ОБУХІВ, місто, Київська обл.

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
1
25%
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
1
25%
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
1
25%
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
1
25%
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 4

Аватар користувача
Оленка
Повідомлень: 48
З нами з: 21 березня 2016, 18:23
Стать: Жінка
Дякував (ла): 26 разів
Подякували: 48 разів

ОБУХІВ, місто, Київська обл.

Повідомлення Оленка »

Обу́хів — місто обласного значення у Київській області, адміністративний центр Обухівського району. Розташоване у долині річки Кобрін на відстані 45 км від міста Києва.
До складу Обухівської міської ради входять два населені пункти: село Таценки і село Ленди. Чисельність населення - 33 647 осіб. Загальна площа становить 2 419 га.
День міста — перша неділя вересня.

Навколо Обухова знайдено поселення Трипільської археологічної культури (II—III тисячоліття до н. е.), скіфського часу, зарубинецької та черняхівської культур, давньоруські поселення (XI—XIII століття); виявлено срібні і бронзові монети II—V століття до н. е. з Греції, Риму, Візантії, скарб ювелірних речей (XI—XIII століття). Загалом на початку ХХ століття в Обухівському довкіллі знайшли 28 курганів.
Литовсько-польське панування
Поселення Лукавиця (нинішній Обухів) вперше згадується в історичних документах XIV століття (1362 рік). Літочислення Обухова ведеться з часу вступу на княжий престіл першого київського князя з династії Гедиміновичів - Володимира Ольгердовича (1362–1395), якого призначив княжити його батько - Великий князь Литовський Ольгерд, що напередодні приєднав українські землі до Великого князівства Литовського, відвоювавши їх у Золотої Орди.
Першим відомим володарем даровизни Лукавиці (земель у басейні річки Красної, між річками Стугною і Гороховаткою) був воєвода литовського князя Свидригайла - брацлавський староста пан Станіслав Ганкович Юрша (Юршевич). Після смерті Станіслава Юрші, Лукавиця перейшла у спадок його синові, володимирському наміснику Іванові (Іванкові). 1471 року великий князь Литовський Казимир підтверджує право на володіння Лукавицею Івашка Юршича. Oскільки Івашко не мав синів, то власником його маєтків стала його сестра Юршанка, що вийшла заміж за волинського православного шляхтича, кухмістра Олехна (Олексія) Монвида-Дорогостайського, який зробився таким чином володарем Лукавиці. В 1482 році орда кримського хана Менглі-Гірея спустошила цю місцевість. Олехно Монвид-Дорогостайський мав одного сина - мечника Миколу. В Миколи було чотири сини: Микола, Станіслав, Петро та Ян (Іван). По смерті батька Миколи Дорогостайського 14 липня 1550 року відбувся розподіл маєтків між синами. В результаті Кухмістрівщина (Лукавиця) дісталася найменшому Яну. За життя Яна Дорогостайського на річці Лукавиця був лише хутір, де проживав один селянин Обух: «за живота пана Яна Дорогостайського тые добра были пусты, только тут один мужик мешкал Обух, от которого за часом названо маетность над Лукавицею Обухов и Обуховщизия». Так, від імені Обуха, місцевість, яка до татарського згону називалася Лукавицею, отримала назву Обухів. Ян Дорогостайський володів Лукавицею 15 років і помер, лишивши одного спадкремця, малолітнього сина Павла. Опікуном Павла був призначений його дядько Петро Миколайович Дорогостайський, що згодом відправляє Павла навчатися за кордон, а після цього продає (хоча й не мав на це права) у 1588 році Лукавицю білоцерківському старості Янушу Острозькому за 300 кіп литовських грошей. Також відомо, що в свою чергу Януш Острозький у поселенні Лукавиця поставив управителем козака Обуха. Після повернення з навчання з-за кордону, Павло Дорогостайський вступає у судову боротьбу з Янушем Острозьким за право володіти Обухівщиною. В результаті у листопаді 1598 року Павло через суд повертає свої законні землі. Після смерті Павла Дорогостайського Обухівщиною оволоділа його єдина дочка Гелена. Вона вийшла заміж за белзького каштеляна Анджея Фірлея, йому і дістався Обухівський ключ — Обухів, Германівка, Перегонівка, Василів, Деремезна. В них не було дітей, тому маєток перейшов до Фірлеєвої сестри Анни, яка була заміжжю за графом Казимиром Тарновським.
Після Люблінської унії посилилося соціальне й національне гноблення населення феодалами. Місцеві жителі брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні 1591–1593 років під проводом Криштофа Косинського. Тоді вони спалили фільварк белзького каштеляна Андрія Фірлея, який у цей час був власником Обухова. Коли у травні 1596 року через Обухів проходили повстанці на чолі з Северином Наливайком, з ними пішла й частина жителів Обухова.
Гетьманщина
В роки визвольної війни 1648–1654 років Обухів у 1649 році став сотенним містечком (сотник Яцько Красовський). Сотня ввійшла до Київського полку (полковник Антін Жданович). Основна маса населення Обухова «покозачилась». В 1651 році його пограбували й зруйнували татари, а людність забрали в полон. Однак містечко швидко відбудувалося. На початку 1654 року жителі Обухова присягли на вірність Російській державі. 1656 року Богдан Хмельницький зробив Обухів ранговим помістям і в цьому ж році цар Олексій Михайлович віддав цю місцевість у володіння київському полковнику Жданову.
Під час громадянської війни Руїни Обухів був перетворений у пустку. 1662 року його залишили його власники Тарновські. За договором 1686 року Обухів залишився за Польщею. Частина місцевих селян переселилися за Дніпро, інша — залишилася в Обухові, але не корилася панам, не платила податків і навіть не пускала на обухівські землі польську шляхту, тому польські пани прозвали їх «розбійниками». Пізніше обухівці підтримали Повстання Семена Палія у 1702–1704 роках. Після поразки Палієвого повстання Обухів, Нещерів і Копачів дісталися «на ранг» київському полковникові, племінникові Івана Мазепи Константію Мокієвському. Тоді Обухів був порожній, Мокієвський у 1704 році залюднив його переселенцями, в основному з Полтавщини.
Після Полтавської битви 1709 року Петро І, ліквідовуючи «изменников мазепинцев», віддав і їхні «изменничьи маетности» іншим володільцям: відповідно «изменичье» село Обухів було відписане в казну і «представлено указом в пользование» київському комендантові Черсичу. В 1710 році частина «мазепинських пожитков» в Обухові, Нещерові і Копачеві «по указу» дісталася першому київському губернаторові, Петровому племінникові Дмитру Голіцину. Надалі Обухів надавався «на пропитание» київським генерал-губернаторам і обер-комендантам.
На час проведення Люстрації 1765 року в тій частині Обухова, що належала польському магнатові, хрещеникові Катерини ІІ Ян-Яцеку Амор грабя Тарновському, налічувалося 50 дворів. Але польсько-російський кордон, що пролягав Обухівщиною і ділив її навпіл більше ста років, постійно був неспокійний, часто він був пов'язаний і із гайдамацькими рухами. Відомо, що в гайдамацькому повстанні Коліївщина 1768 року брав участь загін, який очолював двадцятилітній обухівець, козак-запорожець Яків Сачко (Довгошиєнко).
Російська імперія (кінець XVIII — початок ХХ сторіччя)
Після другого поділу Польщі указом Павла I від 1796 року половина Обухова з прилеглими землями були подаровані київському цивільному губернатору М. М. Бардєєву, його синам і онукам, друга ж половина перейшла в казну і називалася ранговою. Одну частину населяли кріпаки, іншу — казенні селяни. За обома частинами містечка закріпилися відповідні назви: Бардіївка (нинішня Піщана), що перейшла у власність Бердяєвим, і Кип'яча, що стала власністю казни. 1834 року в містечку проживало 5165 чоловік.
У 1837 році Бердяєв від 1199 ревізьких душ власницької частини Обухова мав 3037 карбованців прибутку та 600 карбованців — від зданих на відкуп п'яти шинків та одного млина. 1816 року князь М. М. Бердяєв звів у центрі Обухова білокам'ну Свято-Воскресенську церкву, біля якої після смерті був похований.
Одяг ХІХ ст. мешканців Обухівського товариства.
Мал. П'єра Де ля Фліза (1848)
У 1845 році тут діяли полотняна фабрика, цегельний завод, гуральня. Щороку відбувалося 6 ярмарків. В казенній частині Обухова за рахунок казни в 1852 році споруджено церкву в ім'я Архістратига Михаїла. Після смерті Бердяєва його нащадки продали маєток канцлерові імперії, намісникові Польщі, князеві Олександру Михайловичу Горчакову, який продовжив розбудову маєтку, спорудив білокам'ний палац, що вражав своєю архітектурною довершеністю. Також князь Олександр Горчаков у 1872 році побудував в Обухові винокурний завод.
У 1834 році Обухову надано статус ярмарського містечка: тоді тут проходило 6 губернських ярмарків у рік. Чисельність населення містечка становила 5165 жителів. Ярмарково-базарна стихія породила суто обухівський прошарок людей: промисловиків-баришників, торговців свиньми — кабанників. Ярмаркове містечко густо заселяли ремісники: стельмахи, бондарі, столярі, ковалі, шевці, кравці, «богомази» і найбільше гончарі. Гончарним промислом займалися 15 відсотків населення Обухова. На початку XX століття місто вважалось «гончарною столицею» Київського повіту Київської губернії. Цьому сприяли великі природні поклади гончарної глеїстої глини. Також відомо, що 1900 року в Обухові діяло 56 вітряків, на двох річках — Кобринці і Заваллі — стояли дві греблі, а на них три водяні млини.
Новітня доба (ХХ-XXI сторіччя)
У березні 1917 року у селищі стало відомо, що в результаті Лютневої революції було усунено від правління царя, в листопаді стало відомо, що в результаті Жовтневого перевороту був скинутий Тимчасовий уряд, а в грудні влада в Обухові перейшла до Комісара Центральної ради. У січні 1918 року в Обухів увійшли більшовицькі війська. Створився ревком, керівником якого став Т. Т. Зінченко. Але в березні 1918 року містечко окупували німецькі війська. В листопаді 1918 року в Обухові, Трипіллі та Григорівці почалося повстання проти німецьких військ. 15 лютого 1919 року в Обухові відновилася радянська влада, почав працювати ревком. Та проти радянської влади повстали обухівці, підтримуючи дії отамана-«незалежника» Зеленого. 12 травня 1919 року повстанці були розбиті під Обуховом батальйоном Київського губвійськомату, але опір більшовикам продовжувався навіть тоді, коли в липні 1919 року Дніпровська дивізія отамана Зеленого була остаточно розбита біля Ржищева. Збройний опір на Обухівщині продовжувався до 1922 року.
У 1923 році Обухів став районним центром Київської губернії. Було створено райком партії, а згодом і райком комсомолу, обрано виконком районної Ради. Радянська влада передала обухівським селянам понад 2400 десятин землі (кожна сім'я одержала від 5 до 10 десятин). 12 сімей, тих, що не мали тягла й реманенту, організували товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), який з 23 січня 1923 року перетворили на сільгоспартіль — «Спілку». 1927 року в Обухові налічувалося 15 земельних громад, серед них імені В. І. Леніна, імені В. Я. Чубаря, «Запорізька», «Жовтнева» та інші. Кожна з громад об'єднувала від 30 до 200 селянських дворів. З початком масової колективізації, в 1929 році громади об'єдналися в одне господарство — імені Паризької Комуни. Через деякий час засновано ще дві сільськогосподарські артілі — імені 9 січня та імені Профінтерну; у 1932 році утворився колгосп імені Г. І. Петровського. Голодомор 1932-1933 років, викликаний суспільною колективізацією, завдав селищу багато шкоди. Під час голоду в Обухові голодною смертю помер кожен четвертий його мешканець. Але з тим помітно змінився і зовнішній вигляд села. З ініціативи комсомольців у 1934 році заклали парк відпочинку і культури. Побудовано нові приміщення райкому партії, універмагу, сільмагу, ресторану. В центрі села споруджено пам'ятник Володимиру Леніну.
30 липня 1941 року німецькі війська окупували Обухів. Терор окупаційного «нового порядку» викликав опір обухівчан: у селі діяло кілька підпільних груп, партизанський загін В. І. Варакова. 8 листопада 1943 року воїни 136-ї стрілецької дивізії 27-ї армії 1-го Українського фронту визволили Обухів від німецько-фашистських загарбників. 684 обухівчанина не повернулись з Німецько-радянської війни. Два уроженці Обухова — пілоти М. С. Киянченко та І. Ю. Русан — удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
У 1970-х роках на ріст інфраструктури Обухова і його населення значний вплив мало розпочате будівництво на його території Трипільського промислового вузла. Тоді ж у місті було розбудовано нові житлові мікрорайони. У 2010 році був побудований новий мікрорайон — Сосновий, розташований по вул. Каштановій.
У 1979 році Обухів отримав статус міста. Щорічно на третю неділю вересня святкується День міста. Свято відбувається перед палацом культури та на центральному стадіоні міста (ярмарка, святковий концерт та феєрверк). У 2000 році міська рада прийняла символіку міста: герб, гімн і прапор. У 2007 місто Обухів відзначило 645-річчя. 10 липня 2010 року Верховна Рада України віднесла Обухів до категорії міст обласного значення[3]. За це рішення проголосувало 432 депутата.
Економіка
Промисловість
Центральний універмаг
Основний розвиток Обухова розпочався у другій половині 1970-х — на початку 1980-х років разом з будівництвом низки підприємств промвузла. Промислове виробництво є одним з основних видів діяльності міста. Містоутворююча база представлена підприємствами промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, матеріально-технічного постачання. У теперішній час у місті працює 10 великих промислових підприємств, 8 будівельних організацій, 2 підприємства транспорту, 3 підприємства зв'язку, радгосп-комбінат «Обухівський», близько 800 суб'єктів малого підприємництва.
Основні промислові підприємства Обухова (станом на 2000-ні рр.):
ВАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» (більше 2000 працівників) — виробляє картон, туалетний папір;
ВАТ «Трипільский біохімзавод» (більше 1000 працівників) — виробляє ліпрот і дріжджі;
АТ завод «Цегла Трипілля» (близько 400 працівників) — основна продукція силікатна цегла, вапно;
ВАТ «Завод пористих виробів» (близько 200 працівників) — виробляє пористі блоки;
ЗАТ «Обухівський завод вентиляційних виробів та металоконструкції» (більше 150 працівників) — виробляє вентиляційні вироби і конструкції;
ТОВ «Інтерфом» (понад 200 працівників) — виробляє поролон тощо.
ЗАТ «Обухівський молочний завод» — виробляє молочні продукти.
ТОВ «Омакс Iнтернешнл» — виробник полiамiдних виробiв. ТМ «Интуиция» i «Magic Lady»
Обсяг промислового виробництва в місті за 2000 рік склав 398 млн гривень і зріс в порівнянні з 1999 роком на 41%. Всього за 2000 рік підприємствами міста вироблено товарів народного вжитку на 82,2 млн гривень. Споживачами продукції підприємств міста в наш час[Коли?] є як вітчизняні, так і зарубіжні партнери.
Торгівля, банки, сфера обслуговування[ред. • ред. код]
У Обухові працюють 3 ринки, 2 торгівельних центри, цілий ряд торгових підприємств малого і середнього бізнесу.
У місті представлені районними філіями найбільші українські банки.
Широко розвинута в Обухові сфера побутового обслуговування: 3 побуткомбінати, хімчистка, радіотелеательє, салони-перукарні і косметологічні кабінети.
Соціальна інфраструктура[ред. • ред. код]
Медицина
Медичне обслуговування населення у Обухові здійснює центральна районна лікарня; дві, доросла і дитяча, а також стоматологічна поліклініки. 2008 рік повна реконструкція районної лікарні.
У місті функціонує широка мережа аптек різних форм власності.
Освіта
Навчальні заклади міста:

гімназія;
4 школи І-III ступенів (№ 3) і одна школа І-II ступенів, в яких навчається 6040 дітей, що становить 55% від усіх учнів району, 1 ліцей — 90 дітей;
5 дитячих дошкільних закладів, які фінансуються з міського бюджету і в яких виховується 975 дітей та один відомчий дошкільний заклад з кількістю 190 дітей;
школа мистецтв;
центр творчості юних;
2 дитячі юнацькі спортивні школи.
Позашкільними освітніми закладами є народна дитяча студія лозоплетіння, ізостудія, міжшкільний навчально-виробничий комбінат. Також діє гурток авіамоделювання за адресою вулиця Каштанова 4 (клуб «Романтик»).
Культура
Районний Будинок культури
В місті діють Палац культури і 2 будинки культури.
В місті створена бібліотечна мережа. Функціонує кінотеатр.
Обухівські музеї:
районний історико-краєзнавчий музей — у 11 залах представлено широкий спектр матеріалів і відомостей з історії, етнографії, про видатних земляків Обухівщини;
меморіальна садиба А. С. Малишка;
Музей-кімната ім. Григорія Косинки.
У місті створені умови для занять спортом — працюють спортивний комплекс; 2 басейни; стадіон.
Пам'ятки
Монумент пам'яті жертв Голодомору
Історико-культурне значення в місті мають:
споруда колишньої двокласної церковно-приходської школи;
садиба-музей А. С. Малишка
У місті споруджено декілька пам'ятників — за доби СРСР меморіал пам'яті воїнів ВВВ, вже за часів незалежності в самому центрі пам'ятник А. С. Малишку (автори — скульптор М. Лисенко, архітектор А. Ігнащенко) та Монумент, присвячений пам'яті Голодомору в Україні у 1932–1933 роках. На початку 2009 року було здійснено демонтаж з постаменту на центральній міській площі скульптури В. Леніна, яка перед цим неодноразово піддавалась вандалізму.
Персоналії
Пам'ятник уродженцю Обухова Андрію Малишко
Уродженцями Обухова є:
Дашкевич-Горбацький Володислав Володимирович — генеральний хорунжий Армії Української Держави.
Малишко Андрій Самійлович — український поет, перекладач, літературний критик.
Киянченко Георгій Васильович — український художник.
Місто представляють спортсмени:
Олена Савченко — українська і німецька фігуристка, що виступає у парному спортивному фігурному катанні (з 2004 року на офіційних змаганнях за Німеччину), триразова чемпіонка Європи, дворазова чемпіонка світу, бронзова призерка Зимових Олімпійських ігор у Ванкувері.
у дитячо-юнацькій школі міста працює тренером веслувальниця Тетяна Семикіна, учасниця Олімпійських ігор 1996 в Атланті і 2004 в Афінах, чемпіонка Європи;
плавчиня Ольга Денисюк;
9-разовий чемпіон України з легкої атлетики (метання диску, штовхання ядра) Юрій Пісков;
веслувальник Михайло Семикін;
Катерина Косенко — срібна призерка міжнародних змагань з фітнесу.
Чаплинський Володимир Володимирович — Герой України, захисник Майдану.
http://uk.wikipedia.org/wiki/%CE%E1%F3%F5%B3%E2
Аватар користувача
Оленка
Повідомлень: 48
З нами з: 21 березня 2016, 18:23
Стать: Жінка
Дякував (ла): 26 разів
Подякували: 48 разів

Re: Обухів Київська обл.

Повідомлення Оленка »

З Румянцевського опису

Село Обухов урядовое
полку Киевского , сотни Киевской, лежащее
от полкового города Козелца в 123 верстах, а города Киева в пятидесяти
верстах.
Положение оного на гористой мести при речке Кобрине которая
течет навсход.
О Урядовых имениях учиненная полку Орловского …. Майор …. И
Бичуковом товаришем Савичем.
Владелец оного его Высоко превосходительство господин
генерал офицер и кавалер и Киевской Генерал Губернатор Феодор Татиевич Воейков
и превосходительство Генерал кавалер
Киевский Обер Комендант Яков Василиев Елчаников, которым оное село вдано на
уряд по наказом ….. 1722,1727,1734 г.
В том селе две Церкви новые
Первая Воскресенская
Вторая Арихистата Михаила.
При церкви
Воскресенской школа Господня для обучения детей ,
Изба 1
В ней живет Дяк Авраам уроженец с. Обухова 26 л.
Жена его Уляна 18 л.
Школьник Яков Михайлов урож. Польской.нац. 18 л.
Дом попа
Иван Григориев
Изб.1, людская 1, амбар для поклажи 1, конюшня 1, сарев 2.
Михайловская ц-вь
Дом попа Данила Исидорова
Покоев для хозяев 2, людских
2, амбаров 3, конюшня 1, сарев 2
У него работников
Герасим Коваленко урож.Обух.13 л.
Девка Орина Иванова Бродкова урож. Полку Нежинского с.
Лосиновки 20 л. Ковалкенко в год получает 1 ру.
Орина 2 руб.
Племяница его Христина Федорова урож. Полку Нежинского м.
Борзны 18л.
Школа при церкив А. Михайловской
Изба 1
Дяк Корней Циган урожен з Польши 35л.
Жена Екатерина Потапова ур. С. Виповзова 22
Дети Стефанида 1
Школьник Петр Иванов
з поляк 15.
Шпиталь Воскресенский
В нем изба
В ней живут
Сафия Василиха , дочь Василиева , урож. Волосной породи з Поднистра 50л., французкой біла
болезни заражена, рабо тать может.
Агафия Кузмина, урож. Могилевская 45 л. обойми глазами не видит.
Евдокия Герасимова Пучечковна ур. Прилуцкого Полку сотни Сребрянской 40 л., за французкой
болезни слаба, рабо тать может.
Феодосия Максимова Горошковна урож. Польской нации с. Бердичева 50 л. рабо тать может,
здорова.
Агафия Иванова урож. Полку Нежинского м. Коропня-70л., слаба рабо тать не может ногами и
руками и глазами не видит.
Питаются они с
подаяння офіцер….
Михайловской церкви шпиталь
В нем живут
Демян Ткач уроженый
непомящий родства-50л. здоров
Жена его Татьяна
Терентиева ур. Трипольская 40.
Сын Корней пошел
безвесно пока живет незнают.
Петр дед
непомнящий юродства 70 л.
Жена его Христина
Андреева 70 л. слаба урож. Киево- Подольська , обойми глазами не видит.
В оном селе дом его Высоко Превосходительства
Генерал офишера кавалера и Киевского Генерал Губернатора Федора Матфеева
Вояйкова, деревяный старый.
Господних покоев
2, людських 2, амбаров для поклажи 2, сараїв 2, построе бувшим прежде Генерал
Губернатором Михаилом Ивановичем Леонтиевым в 1746 году. Цена двести рублей.
Во владении
дворов 112, бездворых хат 13
Доход в год 400 руб.
Податей 180руб.32 коп.

Дом Господина Генерал Майора Кавалера и Киевского
обер коменданта Якова Василиева Елчанинова деревяный.
Покоев 2, Людских
2, Амбар для поклажи 1, сараїв 1.
Построен Господином Елчаниновым в 1766 г. Цена 200руб.
Дворов 98
Бездворых хат 13

Указ 1722 года.
Его Императорское
Величество Именным указом в прошлом 708
году бывшему Киевскому Геренгу дана была во владение деревня Обуховка вольних черкас,
Аватар користувача
Оленка
Повідомлень: 48
З нами з: 21 березня 2016, 18:23
Стать: Жінка
Дякував (ла): 26 разів
Подякували: 48 разів

Re: Обухів Київська обл.

Повідомлення Оленка »

ЦДІАК
Ф.59 оп.1 д.291 Дело о споре между жителями с.Обухова и м. Триполья за владение землей (часть дела) 1732 10 стр.
ф.59 оп.1 д.330 Рапорт не установленого лица об отправке в канцелярию мещанина м.Обухова обвиненого в воровстве 1731 1стр.
ф.59 оп.1 д.831а Письмо ( Киевского генерал губернатора) Корсунскому комисару об освобождении из под ареста жителя м. Обухова Перехриста Ф. задержаного Богуславским державцем 1742 г.
ф.59 оп.1 д. 1091 Дело по обвинении жителей м. Обухова и жителя с. Макевки Корнеенко в ограблении и нанесении жителем с. Слободы Кувеченко и м. Обухова Васильченко 1743-1744 33стр.
ф.59 оп.1 д.1230 Дело о спорах за земельные владения между жителями с. Германовка и м.Обухово 1745г.
ф.59 оп.1 д.1588 Премория об освобождении жителей м.Обухова пострадавших от саранчи от уплаты рационных и порционных денег 1748-1749 8 стр.
ф.59 оп.1 д.1649 Дело об аресте козаков Гадяцкого полка обвиняемых в ограблении жителей м. Обухова 1748г. 7 стр.
ф.59 оп.1 д. 1671 Дело о взыскании денежных сумм на содержание полковых и сотенных канцилярией с жителей с.Обухово и Воскресенской слободки, принадлежавших Киевскому Губернатору Войничу 1749г 7 стр.
ф.59 оп.1 д.1946 Переписка генерал-губернатора с гетьманом Розумовским о взыскании пошлин с винокуреных котлов и шинков в с.Обухово и сл.Воскресенской 1751-1754г 16стр.
ф.59 оп.1 д.2029 Дело о выдаче польским властям содержащегося под стражей жителя м. Обухова Никитенка, обвиняемого в соучастии и убийстве двух жителей м. Фастова жителем м.Обухова Рясным и Белянским 1741г 34стр.
ф.59 оп.1 д.2312 Дело об отправке в г.Глухов гайдамаков Никитенко Карпа, Швеца Данила и Тараненко Прокопа задержаных в г.Киеве и м.Обухове и др. 1753-1754 2 стр.
ф.59 оп.1 д.2429 Дело о наказании батагом жителя м.Обухова Поповича Петра за торговлю водкой и кражу лошадей 1753г. 14стр.
ф.59 оп.1 д.8177 Дело о передаче Киевским обер-комендантом Елчаниковым пограничную комиссию иска жителями Обухова о хахвате лошадей и денег жителями с. Венцентовки 1776-1777 6 стр.
ф.59 оп.1 д.8735 Выписка о поселении в г. Обухове цыган Сырецкого, Рупа и др. 1778г 2 стр.
ф.59 оп.1 д.8973 О наказании плетями жителей м.Обухова Трохимченко, Чернещенко, Оленченко, Литвина и Щербеня за незадержавших беглого гайдамака Сученка 1779г. 43стр.
ф.59 оп.1 д.9371 Дело о обвинении жителей м. Обухова Кучеренко, Сиченко и др. укрывающих гайдамак 1780г 36стр.
ф.59 оп.1 д.9751 Дело о взыскании с жителей Обухова денег на содержание лошадей и погонщиков посланых в Белоруссию во время проезда членов царской семьи 1781г.
ф.59 оп.1 д.9821 Дело о разрешении на поселение в г.Обухове возратившегося с Польши Подопригоры Ивану. 1781г 5стр.
ф.59 оп.1 д.9942 Дело о взыскании денег с жителей Обухова Коломийченко, Калачника и Шапор и др. за покупку медного котла, отобраного гайдамаками у жителя Белоцерковского повета 1782г. 15стр.
Востаннє редагувалось 15 листопада 2017, 19:07 користувачем Оленка, всього редагувалось 1 раз.
Аватар користувача
Оленка
Повідомлень: 48
З нами з: 21 березня 2016, 18:23
Стать: Жінка
Дякував (ла): 26 разів
Подякували: 48 разів

Re: Обухів Київська обл.

Повідомлення Оленка »

Зважаючи що в багатьох джерелах місцевість навколо Києва згадується в кінці 17 ст., як пустка, то так заселялась з території Лівобережної України, та тої частини що була під Польшою ( частіше з найближчих населених пунктів).
Заселялись на початку 18 ст..
Але не завжди так просто було й заселеннями, міграції були дуже часті в цей період
Один з прикладів
ф.59 оп.1 д.1230
Стр.8
Следствие учиненоное с свидетельскими показаниями самого жителя 1745г.
Житель Обуховский Василий Кувека родом села Жуковец 30 лет перешел с отцом Пархомом Кувекою на жительство за Днепр Переясловского полку в с. Старая Басань, где родился его брат ( вже буде уродженим Басани) и жил там 8, 10 лет А в прошлом 1725 г.перешел от туда с отцом и братом в м.Триполье и жил там 10 лет, а потом с Триполья перешел також с отцом и братом свои за границу Германовского уезда с. Слободку где без умыслу он Кувека мельницу сжег, тая мельница была Обуховского жителя Никита Перехриста за которую он уплатил и жил там до 742 года и брат ево Козма ныне тамо живет, а Василь из оного села Слободки ушел он с женой и детьми и с пожитками и намерен жить в с. Обухове.


Ще приклад по сусідньому селу Нові Безрадичи 1760-ті роки
Свідчення
Василь Назаренко отец его точно именовался Назар прозывался Головко, дед его Карнаух , имени его он не знает. жительствовал за Днепром в с. Поповцы Конотопской сотни, отец его Назар жительствовал в с. Миронцы Прилуцкого полку сотни Ичнянской......, отец его Назар Головко пристал был охотнее в службу компании был командир прозивался полковник Часниковский....., а именно отец его Головко з с. Поповки ( в разных свидетельствах по разному указывается сто жил в Поповке где отец) перешел в с.Нещеров, Он же Василь Назаренко в Нещереве и родился .... далее отец перещел с ним в Польшу под владение пана Танского в с. Перегоновку в оном селе жил с отцом годов 15, а по умертвии отца своего Назара Головко перешел в с. Безрадичи. прозывался как в Нещереве и в Польше Назаренком.
Зараз навіть страшно уявити як люди в ті часи на такі відносно далекі відстані переселялись і навіть не один раз!
Хоча з сучасною інфраструктурою це набагато легше зробити.
Аватар користувача
в36 Ольга
Повідомлень: 1090
З нами з: 21 лютого 2016, 16:46
Стать: Жінка
Дякував (ла): 1374 рази
Подякували: 1063 рази

Re: ОБУХІВ, місто, Київська обл.

Повідомлення в36 Ольга »

В середине 19 века в одной из церквей м. Обухова много лет служил священником Каковский Иоанн Федорович.
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ОБУХІВ, місто, Київська обл.

Повідомлення АннА »

ОБУХІВ – територіальна група археологічних пам'яток 1 тис., які знаходяться поблизу м. Обухів на правому березі р. Стугна.
Відкриті і досліджувались Н.Кравченко 1969–92, Н.Абашиною, Р.Шишкіним, О.Петраускасом, А.Петраускасом 2007–09.
Складається з поселення (35 житлово-госп. комплексів) і могильника (43 поховання) черняхівської культури Обухів I, багатошарового поселення Обухів II (понад 80 об'єктів київської культури, празько-корчацької к-ри 6–7 ст. та волинцевської культури), місцезнаходження київ. к-ри Обухів III, поселення Обухів VII із матеріалами київської та ранньослов'янської 6–8 ст. к-р. Матеріали дали змогу розробити культурно-хронологічну періодизацію старожитностей регіону.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
sadovod
Повідомлень: 22
З нами з: 31 травня 2016, 08:08
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 8 разів
Подякували: 19 разів

Re: ОБУХІВ, місто, Київська обл.

Повідомлення sadovod »

Згідно з Ю.К.Домотенком, обухівського краєзнавця і історика, в історичних джерелах 14-го століття знаходяться старі назви нашої території –Лукавиця, Юршин, Кухмістрівщина. Перша стосується назви річки, дві другі – похідні від імен тодішніх власників-феодалів. Як відомо, Лукавиця залишилася назвою однієї з частин Обухова дотепер. Але, вірогідно, знаходилася вона не там. Пояснимо чому. Наша гіпотеза полягає в тому, що тодішня Лукавиця – це сучасна Кобринка (хоча в 19 столітті ці назви стосуються вже різних річок) – колись повноводна річка, котра ділила Обухівську долину на дві частини – східну (Веприн) і західну (Лукавиця). Як відомо, величезний лісний масив, що тягнеться на межі Обухова в бік Першого травня до цих пір повниться дикими кабанами. Їхня надмірна кількість тоді дозволила дати місцевості назву. Кабан – сакральний символ кельтського світу. Чому півень, а не він на гербі нашого міста?
 Приблизно в 1570 році місцевість приймає назву Обухів і з тих пір її не змінює. В той час на цих територіях жив лише один мужик на прізвище Обух. Він і дав назву краю. Поволі старі топоніми набирають нових ознак: Лукавицю стали називати Малий Обухівець, Старий Обухів; Веприн – Великий Обухів, Новий Обухів. За кілька століть один з них канув в лету, а інший змінив місце дислокації на прямо протилежне. Так тривало досить довго, адже річки завжди були зручним орієнтиром, від великих на кшталт Дніпра, Збруча тощо, до дрібних. Наша Лукавиця-Кобринка саме з таких.
 Приблизно в 19 столітті ситуація міняється, а з нею і поділ селища на дві частини. Згідно з існувавшим тоді розподілом праці, селяни діляться на два умовних типи: казенні і поміщицькі. Йдеться про відробіток, податки і тому подібні тогочасні речі. Якби там не було, північна частина Обухова називається Бардієвкою, а південна – Кип’ячою. Зараз це райони Школа-Піщана і Центр-Автостанція, відповідно.
Своєю назвою Бардіївка завдячує царському уряднику Бердяєву. Маєток цей у 1797 році імператор Павло І подарував прадідові братів Бердяєвих, генерал-аншефові, губернатору Миколі Михайловичу Бердяєву. Для нас він представляє чималий інтерес, оскільки 18 березня 1874 року в ньому народився  всесвітньо відомий мислитель 20-го століття Микола Олександрович Бердяєв. І хоча він не мав жодного відношення до української культури, факт залишається фактом – саме Обухів був місцем народження філософа. Не Київ, як стверджують тамтешні шовіністи. Значний інтерес представляє його брат Сергій – на відміну від меншого – лівий есер і українофіл на псевдо «Обухівець». Він не лише знав українську, але і писав та перекладав нею. А той факт, що критикував його сам Франко, свідчить про помітність постаті в літературних колах.
На жаль, від тогочасної бердяївської архітектури нічого не залишилося. Лише обриси місць, де колись стояв маєток. Попередньо можна сказати що:
Садиба родини Бердяєвих – знаходилася на території сучасного молокозаводу. Збудований в кілька поверхів маєток містив ознаки «бароккової» архітектури. Всередині двору знаходилася так звана «домова» церква ім. Пресвятої Трійці;
Парк родини Бердяєвих – величезне обійстя на кшталт Олександрівки у Білій Церкві знаходилося в районі сучасного стадіону, хоча за площею, звичайно ж, переважало його;
Храм Всіх Святих та Казанської ікони Божої матері – найдавніший з історично зафіксованих обухівський храм. Згідно з кліровими відомостями, споруджений в 1778 році, хоча за деякими дотичними даними він значно старший. Церква була тимчасовою і «теплою». На вигляд – звичайна хата з церковним куполом. Знаходилася, вірогідно, біля більшої Свято-Михайлівської церкви в казенній частині Обухова (зараз район вулиці 8 березня). На відміну від інших церков ніколи не горіла. Дожила до богоборчих 30-х, де і згинувала в вогні атеїстичного вандалізму;
Воскресенсько-Миколаївський собор – точна дата будівництва невідома, проте станом на 1786 рік він вже існував. В 1809 з вини прихожанки храм згорів. В 1823 році коштами обухівської громади і місцевого поміщика, генерал-лейтенанта Миколи Михайловича Бердяєва збудували нову церкву. Цього разу відповідно до тогочасного законодавства – кам’яну. Точніше з цегли. За переказом, Бердяєва поховали біля неї. Існувала церква, як і інші обухівські – два століття. Знаходилася: 1-й варіант – там, де зараз ресторан «Зелена гора» («Бардіївка» — вотчина Бердяєвих); посеред базарної площі, в сучасному «Центрі» (район 8-го березня).
Свято-Михайлівська церква – збудована в 1752 році. В 1834 теж згоріла. Від тогочасного вигляду лишився лише малюнок 1814 року. В 1852 її відбудували знову. Знаходилася вона посеред все тієї ж базарної площі, обіруч меншого храму Всіх Святих.
Насправді, яка саме з церков (Воскресенсько-Миколаївська чи Свято-Михайлівська) однозначно була на базарній площі зараз не скаже ніхто. Інформація місцевих краєзнавців дає різні відповіді на це питання.
Нам здається логічним розміщення першої церкви в районі об’їзної дороги навпроти 5-ї школи, оскільки будували її «всім миром», плюс гроші і цегла — тогочасного власника тих територій генерала Бердяєва.
Друга знаходилася в державній частині Обухова, котрою тоді була територія сучасного Старого Міста. Тому її логічно розмістити поблизу існуючого зараз однойменного храму, на місці заморожених будівель по вул. 8 березня. Акурат перед Кобринкою.
Якби там не було, жодна з них не пережила комсомольського вандалізму. Що могли зруйнували, залишки розтягнули на свої потреби хазяйновиті обухівські селяни.
Синагоги. Враховуючи, що до революції мінімум третина населення Обухова були євреї і торгівля крамом трималася на них, нічого дивного в цьому не було. Як і в тому, що після погромів вони покинули містечко (це тодішній офіційний статус) і Обухів перетворився на звичайне забите село. Так ось, синагог нібито було дві – одна стояла в районі захаращеного зараз кінотеатру в Центрі; інша – десь на Кип’ячій, де на той час дислокувалася найбільша єврейська громада. Як і церкви, синагоги, на жаль, не збереглися.
Базар. Загалом, окрасою міста (початок 20-го століття) був ринковий майдан. Містився він в районі вулиці 8 березня і був значним за розмірами: від кінотеатру до заморожених будов з одного боку і від РАГСу до військомату – з іншого. По периметру стояли єврейські крамниці.
З Фабричиного узвозу (зараз Франка) до нього йшли гончарі, котрих в певні періоди обухівської історії було до 15% всього населення міста;
З Попової гори (підйом з Автостанції) спускалися донизу кабанники, котрі складали іншу промислову і торгову верству обухівчан;
Замість РАГСу стояли дві кузні, вони першими зустрічали гостей з півдня: Черняхова, Кагарлика тощо. Місце військкомату займали щільні плодово-овочеві ряди, продукція котрих не вимагала маркування «без ГМО».
Часи традиційного промислу канули в лету. Разом з ними загубилися їх носії – єврейські торгівці, українські ремісники і тваринники. Практично всі, присутні на території Обухівщини промисли зникли як види діяльності. Ті, що залишилися, лише слабка тінь колись могутнього творчого потенціалу. Хобі, за котрим коротають довгі зимові вечори. Вони не приносять шматка хліба і не виступають сенсом життя. А тому їхня вартість не сакральна, лише компенсаторна. Ручна праця компенсує відчуження, котрим нас фарширують мов курку телевізор, інтернет й інші зомботворчі фактори. Але зараз не про це.
Остання в нашому переліку, овіяна переказами, Педина. Подейкують, що назвою вона завдячує козаку Педину, котрий прийшов до її підніжжя після зруйнування Січі Катериною. Більш як сто років до нього (1660-і?) на горі стояла козацька фортеця. Щоправда, в який бік — не зрозуміло, оскільки степ залишався за спиною, а їжачитися в бік лісистої долини не було жодного тактичного сенсу. Крім того, археологія не надала доказів у вигляді залишків мурів або навіть простих викопних артефактів.
Якби там не було, козака поховали на ній. Пізніше хрест був знищений чи просто зник і новий з’явився вже в 90-х.
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ОБУХІВ, місто, Київська обл.

Повідомлення D_i_V_a »

sadovod писав:...Згідно з існувавшим тоді розподілом праці, селяни діляться на два умовних типи: казенні і поміщицькі. ...
Гарна розповідь! Жива і показує скільки ж країна загубила своєї історії за радянські лихоліття...

Але з однією фразою не зовсім згодна, що селяни ділилися за розподілом ПРАЦІ на казених та поміщицьких.
Нещодавно, в цьому повідомленні, описала адмінистративне межування 18 ст своєї досліджуваної місцевості. Там є таке
Ми зараз знаходимось у 18 столітті на територіях Речі Посполитої.
На карті дуже добре видно межування між Білоцерківським СТАРОСТВОМ, тобто королівщиною, і землями римо-католицької церкви. Цей поділ на карті показано крапочками. Зверху церквоні землі, що називалися "Хвастівським ключем", знизу землі староства.
На тій карті Обухова немає, але треба почитать Похилевича кому належали в Обухові землі, у мене його зараз під рукою немає.

Що мені говорить опис Обухова, як поділеного на 2 частини? З поміщицькою все зрозуміло, було у приватній власності. А от казеними називались землі/маєтки, що входиди до відомства казеного майна. Іх доля зазвичай була такою, що землі у власника були відібраті. Більшість земель, що входили до відомства каз. майна, до того належали церкві, а було і немало покараних за підтримку польських повстань або ще яких антидержавних виступів а-ля декабристи. Хазяїв ссилали до сибіру, а маєтки робили казеними, назначали державних управителів.

Так і з моєю місцевістю. У 1840-х роках церковні землі було відібрато і передано до відомства казеного майна. Навіть моя тітка розповідала, що наша баба казала, що село було казеним :wink: ... а я добвляю - у 19 столітті.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
nekrashevych
Повідомлень: 311
З нами з: 01 грудня 2020, 20:06
Стать: Чоловік
Звідки: College Station, TX, USA
Дякував (ла): 164 рази
Подякували: 384 рази
Контактна інформація:

Re: ОБУХІВ, місто, Київська обл.

Повідомлення nekrashevych »

Чи хто має скан подвірного списку з Румянцевського опису Обухова? Мене цікавлять мої предки:

№58 двор 51
Кирило Осадченко ур. Польской обл..с. Копачева 50, жена его Христина 30
Дети Иосиф 10, Пилип 2, Агафия 14, Анастасия 7, Екатерина 7
Зять его Алексей Комар ур. Польской обл.. 35, жена его Евдокия 30
Дети Семен 12, Данило 6, Агафия 1

Зокрема, чи там немає ніякої додаткової інформації. Ну і сам скан було б приємно побачити. Семен Комар від мене на відстані 6 поколінь по одній лінії, і 7 поколінь по другій. Відповідно, Олексій на одне покоління далі.
Аватар користувача
Оленка
Повідомлень: 48
З нами з: 21 березня 2016, 18:23
Стать: Жінка
Дякував (ла): 26 разів
Подякували: 48 разів

Re: ОБУХІВ, місто, Київська обл.

Повідомлення Оленка »

nekrashevych писав:Чи хто має скан подвірного списку з Румянцевського опису Обухова? Мене цікавлять мої предки:

№58 двор 51
Кирило Осадченко ур. Польской обл..с. Копачева 50, жена его Христина 30
Дети Иосиф 10, Пилип 2, Агафия 14, Анастасия 7, Екатерина 7
Зять его Алексей Комар ур. Польской обл.. 35, жена его Евдокия 30
Дети Семен 12, Данило 6, Агафия 1

Зокрема, чи там немає ніякої додаткової інформації. Ну і сам скан було б приємно побачити. Семен Комар від мене на відстані 6 поколінь по одній лінії, і 7 поколінь по другій. Відповідно, Олексій на одне покоління далі.
Нажаль скану немає. Це архів ІР, фото за 18 ст. досить дороге, та ще й за сторінку.
Це основна інформація з опису, не виписанно тільки майно.
Відповісти

Повернутись до “Літера О”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 12 гостей