла на кожному кроці. У лютому 1955 року понад 500 юнаків та дівчат у неробочий час працювали на очистці шлюзу; в березні відбувся комсомольсько-молодіжний недільник, учасники якого готували котлован до затоплення. За активну участь у будівництві Почесними грамотами з врученням перехідних Червоних прапорів не раз нагороджувались комсомольсько-молодіжні бригади бетонників Григорія Кравченка, арматурників Володимира Говорова, монтажників Василя Харитонова та багатьох інших. Гордістю будови були комсомольсько-молодіжні бригади Надії Найдиш та Ганни Тарасевич. Комсомольці будови кілька разів завойовували перехідні Червоні прапори ЦК ВЛКСМ і ЦК ЛКСМУ.

На всіх ділянках будівництва з кожним днем більшав загін винахідників, раціоналізаторів. Розроблений електрозварником комуністом Олександром Кисельовим метод зварювання вертикальних стержнів арматурних конструкцій дав сотні тонн економії арматурного заліза. Творча думка новаторів породила понад 2500 раціоналізаторських пропозицій, впровадження яких дало державі понад 10 млн. крб. економії, прискорило хід будівництва.

До середини 1955 року будівники ГЕС, яких на той час налічувалося понад 15 тис., достроково завершили спорудження шлюзу. 10 червня через нього пройшов перший караван барж, а вже 30 червня відкрито шлях для всіх суден. Через тиждень, за два дні замість десяти, було перекрито 230-метровий проран в греблі. Самовіддано працювали робітники й на інших ділянках великої будови. Гідробудівники демонстрували небачені в світі темпи монтажу величезних і складних гідроагрегатів і турбін. Вже восени 1955 року перший агрегат був готовий до пуску. 18 жовтня на будівельному майданчику зібрався багатотисячний мітинг. Було зачитано вітальну телеграму ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР з нагоди завершення основних робіт на будівництві ГЕС. У своєму виступі начальник управління «Дніпробуду» С. М. Андріанов сказав: «Перемога будівників — це свято для всього радянського народу, який брав найактивнішу участь у спорудженні Каховської ГЕС». 0 14 годині 40 хвилин секретар Херсонського обкому партії, колишній секретар парткому будови, В. М. Дружинін розрізав стрічку перед пультом управління. Перша турбіна дала струм. У березні 1956 року на ГЕС був готовий для випробування і останній турбінний агрегат. Будівники ГЕС з честю виконали своє зобов’язання— спорудили її за 5 років замість запланованих 6. Більш як річний іспитовий строк показав високу надійність в експлуатації всіх вузлів гідроелектростанції, шлюзу та інших споруд.

Представники 26 зарубіжних делегацій, які у 50-х роках відвідали Нову Каховку й ГЕС, одностайно визнавали, що в світі небагато гідроспоруд, які можуть зрівнятися з Каховською гідроелектростанцією, а чудові побутові умови, створені для будівників та їхніх сімей у новонародженому місті, не мають прецедента в капіталістичних країнах. 1955 року, коли було завершено втілення в життя Генерального плану забудови Нової Каховки, в ній налічувалося понад 600 будинків з житловою площею близько 100 тис. кв. метрів. Тут було збудовано велику кількість споруд соціально-культурного й побутового призначення — медичне містечко, пологовий будинок, 6 дитячих садків і ясел, 4 школи, водну спортивну станцію та ін. В 1957 році трудящих молодого міста обслуговувало 28 магазинів, 3 міські їдальні; вони користувалися послугами будинку зв’язку, в якому розміщувалися пошта, автоматична телефонна станція, телеграф і переговорний пункт. Працював міський радіовузол, 2 бібліотеки для дорослих і дітей.

Молодь без відриву від виробництва здобувала освіту в двох вечірніх школах, у філіалах Одеського гідротехнічного інституту та Запорізького гідротехнічного технікуму. У 1957 році з Херсона до Нової Каховки переведено сільськогосподарський технікум, в якому навчалося 1240 чоловік. Велика будова стала справжньою кузнею кадрів. За час будівництва учбовий комбінат «Дніпробуду» підготував понад 10 тис. висококваліфікованих робітників різних професій. Понад 3 тис. чоловік оволоділи двома-трьома спеціальностями, 450 чоловік здобули вищу освіту, понад 1000 юнаків і дівчат — середню.

Споруджена за короткий час на місці піщаних кучугурів і загубленого в них невеликого села Ключового Нова Каховка стала символом трудового героїзму радянського народу. Партія і уряд, всі трудящі нашої країни палко вітали величезну перемогу творців гідровузла і нового міста. У червні 1957 року за видатні виробничі досягнення і великий вклад в освоєння та впровадження прогресивних методів праці при спорудженні ГЕС і Нової Каховки звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно А. К. Маслаку — машиністу екскаватора, С. М. Нікуліну — бригадиру бетонярів, П. І. Синявському — бригадиру електромонтажників. 602 будівельники нагороджені орденами й медалями, у т. ч. 28 — орденом Леніна. Постановою від 11 квітня 1957 року перехідний Червоний прапор ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР, який щомісячно присуджувався переможцям у соціалістичному змаганні будівельно-монтажних управлінь, передано на вічне зберігання спеціальному ордена Леніна управлінню «Дніпробуд».

На адресу будівельників з усіх куточків країни надходили палкі поздоровлення. В них висловлювалася вдячність новокаховцям за те, що літопис комуністичного будівництва вони збагатили ще однією славною сторінкою. Героїчна праця будівельників знайшла широкий відгук у літературі, мистецтві, кіно. Тепло й зворушливо про будівників нового міста і ГЕС розповів у своєму кіномистецькому творі «Поема про море» О. П. Довженко. На очах видатного українського кінорежисера й письменника змінювалася посушлива Таврія, народжувалось море, і він став його співцем. «Поема про море» натхненно оспівує будівництво нового суспільства, утвердження високої комуністичної свідомості в поведінці та побуті людей. Ця поема і її творець особливо дорогі новокаховцям. На будинку №19 по вулиці Леніна встановлено меморіальну дошку з написом: «У цьому будинку жив і працював у 1952—1953 рр. видатний кінорежисер і письменник Олександр Петрович Довженко».

Про трудові будні творців міста і ГЕС, про успіхи і тимчасові труднощі, що виникали й долалися, розповідають безпосередні учасники будівництва у книзі «Друга на Дніпрі». Серед 29 її авторів — начальник управління ордена Леніна «Дніпробуду» С. М. Андріанов, секретар парткому Г. І. Щепілкін, Герой Соціалістичної Праці екскаваторник А. К. Маслак та інші. «Мене вражала стійкість людей, з якими я працював,— пише в своєму нарисі А. К. Маслак.— Вітер з ніг збивав, сніг сліпив очі, лютував мороз, а вони, йдучи наперекір стихії, продовжували будувати». На конкретних фактах життя будови показав діяльність комсомолу, становлення молодих будівників комунізму учасник спорудження міста і ГЕС П. Є. Цокота.

Літопис героїчної будови відтворив у художніх полотнах А. С. Гавдзинський. З перших днів будівництва випускник Одеського художнього училища з мольбертом і пензлем у руках був серед творців нового міста й гідровузла. А згодом, в кінці 1961 року, він передав у дар Новій Каховці 237 написаних ним картин. Значна їх частина експонувалася на обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках. Дар митця поклав початок створенню в молодому місті художньої галереї. У 1961—1970 рр. Новокаховська міськрада поряд з С. М. Андріановим, директором ГЕС В. С. Єфременком, Героєм Соціалістичної Праці М. Ф. Гришиною і кавалером ордена Леніна бригадиром тресту «Каховсільбуд» М.С. Железняком, присвоїла звання почесного громадянина Нової Каховки і А. С. Гавдзинському.

Близько 360 своїх малюнків, картин та етюдів подарував трудящим Нової Каховки самодіяльний художник, поет і нарисист Юрій Сагайдак. Інженер-диспетчер «Дніпробуду» Ю. І. Сагайдак тривалий час очолював літературне об’єднання, засноване в 1951 році при редакції багатотиражної газети «Всенародная стройка». Його перу належать такі твори, як «Поруч з казкою», «В степу під Херсоном», «Нова Каховка» та ін. Член літературного об’єднання Олена Любомська видала збірку поезій «Каховський щоденник», а Інна Варламова розповіла про життя гідробудівників у книзі «Живе джерело».

Завершивши роботи в Новій Каховці, управління «Дніпробуд» в 1957 році переїхало до Дніпродзержинська. Разом з ним споруджувати нову гідроелектростанцію на Дніпрі, а також інші ГЕС країни виїхало понад 4 тис. будівельників. Решта, 12 тис., обрала Нову Каховку місцем постійного проживання. «Для мене,— писав тесляр з Київщини І. Шатило,— Нова Каховка стала рідним містом. Тут, де кожний будинок знайомий до дрібниць, тому, що ти його зводив своїми руками, я й думаю жити». На кінець 1957 року в місті було понад 25 тис. мешканців.

З 1 вересня того року все господарство міста перейшло на баланс виконавчого комітету міської Ради депутатів трудящих, яка віднині мала дбати про дальший розвиток і розширення Нової Каховки. Дешева електроенергія, широка мережа транспортних шляхів і наявність кваліфікованих кадрів створили сприятливі умови для розвитку промисловості. В 1957—1958 рр. тривало спорудження велетня електротехнічної промисловості Радянської України— електромашинобудівного заводу, а також меблевої фабрики, будувався завод калібрування кукурудзи, розширювався комбінат будівельної індустрії. Електромашинобудівний завод видав першу продукцію у квітні 1957 року, а вже наступного року він виробляв електродвигуни для вугільної та хімічної промисловості, різноманітні машини загальнопромислового призначення. На базі заводу діяло професійно-технічне училище, що готувало електрозварників, слюсарів, інструментальників, фрезерувальників, слюсарів по ремонту устаткування, шліфувальників.

Одночасно зводилися нові житлові будинки, навчальні та культурно-побутові заклади, впорядковувалося місто. У березні 1958 року міська Рада депутатів трудящих виділила на асфальтування доріг 300 тис. крб., на освітлення вулиць і площ 226 тис. крб. Ці асигнування були майже вдвоє більші, ніж у 1957 році. Для кращого обслуговування жителів створено комбінат комунальних підприємств.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: НОВА КАХОВКА, місто, Херсонська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара
МІСТО НОВА КАХОВКА
[1952]
(До 70-річчя від часу заснування)
Нова Каховка – місто обласного підпорядкування. Виникло на місці с. Ключового у зв’язку з початком будівництва Каховської ГЕС.
Днем народження міста вважається 28 лютого 1952 року – день присвоєння йому Президією Верховної Ради найменування Нова Каховка.
Адміністративно Новокаховській міській раді територіальної громади підпорядковані селища Дніпряни, Козацьке, Веселе, Райське, Тополівка та села Корсунка, Маслівка, Нові Лагері, Обривка, Піщане.
Місто Нова Каховка – промисловий, торговельний, спортивний і культурний центр Херсонської області.
Інфраструктуру міста представляють: 27 підприємств промислового комплексу, які здійснюють виготовлення харчових продуктів, будівельних матеріалів, металоконструкцій сталевих машин, виробів з деревини тощо; об’єкти торгівлі, ресторанного господарства і готельного бізнесу, а також малі підприємства, що функціонують у сфері послуг для населення.
У місті діють культурно-розважальний комплекс та бази відпочинку з елементами зеленого туризму, музей історії міста, літературно-меморіальний музей А. Бахути, картинна галерея ім. А. С. Гавдзинського і, так званий, музей під відкритим небом «Кам’яні вишиванки Нової Каховки».
Література
Архітектурні родзинки Нової Каховки / [Від. культури і туризму Новоках. міськ. ради, Укр. культ. фонд] ; [уклад.: Р. Ю. Сидоренко, Н. С. Зарудина ; фот. А. П. Єванков]. – Нова Каховка : Єванков, 2018. – 20 с. : кольор. іл. – (Нова Каховка: вітчизна найдорожчих почуттів). – Бібліогр.: с. 20.
Кам'яні вишиванки Нової Каховки [Образотворчий матеріал] : альбом-книга / [Н. С. Зарудна (кер. авт. кол.) та ін.; фот. А. П. Єванков ; Від. культури і туризму Новокахов. міськ. ради, Укр. культ. фонд]. – Нова Каховка : Наддніпряночка, 2018. – 143 с. : кольор. іл. – Бібліогр.: с. 142-143.
Марченко Л. В. Такая длинная короткая жизнь : худож.-док. повесть / Леонид Владимирович Марченко ; [ред. Н. А. Терновская]. – Херсон : Олди-плюс, 2019. – 131 с. : фот.
Дана художньо-документальна повість про Василя Олександровича Василенка, остарбайтера в Австрії, першобудівника Нової Каховки та Каховської ГЕС, виконроба, полковника МВС з м. Нової Каховки.
Горемыкин А. Н. Новая Каховка – город детства и юности моей : 61-й годовщине Новой Каховки посвящается / Анатолий Николаевич Горемыкин. – 2-е изд. – Новая Каховка : [Б. и.], 2013. – 15 с.
Андреев А. Новой Каховке – 65 лет! / Анатолий Андреев // Гривна – СВ. – 2017. – 23 февр. (№ 8). – С. 5 : фот.
Гунько О. Історична частина Нової Каховки стала пам’яткою / Олександр Гунько // Днепров. проспект. – 2021. – 19 трав. (№ 20). – С. 4.
Александр Довженко: «Я люблю Новую Каховку» // Днепров. проспект. – 2016. – 23 нояб. (№ 47). – С. 15 : фот.
Александр Довженко: «Я люблю Новую Каховку. Люблю Днепр – великую реку моего народа» // Днепров. проспект. – 2019. – 11 сент. (№ 37). – С. 11 : фот.
Евсеева Т. Неповторимость Новой Каховки / Татьяна Евсеева // Нова Каховка. – 2019. – 30 січ. (№ 5). – С. 7 : цв. фот.
Захаров А. С днем рождения, Новая Каховка! / Александр Захаров // Гривна. – 2017. – 9 марта (№ 10). – С. 10.
Історія Нової Каховки // Говорить Нова Каховка. – 2020. – 22 верес. (№ 38).
Кто сделал Новую Каховку городом-садом и музеем под открытым небом? // Днепров. проспект. – 2018. – 7 марта (№ 9). – С. 14 : фот.
Наше місто на екрані // Нова Каховка. – 2018. – 4 лип. (№ 27). – С. 2 : кольор. фот.
Інформація про документальний фільм «Нова Каховка: зачаровує, квітує та єднає…», знятий київським режисером С. Марчевським.
Нова Каховка: перша сторінка історії народження // Говорить Нова Каховка. – 2019. – 26 лют. (№ 8).
Новая Каховка – город-мечта // Нова Каховка. – 2020. – 26 лют. (№ 9). – С. 7 : цв. фот.
Сторінки історії міста.
Новой Каховке – 55! // Новий день. – 2007. – 1 берез. (№ 9). – С. 1.
Ты помнишь, как все начиналось? // Нова Каховка. – 2012. – 19 верес. (№ 38). – С. 4-5 : фот.
Добірка публікацій з газет «Новая Каховка», «Всенародная стройка», «Народная трибуна» про історію м. Нової Каховки.
Фильм о Новой Каховке // Ключи. – 2018. – 4 июля (№ 27). – С. 16 : фот.
Місто Нова Каховка // Знаменні і пам’ятні дати Херсонщини на 2017 рік : бібліогр. покажч. – Херсон, 2017. – Вип. 44. – С.21-26.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: НОВА КАХОВКА, місто, Херсонська обл, Україна

Повідомлення kbg_dnepr »

Чи варто відбудовувати Каховську ГЕС?

Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Відповісти

Повернутись до “Літера Н”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей