Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
1
50%
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
1
50%
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 2

Аватар користувача
sewiko
Повідомлень: 4
З нами з: 03 березня 2017, 13:13
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 7 разів
Подякували: 4 рази

Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення sewiko »

Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення al_mol »

Станіслав — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі Дніпровсько-Бузького лиману, за 26 км від районного центру. Населення — 3960 чоловік.

Місцевість, де тепер розташований Станіслав, заселена здавна. Про це свідчать виявлені поблизу села залишки поселення доби бронзи, поселення, городище та курганний могильник скіфських часів, а також поселення перших століть нашої ери. Існує припущення, що згаданий Геродотом храм Деметри (V ст. до н. е.) на Гіполаєвому мисі був споруджений на місці теперішнього Станіслава.

Під час перебування цієї території під владою Великого князівства Литовського в XV ст. на мисі, що глибоко врізається в Дніпровський лиман, виникло поселення Станіслав, але незабаром було зруйноване. Після виникнення Нової Січі і організації Прогнойської паланки поблизу сучасного Станіслава була переправа, що зв’язувала паланку з правобережжям Дніпровського лиману.

Казенне село Станіслав засноване 1774 року запорожцями, які, осівши тут, займалися рибальством, видобуванням солі в Прогноях, хліборобством. 1799 року в ньому проживало понад 200 чоловіків та 181 жінка. Незважаючи на те, що в користуванні селян було 29 тис. десятин землі, вони жили, головним чином, з рибальства. Серед рибалок виділялися 67 багатіїв-промисловців, власників неводів. Вони використовували вільнонайману працю зайшлих з Правобережної України строкових робітників. Так, 1790 року 49 місцевих багатіїв мали 679 сезонних наймитів. Отже, до кінця XVIII ст. хліборобство в селі посідало другорядне місце. Для обробітку землі у селян не вистачало ні робочих рук, ні реманенту, ні тягла.
У першій половині XIX ст. село почало швидко зростати за рахунок переселенців з центральних районів України. Вже 1816 року тут проживало 1557 чоловік. 1841 року Станіслав віднесено до розряду містечок. На початку минулого століття частину необроблюваної землі було відмежовано сусіднім селам. Після цього загальна площа землекористування станіславців становила 19 тис. десятин. У цей час хліборобство набуває дедалі більшого значення. Одночасно розвивається й рибальство. Виловлена риба перероблялась на місцевих заводах, розміщених на узбережжі Дніпровського лиману.

Для економічного розвитку містечка першої половини XIX ст. велике значення мали два щорічні ярмарки та щотижневі базари. В Станіславі розміщувався торговельний склад солі, що доставлялася сюди з Прогноїв. Через Станіславську пристань в різні місця вивозилося зерно, риба, сіль. У містечку торгували також лавки, шинок і трактир.

1834 року для розширення каботажного судноплавства на півдні України організувалося т. зв. товариство вільних матросів. У Станіславі містився один з його осередків. Після навчання на суднах Чорноморського флоту матроси одержували патент і повертались до містечка. За ревізьким переписом 1858 року, вільних матросів тут налічувалося 125 чоловік. Вони не належали до сільської громади, а тому не мали права користуватися общинною землею і вигонами.

Під час Кримської війни (1853—1856 рр.) мешканці Станіслава перевозили на човнах та возах поранених і різні вантажі, що йшли у Крим. 1855 року ворожі кораблі, які стояли на лимані, обстріляли містечко. Лише перебування тут російських військ врятувало його від більшого лиха.

Більшість станіславців жили в злиднях. Через швидке зростання населення, яке у 1859 році вже становило 3156 чоловік, значно зменшувалась земельна площа на душу населення, що негативно відбилося на становищі державних селян. Без-тяглові бідняцькі господарства не мали чим обробляти землю і потрапляли в економічну залежність від заможних селян.

Селянські господарства виснажували численні повинності та податки, які особливо збільшилися під час Кримської війни. Напередодні селянської реформи в містечку налічувалося 367 дворів.

За адміністративною реформою 1837—1841 рр. тільки 70 дворів Станіслава дістали контракт на оброчну землю, решта ж, хоча і сплатила певну суму боргу, проте контракту не одержала і на оброк не була переведена. Тому ці селяни перебували на т. зв. господарському становищі. 1851 року вони звернулися у Херсонську палату державного майна з проханням перевести їх на оброчне землекористування, але прохання селян не задовольнили.

В 1866 році станіславські селяни одержали по 8 десятин землі на умовах сплати чиншу. Однак внаслідок природного приросту населення розмір наділу невпинно зменшувався: в 1875 році він становив 6,5 десятини, а в 1885 році — 3,5 десятини.

Селянство Станіслава не мало достатньої кількості зерна для посівів. Сільська община 1860 року неодноразово зверталася до Херсонської палати державного майна з проханням видати збіднілим селянам позику, обіцяючи повернути її по закінченню косовиці. Селяни теж просили виділити їм із державних запасів 60 четвертей озимого і 40 ярового зерна для 37 сімей. У січні 1863 року селяни Станіслава просили позичку вже на 1214 душ — 151 четверть озимого і стільки ж ярового зерна для прохарчування і 336 четвериків ярового та 151 четверть озимого для посіву. Більшість селянських господарств убожіла, а за їх рахунок збагачувалися куркулі. Одному з них на початку XX ст. належало понад 200 десятин землі.

Ще наприкінці XIX століття станіславці молотили хліб примітивним прадідівським способом: на гармані (молотильному майданчику) коні копитами вибивали зерно. Широкого застосування набули кам’яні чи дерев’яні оббиті залізом котки, в які впрягали коней або волів. Згодом у містечку відкрилася земська прокатна станція сільськогосподарських машин і знарядь, але бідняки неспроможні були користуватися ними. В 1906—1907 рр. поряд з куркульськими господарствами, які мали чимало тягла та сільськогосподарських знарядь, налічувалось понад 600 безтяглових дворів. Станіславці сіяли жито, яру пшеницю і ячмінь. Проте через низький рівень агротехніки в багатьох господарствах середня врожайність зернових була низькою: 25 пудів озимого жита і ярої пшениці та 35 пудів ячменю з десятини.

Розвиток тваринництва значною мірою стримувався високою платою за користування толокою: за випас голови великої рогатої худоби селянин сплачував 4 крб., однієї вівці — 50 коп. на рік. Малоземелля примушувало селян орендувати землю у куркулів, але через відсутність тягла таку можливість мало небагато господарств. Наприкінці XIX ст. набула поширення оренда на кабальних умовах здольщини. Місцеві куркулі також широко використовували найману працю. «Казенні недоїмки» й борги, за несплату яких відбирали й продавали з торгів частину надільної землі, розорювали селян.

У пореформений час у Станіславі значно розширюється промисловий вилов риби. Місцеві промисловці, володіючи суднами, витісняли рибалок, які змушені були йти до них у найми. У Станіславі діяли 2 рибні заводи, розташовувалися ла-бази. В економічному житті містечка, що було волосним центром, значну роль відігравали промислові й торговельні підприємства. На початку XX ст. тут працювали паровий млин, вітряки, цегельно-черепичний завод, каретна майстерня, 10 кузень, лісосклад, хлібні амбари, що належали місцевим багатіям. Розвивалися різні ремесла і промисли, яких в 1901 році в Станіславі налічувалося 24: 10 ковальських, 2 бондарні, 2 жерстяні, 4 кравецькі, 2 мулярно-покрівельні і 4 санно-візні майстерні. Торгівля зосереджувалася в 25 торговельних підприємствах з річним оборотом майже 125 тис. карбованців.

Тяжкі умови життя, безправ’я, нещадна експлуатація більшості населення містечка призводили до невдоволення існуючим становищем. У роки першої російської революції, восени 1905 року, селяни містечка забрали хліб, сіно і овець у місцевих багатіїв.

У містечку відбувалися мітинги, збори. Під час підготовки до виборів у Державну думу селяни висловлювали недовір’я майбутньому органу, невдоволення «шахрайськими, фальшивими» виборами. На сільському сході 29 січня 1906 року станіславці вибрали своїх представників до волосного правління. Але за доносом старшини й священика сюди прибули слідчий, пристав і офіцер, а з ними 150 озброєних козаків. Багатьох селян піддали жорстоким тортурам. При цьому царські посіпаки приказували: «Оце вам вибори, оце вам свобода слова, ось вам ваші делегати, ось вам ваші депутати!». Командир карателів погрожував повісити 6 селян, що втекли від розправи. В період столипінської аграрної реформи зростала кількість безземельних бідняцьких господарств. 1909 року під час чергового переділу землі 10 вдовам замість 36 десятин нарізали лише 24 десятини.

Наприкінці XIX та на початку XX ст. містечко швидко зростало. Його вулиці тяглися вздовж обох боків Станіславського мису. 1912 року тут налічувалося 1084 двори. Під час своєї подорожі по півдню України в 50-х роках XIX ст. у Станіславі побував український і російський письменник, етнограф О. С. Афанасьев (Чужбинський), який писав, що містечко мало убогий вигляд. В ньому переважали саманні мазанки. Таким воно залишалось і в наступні роки. Тільки заможні жителі мали будинки під черепицею.

Медичне обслуговування перебувало на низькому рівні. Тривалий час тут не було жодного медичного закладу. В 60-х роках XIX ст. почав діяти фельдшерський пункт з двома ліжками для хворих. І лише 1881 року відкрилася земська лікарня. У 1912 році вона мала 10 ліжок. Лікар і 2 фельдшери, які тут працювали, обслуговували навколишні села в радіусі 30 і більше кілометрів. Недоїдання, відсутність теплого одягу для холодної пори року, незадовільні гігієнічні умови жител призводили до поширення пошесних хвороб і великої смертності. За даними 1913 року в селі за рік померло 149 жителів.

Дореволюційний Станіслав відзначався низьким рівнем народної освіти. Крім створеної раніше церковнопарафіяльної школи, 1861 року відкрилась ще одна школа, яка утримувалась коштом сільської громади, а з часом перейшла у відання земства. 1894 року у Станіславській школі навчалися 196 хлопчиків і 31 дівчинка. У 1910 році почало діяти двокласне училище. Всі ці навчальні заклади не могли охопити й половини дітей шкільного віку, тому більше половини жителів була неписьменною. На початку XX ст. у містечку виник аматорський театральний гурток, що ставив п’єси російських та українських авторів. Жінки майстерно вишивали, зображуючи на полотні українські орнаментальні мотиви та жанрові сценки.

Роки першої світової війни важким тягарем лягли на плечі трудового народу. Більшість чоловічого населення мобілізували на фронт. Сім’ї залишилися без годувальників, господарства без робочих рук. Кількість жителів різко зменшилася і 1916 року становила 4516 чоловік, у т. ч. 1938 чоловіків і 2578 жінок. Відсутність робочої сили призвела до скорочення посівних площ та ще більшого розорення бідняцько-середняцької частини населення. Значно знизилася врожайність на селянських землях. За даними 1914 року, вона становила 10 пудів озимого жита, 19 — озимої і 15 — ярової пшениці, 20 пудів ячменю. Врожай на відрубних господарствах був вищим, там ячменю вродило по 30 пудів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення al_mol »

Лютнева буржуазно-демократична революція мало змінила становище стані-славської бідноти. Як і раніше, землею володіла куркульська верхівка, їй належала влада на селі. Під впливом агітації солдатів і матросів, що повертались з фронту і несли в селянські маси революційні ідеї, пробуджувалась класова свідомість станіславців.

Великий Жовтень приніс справжнє визволення від гноблення та експлуатації Наприкінці січня 1918 року в Станіславі встановилася Радянська влада. Було створено Раду селянських депутатів, до якої ввійшли колишній фронтовик Т. Яник, М. Дробот, К. Шепель. Почалося втілення в життя перших декретів Радянської держави: Рада обліковувала надлишки куркульської землі, малоземельним селянам нарізувала землю, судна та неводи багатих власників передавала рибалкам-наймитам.

Але в останніх числах березня Станіслав захопили австро-німецькі окупанти. Вони відновили старі порядки, відбирали в селян провіант, фураж. Після австро-німецьких окупантів, яких вигнали з села в листопаді 1918 року, трудящі містечка зазнали знущань від англо-франко-грецьких інтервентів, що хазяйнували на території Херсонщини з січня по березень 1919 року. Частини Червоної Армії в березні 1919 року визволили Станіслав від іноземних загарбників. Тут знову відновлюється Радянська влада. Створюється один з перших у Херсонському повіті комуністичний осередок.

Влітку 1919 року, коли почався наступ деиікінців, багато хто з станіславських бідняків і середняків, колишніх солдатів і матросів, добровільно вступили до лав Червоної Армії. Серед них були К. Є. Скрипниченко, С. І. Синільник,С. О. Кобець, Т. Й. Руденко. Незважаючи на опір частин Червоної Армії та населення, 2 серпня 1919 року в село вдерлися денікінські війська. До кінця року вони грабували село, знущалися з населення, викликаючи справедливе обурення бідноти.
16 січня 1920 року частини Червоної Армії визволили містечко від денікінців. Був створений ревком, головою якого став С. Д. Кіок. Відновив роботу комуністичний осередок, що налічував на той час 9 комуністів. Місцеві органи влади під керівництвом комуністичного осередку докладали всіх зусиль, щоб поліпшити становище найбіднішої частини населення. Навесні 1920 року, завдяки перерозподілу землі і вилучення земельних надлишків у куркулів значно зросло бідняцьке землекористування.

Трудяще населення містечка гаряче підтримувало народну владу, Червону Армію. У травні 1920 року активіста організували збір коштів на користь Червоної Армії, влаштувавши вечір, на якому зібрано 6290 крб. Крім того, від населення було одержано 79 пудів пшениці, 44 пуди ячменю та 8551 крб. грішми.

У червні 1920 року до сіл і міст Херсонщини наближався врангелівський фронт. Бойову дільницю від Станіслава до села Арнаутки утримувала Херсонська група військ. Наступ білогвардійських військ активізував ворожі дії куркулів проти Радянської влади. Після захоплення врангелівцями лівобережжя Херсонщини в ніч з 23 на 24 липня у Станіславі спалахнув куркульський заколот. Банда з 250 чоловік напала на продовольчий загін та червоноармійську частину, розташовану в містечку, захопила телефон, телеграф, тероризувала мирне населення. Під час цієї куркульської вилазки мужність і стійкість виявили члени Станіславського комуністичного осередку. Четверо з них полягли в бою. На бойовому посту загинули начальник Станіславської міліції Грушевський, начальник продзагону І. В. Шаповалов та бійці загону С. Федосеев, А. Шульженко й інші. Спроба контрреволюціонерів підтримати заколотників зазнала невдачі: шлюпки з білогвардійським десантом, що наблизився до Станіслава, було знищено вогнем канонерського човна «Харків» Усть-Дніпровської флотилії під командуванням Б. В. Хорошхіна. 25 липня війська зведеного батальйону придушили куркульський заколот у Станіславі.

В липні 1920 року було утворено ревком, який здійснив частковий розподіл куркульського майна і худоби між бідняками, ухвалив рішення про відкриття в Станіславі їдальні для бідняків. Водночас він активно допомагав повітовим органам провадити продрозкладку та мобілізацію до Червоної Армії.

Важливу роль у зміцненні Радянської влади в Станіславі відіграв комітет незаможних селян, обраний сільськими зборами у серпні 1920 року, до якого ввійшли бідняки М. І. Карпенко, С. П. Березняк та О. М. Кучма. Куркулі спробували пролізти до волосного КНС, але їх викрили і 10 грудня вигнали з комітету. 1921 року Станіславський волосний комнезам вже налічував 1160 членів, з них 60 комуністів та 120 співчуваючих.

Після закінчення громадянської війни перед Станіславською волосною Радою, партійним осередком, який у січні 1921 року налічував 5 комуністів, постали важливі завдання господарського та культурного будівництва. У 1921—1922 рр. у селі та волості виникають перші колективні господарства: «1-а Станіславська», «Вірменський колектив», «Якір», «Українська хата» та інші. їх створення проходило в умовах гострої класової боротьби з куркулями, які час від часу піднімали голову. Для ліквідації бандитизму і охорони новостворених колективних господарств у 1922 році сформувалися із бідняків загони самооборони.

Тяжким випробуванням для станіславців були продовольчі труднощі та неврожай 1921—1922 рр. Для подолання їх велике значення мала допомога партійних та радянських органів. У Станіславі було створено волосну комісію допомоги голодуючим, а з листопада 1921 року відкрито харчувальний пункт. Комісія додатково оподаткувала на користь голодуючих усі млини заможних хазяїв, а також спілку рибалок. Грошовий пайок, а з червня 1922 року і харчовий, одержували 240 родин червоноармійців. 1921 року біднякам та родинам червоноармійців було видано 300 пудів насіння, 581 752 крб. грішми та засіяно 100 десятин землі.

У 1921—1925 рр. трудяще селянство Станіслава під керівництвом партійних і радянських організацій досягло відчутних успіхів у відбудові зруйнованого господарства. 1924 року було засіяно 8359 десятин з 11 619 десятин орної землі. Безземельні селяни за рахунок куркульських господарств одержали ділянки. Завдяки цьому значно зросла кількість середняцьких господарств. Якщо 1920 року куркулі становили 20 проц. всього місцевого населення, то тепер їх лишилось 8 проц. Але в селянських господарствах ще не вистачало робочої худоби, реманенту, зовсім не було тракторів. Так, на 1100 дворів припадали тільки 141 плуг, 187 букерів, 341 борона, 92 сівалки, 126 віялок, 605 робочих коней та 15 волів.

У відбудовний період у Станіславі відроджувалась місцева промисловість. На кінець 1924 року тут працювали паровий млин та 14 вітряків, існували ремесла— чоботарське, ковальське, кравецьке. В економіці села, як і раніше, чимале місце посідало промислове рибальство. На початку 20-х років рибалки об’єднались у товариство, що в 1929 році стало артіллю.

На цей час виріс і зміцнів Станіславський партійний осередок, до якого входило 19 членів, з них 7 — комуністів ленінського призову. Радянська влада виявляла велику турботу про охорону здоров’я трудящих. 1921 року тут працювала лікарня, в якій було 5 чоловік медперсоналу, дитячий садок на 45 місць.

Відбулися великі зміни і в культурному житті Станіслава. Як і повсюдно, тут багато уваги приділялось боротьбі з неписьменністю. Поряд з учителями, що віддавали багато сил цій загальнонародній справі, працювало 6 сільських активістів. Загальні зусилля дали відчутні наслідки. Кількість неписьменних зменшилася до 638 чоловік у 1924 році проти 1021 чоловіка в 1921 році. Діти навчалися у двох загальноосвітніх 1-го і 2-го ступенів технічних школах. Для дітей-сиріт 1922 року відкрився дитячий будинок.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення al_mol »

Зростання культурного рівня пробуджувало у людей потяг до знань. 1924 року станіславці передплачували 66 примірників газет, у т. ч. «Правду», «Известия», «Херсонський комунар», «Красный Николаев» та інші. Тут створено гурток вивчення історії партії, в роботі якого брали участь усі члени партосередку. Зросла й кількість культосвітніх закладів. 1921 року розпочали роботу бібліотека, клуб молоді, сельбудинок. Значною подією в культурному житті Станіслава було відкриття народного театру ім. Т. Г. Шевченка, яким з 1921 року керував Ю. В. Шумський, згодом відомий український радянський актор, що на той час завідував відділом народної освіти волвиконкому. Під його керівництвом сільський театр у складі 65 аматорів став одним з кращих у повіті. В репертуарі театру були твори української, російської класики та п’єси радянських авторів. Гроші, одержані від вистав, йшли у фонд Червоної Армії, для допомоги голодуючим Поволжя, на потреби дитячого будинку та їдальні. Театру особливо вдавалась постановка сатиричних сценок, частівок на місцеві теми — «Станіславських болячок», які складав сам Ю. В. Шумський. Це була уїдлива сатира на недоліки в роботі деяких закладів Станіслава та окремих громадян. Театр виїжджав і в сусідні села — Широку Балку, Софіївку та інші. 1922 року Станіславський волревком ухвалив резолюцію про «вшанування героїв культурно-освітньої роботи з видачею їм кожному по 20 фунтів кукурудзи». 8 листопада 1922 року в Станіславі було відкрито пам’ятник Т. Г. Шевченку, один з перших на Херсонщині.

Наприкінці 20-х років у Станіславській волості почалась масова колективізація. 1927 року тут організувався ТСОЗ «Серп», у 1928 році — «Вільний українець», а на початку 1929 року — ім. Шевченка. До цього тут існували створені на початку 20-х років артілі «1-а Станіславська» і «Вірменський колектив». Перша з них досягла добрих показників у господарюванні і була великим переконливим агітаційним прикладом для селян. Артіль у 1929 році мала 259 га землі, 15 голів робочої і 12 продуктивної худоби, 2 трактори, 4 букери, 7 борін, 3 сівалки, 4 косарки, молотарку. Отже, в червні 1929 року в Станіславі було 5 сільськогосподарських об’єднань. У липні 1932 року в колгоспах «Серп і молот» (колишній ТСОЗ «Серп»), ім. XVI партз’їзду (кол. ТСОЗ ім. Шевченка) та комуні ім. Чубаря (колишній ТСОЗ «Вільний українець») за постановою Одеського обкому КП України утворені колгоспні партійні осередки.

Велику роль в економічному і політичному зміцненні колгоспів села відіграли машинно-тракторні станції — спочатку Білозерська, що обслуговувала й колгоспи Станіслава, потім — Станіславська, утворена 1936 року, та політвідділ МТС. При МТС постійно працювали курси підготовки трактористів, комбайнерів, ремонтників. Багато станіславських хлопців і дівчат оволоділи професією механізатора. Трактористками стали М. Манченко, Г. Гончарова, Н. Пупенко, Є. Вашина та інші.
Серед одноосібників широко пропагувався колективний спосіб господарювання. Для цього організовувалися виставки, колгоспників знайомили з стахановськими методами праці. Виховна робота, яку провадили політвідділ МТС, комуністи й комсомольці села, дала певні наслідки. Зросли ряди стахановців. 6 вересня 1934 року газета «Наддніпрянська правда» повідомила про виконання плану державних поставок Станіславською комуною ім. Чубаря. Одним з передових господарств Херсонського району у 1935 році став колгосп «Серп і молот», який виконав план урожайності та провів усі польові роботи в стислі строки.

У 1935 році Станіслав входив до Херсонського району Одеської області, з вересня 1937 року — Миколаївської області. 1939 року утворений Білозерський район, до якого увійшло село Станіслав. Хороших показників у вирощуванні нової для Херсонщини культури — бавовни досягли у 1937 році передовики колгоспу ім. Політвідділу (колишній колгосп ім. Чубаря) ланкові П. Біла, Л. Ляшенко, Н. Таран. За високі трудові здобутки кращі виробничники Станіслава були затверджені учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року. Телятницю В. М. Лохматову відзначено Великою срібною медаллю. За самовіддану працю орденом Трудового Червоного Прапора нагороджений колгоспний агроном К. І. Вінник.

У передвоєнні роки колективні господарства села економічно зміцніли. Це в свою чергу сприяло підвищенню добробуту населення. За двадцять радянських літ Станіслав став селом високої культури Тут працювала середня школа, в якій навчалось 640 дітей. При школі були обладнані фізичний та хімічний кабінети, піонерський клуб, гуртожиток. Відкритий 1930 року робітфак Херсонського сільськогосподарського інституту давав можливість сільській молоді готуватися до вступу у вуз. В сільському клубі із залом на 300 місць проводилася цікава культмасова робота. Як і в 20-і роки, продовжували працювати драматичний, хоровий, музичний та інші гуртки. З 1930 року діяв кінотеатр.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення al_mol »

Війна обірвала мирну працю трудівників Станіслава. Переважна більшість чоловіків призовного віку пішла на фронт, а ті, що лишилися в тилу, постачали армії продовольство, будували оборонні укріплення. У липні 1941 року для боротьби проти гітлерівських десантників та диверсантів з активістів села були створені два винищувальні загони — на чолі-3-учителем І. П. Макаренком та комсомольський, очолений секретарем комсомольської організації Д. Бригадою.

24 серпня 1941 року загарбники окупували село. За роки окупації фашисти вивезли з села усі хлібні припаси, понад тисячу голів великої рогатої худоби, свиней та овець. Матеріальні збитки, заподіяні гітлерівцями селу, становили понад 28 млн. крб. Фашистський «новий порядок» супроводився терором — розстрілами, облавами й арештами. У вересні 1941 року гітлерівці розстріляли Д. Бригаду, комуністів Л. Середу, Я. Карпенка, Ф. Білого, Л. Тищенка. На каторжні роботи до Німеччини вони насильно відправили 290 чоловік. Під час окупації в Станіславі діяла підпільна молодіжна група у складі 10 чоловік. Підпільники розповсюджували серед населення зведення Радінформбюро. Група мала радіоприймач, була зв’язана з підпільниками Миколаєва.

Тікаючи під натиском Червоної Армії у березні 1944 року, фашисти вигнали людей в степ, спалили багато хат колгоспників. 14 березня підрозділи 1-го гвардійського стрілецького полку 28-ї армії вибили гітлерівців з села.
Понад 300 станіславців хоробро билися проти ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни, звідки не повернулося додому 198 чоловік. 190 жителів, колишніх бійців Радянської Армії, що зараз трудяться у народному господарстві, нагороджено бойовими орденами та медалями Радянського Союзу. Посмертно удостоєні урядових нагород О. М. Гребенюк, В. О. Підопригора, О. М. Іващенко, М. С. Курлянд, П. Й. Голобородько, К. С. Калюжний та інші.

Після визволення села станіславці під керівництвом парторганізації, яка відновила роботу в травні 1944 року у складі 17 чоловік, та сільської Ради приступили до відбудови народного господарства. Сумлінно працювали трудівники колгоспів «Серп і молот», ім. Політвідділу, ім. XVIII партз’їзду (з 1939-го року) та рибар-тілі «Шлях Леніна».

У проведенні посівної кампанії 1944 року велику допомогу колгоспникам подали воїни Червоної Армії. Вони очищали поля від бомб і мін, допомогли відремонтувати техніку, виділяли коней тощо. 1944 року колгоспи Станіслава одержали понад 1,5 млн. крб. прибутків.

Партійна організація, сільська Рада мобілізували населення на збирання деталей до тракторів, комбайнів, плугів, сівалок. У примітивних майстернях, з допомогою Білозерської МТС, а частково власними силами, колгоспники відремонтували для кожного з трьох колгоспів Станіслава по два-три трактори і комбайни. Став до ладу паровий млин, були відбудовані ферми, приміщення-для польових бригад. Члени рибартілі «Шлях Леніна» взялися за відновлення риболовецького флоту, який спочатку налічував кілька баркасів.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни до села повернулися демобілізовані воїни. Поповнилася сільська партійна організація, що відновила свою роботу в 1944 році. Демобілізовані зразу включилися у відбудову господарства. Наполеглива праця трудівників села дала відчутні наслідки. 1949 року колгоспи села досягли довоєнного рівня розвитку економіки.

Неоціненну допомогу у відбудові господарства подали братні народи країни. 1944 року з Молдавії прибуло кілька десятків коней, з Узбекистану станіславці одержали насіння бавовни і завдяки цьому з 1948 року знову почали вирощувати бавовну. За успіхи у вирощуванні цієї культури А. Н. Кислиця нагороджена орденом Леніна, М. Т. Біла, Н. П. Юшко, трактористи Г. П. Кобець та Т. С. Кобець — орденом Трудового Червоного Прапора.

1949 року в селі розгорнула роботу станція ремонту сільськогосподарської техніки, яка згодом перетворилась на машинно-тракторну. Це сприяло кращому використанню земельних угідь, підвищенню врожаїв. 1950 рік, завершальний у відбудові народного господарства після тяжкої війни, був особливо показовим для станіславців. Врожайність зернових зросла від 5,2 цнт до 17 цнт з га. Механізація на оранці досягла 95—98 проц., а на сівбі — 75—80 проц. У колгоспах повністю механізували збирання і обмолот колоскових. Господарства також успішно виконали в 1950 році плани розвитку тваринництва — перевершили довоєнні досягнення майже в півтора раза. У 1950 році колгосп ім. XVIII партз’їзду став колгоспом-мільйонером, отримавши за рік 1383 тис. крб. прибутку. Він зібрав 16 012 цнт зернових і був одним з передових у районі.

Подальший розвиток колгоспів відбувався ще більш швидкими темпами. У 1952 році артілі в середньому зібрали по 20 цнт озимої пшениці та по 30 цнт кукурудзи з га, а бригада Т. Ф. Пижа — по 35 цнт зернових з кожного га. Певних успіхів досягли тваринники. Того року від кожної корови надоєно по 2 тис. кг молока. Станіславські колгоспи того року здали державі 500 тис. пудів хліба.

Зростання доходу господарств позитивно позначилося і на добробуті кожної сім’ї. 1952 року колгоспники одержали на трудодень лише однієї пшениці по 8 кг. Значно зросла їх купівельна спроможність. Протягом року місцеві крамниці продали меблів та культурно-побутових товарів на 1200 тис. карбованців.

Нових успіхів у розвитку економіки досягли колгоспи після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Перед цим артіль ім. XVIII партз’їзду та колгосп ім. Політвідділу об’єдналися в один. Через рік до них приєдналася артіль «Серп і молот». Після об’єднання земельний фонд колгоспу ім. XVIII партз’їзду становив 8240 га. Якщо у перші післявоєнні роки провідною галуззю господарств було виробництво зерна, то в новоствореному колгоспі почало інтенсивно розвиватися тваринництво. Господарство мало 696 голів великої рогатої худоби, 790 свиней, 1175 овець, на птахофермах було 3098 голів птиці.

З кожним роком колгосп економічно міцнів. 1956 року врожай ранніх колоскових досяг 24,6 цнт з га. В артілі вирощувались виноград, городні та технічні культури, розвивалося садівництво. У 1958 році артіль, що з 1957 року дістала назву ім. 40-річчя Жовтня, мала 8 млн. крб. валового прибутку. Цьому досягненню сприяв рівномірний розвиток всіх галузей господарства, в т. ч. і найбільшої в області кролеферми на 5 тис. голів. Збільшення прибутків від рослинництва і тваринництва дало змогу споруджувати господарські приміщення та індивідуальні будинки, артіль допомагала забудовникам лісоматеріалом, черепицею, шифером тощо. Того року село повністю електрифікували.

Ще в роки першої післявоєнної п’ятирічки було чимало зроблено для культурного розвитку села. В місцевій середній школі навчалося близько 800 учнів. Бібліотека мала понад 10 тис. томів. В селі працював клуб, на сцені якого учасники художньої самодіяльності ставили п’єси української і російської класики та сучасних радянських драматургів. Працювали хоровий, танцювальний гуртки та художнього читання. Кілька вихованців клубного оркестру стали учнями музичних шкіл та студентами консерваторії.

1962 року на поля колгоспу ім. 40-річчя Жовтня прийшла вода з Інгулецької зрошувальної системи. Нею зрошено 1800 га землі. У 1964 році колгосп ім. 40-річчя Жовтня реорганізовано в радгосп «Лиманський». Багатогалузеве господарство очолив здібний організатор, спеціаліст з вищою агрономічною освітою Л. Т. Смутченко. Провідне місце в радгоспній економіці посідає рільництво. Під посіви озимої пшениці щороку відводиться близько 4 тис. га, під кормові культури — 739 га, городину — 364 га, садами та виноградниками зайнято 214 га. Пасіка радгоспу налічує 120 вуликів. Радгосп 1968 року побудував допоміжні підприємства, консервний і цегельний, цехи, теплицю, хлібопекарню.-Для ремонту техніки обладнано майстерні. Тут також розташовані майстерні місцевого відділення «Сільгосптехніки». В радгоспі понад 200 механізаторів, шоферів. Цілорічно працює будівельна бригада у складі 150 чоловік.

Керівництво радгоспу виявляє постійне піклування про підготовку кадрів. Щороку до технікумів і вузів радгосп посилає найбільш здібну молодь. Професіями механізаторів, шоферів, меліораторів та будівельників юнаки і дівчата оволодівають на місці. Адже є кому їх навчати. В господарстві — 7 інженерів, архітектор, 12 фахівців з вищою агрономічною. та зоотехнічною освітою.

За останні роки значні зрушення сталися в тваринництві. Куплено понад 800 корів, 1860 голів молодняка великої рогатої худоби, кількість свиней зросла до 3200 голів, кролів — до 5 тис. Щороку трудівники радгоспу «Лиманський» збирають півмільйона пудів зерна, кілька тисяч тонн городини, фруктів, одержують багато м’яса з кролеферми, молока, яєць тощо. У завершальному році восьмої п’ятирічки радгосп «Лиманський» зібрав з кожного га зернових культур по 24,1 цнт, в т. ч. озимої пшениці — по 34,3 цнт, овочів — 198 центнерів.

Добрими трудовими успіхами трудівники радгоспу «Лиманський» завершили перший рік дев’ятої п’ятирічки. Вони зібрали з кожного гектара по 26,4 цнт зернових при плані 24,7 цнт. Дев’ятим п’ятирічним планом передбачено збільшити вироблення сільськогосподарської продукції на 15 проц. Рибартіль «Шлях Леніна» заготовляє сотні тонн риби. Її риболовний флот налічує кілька сейнерів, десятки моторних човнів, обладнаних найновішим устаткуванням.

Станіслав повністю радіофіковано та електрифіковано. У багатьох квартирах встановлено телефон. Центральні вулиці села вкриті асфальтом, мають електричне освітлення. Тільки в 1968 році станіславці висадили на вулицях понад 8 тис. плодових і декоративних дерев, проклали 16 км водопроводу. На благоустрій села щорічно витрачається близько 300 тис. крб. Швидкими темпами розгортається комунальне та житлове будівництво. У роки восьмої п’ятирічки зведено приміщення середньої школи, будинок, де розміщені адміністративно-управлінські установи села, універмаг, побутовий і дитячий комбінати, аптеку. За останні п’ять років споруджено понад 200 нових індивідуальних будинків і котеджів.

У роки восьмої п’ятирічки зріс добробут трудівників. Збільшився попит населення на красивий одяг, взуття, зручні сучасні меблі, побутові речі. Річний товарообіг місцевої торгівлі зріс до 2,5 млн. карбованців.

В селі добре поставлена охорона здоров’я трудящих. Тут є лікарня на 50 ліжок з поліклінічним відділенням, в якій працюють 4 лікарі і 18 працівників з середньою медичною освітою. В обладнаних сучасною апаратурою кабінетах лікарі-хірурги Є. Г. Лисогоров та інші мають змогу проводити складне лікування, в т. ч. хірургічні операції.

Партійна організація радгоспу, яка об’єднує 93 комуністи (секретар парткому А. Д. Трифонов), сільська Рада та профспілкова організація велику увагу приділяють розвитку культури. У фондах сільської бібліотеки налічується понад 22 тис. книжок. У двох кінотеатрах, один з яких широкоекранний, щоденно демонструються кінофільми. Змістовна робота провадиться в будинку культури ім. Ю. В. Шумського, спорудженому до 50-ї річниці Радянської влади. Це двоповерховий будинок, що має чудовий зал для глядачів на 700 місць, велику сцену, просторі фойє, зали й кімнати для роботи гуртків, у яких беруть участь понад 300 чоловік. На другому поверсі в одному з залів розмістився сільський краєзнавчий музей, експонати якого розповідають про історію села, а в фойє першого поверху — картинна галерея. Адміністрація та профспілкова організація радгоспу взяли на себе утримання штату будинку культури. Тут працюють директор, художній керівник народного хору, керівник дитячого сектору — всього 12 чоловік. Люблять станіславці свій будинок культури. Майже кожного вечора тут при повному залі відбуваються вистави, концерти, виступи приїжджих концертних бригад і драматичних колективів.

В центрі Станіслава височить пам’ятник В. І. Леніну, виготовлений у 1940 році, але не встановлений тоді. Місцеві активісти заховали скульптуру і в лихоліття гітлерівської окупації свято зберігали її. Після визволення пам’ятник урочисто встановлено в центрі села.

Станіславці шанують пам’ять тих, хто поліг у боях за їх щастя. 1946 року, першими в області, вони спорудили пам’ятник загиблим воїнам. На гранях постаменту викарбувано 198 прізвищ полеглих. Відтоді тут щорічно відзначається День перемоги.

Добрі традиції має сільська середня школа. За час свого існування з 1936 року школа дала путівки в життя 1259 вихованцям, більшість з яких здобули вищу освіту: 198 з них — вчителі, 92 — лікарі, 84 — інженери, 102 — агрономи і зоотехніки, 64 — офіцери Армії і Флоту. Уродженцями села і вихованцями школи є доктор філологічних наук С. П. Самійленко, заслужена вчителька УРСР 3. С. Яник, заслужений артист УРСР В. Г. Авраменко, генерал-майор бронетанкових військ І. Н. Гаркуша та генерал-майор артилерії Г. С. Атаманенко. Зараз в селі трудяться понад 50 працівників з вищою освітою.

Розташоване на високому березі Дніпровського лиману, село щороку приймає на відпочинок багато трудящих з різних областей і республік Радянського Союзу. Познайомитися з селом приїздять туристи з братніх республік та країн соціалістичної співдружності.

Дирекція радгоспу, партійна, комсомольська організації всіляко сприяють розгортанню спортивної роботи. Радгосп придбав 7 яхт, які стали основою для організації місцевого яхт-клубу. Навчити місцеву молодь яхтовій справі влітку 1972 року приїздили запрошені з Москви яхтсмени.

Станіславці самовіддано трудяться, щоб примножити багатства своєї рідної Батьківщини, внести гідний вклад у виконання планів, накреслених Комуністичною партією.

А. Е. ВІРЛИЧ, Я. Й. ГОЛОБОРОДЬКО, Л. М. ГРУДЄВА, Л. І. КОСТЮК
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення al_mol »

Справочная книга Херсонской епархии 1906
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
sewiko
Повідомлень: 4
З нами з: 03 березня 2017, 13:13
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 7 разів
Подякували: 4 рази

Re: Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення sewiko »

Група у фейсбук: село Станіслав
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення D_i_V_a »

sewiko писав:Група у фейсбук: село Станіслав
Там для живих... а у нас тут все по вже померлим :D
Може Ви знаєте де метричні книги знаходяться - це буде дуже багатьом у нагоді ;)
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення al_mol »

В Станиславе было два православных храма
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: Станіслав, село, Білозерський район, Херсонська область

Повідомлення al_mol »

Метрические книги ( херсонский обл. архив)

Катеринославське намісництво , Херсонська губернія
2. Слов’янська, Катеринославська, Херсонсько-Одеська єпархії
3. Церква свт. Миколая (Миколаївська), м-ко Станіслав Херсонського повіту
Станіславської волості
4. м. Миколаїв, м. Херсон, сс. Біле, Білозерка (Білозерська вол.), В’яземка
(Таврійська губ.), Глибока Пристань, Мала Горохівка, Новофедорівка, Олександрівка
(Кисляківська вол.), Солонці (Таврійська губ.), Софіївка, Широка Балка
5. Народження: 1794: ф. 207, оп. 1, спр. 262; 1855: ф. 137, оп. 17, спр. 1; 1881-1882:
ф. 137, оп. 17, спр. 5; 1884-1885: ф. 137, оп. 17, спр. 6; 1886-1887: ф. 137, оп. 17, спр. 8;
1888: ф. 137, оп. 17, спр. 7; 1889: ф. 137, оп. 40, спр. 10; 1890-1891: ф. 137, оп. 17, спр. 7;
1895-1896: ф. 137, оп. 17, спр. 9; 1898: ф. 137, оп. 40, спр. 5; 1899: ф. 137, оп. 17, спр. 9;
1901-1902: ф. 137, оп. 17, спр. 10; 1903: ф. 137, оп. 17, спр. 11; 1904-1905: ф. 137, оп. 40,
1905-1906: ф. 137, оп. 17, спр. 12; 1908-1909: ф. 137, оп. 17, спр. 13; спр. 7; 1910: ф. 137,
оп. 10, спр. 16; 1911: ф. 137, оп. 40, спр. 130; 1912: ф. 137, оп. 17, спр. 14; 1913: ф. 137,
оп.40, спр. 242; 1914: ф. 137, оп. 17, спр. 15; 1916: ф. 137, оп. 10, спр. 16; 1917: ф. 137,
оп.40, спр. 243
6. Шлюб: 1794: ф. 207, оп. 1, спр. 262; 1855: ф. 137, оп. 17, спр. 1; 1881-1882: ф. 137,
оп. 17, спр. 5; 1884-1885: ф. 137, оп. 17, спр. 6; 1886-1887: ф. 137, оп. 17, спр. 8; 1888:
ф.137, оп. 17, спр. 7; 1889: ф. 137, оп. 40, спр. 10; 1890-1891: ф. 137, оп. 17, спр. 7; 1895-
1896: ф. 137, оп. 17, спр. 9; 1898: ф. 137, оп. 40, спр. 5; 1899: ф. 137, оп. 17, спр. 9; 1901-
1902: ф. 137, оп. 17, спр. 10; 1903: ф. 137, оп. 17, спр. 11; 1904-1905: ф. 137, оп. 40, спр. 7;
1905-1906: ф. 137, оп. 17, спр. 12; 1908-1909: ф. 137, оп. 17, спр. 13; 1910: ф. 137, оп. 10,
спр. 16; 1911: ф. 137, оп. 40, спр. 130; 1912: ф. 137, оп. 17, спр. 14; 1913: ф. 137, оп. 40,
спр.242; 1914: ф. 137, оп. 17, спр. 15; 1916: ф. 137, оп. 10, спр. 16; 1917: ф. 137, оп. 40,
спр.243
8. Смерть: 1794: ф. 207, оп. 1, спр. 262; 1855: ф. 137, оп. 17, спр. 1; 1881-1882:
ф.137, оп. 17, спр. 5; 1884-1885: ф. 137, оп. 17, спр. 6; 1886: ф. 137, оп. 17, спр. 8; 1887-
1888: ф. 137, оп. 17, спр. 7; 1889: ф. 137, оп. 40, спр. 10; 1890-1891: ф. 137, оп. 17, спр. 7;
1895-1896: ф. 137, оп. 17, спр. 9; 1898: ф. 137, оп. 40, спр. 5; 1899: ф. 137, оп. 17, спр. 7,
спр. 9; 1901-1902: ф. 137, оп. 17, спр. 10; 1903: ф. 137, оп. 17, спр. 11; 1904-1905: ф. 137,
оп. 40, спр. 7; 1905-1906: ф. 137, оп. 17, спр. 12; 1908-1909: ф. 137, оп. 17, спр. 13; 1910:
ф.137, оп. 10, спр. 16; 1911: ф. 137, оп. 40, спр. 130; 1912: ф. 137, оп. 17, спр. 14; 1913:
ф.137, оп. 40, спр. 242; 1914: ф. 137, оп. 17, спр. 15; 1916: ф. 137, оп. 10, спр. 16; 1917:
ф.137, оп. 40, спр. 243
9. Інші відомості: дошлюбні документи: 1873-1893: ф. 137, оп. 17, спр. 3
10. Списки парафіян: м-ко Станіслав: 1783: ф. 198, оп. 1, спр. 2; 1786: ф. 207, оп. 1,
спр. 96; 1787: ф. 198, оп. 1, спр. 7

1. Херсонська губернія
2. Херсонсько-Одеська єпархія
3. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, м-ко Станіслав Херсонського повіту
Станіславської волості
4. сс. Олександрівка, Широка Балка
5. Народження: 1902: ф. 137, оп. 17, спр. 10; 1903-1904: ф. 137, оп. 17, спр. 11; 1905-
1906: ф. 137, оп. 17, спр. 12; 1908-1909: ф. 137, оп. 17, спр. 13; 1910: ф. 137, оп. 17,
спр. 16; 1911-1912: ф. 137, оп. 17, спр. 14; 1914, 1916: ф. 137, оп. 17, спр. 15
6. Шлюб: 1902: ф. 137, оп. 17, спр. 10; 1903-1904: ф. 137, оп. 17, спр. 11; 1906:
ф.137, оп. 17, спр. 12; 1908-1909: ф. 137, оп. 17, спр. 13; 1910: ф. 137, оп. 17, спр. 16; 1911-
1912: ф. 137, оп. 17, спр. 14; 1914, 1916: ф. 137, оп. 17, спр. 15
8. Смерть: 1902: ф. 137, оп. 17, спр. 10; 1903-1904: ф. 137, оп. 17, спр. 11; 1906:
ф.137, оп. 17, спр. 12; 1908-1909: ф. 137, оп. 17, спр. 13; 1910: ф. 137, оп. 17, спр. 16; 1911-
1912: ф. 137, оп. 17, спр. 14; 1914, 1916: ф. 137, оп. 17, спр. 15
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Відповісти

Повернутись до “Літера С”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 14 гостей