Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Сали, село, Черняхівський район, Житомирська область

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 7
З нами з: 08 травня 2017, 19:54
Звідки: Житомир
Подякував (-ла): 1 раз.
Подякували: 11 раз.
Стать: Жінка

Сали, село, Черняхівський район, Житомирська область

Повідомлення Oksana » 19 грудня 2017, 18:02

с. Сали розташоване в північній частині Черняхівського району Житомирської області. Площа населеного пункту становить - 200 га. В селі проживає 368 чоловік, нараховується 160 дворів.
Село Сали засноване у 1617 році. Багата земля наша історією. В далеку давнину територія села була покрита лісом. Перші поселення були при розправі княгині Ольги. Жителі Коростеня втікаючи від розправи княгині Ольги поселялися в лісах біля річок. Так понад берегом річки Тростяниця виникли перші поселення людей.
Існує дві легенди щодо походження назви села. Одна сповіщає, що Сали похідне від слова «сало» . В давнину, коли були напади татар, люди ховали продукти в дуплах старих дерев . Один чоловік сховавшись у дуплі старого дерева знайшов там сало і довгий час просидів там харчуючись тільки салом. Люди розповідаючи про це один одному говорили: «це з того поселення, де в дуплах ховають сало», спочатку називали поселення салом, а потім стали називати Сали.
Інша версія - в селі проживали в основному люди з прізвищем Салюк. Це і лягло в основу назви нашего села.
Територією Салів тече річка Тростяниця, яка бере початок в с.Крученець і впадає в річку Ірша, поблизу Чопович. На базі Тростяниці є два ставки. З корисних копалин є червона і біла глина, камінь лабродарит, граніт.
Архітектурною пам'яткою є стара школа, побудована в 1896 році паном Муравйовим. Тепер у ній розташовано церкву. Наша земля багата природними джерелами. По всьому периметру річки Тростяниця, яка протікає по центру села і розділяє його на дві вулиці, б'ють відкриті природні джерела. їх близько десяти.
В дореволюційний період багато сімей жили окремо по полях. Про це говорять нам урочища „Омельки,, тут жила сім'я Омельків, урочище «Бовкунові» жила сім'я Бовкунів.
В 1928 році на території села розпочалась колективізація. Утворилися колгоспи. В 1932 році село, як і вся Україна зазнало великого голоду, від якого померло багато односельчан.
До 1940 року на території села було два господарства. Одне мало назву «Заможник», а потім його перейменували в «Незаможник», потім КСП. ім Чапаева. Керівниками в різні роки були Циган та Ляховець. Друге господарство очолив Фурманюк Віктор Павлович називалося воно „Більшовик,,.
Працювали наші земляки на землі і в період 1941-1945 років. Керував господарством і людьми староста, призначений німцями. Це був Забродський Уліан. В 1943 році село було по-вністю спалене фашистами. Адже на території села проходила лінія оборони. Захищаючи село загинуло 125 воїнів різних національностей. 50 із них відомі і поховані в братських могилах на території села.
Захищаючи Вітчизну від фашизму загинуло 95 жителів села.
В післявоєнні роки село стало відбудовуватися. В 1945 році господарство очолював Гаращук Федір, з 1947-1948 p.p. Стешук Зоть .В 1963 році господарство очолив Валіваха Юрій Іванович. В цей період відбулося інтенсивне будівництво. Село стало відбудовуватися. На зміну старих солом'яних хат виростали добротні свіжі оселі. Було побудовано багато тваринницьких приміщень, ремонтних майстерень. Головною будовою був міст через річку Тростяниця. Адже раніше через річку Тростяниця можна було перебратися на «капроновій кладці», так називали люди кладку зроблену зі стальних тросів довжиною майже 100 метрів. В 1986 році господарство очолив Жидецький Леонід Миколайович. За його допомогою було побудовано в селі Будинок культури, який став окрасою села, а також асфальтовано дорогу по вулиці Московській.
Видатними земляками нашого села є ветерани Великої Вітчизняної війни. На сьогоднішній день їх залишилося лише три. Ось їх імена:
1. Костюченко Станіслав Семенович -1923 р. н:
2. Шевчук Яків Андрійович -1920 р.н,
3. Литвинчук Микола Купріянович -1925 р.н.
Ще 38 ветеранів Великої Вітчизняної війни не дожили до сьогоднішнього дня і назавжди залишаться в пам'яті наших односельчан. Село пишається талановитими своїми земляками народними майстрами. Це родина Дяченків , що виготовляють вироби з лози , соломи, дерева Це корзини, шляпи, вікна, двері. Чайківський Микола Ульянович, Яревський Андрій Васильович, Дем'янчук Володимир Пилипович , Шевчук Віталій Андрійович руками яких було збудовано багато жилих будинків в селі.
На даний час на території села знаходиться господарство СТОВ Мічуріна, яке занепадає. Працює магазин, ЗОШ І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.
На території села Сали знаходиться державна установа - сільська рада до якої входять чотири населені пункти: с. Сали , с. Росівка, с. Осівка, с. Нові Сали.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл
Бондарчук,Гринчук,Сивченко,Бахур(Грушки),Виговські,Зозуля,Бондарчук, Поліщук(Глибочиця),Зозуля,
Капеліст(Левків),Котенко,Кирик,Забродські(Вільськ),Забродські(Синявка),Ні(е)дзельські(Нова Ушиця), Крупіцькі,Бе(і)ніцькі(Стара Ушиця),Вознюк,Опанасюк,Чернюк,Грицанюк,Демчук,Тертенюк,Мешко,Бондарчук,
Колесник, Солоденко (Селець), Тертенюк, Мешко(Сали)

Аватар користувача
 
Повідомлень: 2924
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 1745 раз.
Подякували: 630 раз.
Стать: Жінка

Re: Сали, село, Черняхівський район, Житомирська область

Повідомлення АннА » 12 лютого 2018, 16:50

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
САЛИ— село, центр сільської Ради, розташоване на річці Тростянці, за 25 км від районного центру та за 12 км від залізничної станції Турченка. Дворів—165, населення — 493 чоловіка.

Сільраді підпорядковані села Нові Сали, Осівка, Росівка.

В селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. Мічуріна, за яким закріплено 1,7 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,3 тис. га орної землі. Напрям господарства льонарсько-картоплярський з розвинутим хмелярством та м’ясо-молочним тваринництвом. Діє млин.

За успіхи в праці 39 колгоспників нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу.

В селі є восьмирічна школа, де 10 учителів навчають 142 учні, клуб, дві бібліотеки з книжковим фондом 12 тис. книжок, медпункт, сільмаг.

Парторганізація села об’єднує 20 комуністів, дві комсомольські — 65 членів ВЛКСМ.

Село відоме з першої половини XVII ст.

Радянську владу встановлено в січні 1918 року.

130 жителів села брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 78 загинули, 90 нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу.

На честь загиблих воїнів-визволителів села від фашистської окупації на братській могилі встановлено обеліск Слави.
Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера С

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot], ukrgenealogy