ОСТЕР, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
ОСТЕР, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна
ОСТЕР — місто Козелецького р-ну Чернігівської області. Розташов. на лівому березі р. Десна (прит. Дніпра). Населення 7,1 тис. осіб (2005).
Попередником сучасного міста був давньорус. Городець Остерський, уперше згаданий у літописі під 1098. Це місто-фортеця (збереглося городище) стояло при впадінні р. Остер в Десну, на пд. околиці сучасного О. в місцевості Старогородка. Городець Остерський був зруйнований під час монголо-татарської навали. Перша згадка О. датується 1481, коли поселення належало Великому князівству Литовському й було центром приватновласницької волості. Після 1542 Остерська волость стала державною, а О. перетворився на центр повіту (пізніше староства) у складі Київського воєводства.
Після литовсько-московської війни 1500—1503 О. став прикордонним пунктом і набув стратегічного значення. 1538 віленський воєвода й останній приватний власник О. Альберт Гаштовт спорудив дерев’яний замок «на старому городищі». До замку прилягало місто, захищене «острогом». За описом 1552, в О. було 85 боярських і міщанських димів, 2 церкви.
Унаслідок зміни русла Десни було прийнято рішення про перенесення замку й міста на мис, утворений Десною та її рукавом Попівка. На новому місці буд-во укріплень було завершене 1571. З огляду на воєнну небезпеку в замку розмістили гарнізон чисельністю 150 осіб. Люстрація 1628 (зафіксувала 291 дим) свідчить, що в 16 — 1-й пол. 17 ст. місто зростало.
У червні 1648 О. перейшов під контроль Війська Запорозького і став центром сотні Переяславського полку. Нетривалий час (у 1650) місто було центром окремого полку (див. Остерський полк). Між 1651 і 1653 Остерська сотня увійшла до складу Київського полку. Під час російсько-польської війни 1654—1667 польс. військо на чолі з королем Яном II Казимиром Ваза в грудні 1663 оволоділо О. Під час свого тритижневого перебування в місті король затвердив магдебурзьке право, яким міщани самовільно користувалися й до цього. Польс. залога стояла до березня 1664, а 1665 її змінила російська. Під час антимоск. повстання 1668 рос. гарнізон на чолі з воєводою Д.Рогозіним протягом лютого—грудня 1668 витримав облогу з боку козац. загону на чолі з В.Дворецьким. Місто при цьому було спалене.
Після ліквідації полкового адм.-тер. устрою 1781 у складі Київського намісництва було створено Остерський пов., який існував до 1796. Із 1797 О. входив як заштатне місто до складу Малоросійської губернії; у зв’язку з поділом останньої 1802 у тому ж статусі увійшов до складу Чернігівської губернії. Із березня 1803 — центр Остерського пов. Черніг. губ.
У 19 ст. переважна більшість мешканців О. займалася ремеслами й промислами. Зростання чисельності населення уповільнювалося (у 1801 — бл. 2 тис. осіб, у 1866 — 4,8 тис., у 1897 — 5,4 тис. осіб). Перед 1917 у місті були 4 правосл. церкви (із них до нашого часу збереглася лише Воскресенська) і синагога (нині будинок культури).
1917—20 влада у місті належала Українській Народній Республіці (листопад 1917, березень—квітень 1918, грудень 1918 — січень 1919), більшовикам (листопад 1917 — березень 1918, січень—серпень 1919), Українській Державі (квітень—листопад 1918), денікінцям (серпень—листопад 1919). У березні—листопаді 1918 О. був під контролем нім. військ. Рад. владу остаточно встановлено 21 грудня 1919.
У травні 1923 О. було зараховано до категорії с-щ міськ. типу; він став райцентром спочатку Ніжинської округи, а з грудня 1924 — Чернігівської округи. Із 1932 — райцентр Черніг. обл. У рад. час в О. було збудовано кілька пром. підпр-в.
Під час нім. окупації (9 вересня 1941 — 22 вересня 1943) О. став центром партизан. краю, у деяких навколишніх селах були відновлені органи рад. влади. У місті діяло рад. підпілля.
У повоєнний час місто стало рекреаційним осередком.
У жовтні 1961 О. зараховано до категорії міст районного підпорядкування. До його складу увійшли села Юськова Гребля та Старогородка. Із 1962 — у складі Козелецького р-ну.
В О. народилися В.Бец, М.Птуха. У місті жив і був похований чуваський поет Мішші Сеспель (М.Кузьмін).
Пам’ятка арх-ри: Остерська божниця (бл. 1098).
Краєзнавчий музей (заснований 1908 як музей шкільних наочних посібників).
http://history.org.ua/?termin=Oster_mst
Попередником сучасного міста був давньорус. Городець Остерський, уперше згаданий у літописі під 1098. Це місто-фортеця (збереглося городище) стояло при впадінні р. Остер в Десну, на пд. околиці сучасного О. в місцевості Старогородка. Городець Остерський був зруйнований під час монголо-татарської навали. Перша згадка О. датується 1481, коли поселення належало Великому князівству Литовському й було центром приватновласницької волості. Після 1542 Остерська волость стала державною, а О. перетворився на центр повіту (пізніше староства) у складі Київського воєводства.
Після литовсько-московської війни 1500—1503 О. став прикордонним пунктом і набув стратегічного значення. 1538 віленський воєвода й останній приватний власник О. Альберт Гаштовт спорудив дерев’яний замок «на старому городищі». До замку прилягало місто, захищене «острогом». За описом 1552, в О. було 85 боярських і міщанських димів, 2 церкви.
Унаслідок зміни русла Десни було прийнято рішення про перенесення замку й міста на мис, утворений Десною та її рукавом Попівка. На новому місці буд-во укріплень було завершене 1571. З огляду на воєнну небезпеку в замку розмістили гарнізон чисельністю 150 осіб. Люстрація 1628 (зафіксувала 291 дим) свідчить, що в 16 — 1-й пол. 17 ст. місто зростало.
У червні 1648 О. перейшов під контроль Війська Запорозького і став центром сотні Переяславського полку. Нетривалий час (у 1650) місто було центром окремого полку (див. Остерський полк). Між 1651 і 1653 Остерська сотня увійшла до складу Київського полку. Під час російсько-польської війни 1654—1667 польс. військо на чолі з королем Яном II Казимиром Ваза в грудні 1663 оволоділо О. Під час свого тритижневого перебування в місті король затвердив магдебурзьке право, яким міщани самовільно користувалися й до цього. Польс. залога стояла до березня 1664, а 1665 її змінила російська. Під час антимоск. повстання 1668 рос. гарнізон на чолі з воєводою Д.Рогозіним протягом лютого—грудня 1668 витримав облогу з боку козац. загону на чолі з В.Дворецьким. Місто при цьому було спалене.
Після ліквідації полкового адм.-тер. устрою 1781 у складі Київського намісництва було створено Остерський пов., який існував до 1796. Із 1797 О. входив як заштатне місто до складу Малоросійської губернії; у зв’язку з поділом останньої 1802 у тому ж статусі увійшов до складу Чернігівської губернії. Із березня 1803 — центр Остерського пов. Черніг. губ.
У 19 ст. переважна більшість мешканців О. займалася ремеслами й промислами. Зростання чисельності населення уповільнювалося (у 1801 — бл. 2 тис. осіб, у 1866 — 4,8 тис., у 1897 — 5,4 тис. осіб). Перед 1917 у місті були 4 правосл. церкви (із них до нашого часу збереглася лише Воскресенська) і синагога (нині будинок культури).
1917—20 влада у місті належала Українській Народній Республіці (листопад 1917, березень—квітень 1918, грудень 1918 — січень 1919), більшовикам (листопад 1917 — березень 1918, січень—серпень 1919), Українській Державі (квітень—листопад 1918), денікінцям (серпень—листопад 1919). У березні—листопаді 1918 О. був під контролем нім. військ. Рад. владу остаточно встановлено 21 грудня 1919.
У травні 1923 О. було зараховано до категорії с-щ міськ. типу; він став райцентром спочатку Ніжинської округи, а з грудня 1924 — Чернігівської округи. Із 1932 — райцентр Черніг. обл. У рад. час в О. було збудовано кілька пром. підпр-в.
Під час нім. окупації (9 вересня 1941 — 22 вересня 1943) О. став центром партизан. краю, у деяких навколишніх селах були відновлені органи рад. влади. У місті діяло рад. підпілля.
У повоєнний час місто стало рекреаційним осередком.
У жовтні 1961 О. зараховано до категорії міст районного підпорядкування. До його складу увійшли села Юськова Гребля та Старогородка. Із 1962 — у складі Козелецького р-ну.
В О. народилися В.Бец, М.Птуха. У місті жив і був похований чуваський поет Мішші Сеспель (М.Кузьмін).
Пам’ятка арх-ри: Остерська божниця (бл. 1098).
Краєзнавчий музей (заснований 1908 як музей шкільних наочних посібників).
http://history.org.ua/?termin=Oster_mst
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
Re: Остер, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна
Остер, Козелецький райiн, Чернігівська область
Остер, Остерская волость, Остерский уезд
Остёр, Козелецкий район, Черниговская область
Преображенская церковь
http://www.surnameindex.info/info/chern ... index.html
Некоторые фамилии еврейских жителей м. Остер (1850):
Берман
Богатиревский
Борщевский
Ведмедов
Винников
Журавлевский
Израилевский
Ильевский
Леваков
Липницкий
Майстровец
Меерович
Мильцевский
Савицкий
Смойловский
Соколовский
Соловьев
Стояновский
Файвишовский
Фрейдин
Шкловский
Юдовский
Остер, Остерская волость, Остерский уезд
Остёр, Козелецкий район, Черниговская область
Преображенская церковь
http://www.surnameindex.info/info/chern ... index.html
Некоторые фамилии еврейских жителей м. Остер (1850):
Берман
Богатиревский
Борщевский
Ведмедов
Винников
Журавлевский
Израилевский
Ильевский
Леваков
Липницкий
Майстровец
Меерович
Мильцевский
Савицкий
Смойловский
Соколовский
Соловьев
Стояновский
Файвишовский
Фрейдин
Шкловский
Юдовский
Удачи в поисках!
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Остер, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Остер — місто районного підпорядкування, розташоване на лівому березі річки Десни, при впадінні в неї річки Остра, однойменна пристань на Десні. Населення — 8,7 тис. чоловік. Міській раді підпорядковані населені пункти Десна й Любечанинів.
На території Остра та його околиць виявлено поселення доби неоліту, трипільської культури, доби бронзи й скіфського періоду. Знайдено скарб римських монет II ст. н. е. Виявлено також слов’янські поселення перших століть н. е., городище VIII—X ст., курганний могильник, поселення періоду Київської Русі.
Остер — одне з найдавніших міст Придніпров’я. У літопису е згадка, що Володимир Мономах 1098 року заснував Городець «на Въстри». Це була одна з фортець, що захищали Київську Русь від половців. Після смерті Володимира Мономаха Городець перейшов до Юрія Долгорукого, за князювання якого давньоруські зодчі укріпили фортецю, поновили й прикрасили фресками придворну церкву. Вона стала називатися «Юр’євою божницею». Фрески вівтарної частини церкви, що збереглася до наших днів, подібні до фресок Софії Київської.
Під час князівських усобиць Остерський Городець переходив від одного князя до іншого. 1152 року київський князь Ізяслав Мстиславич розорив і спалив місто. Лише в 1195 році суздальський князь Всеволод Юрійович відбудував його й укріпив фортецю. В 1240 році монголо-татарські орди спалили Остерський Городець. Більше він не відбудовувався. Поселення, що згодом виникло на його місці, звалося Старим Остром, Старогородкою. На початку XIV ст. ближче до Десни виросло нове поселення, яке дістало назву Остер. В 1356 році воно підпало під владу Литовського князівства. 1503 року Чернігово-Сіверські землі ввійшли до складу Російської держави, але Остер лишився під владою Литви.
У 1538 році воєвода А. Гаштольд побудував на місці старого Городця замок з п’ятьма дерев’яними баштами. Щоб контролювати судноплавство по Десні, 1571 року на лівому березі її поряд з Остром споруджено новий замок. Тут розташовувався гарнізон із 150 жовнірів при 44 гарматах. В Острі жили міщани й бояри, які мали господарства й відбували військову службу. За Люблінською унією 1569 року Остерське староство відійшло до шляхетської Польщі. В 1593 році польський король Сигізмунд III передав замок з містом Остром князю Ратомському.
Польський уряд рік у рік посилював експлуатацію природних багатств Остерщини. Великі прибутки давали 4 млини на 12 кіл, корчми, торги, мита. Якщо в 1616 році Остер дав казні 699 злотих прибутку, то в 1636 році — до 5 тис. Однією з важливих статей доходу були численні податки, які платили жителі міста.
Остер — місто районного підпорядкування, розташоване на лівому березі річки Десни, при впадінні в неї річки Остра, однойменна пристань на Десні. Населення — 8,7 тис. чоловік. Міській раді підпорядковані населені пункти Десна й Любечанинів.
На території Остра та його околиць виявлено поселення доби неоліту, трипільської культури, доби бронзи й скіфського періоду. Знайдено скарб римських монет II ст. н. е. Виявлено також слов’янські поселення перших століть н. е., городище VIII—X ст., курганний могильник, поселення періоду Київської Русі.
Остер — одне з найдавніших міст Придніпров’я. У літопису е згадка, що Володимир Мономах 1098 року заснував Городець «на Въстри». Це була одна з фортець, що захищали Київську Русь від половців. Після смерті Володимира Мономаха Городець перейшов до Юрія Долгорукого, за князювання якого давньоруські зодчі укріпили фортецю, поновили й прикрасили фресками придворну церкву. Вона стала називатися «Юр’євою божницею». Фрески вівтарної частини церкви, що збереглася до наших днів, подібні до фресок Софії Київської.
Під час князівських усобиць Остерський Городець переходив від одного князя до іншого. 1152 року київський князь Ізяслав Мстиславич розорив і спалив місто. Лише в 1195 році суздальський князь Всеволод Юрійович відбудував його й укріпив фортецю. В 1240 році монголо-татарські орди спалили Остерський Городець. Більше він не відбудовувався. Поселення, що згодом виникло на його місці, звалося Старим Остром, Старогородкою. На початку XIV ст. ближче до Десни виросло нове поселення, яке дістало назву Остер. В 1356 році воно підпало під владу Литовського князівства. 1503 року Чернігово-Сіверські землі ввійшли до складу Російської держави, але Остер лишився під владою Литви.
У 1538 році воєвода А. Гаштольд побудував на місці старого Городця замок з п’ятьма дерев’яними баштами. Щоб контролювати судноплавство по Десні, 1571 року на лівому березі її поряд з Остром споруджено новий замок. Тут розташовувався гарнізон із 150 жовнірів при 44 гарматах. В Острі жили міщани й бояри, які мали господарства й відбували військову службу. За Люблінською унією 1569 року Остерське староство відійшло до шляхетської Польщі. В 1593 році польський король Сигізмунд III передав замок з містом Остром князю Ратомському.
Польський уряд рік у рік посилював експлуатацію природних багатств Остерщини. Великі прибутки давали 4 млини на 12 кіл, корчми, торги, мита. Якщо в 1616 році Остер дав казні 699 злотих прибутку, то в 1636 році — до 5 тис. Однією з важливих статей доходу були численні податки, які платили жителі міста.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Остер, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна
Частина ІІ
У серпні 1919 року денікінці захопили Остер. Щоночі за кам’яними мурами тюрми чулися зойки та постріли: катували й розстрілювали борців за Радянську владу. 17 вересня 1-а Інтернаціональна бригада під командуванням Славояра Частека, яка входила до складу лівобережної Чернігівської групи Червоної Армії, оволоділа Остром, але в жовтні білогвардійці знову захопили місто. На боротьбу з ворогом піднялася й сільська біднота повіту. Відновили бойові дії червоні месники на чолі з М. С. Василенком та В. В. Птухою. Щоб урятувати засуджених до розстрілу й зірвати мобілізацію населення, партизанський загін 6 листопада 1919 року, в переддень другої річниці Великого Жовтня, вчинив напад на місто. Знищивши білогвардійські пости й тюремну охорону, загін визволив політв’язнів. 2 грудня 1919 року 1-й пластунський полк 12-ї армії при підтримці партизанського загону вибив денікінців з Остра.
Після визволення міста відновив роботу повітовий партійний комітет, тоді ж був створений ревком, який очолив А. Д. Глинський, уповноважений губкому партії. За рішенням ревкому 11 грудня 1919 року в Острі проведено траурний мітинг, присвячений перезахоронению жертв контрреволюції. На братській могилі встановлено пам’ятник. І нині біля могили відбуваються мітинги трудящих міста, на яких вшановується пам’ять борців за владу Рад. Наприкінці січня ревком передав свої повноваження повітвиконкому, обраному III повітовим з’їздом Рад.
Навесні 1920 року мирне будівництво було знову перерване: 6 травня польські загарбники захопили Київ і, переправившись через Дніпро, вдерлися в південну частину повіту. Тут їх наступ зупинила Червона Армія. В повіті було оголошено воєнний стан, в Острі створено ревком. Партійна організація провела мобілізацію комуністів для відправки на фронт. У той тяжкий час на допомогу братам-українцям прибула в складі групи радянських військ 25-а Чапаєвська дивізія, штаб якої розмістився в Острі. За кілька днів частини дивізії вибили окупантів з повіту. Чапаєвці встановили тісні зв’язки з ревкомом, повітовим партійним комітетом, місцевим населенням. Ковалі остерських кузень ремонтували тачанки й вози, перековували коней. Населення Остра та навколишніх сіл постачало дивізії фураж та продовольство.
Після розгрому польських інтервентів перед партійною організацією та органами Радянської влади постали складні завдання відбудови господарства. Велику допомогу подали комітети незаможних селян, створені в селах повіту. У вересні 1920 року відбувся перший повітовий з’їзд комнезамів, який розглянув земельне й продовольче питання.
У серпні 1919 року денікінці захопили Остер. Щоночі за кам’яними мурами тюрми чулися зойки та постріли: катували й розстрілювали борців за Радянську владу. 17 вересня 1-а Інтернаціональна бригада під командуванням Славояра Частека, яка входила до складу лівобережної Чернігівської групи Червоної Армії, оволоділа Остром, але в жовтні білогвардійці знову захопили місто. На боротьбу з ворогом піднялася й сільська біднота повіту. Відновили бойові дії червоні месники на чолі з М. С. Василенком та В. В. Птухою. Щоб урятувати засуджених до розстрілу й зірвати мобілізацію населення, партизанський загін 6 листопада 1919 року, в переддень другої річниці Великого Жовтня, вчинив напад на місто. Знищивши білогвардійські пости й тюремну охорону, загін визволив політв’язнів. 2 грудня 1919 року 1-й пластунський полк 12-ї армії при підтримці партизанського загону вибив денікінців з Остра.
Після визволення міста відновив роботу повітовий партійний комітет, тоді ж був створений ревком, який очолив А. Д. Глинський, уповноважений губкому партії. За рішенням ревкому 11 грудня 1919 року в Острі проведено траурний мітинг, присвячений перезахоронению жертв контрреволюції. На братській могилі встановлено пам’ятник. І нині біля могили відбуваються мітинги трудящих міста, на яких вшановується пам’ять борців за владу Рад. Наприкінці січня ревком передав свої повноваження повітвиконкому, обраному III повітовим з’їздом Рад.
Навесні 1920 року мирне будівництво було знову перерване: 6 травня польські загарбники захопили Київ і, переправившись через Дніпро, вдерлися в південну частину повіту. Тут їх наступ зупинила Червона Армія. В повіті було оголошено воєнний стан, в Острі створено ревком. Партійна організація провела мобілізацію комуністів для відправки на фронт. У той тяжкий час на допомогу братам-українцям прибула в складі групи радянських військ 25-а Чапаєвська дивізія, штаб якої розмістився в Острі. За кілька днів частини дивізії вибили окупантів з повіту. Чапаєвці встановили тісні зв’язки з ревкомом, повітовим партійним комітетом, місцевим населенням. Ковалі остерських кузень ремонтували тачанки й вози, перековували коней. Населення Остра та навколишніх сіл постачало дивізії фураж та продовольство.
Після розгрому польських інтервентів перед партійною організацією та органами Радянської влади постали складні завдання відбудови господарства. Велику допомогу подали комітети незаможних селян, створені в селах повіту. У вересні 1920 року відбувся перший повітовий з’їзд комнезамів, який розглянув земельне й продовольче питання.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Остер, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна
Частина ІІІ
Партійні й радянські органи, які відновили роботу відразу ж після визволення селища, мобілізували всі зусилля трудящих на відбудову господарства, зруйнованого війною і тимчасовою окупацією. Вже навесні 1944 року на колгоспні лани вийшли 6 тракторів Остерської МТС. Цехи лісгоспзагу і промислова артіль ім. Крупської виготовляли сільськогосподарський інвентар. Значну допомогу подали братні радянські республіки: з Російської Федерації колгоспи одержали племінну худобу, коней, з Грузії — бджоломаток для відновлення пасік. Це допомогло колгоспам району, незважаючи на труднощі відбудовного періоду, швидше відродити господарство. За роки четвертої п’ятирічки збудовано Остерську полезахисну станцію, найбільшу в області. Невдовзі після того, як вибили окупантів із селища, почали працювати лікарня, поліклініка, протитуберкульозний диспансер. Уже на шостий день продзвенів шкільний дзвоник, розпочалося навчання в школах. Відновила роботу районна бібліотека, для якої з різних міст країни надійшло 1250 примірників книжок. Відкрито будинок культури і кінотеатр. У лютому 1946 року зробив перший набір учнів будівельний технікум. В 1947 році встановлено пам’ятник В. І. Леніну, зруйнований фашистами. 7 листопада 1943 року знову почала виходити районна газета «Правда Остерщини».
Багато уваги партійна організація Остра й селищна Рада приділяли розвитку господарства в роки наступних п’ятирічок. На базі промислової артілі ім. Крупської, де переважала ручна праця, в 1960 році створено Остерську текстильну фабрику. Протягом восьмої п’ятирічки виробнича площа фабрики збільшилася на 2 тис. кв. метрів. У цехах встановлено 65 верстатів-автоматів, що надійшли з м. Душанбе Таджицької РСР. На підприємстві працює понад 250 робітників. Колектив фабрики план восьмої п’ятирічки завершив за 4 роки й 10 місяців. Понад план було випущено 160 тис. погонних метрів тканин на суму 248 тис. крб. Валова продукція фабрики за восьму п’ятирічку становила 9782 тис. крб. 9 кращих виробничниць нагороджено ювілейними Ленінськими медалями. Ткалі Н. М. Бригинець і К. Г. Манілова удостоєні ордена Трудового Червоного Прапора. Вироби фабрики— меблеву плахту, килимові доріжки — можна зустріти не тільки в магазинах республіки, а й далеко за її межами.
Остерське об’єднання «Сільгосптехніки» — одне з найбільших в області підприємств ремонту сільськогосподарських машин. Після передачі сюди виробничих приміщень, машин та устаткування колишньої полезахисної станції, виробнича база його набагато розширилась. У 1970 році в об’єднанні стала до ладу майстерня ремонту картопляних комбайнів, яка обслуговує 15 районів області. Щорічно тут проводиться капітальний ремонт понад 300 комбайнів, а на кінець 9-ї п’ятирічки їх кількість буде доведена до 600. Серед працівників «Сільгосптехніки» — 28 раціоналізаторів та винахідників. Впровадження їхніх пропозицій у виробництво дало за восьму п’ятирічку економію 14,5 тис. карбованців.
Важливе місце серед підприємств району посідає Остерський лісгоспзаг. Загальна площа лісового фонду, який він обслуговує, становить 25,6 тис. га. Крім того, спеціалісти лісгоспзагу здійснюють контроль та подають технічну допомогу колгоспам у веденні лісового господарства на площі 11 тис. га. Тільки протягом 1966—1970 рр. колектив лісгоспзагу заліснив 1603 га пісків, ярів та інших непридатних для сільського господарства земель, створив захисну смугу по обидва береги Десни на площі 735 га. Підприємства лісгоспзагу виготовляють пиломатеріал, різноманітну тару, товари народного споживання та різні продукти лісохімії. Випуск товарної продукції за п’ятирічку становив 2620 тис. карбованців.
Партійні й радянські органи, які відновили роботу відразу ж після визволення селища, мобілізували всі зусилля трудящих на відбудову господарства, зруйнованого війною і тимчасовою окупацією. Вже навесні 1944 року на колгоспні лани вийшли 6 тракторів Остерської МТС. Цехи лісгоспзагу і промислова артіль ім. Крупської виготовляли сільськогосподарський інвентар. Значну допомогу подали братні радянські республіки: з Російської Федерації колгоспи одержали племінну худобу, коней, з Грузії — бджоломаток для відновлення пасік. Це допомогло колгоспам району, незважаючи на труднощі відбудовного періоду, швидше відродити господарство. За роки четвертої п’ятирічки збудовано Остерську полезахисну станцію, найбільшу в області. Невдовзі після того, як вибили окупантів із селища, почали працювати лікарня, поліклініка, протитуберкульозний диспансер. Уже на шостий день продзвенів шкільний дзвоник, розпочалося навчання в школах. Відновила роботу районна бібліотека, для якої з різних міст країни надійшло 1250 примірників книжок. Відкрито будинок культури і кінотеатр. У лютому 1946 року зробив перший набір учнів будівельний технікум. В 1947 році встановлено пам’ятник В. І. Леніну, зруйнований фашистами. 7 листопада 1943 року знову почала виходити районна газета «Правда Остерщини».
Багато уваги партійна організація Остра й селищна Рада приділяли розвитку господарства в роки наступних п’ятирічок. На базі промислової артілі ім. Крупської, де переважала ручна праця, в 1960 році створено Остерську текстильну фабрику. Протягом восьмої п’ятирічки виробнича площа фабрики збільшилася на 2 тис. кв. метрів. У цехах встановлено 65 верстатів-автоматів, що надійшли з м. Душанбе Таджицької РСР. На підприємстві працює понад 250 робітників. Колектив фабрики план восьмої п’ятирічки завершив за 4 роки й 10 місяців. Понад план було випущено 160 тис. погонних метрів тканин на суму 248 тис. крб. Валова продукція фабрики за восьму п’ятирічку становила 9782 тис. крб. 9 кращих виробничниць нагороджено ювілейними Ленінськими медалями. Ткалі Н. М. Бригинець і К. Г. Манілова удостоєні ордена Трудового Червоного Прапора. Вироби фабрики— меблеву плахту, килимові доріжки — можна зустріти не тільки в магазинах республіки, а й далеко за її межами.
Остерське об’єднання «Сільгосптехніки» — одне з найбільших в області підприємств ремонту сільськогосподарських машин. Після передачі сюди виробничих приміщень, машин та устаткування колишньої полезахисної станції, виробнича база його набагато розширилась. У 1970 році в об’єднанні стала до ладу майстерня ремонту картопляних комбайнів, яка обслуговує 15 районів області. Щорічно тут проводиться капітальний ремонт понад 300 комбайнів, а на кінець 9-ї п’ятирічки їх кількість буде доведена до 600. Серед працівників «Сільгосптехніки» — 28 раціоналізаторів та винахідників. Впровадження їхніх пропозицій у виробництво дало за восьму п’ятирічку економію 14,5 тис. карбованців.
Важливе місце серед підприємств району посідає Остерський лісгоспзаг. Загальна площа лісового фонду, який він обслуговує, становить 25,6 тис. га. Крім того, спеціалісти лісгоспзагу здійснюють контроль та подають технічну допомогу колгоспам у веденні лісового господарства на площі 11 тис. га. Тільки протягом 1966—1970 рр. колектив лісгоспзагу заліснив 1603 га пісків, ярів та інших непридатних для сільського господарства земель, створив захисну смугу по обидва береги Десни на площі 735 га. Підприємства лісгоспзагу виготовляють пиломатеріал, різноманітну тару, товари народного споживання та різні продукти лісохімії. Випуск товарної продукції за п’ятирічку становив 2620 тис. карбованців.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ОСТЕР, місто, Козелецький р-н, Чернігівська область, Україна
ОСТЕРСЬКА БОЖНИЦЯ, Юр'єва божниця (літописна "божниця святого Михаїла") – частково збережений давньорус. храм у м. Остер, на городищі, яке є рештками літописного Городця Остерського. Вперше згадується в літописі при описі подій 1152, коли коаліція князів на чолі з київ. кн. Ізяславом Мстиславичем здобула Городець Остерський і примусила піти звідти ростово-суздальського кн. Юрія Долгорукого, який використовував це місто як опорний пункт для боротьби за Київ. При цьому в божниці св. Михаїла згорів дерев'яний верх. Свого часу поширеною була думка, що О.б. збудував кн. Юрій Долгорукий, звідси її назва "Юр'єва божниця". Сучасні дослідники вважають її побудову одночасною із заснуванням укріплення (1098), про що свідчить техніка мурування стін, в яких каміння чергується із плінфою, покладеною з утопленим рядом (техніка "opus mixtum", характерна для 11 ст.). Після монголо-татарської навали О.б. довго стояла порожньою, а в 17 ст. в ній почали правити службу. 1755, після пожежі, що ушкодила стіни церкви, її закрили, а незабаром вона завалилася й була частково розібрана. До наших днів дійшли вівтарна апсида і сх. стіна. У стіні існують невеликі утоплені ніші, що заміняють бічні апсиди, – характерна риса переяслав. храмів поч. 12 ст. Археол. дослідженнями з'ясовано, що це був невеликий храм шириною 10,5 м, довжиною разом із півколом апсиди 16 м. В апсиді збереглися фрески, які вважаються сучасними побудові церкви (рубіж 11–12 ст.). Розпис дуже ушкоджений, але його заг. іконографічну схему можна визначити: у консі – постать Богородиці-Оранти, обабіч неї – 2 архангели, у середньому регістрі – "Євхаристія", у нижньому регістрі – 4 постаті святителів. Збереглися також залишки орнаментів.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 19 гостей