Після 2-го поділу Речі Посполитої 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Плоскирів перейшов під владу Рос. імперії. Указом рос. імп. Катерини II від 5 липня 1795 у складі Подільського намісництва (із 1797 — Подільська губернія) був утворений повіт із центром у Проскурові. (Саме в цьому указі вперше замість назви Плоскирів вжито назву Проскурів. Така зміна відбулася, скоріш за все, через неточну передачу рос. мовою польс. варіанта топоніма.)
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (до 1954 — Проскурів, у 16—18 ст. — Плоскирів, у джерелах 15 ст. — Плоскирівці, Плоскирів) — місто обласного підпорядкування, обласний і районний центр. Розміщений на обох берегах р. Пд. Буг, при впадінні в неї р. Плоска. Населення 263 тис. осіб (2013). Першим документальним свідченням про Х. є грамота від 1431 короля польс. і верховного кн. литов. Владислава II Ягайла, за якою "Плоскирівці на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі" були надані у володіння Я.Чанстуловському. У 15—18 ст. Плоскирів перебував у складі Подільського воєводства, належав до королівщини і доволі часто змінював власників. 1547—1615 Плоскировим володіли представники родини Влодеків, які побудували тут дерев’яний замок та міські укріплення (за участю італ. архіт. Б.Морандо). 1566 Плоскирів став самоврядним міським поселенням, хоча грамоти на магдебурзьке право не виявлено. Наприкінці 16 ст. сформувалося Плоскирівське староство (див. Староство), яке 1665—1796 перебувало у володінні представників "молодшої" гілки родини Замойських. За часів Національної революції 1648—1676 та в роки окупації Османською імперією 1672—99 Плоскирів був спустошений, укріплення зруйновані. На поч. 18 ст. Замойські поступово відродили госп-во у старостві, переселивши сюди селян із польс. Мазовії. У Плоскирові набули розвитку торгівля, ремесла, з’явилися цехи.
Після 2-го поділу Речі Посполитої 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Плоскирів перейшов під владу Рос. імперії. Указом рос. імп. Катерини II від 5 липня 1795 у складі Подільського намісництва (із 1797 — Подільська губернія) був утворений повіт із центром у Проскурові. (Саме в цьому указі вперше замість назви Плоскирів вжито назву Проскурів. Така зміна відбулася, скоріш за все, через неточну передачу рос. мовою польс. варіанта топоніма.)
Після 2-го поділу Речі Посполитої 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Плоскирів перейшов під владу Рос. імперії. Указом рос. імп. Катерини II від 5 липня 1795 у складі Подільського намісництва (із 1797 — Подільська губернія) був утворений повіт із центром у Проскурові. (Саме в цьому указі вперше замість назви Плоскирів вжито назву Проскурів. Така зміна відбулася, скоріш за все, через неточну передачу рос. мовою польс. варіанта топоніма.)
- Виктория Салинас
- Повідомлень: 2
- З нами з: 19 липня 2018, 20:57
- Стать: Жінка
Я ищу родственников из Хмельницка по фамилии Лареоненко
Ищу всех своих родственников из города Хмельницкий. Оттуда родом была моя бабушка, звали ее Лидия, фамилия Лареоненко в девичестве. Она умерла в 70-х годах. Я не знаю ее отчества. Единственное знаю, что у нее было 12 братьев и сестер. Еще знаю, имя своей троюродной сестры, ее зовут Лаура и ей должно быть около 50-60 лет. Она жила в Хмельницком.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Хмельницький (Проскурів) у XV-XVIII столітті
Хмельницький (до 1954 року Проскурів) — місто обласного підпорядкування, адміністративний, економічний і культурний центр Хмельницької області. Розташований у верхів’ї Південного Бугу, на місці злиття з ним річки Плоскої. В місті є залізничні станції Хмельницька і Гречани, автовокзал, аеропорт. Територія сучасного Хмельницького — 70 кв. км. Населення — 113 тис. чоловік.
Археологічні пам’ятки свідчать, що територія, на якій розташований Хмельницький. заселена ще в давні часи. На околицях міста виявлено поселення трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. е.).
Точний час заснування міста невідомий, але писемні джерела дають підстави твердити, що вже на початку XV ст. перші жителі оселилися на східному березі річки Плоскої, де вона зливається з Південним Бугом. Оточене з півночі Південним Бугом, з заходу — Плоскою, зі сходу й півдня — непрохідним болотом, на цьому захищеному природою острові існувало поселення. Навколо нього було викопано глибокий рів. За переказами назва річки і слово «рів» склали назву цього поселення. З XVIII ст. у документах за ним офіційно закріпилася назва — Проскурів.
У 1434 році польські феодали захопили західну частину Поділля. На той час, коли Плоскирів згадується в документах (1493 рік), він був невеликим населеним пунктом з дерев’яною фортецею і сторожовим гарнізоном, де проживало понад 100 чоловік місцевого населення, яке платило податок до польської королівської казни від 7 димів. Тут розміщувався гарнізон — загін озброєних жовнірів, які забирали в селян хліб, худобу, одяг, вимагали від них сало, м’ясо, гроші. Коли місцеве населення не виконувало цих вимог, жовніри чинили жорстоке насильство: вбивали, катували, кидали у в’язницю, забирали все майно.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Хмельницький (Проскурів) наприкінці XIX століття на початку XX століття
З другої половини XIX ст., а особливо після завершення в 1870 році будівництва залізничної лінії Жмеринка — Проскурів — Волочиськ, економічне життя Проскурова помітно пожвавилося. На кінець XIX ст. кількість промислових підприємств порівняно з дореформеним періодом зросла майже в 10 разів. У 1876 році тут почала працювати механічна майстерня, на базі якої 1898 року виросли чавуноливарний і механічний заводи. У 1891 році став до ладу цукровий завод.
Значно розширилася забудована частина міста. Зростання попиту на будівельні матеріали сприяло розширенню цегельного виробництва. У 1865 році в Проскурові вступив у дію третій цегельний завод. Усі вони в 1887 році випустили 860 тис. штук цегли. Однак це не задовольняло потреб міста. 1899 року завершилося будівництво цегельно-черепичного заводу, потужність якого втроє перевищувала випуск цегли на існуючих заводах. У 1876 році в місті виникла друга тютюнова фабрика. На обох підприємствах в 1885 році було перероблено 4800 пудів тютюну, випущено продукції на 27 тис. карбованців.
У 1897 році 40 промислових підприємств міста виробили продукції на 1331 тис. крб., або в 13,3 раза більше, ніж у дореформений період. З ростом промисловості кількість робітників у місті збільшилася майже в 9 разів і на кінець XIX ст. становила 833 чоловіка. Зростала й кустарна промисловість. У 1897 році в місті працювало 1417 ремісників, переважно шевців, кравців, столярів, ковалів, бондарів, слюсарів, пекарів, різників.
Протягом 70—90 рр. Проскурів стає одним із найбільших на Поділлі пунктів хліботоргівлі. В кінці XIX ст. з залізничної станції Проскурів щороку вивозилось близько 1344 тис. пудів хліба.
Розвиток промисловості, кустарних промислів і торгівлі сприяв зростанню населення міста, яке в 1897 році становило 22 855 чоловік.
З розвитком капіталізму і появою резервної робочої сили експлуатація робітників на промислових підприємствах та учнів у ремісничих майстернях досягла неймовірних масштабів. Робочий день тривав по 16—18 годин. Умови праці були важкі, не додержувалось елементарної техніки безпеки. В той же час заробітна плата робітників у 70—90 рр. становила 60—70 копійок на день, жінок — 35—40 копійок, а підлітків — у 2—2,5 раза менше.
Робітники протестували проти нерівної оплати за однаково виконану роботу, несвоєчасної виплати заробітної плати, важких умов праці, поганого харчування тощо. В 60—70 рр. найбільш поширеною формою протесту робітників було самовільне залишення виробництва. Так, у липні 1867 року проскурівський повітовий справник повідомляв губернатору про залишення роботи артіллю у складі 43 робітників.
Хмельницький (Проскурів) наприкінці XIX століття на початку XX століття
З другої половини XIX ст., а особливо після завершення в 1870 році будівництва залізничної лінії Жмеринка — Проскурів — Волочиськ, економічне життя Проскурова помітно пожвавилося. На кінець XIX ст. кількість промислових підприємств порівняно з дореформеним періодом зросла майже в 10 разів. У 1876 році тут почала працювати механічна майстерня, на базі якої 1898 року виросли чавуноливарний і механічний заводи. У 1891 році став до ладу цукровий завод.
Значно розширилася забудована частина міста. Зростання попиту на будівельні матеріали сприяло розширенню цегельного виробництва. У 1865 році в Проскурові вступив у дію третій цегельний завод. Усі вони в 1887 році випустили 860 тис. штук цегли. Однак це не задовольняло потреб міста. 1899 року завершилося будівництво цегельно-черепичного заводу, потужність якого втроє перевищувала випуск цегли на існуючих заводах. У 1876 році в місті виникла друга тютюнова фабрика. На обох підприємствах в 1885 році було перероблено 4800 пудів тютюну, випущено продукції на 27 тис. карбованців.
У 1897 році 40 промислових підприємств міста виробили продукції на 1331 тис. крб., або в 13,3 раза більше, ніж у дореформений період. З ростом промисловості кількість робітників у місті збільшилася майже в 9 разів і на кінець XIX ст. становила 833 чоловіка. Зростала й кустарна промисловість. У 1897 році в місті працювало 1417 ремісників, переважно шевців, кравців, столярів, ковалів, бондарів, слюсарів, пекарів, різників.
Протягом 70—90 рр. Проскурів стає одним із найбільших на Поділлі пунктів хліботоргівлі. В кінці XIX ст. з залізничної станції Проскурів щороку вивозилось близько 1344 тис. пудів хліба.
Розвиток промисловості, кустарних промислів і торгівлі сприяв зростанню населення міста, яке в 1897 році становило 22 855 чоловік.
З розвитком капіталізму і появою резервної робочої сили експлуатація робітників на промислових підприємствах та учнів у ремісничих майстернях досягла неймовірних масштабів. Робочий день тривав по 16—18 годин. Умови праці були важкі, не додержувалось елементарної техніки безпеки. В той же час заробітна плата робітників у 70—90 рр. становила 60—70 копійок на день, жінок — 35—40 копійок, а підлітків — у 2—2,5 раза менше.
Робітники протестували проти нерівної оплати за однаково виконану роботу, несвоєчасної виплати заробітної плати, важких умов праці, поганого харчування тощо. В 60—70 рр. найбільш поширеною формою протесту робітників було самовільне залишення виробництва. Так, у липні 1867 року проскурівський повітовий справник повідомляв губернатору про залишення роботи артіллю у складі 43 робітників.
- Stranger
- Повідомлень: 378
- З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 20 разів
- Подякували: 193 рази
- Контактна інформація:
Re: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
Єсюнін С. М. Прогулянка Проскуровом. Історичні нариси. – Хмельницький, 2008.
https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=9545
На сторінках книги пропонується подорож найстарішими вулицям міста Хмельницького, розповідається про окремі будинки, та події, що пов’язані з ними. Подано також багато іншої інформації, яка вимальовує історичний портрет вулиці та міста у ХІХ – ХХ століттях. Видання розраховане на науковців, краєзнавців, учителів шкіл, студентів, учнів, всіх, хто цікавиться історією міста Хмельницького.
https://elib.nlu.org.ua/view.html?&id=9545
На сторінках книги пропонується подорож найстарішими вулицям міста Хмельницького, розповідається про окремі будинки, та події, що пов’язані з ними. Подано також багато іншої інформації, яка вимальовує історичний портрет вулиці та міста у ХІХ – ХХ століттях. Видання розраховане на науковців, краєзнавців, учителів шкіл, студентів, учнів, всіх, хто цікавиться історією міста Хмельницького.
- Stranger
- Повідомлень: 378
- З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 20 разів
- Подякували: 193 рази
- Контактна інформація:
Re: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
Опис повітового міста Проскурова наприкінці ХІХ століття у мемуарах приїжджих мешканців – Ігор Западенко
Деякі з приїжджих мешканців Проскурова залишили у мемуарах або белетристиці, написаної на основі власної біографії, опис побуту міста. Такими авторами є, зокрема, нотаріус Костянтин Колоколов, письменник Олександр Купрін та генерал Олександр Лукомський, які жили або служили у Проскурові в означений період.
Деякі з приїжджих мешканців Проскурова залишили у мемуарах або белетристиці, написаної на основі власної біографії, опис побуту міста. Такими авторами є, зокрема, нотаріус Костянтин Колоколов, письменник Олександр Купрін та генерал Олександр Лукомський, які жили або служили у Проскурові в означений період.
- Вернер
- Повідомлень: 3185
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 108 разів
- Подякували: 665 разів
Re: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
Український голос (Проскурів) №28 від 04.04.1943, сторінка 4
ОГОЛОШЕННЯ
Проскурівське Надлісництво на своїх розсадниках (Остатки, Рідкодуби, Гречани та Лезнево) МАЄ ДО ПРОДАЖУ ПОСАДКОВИЙ МАТЕРІАЛ таких порід: ясень та клен американський, оріх грецький, каштан, ялина, та ясень звичайний. Матеріал є в достатній кількості та відпускається по низьких цінах. Бажаючі купити можуть звертатися до Надлісництва—Проскурів, Старо-Бульварна, №l5-1. НАДЛІСНИЦТВО.
ОГОЛОШЕННЯ
Проскурівське Надлісництво на своїх розсадниках (Остатки, Рідкодуби, Гречани та Лезнево) МАЄ ДО ПРОДАЖУ ПОСАДКОВИЙ МАТЕРІАЛ таких порід: ясень та клен американський, оріх грецький, каштан, ялина, та ясень звичайний. Матеріал є в достатній кількості та відпускається по низьких цінах. Бажаючі купити можуть звертатися до Надлісництва—Проскурів, Старо-Бульварна, №l5-1. НАДЛІСНИЦТВО.
Час плине
- Вернер
- Повідомлень: 3185
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 108 разів
- Подякували: 665 разів
Re: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
Український голос (Проскурів) №23 від 18.03.1943, сторінка 4
ОГОЛОШЕННЯ
ЗАГУБЛЕНО ліву жіночу шкіряну РУКАВИЧКУ коричневого кольору. Хто звайшов, проситься повідомити за винагороду натурою на адресу: Проскурів, Централос перекладачів.
ОГОЛОШЕННЯ
ЗАГУБЛЕНО ліву жіночу шкіряну РУКАВИЧКУ коричневого кольору. Хто звайшов, проситься повідомити за винагороду натурою на адресу: Проскурів, Централос перекладачів.
Час плине
- Вернер
- Повідомлень: 3185
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 108 разів
- Подякували: 665 разів
Re: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
Український голос (Проскурів) №95 від 25.11.1943, сторінка 4
ОГОЛОШЕННЯ
ЗАГУБЛЕНИЙ пакет з фотокартками та ластами на нікецькій мові. Хто знайшов, праситься повернути на адресу: буфет їдальні Шевчука, п. Мелєшко, за винагороду.
ОГОЛОШЕННЯ
ЗАГУБЛЕНИЙ пакет з фотокартками та ластами на нікецькій мові. Хто знайшов, праситься повернути на адресу: буфет їдальні Шевчука, п. Мелєшко, за винагороду.
Час плине
- Вернер
- Повідомлень: 3185
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 108 разів
- Подякували: 665 разів
Re: ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Проскурів), місто, Україна
Голос Дніпра (Херсон) №91 від 14.06.1942, сторінка 4
ЗВІРСТВА БІЛЬШОВИКІВ У ПРОСКУРОВІ
УК. ПРОСКУРІВ. Дорого коштував Україні кривавий терор Сталінів і Кагановичів. Лише в 1932/33 рр. від штучно викликаного більшовиками голоду загинуло в Україні 8 міліонів людей. Скільки українців померло на засланні, скільки вбито чекістами в тюрмах, того ніхто не в силі перелічити. Кожного дня натрапляють на нові сліди, які обвинувачують більшовицьких бандитів у вбивствах українців. Недавно під час розкопок, що їх проведено у дворі колишнього будинку НКВД у Проскурові, знайдено багато трупів людей, що їх замучено було там в 1937 до 1939 року. Хто встиг залишити яку ознаку про себе, то тепер знайдено: вишиті ініціали, прізвища на одежі, рушниках, хустках, або документи. Стверджено якраз на основі цього вбивство 46 людей у Проскурові. Річ ясна: це тільки маленька частина тих українців, що загинули в проскурівській тюрмі ПКВД. Це ті, що про їхню смерть стало висе відомо.
ЗВІРСТВА БІЛЬШОВИКІВ У ПРОСКУРОВІ
УК. ПРОСКУРІВ. Дорого коштував Україні кривавий терор Сталінів і Кагановичів. Лише в 1932/33 рр. від штучно викликаного більшовиками голоду загинуло в Україні 8 міліонів людей. Скільки українців померло на засланні, скільки вбито чекістами в тюрмах, того ніхто не в силі перелічити. Кожного дня натрапляють на нові сліди, які обвинувачують більшовицьких бандитів у вбивствах українців. Недавно під час розкопок, що їх проведено у дворі колишнього будинку НКВД у Проскурові, знайдено багато трупів людей, що їх замучено було там в 1937 до 1939 року. Хто встиг залишити яку ознаку про себе, то тепер знайдено: вишиті ініціали, прізвища на одежі, рушниках, хустках, або документи. Стверджено якраз на основі цього вбивство 46 людей у Проскурові. Річ ясна: це тільки маленька частина тих українців, що загинули в проскурівській тюрмі ПКВД. Це ті, що про їхню смерть стало висе відомо.
Час плине
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 5 гостей