Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

ОСТЕР, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна

Чи знаєте ви в якому поколінні ви житель міста Остер?

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3196
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1838 раз.
Подякували: 656 раз.
Стать: Жінка

ОСТЕР, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна

Повідомлення АннА » 15 жовтня 2016, 14:21

ОСТЕР — місто Козелецького р-ну Чернігівської області. Розташов. на лівому березі р. Десна (прит. Дніпра). Населення 7,1 тис. осіб (2005).
Попередником сучасного міста був давньорус. Городець Остерський, уперше згаданий у літописі під 1098. Це місто-фортеця (збереглося городище) стояло при впадінні р. Остер в Десну, на пд. околиці сучасного О. в місцевості Старогородка. Городець Остерський був зруйнований під час монголо-татарської навали. Перша згадка О. датується 1481, коли поселення належало Великому князівству Литовському й було центром приватновласницької волості. Після 1542 Остерська волость стала державною, а О. перетворився на центр повіту (пізніше староства) у складі Київського воєводства.
Після литовсько-московської війни 1500—1503 О. став прикордонним пунктом і набув стратегічного значення. 1538 віленський воєвода й останній приватний власник О. Альберт Гаштовт спорудив дерев’яний замок «на старому городищі». До замку прилягало місто, захищене «острогом». За описом 1552, в О. було 85 боярських і міщанських димів, 2 церкви.
Унаслідок зміни русла Десни було прийнято рішення про перенесення замку й міста на мис, утворений Десною та її рукавом Попівка. На новому місці буд-во укріплень було завершене 1571. З огляду на воєнну небезпеку в замку розмістили гарнізон чисельністю 150 осіб. Люстрація 1628 (зафіксувала 291 дим) свідчить, що в 16 — 1-й пол. 17 ст. місто зростало.
У червні 1648 О. перейшов під контроль Війська Запорозького і став центром сотні Переяславського полку. Нетривалий час (у 1650) місто було центром окремого полку (див. Остерський полк). Між 1651 і 1653 Остерська сотня увійшла до складу Київського полку. Під час російсько-польської війни 1654—1667 польс. військо на чолі з королем Яном II Казимиром Ваза в грудні 1663 оволоділо О. Під час свого тритижневого перебування в місті король затвердив магдебурзьке право, яким міщани самовільно користувалися й до цього. Польс. залога стояла до березня 1664, а 1665 її змінила російська. Під час антимоск. повстання 1668 рос. гарнізон на чолі з воєводою Д.Рогозіним протягом лютого—грудня 1668 витримав облогу з боку козац. загону на чолі з В.Дворецьким. Місто при цьому було спалене.
Після ліквідації полкового адм.-тер. устрою 1781 у складі Київського намісництва було створено Остерський пов., який існував до 1796. Із 1797 О. входив як заштатне місто до складу Малоросійської губернії; у зв’язку з поділом останньої 1802 у тому ж статусі увійшов до складу Чернігівської губернії. Із березня 1803 — центр Остерського пов. Черніг. губ.
У 19 ст. переважна більшість мешканців О. займалася ремеслами й промислами. Зростання чисельності населення уповільнювалося (у 1801 — бл. 2 тис. осіб, у 1866 — 4,8 тис., у 1897 — 5,4 тис. осіб). Перед 1917 у місті були 4 правосл. церкви (із них до нашого часу збереглася лише Воскресенська) і синагога (нині будинок культури).
1917—20 влада у місті належала Українській Народній Республіці (листопад 1917, березень—квітень 1918, грудень 1918 — січень 1919), більшовикам (листопад 1917 — березень 1918, січень—серпень 1919), Українській Державі (квітень—листопад 1918), денікінцям (серпень—листопад 1919). У березні—листопаді 1918 О. був під контролем нім. військ. Рад. владу остаточно встановлено 21 грудня 1919.
У травні 1923 О. було зараховано до категорії с-щ міськ. типу; він став райцентром спочатку Ніжинської округи, а з грудня 1924 — Чернігівської округи. Із 1932 — райцентр Черніг. обл. У рад. час в О. було збудовано кілька пром. підпр-в.
Під час нім. окупації (9 вересня 1941 — 22 вересня 1943) О. став центром партизан. краю, у деяких навколишніх селах були відновлені органи рад. влади. У місті діяло рад. підпілля.
У повоєнний час місто стало рекреаційним осередком.
У жовтні 1961 О. зараховано до категорії міст районного підпорядкування. До його складу увійшли села Юськова Гребля та Старогородка. Із 1962 — у складі Козелецького р-ну.
В О. народилися В.Бец, М.Птуха. У місті жив і був похований чуваський поет Мішші Сеспель (М.Кузьмін).
Пам’ятка арх-ри: Остерська божниця (бл. 1098).
Краєзнавчий музей (заснований 1908 як музей шкільних наочних посібників).
http://history.org.ua/?termin=Oster_mst

phpBB [video]
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 760
З нами з: 18 липня 2016, 22:24
Подякував (-ла): 191 раз.
Подякували: 111 раз.

Re: Остер, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна

Повідомлення surnameindex » 10 листопада 2016, 20:15

Остер, Козелецький райiн, Чернігівська область

Остер, Остерская волость, Остерский уезд
Остёр, Козелецкий район, Черниговская область

Преображенская церковь

http://www.surnameindex.info/info/chern ... index.html
Некоторые фамилии еврейских жителей м. Остер (1850):
Берман
Богатиревский
Борщевский
Ведмедов
Винников
Журавлевский
Израилевский
Ильевский
Леваков
Липницкий
Майстровец
Меерович
Мильцевский
Савицкий
Смойловский
Соколовский
Соловьев
Стояновский
Файвишовский
Фрейдин
Шкловский
Юдовский
Удачи в поисках!
Surname Index
http://surnameindex.info/news/

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3196
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1838 раз.
Подякували: 656 раз.
Стать: Жінка

Re: Остер, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна

Повідомлення АннА » 06 березня 2017, 11:52

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Остер — місто районного підпорядкування, розташоване на лівому березі річки Десни, при впадінні в неї річки Остра, однойменна пристань на Десні. Населення — 8,7 тис. чоловік. Міській раді підпорядковані населені пункти Десна й Любечанинів.

На території Остра та його околиць виявлено поселення доби неоліту, трипільської культури, доби бронзи й скіфського періоду. Знайдено скарб римських монет II ст. н. е. Виявлено також слов’янські поселення перших століть н. е., городище VIII—X ст., курганний могильник, поселення періоду Київської Русі.

Остер — одне з найдавніших міст Придніпров’я. У літопису е згадка, що Володимир Мономах 1098 року заснував Городець «на Въстри». Це була одна з фортець, що захищали Київську Русь від половців. Після смерті Володимира Мономаха Городець перейшов до Юрія Долгорукого, за князювання якого давньоруські зодчі укріпили фортецю, поновили й прикрасили фресками придворну церкву. Вона стала називатися «Юр’євою божницею». Фрески вівтарної частини церкви, що збереглася до наших днів, подібні до фресок Софії Київської.

Під час князівських усобиць Остерський Городець переходив від одного князя до іншого. 1152 року київський князь Ізяслав Мстиславич розорив і спалив місто. Лише в 1195 році суздальський князь Всеволод Юрійович відбудував його й укріпив фортецю. В 1240 році монголо-татарські орди спалили Остерський Городець. Більше він не відбудовувався. Поселення, що згодом виникло на його місці, звалося Старим Остром, Старогородкою. На початку XIV ст. ближче до Десни виросло нове поселення, яке дістало назву Остер. В 1356 році воно підпало під владу Литовського князівства. 1503 року Чернігово-Сіверські землі ввійшли до складу Російської держави, але Остер лишився під владою Литви.

У 1538 році воєвода А. Гаштольд побудував на місці старого Городця замок з п’ятьма дерев’яними баштами. Щоб контролювати судноплавство по Десні, 1571 року на лівому березі її поряд з Остром споруджено новий замок. Тут розташовувався гарнізон із 150 жовнірів при 44 гарматах. В Острі жили міщани й бояри, які мали господарства й відбували військову службу. За Люблінською унією 1569 року Остерське староство відійшло до шляхетської Польщі. В 1593 році польський король Сигізмунд III передав замок з містом Остром князю Ратомському.

Польський уряд рік у рік посилював експлуатацію природних багатств Остерщини. Великі прибутки давали 4 млини на 12 кіл, корчми, торги, мита. Якщо в 1616 році Остер дав казні 699 злотих прибутку, то в 1636 році — до 5 тис. Однією з важливих статей доходу були численні податки, які платили жителі міста.

Після проголошення Брестської церковної унії 1596 року єзуїти перетворили Остер на свій опорний пункт і почали силою насаджувати католицизм. Посилився соціальний гніт. Все це призводило до неодноразових виступів міської бідноти проти польської шляхти. Жителі Остра, зокрема, брали участь у селянсько-козацьких повстаннях під проводом К. Косинського (1591—1593 рр.) і С. Наливайка (1594—1596 рр.). У 1637 році в місті спалахнуло повстання, яке очолили Мурко й Носко. Учасники його громили маєтки феодалів, знищували єзуїтів. У 1638 році остерські козаки брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Я. Острянина.

Коли почалася визвольна війна українського народу 1648—1654 рр., очолювана Богданом Хмельницьким, Остер став сотенним містечком Переяславського, а з 1667 року Київського полку. 1654 року населення міста вітало возз’єднання України з Росією. Річ Посполита прагнула відновити своє панування на Лівобережній Україні. Польсько-шляхетські війська в 1663 році захопили Остер. Але російські війська й козацькі полки, підтримані народними масами, в лютому 1664 року вибили завойовників з Лівобережної України.

Возз’єднання України з Росією сприяло швидкому розвитку міста. 1662 року Остру було надано магдебурзьке право. За переписом 1666 року тут з 354 міщан 138 були ремісниками й 15 — купцями. Ремісники виробляли зброю, рибальські сітки, гончарний посуд тощо. Були розвинуті деревообробний і мукомельний промисли. В середині XVII ст. в Острі працювало 19 водяних млинів на 32 хлібні кола, а в передмісті — 14 водяних млинів і вітряків. Двічі на рік відбувалися ярмарки. По Десні привозили на байдаках залізо, вапно, колеса, вози, цукор, чай та інші товари; з російських міст — конопляну олію, з Криму — сіль та сушену рибу, з Польщі — дьоготь і смолу. По річках Десні й Остру йшов сплавом ліс.

У другій половині XVII ст. багато угідь і дворів посполитих у місті прибрали до рук представники козацької старшини. Частину млинів на річках захопив воєвода, призначений в Остер у 1665 році. 1668 року кілька сіл, млинів та угідь гетьман передав у власність Києво-Видубецькому й Києво-Михайлівському монастирям. У другій половині XVIII ст. великі земельні володіння під Остром цариця Катерина II подарувала графу О. А. Кушельову-Безбородьку.

Найбільшу економічну силу в Острі у XVIII ст. мала козацька старшина — Солонини, Забіли, Закревські та ін. їм належали кращі землі, млини, винокурні, шинки. У 1766 році в місті, крім садиб шляхти, духовенства, полкової та сотенної старшини, налічувалося 384 двори, в яких жили козаки — 1086 чоловік, міщани — 391, підлеглі й посполиті — 393, підсусідки — 137 чоловік. Населення було надто мало забезпечене землею — тільки 58 дворів мали землю, з них 30 — орну, сіножатями володіли 38 дворів, 209 — не мали робочої худоби. Частина жителів займалася ремеслами, зокрема були поширені шевське, кравецьке, бондарське, ткацьке, ковальське, кушнірське та інші ремесла. Чотири рази на рік у місті відбувалися ярмарки, щотижня — базари, на яких ремісники збували свої вироби. Збіднілі козаки й міщани працювали у маєтках поміщиків, старшини. За тяжку роботу від сходу до заходу сонця чоловіки одержували на хазяйських харчах 4—5 крб. на рік, жінки — найбільше 2 крб. 40 коп. Податки й повинності в Острі були такі: урядовий податок, т. зв. консистенську дачу, платило все населення; посполиті, піддані та підсусідки, крім того, платити чинш, господарський податок і відробляли панщину 1—3 дні на тиждень.

Після ліквідації залишків автономії на Лівобережній Україні 1782 року Остер став повітовим містом Київського намісництва, з 1796 року як заштатне місто ввійшов до Малоросійської губернії, а з 1803 року — повітове місто Чернігівської губернії.

Загальне обурення жителів Остра викликало вторгнення військ Наполеона в Росію. Для боротьби з іноземними загарбниками у вересні 1812 року в Остерському повіті було зібрано земське ополчення в кількості 1350 чоловік. Крім того, внесено по пуду сухарів від кожної ревізької душі.

Напередодні реформи 1861 року в Острі налічувалося 498 дворів і 4846 чоловік населення. У місті були повітове й парафіяльне училища, лікарня, поштова станція. У пореформений період завдяки наявності вільних робочих рук економічний розвиток міста дещо пожвавився. Остер і навколишні села були найбільшими на Україні осередками виробництва риболовних сіток, виготовленням яких займалися 2393 ремісники. В середині 90-х років XIX ст. їх продукція досягала 70— 100 тис. крб. на рік. Остерський повіт давав 83 проц. губернського виробництва плетених кошиків та лозяних меблів, які збувалися в Києві, Катеринославі, Херсоні, Одесі. Однак питома вага капіталістичної промисловості Остра в масштабі губернії була порівняно невеликою. У 1904 році на заводах — 2 цегельних, безалкогольних напоїв і канатному — налічувалося 26 робітників.

Умови праці на підприємствах були тяжкі. Робочий день тривав 12—14 годин. Ремісників, що виробляли риболовні сітки, повністю закабалили скупники. Вони забирали в місцевих кустарів усю продукцію і вивозили на Азовське й Чорне моря. Багато наживалися скупники й на продажу плетених виробів.

Незважаючи на нечисленність пролетаріату в Острі, тут напередодні революції 1905—1907 рр. виникла соціал-демократична група, яку очолив житель міста Віталій Васильович Птуха. Коли хвиля революційних виступів у 1905 році охопила й Чернігівщину, соціал-демократична група 19 жовтня організувала мітинг, де з промовою виступив В. В. Птуха. Після мітингу відбулася антиурядова демонстрація. Царські власті розправилися з учасниками виступу. В. В. Птуху було заарештовано й заслано до Сибіру на каторгу.

До Великого Жовтня економіка й культура в Острі були на низькому рівні. Власті мало дбали про охорону здоров’я й освіту. Перший лікар у місті з’явився в 1872 році. Наступного року відкрито лікарню на 25 ліжок, яка обслуговувала жителів усього повіту. Переважна більшість населення не знала грамоти. На 13 568 чоловік населення повіту в 1869 році письменних налічувалося 361, у т. ч. 33 жінки. Напередодні імперіалістичної війни в Острі діяли три міські училища: однокласні чоловіче й жіноче, засновані 1872 року, та двокласне, відкрите 1878 року. В них навчалося 292 учні. Крім того, було ще два приватні училища. 1901 року почало працювати ремісниче училище. Того ж року засновано земську бібліотеку, яка налічувала 5255 примірників книжок переважно релігійного змісту. 1912 року створено педагогічний музей. Якщо витрати на охорону здоров’я й освіту становили 1285 крб. на рік, то на повітову земську управу — 5452 карбованці.

Після перемоги Лютневої революції в Острі на початку березня 1917 року поряд з буржуазним громадським комітетом, який підтримував комісара Тимчасового уряду, виникла Рада робітничих і солдатських депутатів. Її головою обрали Р. Д. Барила — солдата місцевого гарнізону. До складу Ради ввійшли більшовики О. В. Одинцов, М. М. Шевченко, К. В. Свистай та ін. Це едина Рада робітничих і солдатських депутатів на Чернігівщині, яка з самого початку свого існування йшла за більшовиками.

У березні 1917 року розпочала роботу Остерська організація РСДРП, в якій на 16 квітня 1917 року налічувалося 100 членів партії. Фундаторами її були колишні місцеві жителі — студент Київського університету О. В. Одинцов та студент Петроградського гірничого інституту Володимир Васильович Птуха, які повернулися в місто після Лютневої революції. Перший став секретарем, другий — його заступником. Більшовицька організація провадила агітаційну роботу серед населення, викривала справжню суть політики Тимчасового уряду. 1 травня 1917 року вона організувала мітинг і демонстрацію, в якій взяли участь понад 500 чоловік. Демонстранти несли червоні прапори й транспаранти з написами: «Геть війну!», «Вся влада Радам!», «8-годинний робочий день!». Щоб підтримати випущену Тимчасовим урядом «позику свободи», міська дума організувала мітинг. Більшовики зірвали передплату. Зазнала цілковитої поразки й маніфестація під гаслом: «Війна до переможного кінця!», яку намагалася провести дума. На виборах до міської думи в серпні 1917 року більшовики одержали більшість голосів.

Населення Остра радісно зустріло звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. 19 листопада в місті було проголошено Радянську владу. На засіданні Ради робітничих і солдатських депутатів прийняли рішення повністю підтримати створений у Петрограді Радянський уряд і організувати Остерський військово-революційний комітет, якому й повинна належати вся влада в повіті. Ревком очолив О. С. Ячник. Остерський повітовий комісар Центральної ради намагався зірвати засідання Ради. Та підпорядковані йому піший і кінний загони під впливом більшовицької агітації перейшли на бік ревкому.

У січні 1918 року відбувся перший Остерський повітовий з’їзд Рад, який прийняв рішення про створення Колегії народних комісарів Остерського повіту. До складу її ввійшли В. В. Птуха, О. В. Одинцов, О. С. Ячник, Т. О. Гайдук та ін. Колегія народних комісарів сформувала червоногвардійський загін, зброю для нього одержали з київського «Арсеналу». Щоб забезпечити робітників та службовців платнею, на місцеву буржуазію було накладено контрибуцію. Безземельні й малоземельні селяни одержали наділи за рахунок конфіскованих поміщицьких і куркульських земель.

1918 рік був роком тяжких випробувань. Покликані Центральною радою кайзерівські полчища вдерлися на Україну. На початку березня вони окупували Остер. Загарбники відновили поміщицьке землеволодіння. В місті почалися переслідування активних учасників боротьби за Радянську владу. Ячника, Жарова, Бешлягу, Лозу та інших по-звірячому закатували.

Для боротьби з німецькими окупантами підпільний комітет партії створив партизанський загін, який налічував 120 бійців. Командиром його призначено колишнього матроса більшовика М. С. Василенка, комісаром — В. В. Птуху.

Ядро загону становили комуністи. В селах повіту, розташованих у межиріччі Десни й Дніпра, де діяв загін, було відновлено Радянську владу. Спроби окупантів вивозити хліб, худобу та інше награбоване майно зривалися завдяки бойовим діям партизанів.

На зміну німецьким окупантам і гетьманцям прийшли петлюрівські банди Директорії, які наприкінці грудня 1918 року захопили Остер. Але їх влада втрималася недовго. 24 січня 1919 року ескадрон Богунського полку, підтриманий партизанським загоном Василенка, визволив місто. В Острі було відновлено Радянську владу. Почали працювати партійні й радянські органи. В селах повіту створено комбіди. Незважаючи на втрати, яких зазнала міська парторганізація в період боротьби з німецькими загарбниками та буржуазно-націоналістичними бандами, у травні 1919 року вона налічувала 22 члени і 54 співчуваючі. Під керівництвом повітового комітету партії у квітні 1919 року в Острі створено комсомольську організацію. Секретарем повітового комітету комсомолу обрали Л. А. Грабовського. Одним з організаторів комсомолу був М. С. Іллюшин (Притиків) — пізніше державний діяч Грузинської РСР.

Зміцненню Радянської влади на місцях перешкоджали куркульські банди, які тероризували населення, вбивали партійних і радянських активістів. Для боротьби з ними Остерський повітовий комітет партії організував надзвичайний штаб. З числа комуністів, комсомольців та безпартійного активу створено частину особливого призначення (ЧОП). Командиром був начальник остерської міліції комуніст С. А. Сахаров, комісаром — представник Чернігівського губкому партії Караваев. Після запеклих боїв банди було ліквідовано.

Поступово в Острі налагоджувалося мирне життя. 1 травня 1919 року відбулося урочисте засідання трудящих міста, в якому взяли участь представники всіх радянських установ. Учасники засідання надіслали привітання В. І. Леніну. 5 травня вийшов перший номер газети «Известия», що була органом повітового комітету партії та виконкому.

Але почався другий похід Антанти проти Країни Рад. Партія закликала до боротьби проти денікінців. На початку липня 1919 року в Острі відбулася перша повітова партійна конференція, на яку прибуло 43 делегати. Конференція поставила перед комуністами завдання поліпшити ідеологічну роботу серед селян. Для боротьби з білогвардійцями оголошено мобілізацію комуністів і комсомольців. 10 липня на фронт виїхали добровольцями 7 членів повітового виконавчого комітету, 26 партійних працівників і 12 комсомольців.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3196
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1838 раз.
Подякували: 656 раз.
Стать: Жінка

Re: Остер, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна

Повідомлення АннА » 06 березня 2017, 11:53

Частина ІІ
У серпні 1919 року денікінці захопили Остер. Щоночі за кам’яними мурами тюрми чулися зойки та постріли: катували й розстрілювали борців за Радянську владу. 17 вересня 1-а Інтернаціональна бригада під командуванням Славояра Частека, яка входила до складу лівобережної Чернігівської групи Червоної Армії, оволоділа Остром, але в жовтні білогвардійці знову захопили місто. На боротьбу з ворогом піднялася й сільська біднота повіту. Відновили бойові дії червоні месники на чолі з М. С. Василенком та В. В. Птухою. Щоб урятувати засуджених до розстрілу й зірвати мобілізацію населення, партизанський загін 6 листопада 1919 року, в переддень другої річниці Великого Жовтня, вчинив напад на місто. Знищивши білогвардійські пости й тюремну охорону, загін визволив політв’язнів. 2 грудня 1919 року 1-й пластунський полк 12-ї армії при підтримці партизанського загону вибив денікінців з Остра.

Після визволення міста відновив роботу повітовий партійний комітет, тоді ж був створений ревком, який очолив А. Д. Глинський, уповноважений губкому партії. За рішенням ревкому 11 грудня 1919 року в Острі проведено траурний мітинг, присвячений перезахоронению жертв контрреволюції. На братській могилі встановлено пам’ятник. І нині біля могили відбуваються мітинги трудящих міста, на яких вшановується пам’ять борців за владу Рад. Наприкінці січня ревком передав свої повноваження повітвиконкому, обраному III повітовим з’їздом Рад.

Навесні 1920 року мирне будівництво було знову перерване: 6 травня польські загарбники захопили Київ і, переправившись через Дніпро, вдерлися в південну частину повіту. Тут їх наступ зупинила Червона Армія. В повіті було оголошено воєнний стан, в Острі створено ревком. Партійна організація провела мобілізацію комуністів для відправки на фронт. У той тяжкий час на допомогу братам-українцям прибула в складі групи радянських військ 25-а Чапаєвська дивізія, штаб якої розмістився в Острі. За кілька днів частини дивізії вибили окупантів з повіту. Чапаєвці встановили тісні зв’язки з ревкомом, повітовим партійним комітетом, місцевим населенням. Ковалі остерських кузень ремонтували тачанки й вози, перековували коней. Населення Остра та навколишніх сіл постачало дивізії фураж та продовольство.

Після розгрому польських інтервентів перед партійною організацією та органами Радянської влади постали складні завдання відбудови господарства. Велику допомогу подали комітети незаможних селян, створені в селах повіту. У вересні 1920 року відбувся перший повітовий з’їзд комнезамів, який розглянув земельне й продовольче питання.

Запорукою успіху в подоланні труднощів відбудовного періоду був союз робітничого класу з трудовим селянством. За ініціативою партійної організації у жовтні 1920 року в повіті проведено «місяць селянина». На Остерщині працювало 47 агітаторів. На села виїхало 268 кваліфікованих робітників. Вони відремонтували 53 старі хати, побудували 24 нові, допомагали лагодити сільськогосподарський інвентар, шкільні приміщення тощо. Протягом місяця в повіті відновили роботу 20 кооперативів^

Розгорнувся кооперативний рух і в Острі. Тут виникли артіль інвалідів, що мала пекарню й цехи газованої води, кондитерський та лозяномеблевий, артіль ковалів, куди входило 6 кузень міста, і артіль ім. Крупської, яка виготовляла рибальські сітки. Кооперативна торгівля поступово витісняла приватну. Остерське споживче товариство в 1926 році вже налічувало 474 пайовики й 4 крамниці.

На кінець відбудовного періоду соціалістичний сектор в економіці Остра був ще слабким. У 1924 році він налічував лише 2 державні і 4 кооперативні підприємства. В цілому тут переважало дрібне кустарне виробництво.

Місцеві радянські та партійні органи велику увагу приділяли налагодженню медичного обслуговування населення та розвитку освіти й культури. Для боротьби з епідемією тифу й холери створено санітарні комісії. У місті діяли лікарня на 40 ліжок та амбулаторія, де працювали 2 лікарі, 2 фельдшери та акушерка. В 1920 році відкрито 5 початкових шкіл, завдяки чому навчанням охоплено майже всіх дітей шкільного віку. Тоді ж відкрито 3-річні педагогічні курси, реорганізовані 1926 року в педтехнікум, який існував до 1928 року. На базі дореволюційного ремісничого училища створено професійно-технічну школу широкого профілю (в 1932 році її переведено в м. Полтаву). Організовано молодіжний клуб ім. Карла Маркса, який став центром культурно-масової роботи. Працював краєзнавчий музей, створений у грудні 1919 року на базі педагогічного музею.

Активним помічником комуністів у подоланні розрухи була комсомольська організація, яка провадила велику роботу серед молоді. Комсомольці брали активну участь у ліквідації неписьменності, в організації допомоги голодуючим Поволжя, відкрили школи політграмоти в місті, вели антирелігійну роботу. В червні 1922 року в Острі засновано піонерську організацію.

Значну допомогу подали трудящі Остра голодуючим Поволжя та степових губерній України, що потерпіли через недорід. У місті була створена спеціальна комісія, в роботі якої брав участь М. К. Кузьмін (Сеспель). З 15 травня до 15 червня 1922 року проведено місячник допомоги голодуючим. Комсомольці та молодь поставили 4 платні спектаклі й гроші передали у фонд допомоги голодуючим. Населення здавало продукти й гроші. В Острі створили прийомні пункти та будинки, де дістали допомогу 343 чоловіка, що приїхали з Поволжя.

Ленінську ідею створення Союзу РСР палко підтримали робітники й селяни Остра. Вони послали делегатами на VII Всеукраїнський з’їзд Рад (10—14 грудня 1922 р.), який одностайно прийняв Декларацію про заснування Союзу Радянських Соціалістичних Республік, голову повітвиконкому М. С. Василенка, партійного працівника В. В. Птуху.

У травні 1923 року в зв’язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи Остер віднесено до категорії селищ міського типу. Він став районним центром спочатку Ніжинського, а з грудня 1924 року — Чернігівського округу.

Втілюючи в життя рішення XV з’їзду ВКП(б), який взяв курс на колективізацію сільського господарства, Остерський райком партії на початку 1929 року скликав актив комнезамів району для обговорення завдання КНС у здійсненні колективізації. Багато комуністів і комсомольців поїхали на роботу в села району. Важливу роль у колективізації та організаційно-господарському зміцненні колгоспів відіграла МТС, створена в 1932 році. При ній діяли постійні курси трактористів, причіплювачів, машиністів, бригадирів-рільників, завідуючих фермами. 1936 року відкрито однорічну агрошколу.

Напередодні Великої Вітчизняної війни в Острі працювали, головним чином, підприємства місцевої промисловості, зокрема заводи крохмальний, безалкогольних напоїв, маслозавод, ковбасний цех, пекарня. Великий попит мали рибальські сітки артілі ім. Крупської, вишивки артілі «Рекорд» та лозяні меблі артілі «8 Березня». Остер став красивим і впорядкованим. У центрі був розбитий парк, споруджено річковий вокзал, санаторій. У 1936 році встановлено пам’ятник В. І. Леніну.

Докорінно поліпшилось медичне обслуговування населення. Працювали лікарня, поліклініка, дитяча та жіноча консультації, станція швидкої медичної допомоги, санепідстанція, аптека, протитуберкульозний диспансер. Значних успіхів досягнуто в розвитку народної освіти й культури. Всі діти шкільного віку сіли за парти. В селищі були 2 середні та 2 початкові загальноосвітні школи. За вмілу організацію навчальної роботи й комуністичного виховання дітей Остерській середній школі № 1 надано звання зразкової школи. В 1937 році у двох середніх школах відбулися перші випуски. Центром масової роботи серед піонерів і дітей став піонерський клуб, де працювали технічні, спортивні, оборонні та інші гуртки. Діяли будинок культури, кінотеатр, дві бібліотеки (для дорослих та дитяча), музей. За переписом 1939 року, в Острі налічувалося 6380 чоловік населення.

Віроломний напад німецько-фашистських загарбників перервав мирну працю радянських людей. У перші ж дні Великої Вітчизняної війни 2,5 тис. жителів Остра влилися в ряди Червоної Армії, щоб зі зброєю в руках захищати Батьківщину. Партійна організація мобілізувала населення на відсіч ворогові. В селищі створено винищувальний батальйон, командиром якого призначено начальника районного відділення НКВС М. І. Зверева. Населення будувало оборонні споруди. Коли наблизився фронт, у тил евакуювали трактори та іншу сільськогосподарську техніку з МТС. Багато цінного устаткування та інших матеріалів патріоти заховали.

Німецько-фашистські війська рвалися до столиці Радянської України — Києва. Важливу роль у затриманні ворога на цьому напрямку відіграв правий фланг радянських військ у межиріччі Десни й Дніпра. В селищі містився штаб Остерської групи військ, якою командував генерал-майор В. А. Глазунов. В оперативному зведенні від 24 серпня 1941 року штаб Південно-Західного фронту повідомляв, що 212-а повітряно-десантна бригада вступила в бій з ворогом у районі Остра. Спільними діями авіації, кораблів річкової флотилії і наземних військ наступ противника було зупинено. Бійці та командири Червоної Армії виявляли масовий героїзм, завдаючи фашистам значних втрат у живій силі й техніці. Особливою мужністю відзначились матроси Дніпровського загону Пінської військової флотилії під командуванням майора В. М. Добржинського, які утримували переправу через Десну в районі Остра. Цей загін лише в одному бою 25 серпня на підступах до Остра знищив 3 танки, кілька артилерійських та мінометних батарей та понад 160 ворожих солдатів і офіцерів.

Тільки 9 вересня 1941 року німецько-фашистським військам удалося захопити Остер. Почалися чорні дні фашистської неволі. Ворог насаджував свій кривавий «новий порядок». За перші місяці окупації гітлерівські недолюдки закатували 301 жителя селища. Людей розстрілювали тільки за те, що вони були радянськими активістами, передовиками виробництва, нагородженими орденами й медалями. Так, по-звірячому були закатовані Герой Радянського Союзу П. Т. Кулик, кавалер ордена Червоної Зірки В. М. Жеведь — активні учасники війни з білофіннами, стахановка артілі ім. Крупської комсомолка Є. А. Клименко та багато інших.

Та ні розстріли, ні тортури не поставили на коліна радянських людей. Наприкінці 1941 року в Острі виникли дві підпільні організації, очолили їх старший політрук Червоної Армії С. М. Реутов, що потрапив в оточення, і житель селища комсомолець І. Ю. Валюшкевич. Керував роботою організацій Остерський підпільний райком партії (секретар В. Й. Глушко), що діяв з перших днів окупації до січня 1942 року. Остерське підпілля підтримувало тісний зв’язок з комсомольсько-молодіжними підпільними групами навколишніх сіл. Підпільники висадили в повітря склад з пальним, знищували автомашини окупантів, розклеювали листівки з повідомленнями Радінформбюро, збирали зброю та боєприпаси.

На Остерщину в ліси Задесення 5 червня 1942 року було висаджено на парашутах групу розвідувального управління Генштабу Червоної Армії на чолі з капітаном К. С. Гнідашем (Кім), яка подала велику допомогу остерському підпіллю й партизанським загонам у радіозв’язку, у вивченні методів розвідки й диверсій.

Фашистам удалося натрапити на слід підпільників. На початку 1943 року були арештовані й розстріляні в чернігівській тюрмі С. Койдан і його сестра Мотя, І. Бородавко, Т. Мищенко, М. Кезь, Д. Гучук, Н. Глазова, К. Андреева, Ю. Макеев. Частині підпільників на чолі з С. М. Реутовим пощастило уникнути арешту, вони влилися в партизанський загін.

В грудні 1942 року на Остерщині розпочав свою бойову діяльність партизанський загін ім. Щорса, яким командував учитель комуніст Ю. О. Збанацький, комісаром був В. П. Мольченко. Жителі Остра цілими сім’ями вступали до партизанського загону. Це, зокрема, родини Валюшкевича, Василюк, Койдана, Сороки, Коваля, Олійника, Руденка, Циби та ін. За короткий час народні месники розгромили майже всі поліцейські дільниці у межиріччі Десни й Дніпра.

Межиріччя стало партизанським краєм. У селах були відновлені органи Радянської влади. Гітлерівське командування, налякане наростанням партизанського руху, в травні 1943 року кинуло сюди кілька дивізій. Понад два тижні тривала каральна експедиція. Партизани разом з жителями, завдаючи окупантам великих втрат, відходили в лісові хащі, до боліт. У боях з німецько-фашистськими загарбниками загинуло багато хоробрих бійців-партизанів, серед них організатор комсомольського підпілля Остра С. М. Реутов, партизанська розвідниця Г. Г. Гудзь (Анка), кулеметник С. Г. Пампушко, командир партизанського взводу Б. Г. Мар-кін, начальник штабу, один з організаторів загону ім. Щорса А. П. Мольченко та ін. Влітку 1943 року в селах району пожвавили роботу підпільно-партизанські групи, керував ними Остерський підпільний райком партії, який відновив діяльність у липні 1943 року.

Червона Армія, розгромивши німецько-фашистські війська на Курській дузі, погнала їх на захід. У вересні 1943 року, виконуючи наказ Українського штабу партизанського руху, народні месники Остерщини допомагали наступаючим частинам Червоної Армії форсувати Десну й Дніпро. За зразкове виконання бойових завдань командування в боротьбі проти фашистських загарбників у тилу ворога та подання допомоги у форсуванні водних рубежів командиру партизанського з’єднання ім. Щорса Ю. О. Збанацькому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

22 вересня 1943 року частини 280-ї Червонопрапорної Конотопської стрілецької дивізії 60-ї армії під командуванням Героя Радянського Союзу генерал-майора Д. М. Голосова визволили Остер. Першим вступив у селище 1035-й стрілецький полк, яким командував майор Г. І. Клименко. За мужність і героїзм, виявлені підчас визволення Остра і форсування рік Десни й Дніпра, майор Г. 1. Клименко і капітан О. В. Рибалка (посмертно) удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

В боях за Остер віддали життя радянські люди багатьох національностей, зокрема росіяни Герої Радянського Союзу майор А. І. Петров, гвардії капітан М. І. Винокуров, єврей Герой Радянського Союзу підполковник Я. А. Біренбойм, грузин гвардії підполковник Б. Г. Парджікія та ін. Свято шанують жителі Остра пам’ять загиблих воїнів. На чотирьох братських могилах встановлено пам’ятники. До них ніколи не заростають стежки.

Мужньо громили ненависного ворога остерці на фронтах Великої Вітчизняної війни. 900 чоловік за відвагу й героїзм нагороджено орденами й медалями. Танкіст лейтенант В. Г. Колесник, визволяючи землі братньої Білорусії, в одному з боїв знищив 4 гармати, 7 кулеметних точок, 2 мінометні батареї і понад 100 гітлерівських солдатів та офіцерів. Перебуваючи в підбитому танку, він протягом 12 годив, до останнього удару серця, вів нерівний бій з гітлерівцями. Старший пілот лейтенант Д. І. Коваль у небі Кубані збив 10 фашистських літаків і загинув смертю героя, захищаючи станицю Кримську. Обох їх посмертно удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Це високе звання було присвоєне також уродженцю Остра гвардії майору О. М. Овчарову. Повним кавалером ордена Слави став П. Г. Пекур.

Жителі Остра й району всім, чим могли, допомагали рідній Червоній Армії розгромити ворога. Протягом кількох днів було споруджено мости через річки Остер і Десну. Одних лише скоб і хомутів для будівництва мостів ковалі виготовили 10 тис. штук. Остерці збирали кошти на будівництво танків і літаків, здавали продукти у фонд допомоги Червоній Армії. Тільки медичні працівники селища внесли 50 тис. крб. За короткий час відбудовано всі селищні пекарні, які щодоби випікали для потреб армії по 10 тонн хліба.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3196
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1838 раз.
Подякували: 656 раз.
Стать: Жінка

Re: Остер, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна

Повідомлення АннА » 06 березня 2017, 11:54

Частина ІІІ
Партійні й радянські органи, які відновили роботу відразу ж після визволення селища, мобілізували всі зусилля трудящих на відбудову господарства, зруйнованого війною і тимчасовою окупацією. Вже навесні 1944 року на колгоспні лани вийшли 6 тракторів Остерської МТС. Цехи лісгоспзагу і промислова артіль ім. Крупської виготовляли сільськогосподарський інвентар. Значну допомогу подали братні радянські республіки: з Російської Федерації колгоспи одержали племінну худобу, коней, з Грузії — бджоломаток для відновлення пасік. Це допомогло колгоспам району, незважаючи на труднощі відбудовного періоду, швидше відродити господарство. За роки четвертої п’ятирічки збудовано Остерську полезахисну станцію, найбільшу в області. Невдовзі після того, як вибили окупантів із селища, почали працювати лікарня, поліклініка, протитуберкульозний диспансер. Уже на шостий день продзвенів шкільний дзвоник, розпочалося навчання в школах. Відновила роботу районна бібліотека, для якої з різних міст країни надійшло 1250 примірників книжок. Відкрито будинок культури і кінотеатр. У лютому 1946 року зробив перший набір учнів будівельний технікум. В 1947 році встановлено пам’ятник В. І. Леніну, зруйнований фашистами. 7 листопада 1943 року знову почала виходити районна газета «Правда Остерщини».

Багато уваги партійна організація Остра й селищна Рада приділяли розвитку господарства в роки наступних п’ятирічок. На базі промислової артілі ім. Крупської, де переважала ручна праця, в 1960 році створено Остерську текстильну фабрику. Протягом восьмої п’ятирічки виробнича площа фабрики збільшилася на 2 тис. кв. метрів. У цехах встановлено 65 верстатів-автоматів, що надійшли з м. Душанбе Таджицької РСР. На підприємстві працює понад 250 робітників. Колектив фабрики план восьмої п’ятирічки завершив за 4 роки й 10 місяців. Понад план було випущено 160 тис. погонних метрів тканин на суму 248 тис. крб. Валова продукція фабрики за восьму п’ятирічку становила 9782 тис. крб. 9 кращих виробничниць нагороджено ювілейними Ленінськими медалями. Ткалі Н. М. Бригинець і К. Г. Манілова удостоєні ордена Трудового Червоного Прапора. Вироби фабрики— меблеву плахту, килимові доріжки — можна зустріти не тільки в магазинах республіки, а й далеко за її межами.

Остерське об’єднання «Сільгосптехніки» — одне з найбільших в області підприємств ремонту сільськогосподарських машин. Після передачі сюди виробничих приміщень, машин та устаткування колишньої полезахисної станції, виробнича база його набагато розширилась. У 1970 році в об’єднанні стала до ладу майстерня ремонту картопляних комбайнів, яка обслуговує 15 районів області. Щорічно тут проводиться капітальний ремонт понад 300 комбайнів, а на кінець 9-ї п’ятирічки їх кількість буде доведена до 600. Серед працівників «Сільгосптехніки» — 28 раціоналізаторів та винахідників. Впровадження їхніх пропозицій у виробництво дало за восьму п’ятирічку економію 14,5 тис. карбованців.

Важливе місце серед підприємств району посідає Остерський лісгоспзаг. Загальна площа лісового фонду, який він обслуговує, становить 25,6 тис. га. Крім того, спеціалісти лісгоспзагу здійснюють контроль та подають технічну допомогу колгоспам у веденні лісового господарства на площі 11 тис. га. Тільки протягом 1966—1970 рр. колектив лісгоспзагу заліснив 1603 га пісків, ярів та інших непридатних для сільського господарства земель, створив захисну смугу по обидва береги Десни на площі 735 га. Підприємства лісгоспзагу виготовляють пиломатеріал, різноманітну тару, товари народного споживання та різні продукти лісохімії. Випуск товарної продукції за п’ятирічку становив 2620 тис. карбованців.

В Острі працюють також харчокомбінат, маслозавод, міжколгоспна будівельна організація та ряд дрібних підприємств, які обслуговують населення міста.

Розпочатий московськими робітниками рух за створення бригад комуністичної праці знайшов гарячий відгук і серед трудівників Остра. Перша така бригада виникла на текстильній фабриці. Її очолила комсомолка С. Мороз. Тепер це високе звання присвоєно 21 бригаді міста.

Небувалу хвилю трудового піднесення викликала підготовка до визначних дат у житті країни — 50-річчя Радянської влади і 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. В місті широко розгорнулося соціалістичне змагання. Робітники підприємств брали підвищені зобов’язання й з честю виконували їх. Так, колектив лісгоспзагу достроково, за 4 роки й 5 місяців, виконав восьмий п’ятирічний план. Він був нагороджений ленінською ювілейною Почесною грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС, занесений до Книги пошани Державного комітету лісового господарства Ради Міністрів СРСР. 44 виробничники лісгоспзагу нагороджені медалями «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». Ветеран підприємства лісоруб В. Л. Богдан удостоєний найвищої урядової нагороди — ордена Леніна. Свої зобов’язання на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України лісгоспзаг виконав на 118.3 проц. й був визнаний переможцем у соціалістичному змаганні серед виробничих колективів міста.

У дев’ятій п’ятирічці в Острі стануть до ладу нові промислові підприємства. Почнуть давати продукцію новий столярно-меблевий цех побуткомбінату і кондитерський цех харчокомбінату, вдвічі зростуть виробничі потужності відділення «Сільгосптехніки», значно розширяться виробничі площі ткацької фабрики та підприємств лісгоспзагу.

У жовтні 1961 року Остер віднесено до категорії міст районного підпорядкування. В межі його ввійшли села Юськова Гребля та Старогородка, в якій розташований колгосп «Заповіт Леніна». Загальна площа земельних угідь його становить 2996 га, в т. ч. 1469 га орної землі. В господарстві вирощують зернові культури, цукрові буряки, льон, картоплю. Тваринництво — м’ясо-молочного напряму. Машинно-тракторний парк колгоспу в 1971 році налічував 29 тракторів, 12 комбайнів, 14 автомашин. У господарстві працювало 136 електромоторів.

Для успішного виконання планів восьмої п’ятирічки партійна організація та правління колгоспу зміцнили кадрами найважливіші ділянки колгоспного виробництва. Було впроваджено внутрігосподарський розрахунок, підвищено культуру землеробства, механізовано трудомісткі процеси в рільництві й тваринництві. Самовіддана праця хліборобів дала хороші наслідки: восьмий п’ятирічний план виробництва зерна колгосп виконав на 108,3 проц., м’яса — на 134,5 проц., молока — на 147,4 проц. По виробництву зерна, картоплі та продуктів тваринництва колгосп посідає одне з перших місць у районі. В 1971 році тут вирощено по 21,7 цнт зерна, 177 цнт картоплі з гектара. Вироблено на кожні 100 га сільськогосподарських угідь 505.4 цнт молока та 79,9 цнт м’яса. За успіхи, досягнуті у виконанні завдань восьмої п’ятирічки, 9 передовиків відзначені урядовими нагородами, в т. ч. орденом Леніна — голова колгоспу І. Д. Бут, орденом Жовтневої Революції — бригадир тракторної бригади О. Т. Заплатний, орденом Трудового Червоного Прапора одна з фундаторів колгоспу У. М. Красна, свинарка К. М. Мольченко, агроном М. С. Проченко та інші.

Трудівники Остра включились у всенародний рух за гідну зустріч 50-річчя утворення Союзу РСР. Робітники, колгоспники, інтелігенція зобов’язалися на честь цієї знаменної дати достроково завершити план другого року дев’ятої п’ятирічки. Систематично перевиконують денні завдання 80 ударників комуністичної праці відділення «Сільгосптехніки», по півтори норми дає комсомольсько-молодіжна бригада М. В. Хорця.

Колгосп «Заповіт Леніна» посів перше місце в районі по виробництву молока і м’яса на 100 га угідь.

За післявоєнні роки змінилося обличчя Остра. Він прикрасився багатьма двоповерховими цегляними будинками. Тут споруджено будинок культури на 550 місць, нове приміщення середньої школи № 1, широкоекранний кінотеатр та чотириповерховий гуртожиток будівельного технікуму. В центрі посаджено парк, який оточують нові будинки архітектурного ансамблю. Багато вулиць міста покриті бруківкою, а центральні — заасфальтовані. На них встановлені люмінесцентні світильники. В місті є водопровід і газообмінний пункт, який обслуговує понад 1600 сімей.

Зростає добробут населення. За останні 10 років вклади в ощадні каси збільшилась на 2166 тис. крб. До послуг жителів є універмаг, 28 магазинів, їдальня, кафе, чайна, 5 павільйонів.

Поліпшилась охорона здоров’я трудящих. У місті працюють лікарня з п’ятьма відділеннями на 150 ліжок, поліклініка, два медпункти, дитяча та жіноча консультації, протитуберкульозний диспансер, санепідстанція, аптека. Якщо до Жовтневої революції в Острі був лікар і два фельдшери, то тепер тут 41 лікар і 96 чоловік середнього медперсоналу, або один лікар на 227 чоловік населення. В 1971 році прийняла перших туристів з різних кінців нашої країни Остерська турбаза. За роки дев’ятої п’ятирічки буде споруджено нове триповерхове приміщення лікарні, вдвічі зросте пропускна спроможність турбази.

В Острі є дві середні, восьмирічна та початкова загальноосвітні школи, в яких навчається 1662 учні й працює 126 учителів. Є також семирічна музична школа. Педагогу середньої школи № 1 М. П. Нестеренко у 1968 році присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР. Висококваліфікованих спеціалістів готує Остерський будівельний технікум. За 25 років його закінчили 1580 чоловік.

Всього в Острі 11 бібліотек — дві міські (для дорослих і дитяча), 9 профспілкових та відомчих. Книжковий фонд їх становить 101 тис. примірників. Бібліотека для дорослих, яка налічує 30,2 тис. книжок, визнана обласним управлінням культури бібліотекою відмінного обслуговування.

Багату й славну історію міста й краю відображає в своїй експозиції Остерський краєзнавчий музей — один з найстаріших в області. Тут зібрано багато скарбів матеріальної та духовної культури народу. Велику роботу провів колектив музею до 50-річчя Радянської влади та 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Зібрано й вивчено багато матеріалів про активних борців за встановлення Радянської влади на Остерщині, учасників громадянської та Вітчизняної воєн, передовиків виробництва. Музей став одним із центрів виховання молоді на революційних, бойових і трудових-традиціях нашого народу.

Провідну роль у виробничому й громадському житті міста відіграє численний загін комуністів. У грудні 1971 року в Острі 28 первинних партійних організацій об’єднували 584 членів і кандидатів у члени КПРС. Активним помічником їх є комсомольці. 16 первинних комсомольських організацій міста налічують 1087 членів ВЛКСМ.

Як і повсюди в Радянській країні, в Острі здійснюється народовладдя. 13 червня 1971 року до міської Ради обрано 50 депутатів, у т. ч. 27 робітників, 7 колгоспників. Серед обраних — 40 проц. комуністів. Половину депутатів становлять жінки. У роботі постійно діючих комісій міськради, груп народного контролю, вуличних комітетів беруть участь близько 100 чоловік активу. Міська Рада розглядає й вирішує найважливіші питання життя міста — розвитку промисловості, благоустрою, охорони здоров’я, освіти тощо. З кожним роком зростають асигнування міськради на соціально-культурні заходи. Якщо в 1966 році вони становили 60,8 тис. крб., то в 1971 році — вже 136,2 тис. карбованців.

В Острі народилися В. В. Птуха — радянський і партійний діяч, М. В. Птуха — академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР, А. І. Барбарич — доктор біологічних наук, лауреат Державної премії СРСР, В. О. Бец — анатом-гістолог, професор Київського університету.

В Острі в 1922 році в колишньому повітовому земельному відділі працював основоположник чуваської радянської поезії Мішші Сеспель (Кузьмін). Тут він помер і похований. Про життя й творчість Сеспеля Київська кіностудія ім. Довженка створила фільм «Сеспель» (сценарій Ю. О. Збанацького, режисер-постановник В. О. Савельев). У місті вчителював український радянський письменникг лауреат Державної премії ім. Шевченка і премій ім. Островського та ім. Сеспеля — Ю. О. Збанацький. Тут живе член Спілки художників України художник-графік В. А. Євдокименко.

Остер — красиве місто. Воно потопає в зелені садів і парків. Прозорими водами омиває його Десна. Про місто, про чарівний цей край, про трудові звершення його жителів складають пісні. Одна з них «Чи були ви у нас на Десні?» (слова Є. Улізька, музика В. Нестеренка) стала улюбленою піснею самодіяльних та професійних колективів області.

Чи були ви на наших ланах,

Де жита піднялися стіною

І пшениці з зерном в колосках

Вишумовують буйним прибоєм?

Якщо ні, восени приїжджайте до нас.

Коровай запашний ми спечемо для вас.

І. С. ЛИТВИНЕНКО, К. О. РУДЕНКО
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 3196
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 1838 раз.
Подякували: 656 раз.
Стать: Жінка

Re: ОСТЕР, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна

Повідомлення АннА » 26 травня 2018, 11:00

ОСТЕРСЬКА БОЖНИЦЯ, Юр'єва божниця (літописна "божниця святого Михаїла") – частково збережений давньорус. храм у м. Остер, на городищі, яке є рештками літописного Городця Остерського. Вперше згадується в літописі при описі подій 1152, коли коаліція князів на чолі з київ. кн. Ізяславом Мстиславичем здобула Городець Остерський і примусила піти звідти ростово-суздальського кн. Юрія Долгорукого, який використовував це місто як опорний пункт для боротьби за Київ. При цьому в божниці св. Михаїла згорів дерев'яний верх. Свого часу поширеною була думка, що О.б. збудував кн. Юрій Долгорукий, звідси її назва "Юр'єва божниця". Сучасні дослідники вважають її побудову одночасною із заснуванням укріплення (1098), про що свідчить техніка мурування стін, в яких каміння чергується із плінфою, покладеною з утопленим рядом (техніка "opus mixtum", характерна для 11 ст.). Після монголо-татарської навали О.б. довго стояла порожньою, а в 17 ст. в ній почали правити службу. 1755, після пожежі, що ушкодила стіни церкви, її закрили, а незабаром вона завалилася й була частково розібрана. До наших днів дійшли вівтарна апсида і сх. стіна. У стіні існують невеликі утоплені ніші, що заміняють бічні апсиди, – характерна риса переяслав. храмів поч. 12 ст. Археол. дослідженнями з'ясовано, що це був невеликий храм шириною 10,5 м, довжиною разом із півколом апсиди 16 м. В апсиді збереглися фрески, які вважаються сучасними побудові церкви (рубіж 11–12 ст.). Розпис дуже ушкоджений, але його заг. іконографічну схему можна визначити: у консі – постать Богородиці-Оранти, обабіч неї – 2 архангели, у середньому регістрі – "Євхаристія", у нижньому регістрі – 4 постаті святителів. Збереглися також залишки орнаментів.
Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера О

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: al_mol, Bing [Bot], Google [Bot]