ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна

Відповісти

Чи знаєте ви в якому поколінні ви житель міста Острога?

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
1
100%
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 1

Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна

Повідомлення АннА »

Руіни Богоявленьської церкви, ХІХ ст.jpeg
ОСТРОГ — місто обласного підпорядкування Рівненської області, райцентр. Розташований на р. Вілія поблизу її впадіння в Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра), за 14 км від залізничної станції Острог. Населення 14,8 тис. осіб (2009).
Прийнято вважати, що перша писемна згадка про Острог міститься в «Повісті временних літ» під 1100, коли кн. Давиду Ігоровичу передали у володіння кілька міст у Погорині. Проте літописна фраза зі згадкою про Острог має подвійне тлумачення: 1) Давидові дають «Божський острог»; 2) Давидові дають «Божський [і] Острог». Згідно з археол. даними, на місці сучасного міста у 8—9 ст. виникла група слов’янських поселень, яка наприкінці 10 — на поч. 11 ст. трансформувалася в ранньоміський центр, що складався з городища площею 3,2 га та селища площею бл. 2 га. На зламі 11—12 ст. площа поселення скоротилася вдвічі, проте інтенсивне життя тривало аж до серед. 13 ст.
Наступна після 1100 згадка Острога припадає на 1340, коли в джерелах з’являється «князь Данило з Острога» — родоначальник князів Острозьких. У часи, коли Острог належав цьому князівському роду (14 — серед. 17 ст.), він перетворився на один із найбільших центрів Волині. Ядром міста був Острозький замок, споруджений на місці давньорусуського дитинця. Перша кам’яна замкова споруда — «Вежа мурована» — гіпотетично датується серед. 14 ст. До замку прилягали уфортифіковані Пригородок (дерев’яну стіну споруджено в 14 ст.) і власне місто (кам’яну стіну споруджено в 1530—40-х рр.). Передмістя Загороддя на поч. 17 ст. було укріплене валом із бастіонами. За межами укріплень лежали передмістя: Татарське (Зарванське), Заріччя, Бельмаж. На правому, протилежному від замку березі Вілії виникло обнесене валом Нове місто (Застав’я), яке було юридично самостійним поселенням.
Населення міста мало поліетнічний склад (крім русинів-українців — поляки, татари, євреї) і сповідувало різні релігії. Крім кількох православних храмів (найбільшим з яких була замкова Богоявленська церква), в Острогу було споруджено костьол Успіння Діви Марії (між 1440 і 1442), мечеть (відома з 1565, припинила існування до 1708), гол. синагогу (відома з 1603). 1580—1764 острозький кагал був одним із 4-х волин. кагалів, які мали своїх офіц. представників у Вааді чотирьох земель — центр. органі єврейс. самоуправління на землях Королівства Польського.
У 2-й пол. 16 ст. Острог став значним культ. та освіт. осередком Волині. Бл. 1576 засновано Острозьку академію. Із 1617 відома лат. школа. 1624—1773 діяв колегіум єзуїтів (див. також Єзуїтські школи), 1777—93 — греко-катол. 4-класна школа василіан. При синагозі діяла єшива (вища школа рабинів), найвищий розквіт якої припав на час ректорства С.Едельса (1599—1632). У місті працювали Острозька друкарня та друкарня при синагозі (діяла 1608—1832).
У 16 ст. Острог отримав привілей на 2 щотижневих торги (1527) та на 3 щорічних ярмарки. 1585 Острог отримав магдебурзьке право. У місті існували 16 ремісничих цехів. Чисельність населення оцінюють у 5 тис. на кін. 16 ст. і бл. 10 тис. у серед. 17 ст.
1603 кн. В.-К.Острозький поділив свої володіння між синами Янушем (п. 1620; див. Я.Острозький) і Олександром (п. 1603), при цьому Острог також був поділений на 2 частини (замок і Пригородок залишалися у спільній власності братів). Частина міста, що належала Янушу, увійшла до заснованої ним Острозької Ординації, а Олександрова частина перейшла до його доньки Анни-Алоїзи (у заміжжі Ходкевич), фанатичної католички. Маючи свою резиденцію в Острозі, вона своїми антиправосл. вчинками спровокувала повстання острозьких міщан, яке було жорстоко придушене (т. зв. Острозька трагедія 1636). Надалі власниками міста були представники багатьох магнатських родів, зокрема князів Заславських, Сангушків, Яблоновських.
Під час Національної революції 1648—1676 місто, яке не раз здобували війська Б.Хмельницького та загони повстанців (1648, 1649, 1650, 1654), прийшло в занепад. Населення Острога за 2-гу пол. 17 ст. скоротилося, за оцінками дослідників, не менш, ніж уп’ятеро.
В Острогу представники гетьмана М.Ханенка та уряду Речі Посполитої підписали Острозьку угоду 1670.
Наприкінці 17 ст. почалося відродження госп. і громад. життя, проте Острог вже не відігравав такої визначної ролі, як у 16 — 1-й пол. 17 ст. Протягом 18 ст. чисельність населення зросла з 2 тис. до 4,7 тис. жителів. 1717 почалася відбудова комплексу єзуїтського колегіуму, зруйнованого 1648, 1747 засновано монастир капуцинів (закритий 1832), 1777 — монастир кармелітів (закритий 1809).
Із переходом під владу Російської імперії (1793) Острог став центром повіту Волинської губернії (1797). При цьому залишався приватновласницьким містом. 1802 власником обох частин Острога став кн. Кароль Яблоновський, нащадки якого володіли містом до 1875. На кінець 19 ст. половину мешканців становили євреї. У місті стояв великий рос. гарнізон.
Як і раніше, Острог був містом зі слабо розвинутою економікою (у 2-й пол. 19 ст. з’явилися невеликі пром. підпр-ва) і в той же час важливим культ. і просвітнім центром. 1796—1825 тут діяла Волин. духовна семінарія. Багато відомих діячів (А.Кримський, Д.Мануїльський, В.Сальський, І.Малиновський, П.Жолтовський) здобували освіту в Острозькій г-зії (до 1897 — прогімназія, створена 1868 на базі дворянського уч-ща). 1865 графинею А.Блудовою засновано Свято-Кирило-Мефодіївське братство, при якому діяли жін. уч-ще (його закінчила художниця і поетеса О.Лятуринська), ін. навчальні та доброчинні заклади. 1909 засновано Братство ім. князів Острозьких, зусиллями якого збережено острозькі старожитності (перш за все «Вежу муровану») і створено істор. музей (1916). 1917 створено т-во «Просвіта».
Із кінця 1917 до квітня 1919 місто входило до складу Української Народної Республіки та Української Держави, тричі опинялося під владою більшовиків (січень—лютий 1918, травень—серпень 1919, липень—вересень 1920), двічі — під контролем польс. військ (серпень 1919 — липень 1920, із вересня 1920). 7 липня 1920 під Острогом відбувся бій між польс. військами ген. В.Крайовського та Першою Кінною армією.
У міжвоєнний період Острог — місто Волинського воєводства у складі Польщі (до 1925 — повітовий центр). 1925—39 тут діяв Регіональний рос. музей Й.Новицького, закритий після включення Острога до складу УРСР. 1939 відкрито міськ. театр.
Із вересня 1939 Острог — у складі Рівненської області УРСР.
Під час боїв за Острог влітку 1941 міська забудова зазнала великих руйнувань. Із 3 липня 1941 по 13 січня 1944 окупований нім. військами. У передмісті створено табір для військовополонених. За час окупації в місцевому гетто знищено бл. 9 тис. євреїв.
У 1950—70-ті рр. в місті було засновано або реконструйовано кілька невеликих пром. підпр-в. 1981 засновано держ. історико-культ. заповідник, у складі якого 1985 відкрито Музей книги та друкарства. 1994 утворено спеціалізований навч. заклад «Острозький колегіум» (із 1996 — «Острозька академія»), який 2000 отримав статус національного ун-ту. 1995 Острог отримав статус міста обласного підпорядкування.
Архітектурні пам’ятки: Острозький замок, Луцька і Татарська надбрамні башти (2-га пол. 15 — поч. 16 ст.), костьол Успіння Діви Марії (15—19 ст.), руїни гол. синагоги (16 ст.), будинок г-зії (кін. 19 — поч. 20 ст.), пам’ятники Т.Шевченку (1963), князям Острозьким (2000).
http://history.org.ua/?termin=Ostroh_mst
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Ярина
Повідомлень: 211
З нами з: 09 листопада 2016, 15:40
Дякував (ла): 21 раз
Подякували: 93 рази

Re: Острог, Рівненьська область, Україна

Повідомлення Ярина »

phpBB [video]
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна

Повідомлення АннА »

ОСТРІГ або ОСТРОГ (так, як поріг, порогу), місто
 над рікою Горинню, при устях річок Вілії, Гнилого Рову
 і Збитенки, положене на тереновому порозі подільської
 височини, 293 метрів над рівнем моря, на грунтах переважно лєсових. Археологічні досліди і припадкові знахідки, як в самому О., так і в його околицях, потверджують заселення цих теренів ще в добі неоліту. Там відкрито численні оселі, робітні кремінного знаряддя, знахідки
 з бронзового періоду, раннього залізного періоду, а також римських часів і мандрівки народів. Промовляють
 за тим численні кургани, як при самому місті Острозі, так
 і на землях сіл Хорова, Гремячої, Гульчі, Мильська, Новосілок, Розважу, Тайкурів та інших. Самі назви таких
 осель, як Кургани, Могильці, Дуліби свідчать про архаїчність колонізації цього краю. В багатьох музеях України, Росії і Польщі з околиць О. переховується багато
 пам’яток минулих, передісторичних культур. Серед таких пам’яток переважають знаряддя з кременя і каменя,
бронзи, заліза, а також кераміка, зброя і монети. Одною
 з найбільш імпонуючих і рідкісних знахідок з околиць
 м. Острога безперечно є скарб з села Хонякова, який
 складається зі срібних, позолочених посудин і інших

предметів східнього типу, які датуються на часи мандрівки народів (5-6 ст.). (О. Цинкаловський. Матеріяли до
 прадзєюв Волині... Варшава, 1961 p.). Самі фізіографічні умови терену від найдавніших часів сприяли закладанню там осель, а пізніше городів. Топонімика близьких до
 О. урочищ свідчить про стару слов’янську колонізацію
 цих теренів. З них згадаймо тільки деякі, положені в долинах річок Вілії, Гнилого Рову і Горині: Черепки, Маковище, Восковище, Ведмежа гора, Хвощанський брід,
 Монастирок і багато інших.
Коли засновано там старий укріплений город невідомо, однак сама назва Остріг, яка згадується в наших
 літописах в 1100 p., промовляє за тим вже в 11 ст. ця
 укріплена оборонна оселя (городище) вже тоді вийшла
 зі своєї первісної ступені городища і уявляла старе городище і місто, яке осіло навколо нього, оточене частоколом, який в нашій середньовічній архітектурі прийнято
 називати „острогом”. Під цією назвою літопис згадує наш
 Остріг в 1100 році, коли то, по з’їзді наших князів у Вятичеві, О. було залишено князю Давиду Ігоревичу, якого судили тоді за осліплення кн. Василька Теребовельського.

Не довго просидів тут кн. Давид Ігоревич, бо кн. Із’яслав
 відібрав від нього Остріг, залишаючи йому тільки город
 Дорогобуж над р. Горинню, де Давид Ігоревич скоро помер і правдоподібно був там похований. Від цього часу
 про О. не маємо в старих джерелах ніяких згадок, можемо однак припускати, що від 12 ст. належав О. до Волинського Князівства, а пізніше увійшов в склад Волинсько-
Галицької держави. Можемо припускати, що ще перед
 14 ст. О. міг належати до Турово-Пінських князів, які
 були протопластами лінії князів Острозьких.
Першим, вповні відомим князем на Острозі був князь
 Данило Острозький, син кн. Дмитра. Про князя Данила
 Острозького згадується в 14 ст., в часі, коли польський
 король Казимир, який по смерті луцького князя і короля
 Юрія II Львовича займав Галичину, а також мав замір
 зайняти Волинь, кн. Данило Острозький разом з боярином перемишлянським Дідьком (або Дітком) Дмитром
 стримали збройно похід Казимира. По цьому, Данило признав над собою владу литовського короля Любарта Гедиминовича, який одружився з донькою волинського князя Юрія Бушею. В 1386 р. кн. Данило Острозький помер,
 залишаючи трьох синів: Федора, Олексія і Андрія. З них

визначнішим був кн. Федір Данилович, про якого згадується в літописі під 1386 роком, коли то поширив він
 свою владу на сусідні від Острога городи: Корець, Хлоп’ятин, І в а н и н, Хрестове, Красне і Крупу. По смерті князя луцького Любарта, О. був відданий князю Льву
 Свидригайлу Ольгертовичу, який по кн. Витольді обняв
 на Волині владу. Опираючись на відданих йому князівволинян, боярства і духовенства запровадив Свидригайло
 у свойому правлінні парляментарний спосіб керування
 державою, спираючись на свою прибічну Раду. У всіх
 документах кн. Льва Свидригайла, крім його підпису і
 печаток фігурують підписи князів і луцького єпископа —
 членів Ради, при чому часто згадується: „а при тому були свідки, вірна наша рада”. Рада ця складалася з луцького владики Єфрема, визначних волинських і поліських
 князів і землян, канцлера, підканцлерів, маршала, ключника, багатьох членів ради. Князь Федір Острозький був

відданим прихильником Льва Свидригайла Ольгертовича,
 до того, що в тяжкій для Свидригайла хвилі, коли польські і литовські війська, схопивши його, посадили до кременецького замку в 1408 p., князь Федір, зміцнивши свої
 сили волохами і татарами, здобув замок і визволив Льва
 Свидригайла. Однак боротьба між Польщею і Волинню
 не вгавала і в 1432 р. поляки зайняли столицю Волині —

Луцьк. Кн. Федір не тільки відбирає Луцьк, але з успіхом
 боронить від польської інвазії Поділля, опановуючи замки в Смотричі і Скалі, і нищить головну опору їх в Брацлаві, таким чином посуваючи границі Волинського Князівства далеко на південь і південний схід. Польський
 історик Длуґош, признаючи військові успіхи кн. Федора О., його розум і відвагу, називає його у своїй хроніці —
„мужем зі усіх литовських полководців Русі і Литви, найвідважнішим, який користувався великим авторитетом”.

Провівши свої молоді літа в неустаючих походах і війнах, в яких брав особисто участь у завзятих боях і будучи багатократно пораненим в 1441 p., отримавши звання намісника старої столиці Волині — Володимира, постригається ченцем до Києво-Печерського манастиря, де
 доживає до глибокої старости і там вмирає. Залишив він
 двох синів — Василя і Данила Федоровичів О. Перший

з них, відомий в історії під прізвищем Красного, був також прихильником кн. Льва Свидригайла і, як і його батько, спільно боронив свій край. По смерті Свидригайла
 в 1452 р. був він найсильнішим князем на Волині, а разом з тим прихильником Великого Князівства Литовського. Збудував він в Острозі великий окольний замок, стіни
 якого оточували ціле місто, на старій замковій горі спорудив церкву Богородиці, а в місті Василевську. Помер
 він в 1450 р. і був похований в збудованому соборі, а пізніше тіло його перенесено до Києво-Печерської Лаври.
 Перед смертю поділив він свої величезні маєтності між
 двома своїми синами — Юрієм, який отримав м. Заслав
 з прилеглими містечками і селами і Іваном, який залишився в Острозі і отримав надгоринські терени, міста, замки
 і села. Таким чином рід кн. Острозьких поділився на дві
 галузі: князів Острозьких на Острозі і князів Збаражських, яких очолював кн. Юрій. Кн. Іван Василевич Острозький відзначився своїми успішними війнами з неустанним і грізним для Волині ворогом — татарами, задаючи їм тяжких страт, що дуже підірвало їх сили. Зміцнив
 він ще більше Остріг та інші оборонні замки на границі
 зі степом, а також побудував на передмісті О. велику,
 оборонну церкву і манастир в Межиріччі. Помер він у молодому віці, не здійснивши своїх оборонних плянів проти татарів, залишаючи синів Костянтина і Михайла (останній помер в молодості). Відзначаючись великим військовим хистом вже у 1497 р. був він гетьманом Великого
 Кн. Литовського. Продовжував він на Волині працю свого батька, зміцнював і модернізував Остріг і його окольний замок гарматами і іншою вогнепальною зброєю.
Князь цей увійшов до історії під високопохвальною
 і шляхетною назвою — Сципіона або Ганібала литовського за одержані перемоги над московським військом
 під Оршею в 1512 p., а також розгромом сильних татарських військ під проводом Менглі-Тирея, коли то розгромив, повертаючись через Волинь, татарів, а
 самого Менглі-Тирея, разом з трьома синами
 і 20,000 татарських вояків, захопив до неволі. Завдяки цій перемозі звільнив він около 40,000 бранців з Волині і Галичини, яких татарське військо гнало до ясиру.
 Полонених татарів, під с. Лопушною к. Вишнівця, привів
 він до Острога і частину їх осадив на його передмісті
 там, де „Татарська вулиця”.
На окрему увагу заслуговують щасливі походи цього
 князя на Крим. Слава про нього розходилася по цілій Европі, а литовська столиця — Вильно і польська — Краків тріюмфально вітали його під час в’їзду до їх городів,
 виголошуючи на його честь тріюмфальні вірші діферамби.
 Отримав він почесті і титули від польського короля, а
 місто його, Остріг, в 1528 р. дістало Магдебурзьке право.

Князь Костянтин Іванович залишився однак найбільш вірним і відданим свойому народові, тримався своєї віри і
 звичаїв. Побудував він у Вильні дві муровані церкви і
 особливо піклувався Києво-Печерською Лаврою, добродієм якої був до смерти. Поховано його в підземеллях великої Лаврської церкви у 1533 р. його ренесансовий пам’ятник уявляв собою одну з перлин цього стилю на наших землях. По смерті кн. Костянтина Івановича, Остріг
 з величезними маєтками, перейшов до старшого його сина Іллі, на той час старости брацлавського і винницького,
 а молодший син помершого князя Костянтина, залишився
 при своїй матері в м. Турові, над р. Прип’яттю. Тут він під
 опікою матері зростав і вчився, щоб пізніше стати найбільшою прикрасою роду кн. Острозьких.
Його старший брат Ілля Острозький оженився в 1539
 р. з полькою — Беатою Костелецькою, нешлюбною дочкою польського короля Жигимонта, який правдоподібно
 вплинув в тому напрямку на кн. Іллю Острозького. Таким чином до староруського і православного княжого роду Острозьких уперше увійшла особа польського походження і до того католичка. Від цього шлюбного зв’язку
 народилася у них дочка-одиначка Ельжбєта або Гальшка,
 яка стає найбагатшою панною на Русі, Польщі і в Литві
 (А. Пшездзєцкі: „Ягелльонкі Польске” в 16 ст., том 5,
 стор. 52).
По смерти кн. Іллі в 1542 р. спадщину по ньому отримав його молодший брат з Турова, кн. Костянтин Костянтинович. Отримав він цю спадщину по батькові і старшому братові Іллі — 620 сіл, 100 містечок, 25 городів, величезні простори незаселених, переважно степових земель, замків, кінських стаднин і величезні грошові капітали, а також титули маршала Волинської Землі, Володимирського Старости і Київського Воєводи. Відзначаючись великим і бистрим розумом і відвагою, успішно він
 боронив свою батьківщину від неустанних татарських нападів, відносячи над ними великі перемоги під Синявою,
 Дубном, Острогом. За прикладом своїх предків К.К. тримався своєї нації, віри, мови і звичаїв, впроваджуючи однак все, що було на той час прогресивним в західній Европі. Тому не легко було йому підписати акт Люблинської Унії в 1569 p., згідно з якою Волинь прилучено до
 Корони і ще важче, по довгих дискусіях, а навіть погрозі
 в його сторону вжити війська, з великим трудом і тяжким передчуттям згодився він на церковну унію в Бересті
 в 1596 р.
Сам зі своїм близьким оточенням залишився при своїй вірі, підтримуючи щиро усіх тих, хто словом або чином, навіть зі зброєю в руках, боронив самобутності народу і його „благочестія” і культури. Остріг за його часів був не тільки сильною мілітарною фортецею, але і

культурною столицею усього українського народу.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна

Повідомлення АннА »

До Острога з усіх сторін України, а також з Греції,
 з’їжджалися всі ті, кому лежало на душі щастя українського народу. Проживали там Северин Наливайко, провідник селянських повстань 1594-96 pp., брат його Дем’ян
 Наливайко, український церковний діяч, який був членом
 гуртка викладачів Острозької школи і опікун Острозької
 друкарні, гетьман українського козацтва — Петро Конашевич-Сагайдачний, що вчився в Острозькій школі, відомий пізніше своїми успішними походами на Туреччину
 і Крим, грецький вчений Кирил Лукаріс та багато інших
 визначних людей того часу. Великою заслугою кн. Костянтина Костянтиновича Острозького було заложення і

утримування, майже на свій кошт, першої в Східній Европі вищої школи, т. зв. „Триязичної Академії”, де викладали в українській, староруській, грецькій і латинській мовах. Професорами були тут учені такої міри, як:
 Герасим Смотрицький, Лука — Митрополит Білгородський (серб), Кирил Лукаріс — ректор академії (грек),
 Никифор (грек), Павло Палеурус (чех, соціянин), Дем’ян Наливайко, Зизаній Тустановський, Ян Лятош (поляк, математик), Каспер Ціхоцький (поляк, вихователь)
 та інші. Крім академії відкрито в Острозі школу для дітей і друкарню. Школи для дітей відкрито також в Дермані і Володимирі. З острозької друкарні, яка була під
 опікою і доглядом Є. Смотрицького і, де працювали Іван
 Федорович і Мстиславець, вийшла друком в 1581 р. перша слов’янська Біблія і інші книги як богослужбового,
 так і політичного характеру. Вийшло з цієї друкарні 20
 книжок з багатьох галузів, як релігійного, так і громадсько-культурного напрямку. В 1608 р. помер кн. Костянтин Костянтинович Острозький і поховано його в замковій церкві в Острозі.
Князь Костянтин Костянтинович Острозький залишив
 трьох синів — Івана, Олександра і Костянтина, з котрих
 останній помер в 1595 р. Спадщину по кн. Костянтині К.
 поділили між собою Олександр і Іван, який перший з кн.
 Острозьких прийняв католицтво і нове ім’я Януша (Пам’ятники Київ. Арх. Ком., том 4, стор. 1-106). По смерти
 бездітного кн. Івана (Януша), в 1620 p., рід кн. Острозьких вигасає.
Величезні земельні маєтки — городи, замки
 і села, а в тому і Остріг, по лінії кн. Олександра перейшли
 до кн. Любомирських, а від них до Ходкевичів, після смерти Алоїзи (з Ходкевичів) Остріг, як ординація з маєтками, перейшов до кн. Заславських, а від них до кн. Сангушків. Нові господарі Острога, ревні католики, збудували в центрі міста єзуїтський манастир і при ньому колегію, яка мала на цілі виховувати молоде покоління місцевої, православної, української шляхти в дусі католицизму і ворожого відношення до свого народу. Цьому

єзуїтському манастиреві і колегії не судилось однак довго
 проіснувати. В 1648 p., під час загального повстання на
 Україні, війська гетьмана Богдана Хмельницького здобули місто Остріг і спалили недавно вибудований манастир
 і колегію. Так скінчилася бурхлива історія цього міста, бо Остріг ніколи вже не осягнув своєї славної історії 15-16 ст. В 1766 p., на підставі постанови сенату Польщі,

всі ординації перейшли до держави. Доходи з них йшли
 на утримання преорства — старшини рим-кат. орденів і 6
 командорств мальтанського ордену, даючи їм на утримання величезну суму — 300,000 пол. злотих. Найбільшого
 свого розквіту місто осягнуло в 16 ст. З огляду на відсутність люстрації і інших документів з цього періоду,
 які так яскраво представляють розвиток і занепад таких

волинських міст як: Володимир, Луцьк, Крем’янець, м.
 Остріг, як приватна власність кн. Острозьких, не має таких документальних даних. Однак, судячи з інших джерел, місто це було розлегле і людне, а його населення
 складалося з багатьох тисяч міщан, ремісників, купців,
 людних манастирів, війська, слуг, вчителів шкіл і академії. Постійно проживало у місті біля 2,000 шляхти і боярів, які мали там свої доми і палаци. Через місто, ще
 з найдавніших часів проходили сухопутні торговельні
 шляхи з заходу на схід і відомий в римських часах водяний шлях з півдня р. Горинню аж до Прип’яті, в околиці
 Турова і Пінська. Видно, що часті ярмарки і щоденні
 торги відбувалися на Зарванецькій вулиці, про що свідчить старе волинське прислів’я „Гамір і натовп, як на Зарванецькій вулиці”. В 1793 р. Остріг перейшов до царської
 Росії, як повітове (уєздне) місто Волинської губернії.

В 1808 р. відомий польський політичний і культурний діяч Фадей Чацький, отримав дозвіл від царського уряду
 на відкриття в Острозі двоклясової шляхетської школи,
 яку по 1831 р. переорганізовано в чотироклясове „уєздное училище”, а в 1868 р. додано до нього ще дві кляси.

В 1821 р. велика пожежа знищила значну частину міста,
 коли згоріло багато домів, крамниць, складів і церква,
 яких колись в О. було дев’ять: три церкви з 15 ст., 4 з 16
 ст. і 2 з 17 ст. З пам’яткових, старих будівель Острога, як старі
 укріплення з 13-14 ст., до наших часів не заховалося й сліду. Були вони дерев’яні і не перетривали навіть до 15 ст.

До нашого часу з 15 ст. перетривала лише будівля Богоявленської церкви, Мурована Вежа, Кругла Вежа і Нова Вежа з 16 ст. З огляду на зріст міста виникла потреба
 поширення старих укріплень, які залишилися тільки частинно — Татарська і Луцька вежі. В 17 ст. місто ще більше розрослося і, як виявляють останні дослідження проф. Г. Логвина, складалися вони з рову, валу і дерев’яних
 рубаних стін, з чого залишились тільки вали і рови. Замок також був обмурований стінами і вежами, як і палати князів Острозьких і кам’яний колодязь. Всі ці архітектурні об’єкти були зв’язані в одну оборонну систему.
Надзвичайно цікавим в Острозі є стиль церкви Богоявлення, яка є зразком еклектичної будівлі того часу
 і заховала традиційні риси церкви з 11-13 ст., але позначився на ній переможний готицький вплив того часу,
 особливо у вікнах, полталах, на камінних рамах вікон,
 впливи того ж готицького стилю позначилися і на т. зв.
 „Мурованому Будинку”. Вежі острозького замку збудовані з вапняного і піскового каменів, також заховали
 архаїчний стиль старої Русі, однак впливи ренесансу виразно позначилися на високих аттіках і глухих аркадах,
 що так часто виступають на інших замках Правобережної
 України (Г. Логвин. Замок в Острозі. Пам’ятники архітектури 15-16 ст., Київ, 1959 p.). З археологічних пам’яток
 в околиці міста Острога, по дорозі до міста Дубна, до
 кінця 19 ст., було 2 кургани, до села Білашова 1 курган і недалеко від т. зв. „Нового міста” 20 курганів. Як у самому місті, так і в його пригородах знайдено було кілька монетних скарбів 16-17 ст. За переписом 1911 р. в Острозі
 було 17,560 жителів, з них майже 4,390 українців, 1,727
 поляків і 10,419 жидів, незначна кількість протестантів
 та магометанів. Населення Острозького повіту (без міста)
 в тому ж 1911 р. рівнялося 186,470 жителів, з яких українців (православних) було 157,600, поляків (католиків)
 13,026, жидів 10,334. Магометан-татарів, оселених тут князями Острозькими, залишилось лише 319 осіб.
В місті Острозі за переписом 1911 р. було: Повітова
 земська управа, земський лікар, земський агроном, ветлікар, пошта і телеграф, поліція, жандармерія, повітова
 скарбниця (казначейство), державний ретифікаційний
 склад, управитель острозькими удільними маєтками, мировий суд (З’їзд мирових судів), два мирові слідчі, нотарі, в’язниця, дивізіон артилерії, піший Рильський полк,
 міський староста, міщанська управа, шкільний інспектор,
 мужеська гімназія, жіноча школа граф. Блудової, 2-клясова міська школа, одноклясова приходська школа, початкова одноклясова школа, жидівська одноклясова
 школа Талмуд-Тора, земський шпиталь, жидівський
 шпиталь, лікарня Кирило-Мефодіївського Братства і притулок, жидівський дім для старців і для дітей-сиріт, Острозьке Кирило-Мефодіївське Братство, комітет Червоного Хреста, т-во допомоги бідним ученикам гімназії, товариство допомоги бідним горожанам, острозьке пожежне т-во, громадський клюб, 4 акушерки, 5 аптечних складів, 2 аптеки, 216 крамниць, державна горілчана крамниця, гуральня (173,484 відер 40% горілки річ.), 13 лікарів, 4 дентистів, 1 ветлікар, 7 гостинниць, 1 кіно, 10 книгарень, 2 кредитові товариства, 5 складів дерева, водяний млин,
 бровар, 5 приватних, судових оборонців, кооператива,
 фабрика свічок, 2 друкарні, 11 ресторанів, 3 фотографи,
 фабрика черепиці, фабрика екипажів (повозів) і 24 ярмарки річно.
ЛІТЕРАТУРА: Е. Руліковський: Князьовє на Острогу
 Острожци, Краків, 1880; Лєвіцкі К.: Ксьонжента Острожци
 в службє Жечипосполітей, 1938, Рувне, „Рочнік Волиньскі; Максимович: „Письма о князях Острожських к. гр.
 А. Блудовой”; Густинський літопис 1343 p.; А. Хойнацький: „Патерик Волинсько-Печерський, 1888 p. М. ст. 98-99;
 Архівуй кс. Санґушкув-Любартовічув, том І, стор. 6-7 і

стор. 29; Архів Ю.З.Р., ч. 1, том І, стор. 203 і 319; А. Рафальський „Свято-Троїцький храм бувший в Острозі на
 Волині”. Вол. Єпар. Вед. за 1883 р. № 23 і 24, стор. 669,
 681 і 696-707; П. Шумовський: Остріг. Історичний нарис.
 Накл. Інст. Дослідів Волині, 1964 p.; Е. Ліковскі: „Унія
 Бжеска 1569 p., Варшава, Гебетнер і Вольф, 1907 p.; П.
 Батюшков: „Волинь історич. судьби Ю-Зап. Края”, С-Петербург, 1888 p.; Г. Н. Логвин: Замок в Острозі, Держ. Вид. Віїв, 1955 p.; В. Антонович: Розкопки в странє деревлян; Т. Стецький: Волинь, Львів, 1864 р.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна

Повідомлення АннА »

ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК – комплекс споруд 14–19 ст. в м. Острог. Побудований на місці давньорус. городища 11–13 ст. в пд. частині істор. середмістя Острога. Заснований основоположником роду Острозьких кн. Данилом.

Конфігурація укріплень обумовлена Замковою горою – мисом корінного лівого берега р. Вілія, який на 20 м піднімається над її заплавою. Від міста замок відокремлений глибоким ровом. Наприкінці 15 – на поч. 16 ст. замок перебудовано, оборонні споруди модернізовано, дерев'яно-земляні укріплення попереднього періоду здебільшого замінено мурованими. У наш час комплекс складається з Вежі мурованої (14 ст.), Богоявленської церкви (15–16 ст.), Нової (Круглої) башти (16 ст.) та надбрамної дзвіниці (1905).

Вежа мурована розміщена в пд.-сх. частині замкового двору на крутому схилі. Спочатку вона нагадувала квадратний у плані замок-донжон. Наприкінці 15 – на поч. 16 ст. змінено форму бійниць, перебудовано й укріплено величезним контрфорсом пд.-сх. ріг будівлі, в окремих приміщеннях змінено форму склепінь. У 16–17 ст. із зх., пд. та сх. вежу укріплено масивними контрфорсами. З пн., з боку подвір'я, будівля – двоярусна; з пд. – триярусна на високому цоколі. Муровані стіни завтовшки 2,0–2,6 м. Пд. фасад будівлі в плані має великий напівкруглий виступ. Ренесансний декор завершень споруди належить до поч. 16 ст. Вежа є унікальною оборонною спорудою середньовічної Волині та єдиною на території України житловою баштою 2-ї пол. 14 ст., яка порівняно добре збереглася донині.

Богоявленська церква розміщена в пн. частині замкового подвір'я, біля давнього рову. Її пристосовано для оборони: пн. стіна потовщена (2,8 м) та обладнана бійницями для гармат. З 1636 до серед. 19 ст. будівля не використовувалася і дійшла до стану руїни. 1886–91 храм відновлено за проектом В.Токарева на старих фундаментах. За схемою плану та об'ємно-просторовою структурою він повторює давню споруду, від якої збережено тільки пн. стіну. Тепер Богоявленська церква – хрещатобаневий, шестистовпний, триапсидний, п'ятиверхий храм, який є домінантою ансамблю. Арх-ра храму посідає особливе місце в церк. буд-ві України як проміжна ланка між давньорус. зодчеством й арх-рою 16–17 ст. з притаманними їй готичними елементами.

Нова (Кругла) башта зведена на пд.-зх. розі оборонних мурів під час модернізації укріплень О.з. на поч. 16 ст. Циліндрична за формою мурована башта поділена на 3 яруси. Висота триярусної споруди з боку рову через перепад рельєфу значно збільшується завдяки цокольному ярусу. Внутр. діаметр башти – 13 м, товщина стін нижнього ярусу – 3,5 м. Другий ярус завершують машикулі-бійниці на кам'яних фігурних кронштейнах. Увінчує башту аттик із фігурним завершенням. Архіт. та конструктивні якості башти визначають її як унікальний зразок фортифікаційного мист-ва України й ренесансної стилістики в укр. арх-рі.

Надбрамна дзвіниця розміщується в пн.-зх. куті замкового подвір'я на місці давньої брами й належить до останнього періоду буд-ва на Замковій горі. Дзвіниця та цегляно-металева огорожа по периметру подвір'я споруджені за проектом цивільного інж. А.Павловського, коли впорядковувалася територія замку. Дзвіниця двоярусна, прямокутна в плані з проїздом у першому ярусі до замкового подвір'я. Верхній ярус вирішений у вигляді восьмигранного підбанника, увінчаного банею. Зовн. декор дзвіниці характерний для "єпархіальної" арх-ри кінця 19 – поч. 20 ст.

О.з. – унікальна пам'ятка фортифікаційної арх-ри Волині – є складовою Держ. історико-культ. заповідника у м. Острог, створеного 1981. У приміщенні Вежі мурованої працює краєзнавчий музей, заснований 1916.
Бондаренко Р.І.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6278 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна

Повідомлення D_i_V_a »

З другої теми
Выпись свидетельства даного 1783 года Генваря 21 дня бывшим смотрителем Острогскаго Училища священником Лукою Шульжиньским дворянину Ивану Паславскому при увольнении его из оного училища
Що за училище таке в Острозі у 1783 році? Гуглить немає сенсу, бо там зараз є ПТУ і все тільки про нього.
В цій темі є багато чтого цікавого, передивилась, але про це училище ніякої згадки не бачу. Може прогавила?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення

Лицева сторінка Острозької Біблії, Остріг, 1580-81.
Перша друкована Біблія на Сході Европи.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера О”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 11 гостей