Підвисоке, село, Голованівський район (Новоархангельський р-н), Кіровоградська область

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
1
100%
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 1

Аватар користувача
surnameindex
Повідомлень: 780
З нами з: 18 липня 2016, 23:24
Дякував (ла): 194 рази
Подякували: 298 разів
Контактна інформація:

Підвисоке, село, Голованівський район (Новоархангельський р-н), Кіровоградська область

Повідомлення surnameindex »

Підвисоке, Новоархангельський район, Кропивницька (Кіровоградська) область
Подвысокое, Подвысокская волость, Уманский уезд
Подвысокое, Новоархангельский район, Кропивницкая (Кировоградская) область

Помещики
1796-1800 - Граф Потоцкий

Рождество-Богородицкая церковь
1788-1802 - священник Григорий Беленский (Биеленский)
1788-1790 - священник Иван Ласевич (Ласиевич)
1800-1802 - священник Михаил Ляховецкий (Ляховицкий)
1800 - заштатный священник Влас Каменский (Каменской)
1800 - дьячок Григорий Ляховецкий

http://surnameindex.info/info/kiev/uman ... index.html
Некоторые фамилии жителей с. Подвысокое (1788-1802):
Антошка
Бабеенко
Байбалака
Балановский
Барщенко
Безуглый
Белецкий
Белоцерковский
Бугайчук
Бураченко
Бутенко
Вовченко
Вуйнич
Вуйчак
Вчеретный
Вчеретнюк
Гавриленко
Гаврилюк
Гарачковский
Голенский
Голубяка
Гончар
Горбатенко
Горобец
Григорошенко
Грошенко
Грушецкий
Деркатенко
Дехтяренко
Довбненко
Довгань, Довганюк
Дробушенко, Дробущенко
Дроворубенко
Дубеняк
Загородный
Зазуля
Затусевый
Кирилчук, Кирильчук
Кисленко
Кмиза
Коваль
Кокорудз, Кокорудзенко
Конейчук
Кравец
Кравченко
Кривой
Кучер
Левковский
Лютенко
Лясковский
Мандзар, Мандзаренко
Мелник
Мироненко
Москаль
Мураховский
Немчич
Олейник
Онищенко
Орел
Очеретный
Пиндиченко
Плахотников
Погорелый
Полещенко
Полещук
Поплавский
Почопинский
Пташниченко
Рябоконь, Рабоконь
Савченко
Салодубенко
Сапуженко
Свинобиенко
Семоненко
Синченко
Солоненко
Сорока, Сороченко
Татомер
Теличенко
Тимянский
Ткаченко
Токарчук
Трубенчук
Усатенко
Хаврах
Хлевненко
Хоменко
Хорунжий
Храпец
Цимбаленко
Чапленский
Чорнонищенко
Чорный
Чумак
Шаповаленко
Швец
Шевченко
Шеремет, Шереметенко
Шпортка
Шуляка
Щуренко
Яворский
Якименко
Востаннє редагувалось 26 жовтня 2016, 17:31 користувачем surnameindex, всього редагувалось 1 раз.
Аватар користувача
Сивий
Повідомлень: 245
З нами з: 05 червня 2016, 18:04
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 89 разів
Подякували: 274 рази

Re: Підвисоке, Новоархангельський район, Кіровоградська область

Повідомлення Сивий »

Метрична книга с.Підвисоке Уманського повіту.ЦДІАК.Ф-127,Оп.1012.№1.
1796 рік.стр.143 зв. 10 квітень
Родился младенец Мирон от родителей Якова Земского и жены его Татьяны Григориевой Дробушковой подданых Графа Потоцкого.
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Підвисоке, село, Новоархангельський район, Кіровоградська область

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Підвисоке—село, центр сільської Ради, розташоване поблизу річки Синюхи, за 22 км від районного центру і за 45 км від залізничної станції Тальне. Населення — 3348 чоловік. Сільській Раді підпорядковане також село Володимирівка.

Місцевість навколо Підвисокого була заселена з глибокої давнини. Поблизу с. Володимирівки виявлено 3 стоянки доби палеоліту, досліджено велике поселення трипільської культури з 200 жител, знайдено глиняну модель житла. В курганах розкопано кілька поховань доби бронзи. Поселення трипільської культури збереглося також поблизу с. Підвисокого.

Виникнення села належить до 30-х рр. XVIII ст. Під час другого інвентарного перепису 1771 року тут було 277 дворів. Село входило тоді до Уманського староства і належало польському магнату С. Потоцькому. Підвисоцькі селяни брали участь у гайдамацькому русі. В часи Коліївщини, у 1768 році, тут діяв загін гайдамаків на чолі з В. Ковалем і Г. Голубом.

Після возз’єднання Правобережної України з Росією Підвисоке з 1797 року входило до складу Уманського повіту Київської губернії. 1795 року в селі налічувалося 624 душі чоловічої статі, 1817 — 1016, а всього населення — близько 2 тисяч чоловік.

До 60-х років XVIII ст. основною формою феодальної повинності селян був чинш (сплата натурою і грішми), а пізніше спадкоємці графа Потоцького ввели для них різні додаткові роботи: шарварки та подорожчизну (транспортування продуктів маєтку на ярмарок). В 70-х роках панщина становила 20—36 днів на рік з господарства, а через 20 років вона зросла до 90 днів. Графиня Потоцька здавала землю в оренду посесору, який також примушував селян відробляти панщину.
Доведені до відчаю панським гнобленням, селяни 1811 року почали добиватися через суд звільнення від кріпосної залежності. Проте позови до повітового і головного судів були відхилені. Тоді кріпаки звернулися з скаргами до губернського правління та генерал-губернатора. Але й це бажаних наслідків не дало. Протягом 6 років селяни відмовлялися виконувати панщину. Селянин І. Нагорянин закликав односельців та жителів сусідніх сіл не коритися поміщиці. В жовтні 1816 року графиня Ф. Потоцька писала на ім’я царя: «Селяни до такого ступеня свавілля і неслухняності дійшли, що від усіх економічних повинностей відмовилися». У травні 1817 року до Підвисокого було надіслано військову команду, за її допомогою місцеві урядовці заарештували 140 чоловік.

Та 1823 року селяни знову кілька разів відмовлялися працювати на поміщиків. Двічі в Підвисоке приїжджав київський губернатор. Для «втихомирення бунтарів» вдруге було введено війська. Над непокірними чинили жорстоку розправу. Керівників виступу О. Калиниченка, П. Бугайчука і В. Копійчука засуджено до каторги, 32 учасників — до тюремного ув’язнення, 59 — до покарання канчуками. Але й після цієї розправи боротьба кріпаків не припинялася. Тривале селянське заворушення в Підвисокому непокоїло вищі урядові кола. Справа дійшла до царя. Микола І висловив начальнику головного штабу генералу Дібичу незадоволення тим, що маєток Підвисоке «перебуває вже три роки в збудженні і через те подає поганий приклад іншим поміщицьким селянам». 20 липня 1826 року до Підвисокого ввели батальйон Одеського піхотного полку. Після масових арештів селян та прилюдних покарань їх канчуками, заворушення було придушене. З 30-х рр. XIX ст. починаються масові втечі підвисоцьких селян у херсонські степи.

Реформа 1861 року фактично пограбувала селян. За 2274 десятини надільної землі вони протягом 49 років змушені були вносити щорічно до царської казни по 4061 крб. 72 коп. викупних платежів.

У 1866 році Підвисоке стало волосним центром Уманського повіту Київської губернії. 1900 року тут налічувалося 726 дворів. Поміщикам належало 5644, церкві — 101, селянам — 2274 десятини землі. На один селянський двір в середньому припадало по 3 десятини. Майже 30 проц. селян були безземельні й малоземельні, значна частина їх наймитувала в поміщицьких економіях (у післяреформений період в селі на поміщицьких землях утворилося 3 економії і виділилося до 20 куркульських господарств). Денний заробіток наймита становив 15—20 коп., а за строк 8 місяців—40—50 крб. Чимало селян йшло на заробітки до Херсонської і Подільської губерній.

Під впливом революційного руху робітничого класу трудящі Підвисокого піднімалися на боротьбу проти поміщиків. У липні 1906 року в економії Баранецького було спалено 1200 кіп снопів пшениці й воловню.

Внаслідок столипінської аграрної реформи посилився процес класового розшарування села. У 1907 році кількість селянських дворів проти 1900 року збільшилася на 72, відповідно зменшився середній наділ на сім’ю, він становив у Підвисокому лише 2,5 десятини, тоді як у волості — 3,3 десятини. Підвисоцькі селяни відмовилися переходити на відрубну систему господарювання. Тричі волосний старшина скликав сход, всіляко погрожував селянам, та вихід на хутори зірвався. Близько 50 сімей малоземельних і безземельних селян переселилися до Сибіру і Казахстану, але через кілька років більша половина їх повернулася назад ще більше зубожілими.

В Підвисокому було лише 2 фельдшери. З 1861 року тут почала працювати парафіяльна школа, в якій навчалося 70 дітей. 1911 року відкрилося земське двокласне училище. І все ж понад 70 проц. населення залишалося неписьменним.

Перша світова війна ще більше загострила класові суперечності на селі. Почастішали виступи проти поміщиків, куркулів і місцевих властей. Революціонізуючий вплив на селян мали робітники з Умані, Одеси та інших міст, що приїздили в села до своїх родичів. Внаслідок їх агітації у 1916 році поденники, які працювали на бурякових плантаціях панських економій, оголосили страйк, вимагаючи підвищення денної платні з 30 до 50 коп. Тільки через 6 днів, коли поміщик викликав козаків, страйк було придушено. Трьох його керівників — Ю. Пташника, Н. Гончарука та Д. Парокінного заарештували.

Лютнева буржуазно-демократична революція не виправдала сподівань селян одержати землю. Створений на волосному сході у травні 1917 року земельний комітет порушив питання перед громадою села про розподіл поміщицьких та церковних земель, але далі цього справа не пішла.

Наприкінці листопада солдати-фронтовики принесли до села звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, про ленінські декрети. Виступаючи на сільських сходках, по-більшовицькому настроєні фронтовики закликали бідняків до розподілу поміщицької землі. В січні 1918 року селяни захопили дві поміщицькі економії, розділили між собою зерно, худобу, сільськогосподарський реманент і приступили до поділу землі.

В лютому на території Уманського повіту, куди входила і Підвисоцька волость, встановлюється Радянська влада. На початку того ж місяця для допомоги трудящим повіту з Києва прибув червоногвардійський загін з 80 бійців під командуванням І. Ю. Кулика. У Підвисокому було створено волосний ревком і загін самооборони. Та на початку березня 1918 року село захопили австро-німецькі окупанти. Каральний загін вчинив розправу над активними учасниками розподілу поміщицького майна. А. К. Ямкового, С. С. Дяченка, О. Н. Сливка та інших, всього 22 чоловіка, віддано до суду. На селян, для «відшкодування збитків» поміщикам, накладено контрибуцію. Однак трудове селянство не корилося окупантам. У червні загін повстанців під керівництвом колишнього матроса більшовика П. Закреничного, уродженця сусіднього села Розсохуватця, оточив групу окупантів і гетьманців між селами Солдатським і Комишевим та знищив їх. В грудні 1918 року на зміну австро-німецьким окупантам прийшли петлюрівці, від яких трудящі зазнали лиха. В березні 1919 року Радянську владу було відновлено, створено волревком. 14 квітня обрано волвиконком, який розподіляв поміщицькі землі між трудовим селянством, дбав про виконання продрозверстки. Боротьбу з куркульськими бандами допомагала вести комуністична рота ім. О. А. Піонтковського та І. Ю. Урбайліса (названа так в честь голови Уманського комітету РСДРП(б) і голови Уманської Ради робітничих і солдатських депутатів, вбитих контрреволюціонерами). Створена вона була в травні 1919 року в Умані і діяла на території Підвисоцької волості Уманського повіту.

В серпні відбудову народного господарства перервав наступ денікінців, від яких Підвисоке в лютому 1920 року визволили частини 45-ї дивізії Червоної Армії. В березні відновив діяльність волревком. Згодом відбулися вибори сільської Ради. В 1921 році організовано сільський партосередок на чолі з селянином-бідняком, учасником громадянської війни Д. Н. Парокінним.

Важливу роль у зміцненні Радянської влади на селі відіграв закон Всеукрревкому від 5 лютого 1920 року про землю. Створена в Підвисокому земельна комісія на чолі з С. І. Сабашковим провела поділ колишньої поміщицької землі. Від Радянської влади селяни одержали 1629 десятин землі. Організований у травні 1921 року КНС допомагав Раді і партосередку у вирішенні всіх господарських та політичних питань. Для бідняків було створено спеціальний зерновий фонд з 10— 15 проц. відрахувань від загальної суми продподатку. Вони також позачергово і безплатно користувалися сільськогосподарським реманентом прокатного пункту. Активну участь брали комнезамівці в боротьбі з бандитизмом. До 1922 року на території волості тривала боротьба з дрібними куркульськими бандами, які громив загін на чолі з робітником-комуністом Б. В. Боковим.

Вірним і надійним помічником комуністів був комсомольський осередок, що утворився 19 січня 1922 року і складався з 9 юнаків та дівчат. Його секретарем обрали Т. Хоренжого (загинув під час Великої Вітчизняної війни).

З 1923 року Підвисоке — районний центр (з перервою в 1931—1934 роках).

2 серпня обрано перший склад райпарткому на чолі з секретарем А. О. Поліщуком. В районі на той час налічувалося 2 партійні та 2 комсомольські організації. Головою райвиконкому став Й. I. Бойко. Комуністи проводили значну роботу щодо виховання сільського активу. Політгурток, створений у березні 1923 року, відвідували 5 членів КП(б)У, 6 комсомольців і 19 безпартійних. 1924 року створено районне відділення профспілки «Всеробітземліс», яка захищала права наймитів і сільськогосподарських робітників.

Восени того ж року з ініціативи селян-незаможників у селі виникла сільськогосподарська артіль ім. Петровського. Очолював її комуніст С. І. Сабашков. Артіль об’єднувала 16 господарств і мала 66 га землі. Наступного року за державні кредити вона придбала 2 трактори, локомобіль, 2 молотарки, збудувала млин і олійню. За кермо тракторів першими сіли секретар комсомольського осередку Т. Хоренжий та М. Химич (пізніше працював викладачем Черкаського сільськогосподарського технікуму). Комсомольці О. Гижко, Г. Сорока та інші — всього 17 чоловік — стали фундаторами юнацької комуни, яка була створена 1924 року. Згодом комуна зросла до 30 юнаків і дівчат. У 1926 році більшість юнаків — членів комуни пішла служити до лав Червоної Армії, а ті, що залишилися, пізніше об’єдналися з колгоспом імені Г. І. Петровського. У 1925 році виникло сільське споживче товариство. За перший рік його існування кількість членів товариства зросла з 50 до 150 чоловік. За той же час товариство одержало 2 тис. крб. прибутку. Підсумки господарювання в роки непу були досить відчутні. Загальна посівна площа перевищила довоєнний рівень. Особливо розширилися посіви озимої пшениці і цукрових буряків. Було відновлено поголів’я худоби. Зменшилася кількість безтяглових господарств, значно зріс добробут трудящих.

У відбудовний період здійснено перші кроки щодо поліпшення роботи закладів охорони здоров’я. В підвисоцькій лікарняній дільниці у 1923 році працювали лікар і фельдшер-акушер. За активною участю жіночої ради, створеної при сільраді та очолюваної комуністкою Ф. О. Крижанівською, у 1925 році відкрито дитячі ясла ім. Н. К. Крупської. «Відкриття перших ясел на селі — це ще один камінець до будівництва комунізму, до розкріпачення селян»,— писав про це місцевий сількор. Для дітей-сиріт у 1923 році відкрито дитбудинок. У 1920 році в селі почала працювати семирічна трудова школа. В травні 1924 року при ній створено піонерську організацію.

Особлива увага приділялася організації політичної роботи серед молоді, яка йшла служити до Червоної Армії. За ініціативою комсомольців і молоді у 1924 році в селі відкрито сельбуд і бібліотеку. Комсомольці розгорнули серед молоді антирелігійну пропаганду, організували навчання в гуртках ліквідації неписьменності. Перший гурток лікнепу виник у селі в 1921 році, згодом його перетворено на сільську школу ліквідації неписьменності. З 1921 по 1928 рік грамоти навчилися понад тисячу чоловік дорослих селян.

Під час суцільної колективізації в Підвисокому утворилися колгоспи ім. Петровського та ім. ХІІІ-річчя Жовтня. Восени 1929 року сюди приїхала бригада робітників-металістів з Миколаєва6, члени якої допомогли в ремонті сільськогосподарського реманенту і проведенні польових робіт. Представники робітничого класу принесли в село індустріальні методи праці, сприяли піднесенню виробничої активності колгоспників, зміцненню виробничої дисципліни. Шефська бригада виступила ініціатором складання виробничих планів, взяла активну участь у їх здійсненні.

У 1933 році обидва колгоспи розукрупнено і на їх базі створено чотири. Для допомоги артілям технікою того ж року в Підвисокому організовано MTС. Надовго зберігся в пам’яті селян приїзд у березні 1932 року до Підвисокого голови Раднаркому УРСР В. Я. Чубаря. На багатолюдному мітингу В. Я. Чубар закликав трудящих зміцнювати колгоспний лад, широко запроваджувати техніку в землеробстві.

Велику роботу щодо організаційно-господарського зміцнення колгоспів, розвитку ініціативи членів сільськогосподарських артілей, організації соціалістичного змагання і ударництва проводив політвідділ, утворений в червні 1933 року при Підвисоцькій МТС. Очолював його посланець Московської партійної організації М. С. Мартишкін. В тому ж році почала виходити багатотиражна газета політвідділу — «Більшовик». З 1934 року ця газета стала органом Підвисоцького РК КП(б)У та райвиконкому.

З року в рік трудівники артілей добивалися успіхів у розвиткові громадського господарства. В ході боротьби за виконання п’ятирічних планів розгорнулося соціалістичне змагання. На весь район прославилися п’ятисотенниці села Підвисокого Ф. Костишина, Д. Антошко, К. Парокінна, М. Манзар, С. Дроворуб та О. Чабанюк.

Значна увага приділялася підготовці масових кадрів для колгоспів і МТС. У 1939 році в Підвисокому відкрилися курси, де навчалися комбайнери, механізатори, бригадири, завідуючі фермами, ланкові. Всього пройшли перепідготовку 1500 працівників. У 1940 році в Підвисоцькій МТС працювало 124 трактористи, 34 комбайнери. Значну частину їх становили дівчата, які в червні 1941 року взяли участь у районному зльоті жінок-механізаторів.

В авангарді колгоспного руху йшли комуністи. Партійні організації проводили велику роботу по вихованню трудящих. 409 агітаторів роз’яснювали рішення XVIII з’їзду ВКП(б) серед трудівників району. В червоних кутках, хатах-читальнях, сільських клубах читалися лекції, влаштовувалися виставки матеріалів з’їзду. Все це сприяло підвищенню трудової активності працівників сільського господарства. Трудівники артілі «Політвідділ» у відповідь на рішення з’їзду достроково виконали всі річні плани. У 1939 році середній врожай зернових у районі становив 12,7 цнт з га. Краща ланкова артілі ім. ХІІІ-річчя Жовтня М. Хащеватська виростила того ж року по 317 цнт цукрових буряків з га, бригада Я. Сереветника — по 254 цнт. В бригаді Таранущенка з Підвисоцької МТС вироблено на кожен трактор по 770 га м’якої оранки і зекономлено 9500 кг пального. За успіхи, досягнуті у вирощенні соняшнику (по 12,1 цнт з га на площі 26 га), артіль ім. ХІІІ-річчя Жовтня була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року.

Зріс добробут жителів села. У Підвисокому працювали медична амбулаторія й лікарня. Діти колгоспників навчалися в середній і двох початкових школах. В 1938 році відбувся перший випуск десятирічки. В селі був клуб з стаціонарною кіноустановкою, бібліотека, будинок піонерів. 1935 року почав діяти радіовузол на 200 точок.

Великі зміни, що сталися в житті трудівників села в передвоєнні роки, зміцнювали авторитет Комуністичної партії. Про це свідчить зростання рядів сільських комуністів. Якщо 1938 року в Підвисоцькій районній парторганізації було 55 членів і 35 кандидатів ВКП(б), то в 1940 році — відповідно 110 і 120. Первинних організацій 1938 року налічувалося в районі 11, а 1940-го — 15 і 3 кандидатських групи. Зростання рядів партії йшло в основному за рахунок передових робітників і колгоспників. Рішенням бюро райкому КП(б)У 1 листопада 1939 року з Підвисоцької територіальної парторганізації виділили 2 члени ВКП(б) і 2 кандидати та створили з них кандидатську групу при артілі «Політвідділ».

Партійна організація багато уваги приділяла роботі шкіл, громадських товариств та організацій. У квітні 1939 року бюро райкому партії узагальнило досвід роботи першого в районі заслуженого учителя УРСР М. М. Боржемського. При редакції районної газети «Більшовик» працювала заочна школа сількорів у складі 8 комуністів, 11 комсомольців та 3 безпартійних. 64 комсомольські організації району в 1940 році об’єднували 1600 членів ВЛКСМ.

Виховані Комуністичною партією в дусі беззавітної відданості соціалістичній Вітчизні, трудящі села з перших днів Великої Вітчизняної війни підпорядкували все своє життя справі боротьби проти кривавого фашизму. До лав Червоної Армії з села пішла більшість чоловіків, з комуністів і комсомольців було створено винищувальний загін. З наближенням фронту на схід вивезено 586 голів рогатої худоби і 24 трактори.

На території Підвисоцького району з 2 по 7 серпня 1941 року кровопролитні бої з переважаючими силами фашистських військ вели в оточенні частини 6-ї і 12-ї армій. 2 серпня 3-й і 12-й мехкорнуси ворожих військ вийшли в район Ново-архангельська, Помічної і Первомайська, відрізавши шлях до відступу радянським військам. 6 серпня 1941 року у Підвисоцькому лісі було прийнято рішення: частинам 99-ї стрілецької дивізії прориватися в напрямку Новоархангельська через річку Синюху. Про виняткову відвагу радянських воїнів розповідає чимало документів. Ворожа артилерія, міномети прострілювали всю зайняту 99-ю стрілецькою дивізією місцевість. Прорив на схід, крім того, утруднювався річкою Синюхою. І все ж начальнику штабу дивізії полковнику Р. В. Горохову і начальнику артилерії дивізії полковнику І. Д. Романову з частиною сил вдалося вирватися з оточення. Радянські воїни завдали ворогові величезних втрат, але сили були нерівні, у бійців вичерпалися всі резерви боєприпасів і пального. 7 серпня 1941 року фашисти захопили Підвисоке. Вони підпалили його з чотирьох боків.

В найтяжчу нору окупації з особливою силою виявилася животворна сила радянського патріотизму. Загарбники зустрічали рішучий опір радянських людей. Населення всіляко підтримувало народних месників, переховувало поранених радянських бійців, які не вийшли з оточення, а також втікачів з таборів військовополонених. У зв’язку з цим 12 лютого 1942 року Підвисоцька комендатура видала спеціальне розпорядження про покарання населення за надання допомоги радянським військовополоненим.

Рейд партизанського з’єднання М. І. Наумова, що відбувся навесні 1943 року, активізував боротьбу народних месників у степових областях України. В серпні 1943 року в районі лісу «Зелена брама», який прилягає до Підвисокого, розгорнув бойові дії партизанський загін, що складався з 136 чоловік — військовополонених та місцевих жителів. Серед народних месників були 21 комуніст і 48 комсомольців. Очолював загін член ВКП(б) старший лейтенант Червоної Армії П. Й. Суський, тоді відомий під прізвищем Матвеев. Після його загибелі в бою 25 січня 1944 року командиром загону став М. М. Стройков. Комісаром був М. А. Тобухов. До складу партизанського загону входило також інтернаціональне відділення «Опір фашизму», сформоване з німецьких антифашистів. Його очолював колишній німецький солдат, син комуніста Ганс Олессак. На початку 1944 року під час нападу на фашистський штаб до партизанського загону влилася ще одна група німецьких солдат, яка брала участь у багатьох операціях партизан. Під селом Небелівкою Підвисоцького району всі вони, і в т. ч. Ганс Олессак, загинули в бою з карателями.

Бойові операції партизани проводили па головних магістралях пересування фашистських військ. Тільки в грудні 1943 року вони знищили 3 вантажні ворожі автомашини з боєприпасами, легкову штабну машину 8-ї німецької армії, вбили 5 німецьких солдатів і генерала, зруйнували залізничний міст біля с. Перегонівки. У січні 1944 року поблизу села Небелівки (за 9 км від Підвисокого) партизанський загін вів 6-годинний бій з ворогом. Було знищено 12 вантажних і 6 легкових автомашин і гармату, вбито 130 гітлерівських солдатів, захоплено одну гармату, 2 міномети, 2 станкових і 7 ручних кулеметів, 2400 патронів тощо. Під час боїв радянських військ у районі Корсунь-Шевченківського бійці цього загону дезорганізовували рух ворожих військ, що направлялися на фронт.

Партизани вели пропагандистсько-агітаційну роботу серед населення. Листівки, які друкувалися в Новоархангельській підпільній друкарні, партизанські зв’язкові К. А. Байраченко, О. Є. Матвійчук, Г. П. Куйбіда розповсюджували в селах Підвисоцького і Новоархангельського районів. Активно допомагали партизанам жителі села Є. В. Андрущенко, Є. М. Токарчук, Г. 3. Пасенко. Бойовими ділами уславилася комсомолка розвідниця В. Нагорна. За допомогу народним месникам і проведення агітаційної роботи серед населення гітлерівці стратили вчителів О. Д. Григораша та 3. М. Узеркеса, агронома І. Ф. Крижанівського, юриста О. Н. Гижка, лікаря Є. І. Ткаченка, першу комуністку села Ф. О. Крижанівську. В боях з ворогами загинуло 36 народних месників. 14 березня 1944 року частини 53-ї армії визволили село від німецько-фашистських загарбників. Партизани влилися до Червоної Армії.

Близько 600 жителів Підвисокого воювали з фашистами на фронтах Великої Вітчизняної війни. А. Р. Сливко в роки війни зробив понад 200 бойових вильотів. У лютому 1944 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни генерал-майор авіації А. Р. Сливко продовжує службу в Збройних Силах СРСР3. Уродженець села полковник В. М. Пилипенко з 1943 по 1946 рік був начальником політ-відділу прославленої гвардійської Таманської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії ім. М. І. Калініна. Він нагороджений 8-ма орденами та багатьма медалями. В боях за свободу і незалежність Радянської Вітчизни віддали своє життя 249 жителів Підвисокого.

Одразу ж після визволення відновили роботу райком партії, виконком райради, радянські установи, а також артілі «Шлях до комуни», «Політвідділ», ім. XVIII партз’їзду, ім. 13-річчя Жовтня, Підвисоцька МТС. Велику роботу по відродженню народного господарства проводили Підвисоцька сільська Рада та її численний актив. За період окупації гітлерівці завдали колгоспам збитків на суму понад 200 тис. крб. У фашистське рабство вони вивезли з району 1753 чоловіка, знищили 1200 мирних громадян і військовополонених, у т. ч. 126 мешканців Підвисокого.

Сільська Рада виявляла особливу турботу про сім’ї радянських воїнів і про дітей-сиріт. В артілях було створено каси взаємодопомоги, які допомагали колгоспникам у спорудженні житлових будинків. Почала діяти міжколгоспна шляхово-будівельна бригада. Одночасно трудящі всіляко допомагали фронтові. Партійний, радянський, комсомольський актив став ініціатором реалізації четвертої державної позики, план якої було перевиконано. Подарунком для фронту був збудований на кошти колгоспників літак. На танку, збудованому на кошти трудящих району, житель Підвисокого С. В. Печенюк до кінця війни громив ворога.

Районні партійні збори 26 червня 1945 року намітили заходи щодо мобілізації населення на відбудову народного господарства. Протягом 10 днів в усіх колгоспах створено будівельні бригади, налагоджено виробництво місцевих будівельних матеріалів. Партійний актив оголосив себе мобілізованим на відродження сільського господарства. У 4 артілях Підвисокого у 1945 році зібрано врожай озимини з площі 1546 га, зорано на пар 965 га. Колгоспи на той час мали 15 жаток, 2 молотарки, 6 віялок, 34 гарби. На сільськогосподарських роботах використовувалися також корови, яких вдалося приховати від окупантів. По 0,75 га скошував щоденно колгоспник артілі ім. ХІІІ-річчя Жовтня 62-річний А. Поліщук. З 1 квітня 1944 року почали працювати початкові класи Підвисоцької середньої школи, а в 1944/45 навчальному році працювали вже всі 10 класів. У 1944 році відкрито сільську лікарню і будинок культури.

За роки четвертої п’ятирічки трудівники села повністю відбудували зруйноване загарбниками народне господарство. В 1950 році досягнуто довоєнного рівня врожайності зернових і технічних культур, виконано планові завдання щодо збільшення поголів’я худоби.

Дальшому піднесенню сільського виробництва сприяло об’єднання артілей. В 1950 році на базі місцевих колгоспів створено два — ім. XVIII партз’їзду і «Шлях до комуни». За час з 1951 по 1958 рік їх грошові прибутки зросли майже вдвоє. Чимало трудівників колгоспних ланів домоглися високих показників у виробництві сільськогосподарської продукції, були удостоєні урядових нагород. У 1957 році орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено бригадира тракторної бригади А. М. Паламарчука, бригада якого виборола першість у районному змаганні за раціональне використання і збереження техніки. Орденом «Знак Пошани» відзначено тваринницю Ф. М. Григораш. На відгодівлі молодняка великої рогатої худоби вона добилася середньодобового приросту ваги 560 грамів.

У 1959 році ліквідовано Підвисоцький район, а с. Підвисоке ввійшло до складу Новоархангельського району. Того ж року внаслідок об’єднання двох господарств утворився колгосп «Дружба», за яким було закріплено 4503 га орної землі, 97 га садів і ягідників. З кожним роком в колгоспі зростала врожайність сільськогосподарських культур, підвищувалась продуктивність тваринництва. Якщо у 1960 році тут було 17 тракторів і 14 автомашин, то в 1965-му вже — 41 трактор і 18 автомашин. Грошові доходи колгоспу в 1965 році становили 1074 тис. крб. З 1946 по 1967 рік споруджено 85 об’єктів господарського і культурно-побутового призначення.

За успіхи у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції в 1966 році ордена Леніна удостоєна Г. Ф. Покорняк. Протягом багатьох років очолювана нею рільнича бригада збирала з кожного гектара закріпленої площі по 300 цнт цукрових буряків і по 26—30 цнт зернових культур. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено бригадира тракторної бригади В. М. Хащеватського, доярку 3. Я. Сливко. За вирощення сталих високих урожаїв цукрових буряків (по 300—350 цнт з га) орденами «Знак Пошани» відзначено ланкових М. І. Діхтяр та О. І. Семченко. Цієї ж нагороди удостоєно тракториста Л. М. Гроха, доярку Н. В. Сливко, зоотехніка В. О. Островського і голову правління колгоспу С. Т. Кривописького.

З великим трудовим і політичним піднесенням трудящі Підвисокого зустріли знаменну дату в житті радянського народу — 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Взяті соціалістичні зобов’язання на честь Ленінського ювілею вони перевиконали. 181 житель села, в т. ч. 143 колгоспники, відзначені Ленінською ювілейною медаллю.

Про нове економічне піднесення села свідчать підсумки виконання восьмої п’ятирічки. Валове виробництво зерна за той час становило 25 976 тонн, середня врожайність зернових піднялася у 1970 році до 28,5 цнт з га. Кількість худоби зросла в 1,3 раза, а виробництво м’яса в порівнянні з попереднім п’ятиріччям — удвоє. Доярки Н. В. та 3. Я. Сливко добилися надою молока від кожної фуражної корови по 3100—3300 кг. Зросла й оплата праці колгоспників, фонд якої 1970 року становив понад 700 тис. крб., вартість одного людино-дня — 3 крб. 27 копійок.

У першому році 9-ї п’ятирічки колгоспники зібрали з гектара по 33,3 цнт пшениці, 34,9 цнт кукурудзи, 315 цнт цукрових буряків, 122,2 цнт овочів. На 100 га сільгоспугідь вироблено 370 цнт молока, 67,8 цнт м’яса, 11 тис. 300 штук яєць. Включившись в соціалістичне змагання на честь п’ятдесятиріччя утворення Союзу РСР, трудівники села з великим піднесенням виконують взяті зобов’язання.

В селі є відділення «Сільгосптехніки», де трудиться 185 робітників і службовців. В майстернях відділення щороку ремонтується 200 тракторів, комбайнів, автомашин. В автогосподарстві відділення — 110 автомобілів. Переможці змагання в колективі — слюсар Ф. О. Химич та електрослюсар І. Т. Хоренжий щоденно виконують норми на 130—135 проц. У 1958 році в Підвисокому збудовано міжколгоспний цегельний завод, де працює 84 робітники. З 1965 року відкрито консервний цех, який 1971 року дав країні понад 1 млн. банок овочевих консервів.

Підвисоке — впорядкований населений пункт. Центральні вулиці і тротуари забруковані. В 1946—1972 рр. тут зведено 730 індивідуальних будинків. Крім того, споруджено будинок культури, 3 дитячих ясел, сільський універмаг, будинок тваринників. В селі працює 12 магазинів. Сільська лікарня має терапевтичний, хірургічний, лікувально-фізкультурний кабінети, пологове відділення. В ній працює 4 лікарі та 17 медпрацівників із середньою спеціальною освітою.

В селі є середня школа, де навчається 530 дітей, і вечірня, яку в 1972 році відвідували 129 молодих робітників, колгоспників і службовців. В обох навчальних закладах — 48 учителів. Високої урядової нагороди — ордена Леніна — удостоєно ветерана народної освіти Н. С. Буряк. На честь 50-річчя Великого Жовтня Підвисоцьку середню школу за успіхи в навчально-виховній роботі відзначено пам’ятним Червоним прапором райкому партії та виконкому районної Ради депутатів трудящих.

При будинку культури працюють хоровий, драматичний, хореографічний та музичний гуртки, в яких беруть участь понад 120 чоловік. Дві бібліотеки — для дорослих і дитяча мають 43 тис. книг. Є будинок піонерів. Сільська організація товариства «Знання» об’єднує 55 чоловік. Її члени часто виступають перед хліборобами з лекціями і доповідями. В день 50-річчя Великого Жовтня в Підвисокому відкрито краєзнавчий музей, де зібрано понад 2 тис. експонатів про минуле і сучасне села.

В побут жителів села ввійшли нові обряди: проводи юнаків до армії, комсомольські весілля тощо. Під час проводів юнаків до Радянської Армії перед ними виступають старі комуністи, ветерани громадянської і Великої Вітчизняної воєн, передові виробничники. Вони дають наказ майбутнім воїнам пильно берегти рубежі рідної Вітчизни. Свято шанують жителі Підвисокого пам’ять про загиблих в роки Великої Вітчизняної війни. На братських могилах воїнів, що полягли в боях за село, споруджено 3 пам’ятники.

Керівну роль в боротьбі трудящих за дальший розвиток економіки й культури села відіграють понад 100 комуністів, що об’єднані в 5 первинних організаціях. Найбільша з них—колгоспу «Дружба», яка налічує 57 членів та кандидатів у члени КПРС. Надійним помічником парторганізації у всіх виробничих і громадських справах є 5 первинних комсомольських організацій, що об’єднують 273 члени ВЛКСМ.

У складі сільської Ради — 51 депутат, серед них — 24 комуністи, 7 комсомольців, 25 колгоспників, 13 робітників, 22 жінки. При Раді працюють 5 постійних комісій. Бюджет сільської Ради на 1972 рік становить 44 770 крб., які підуть, насамперед, на дальший розвиток освіти, охорони здоров’я, дитячих дошкільних закладів, поліпшення роботи будинку культури тощо.

Сьогоднішньому Підвисокому присвятив вірш «Ланкова» радянський поет Євген Долматовський. У роки Великої Вітчизняної війни він був у військах, що захищали Підвисоке.

Я сердцем сегодня в селе Подвысоком.
У речки Синюхи, на поле широком…
Там славно взошла золотая пшеница,
Волна за волною под ветром ложится,
Горят у дорожки багряные маки,
Как память о крови, пролитой в атаке…

Невтомною творчою працею трудівники Підвисокого множать трудову і бойову славу своїх батьків — активних борців за зміцнення здобутків Великого Жовтня.

К. О. ЛІВШИЦЬ, Д. І. ФАРТУШНЯК
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Сивий
Повідомлень: 245
З нами з: 05 червня 2016, 18:04
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 89 разів
Подякували: 274 рази

Re: Підвисоке, село, Новоархангельський район, Кіровоградська область

Повідомлення Сивий »

Земські з Підвисокого.http://ukrgenealogy.com.ua/viewtopic.ph ... 255#p18255
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Підвисоке, село, Новоархангельський район, Кіровоградська область

Повідомлення АннА »

ЦДІАК - православні
Адмін поділ за документами - Брацлавського воєв., з 1795 р. Катеринопільського пов. Вознесенського нам., з 1797 р. Уманського пов. Київської губ.
За адмін. поділом XIX ст. - Уманського пов. Київської губ.
За адмін. поділом XXI ст. - Новоархангельського р-ну Кіровоградської обл.
Церква - Різдва Пресвятої Богородиці

метрична книга 127 1012 1(1788-1802) - н.; 507(1776-1789)-ш.*, с.*; 1095(1797); 1128(1798); 1157(1799); 1178(1800); 1197а(1801); 1210(1802); 1223(1803); 1246(1804); 1275а(1806); 1288(1807); 1301(1808); 1316а(1809); 1331(1810); 1346(1811); 1359(1812); 1373(1813); 1386(1814); 1400(1815); 1414(1816); 1429(1817); 1448(1818); 1465(1819); 1478(1820); 1491(1821); 1506(1822); 1520(1823); 1536(1824); 1552(1825); 1572(1826); 1588(1827); 1609(1828); 1628(1829); 1647(1830); 1669(1831); 1726(1833); 1751(1834); 1787(1835); 1822(1836); 1854(1837); 1889(1838); 1935(1839); 1999(1840); 2046(1841); 2107(1842); 2175(1843); 2237(1844); 2363(1846); 2429(1847); 2509(1848); 2571(1849); 2642(1850); 2712(1851); 2786(1852); 2931(1854); 3065(1856); 3133(1857); 3198(1858); 3255(1859); 3319(1860); 3380(1861); 3446(1862); 3511(1863); 3570(1864); 3632(1865); 3705(1866); 3777(1867); 3876(1868); 3979(1869); 4086(1870); 4189(1871); 4297(1872); 4411(1873); 4512(1874)
метрична книга 127 1014 172(1832); 205(1845); 236(1853); 243(1855)
cповідний розпис 127 1015 144(1801); 145(1801); 228(1811); 228(1814); 278(1818); 343(1823); 362(1825); 373(1826); 388(1827); 398(1828)*; 411(1829); 427(1830); 441(1831); 458(1832); 459(1832); 477(1833); 478(1833); 493(1834); 508(1835); 524(1836); 543(1837); 576(1839); 597(1840); 637(1842); 721(1846); 743(1847); 759(1848); 780(1849); 797(1850); 854(1853); 855(1853); 869(1854); 886(1855); 904а(1856); 924(1857); 941(1858); 961(1859); 982(1860); 1003(1861); 1020(1862); 1040(1863); 1064а(1864); 1089(1865); 1133(1867)
cповідний розпис 127 1016 225(1821); 231(1822); 241(1824)*; 326(1838); 407(1852); 412(1853)*
cповідний розпис 127 1017 127(1841)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Підвисоке, село, Новоархангельський район, Кіровоградська область

Повідомлення АннА »

Питання до пана Сивого, а католики були приписані до Умані чи до Оратова?
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Сивий
Повідомлень: 245
З нами з: 05 червня 2016, 18:04
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 89 разів
Подякували: 274 рази

Re: Підвисоке, село, Новоархангельський район, Кіровоградська область

Повідомлення Сивий »

Наскільки я знаю,до Умані,це по даним ЦДІАК,йдеться про 19 стл.,а раніше хто його знає.
Аватар користувача
Сивий
Повідомлень: 245
З нами з: 05 червня 2016, 18:04
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 89 разів
Подякували: 274 рази

Re: Підвисоке, село, Новоархангельський район, Кіровоградська область

Повідомлення Сивий »

АннА писав:Питання до пана Сивого, а католики були приписані до Умані чи до Оратова?
Не зовсім зрозумів про Оратов,це який на Волині,чи був ще якийсь?
Може ще ходили до Голованівська,це зовсім поруч.
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Підвисоке, село, Новоархангельський район, Кіровоградська область

Повідомлення АннА »

Сивий писав:Не зовсім зрозумів про Оратов,це який на Волині,чи був ще якийсь?
Оратів - Липовецького повіту
А село Підвисоке є приписним у обох костелів.
Завтра пошукаю чи йде мова про одне Підвисоке, чи це різні. Здається різні.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Сивий
Повідомлень: 245
З нами з: 05 червня 2016, 18:04
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 89 разів
Подякували: 274 рази

Re: Підвисоке, село, Новоархангельський район, Кіровоградська область

Повідомлення Сивий »

АннА писав:Оратів - Липовецького повіту
А село Підвисоке є приписним у обох костелів.
Завтра пошукаю чи йде мова про одне Підвисоке, чи це різні. Здається різні.

В Липовецькому повіті було своє Підвисоке.
Відповісти

Повернутись до “Літера П”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 20 гостей