ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
Перейменовано низку вулиць міста Чернівців.
Зокрема, повернено історичні назви вулицям та провулку:
– Вулиці Халтуріна Степана – вулиця Кобринської Наталії.
– Провулку Халтуріна Степана – провулок Кобринської Наталії.
– Вулиці Штерна Манфреда – вулиця Банкова.
– Вулиці Стеф’юка Євгена – вулиця Фізкультурна.
– Вулиці Новоросійській – вулиця Арадська.
– Вулиці Гаврилюка Володимира – провулок Шпитальний.
– Вулиці Анрі Барбюса – вулиця Синагоги.
Перейменовано вулиці та провулки:
– Вулицю Бабушкіна Івана – на вулицю Бесарабську.
– Вулицю Благоєва Дмитра – на вулицю Мазепи Івана.
– Провулок Благоєва Дмитра – на провулок Мазепи Івана.
– Вулицю Галицького Семена – на вулицю Галицького Данила.
– 1 провулок Галицького Семена – на 1 провулок Галицького Данила.
– 2 провулок Галицького Семена – на 2 провулок Галицького Данила.
– 1 завулок Галицького Семена – на 1 завулок Галицького Данила.
– 2 завулок Галицького Семена – на 2 завулок Галицького Данила.
– 3 завулок Галицького Семена – на 3 завулок Галицького Данила.
– 4 завулок Галицького Семена – на 4 завулок Галицького Данила.
– Вулицю Джамбула Джабаєва – на вулицю Чубинського Павла.
– Вулицю Димитрова Георгія – на вулицю Окуневської Софії.
– Вулицю Дундича Олеко – на вулицю Лемківську.
– Вулицю Лазо Сергія – на вулицю Бойківську.
– Вулицю Лібкнехта Карла – на вулицю Мікулі Кароля.
– Вулицю Люксембург Рози – на вулицю Дудича Івана. – Вулицю Пархоменка Олександра – на вулицю Букшованого Осипа.
– 1 провулок Пархоменка Олександра – на 1 провулок Букшованого Осипа.
– 2 провулок Пархоменка Олександра – на 2 провулок Букшованого Осипа.
– 3 провулок Пархоменка Олександра – на 3 провулок Букшованого Осипа.
– Вулицю Фабріціуса Яна – на вулицю Сіретську.
– Провулок Фабріціуса Яна – на провулок Сіретський.
– Вулицю Аркадія Гайдара – на вулицю Орлика Пилипа.
– Вулицю Хотинських комсомольців – на вулицю Томащука Костянтина.
– Вулицю Червонофлотську – на вулицю Спаську.
– Вулицю Артема – на вулицю Кривоноса Максима.
– Вулицю Ворошиловградську – на вулицю Стуса Василя.
– Провулок Ворошиловградський – на провулок Стуса Василя.
– Вулицю Кецховелі Ладо – на вулицю Гурамішвілі Давида.
– Вулицю Кіровоградську – на вулицю Вишиваного Василя.
– Вулицю Тореза Моріса – на вулицю Ярослава Мудрого.
– 1 провулок Тореза Моріса – на 1 провулок Ярослава Мудрого.
– 2 провулок Тореза Моріса – на 2 провулок Ярослава Мудрого.
– 3 провулок Тореза Моріса – на 3 провулок Ярослава Мудрого.
– Вулицю Красіна Леоніда – на вулицю Гетьмана Дорошенка,
– Провулок Красіна Леоніда – на провулок Гетьмана Дорошенка.
– Вулицю Петровського Григорія – на вулицю Міхновського Миколи.
– Вулицю Цулукідзе Олександра – на вулицю Липковської Лідії.
– Вулицю Ковальчука Миколи – на вулицю Ясську.
– Вулицю Кузнєцова Миколи – на вулицю Крижанівського Богдана.
– Провулок Кузнєцова Миколи – на провулок Крижанівського Богдана.
– Вулицю Московську – на вулицю Северина Івана.
– Вулицю Алєксєєва Петра – на вулицю Янушевич Ганни.
– Вулицю Полянського Анатолія – на вулицю Францоза Карла Еміля.
– Провулок Полянського Анатолія – на провулок Францоза Карла Еміля.
– Вулицю Канюка Сергія – на вулицю Канюк Зіновії.
– 2 провулок Чапаєва Василя – на провулок Щербанюка Олександра
http://bukpravda.cv.ua/news/chernovtsy/ ... 3ahfzXj8gg
Зокрема, повернено історичні назви вулицям та провулку:
– Вулиці Халтуріна Степана – вулиця Кобринської Наталії.
– Провулку Халтуріна Степана – провулок Кобринської Наталії.
– Вулиці Штерна Манфреда – вулиця Банкова.
– Вулиці Стеф’юка Євгена – вулиця Фізкультурна.
– Вулиці Новоросійській – вулиця Арадська.
– Вулиці Гаврилюка Володимира – провулок Шпитальний.
– Вулиці Анрі Барбюса – вулиця Синагоги.
Перейменовано вулиці та провулки:
– Вулицю Бабушкіна Івана – на вулицю Бесарабську.
– Вулицю Благоєва Дмитра – на вулицю Мазепи Івана.
– Провулок Благоєва Дмитра – на провулок Мазепи Івана.
– Вулицю Галицького Семена – на вулицю Галицького Данила.
– 1 провулок Галицького Семена – на 1 провулок Галицького Данила.
– 2 провулок Галицького Семена – на 2 провулок Галицького Данила.
– 1 завулок Галицького Семена – на 1 завулок Галицького Данила.
– 2 завулок Галицького Семена – на 2 завулок Галицького Данила.
– 3 завулок Галицького Семена – на 3 завулок Галицького Данила.
– 4 завулок Галицького Семена – на 4 завулок Галицького Данила.
– Вулицю Джамбула Джабаєва – на вулицю Чубинського Павла.
– Вулицю Димитрова Георгія – на вулицю Окуневської Софії.
– Вулицю Дундича Олеко – на вулицю Лемківську.
– Вулицю Лазо Сергія – на вулицю Бойківську.
– Вулицю Лібкнехта Карла – на вулицю Мікулі Кароля.
– Вулицю Люксембург Рози – на вулицю Дудича Івана. – Вулицю Пархоменка Олександра – на вулицю Букшованого Осипа.
– 1 провулок Пархоменка Олександра – на 1 провулок Букшованого Осипа.
– 2 провулок Пархоменка Олександра – на 2 провулок Букшованого Осипа.
– 3 провулок Пархоменка Олександра – на 3 провулок Букшованого Осипа.
– Вулицю Фабріціуса Яна – на вулицю Сіретську.
– Провулок Фабріціуса Яна – на провулок Сіретський.
– Вулицю Аркадія Гайдара – на вулицю Орлика Пилипа.
– Вулицю Хотинських комсомольців – на вулицю Томащука Костянтина.
– Вулицю Червонофлотську – на вулицю Спаську.
– Вулицю Артема – на вулицю Кривоноса Максима.
– Вулицю Ворошиловградську – на вулицю Стуса Василя.
– Провулок Ворошиловградський – на провулок Стуса Василя.
– Вулицю Кецховелі Ладо – на вулицю Гурамішвілі Давида.
– Вулицю Кіровоградську – на вулицю Вишиваного Василя.
– Вулицю Тореза Моріса – на вулицю Ярослава Мудрого.
– 1 провулок Тореза Моріса – на 1 провулок Ярослава Мудрого.
– 2 провулок Тореза Моріса – на 2 провулок Ярослава Мудрого.
– 3 провулок Тореза Моріса – на 3 провулок Ярослава Мудрого.
– Вулицю Красіна Леоніда – на вулицю Гетьмана Дорошенка,
– Провулок Красіна Леоніда – на провулок Гетьмана Дорошенка.
– Вулицю Петровського Григорія – на вулицю Міхновського Миколи.
– Вулицю Цулукідзе Олександра – на вулицю Липковської Лідії.
– Вулицю Ковальчука Миколи – на вулицю Ясську.
– Вулицю Кузнєцова Миколи – на вулицю Крижанівського Богдана.
– Провулок Кузнєцова Миколи – на провулок Крижанівського Богдана.
– Вулицю Московську – на вулицю Северина Івана.
– Вулицю Алєксєєва Петра – на вулицю Янушевич Ганни.
– Вулицю Полянського Анатолія – на вулицю Францоза Карла Еміля.
– Провулок Полянського Анатолія – на провулок Францоза Карла Еміля.
– Вулицю Канюка Сергія – на вулицю Канюк Зіновії.
– 2 провулок Чапаєва Василя – на провулок Щербанюка Олександра
http://bukpravda.cv.ua/news/chernovtsy/ ... 3ahfzXj8gg
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Стародавні Чернівці
Чернівці — місто обласного підпорядкування, центр Чернівецької області, один з великих промислових і культурних центрів Радянської України. Вузол залізничних, автомобільних шляхів та авіаліній. Розташовані на обох берегах ріки Прут, поблизу Карпатських гір. Відстань від Чернівців до Києва — 600 км. Територія сучасного міста 9940 га. Населення — 177,5 тис. чоловік. Адміністративно поділяється на три райони: Ленінський, Першотравневий і Садгірський.
Територія, на якій розміщені Чернівці, була заселена вже в добу пізнього палеоліту (40—13 тис. років тому). Про це свідчать стоянки мисливців на мамонта, виявлені на околицях міста — Садгорі (урочище Козацька Гора) та Червоному.
В передмістях Чернівців — Горечі, Рогатці, Рогізній, Червоному та на Сторожинецькій вулиці виявлено поселення трипільської культури (IV—III тисячоліття до н. е.). У Червоному (урочище Могила) розкопано ще поховання доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). В добу раннього заліза (І тисячоліття до н. е.) існували поселення на Горечі, Каличанці і Рогізній та городища на Винній горі (вулиця Декабристів) і на Новій Жучці (урочище Шанці).
З давніх-давен на території міста жили слов’янські племена. Рештки ранньо-слов’янських поселень рубежу нашої ери виявлені в Рогізній і Горечі. Ранньо-слов’янські пам’ятки II—V століть н. е. (черняхівська культура) знайдено на обох берегах річки Клокучки (передмістя Червоне), на правому березі річки Рудої (Руська вулиця) та на Рогатці. Про те, що тут жили слов’яни і в період Київської Русі, свідчать поселення IX—XI століть у Горечі, Садгорі і на горі Цецино.
За народними переказами Чернівці засновано в долині лівого берега ріки Прут. Там збереглися і руїни давнього міста, вивчення яких показало, що Чернівці почали свій розвиток з древньоруської фортеці, збудованої галицькими князями в II половині XII століття. Рештки цієї фортеці — земляний вал і рови — знаходяться в північно-західній околиці міста — Ленківцях.
Стародавні Чернівці (XII—XIII століття) складалися з трьох частин: дерев’яно-земляної фортеці, в якій жила військово-торговельна знать, укріпленого посаду, де зосереджувалась основна маса міського населення, і неукріплених селищ (Ленківці, Совиця), що примикали до міста.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
Чернівці у XVIII столітті
У XVIII столітті чернівчани не раз зустрічали російських воїнів як визволителів. Вони вперше тут побували у 1709 році, після розгрому шведів під Полтавою. Переслідуючи ворога, російські воїни підійшли до кордонів Молдавії, по Дністру і Черемошу зайняли оборону, щоб не допустити шведського короля Карла XII в Польщу. Недобиті шведські загони з дозволу турків розташувалися на околиці Чернівців, грабували населення, відбирали хліб, худобу, коней, запровадили нові податки. Буковинці звернулися тоді по допомогу до росіян. Місцеві провідники привели з Кут до Чернівців близько 4 тис. російських солдатів, які розгромили шведські загони біля села Михальча і гори Цецино.
В 1739 році російські війська завдали поразки турецькій армії у Ставчанській битві під Хотином і визволили Чернівці. Однак тільки в 1769 році, завдяки перемозі російської армії у війні з Туреччиною (1768—1774 рр.), турецькі поневолювачі були остаточно вигнані з Буковини.
Скориставшись тим, що, згідно з Кючук-Кайнарджійським мирним договором, російські війська в 1774 році були виведені з Буковини, край загарбала австрійська монархія.
Життя трудящих Чернівців, як і всієї Буковини, за часів панування австрійських окупантів не поліпшилось, а дедалі погіршувалось. Хоч австрійська монархія обіцяла вжити заходів щодо обмеження панщини, дати привілеї міському населенню, але це були пусті балачки. Соціальний і національний гніт з роками посилювався, міська біднота терпіла від голоду й нужди.
За своїм соціальним складом населення Чернівців було різнорідним. Тут жили ремісники, селяни, купці, духовенство, бояри, чиновники. В 1775 році в місті нараховувалось 48 селянських і 6 боярських сімей, 114 чиновників і 10 священиків. Згідно з переписом 1779 року, в Чернівцях було 24 кравці, 24 хутровики, 22 шевці, 6 гончарів, 5 пекарів, 7 м’ясників, 3 пивовари, 4 годинникарі, 3 столяри, 3 теслярі, 2 зброярі, 2 ткачі, 1 ювелір, 1 слюсар, 1 будівельник, 1 скляр, 1 трубочист, 2 шкіряники, 63 торговці. Ремісники обслуговували потреби не лише міста, а й навколишніх сіл. Вони виробляли одяг, взуття, будівельні матеріали, харчові продукти.
У XVIII столітті чернівчани не раз зустрічали російських воїнів як визволителів. Вони вперше тут побували у 1709 році, після розгрому шведів під Полтавою. Переслідуючи ворога, російські воїни підійшли до кордонів Молдавії, по Дністру і Черемошу зайняли оборону, щоб не допустити шведського короля Карла XII в Польщу. Недобиті шведські загони з дозволу турків розташувалися на околиці Чернівців, грабували населення, відбирали хліб, худобу, коней, запровадили нові податки. Буковинці звернулися тоді по допомогу до росіян. Місцеві провідники привели з Кут до Чернівців близько 4 тис. російських солдатів, які розгромили шведські загони біля села Михальча і гори Цецино.
В 1739 році російські війська завдали поразки турецькій армії у Ставчанській битві під Хотином і визволили Чернівці. Однак тільки в 1769 році, завдяки перемозі російської армії у війні з Туреччиною (1768—1774 рр.), турецькі поневолювачі були остаточно вигнані з Буковини.
Скориставшись тим, що, згідно з Кючук-Кайнарджійським мирним договором, російські війська в 1774 році були виведені з Буковини, край загарбала австрійська монархія.
Життя трудящих Чернівців, як і всієї Буковини, за часів панування австрійських окупантів не поліпшилось, а дедалі погіршувалось. Хоч австрійська монархія обіцяла вжити заходів щодо обмеження панщини, дати привілеї міському населенню, але це були пусті балачки. Соціальний і національний гніт з роками посилювався, міська біднота терпіла від голоду й нужди.
За своїм соціальним складом населення Чернівців було різнорідним. Тут жили ремісники, селяни, купці, духовенство, бояри, чиновники. В 1775 році в місті нараховувалось 48 селянських і 6 боярських сімей, 114 чиновників і 10 священиків. Згідно з переписом 1779 року, в Чернівцях було 24 кравці, 24 хутровики, 22 шевці, 6 гончарів, 5 пекарів, 7 м’ясників, 3 пивовари, 4 годинникарі, 3 столяри, 3 теслярі, 2 зброярі, 2 ткачі, 1 ювелір, 1 слюсар, 1 будівельник, 1 скляр, 1 трубочист, 2 шкіряники, 63 торговці. Ремісники обслуговували потреби не лише міста, а й навколишніх сіл. Вони виробляли одяг, взуття, будівельні матеріали, харчові продукти.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
Чернівці у XІХ столітті
В першій половині XIX століття місто забудовується значно швидше. Більше з’являється громадських та адміністративних будинків. У 1813—1817 рр. споруджено приміщення гімназії (сучасна школа № 1). В 1830 році відкрито народний сад (нині парк культури і відпочинку ім. Калініна). За проектом архітектора Андрія Микулича в 1843—1847 роках збудовано міську ратушу. Головний фасад споруди — зразок використання класичних форм. На фоні стіни виступають плоскі пілястри, які підкреслюють головний вхід. Будівля завершується високою стрункою баштою з шпилем.
Звістку про революцію 1848 року чернівчани зустріли з великою радістю. З цієї нагоди 22 березня в місті відбулась народна маніфестація. Під звуки музики сотні людей, прикріпивши до капелюхів синьо-червоні стрічки свободи, пройшли вулицями міста.
Демонстрації відбулись і в наступні дні. Вони часто супроводжувались биттям вікон в будинках реакціонерів. Була створена національна гвардія. У жовтні 1848 року демократична частина жителів міста послала групу добровольців на допомогу повсталим робітникам Відня.
Революція 1848 року ліквідувала в Австрії кріпосне право і відкрила шлях для розвитку капіталізму. В Чернівцях у II половині XIX століття з’являється кілька підприємств по переробці сільськогосподарської продукції: пивзавод, паровий млин, спиртозавод. В цей же час були збудовані тартак, кафельна фабрика, електростанція. Як і раніше в економіці міста основна роль належала кустарним промислам. За даними перепису 1895 року у Чернівцях налічувалось багато дрібних підприємств, на яких працювало 2566 робітників.
Але поступово відбувалась концентрація виробництва. В 1902 році в місті вже було 17 підприємств, на кожному з яких працювало понад 20 робітників. Найбільшими вважалися: цегельний завод (122 робітники), пивзавод (91 робітник), два млини (55; 70 робітників).
В 1910 році в місті було 2140 ремісників, в т. ч. 346 кравців, 193 шевця, 106 ковалів, 30 слюсарів, 25 електротехніків, 14 ювелірів.
Важлива роль в економіці міста належала торгівлі. В 1910 році тут жило 1402 торговці. Крім Петровського ярмарку (тривав 2 тижні), щопонеділка, середи і п’ятниці відбувалися базари. З Чернівців до різних країн світу щороку вивозилося близько 18 тис. вагонів лісоматеріалів. На експорт ішли ще хліб, худоба, продукти тваринництва, фрукти.
В першій половині XIX століття місто забудовується значно швидше. Більше з’являється громадських та адміністративних будинків. У 1813—1817 рр. споруджено приміщення гімназії (сучасна школа № 1). В 1830 році відкрито народний сад (нині парк культури і відпочинку ім. Калініна). За проектом архітектора Андрія Микулича в 1843—1847 роках збудовано міську ратушу. Головний фасад споруди — зразок використання класичних форм. На фоні стіни виступають плоскі пілястри, які підкреслюють головний вхід. Будівля завершується високою стрункою баштою з шпилем.
Звістку про революцію 1848 року чернівчани зустріли з великою радістю. З цієї нагоди 22 березня в місті відбулась народна маніфестація. Під звуки музики сотні людей, прикріпивши до капелюхів синьо-червоні стрічки свободи, пройшли вулицями міста.
Демонстрації відбулись і в наступні дні. Вони часто супроводжувались биттям вікон в будинках реакціонерів. Була створена національна гвардія. У жовтні 1848 року демократична частина жителів міста послала групу добровольців на допомогу повсталим робітникам Відня.
Революція 1848 року ліквідувала в Австрії кріпосне право і відкрила шлях для розвитку капіталізму. В Чернівцях у II половині XIX століття з’являється кілька підприємств по переробці сільськогосподарської продукції: пивзавод, паровий млин, спиртозавод. В цей же час були збудовані тартак, кафельна фабрика, електростанція. Як і раніше в економіці міста основна роль належала кустарним промислам. За даними перепису 1895 року у Чернівцях налічувалось багато дрібних підприємств, на яких працювало 2566 робітників.
Але поступово відбувалась концентрація виробництва. В 1902 році в місті вже було 17 підприємств, на кожному з яких працювало понад 20 робітників. Найбільшими вважалися: цегельний завод (122 робітники), пивзавод (91 робітник), два млини (55; 70 робітників).
В 1910 році в місті було 2140 ремісників, в т. ч. 346 кравців, 193 шевця, 106 ковалів, 30 слюсарів, 25 електротехніків, 14 ювелірів.
Важлива роль в економіці міста належала торгівлі. В 1910 році тут жило 1402 торговці. Крім Петровського ярмарку (тривав 2 тижні), щопонеділка, середи і п’ятниці відбувалися базари. З Чернівців до різних країн світу щороку вивозилося близько 18 тис. вагонів лісоматеріалів. На експорт ішли ще хліб, худоба, продукти тваринництва, фрукти.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
Розвиток культури у Чернівцях на рубежі XIX — XX століть
В розвитку української культури Чернівці відігравали визначну роль. Тут сформувався як поет-демократ і написав багато своїх творів Юрій Федькович. Понад 50 років жила і творила письменниця О. Ю. Кобилянська. В Чернівцях вона закінчила найвизначніший свій твір «Земля», написала повісті «У неділю рано зілля копала», «Через кладку», «За ситуаціями» та інші твори. Письменниця брала участь в організації товариства руських жінок на Буковині.
Вагомим був внесок у пожвавлення культурного життя міста й краю письменника і педагога Осипа Маковея. З 1895 року він був редактором газети «Буковина», в 1899—1910 рр. викладав українську мову й літературу в учительській семінарії. В Чернівцях він написав історичну повість про Хотинську війну 1621 року «Ярошенко».
В стінах Чернівецької учительської семінарії в різний час здобували освіту письменники І. М. Бажанський, І. І. Синюк, С. І. Канюк, Д. Ю. Харов’юк, Іван Діброва (Г. В. Гордий), В. О. Кобилянський, М. І. Марфієвич, відомий оперний співак О. М Руснак та інші.
В літературно-мистецькому житті міста визначними подіями були приїзди сюди передових діячів української і російської культури. В 1890 році в Чернівецькому університеті слухав лекції І. Я. Франко. А коли він у травні 1913 року приїздив до Чернівців читати свої твори, його тріумфально зустрічало населення, молодь несла на руках свого улюбленого письменника. В Народному домі Каменяр читав поему «Мойсей», гаряче сприйняту всіма присутніми. В Чернівцях уперше побачили світ його твори «Русько-українська література», «Ліси і пасовиська», «Петрії і Довбущуки».
В 1892 році до Чернівців приїздив М. Павлик, коли за пропаганду ідей соціалізму тут була ув’язнена його рідна сестра Ганна.
Двічі до Чернівців приїздила Леся Українка: в 1901 і 1903 рр. Звідси в листі до родини вона писала: «Місто симпатичне і чистеньке, ціле на горі, околиця дуже гарна, якась ідилічна: гори ще не дуже високі. Прут під самими Чернівцями тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких зарінках».
В розвитку української культури Чернівці відігравали визначну роль. Тут сформувався як поет-демократ і написав багато своїх творів Юрій Федькович. Понад 50 років жила і творила письменниця О. Ю. Кобилянська. В Чернівцях вона закінчила найвизначніший свій твір «Земля», написала повісті «У неділю рано зілля копала», «Через кладку», «За ситуаціями» та інші твори. Письменниця брала участь в організації товариства руських жінок на Буковині.
Вагомим був внесок у пожвавлення культурного життя міста й краю письменника і педагога Осипа Маковея. З 1895 року він був редактором газети «Буковина», в 1899—1910 рр. викладав українську мову й літературу в учительській семінарії. В Чернівцях він написав історичну повість про Хотинську війну 1621 року «Ярошенко».
В стінах Чернівецької учительської семінарії в різний час здобували освіту письменники І. М. Бажанський, І. І. Синюк, С. І. Канюк, Д. Ю. Харов’юк, Іван Діброва (Г. В. Гордий), В. О. Кобилянський, М. І. Марфієвич, відомий оперний співак О. М Руснак та інші.
В літературно-мистецькому житті міста визначними подіями були приїзди сюди передових діячів української і російської культури. В 1890 році в Чернівецькому університеті слухав лекції І. Я. Франко. А коли він у травні 1913 року приїздив до Чернівців читати свої твори, його тріумфально зустрічало населення, молодь несла на руках свого улюбленого письменника. В Народному домі Каменяр читав поему «Мойсей», гаряче сприйняту всіма присутніми. В Чернівцях уперше побачили світ його твори «Русько-українська література», «Ліси і пасовиська», «Петрії і Довбущуки».
В 1892 році до Чернівців приїздив М. Павлик, коли за пропаганду ідей соціалізму тут була ув’язнена його рідна сестра Ганна.
Двічі до Чернівців приїздила Леся Українка: в 1901 і 1903 рр. Звідси в листі до родини вона писала: «Місто симпатичне і чистеньке, ціле на горі, околиця дуже гарна, якась ідилічна: гори ще не дуже високі. Прут під самими Чернівцями тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких зарінках».
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
Чернівці на початку ХХ століття
В роки першої світової війни Чернівці перебували в смузі воєнних дій. На початку війни — 21 вересня 1914 року — російська армія визволила місто від австро-угорських військ, але через місяць залишила його. Після контрудару 28 листопада сюди знову вступили російські частини. Цього разу вони утримувалися тут до 17 лютого 1915 року. Нарешті 18 червня 1916 року російські війська втретє визволили Чернівці і залишалися в місті до серпня 1917 року.
Війна завдала руйнувань і злиднів. В результаті примусової евакуації, яку проводило австрійське командування, населення Чернівців скоротилось майже вдвоє.
Становище трудящих виявилось настільки тяжким, що російське командування змушене було в 1916 році відкрити роздавальні пункти, де населення могло по доступних цінах одержувати продукти. Для голодних дітей-же-браків, які цілими групами ходили по вулицях, були організовані дитячі будинки. В них харчувалося 5— 6 тис. дітей.
Серед трудящих міста все більше посилювалось невдоволення війною, загострювались класові суперечності між робітниками й капіталістами. Від революційних солдатів-більшовиків 8-ї російської армії жителі чули, що вихід з нестерпного становища один — перетворити імперіалістичну війну в громадянську, спрямувати зброю проти буржуазії, добитися справедливого миру.
Тому, незважаючи на суворий військовий режим, робітники піднімалися на визвольну боротьбу, яка особливо посилилась після Лютневої революції в Росії.
Вже 23 березня в Чернівцях проходили мітинги з нагоди повалення царизму. На багатьох будинках з’явились червоні прапори. Трудящі міста надіслали палке вітання Петроградській Раді робітничих і солдатських депутатів.
В роки першої світової війни Чернівці перебували в смузі воєнних дій. На початку війни — 21 вересня 1914 року — російська армія визволила місто від австро-угорських військ, але через місяць залишила його. Після контрудару 28 листопада сюди знову вступили російські частини. Цього разу вони утримувалися тут до 17 лютого 1915 року. Нарешті 18 червня 1916 року російські війська втретє визволили Чернівці і залишалися в місті до серпня 1917 року.
Війна завдала руйнувань і злиднів. В результаті примусової евакуації, яку проводило австрійське командування, населення Чернівців скоротилось майже вдвоє.
Становище трудящих виявилось настільки тяжким, що російське командування змушене було в 1916 році відкрити роздавальні пункти, де населення могло по доступних цінах одержувати продукти. Для голодних дітей-же-браків, які цілими групами ходили по вулицях, були організовані дитячі будинки. В них харчувалося 5— 6 тис. дітей.
Серед трудящих міста все більше посилювалось невдоволення війною, загострювались класові суперечності між робітниками й капіталістами. Від революційних солдатів-більшовиків 8-ї російської армії жителі чули, що вихід з нестерпного становища один — перетворити імперіалістичну війну в громадянську, спрямувати зброю проти буржуазії, добитися справедливого миру.
Тому, незважаючи на суворий військовий режим, робітники піднімалися на визвольну боротьбу, яка особливо посилилась після Лютневої революції в Росії.
Вже 23 березня в Чернівцях проходили мітинги з нагоди повалення царизму. На багатьох будинках з’явились червоні прапори. Трудящі міста надіслали палке вітання Петроградській Раді робітничих і солдатських депутатів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
Частина ІІ
Становище чернівецьких робітників було набагато гіршим, ніж у централь них провінціях Румунії. Робочий день на промислових підприємствах тривав від 10 до 14 годин, а заробітна плата весь час зменшувалась. У 1929 році, порівнюючи з 1913 роком, вона становила 65 проц. Особливо згубно на становищі робітничого класу позначилась світова економічна криза 1929-1933 рр. Майже половина підприємств повністю або частково не працювала. Обсяг промислового виробництва скоротився в 3 рази, а кількість робітників — майже у 2 рази. За офіційними даними румунської статистики, за 1927-1935 рр. зарплата робітників знизилась на 42 проц., а робочий день на більшості підприємств збільшився до 16 годин. У зв’язку з скороченням виробництва тисячі робітників були викинуті на вулицю. В 1930 році в Чернівцях нараховувалось тисячі безробітних.
Трудящі фактично були позбавлені медичного обслуговування. В 1934—1937 рр. у місті на 140 тис. населення налічувалось 5 лікарень. Швидка допомога мала лише одну машину. В місті не було санепідемслужби. Приватна практика і висока плата за утримання хворих у лікарнях зробили неможливим лікування робітників і селян.
Окупація Буковини супроводжувалась примусовою румунізацією. В усіх народних школах, вищих та середніх учбових закладах навчання велося румунською мовою. До того, за навчання в університеті слід було платити 10 000 лей за рік, а денний заробіток робітника-поденщика становив 27—40 лей.
Трудящі Чернівців не мирилися з соціальним і національним гнітом, під керівництвом комуністичної організації вони боролися за своє визволення, за возз’єднання з Радянською Україною. В місті не припинялася страйкова боротьба. Великі страйки відбулися в 1924—1925 рр. Страйкарі вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов життя, надання політичних прав. Першого травня 1926 року в Чернівцях пройшли масові збори, в яких взяли участь понад 10 тис. робітників і селян з навколишніх сіл. 9 і 10 травня на багатолюдних зборах, приурочених виборам до румунського парламенту, трудящі вимагали самоврядування для Буковини, укладання миру з Радянським Союзом, припинення терору, надання демократичних свобод, передачі поміщицької землі селянам без викупу. В 1928 році в Чернівцях відбулися мітинги під лозунгами передачі влади трудящим і приєднання Буковини до Радянської України.
Становище чернівецьких робітників було набагато гіршим, ніж у централь них провінціях Румунії. Робочий день на промислових підприємствах тривав від 10 до 14 годин, а заробітна плата весь час зменшувалась. У 1929 році, порівнюючи з 1913 роком, вона становила 65 проц. Особливо згубно на становищі робітничого класу позначилась світова економічна криза 1929-1933 рр. Майже половина підприємств повністю або частково не працювала. Обсяг промислового виробництва скоротився в 3 рази, а кількість робітників — майже у 2 рази. За офіційними даними румунської статистики, за 1927-1935 рр. зарплата робітників знизилась на 42 проц., а робочий день на більшості підприємств збільшився до 16 годин. У зв’язку з скороченням виробництва тисячі робітників були викинуті на вулицю. В 1930 році в Чернівцях нараховувалось тисячі безробітних.
Трудящі фактично були позбавлені медичного обслуговування. В 1934—1937 рр. у місті на 140 тис. населення налічувалось 5 лікарень. Швидка допомога мала лише одну машину. В місті не було санепідемслужби. Приватна практика і висока плата за утримання хворих у лікарнях зробили неможливим лікування робітників і селян.
Окупація Буковини супроводжувалась примусовою румунізацією. В усіх народних школах, вищих та середніх учбових закладах навчання велося румунською мовою. До того, за навчання в університеті слід було платити 10 000 лей за рік, а денний заробіток робітника-поденщика становив 27—40 лей.
Трудящі Чернівців не мирилися з соціальним і національним гнітом, під керівництвом комуністичної організації вони боролися за своє визволення, за возз’єднання з Радянською Україною. В місті не припинялася страйкова боротьба. Великі страйки відбулися в 1924—1925 рр. Страйкарі вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов життя, надання політичних прав. Першого травня 1926 року в Чернівцях пройшли масові збори, в яких взяли участь понад 10 тис. робітників і селян з навколишніх сіл. 9 і 10 травня на багатолюдних зборах, приурочених виборам до румунського парламенту, трудящі вимагали самоврядування для Буковини, укладання миру з Радянським Союзом, припинення терору, надання демократичних свобод, передачі поміщицької землі селянам без викупу. В 1928 році в Чернівцях відбулися мітинги під лозунгами передачі влади трудящим і приєднання Буковини до Радянської України.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
КОДИН, археологічна пам'ятка – залишки двох поселень (К. I і К. II) 5–7 ст. н. е., розташов. на тер. сучасного м. Чернівці.
Розкопки велися 1977–79. На поселенні К. I відкрито 30 житлових і госп. споруд, на поселенні К. II – 46 (дослідники вирізняють тут до 6 послідовних хронологічних періодів забудов). Обидва поселення належать до празької культури, її носіями були племена склавінів. Житла – квадратні напівземлянки з печами-кам'янками. Кераміка ліпна. В найбільш ранніх житлах (5 ст.) виявлено по кілька уламків сіроглиняної гончарної кераміки черняхівської культури. Дві залізні фібули з поселення К. I датовані 5 ст. (вонимають велике значення для встановлення часу виникнення празької к-ри). Знайдено металеві й кістяні знаряддя праці, бронз. прикраси. На поселенні К. II відкрито кілька жител карпатських курганів культури.
Розкопки велися 1977–79. На поселенні К. I відкрито 30 житлових і госп. споруд, на поселенні К. II – 46 (дослідники вирізняють тут до 6 послідовних хронологічних періодів забудов). Обидва поселення належать до празької культури, її носіями були племена склавінів. Житла – квадратні напівземлянки з печами-кам'янками. Кераміка ліпна. В найбільш ранніх житлах (5 ст.) виявлено по кілька уламків сіроглиняної гончарної кераміки черняхівської культури. Дві залізні фібули з поселення К. I датовані 5 ст. (вонимають велике значення для встановлення часу виникнення празької к-ри). Знайдено металеві й кістяні знаряддя праці, бронз. прикраси. На поселенні К. II відкрито кілька жител карпатських курганів культури.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ЧЕРНІВЦІ, місто, Україна
Чернівецька чудотворна ікона отримала особливий статус від Папи
10 серпня 2018, 11:49
Наталія ФЕЩУК
Чудотворна ікона Матері Божої «Надія Безнадійним» вже давно відома далеко за межами Чернівців. Вона перебуває у катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, що на вулиці Руській. З липня ікона отримала ще й особливий статус: Папа Римський Франциск надав їй повний відпуст. Тобто, з цього часу всі, хто молиться перед Матір’ю Божою Чернівецькою, отримуватимуть прощення гріхів. Але для цього є кілька умов.
Як відомо, впродовж дуже багатьох років до цієї ікони приїжджають люди з різних міст, сіл і навіть країн, прибувають паломники. Також туристи, які відвідують Чернівці, не оминають катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці. Ікона «Надія Безнадійним» прославилася завдяки тому, що допомагає жінкам, які не можуть народити дітей. Вона ощасливила не одне подружжя народженням довгоочікуваної дитини. Після молитви перед Богородицею у Чернівцях, за свідченнями, багато пар отримують зцілення від безпліддя.
З огляду на ці та інші чудесні приклади – радість материнства, оздоровлення, інші дари та благодаті — у березні цього року єпископ Чернівецької єпархії УГКЦ Йосафат (Мощич) надіслав спеціального листа-прохання у Ватикан. А на початку липня прийшла відповідь.
У листі з Риму, зокрема, йдеться:
«Для збільшення релігійності вірних та для спасіння душ, силою повноважень, наданих їй Святішим Отцем Франциском за Божим провидінням Папою, на уважні прохання, представлені Його Преосвященством Йосафатом (Мощичем), єпископом Чернівецьким, з небесних скарбів Церкви милостиво уділяється та надається можливість отримати всім вірним та кожному зокрема повний відпуст та прощення усіх гріхів у катедральному храмі Чернівців Успіння Пресвятої Богородиці. Відпуст також можна жертвувати як надолуження за душі вірних, що перебувають в чистилищі…».
10 серпня 2018, 11:49
Наталія ФЕЩУК
Чудотворна ікона Матері Божої «Надія Безнадійним» вже давно відома далеко за межами Чернівців. Вона перебуває у катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, що на вулиці Руській. З липня ікона отримала ще й особливий статус: Папа Римський Франциск надав їй повний відпуст. Тобто, з цього часу всі, хто молиться перед Матір’ю Божою Чернівецькою, отримуватимуть прощення гріхів. Але для цього є кілька умов.
Як відомо, впродовж дуже багатьох років до цієї ікони приїжджають люди з різних міст, сіл і навіть країн, прибувають паломники. Також туристи, які відвідують Чернівці, не оминають катедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці. Ікона «Надія Безнадійним» прославилася завдяки тому, що допомагає жінкам, які не можуть народити дітей. Вона ощасливила не одне подружжя народженням довгоочікуваної дитини. Після молитви перед Богородицею у Чернівцях, за свідченнями, багато пар отримують зцілення від безпліддя.
З огляду на ці та інші чудесні приклади – радість материнства, оздоровлення, інші дари та благодаті — у березні цього року єпископ Чернівецької єпархії УГКЦ Йосафат (Мощич) надіслав спеціального листа-прохання у Ватикан. А на початку липня прийшла відповідь.
У листі з Риму, зокрема, йдеться:
«Для збільшення релігійності вірних та для спасіння душ, силою повноважень, наданих їй Святішим Отцем Франциском за Божим провидінням Папою, на уважні прохання, представлені Його Преосвященством Йосафатом (Мощичем), єпископом Чернівецьким, з небесних скарбів Церкви милостиво уділяється та надається можливість отримати всім вірним та кожному зокрема повний відпуст та прощення усіх гріхів у катедральному храмі Чернівців Успіння Пресвятої Богородиці. Відпуст також можна жертвувати як надолуження за душі вірних, що перебувають в чистилищі…».
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 21 гість