Холми, Корюківський район, Чернігівська область
Холмы, Корюковский район, Черниговская область
Холмы, Понорницкая сотня, Черниговский полк
Холмы, Холменская волость
Михайловская церковь
1780 - священник Андрей Иванович, священник Гавриил Михайлович
Некоторые фамилии жителей с. Холмы (1780):
Бишок
Висоцкий, Высоцкий
Ворона
Гладкий
Гутник
Демченок, Демченко
Денгуб
Дудченок, Дудченко
Дяченок, Дяченко, Дьяченко
Зимогляд
Кириченок, Кириченко
Кожедуб
Комач
Копейка
Корх
Кошма
Кравец
Кравчек
Крачак
Кубрак
Кукуюченок, Кукуюченко
Кулик
Литвин
Лобас
Лос
Максименок, Максименко
Малюк
Марченок, Марченко
Мирочник
Мисник, Мясник
Нагорний, Нагорный
Неделка
Овдеевский
Пастушенок, Пастушенко
Пацилуй
Резничонок, Резниченко
Репетун
Рудяк
Савруй
Скороход
Сотник
Стелмах
Субота
Турасенок, Турасенко
Устиненок, Устиненко
Хрипун
Хутарний, Хутарный
Щербак
Холми, смт, Корюківський район, Чернігівська область
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Холми, смт, Корюківський район, Чернігівська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Холми — селище міського типу, розташоване на правому березі річки Убеді, за 35 км від районного центру та залізничної станції Корюківка Південно-Західної залізниці. Через селище проходить автошлях Чернігів—Холми—Семенівка. Населення — 4000 чоловік. Селищній Раді підпорядковано також села Кучугури, Олешня, Ченчики.
Населений пункт засновано в середині XVI ст. Напередодні визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького він належав Каспару Борковському — «комісару й комірнику литовському», вбитому повстанцями в 1648 році. Після возз’єднання України з Росією село входило до складу Понорницької сотні Чернігівського полку. За гетьманським універсалом І. Самойловича 1672 року воно було закріплено за військовим товаришем, згодом полковником В. К. Борковським, нащадки якого володіли Холмами до 30-х років XIX століття.
Селяни займалися хліборобством. Але піщані грунти були малородючими, тому основним джерелом існування стало ремесло. Посполиті виготовляли колеса, вози, сани, різний дерев’яний посуд і продавали їх у Понорниці, Коропі, Воронежі. 1674 року на річці Убеді біля села поміщик загатив греблю й поставив млин, а також побудував рудню для виробництва заліза, наприкінці XVII ст. заснував винокурню. У 1730 році в Холмах налічувалося 58 дворів. Це були селянські й козацькі господарства. Але з часом козаки бідніли й перетворилися на кріпаків. Так, якщо в 1746 році тут ще жило 96 козаків, то на кінець XVIII ст. село повністю вважалося кріпацьким.
З ліквідацією полкового устрою Холми в 1797 році стали центром однойменної волості Сосницького повіту. 1810 року тут жило 768 чоловік, у т. ч. селян — 763 (чоловіків — 380 і жінок — 383)3. Життя їх з кожним роком погіршувалося. Якщо раніше вони відробляли на тиждень 3 дні панщини, то тепер працювали — 4—5 днів. Земля погано оброблялася, бо більш як у половини селян не було робочої худоби. Урожайність зернових становила 20—25 пудів з десятини.
Під час Вітчизняної війни 1812 року населення Холмів допомагало, чим могло, російській армії вигнати з країни наполеонівські полчища. 30 чоловіків пішло в народне ополчення, багато кріпаків були погоничами в обозі, доставляли продовольство, фураж.
Холми — селище міського типу, розташоване на правому березі річки Убеді, за 35 км від районного центру та залізничної станції Корюківка Південно-Західної залізниці. Через селище проходить автошлях Чернігів—Холми—Семенівка. Населення — 4000 чоловік. Селищній Раді підпорядковано також села Кучугури, Олешня, Ченчики.
Населений пункт засновано в середині XVI ст. Напередодні визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького він належав Каспару Борковському — «комісару й комірнику литовському», вбитому повстанцями в 1648 році. Після возз’єднання України з Росією село входило до складу Понорницької сотні Чернігівського полку. За гетьманським універсалом І. Самойловича 1672 року воно було закріплено за військовим товаришем, згодом полковником В. К. Борковським, нащадки якого володіли Холмами до 30-х років XIX століття.
Селяни займалися хліборобством. Але піщані грунти були малородючими, тому основним джерелом існування стало ремесло. Посполиті виготовляли колеса, вози, сани, різний дерев’яний посуд і продавали їх у Понорниці, Коропі, Воронежі. 1674 року на річці Убеді біля села поміщик загатив греблю й поставив млин, а також побудував рудню для виробництва заліза, наприкінці XVII ст. заснував винокурню. У 1730 році в Холмах налічувалося 58 дворів. Це були селянські й козацькі господарства. Але з часом козаки бідніли й перетворилися на кріпаків. Так, якщо в 1746 році тут ще жило 96 козаків, то на кінець XVIII ст. село повністю вважалося кріпацьким.
З ліквідацією полкового устрою Холми в 1797 році стали центром однойменної волості Сосницького повіту. 1810 року тут жило 768 чоловік, у т. ч. селян — 763 (чоловіків — 380 і жінок — 383)3. Життя їх з кожним роком погіршувалося. Якщо раніше вони відробляли на тиждень 3 дні панщини, то тепер працювали — 4—5 днів. Земля погано оброблялася, бо більш як у половини селян не було робочої худоби. Урожайність зернових становила 20—25 пудів з десятини.
Під час Вітчизняної війни 1812 року населення Холмів допомагало, чим могло, російській армії вигнати з країни наполеонівські полчища. 30 чоловіків пішло в народне ополчення, багато кріпаків були погоничами в обозі, доставляли продовольство, фураж.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Холми, смт, Корюківський район, Чернігівська область
Частина ІІ
Мирну працю радянських людей 22 червня 1941 року порушив віроломний напад німецько-фашистських загарбників. Уже на другий день 105 чоловік пішло в Червону Армію. Жінки й чоловіки, які залишилися, з подвоєними зусиллями працювали в колгоспах, на заводах, в установах, 240 чоловік записалось у винищувальний батальйон. Ще в липні, коли фронт тільки наближався до села, обком партії створив Холминський підпільний райком КП України. Заготовлялася зброя, в навколишніх лісах закладалися продовольчі бази, було створено три партизанські загони з 90 чоловік під командуванням І. І. Водоп’яна, О. П. Балабая, Б. С. Туника. До них увійшли партійні організації райкому партії, райвиконкому, спиртового заводу, більше половини комуністів Холмів, багато комсомольців, активістів. Підпільний райком партії у складі І. М. Курочки (перший секретар), І. І. Водоп’яна, Ф. К. Гузяра, П. П. Леоненка, С. С. Ярошенка, М. Д. Олійника, А. П. Михайленка, Г. Б. Биховського визначив явочні квартири у Н. О. Єременка, П. Д. Рудяк та Т. А. Єременко.
23 серпня 1941 року гітлерівці захопили село. З самого початку окупації Холминський район став партизанським краєм. Населення всіляко підтримувало партизанів, підпільників, щодня випікало й доставляло їм хліб, інші продукти. Щоночі в Холми приходили комуністи, партизани.-Вони зустрічалися з місцевими жителями, діставали у них відомості про сили ворога, радили, як шкодити окупантам, саботувати їх накази. У Холминських лісах розгорнув свою діяльність підпільний обком партії. Тут склався кістяк партизанського з’єднання двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова. До нього влилося три Холминські загони месників. 16 вересня в Холмах відбулася сесія районної Ради депутатів трудящих. Її відкрив член райвиконкому, один з секретарів підпільного райкому партії І. І. Водоп’ян. Він розповів про хід війни й заходи, яких потрібно вжити, щоб народне добро не дісталося ворогові. Одностайно було прийнято рішення: колгоспну худобу й інвентар роздати по дворах, а коней передати партизанським загонам. Частину провіанту й фуражу виділити партизанам, а решту взяти населенню на збереження.
Потім депутати провели збори колгоспників і практично допомогли впровадити у життя рішення сесії, яка зміцнила й загартувала віру людей в Радянську владу, що діяла навіть на території, тимчасово зайнятій ворогом. Протягом всієї війни ця віра була твердою й непохитною.
В середині вересня в хаті К. Г. Дяченко відбулися перші збори підпільної комсомольської організації під назвою «Так починалося життя». На них були присутні секретарі підпільного райкому комсомолу П. С. Шутько і П. Н. Денисенко. Тут комсомольці дали урочисту клятву, в якій говорилося: «Вступаючи в ряди підпільної комсомольської організації «Так починалося життя», я перед лицем своїх товаришів, перед Батьківщиною, перед усім моїм багатостраждальним народом даю клятву: вести смертельну боротьбу проти лютих ворогів, не шкодуючи свого життя, поки земля наша не буде вільною від фашистської погані. Клянуся чесно виконувати всі доручення, покладені на мене підпільною організацією, і краще вмерти, ніж зрадити своїх товаришів». Був обраний комсомольський комітет у складі М. П. Єременка, О. Т. Омеляненка, К. Г. Дяченко. Секретарем обрали М. П. Єременка, який до війни працював інспектором райвідділу народної освіти. Згодом з окупованого Києва до села повернувся студент індустріального інституту Ф. Ф. Резніченко. Довідавшись про підпільну комсомольську організацію, він став активним її членом. Комсомольці-підпільники (а їх стало вже дев’ять) були першими помічниками партизанів. Вони добували зброю, ходили на зв’язок, у розвідку, виявляли розміщення ворожих частин, знешкоджували зрадників, розповсюджували листівки, в яких інформувалося населення про події на фронтах. Члени організації «Так починалося життя» зібрали 4 револьвери, 10 гвинтівок, 5000 патронів, 68 гранат, 36 пар лиж і все це передали партизанам, а також розповсюдили 15 тис. листівок.
Мирну працю радянських людей 22 червня 1941 року порушив віроломний напад німецько-фашистських загарбників. Уже на другий день 105 чоловік пішло в Червону Армію. Жінки й чоловіки, які залишилися, з подвоєними зусиллями працювали в колгоспах, на заводах, в установах, 240 чоловік записалось у винищувальний батальйон. Ще в липні, коли фронт тільки наближався до села, обком партії створив Холминський підпільний райком КП України. Заготовлялася зброя, в навколишніх лісах закладалися продовольчі бази, було створено три партизанські загони з 90 чоловік під командуванням І. І. Водоп’яна, О. П. Балабая, Б. С. Туника. До них увійшли партійні організації райкому партії, райвиконкому, спиртового заводу, більше половини комуністів Холмів, багато комсомольців, активістів. Підпільний райком партії у складі І. М. Курочки (перший секретар), І. І. Водоп’яна, Ф. К. Гузяра, П. П. Леоненка, С. С. Ярошенка, М. Д. Олійника, А. П. Михайленка, Г. Б. Биховського визначив явочні квартири у Н. О. Єременка, П. Д. Рудяк та Т. А. Єременко.
23 серпня 1941 року гітлерівці захопили село. З самого початку окупації Холминський район став партизанським краєм. Населення всіляко підтримувало партизанів, підпільників, щодня випікало й доставляло їм хліб, інші продукти. Щоночі в Холми приходили комуністи, партизани.-Вони зустрічалися з місцевими жителями, діставали у них відомості про сили ворога, радили, як шкодити окупантам, саботувати їх накази. У Холминських лісах розгорнув свою діяльність підпільний обком партії. Тут склався кістяк партизанського з’єднання двічі Героя Радянського Союзу О. Ф. Федорова. До нього влилося три Холминські загони месників. 16 вересня в Холмах відбулася сесія районної Ради депутатів трудящих. Її відкрив член райвиконкому, один з секретарів підпільного райкому партії І. І. Водоп’ян. Він розповів про хід війни й заходи, яких потрібно вжити, щоб народне добро не дісталося ворогові. Одностайно було прийнято рішення: колгоспну худобу й інвентар роздати по дворах, а коней передати партизанським загонам. Частину провіанту й фуражу виділити партизанам, а решту взяти населенню на збереження.
Потім депутати провели збори колгоспників і практично допомогли впровадити у життя рішення сесії, яка зміцнила й загартувала віру людей в Радянську владу, що діяла навіть на території, тимчасово зайнятій ворогом. Протягом всієї війни ця віра була твердою й непохитною.
В середині вересня в хаті К. Г. Дяченко відбулися перші збори підпільної комсомольської організації під назвою «Так починалося життя». На них були присутні секретарі підпільного райкому комсомолу П. С. Шутько і П. Н. Денисенко. Тут комсомольці дали урочисту клятву, в якій говорилося: «Вступаючи в ряди підпільної комсомольської організації «Так починалося життя», я перед лицем своїх товаришів, перед Батьківщиною, перед усім моїм багатостраждальним народом даю клятву: вести смертельну боротьбу проти лютих ворогів, не шкодуючи свого життя, поки земля наша не буде вільною від фашистської погані. Клянуся чесно виконувати всі доручення, покладені на мене підпільною організацією, і краще вмерти, ніж зрадити своїх товаришів». Був обраний комсомольський комітет у складі М. П. Єременка, О. Т. Омеляненка, К. Г. Дяченко. Секретарем обрали М. П. Єременка, який до війни працював інспектором райвідділу народної освіти. Згодом з окупованого Києва до села повернувся студент індустріального інституту Ф. Ф. Резніченко. Довідавшись про підпільну комсомольську організацію, він став активним її членом. Комсомольці-підпільники (а їх стало вже дев’ять) були першими помічниками партизанів. Вони добували зброю, ходили на зв’язок, у розвідку, виявляли розміщення ворожих частин, знешкоджували зрадників, розповсюджували листівки, в яких інформувалося населення про події на фронтах. Члени організації «Так починалося життя» зібрали 4 револьвери, 10 гвинтівок, 5000 патронів, 68 гранат, 36 пар лиж і все це передали партизанам, а також розповсюдили 15 тис. листівок.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей