Розділ, смт, Миколаївський р-н, Львівська обл, Україна

Відповісти

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Розділ, смт, Миколаївський р-н, Львівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

РОЗДІЛ (до 1992 – Роздол) – с-ще міськ. типу Миколаївського р-ну Львівської області. Розташов. на р. Колодниця (прит. Дністра), за 5 км від залізничної ст. Новий Розділ. Населення 2,7 тис. осіб (2011).

Р. заснував 1569 шляхтич Мацей Чернейовський на полі під назвою Розділ і переніс цю назву на нове місто. Р. стояв на шляху з Перемишля до Галича, що сприяло його швидкому розвиткові. У 1-й пол. 17 ст. місто перейшло до Станіслава Жевуського, який перетворив його на свою резиденцію, розпочав будівництво замку. Восени 1648 при підході військ Б.Хмельницького і татар до Р. шляхта втекла, а міщани після короткої облоги здали місто татарам. 1704 розпочалося буд-во мурованого замку-палацу з парком. 1745 Р. отримав магдебурзьке право. Від 2-ї пол. 18 ст. місто славилося кінним заводом, обробкою червоного вапняку, вир-вом полотна, пива та горілки.

Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Р. відійшов до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). У 1-й пол. 19 ст. Р. перейшов до родини Лянцкоронських, які збудували в місті цегельню, тартак (лісопильню), олійню, броварню і кузню. 1874–1903 К.Лянцкоронський перебудував і реконструював палац. До 1939 в палаці зберігалася збірка старожитностей і картин, а також б-ка родини Лянцкоронських. 1880 в Р. велика пожежа знищила значну частину міста, але воно швидко відбудувалося. На поч. 20 ст. тут мешкало 4,7 тис. осіб.

Після розпаду Австро-Угорщини (1918) місто ввійшло до складу Західноукраїнської Народної Республіки. 18 травня 1919 Р. зайнятий польськими військами. 1919–39 належав Польщі. У вересні 1939 зайнятий Червоною армією. Від 1939 – у складі УРСР. 1940 отримав статус с-ща міського типу. Наприкінці червня 1941 захоплений Вермахтом, включений до складу Генеральної губернії. У липні 1944 Р. здобутий військами Першого Українського фронту. У повоєнні роки в палаці відкрили санаторій "Розділ". Поблизу Р. 1950 відкрито родовище сірки, яке розробляється з 1958. На базі робітн. с-ща при гірничо-хімічному підпр-ві виникло місто Новий Розділ.

Пам'ятки арх-ри: палац Жевуських–Лянцкоронських (18–19 ст.), броварня (19–20 ст.).

У Р. виріс і згодом помер І.Кревецький.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Розділ, смт, Миколаївський р-н, Львівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
Розді́л (рос. Роздол, уточнювальна назва — Старий Розділ) — селище міського типу в Україні, на південно-західному Опіллі, в межах Миколаївського району Львівської області.
Розташоване на берегах річки Колодниці, лівої притоки Дністра.
Є швейна фабрика, пивоварня та цегельня.
Історія

Поле «Розділ», що належало королівським селам Крупсько та Березина, згадане в королівській грамоті Владислава II від 5 червня 1462. Саме слово «розділ» слід ототожнювати з поняттям «межа». Роздільне поле було межовим між двома селами, розділювало їх.

У 1569 Микола Чернійовський отримав привілей на право заснування міста Розділ «на сирому ґрунті», тобто на необжитому місці, і про це є згадки в акті люстрації королівщин 1570 року.

У податковому реєстрі 1578 року зазначено, що в Роздолі було 6 пекарів, два ткачі, два ковалі. Міського податку на будинки місто платило 6 золотих. За весь рік місто платило податків на 25,5 золотих.

5 січня 1745 своїм привілеєм король Август ІІІ надав містечку маґдебурзьке право та герб: у щиті срібна підкова, в якій унизу лапчастий хрест, і увінчана таким самим хрестом без одного рамена (родовий герб тогочасних власників містечка Жевуських).
Палац Жевуських-Лянцкоронських (1874)

17 січня 1940 р. відповідно до нового адміністративного поділу Дрогобицької області Розділ утратив статус міста.
Пам'ятки минулого

Костел кармелітів[2][3]
Колишній монастир XVIII століття (спочатку — кляштор Сестер Милосердя разом зі шпиталем; фундаторка — Франциска Цетнер, друга дружина Міхала Юзефа Жевуського[4].
Побудована у 1955 році залізнична станція Розділ (закинута у 2000 р., остаточно розібрано колії у 2011 р.). Зберіглася, хоч і в поганому стані, будівля вокзалу, яка за радянських часів мала касове віконце, помпезну люстру та вітражі. Відео: https://m.youtube.com/watch?v=BmM0fc7st94
Палац Жевуських-Лянцкоронських — пам'ятка архітектури XVIII—XIX століть, закладений 1704 року Жевуськими на місці замку, розбудований у 1874—1903 коштом власника Кароля Лянцкоронського. Серед гостей садиби був художник Яцек Мальчевський. Для митця власники збудували в садибі художню майстерню[5].

Зображення

У 1874—1939 роках у палаці зберігалася родинна збірка старожитностей і картин, також бібліотека, зібрана графом К. Лянцкоронським. Найцінніші експонати з колекції син К. Лянцкоронського вивіз до родинних маєтків у Австрії та Швейцарії до Другої світової війни.

Те що лишилося, після Другої світової війни частково було розпорошено по музеях і картинних галереях СРСР. Зокрема, деякі експонати зберігаються у сховищах:

Дрогобицького краєзнавчого музею
Львівської галереї мистецтв
Державного Ермітажу (Петербург, Росія).
За радянських часів в палаці влаштували санаторій «Розділ». У березні 2004 року палац продали київській фірмі ТзОВ «Мережа відпочинку» за 467 285 грн. Станом на осінь 2008 року пам'ятка перебувала у занедбаному стані. Вхід на територію заборонений. Рештки художніх предметів інтер'єру, які залишилися після радянського періоду, невідомі особи вивезли в невідомому напрямку[6].

Історія місцевої церкви

При перевірці парафії восени 1739 року було зазначено, що місцева церква Успення Діви Марії має 3 верхи з ґонтовим покриттям. Парохом був о. Семен Помазанський. При церкві було братство, яке мало 80 членів.

16 жовтня 1764 — о. Микола Шадурський провів генеральну візитацію місцевої парафії. У складеному ним акті були докладно перераховані всі церковні землі (серед яких поле «До Зеленої дороги», «Нива Журавлина»). Аналіз цих назв підказує, що в місті колись ремісники виготовляли вироби з глини, а на озерах та болотах водились журавлі.

1799 — парохом був о. Іван Помазанський, а при церкви був шпиталь та школа.

1803 — парохом вже був о. Степан Теліховський. Церква була збудована з ялинового дерева, вкрита ґонтом, і потребувала ремонту. Біля неї була мурована дзвіниця. Цвинтар був огороджений мурованою стіною. Плебанія була дуже стара, збудованою з вільхового дерева, але з мурованим комином. Шпиталь був звичайною курною хатою, але вкритою ґонтом. На церковних полях висівали щорічно 25 корців зерна. Разом цих полів церква мала на 30,5 дня оранки одним плугом, а також луку, які за день могли скосити 18 косарів.

Як видно з акту перевірки парафії влітку І832, в Роздолі була дерев'яна церква Успення Діви Марії, яка, крім головного, ще мала два бічні вівтарі: Непорочного Зачаття Богородиці та св. Миколая. Біля церкви стояла мурована дзвіниця з 4 дзвонами (два з них були розбиті). Один із них походив з молдавського міста Сучава, здобутого поляками в середині XVII ст. На ньому був напис румунською мовою кириличними літерами.

Дерев'яна хата пароха (плебанія) о. Василя Шведзицького була збудована 1827 року. Сам о. Шведзицький мав уже 55 років, у Розділ прибув з Якторова у 1805, а 1806 року став тут парохом. Показав при перевірці книги народжень, які починались від 1739 року. Книга шлюбів була з 1786 року, а смертей — з 1784 року. Депутати громади підтвердили, що парох добрий і старанний, а також висловили побажання, щоби був відновлений давній звичай посвячення полів і перелиті їхні розбиті дзвони. Теж вони зазначили, що громада не має жодних забобонів і ворожок, і ніхто з громади не ходить на сторону до них.

Через 7 років тут вже проживали 709 греко-католиків.

1817 — у о. В.Шведзицького народився син Яків, який 1840 року став священиком і спочатку був помічником у батька в Роздолі, а 1844 року — парохом у Миколаєві. У 1848 році у складі депутації їздив до цісаря, у 1856 році був перенесений до Львова, у 1873—1879 роках був депутатом до віденського парламенту. Помер 1886 року. Його батько помер у Роздолі 30 липня 1859 року, маючи 82 роки. Незадовго до смерті, 1 лютого 1858 року отримав помічника — о. Антона Нижанківського. Мабуть він не був затверджений парохом у містечку, бо 1860 року адміністратором парафії був о. Микола Вергановський, а на посаду помічника пароха в листопадні 1860 року був призначений щойно висвячений о. Василь Залозецький.

У березні 1860 на парафію Розділ претендували 18 священиків. Серед них консисторія вибрала трьох найкращих претендентів: Антона Петрушевича, Миколу Устияновича та Івана Хоміцького. Останній із них був парохом у Букачівцях і в червні 1860 року став парохом Роздолу. Він був одним із 8 претендентів на цю парафію також влітку 1869 року. Парафія була великою і привабливою, бо Розділ таки був містом і до складу парафії також входили села Березина та Крупсько. Цікаво, що о. Устиянович на початку грудня 1859 року ходив просити протекцію на парафію Розділ у намісника Галичини Агенора Ромуальда Голуховського.

1 січня 1891 — помічником пароха був призначений молодий о. Григорій Дякон (1866 р. н.), який на цій посаді був до 19 березня 1895 року. Того року у Роздолі було 1016 греко-католиків.

1892 — в місті збудували нову церкву. Отця Г.Дякона замінив о. М.Сгисловський (1868 р.н., який був тут до початку березня 1900 року. Після нього протягом кількох місяців на цій посаді перебував о. Антін Лучаківський. 1 липня 1900 року помічником пароха був призначений о. Юліан Дикий.

Відомо, що місцевий парох о. Атанасій Юркевич (1848 р. н.) у вересні 1906 з групою прочан та митрополитом А.Шептицьким зробив поїздку до Єрусалима. 18 травня 1911 о. Юркевич був обраний заступником голови Жидачівської повітової ради (цим кроком поляки готували собі союз з москвофілами перед парламентськими виборами влітку 1911 року). Отець Юркевич вже перед початком Першої світової війни мав підірване здоров'я і в літні місяці отримував відпустки для лікування. У серпні 1914 був арештований австрійськими жандармами, повернувся до Роздолу лише в серпні 1915. Разом із ним заарештували і його помічника о. Йосипа Костека, поставленого тут весною 1912. Протягом їхньої відсутності завідував парафією о. Андрій Іщак. За цей рік він мав отримали з церковного фонду 1080 корон платні. Мабуть москвофільські переконання не залишили о. Юркевича і після ув'язнення, бо весною 1920 року пожертвував 100 корон на газету «Прикарпатская Русь».

Отець Юркевич помер тут 23 грудня 1933 року. Після цього парафію поставиили на конкурс. Але так склалось, що два переможці, о. Туркевич і о. Пилипець, відмовились від парафії. В листопаді 1935 року парафіяни Роздолу, Березини та Крупська звернулись із заявою до митрополита А.Шептицького, в якій просили дати їм парохом о. Винницького з Залісців. Проте митрополит мав інші думки і призначив о. Євгена Возняка, 1885 р. н., який прибув сюди з Поршни восени 1935 року і перебував тут до 1939 року. Помер у Івано-Франківську, доживши до 90 років.

В ніч з 14 на 15 вересня 1939 його родина ледве врятувалась від оскаженілої поліції, яка разом з частинами виступаючої польської армії мордувала українське населення на Миколаївщині. Не заставши нікого вдома (родина встигла втекти через вікно), поліцаї спалили плебанію. Незабаром дочками пароха Марією та Любою, які були активними членами ОУН, зацікавились працівники НКВД, бо їм до рук потрапив архіви польської поліції. На прохання о. Возняка консисторія надала йому 3-місячну відпустку для лікування. Вся родина рушила в небезпечну дорогу на захід. Біля Турки вони перейшли кордон і опинились в німецькій окупаційній зоні. Протягом двох тижнів листопада жили в о. Івана Тимчука в селі Беньова. Звідти перебрались у Балигород, де й працювали на різних посадах до початку радянсько-німецької війни. Згодом переїхали до Кракова. Там Люба познайомилась з Миколою Лемиком, який за завданням ОУН застрелив у Львові 1933 року працівника консульства СРСР (представника НКВС) Майлова — це був акт помсти за голодомор в Україні. Восени 1940 року вона стала його дружиною. Влітку 1941 року гестапівці розстріляли Лемика у Миргороді на Полтавщині як керівника похідної групи ОУН, яка йшла слідом за фронтом і встановлювала українську владу на звільнених від більшовиків землях. Синьооку Любу після першої зустрічі він назвав Чічкою, і її саме під цим іменем знали його товариші[7]. У 1947 році енкаведисти арештували Любу в Дашаві і до 1964 вона поневірялась у радянських таборах Мордовії.

Марія Возняк влітку 1940 року у Кракові вийшла заміж за Василя Бандеру, рідного брата провідника ОУН. Сімейного щастя з ним не зазнала, бо в липні 1942 року його замордували поляки у німецькому концтаборі Аушвіц як в'язня № 49721[8].

Отець Возняк у вересні 1941 року знову просив консисторію надати йому парафію Розділ, але даремно.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Розділ, смт, Миколаївський р-н, Львівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
РОЗДІЛ — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на лівому березі Дністра, за 13 км від районного центру і за 5 км від залізничної станції Новий Роздол. Населення — 6600 чоловік.

У Роздолі працює швейна фабрика (побудована на основі кустарної майстерні, заснованої у 1939 році). На фабриці працює 329 робітників та інженерно-технічних працівників. її продукція відправляється в усі кутки нашої країни. Комсомольська організація фабрики (створена у 1949 році) неодноразово нагороджувалася грамотами ЦК ВЛКСМ та обкому комсомолу. За післявоєнні роки відбудовано та реконструйовано пивоварний завод. Великим багатством Роздолу є ліси. У 1957 році посаджено дендрарій на площі 400 га. У колишньому палаці графа Лянцкоронського розмістився будинок відпочинку, в якому щороку відпочиває понад 6,5 тис. трудящих, що приїжджають з усіх кінців Радянського Союзу.

На території селища є 3 школи — середня, середня школа робітничої молоді та восьмирічна школа при дитячому будинку інвалідів. У 1963 році організовано філіал Жидачівської музичної школи. Функціонує дільнична лікарня. Передбачається провести дослідження лікувальних властивостей мінеральної води, виявленої в околицях Роздолу.

Працює клуб, при якому відкрито кімнату бойової і трудової слави. Населення селища обслуговують 7 бібліотек. За роки Радянської влади розвинулося індивідуальне житлове будівництво — 400 будинків було побудовано за післявоєнні роки.

Перша письмова згадка про Розділ відноситься до 1569 року.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера Р”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 21 гість