Товсте, смт, Заліщицький р-н, Тернопільська обл, Україна

Відповісти

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Товсте, смт, Заліщицький р-н, Тернопільська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З другої теми
Barcha писав: Szczepanik Micheline birth 10 juillet 1895 in Tluste -> Tovste is in the Ternopilska Oblast
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Товсте, смт, Заліщицький р-н, Тернопільська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З вікіпедії
Зображення
То́всте — селище міського типу Заліщицького району Тернопільської області, розташоване на західному Поділлі, над річкою Тупою. Населення — 5000 меш. (1970 р.), 3460 меш. (2001 р.), 3453 мешканці (2007 р.).
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Товсте, смт, Заліщицький р-н, Тернопільська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Товсте — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване у південній частині Волино-Подільської височини, на річці Тупі (Дуплі), за 24 км від районного центру. Залізнична станція на лінії Тернопіль—Чернівці. Населення — 5085 чоловік. Селищній Раді підпорядковане село Головчинці.

Як свідчать археологічні знахідки, на території селища люди селилися з давніх часів. Поблизу нього виявлено поселення доби неоліту, знайдено римський глиняний світильник та глиняні писанки періоду Київської Русі.

Перша письмова згадка про Товсте (Тлусте) датується 1449 роком. У той час воно входило до складу Червоногородського повіту Подільського воєводства. Розміщене на важливому торговому шляху, що з’єднував Львів з Волощиною, поселення вже тоді було значним торговельним центром Західного Поділля. Сюди з’їжджалися купці з найвіддаленіших міст, тут осідали ремісники, які займалися ковальським, гончарним і столярним промислами. У 1548 році Товстому надано статус містечка й магдебурзьке право. В 1571 році Товсте одержало право на проведення двох ярмарків на рік та щотижневих торгів. Це сприяло дальшому розвиткові ремесла, пожвавленню торгівлі. Власник містечка Ходоровський збував продукцію з свого маєтку на ярмарках у Товстому, в сусідніх містечках і навіть у Львові, куди возили солону рибу, мед та інші продукти. Наприкінці XVI ст. феодал на свої дедалі зростаючі прибутки звів замок і костьол. Замок мав боронити його володіння від нападів зовнішніх ворогів, а також селян і міщан, які виступали проти посилення соціального й національного гноблення, насадження католицизму. На початку XVII ст. тяглові селяни з лану відробляли на тиждень до п’яти днів панщини; городники, що не мали польової землі,— один день пішої панщини, а їх жінки — 6 днів т. зв. додаткової панщини у жнива або на прополці городів. Крім того, пан здирав з селян та з міщан грошовий і натуральний оброки. Великого лиха населенню Товстого завдавали шляхетські війська, які зупинялися тут на постій. Вони грабували мешканців, забирали в них коней, фураж, продовольство. У 1612 році, наприклад, жителі містечка кілька разів скаржилися на безчинства офіцерів і солдатів.
У роки визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетських гнобителів (1648—1654 рр.) антифеодальні виступи місцевого населення набрали широкого розмаху. В той період Товсте було одним з семи основних повстанських центрів на Галицькому Поділлі. Міщани й селяни нападали на панські маєтки, костьоли, розправлялися з польською шляхтою, католицьким духовенством. У 1648 році вони разом з жителями сусідніх сіл Лисівців і Головчинців зруйнували замок Даниловича в Червоногороді. Польські війська жорстоко розправилися з повстанцями, майже повністю зруйнували містечко. Протягом 1648—1649 рр. тут було знищено 195 будинків.

Влітку 1672 року польське військо зазнало поразки від армії султана Магомета IV й мусило залишити Поділля. Того ж року турки захопили й Товсте, яке перебувало під їхньою владою до 1683 року. За цей час вони пограбували містечко, забрали в полон і продали в рабство багато чоловіків, жінок і дітей. Після турецького спустошення містечко не один десяток років ледве животіло. Лише з 1701 року, коли йому було надано привілей на проведення чотирьох ярмарків на рік, його господарство поступово почало відроджуватися. Феодал негайно збільшив побори, примушував селян відбувати тяжку панщину. З метою ополячення і покатоличення українців у Товстому 1717 року було засновано римсько-католицьку парафію. Протест жителів проти феодального гніту й релігійних утисків не раз переростав у збройні виступи. Так, 31 травня 1734 року на околиці Товстого, в селі Головчинцях, спалахнуло повстання, яке очолив опришок Андрій Пушок. Проте виступ селян було придушено, а їхнього ватажка кинуто до в’язниці.

В 1772 році Товсте підпало під владу Австрійської держави. В адміністративному відношенні воно входило до Чортківського округу. У 1787 році в Товстому налічувалося 182 будинки, 6 винокурень. Селянська громада користувалася 3210 моргами поля, 56 — лук і городів та 8 моргами пасовищ. У містечку було 12 парових господарств, 46 поєдинкових, 67 піших, 7 халупників. Розширюючи свій фільварок, який мав 1060 моргів земельних угідь, феодал забирав у селян орну землю. Вже 1789 року у них лишилося тільки 3074 морги поля. Парові селяни користувалися наділами в 17 моргів, поєдинкові — у 8, піші — 4 морги. Перша категорія селян відробляла щороку по 124 дні панщини, друга — 72, третя — 52. Крім того, вони повинні були сплачувати чималі гроші за випас своєї худоби на панському пасовиську, давати данину натурою, бджільну десятину тощо. За даними 1820 року, панщинні повинності селян Товстого обчислювалися в 1697 золотих ринських 29 крейцерів. На користь фільварку селяни давали 230 голів птиці, близько 600 яєць, виробляли з панського прядива 1188 мітків пряжі.

Протягом першої половини XIX ст. панщина й повинності значно збільшилися. 1846 року паротяглі вже відробляли по 133 дні на рік, поєдинкові по 81 дню. Лише для піших і халупників розмір панщини лишився без змін. Для всіх категорій селян зросли й грошові податки. На знак протесту проти наступу феодала в серпні 1838 року селяни відмовилися виконувати панщину. Австрійський уряд кинув проти «бунтівників» військовий загін, який придушив цей виступ. Багатьох жителів Товстого було покарано киями.

Наляканий революцією 1848—1849 рр., зростанням народного визвольного руху в Галичині та інших частинах імперії, австрійський уряд змушений був скасувати кріпацтво. Селяни мали компенсувати феодалові вартість панщини та інших повинностей. На один морг землі платежі в Товстому становили 12 флоринів, а на одне селянське господарство — в середньому 124 флорини. Ці величезні суми колишні кріпаки мали виплатити через банк, починаючи з 1 листопада 1855 року по 1868 рік включно.

У пореформений період селяни, які були переважно безтяглові, поневірялися в злиднях на мізерних клаптиках землі. У 1861 році в Товстому налічувалося 144 селянські господарства, з яких тільки 4 мали по парі коней, 32 — по одному коню, 65 господарств належали до розряду піших, 43 — халупників і городників. 1880 року в містечку проживало 3199 чоловік; у власності селян було 1203 морги орної землі, 99 моргів лук і городів. Більшість безземельних і малоземельних селян мусила наймитувати у пана. Жили наймити в жахливих умовах: у холодних і сирих дворових приміщеннях тулилося 78 чоловік. У містечку поширювалися пошесті, боротися з якими один приватний лікар та 2 акушерки були безсилі. В занедбаному стані перебувала освіта, бо пануючі класи Австрії не були зацікавлені в поширенні письменності серед українських трудящих. Протягом 35 років, з 1818 по 1853 рік, товстенська громада вела листування з Чортківським окружним управлінням про виділення коштів на утримання однокласної школи. 1880 року її було перетворено на двокласну. Через школу австрійський уряд і місцеві власті проводили політику ополячення українського населення. Всупереч утискам, жителі Товстого зберігали свою рідну мову, традиції національного народного мистецтва. Наприкінці XIX ст. в містечку жив і працював народний умілець гончар Я. Прикарський. У 1906 році тут діяв цех художнього розпису гончарних виробів.

Найбідніше населення Товстого з захопленням стежило за розгортанням революційної боротьби робітничого класу й селянства Росії, за подіями революції 1905— 1907 рр. Чималий вплив на трудящих містечка справила революційна агітація російських солдатів-більшовиків у роки першої світової війни. Російські військові частини перебували тут з серпня 1914 до червня 1915 року та з червня 1916 до липня 1917 року. Від солдатів населення дізналося про Лютневу буржуазно-демократичну революцію, а вже після відступу російських військ, у листопаді — про Велику Жовтневу соціалістичну революцію.

З розпадом імперії Габсбургів владу в Східній Галичині захопила українська буржуазія, яка проголосила т. зв. Західноукраїнську народну республіку. Трудящі не визнавали «уряду» ЗУНР, рішуче протестували проти його антинародної політики, виступали на захист Радянської Росії, проти угоди «уряду» ЗУНР з Антантою і польським командуванням. 10 липня 1919 року містечко захопили війська буржуазно-поміщицької Польщі. У жителів Товстого окупаційні власті відбирали збіжжя та інші продукти харчування. Посилився голод, спалахнула епідемія висипного тифу, яка з кожним днем набирала дедалі більшого розмаху.

З великою надією трудящі Товстого звертали свої погляди до Країни Рад. 28 липня 1920 року частини 41-ї стрілецької дивізії Червоної Армії вступили в Товсте. Населення зустріло їх з щирою радістю. Влада перейшла, до ревкому. Трудящі маси вітали утворення Галревкому, його декрети про встановлення в Східній Галичині Радянської влади, конфіскацію поміщицької й церковної землі, відокремлення школи від церкви та ін. Селяни приступили до збирання врожаю на поміщицьких землях, допомагали Червоній Армії продовольством і фуражем. Ревком проводив підготовку до наділення землею безземельних і малоземельних селян, до перебудови життя на соціалістичних засадах. Але 21 вересня 1920 року соціалістичне будівництво було перерване окупацією містечка військами буржуазно-поміщицької Польщі.

19 років польські власті, поміщики й куркулі жорстоко гнобили й визискували трудяще населення. В 20-х роках у Товстому кращі землі перейшли до польських осадників, які оселялися в самому містечку та на околицях. У той же час переважна більшість селянських родин мала по 1,5—2 морги та ще й кількома клаптями, розкиданими далеко один від одного. Користуючись безвихідним становищем безземельних і малоземельних селян, поміщик і осадники жорстоко експлуатували бідняків, платили їм за 12—14-годинний робочий день по 40—50 грошів, а в роки кризи 1929—1933 рр. ввели натуральну оплату і, по суті, відновили панщину. За надання убогого житла, 1/3 га землі та права випасу корови селянська сім’я мусила відробляти на їхніх ланах 50—60 днів на рік.

Протягом усього часу окупації не припинялася боротьба трудящих за соціальне і національне визволення, за возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною. На чолі цієї боротьби стояли комуністи. З 1929 року в Товстому діяв районний підпільний комітет КПЗУ. Комуністи, використовуючи легальні організації, проводили активну роботу серед мас; поширювали марксистську літературу, революційні листівки, нелегальну комуністичну газету «Політичний в’язень» та інші видання. Так, у лютому 1932 року з Ягільниці Чортківського повіту на адресу товстенської бібліотеки товариства «Народна школа» було надіслано книги революційного змісту, які потай читали її відвідувачі. Довідавшись про це, поліція закрила бібліотеку. 17 березня 1934 року в містечку були розповсюджені листівки із закликом до страйку, а в ніч на 8 вересня 1935 року на вулицях розкидано 368 листівок, виданих КПЗУ, в яких закликалося бойкотувати вибори до місцевих органів буржуазної влади. Члени КПЗУ знайомили селян, ремісників, сільськогосподарських робітників з життям трудящих СРСР та його складової частини УРСР, вселяли в них віру, що прийде час визволення і тим швидше, чим рішучіше вони вестимуть боротьбу проти поневолювачів. У 1936 році комуністи очолили великий страйк сільськогосподарських робітників, що стався в поміщицькому фільварку в с. Рожанівці (околиця Товстого). Власті придушили цей виступ з допомогою поліції і війська.

За часів панування буржуазно-поміщицької Польщі, яка перетворила Східну Галичину на свою колонію, в економічному житті Товстого панував застій. У 20-х — 30-х роках тут діяли лише цегельня, каменоломня, що були невеликими підприємствами, і 4 млини; працювали 29 ремісників: бляхарів, колісників, ткачів, шевців, столярів тощо. Проте вони не тільки не розширювали виробництво, а, навпаки, згортали його, бо не могли конкурувати з фабричною промисловістю.

Більшість селян, ремісників і особливо наймити й робітники жили в жахливих злиднях. Ніхто не дбав про їхній побут, медичне обслуговування, освіту. 1927 року в Товстому було два приватні лікарі, 2 акушерки, але їхніми послугами могло користуватися переважно заможне населення. В містечку була лише одна школа, де кількість учнів рік у рік зменшувалася. Так, у 1925/1926 навчальному році школу відвідувало 446 дітей, а наприкінці 30-х років — усього 1213. Навчання в ній провадилося польською мовою, за винятком «закону божого». Половина жителів не вміла ні читати, ні писати. Українське населення виступало проти політики національного гноблення, здійснюваної польським буржуазним урядом, відстоювало свою національну культуру, зберігало рідну мову.

Трудящі не втрачали віру в краще майбутнє. І воно прийшло 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія перейшла Збруч. Немов рідних братів зустріли товстенці воїнів-визволителів. З перших днів визволення щойно створений селянський комітет розгорнув підготовку до конфіскації поміщицької землі, подбав про забезпечення селян і робітників продовольством та необхідними промисловими товарами. Під час виборів депутатів до Народних Зборів Західної України трудящі Товстенського виборчого округу послали туди своїх представників.

У січні 1940 року Товсте, яке було віднесено до категорії селищ міського типу, стало районним центром (до 1962 р.). Того ж року трудящі селяни Товстенського району одержали 3749 га землі, відібраної в поміщиків і церкви, 975 коней, 730 голів великої рогатої худоби та багато сільськогосподарського інвентаря. Радянська держава забезпечила бідняків посівним матеріалом. Створена в 1940 році машинно-тракторна станція одержувала трактори з Харкова, Сталінграда, з інших міст — сівалки, культиватори. Почали створюватися перші колективні господарства. Навесні 1941 року в Товстому організовано колгосп ім. Шевченка.

Партійні і радянські органи дбали про розвиток місцевої промисловості. У 1940 році в селищі почали діяти промисловий і харчовий комбінати, млин. Розгорталася державна торгівля. Радянська держава подала значну допомогу трудящим Товстого кадрами інтелігенції. Сюди із східних областей України були направлені на роботу 7 учителів, 3 лікарі, партійні і радянські працівники. В селищі відкрилися районна лікарня, поліклініка, жіноча і дитяча консультації, в яких населенню безкоштовно подавалася медична допомога. В 1940 році створено середню школу з рідною мовою навчання. Організовано також гуртки й класи ліквідації неписьменності та малописьменності. Трудящі потягнулися до знань, до культури. Відкрито клуби, при них працювали гуртки художньої самодіяльності; в їхньому репертуарі були радянські п’єси, народні й революційні пісні. Організовувалися вечори відпочинку, на яких читалися лекції, обговорювалися художні твори, демонструвалися кінофільми.

Докорінні соціально-економічні і культурні перетворення, здійснювані Радянською владою, були перервані нападом на СРСР гітлерівської Німеччини. 7 липня 1941 року німецько-фашистські війська окупували Товсте. Почався жорстокий терор. У селищі та його околицях гітлерівці закатували близько 5 тис. мирних жителів — місцевих, а також з Чорткова, Заліщиків, Коломиї та Городенки. У цих кривавих злочинах фашистам допомагали мерзенні запроданці — українські буржуазні націоналісти. Фашистські загарбники з допомогою націоналістичних пособників вивезли з Товстенського району на каторжні роботи до Німеччини близько 2,5 тис. юнаків і дівчат; розграбували 16 колгоспів, МТС, 1214 селянських господарств; відступаючи, окупанти зруйнували й спалили 1688 будинків. Звірствам ворогів жителі Товстого протиставили непохитну віру в перемогу й торжество радянського народу. Незважаючи на смертельну небезпеку, вони допомагали партизанам з’єднання С. А. Ковпака, що у вересні 1943 року, повертаючись з Карпатського рейду, проходили околицями селища.

24 березня 1944 року радянські війська вибили ворога з Товстого, але бої тривали ще 20 днів. Остаточно його було визволено 13 квітня. Свято бережуть жителі пам’ять про мужніх радянських воїнів, що віддали своє життя за їхню свободу й щастя: росіян А. І. Соколова, І. П. Судакова, Н. А. Белова, І. В. Орлова, українців В. І. Савченка, М. Н. Семенчука, В. Д. Ковальчука, білоруса О. А. Громовича та інших, яких поховано в селищі. Сотні мешканців Товстого захищали соціалістичну Вітчизну від німецько-фашистських загарбників. Тільки після визволення селища 530 чоловіків влилися до лав Червоної Армії. Понад 100 жителів загинуло на фронтах Великої Вітчизняної війни, 435 — за бойові заслуги нагороджені орденами й медалями. Звитяжним шляхом від Волги до Берліна пройшли два сини М. М. Кошеля — Петро та Степан. Три довгі роки окупації батьки не мали про них жодної звістки, а наприкінці липня 1944 року одержали від Степана листа, в якому той повідомляв, що його удостоєно звання Героя Радянського Союзу. В поданні командування 248-го армійського мото-інженерного батальйону від 22 жовтня 1943 року про подвиг С. М. Кошеля говорилося: В ніч з 29 на 30 вересня 1943 року, незважаючи на шквальний вогонь противника, старший сержант С. М. Кошель першим висадив на правий берег Дніпра десантну групу. Виявляючи мужність і безстрашність, він запалював на подвиг десантників, які вступили у нерівний бій з переважаючими силами ворога і успішно прикривали висадку основного десанту. За хоробрість, виявлену в боях, був нагороджений і Петро Кошель.

Одразу ж після визволення Товстого трудящі приступили до відродження зруйнованого ворогом господарства. Робітники, селяни, інтелігенція, учні місцевої школи розчищали від завалів вулиці, відбудовували зруйновані будівлі, радянські бійці виявляли й знешкоджували міни, щоб можна було відновити роботу промислових підприємств, приступити до обробітку землі. Уже наприкінці 1944 року випустили першу продукцію шевський, кравецький та меблевий цехи промкомбінату, знову почали працювати харчокомбінат, паровий млин, залізнична станція. Одночасно йшла підготовка до нового навчального року — в тимчасових майстернях виготовлялися парти, столи, класні дошки. Дорослим допомагали школярі. 1 вересня 1944 року перед дітьми відчинилися двері середньої школи.

По закінченні війни відбудова селища пішла швидкими темпами. Лише протягом 1946—1949 рр. держава асигнувала на це 219 тис. крб. Радянська влада подбала про сім’ї фронтовиків, допомагала дітям-сиротам. У 1946 році дітям, батьки яких загинули, було виплачено 14 850 крб. державної допомоги, видано одяг, 240 пар взуття. Інвалідам та сім’ям загиблих воїнів тільки в 1949 році сплачено 725,4 тис. карбованців. Успішно відроджувалося сільське господарство. 1947 року відновила діяльність артіль ім. Шевченка. Одночасно організовано ще один колгосп — ім. Чапаева. У 1949 році в них створено партійні організації, які відіграли важливу роль у боротьбі за становлення і зміцнення колективних господарств. Машинно-тракторна станція, яка відновила роботу в 1944 році, одержувала машини з Сибіру, Уралу, Ростова-на-Дону, що дало змогу механізувати найбільш трудомісткі процеси в рослинництві.
Навчальний тракторний парк Товстенської середньої школи. 1971 р.

Навчальний тракторний парк Товстенської середньої школи. 1971 р.

Відбудова народного господарства відбувалася в дуже складній обстановці: банди українських буржуазних націоналістів тероризували населення. У боротьбі проти них загинуло близько 50 партійних і радянських працівників: секретар райкому партії Й. М. Лучший, нарсуддя І. Й. Цимбаленко, начальник . міліції майор І. М. Слепцов, секретар райкому комсомолу Д. Дячук та інші. 70 жителів селища вступили до загонів самооборони, які допомагали органам Радянської влади знешкоджувати банди націоналістів. Народ змів з свого шляху цих фашистських поплічників і пішов далі шляхом соціалістичного розвитку.

В післявоєнний час у селищі розгорнулося велике промислове будівництво. Стали до ладу хлібо- і маслозавод, цегельний і гіпсовий заводи, міжколгоспна будівельна організація, бурякоприймальний та хлібоприймальний пункти, ковбасний цех сільського споживчого товариства, електропідстанція, шосейно-експлуатаційна дільниця. Швидко зростав обсяг промислового виробництва на Товстенському промкомбінаті. З 1951 по 1961 рік валова продукція підприємства збільшилася в 7 разів. 1963 року на базі промкомбінату створено завод металовиробів, який виріс у найбільше підприємство селища. В 1972 році на ньому працювало понад 300 робітників. Підприємство випускає металеві та пластмасові вироби, водопровідні труби, термоси, поліетиленову плівку тощо. Вироби заводу надходять у різні кінці нашої країни. Чимало робітників, опанувавши новітню техніку, добиваються високих показників у роботі. На честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 12 передовиків, новаторів виробництва завоювали почесне звання ударника комуністичної праці.

Міжколгоспна будівельна організація, створена 1957 року, обслуговує 14 колгоспів. Тут зайнято понад 250 чоловік. У першому та другому році дев’ятої п’ятирічки «Міжколгоспбуд» виконав робіт на 985 тис. крб. З 1963 року працює відділення «Сільгосптехніки», яке спеціалізується на ремонті бурякозбиральних комбайнів. У ньому зайнято понад 150 робітників. У 1970 році побудовано нове добре обладнане приміщення майстерень. Значно збільшився обсяг і якість ремонтних робіт, знизилася їхня собівартість.

Ідучи назустріч п’ятдесятирічному ювілею Союзу РСР, колективи промислових підприємств Товстого успішно виконали зобов’язання, взяті на честь свята всіх братніх народів. Так, робітники та інженерно-технічний персонал заводу металовиробів виконали план другого року дев’ятої п’ятирічки на 111,4 проц., дали народному господарству продукції на 2,5 млн. крб. Серед правофлангових п’ятирічки — слюсар інструментального цеху, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора П. К. Образцов, робітник пластмасового цеху В. С. Слободян та інші.

Поряд з промисловим успішно розвивається сільськогосподарське виробництво. В 1950 році після об’єднання товстенських артілей створено колгосп ім. Чапаева. Укрупнення господарства сприяло зміцненню кадрів, підвищенню культури землеробства. Якщо до об’єднання врожайність зернових культур становила в середньому 12,8 цнт, то вже наступного року вона виросла в півтора раза. Вдвоє підвищилася продуктивність тваринництва. За три роки (1950—1953) прибутки колгоспу зросли в 2,5 раза. У 1958 році до нього приєдналася Головчинська артіль ім. Калініна. За укрупненим колгоспом держава закріпила 2,7 тис. га земельних угідь, у т. ч. 2,5 тис. га орної землі. Це багатогалузеве високомеханізоване господарство, основний напрям якого — вирощування технічних (цукрові буряки, тютюн) і зернових культур. Тваринництво — м’ясо-молочного напряму. Протягом восьмої п’ятирічки колгосп щороку виробляв на 100 га угідь пересічно по 400 цнт молока й 98 цнт м’яса. Середньорічна врожайність зернових становила 26 цнт з га, цукрових буряків — 406 цнт, тютюну — 16,4 цнт. У першому та другому роках дев’ятої п’ятирічки зібрано в середньому по 29,2 цнт зернових, у т. ч. 35,4 цнт пшениці, по 452 цнт цукрових буряків. Тваринники значно підвищили виробництво молока, м’яса, яєць. 1972 року грошові прибутки колгоспу зросли до 1444 тис. карбованців.

Важливу роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспу відіграє первинна партійна організація. За рахунок передовиків її чисельність зросла з 8 чоловік у 1962 році до 28 у 1972 році. Комуністи самовіддано працюють на всіх ділянках колгоспного виробництва, особистим прикладом, палким словом мобілізують трудящих на виконання народногосподарських планів. Зразок високопродуктивної праці показує пташниця комуністка П. Й. Соляр. У другому році дев’ятої п’ятирічки від кожної з трьох тисяч курок-несучок вона отримала по 180 яєць. Передову виробничницю у 1971 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. В ногу з комуністами йдуть комсомольці колгоспу. Ланка, яку очолює комсомолка С. А. Швед, виростила й зібрала в 1972 році по 548 цнт цукрових буряків з кожного га посіву. За самовіддану працю С. А. Швед відзначено орденом Трудового Червоного Прапора. За трудові успіхи 42 колгоспників нагороджено орденами й медалями. 70 чоловік одержали ювілейну медаль «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна».

14 первинних партійних організацій селища, які в 1972 році налічували в своїх рядах 189 комуністів, повсякденно дбають про зростання промислового й сільськогосподарського виробництва, підвищення добробуту трудящих, проводять в масах велику політико-виховну роботу. За плідну діяльність агітколективу колгоспної парт-організації керівникові її М. Г. Золотому присвоєно звання заслуженого працівника культури УРСР. Бойовими помічниками партійних організацій виступають 795 членів ВЛКСМ, об’єднаних у 12 первинних комсомольських організаціях. Провідна роль в житті Товстого належить також селищній Раді. До її складу обрано 63 депутати з числа передових робітників, колгоспників, представників інтелігенції.

Завдяки піклуванню парторганізацій та селищної Ради Товсте перетворилося на красиве і впорядковане селище. Протягом восьмої п’ятирічки на його благоустрій було витрачено понад 120 тис. крб., а 1972 року з бюджету Ради, що становив 121 тис. крб., на це асигновано 39 тис. Лише протягом 1968—1972 рр. за рахунок державних коштів здано в експлуатацію 1157 кв. метрів житлової площі. Широкого розмаху набрало індивідуальне житлове будівництво: за останні дванадцять років побудовано понад 240 добротних осель. Виникли нові вулиці — 40 років Жовтня, Шкільна, Олега Кошового, Лесі Українки, Сонячна. Невпізнанно змінилася центральна частина селища. Тут виросли будівлі професійно-технічного училища № 9, середньої школи, дільничної лікарні, універмагу, магазину культтоварів, будинку піонерів, дитячого садка та інші. Силами жителів закладено парк. У 1954 році урочисто відкрито пам’ятник В. І. Леніну. Того ж року на відзнаку 300-річчя возз’єднання України з Росією встановлено пам’ятник Богдану Хмельницькому. Споруджено також два пам’ятники загиблим у боротьбі проти українських буржуазних націоналістів. У 10-у річницю перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною в сквері встановлено пам’ятник полеглим воїнам-визволителям.
Ансамбль сопілкарів, смт Товсте. 1972 р.

Ансамбль сопілкарів, смт Товсте. 1972 р.

За роки Радянської влади в Товстому виросли нові люди — освічені, культурні, добробут яких дедалі зростає. Як страшний сон, згадують старожили безпросвітне жебрацьке існування за панування буржуазно-поміщицької Польщі. Хіба міг простий трудівник мріяти в ті часи про такі речі, як власна машина, фабричні меблі. А нині товстенці мають 28 легкових автомобілів, 95 мотоциклів, придбаних на трудові заощадження. В більшості будинків є газові плити, холодильники, сучасні гарні та зручні меблі. Над багатьма оселями виструнчилися телевізійні антени.

Жителі селища користуються безплатною медичною допомогою. Персонал районної дільничної лікарні на 100 ліжок складається з 100 медичних працівників, які провадять велику лікувальну та профілактичну роботу. В недалекому майбутньому розпочнеться широке використання джерел мінеральних вод, виявлених на території селища. За висновками Всесоюзного інституту курортології їх можна застосовувати для лікування шлунку, нирок, печінки та при порушенні обміну речовин. На західній околиці Товстого є торфосірководнева грязь, яку використовують для лікування захворювань нервової системи, кінцівок тощо.

У післявоєнний час величезних успіхів досягнуто в галузі освіти й культури. Починаючи з 1947 року, Товстенську середню школу, яка є однією з кращих в районі, закінчило близько 1,3 тис. учнів. Майже третина з них здобула вищу та середню спеціальну освіту. Це уродженці Товстого й навколишніх сіл, батьки яких до возз’єднання були позбавлені можливості мати навіть початкову освіту. В 1972/73 навчальному році в школі налічувалося 911 учнів, працювало 74 вчителі. З кожним роком міцніє навчально-матеріальна база Товстенської середньої школи. У 1957 році учні одержали від Батьківщини чудовий подарунок — триповерховий навчальний корпус. Невдовзі було споруджено другий корпус на 300 учнівських місць. Обладнано спортивний комплекс, стрілецький тир, гуртожиток на 80 місць, їдальню, актовий зал на 350 місць, бібліотеку з книжковим фондом близько десяти тис. примірників. Школа має свій радіовузол. Для навчальних цілей придбано шість тракторів, магнітофони, телевізори, закуплено десять електронних екзаменаторів.

Школа прищеплює дітям любов до землі, до професії хлібороба, виховує з них палких патріотів соціалістичної Вітчизни. 280 старшокласників набувають професію тракториста; добре працює учнівська виробнича бригада. В школі влаштовуються тижні дружби союзних республік, ленінські уроки. Створено клуб інтернаціональної дружби, відкрито музей бойової і трудової слави, працює загін червоних слідопитів, який розшукав і вписав у літопис бойової слави нашого народу не один десяток прізвищ раніше невідомих героїв. Червоні слідопити листуються з 46 сім’ями загиблих воїнів, піонери — з Героями Радянського Союзу М. А. Єгоровим і М. В. Кантарія, які підняли червоний прапор над рейхстагом. Учні місцевої школи часто зустрічаються з Героєм Радянського Союзу земляком С. М. Кошелем, з А. Є. Савченком і Г. Ф. Чулимом — офіцерами 876-го стрілецького полку, який визволяв Товсте. Робітничій молоді селища створено всі умови для навчання без відриву від виробництва. Вечірню школу відвідує 250 чоловік. Справжньою кузнею висококваліфікованих кадрів для колгоспних ланів стало училище механізації сільського господарства, відкрите 1963 року. За час існування воно випустило 3,2 тис. механізаторів.

Мешканці Товстого міцно здружилися з книгою, журналом, газетою. Близько половини жителів є читачами двох бібліотек — для дорослих і дітей, що мають книжковий фонд у 60 тис. примірників. Населення передплачує понад вісім тисяч примірників газет і журналів.

Великого розвитку набрало в селищі самодіяльне мистецтво. При будинку культури працюють хоровий, драматичний, танцювальний гуртки. Заслуженою популярністю користується ансамбль сопілкарів, якому 1969 року присвоєно звання самодіяльного народного оркестру. В його репертуарі — українські народні пісні, пісні народів СРСР, твори радянських композиторів. Ансамбль сопілкарів виступав на Львівській і Чернівецькій телестудіях; грампластинки з записами народних пісень у виконанні талановитого колективу користуються попитом в усій країні.

Квітне під зорею Радянської влади оновлене селище Товсте. Трудящі своєю повсякденною працею успішно перетворюють в життя накреслення XXIV з’їзду КПРС, добиваються дальшого піднесення всіх галузей господарства й культури.

М. Г. ЗОЛОТИЙ, О. Я. МАЦЮК, Б. Й. МУДРИЙ
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Товсте, смт, Заліщицький р-н, Тернопільська обл, Україна

Повідомлення АннА »

ТОВСТЕ (польс. Tłuste) — с-ще міськ. типу Заліщицького р-ну Тернопільської області. Розташоване на р. Тупа (прит. Серету, бас. Дністра). Населення 3,3 тис. осіб (2011).
Перша писемна згадка 1414. Входило до Червоногродського пов. Подільського воєводства Королівства Польського. 1549 король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд II Август надав Т. статус м-ка і магдебурзьке право. Наприкінці 16 ст. зведено кам’яний замок, який надалі через напади молдов., татар. і турец. військ не раз добудовувався. Тоді Т. мало привілей на проведення 4-х ярмарків на рік і щотижневих торгів. Через Т. проходив торг. шлях з Молдови до Львова.
1648 і 1649, коли в краї перебувало військо Б.Хмельницького, у Т. відбулися виступи проти шляхти. У серпні 1655 зайняте козацько-рос. армією. За Бучацьким мирним договором 1672 опинилося під владою Османської імперії, входило до Кам’янецького ейялету. Від 1683 — знову в складі Речі Посполитої.
1772 перейшло до володінь австрійських Габсбургів (із 1867 — Австро-Угорщина), від 1783 було у складі Заліщицького округу Королівства Ґаліції і Лодомерії. 1810—1815 Т. входило до Рос. імперії (див. Тернопільський край). Міщани займалися переважно сільс. госп-вом і торгівлею. 1897 через Т. пролягла залізниця.
Під час Першої світової війни від серпня 1914 до липня 1917 окуповане рос. військами. Від листопада 1918 — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. У травні—липні 1919 в Т. перебував штаб новосформованої 14-ї бригади Української Галицької армії. У липні 1919 захоплене польс. військами. Увійшло до Заліщицького пов. Терноп. воєводства Польщі. У серпні—вересні 1920 — під більшовицькою окупацією (див. Галицька Соціалістична Радянська Республіка).
17 вересня 1939 Т. зайняте військами Червоної армії. У січні 1940 отримало статус с-ща міськ. типу, стало райцентром (було ним до січня 1962). Від 7 липня 1941 до 13 квітня 1944 окуповане гітлерівськими військами. Гітлерівці вбили в Т. і навколишніх селах практично все єврейс. населення. 1948—51 діяла підпільна друкарня Організації українських націоналістів. У 2-й пол. 20 ст. в Т. запрацювали невеликі підприємства (переважно харчової пром-сті).
Істор. споруди: палац Слонецького (19 ст.), Нар. дім (поч. 20 ст.; нині в ньому істор. нар. музей), костьол Святої Анни (1904), "нова" ратуша (1925), церква Архістратига Михаїла (1912—39).
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера Т”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 17 гостей