ПЕРВОМАЙСЬК (Орлик, Ольвіопіль), місто, Миколаївська обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ПЕРВОМАЙСЬК (Орлик, Ольвіопіль), місто, Миколаївська обл, Україна
ПЕРВОМАЙСЬК – місто обласного значення Миколаївської області, райцентр. Розташов. при впадінні р. Синюха в Пд. Буг, за 180 км від Миколаєва. Населення 67,2 тис. осіб (2010).
Територія П. заселена від доби неоліту (6 тис. до н. е.). Поблизу міста досліджений могильник кімерійських часів (10–8 ст. до н. е.), на поселенні черняхівської культури знайдено рим. монети 2–4 ст. н. е. Досліджені також поховання кочівників 11–12 ст.
1420 вел. кн. литов. Вітовт спорудив поблизу сучасного міста арковий міст через Пд. Буг, через який проліг "королівський шлях" із Поділля в Крим (див. Гардовий або Королівський шлях). У 16 ст. ця територія виявилася прикордонною – землями між Пд. Бугом, Синюхою і Кодимою володіло після 1569 Королівство Польське, правобережжям Пд. Бугу – Кримський ханат, а лівобережжя входило до складу території Вольностей Війська Запорозького низового. На лівому березі Синюхи при її впадінні в Пд. Буг запорожці 1676 спорудили укріплення під назвою Орлик, яке по адм. лінії пізніше було підпорядковане Миргородському полку Гетьманщини. З огляду на вигідне стратегічне розташування укріплень рос. уряд доручив франц. інж. Д.Дебоскету збудувати 6-бастіонний Орликівський шанець, який згодом був підпорядкований фортеці св. Єлизавети (нині м. Кіровоград). Поряд виникла слобода, що дала початок місту.
1763, у зв'язку з облаштуванням Нової Сербії, Орлик згадується вже як містечко. 1764 тут були створені прикордонне комісарство й митниця. 1769 містечко й шанець зруйнували татари. Після їх відновлення рос. армією 1770 Орловський шанець, що входив до складу Єлизаветградського пікінерського полку, перейменували на Катерининшанець (Катерининський шанець). 1773 він дістав статус міста.
У ході губернської реформи 1775 Катерининський шанець формально став центром Катерининського пов. Новоросійської губернії, але для відкриття присутствених місць у ньому не виявилося приміщень. 1781 повітовий центр, який тепер входив до складу Єлизаветинської провінції, перейменували на Ольвіопіль. 22 січня 1784 у Катеринославському намісництві було створено Ольвіопільський повіт. З 1788 тут було сформовано Ольвіопільський гусарський полк і почалося розпланування нової фортеці. Однак після закінчення російсько-турецької війни 1787–1791 Ольвіопіль втратив стратегічне значення. З утворенням Вознесенської губ. 1795 він став позаштатним містом Новомиргородського пов.; у 1799 тут жило 835 осіб. Але у створеній 1796 Новорос. губернії Ольвіопіль знову дістав статус повітового центру і зберігав його до 1 січня 1835, коли повітові установи було переведено до Ананьєва.
Поряд з Ольвіополем, на лівому польс. березі Пд. Бугу з 1750 існувало поселення Богопіль з укріпленням і карантинною заставою. Це був родовий маєток Потоцьких, який після 2-го поділу Польщі 1793 увійшов до складу Російської імперії і через рік став центром однойменного повіту, а з 1796 – містечком Балтського пов. Подільської губернії.
На території сучасного П. з 1764 існувала ще й слобода Голта, яка до 1791 належала Туреччині і була центром каймаканства. Слободу заснували укр. козаки та селяни-втікачі. 1768 вона стала одним із центрів гайдамацького руху. За Ясським мирним договором 1791 Голта була приєднана до Рос. імперії і невдовзі стала передмістям Ольвіополя. 1829 Ольвіопіль і Голта увійшли до складу 4-го Бузького уланського полку як військове поселення. З 1860 Голта – казенне село Ананьївського пов. Херсонської губернії, Ольвіопіль – заштатне містечко Єлизаветградського пов. Херсонської губ.
Три населені пункти – Ольвіопіль, Богопіль та Голта – існували окремо, але геогр. близькість сприяла торгово-пром. співпраці. Після введення в дію залізниці Балта–Ольвіопіль та Ольвіопіль–Єлизаветград (1867–68) пром. розвиток краю пожвавився. У Голті з'явилися мех.з-ди Гейне та Фаатца, пивоварний з-д. Тут же був ринок найму с.-г. робітників. В Ольвіополі побудовано млин, шкіряний з-д, тютюнову ф-ку.
Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 в Ольвіополі і Голті було утворено укр. нац. ради, які висловилися за підтримку Української Центральної Ради. Але реальний вплив на маси мав єдиний для всіх трьох поселень революц. к-т, який приступив до здійснення робітн. контролю і наділення селян землею. Нім. окупація, що тривала з березня по листопад 1918, завершилася переходом влади до трудових рад Директорії Української Народної Республіки. Рад. влада утвердилася в Голті 7 березня 1919 і відразу ж опинилася в скрутному становищі, оскільки Ольвіополь (Ольвіопіль) належав до Єлизаветградського, Голта – до Ананьївського, Богопіль – до Балтського повітів. На першотравневому мітингу 1919 було прийнято рішення про об'єднання Ольвіополя, Богопіля і Голти в єдиний населений пункт, який назвали П. Але облаштування нового повітового міста було припинене денікінською окупацією, яка тривала з 3 вересня 1919 до 2 лютого 1920.
З 1923 П. – окружний центр Одеської губернії. З червня 1930 – центр району, з 1932 – у складі Одеської області. 1938 його зарахували до розряду міст обласного підпорядкування. 1933 у ньому проживало 33 тис. осіб.
У міжвоєнний період у П. споруджено гідроелектростанцію, цементно-бетонний з-д, поблизу міста відкрито кам'яний кар'єр.
Румун. окупація тривала з 3 серпня 1941 по 22 березня 1944. П. входив до Голтянського повіту Губернаторства Трансністрія (див. Трансністрія). У місті діяли 6 підпільних антифашист. груп, у навколишніх лісах – партизан. загони "Південний" і "Буревісник".
Починаючи з 1950-х рр. П. перетворюється на великий пром. центр із розвинутим машинобудуванням, харчовою пром-стю. З лютого 1954 – райцентр Миколаїв. обл.
У місті народилися поети М.Вінграновський і В.Колодій (1939), худож. А.Антонюк (1943).
Територія П. заселена від доби неоліту (6 тис. до н. е.). Поблизу міста досліджений могильник кімерійських часів (10–8 ст. до н. е.), на поселенні черняхівської культури знайдено рим. монети 2–4 ст. н. е. Досліджені також поховання кочівників 11–12 ст.
1420 вел. кн. литов. Вітовт спорудив поблизу сучасного міста арковий міст через Пд. Буг, через який проліг "королівський шлях" із Поділля в Крим (див. Гардовий або Королівський шлях). У 16 ст. ця територія виявилася прикордонною – землями між Пд. Бугом, Синюхою і Кодимою володіло після 1569 Королівство Польське, правобережжям Пд. Бугу – Кримський ханат, а лівобережжя входило до складу території Вольностей Війська Запорозького низового. На лівому березі Синюхи при її впадінні в Пд. Буг запорожці 1676 спорудили укріплення під назвою Орлик, яке по адм. лінії пізніше було підпорядковане Миргородському полку Гетьманщини. З огляду на вигідне стратегічне розташування укріплень рос. уряд доручив франц. інж. Д.Дебоскету збудувати 6-бастіонний Орликівський шанець, який згодом був підпорядкований фортеці св. Єлизавети (нині м. Кіровоград). Поряд виникла слобода, що дала початок місту.
1763, у зв'язку з облаштуванням Нової Сербії, Орлик згадується вже як містечко. 1764 тут були створені прикордонне комісарство й митниця. 1769 містечко й шанець зруйнували татари. Після їх відновлення рос. армією 1770 Орловський шанець, що входив до складу Єлизаветградського пікінерського полку, перейменували на Катерининшанець (Катерининський шанець). 1773 він дістав статус міста.
У ході губернської реформи 1775 Катерининський шанець формально став центром Катерининського пов. Новоросійської губернії, але для відкриття присутствених місць у ньому не виявилося приміщень. 1781 повітовий центр, який тепер входив до складу Єлизаветинської провінції, перейменували на Ольвіопіль. 22 січня 1784 у Катеринославському намісництві було створено Ольвіопільський повіт. З 1788 тут було сформовано Ольвіопільський гусарський полк і почалося розпланування нової фортеці. Однак після закінчення російсько-турецької війни 1787–1791 Ольвіопіль втратив стратегічне значення. З утворенням Вознесенської губ. 1795 він став позаштатним містом Новомиргородського пов.; у 1799 тут жило 835 осіб. Але у створеній 1796 Новорос. губернії Ольвіопіль знову дістав статус повітового центру і зберігав його до 1 січня 1835, коли повітові установи було переведено до Ананьєва.
Поряд з Ольвіополем, на лівому польс. березі Пд. Бугу з 1750 існувало поселення Богопіль з укріпленням і карантинною заставою. Це був родовий маєток Потоцьких, який після 2-го поділу Польщі 1793 увійшов до складу Російської імперії і через рік став центром однойменного повіту, а з 1796 – містечком Балтського пов. Подільської губернії.
На території сучасного П. з 1764 існувала ще й слобода Голта, яка до 1791 належала Туреччині і була центром каймаканства. Слободу заснували укр. козаки та селяни-втікачі. 1768 вона стала одним із центрів гайдамацького руху. За Ясським мирним договором 1791 Голта була приєднана до Рос. імперії і невдовзі стала передмістям Ольвіополя. 1829 Ольвіопіль і Голта увійшли до складу 4-го Бузького уланського полку як військове поселення. З 1860 Голта – казенне село Ананьївського пов. Херсонської губернії, Ольвіопіль – заштатне містечко Єлизаветградського пов. Херсонської губ.
Три населені пункти – Ольвіопіль, Богопіль та Голта – існували окремо, але геогр. близькість сприяла торгово-пром. співпраці. Після введення в дію залізниці Балта–Ольвіопіль та Ольвіопіль–Єлизаветград (1867–68) пром. розвиток краю пожвавився. У Голті з'явилися мех.з-ди Гейне та Фаатца, пивоварний з-д. Тут же був ринок найму с.-г. робітників. В Ольвіополі побудовано млин, шкіряний з-д, тютюнову ф-ку.
Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 в Ольвіополі і Голті було утворено укр. нац. ради, які висловилися за підтримку Української Центральної Ради. Але реальний вплив на маси мав єдиний для всіх трьох поселень революц. к-т, який приступив до здійснення робітн. контролю і наділення селян землею. Нім. окупація, що тривала з березня по листопад 1918, завершилася переходом влади до трудових рад Директорії Української Народної Республіки. Рад. влада утвердилася в Голті 7 березня 1919 і відразу ж опинилася в скрутному становищі, оскільки Ольвіополь (Ольвіопіль) належав до Єлизаветградського, Голта – до Ананьївського, Богопіль – до Балтського повітів. На першотравневому мітингу 1919 було прийнято рішення про об'єднання Ольвіополя, Богопіля і Голти в єдиний населений пункт, який назвали П. Але облаштування нового повітового міста було припинене денікінською окупацією, яка тривала з 3 вересня 1919 до 2 лютого 1920.
З 1923 П. – окружний центр Одеської губернії. З червня 1930 – центр району, з 1932 – у складі Одеської області. 1938 його зарахували до розряду міст обласного підпорядкування. 1933 у ньому проживало 33 тис. осіб.
У міжвоєнний період у П. споруджено гідроелектростанцію, цементно-бетонний з-д, поблизу міста відкрито кам'яний кар'єр.
Румун. окупація тривала з 3 серпня 1941 по 22 березня 1944. П. входив до Голтянського повіту Губернаторства Трансністрія (див. Трансністрія). У місті діяли 6 підпільних антифашист. груп, у навколишніх лісах – партизан. загони "Південний" і "Буревісник".
Починаючи з 1950-х рр. П. перетворюється на великий пром. центр із розвинутим машинобудуванням, харчовою пром-стю. З лютого 1954 – райцентр Миколаїв. обл.
У місті народилися поети М.Вінграновський і В.Колодій (1939), худож. А.Антонюк (1943).
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПЕРВОМАЙСЬК, місто, Миколаївська обл, Україна
Первома́йськ (до 1919 року — Голта, Богопіль та Ольвіополь, останній ще раніше — Орлик) — місто обласного значення та районний центр у Миколаївській області; друге за чисельністю місто Миколаївщини.
Історія
З середини XIV ст. після битви на Синіх Водах ці землі перебували під владою Литовського князівства, і в 1420 році неподалік від нинішнього Первомайська князь Вітовт побудував арочний міст через Південний Буг, по якому проходив торговельний шлях з Брацлавщини і Київщини до Чорного моря. Після Люблінської унії володіння литовських князів між Південним Бугом, Кодимою та Синюхою (Пн і Пн-Зх) відійшли до Речі Посполитої, правобережжя Бугу (нижче за течією від гирла Кодими; Пд-З і Пд) контролювали кримські татари, а лівобережжя (нижче за течією від гирла Синюхи; Сх) — запорізькі козаки.
Навесні 1676 року гетьман запорізький Іван Самойлович направив козака Степана Підстреленого із завданням підшукати в гирлі Синюхи поблизу польського і османського кордонів місце для будівництва укріплення. Того ж року й було побудовано фортецю у вигляді правильного восьмикутника. Козаки назвали своє укріплення «Орлик» (від назви місцевого урочища). Замок входив до складу Бугогардівської паланки Запорозької Січі. Майже одразу ж під його захистом тут почали селитися втікачі зі сторони Речі Посполитої та інших місць. Перші хати ставилися на схід від укріплення вздовж Синюхи та Бугу. Нині — це східна частина від вулиці Автодорівської до Київської. У XVIII ст. тут неодноразово зустрічалися представники суміжних держав, які розв'язували межові та інші питання.
У 1754—1759 й 1761—1764 Орел входив до складу Новослобідського козацького полку. У 1764 році в Орлику були засновані прикордонне комісаріатство й митниці. З'являється мануфактурна промисловість, гончарство, ковальство, водяні млини, а одночасно — й купці.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПЕРВОМАЙСЬК, місто, Миколаївська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Первомайськ — місто обласного підпорядкування, розташоване при впадінні річки Синюхи в Південний Буг, за 180 км від Миколаєва. Залізнична станція Голта на лінії Котовськ—Кіровоград. Місто перетинають автотраси на Київ, Одесу, Миколаїв. Населення — 55,6 тис. чоловік.
Первомайськ — центр району, площа якого — 1,3 тис. кв. км, населення — 41,9 тис. чоловік (без міста Первомайська). В районі — 66 населених пунктів, підпорядкованих 1 селищній і 17 сільським Радам; 18 колгоспів, 3 радгоспи, 97,5 тис. га орної землі; 7 промислових підприємств, 3 будівельні організації; 8 лікарень, 29 фельдшерсько-акушерських пунктів, 11 пологових будинків; 52 школи, радгосп-технікум; 64 будинки культури і клуби, 48 бібліотек.
Поблизу міста виявлено рештки поселень доби неоліту і бронзи (VI та II тис. до н. е.), могильник кіммерійських часів (X—VIII ст. до н. е.), а також скіфське поселення та поселення черняхівської культури, на якому знайдено римські монети II—IV ст. н. е. Розкопано, крім того, поховання кочівників IX—XII ст. н. ери.
У 1420 році поблизу сучасного міста литовський князь Вітовт спорудив арковий міст через Південний Буг, по якому проходив торговий шлях з Київщини і Брацлавщини на Очаків і Качибей (пізніше Хаджибей). З 1569 року територією між Південним Бугом, Синюхою і Кодимою володіла шляхетська Польща, правобережжям Південного Бугу — кримські татари, а лівобережжям — запорізькі козаки. Для захисту запорізьких земель та поселень від нападу польської шляхти, татар і турків на лівому березі річки Синюхи, при її впадінні в Південний Буг, в 1676 році було збудовано укріплення, яке дістало назву Орлика (від місцевого урочища Орелі). Для дальшого зміцнення кордонів країни російський уряд в жовтні 1743 року зобов’язав миргородського полковника В. Капніста і французького інженера де-Боскета на місці запорізького укріплення збудувати 6-ти бастіонний Орликівський шанець, який згодом підпорядковувався фортеці святої Єлизавети (пізніше м. Єлисаветград). У ньому несли службу козаки. Поряд виникла слобода Орлик, яка поклала початок одній з частин нинішнього міста. Через неї проходив шлях з Польщі на Очаків і Хаджибей.
Первомайськ — місто обласного підпорядкування, розташоване при впадінні річки Синюхи в Південний Буг, за 180 км від Миколаєва. Залізнична станція Голта на лінії Котовськ—Кіровоград. Місто перетинають автотраси на Київ, Одесу, Миколаїв. Населення — 55,6 тис. чоловік.
Первомайськ — центр району, площа якого — 1,3 тис. кв. км, населення — 41,9 тис. чоловік (без міста Первомайська). В районі — 66 населених пунктів, підпорядкованих 1 селищній і 17 сільським Радам; 18 колгоспів, 3 радгоспи, 97,5 тис. га орної землі; 7 промислових підприємств, 3 будівельні організації; 8 лікарень, 29 фельдшерсько-акушерських пунктів, 11 пологових будинків; 52 школи, радгосп-технікум; 64 будинки культури і клуби, 48 бібліотек.
Поблизу міста виявлено рештки поселень доби неоліту і бронзи (VI та II тис. до н. е.), могильник кіммерійських часів (X—VIII ст. до н. е.), а також скіфське поселення та поселення черняхівської культури, на якому знайдено римські монети II—IV ст. н. е. Розкопано, крім того, поховання кочівників IX—XII ст. н. ери.
У 1420 році поблизу сучасного міста литовський князь Вітовт спорудив арковий міст через Південний Буг, по якому проходив торговий шлях з Київщини і Брацлавщини на Очаків і Качибей (пізніше Хаджибей). З 1569 року територією між Південним Бугом, Синюхою і Кодимою володіла шляхетська Польща, правобережжям Південного Бугу — кримські татари, а лівобережжям — запорізькі козаки. Для захисту запорізьких земель та поселень від нападу польської шляхти, татар і турків на лівому березі річки Синюхи, при її впадінні в Південний Буг, в 1676 році було збудовано укріплення, яке дістало назву Орлика (від місцевого урочища Орелі). Для дальшого зміцнення кордонів країни російський уряд в жовтні 1743 року зобов’язав миргородського полковника В. Капніста і французького інженера де-Боскета на місці запорізького укріплення збудувати 6-ти бастіонний Орликівський шанець, який згодом підпорядковувався фортеці святої Єлизавети (пізніше м. Єлисаветград). У ньому несли службу козаки. Поряд виникла слобода Орлик, яка поклала початок одній з частин нинішнього міста. Через неї проходив шлях з Польщі на Очаків і Хаджибей.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПЕРВОМАЙСЬК, місто, Миколаївська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Продовження
У 1938 році Первомайськ віднесено до розряду міст обласного підпорядкування, в якому 1940 року проживало понад 33 тис. чоловік. Протягом довоєнних п’ятирічок житлова площа міста порівняно з 1925 роком зросла вдвоє і становила понад 150 тис. кв. метрів. Було забруковано 21 тис. кв. метрів вулиць, насаджено парк, 8 скверів. Працювали 3 лікарні на 125 ліжок, 6 аптек. Розширилися міська і дитяча стоматологічна поліклініки, дитяча консультація, будинок санітарної освіти. Медичний персонал налічував 70 чоловік, в т. ч. понад 20 лікарів. Значна увага приділялася фізкультурній та оборонній роботі. Добровільні спортивні товариства «Авангард», «Динамо», «Спартак», «Буревісник» об’єднували понад 1,5 тис. членів. При клубах працювали стрілецькі, санітарні та інші оборонні гуртки. В 1931 році в місті запроваджено загальну семирічну освіту, а до 1938 року повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. 1941 року в 17 первомайських школах 5 тис. дітей навчали близько 300 вчителів. Понад тисячу юнаків і дівчат вчилися в індустріально-технічній, сільськогосподарській, економічній, педагогічній та фельдшерсько-акушерській школах.
Тут діяло 3 загальноміських, 18 профспілкових клубів і червоних кутків на підприємствах та навчальних закладах. Працювали Палац піонерів та бібліотека на 10 тис. примірників. Понад 100 тис. книг було в міській для дорослих, дитячій, 17 шкільних та 9 профспілкових бібліотеках. В серпні 1935 року з колишніх драм-гуртківців при райсельбуді організувався робітничо-колгоспний театр, невдовзі він став обслуговувати всі північні райони області і дав початок Первомайському народному театрові. В організації роботи театру велику роль відіграла відома актриса Ф. П. Зарницька, яка з 1889 року працювала в трупі одного з корифеїв українського театру М. Л. Кропивницького, згодом у трупі Г. Деркача. 1931 року вона переїхала до Первомайська.
Для проведення серед трудящих агітаційно-масової роботи агентство «Укрфільм» в 1934—1935 рр. відряджало на підприємства, а в гарячу пору жнив на поля колгоспів Первомайщини свої бригади. Взимку 1935 року міський радіовузол вперше транслював матеріали з місцевого життя. Того ж року в місті відкрито звуковий кінотеатр «Зустрічний». Через рік при райвідділі наросвіти організовано хорову капелу у складі 25 аматорів, якою керував учитель Г. І. Мілаш. Учасники художньої самодіяльності виступали з концертами навіть на республіканську радіосітку.
М. В. КРАВЧЕНКО, Р. В. КУЧЕРЯВИЙ, М. Ф. ТРУНОВ, Д. І. ШЕЛЯКІН
Продовження
У 1938 році Первомайськ віднесено до розряду міст обласного підпорядкування, в якому 1940 року проживало понад 33 тис. чоловік. Протягом довоєнних п’ятирічок житлова площа міста порівняно з 1925 роком зросла вдвоє і становила понад 150 тис. кв. метрів. Було забруковано 21 тис. кв. метрів вулиць, насаджено парк, 8 скверів. Працювали 3 лікарні на 125 ліжок, 6 аптек. Розширилися міська і дитяча стоматологічна поліклініки, дитяча консультація, будинок санітарної освіти. Медичний персонал налічував 70 чоловік, в т. ч. понад 20 лікарів. Значна увага приділялася фізкультурній та оборонній роботі. Добровільні спортивні товариства «Авангард», «Динамо», «Спартак», «Буревісник» об’єднували понад 1,5 тис. членів. При клубах працювали стрілецькі, санітарні та інші оборонні гуртки. В 1931 році в місті запроваджено загальну семирічну освіту, а до 1938 року повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. 1941 року в 17 первомайських школах 5 тис. дітей навчали близько 300 вчителів. Понад тисячу юнаків і дівчат вчилися в індустріально-технічній, сільськогосподарській, економічній, педагогічній та фельдшерсько-акушерській школах.
Тут діяло 3 загальноміських, 18 профспілкових клубів і червоних кутків на підприємствах та навчальних закладах. Працювали Палац піонерів та бібліотека на 10 тис. примірників. Понад 100 тис. книг було в міській для дорослих, дитячій, 17 шкільних та 9 профспілкових бібліотеках. В серпні 1935 року з колишніх драм-гуртківців при райсельбуді організувався робітничо-колгоспний театр, невдовзі він став обслуговувати всі північні райони області і дав початок Первомайському народному театрові. В організації роботи театру велику роль відіграла відома актриса Ф. П. Зарницька, яка з 1889 року працювала в трупі одного з корифеїв українського театру М. Л. Кропивницького, згодом у трупі Г. Деркача. 1931 року вона переїхала до Первомайська.
Для проведення серед трудящих агітаційно-масової роботи агентство «Укрфільм» в 1934—1935 рр. відряджало на підприємства, а в гарячу пору жнив на поля колгоспів Первомайщини свої бригади. Взимку 1935 року міський радіовузол вперше транслював матеріали з місцевого життя. Того ж року в місті відкрито звуковий кінотеатр «Зустрічний». Через рік при райвідділі наросвіти організовано хорову капелу у складі 25 аматорів, якою керував учитель Г. І. Мілаш. Учасники художньої самодіяльності виступали з концертами навіть на республіканську радіосітку.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПЕРВОМАЙСЬК, місто, Миколаївська обл, Україна
Історія виникнення http://pervomaisk.mk.ua/s/2c9424f0cbf8f ... ce069b7235
Саме тут, де ховаються від сонячної спекоти в зеленій гущавині оселі первомайців, проходили давні торговельні шляхи з заходу на схід, з півночі на південь... Перехрестя шляхів, перехрестя культур народів, які проходили цими шляхами і які залишали на цій землі свій самобутній слід...
Саме ця невеличка частинка неозорного степового простору, перерізана синіми прозорими водами трьох річок, відіграла велику роль у сполучені культур різних народів, доля яких історично визначена бути сусідами.
Цей благодатний край Причорномор’я був облюбований людьми дуже давно. І володарів цієї землі теж вистачало: жити на перехресті доріг – доля нелегка і перемінлива...
Первомайськ має воістину неповторну історію. Своєрідність її полягає в тому, що місто утворене з трьох поселень, які належали до трьох різних держав – Запорізької Січі (входила до складу Царської Росії), Турції та Польщі. Тільки в кінці XVIII сторіччя всі ці землі стали територією Росії.
Межа між Запорізькою Січчю та Польщею проходила по річці Синюха.
Весною 1676 року на лівому березі Синюхи запорізькими
козаками було вибране місце для укріплення, якому дали назву Орлик. В 1743 році російським урядом було прийняте рішення про переобладнання укріплення в 6-ти бастіонний шанець, який укріпили зброєю та гарматами. В 1770 році укріплення було перейменоване в Екатериненшанець, в 1772 році – слобода Орлик була зарахована до розряду міст, в 1781 році поселення дістало назву Ольвіополь.
В 1750 році на лівому березі р. Південний Буг, де проходила межа між Туреччиною та Січчю, польський поміщик Потоцький збудував карантинну заставу Богополь. В 1762 році козаки і біглі українські кріпаки на правому березі Південного Бугу заснували слободу Олта (перше найменування нинішньої частини Первомайська), яка належала Турції. Відповідно до Ясського договору (1791) Голта була приєднана до Росії.
Таким чином були створені три частини міста – Ольвіополь, Богополь та Голта, які в якості окремих поселень проіснували до 1919 року. В цьому році на мітингу 1 травня було прийняте рішення про об’єднання всіх трьох частин в одне місто і в честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом.
Місто Первомайськ знаходиться в північно-західній частині Миколаївської області, у 180 км від Миколаєва, при злитті річок Південного Бугу та Синюхи, у регіоні, що знаходиться на межі степу та лісостепу. Площа, яку займає місто дорівнює 25,13 кв. км. Населення міста – 68,2 тис. осіб.
Рельєф міста - це хвиляста рівнина, розрізана долинами і балками на окремі водорозділові плато. Місцевість регіону має слабкий уклін у південно-східному напрямку. Середня висота над рівнем моря 200 м.
Геологічне минуле свідчить, що фундаментом нашого краю є так званий український кришталевий щит, сформований у саму давню архейську епоху з вулканічних порід, які виходять на поверхню землі в деяких місцях у вигляді скель і порогів, утворюючих мальовничі куточки природи. Тобто під нами знаходиться самий давній і стійкий моноліт материнської породи, дякуючи якому в нас не можуть бути сильні землетруси. Близькість материнського щиту обумовлює наявність і добуток таких корисних копалин, як граніт, глина, кварцит, гнейси. Усі ці корисні копалини є будівельними матеріалами і використовуються в будівництві споруд, шляхів, прокладці інженерних комунікацій.
Клімат регіону помірно-континентальний. По кількості опадів його можна віднести до теплої помірно-сухої зони.
Наш регіон порівняно з іншими районами області багатий водними ресурсами. По його території тече одна з величезних річок України – Південний Буг. Лівий приток П.Бугу – Синюха, лівий приток Синюхи – Чорний Ташлик і правий приток П.Бугу – р. Кодима. Красу П.Бугу оспівували Л.Українка, Михайло Стельмах, Михайло Коцюбинський. Це третя по більшості річка України після Дніпра і Дністра, яка свій розбіг до Чорного моря починає у самому центрі Волино-Подільського регіону. Довжина його від витоку до гирла – 800 км, блакитна стежка пролягає по землях декількох областей: Хмельницької, Кіровоградської, Одеської, Миколаївської.
Внутрішні води регіону використовуються для отримання електроенергії.
Саме тут, де ховаються від сонячної спекоти в зеленій гущавині оселі первомайців, проходили давні торговельні шляхи з заходу на схід, з півночі на південь... Перехрестя шляхів, перехрестя культур народів, які проходили цими шляхами і які залишали на цій землі свій самобутній слід...
Саме ця невеличка частинка неозорного степового простору, перерізана синіми прозорими водами трьох річок, відіграла велику роль у сполучені культур різних народів, доля яких історично визначена бути сусідами.
Цей благодатний край Причорномор’я був облюбований людьми дуже давно. І володарів цієї землі теж вистачало: жити на перехресті доріг – доля нелегка і перемінлива...
Первомайськ має воістину неповторну історію. Своєрідність її полягає в тому, що місто утворене з трьох поселень, які належали до трьох різних держав – Запорізької Січі (входила до складу Царської Росії), Турції та Польщі. Тільки в кінці XVIII сторіччя всі ці землі стали територією Росії.
Межа між Запорізькою Січчю та Польщею проходила по річці Синюха.
Весною 1676 року на лівому березі Синюхи запорізькими
козаками було вибране місце для укріплення, якому дали назву Орлик. В 1743 році російським урядом було прийняте рішення про переобладнання укріплення в 6-ти бастіонний шанець, який укріпили зброєю та гарматами. В 1770 році укріплення було перейменоване в Екатериненшанець, в 1772 році – слобода Орлик була зарахована до розряду міст, в 1781 році поселення дістало назву Ольвіополь.
В 1750 році на лівому березі р. Південний Буг, де проходила межа між Туреччиною та Січчю, польський поміщик Потоцький збудував карантинну заставу Богополь. В 1762 році козаки і біглі українські кріпаки на правому березі Південного Бугу заснували слободу Олта (перше найменування нинішньої частини Первомайська), яка належала Турції. Відповідно до Ясського договору (1791) Голта була приєднана до Росії.
Таким чином були створені три частини міста – Ольвіополь, Богополь та Голта, які в якості окремих поселень проіснували до 1919 року. В цьому році на мітингу 1 травня було прийняте рішення про об’єднання всіх трьох частин в одне місто і в честь дня солідарності трудящих назвати його Первомайськом.
Місто Первомайськ знаходиться в північно-західній частині Миколаївської області, у 180 км від Миколаєва, при злитті річок Південного Бугу та Синюхи, у регіоні, що знаходиться на межі степу та лісостепу. Площа, яку займає місто дорівнює 25,13 кв. км. Населення міста – 68,2 тис. осіб.
Рельєф міста - це хвиляста рівнина, розрізана долинами і балками на окремі водорозділові плато. Місцевість регіону має слабкий уклін у південно-східному напрямку. Середня висота над рівнем моря 200 м.
Геологічне минуле свідчить, що фундаментом нашого краю є так званий український кришталевий щит, сформований у саму давню архейську епоху з вулканічних порід, які виходять на поверхню землі в деяких місцях у вигляді скель і порогів, утворюючих мальовничі куточки природи. Тобто під нами знаходиться самий давній і стійкий моноліт материнської породи, дякуючи якому в нас не можуть бути сильні землетруси. Близькість материнського щиту обумовлює наявність і добуток таких корисних копалин, як граніт, глина, кварцит, гнейси. Усі ці корисні копалини є будівельними матеріалами і використовуються в будівництві споруд, шляхів, прокладці інженерних комунікацій.
Клімат регіону помірно-континентальний. По кількості опадів його можна віднести до теплої помірно-сухої зони.
Наш регіон порівняно з іншими районами області багатий водними ресурсами. По його території тече одна з величезних річок України – Південний Буг. Лівий приток П.Бугу – Синюха, лівий приток Синюхи – Чорний Ташлик і правий приток П.Бугу – р. Кодима. Красу П.Бугу оспівували Л.Українка, Михайло Стельмах, Михайло Коцюбинський. Це третя по більшості річка України після Дніпра і Дністра, яка свій розбіг до Чорного моря починає у самому центрі Волино-Подільського регіону. Довжина його від витоку до гирла – 800 км, блакитна стежка пролягає по землях декількох областей: Хмельницької, Кіровоградської, Одеської, Миколаївської.
Внутрішні води регіону використовуються для отримання електроенергії.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 26 гостей