Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Львівська нац-на наукова бібліотека України ім Стефаника

ЦДІАЛ
Аватар користувача
 
Повідомлень: 2722
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 1646 раз.
Подякували: 597 раз.
Стать: Жінка

Львівська нац-на наукова бібліотека України ім Стефаника

Повідомлення АннА » 23 лютого 2016, 22:09

Львівська національна наукова бібліотека України імені В.Стефаника

ГОЛОВНИЙ КОРПУС
Поштова адреса: вул. Стефаника 2, 79000 Львів, Україна
Тел. +38(032)261-41-21
E-mail: library@lsl.lviv.ua
Пункт запису читачів: Пн.-сб. 10:00-18:00
Читальні зали: Пн.-пт. 10:00-20:00, сб. 10:00-18:00

http://www.lsl.lviv.ua/coord.htm
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 2722
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 1646 раз.
Подякували: 597 раз.
Стать: Жінка

Re: Львівська нац-на наукова бібліотека України ім Стефаника

Повідомлення АннА » 19 лютого 2018, 15:17

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНAЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ В.СТЕФАНИКА НАН УКРАЇНИ. Заснована 1940 на основі фондів понад 100 б-к. У різні роки змінювалися її підпорядкування і назва: 1940–41 – Львівський філіал Бібліотеки АН УРСР; з 1944 – Львівська бібліотека АН УРСР; з липня 1963 – Львівська державна наукова бібліотека Міністерства культури УРСР; від 1969 – Львівська державна наукова бібліотека АН УРСР; з травня 1971 – Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника АН УРСР (з серпня 1991 – АН України); від березня 1994 – Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, від 2008 – Львівська національна наукова бібліотека України ім. В.Стефаника. Після встановлення в Зх. Україні рад. влади (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі) там розпочалися процеси реформування всіх сфер життя, у т. ч. бібліотечної мережі. Наприкінці 1939 при тимчасовому управлінні Львівської області було створено спец. комісію (під головуванням П.Панча, за участю М.Возняка, І.Крип'якевича та ін.), відповідальну за організацію на території області контролю за культ. цінностями й забезпечення їхнього обліку і надійної охорони. Комісія розіслала всім, хто мав чи, на її думку, міг мати у своїй власності або розпорядженні (у т. ч. на правах депозитів) культ. цінності, звернення, в якому застерігала від несанкціонованої комісією передачі будь-кому таких цінностей. Окрім цього, комісія мала на меті реорганізувати існуючу (багатонаціональну і досить розвинену) біб-ліотечну мережу міста й області, запровадивши єдину централізовану (підпорядковану Москві) схему управління бібліотечною мережею з великою кількістю публічних бібліотек, укомплектованих рад. масовими виданнями.

Згідно з постановою РНК УРСР "Про організацію наукових установ в Західних областях УРСР" від 2 січня 1940, у Львові було закладено низку відділів АН УРСР (нині Національна академія наук України), а також – засновано Львів. філію Б-ки АН УРСР (Б-ка АН УРСР – нині Бібліотека національна України імені В.І.Вернадського). Філія мала об'єднати: б-ки Наукового товариства імені Шевченка, Оссолінеуму, Народного дому у Львові, Баворовських, Політехніки, Педагогічну, а також рукописні та книжкові фонди музею "Ставропігіон" (див. Ставропігійський інститут), Львівського товариства "Просвіта", монастирів, вірменського нац. т-ва, єврейського нац. т-ва, різних установ і орг-цій, приватних збірок (деякі власники цих збірок були репресовані НКВС УРСР, серед них д-р В.Старосольський, д-р О.Луцький, проф. В.Заїкін, проф. І.Шендрик). Філію було розміщено в будинку Оссолінеуму (тогочасна вул. Оссолінських, 2; нині центр. корпус ЛННБУ). На основі колиш. б-к Баворовських, Нар. дому й НТШ було створено спец. підрозділи – відповідно, мист-ва, стародруків і раритетів (нині – рідкісної книги), української літератури (нині – україніки).

Кожна з б-к, що увійшли до складу Львів. філії, мала свої традиції, спеціалізацію та особливості комплектування фондів. У Бібліотеці Наукового товариства імені Шевченка у Львові (створена 1893) було понад 200 тис. одиниць зберігання, тут найкраще була представлена україніка – друковані праці й рукописи різними європ. мовами з історії, к-ри та економіки України, в ній також зберігались архів І.Франка і багата шевченкіана. Фонд б-ки Нар. дому (заснована 1849) містив бл. 150 тис. одиниць зберігання, у т. ч. велику колекцію рос. періодики, видань Петерб. АН (нині Російська академія наук); колекції приватних осіб – А.Петрушевича, Я.Головацького, П.Бажанського та ін. У фондах Оссолінеуму (польс. книгозбірня Львова, заснована 1817) нараховувалося бл. 600 тис. одиниць зберігання. Б-ка "Студіону" (заснована 1909) налічувала 60 тис. томів, мала у своїй структурі істор. і митрополичий архів, депозити митрополита А.Шептицького, письменниці К.Гриневичевої, книжкову збірку правничого змісту А.Червінського та ін., спеціалізувалася на візантієзнавстві. Із б-ки Свято-Онуфріївського монастиря оо. василіан (заснована наприкінці 13 ст.) надійшли рідкісні стародруки, львів. видання І.Федорова, численні рукописи.

Під час опрацювання в новоствореній філії фондів усіх цих б-к особливості кожного з цих фондів цілеспрямовано затиралися – видання включали до заг. масиву механічно, без збереження провеніенційних ознак.

1940 при б-ці заклали два нові підрозділи – відділ "концентрації" і "спецфонд". Відділ концентрації (розташовувався по вул. Оссолінських, 11) – постав на основі бібліотечних фондів ліквідованих або реорганізованих установ, конфіскованих і залишених без нагляду приватних збірок. Станом на жовтень 1940 тут було зосереджено бл. 300 тис. книг. Окремі частини фондів у процесі опрацювання відокремлювалися й передавалися до відділів рукописів, стародруків, а також відповідних кабінетів. Пізніше, у період окупації УРСР вермахтом (див. Друга світова війна), багато видань з відділу концентрації було влито до скаталогізованих масивів.

"Спецфонд" був створений улітку 1940 (1991–93 розформований). Тут концентрувалась укр. та іншомовна література.

У 2-му кварталі 1941 до б-ки прибула спец. бригада зі звірки фондів з індексами забороненої літератури (такі індекси вважалися секретними і готувалися рад. обллітами – обласними управліннями у справах літератури та вид-в, – що водночас виконували функції цензури). Із заг. масиву виділили передусім т. зв. опортуністичну літературу (твори М.Бухаріна, Г.Зінов'єва, Л.Троцького та ін.); потім відібрали і скерували до облліту ті книги, що були надруковані поза межами СРСР і, на думку комісії, могли бути антирадянськими, хоча і не були відображені в індексах (нині дослідники встановили, що серед таких книг домінували укр. видання). Після цензури в облліті книги поверталися до б-ки, однак більшість із них скеровувалися не до загальнодоступних книгосховищ, а до "спецфонду".

Станом на червень 1941 фонди Львів. філіалу нараховували бл. 2 млн одиниць зберігання. У відділі рукописів (до нього в той час були включені і рукописи Національного музею у Львові) було зафіксовано понад 2 тис. т. зв. інвентарних чисел. Серед них 499 інвентарних одиниць архіву І.Франка (переданий письменником Б-ці НТШ у Львові на "невідкличну власність"; у зв'язку з підготовкою ювілейного видання творів І.Франка – до 85-річчя з дня народження – 1940–41 здійснювались опис і каталогізація архіву, реставрація матеріалів, а також їх фотографування й передрук). Рукописний відділ успадкував також (від Б-ки НТШ у Львові) архіви галицьких і східноукр. діячів – М.Бучинського, В.Г.Барвінського, Ол.Барвінського, В.Ільницького, О.Кониського, І.Белея, В.Лукича-Левицького, О.Партицького, листування й особисті документи К.Устияновича, Т.Шевченка, П.Куліша, М.Драгоманова, М.В.Лисенка, збірку рукописів Лесі Українки тощо. 1940–41 відділ самостійно придбав рукописи М.Мочульського, О.Маковея, листування В.Стефаника з Л.Бачинським і Д.Лукіяновичем.

У Львів. філії працювали: знавці книги та спеціалісти колиш. б-к міста (А.Генсьорський, М.Деркач, М.Штеліга, В.-Т.Віслоцький, М.Гембарович, В.Бандура, М.Якубєц, С.Інгльот), фахівці, які в умовах рад. влади залишилися без свого професійного заробітку (юристи – Р.Заячківський, В.Дяків, В.Лисий; журналісти й редактори – В.Левинський, С.Чарнецький, М.Яцків, Д.Корбутяк), польс. громадяни, утікачі з окупованих гітлерівцями Варшави і Кракова (науковці – Н.Ассородобрай, Ю.Фельдман, С.Оссовскі, Р.Ґродецкі, Р.Лютман, літератори – Т.Пайпер, А.Полєвка, Ю.Пшибось, Є.Кречмар). Значну роль в організації б-ки як члени її вченої ради відіграли М.Возняк, В.Дорошенко, Ю.Полянський, К.Студинський, В.Щурат, І.Крип'якевич.

За окупації Львова вермахтом (див. Друга світова війна) бібліотечну мережу міста було реорганізовано. У серпні 1941 нім. власті створили бібліотечну систему Staatsbibliothek Lemberg, об'єднавши в її межах у статусі окремих від-нь наукові б-ки міста: Львів. ун-ту – Abteilung 1, ін-ту Оссолінських – Abteilung 2, НТШ і Нар. дому – Abteilung 3, а також педагогічну і технічну. Нагляд над системою б-к на території Генеральної губернії здійснювала спец. урядова структура – Гол. управління б-к (Hauptverwaltung der Bibliotheken), її очолював дир. б-ки Берлінського ун-ту, член Націонал-соціаліст. робітн. партії Німеччини д-р Г.Абб. Посаду дир. Staatsbibliothek Lemberg протягом окупації також займали німці: спочатку – слов'янознавець д-р У.Йогансен, а після його мобілізації на фронт – виходець з Естонії А.Гімпель. До мережі Staatsbibliothek Lemberg не увійшла Єврейс. б-ка – її стародруки вивезли до Франкфурта-на-Майні, значну частину інших фондів ліквідували (вціліла їх частина після визволення Львова 1945 була передана до Б-ки АН УРСР у Києві).

Окупаційна влада постійно вилучала з б-к найбільш цінні пам'ятки. Так, до Німеччини було вивезено оригінали 24 гравюр А.Дюрера. До м. Тинець (Польща) 1944 переправили рукописні збірки б-к Оссолінських і Баворовських (серед них і матеріали до історії України, зокрема, неопубл. листування Б.Хмельницького; частину фонду, що містила цінну колекцію рукописної україніки, 1946 виявили в Нижній Силезії, однак до Львова її не повернули; нині ці та ін. вивезені рукописи й архіви зберігаються в Польщі – у Нац. б-ці у Варшаві та Нац. закладі ім. Оссолінських у Вроцлаві; у Вроцлаві також знаходиться гол. документальний масив Staatsbibliothek Lemberg, вивезений до Кракова в березні–квітні 1944).

Після звільнення Львова (серпень 1944) у місті було відновлено діяльність ряду наук. закладів на правах від-нь АН УРСР, у т. ч. б-ку. Вона стала найбільшою академічною установою, в ній діяло 2 сектори (українсько-рос. і польс.), на роботу до неї було зараховано 83 працівники. Серед них – і досвідчені бібліотекарі передвоєн. доби, і нові працівники з місц. науковців (у т. ч. польс. спеціалісти, безпосередньо причетні до відбору й вивезення частини львівських фондів до Польщі): Б.Барвінський, М.Деркач, З.Курчаба, М.Штеліга, О.Суховерський, І.Пашкевич, О.Павлівський, А.Генсьорський, Р.Луцик, К.Малицька, М.Гембарович, Є.Куркова, В.Ольшевич, Т.Задерецький, М.Люфтова, К.Гебултовський, Б.Врублевський, Ф.Пайончковський, Я.Келлес-Крауз, В.Бандура, М.Хмельовська та ін.

Від осені 1944 б-ка мала у своєму складі 14 підрозділів: комплектування, обслуговування читачів і бібліографії, рукописів, стародруків і раритетів, мист-ва, опрацювання і каталогізації, газетний відділ, спецвідділ, кабінети марксизму-ленінізму, картографії, єврейс. літератури, палітурну майстерню, а також дирекцію і господарсько-фінансову частину. За деякими даними фонди б-ки тоді складали понад 900 тис. книг, понад 20 тис. карт, стільки ж рукописів і стародруків. Одним із найбагатших набутків б-ки повоєн. періоду став архів родини Барвінських, подарований 1944 істориком та архівістом Богданом Барвінським. Він і досі лишається найбільшою та найціннішою укр. рукописною збіркою ЛННБУ. За тогочасним описом архів Барвінських складався зі "105 тек і фасцикулів, а в ньому [в архіві] відділ “Актів і Документів” понад 600 установ і організацій з-понад 6000 числами, відділ “Рукописів” з-понад 1200 числами рукописів та відділ “Листування” з 11 000 чисел".

Згідно з розпорядженням голови РНК УРСР М.Хрущова від 28 липня 1945, було створено Міжвідомчу комісію для відбору та підготовки до відправки істор. і культ. цінностей до Польс. Республіки. До її складу ввійшли Є.Кирилюк (голова), Б.Зданевич, Ю.Меженко, В.Щурат, М.Возняк, І.Свенціцький, М.Пархоменко. У Львові Є.Кирилюк створив аналогічну комісію (червень 1946); до її складу було введено також працівників б-ки: П.Гнип (голова), акад. М.Возняк, А.Генсьорський, І.Карпинець, Р.Луцик, Я.Янчак, Я.Ярема. На рівні Ради міністрів УРСР виконання урядових розпоряджень контролював заст. голови РНК (з березня 1946 – РМ) УРСР М.Бажан (зберігся його лист до президента АН УРСР акад. О.О.Богомольця від 4 липня 1945 з цих питань, в ньому, зокрема, мовиться: "...прошу Вас дати вказівку директорові Бібліотеки АН УРСР в м. Львові – академіку Щурату В.Г. вилучити з Бібліотеки, для передачі в дар польському народові, рукописи і стародруки польською мовою, за винятком тих з них, що зв'язані з проблемами вивчення історії Західної України та історії всієї України. Потрібно також передати Польщі твори польських письменників-класиків – 75 % кожної назви всіх видань, що знаходяться на складах Бібліотеки та друкарні Академії наук УРСР в м. Львові. Треба скласти відповідні акти і заактовані для передачі книги дбайливо запакувати, підготувавши їх перевезення"). У липні 1946 тогочасний дир. Б-ки АН УРСР Ю.Меженко доповідав на засіданні Президії АН УРСР про те, що урядовій комісії передано (для Польс. Республіки) 150 тис. томів, які, відповідно, списані з обліку АН УРСР. Загалом, у рамках "передачі історичних і культурних цінностей польського народу" протягом 1945–47 було вивезено понад 217 тис. одиниць зберігання, у т. ч. рукописи і стародруки, – що складало 70 % фонду Оссолінеуму (подібні передачі до Польщі здійснювались і пізніше, остання – у 1987).

По війні львів. облліт провів низку заходів, спрямованих на вилучення ідеологічно шкідливої літератури. 1947 в б-ці з цією метою функціонувало 9 бригад, згідно з даними їхнього звіту, ними "в подвалах бывшего “Наукового товариства імені Шевченка” и подвалах бывшей типографии Оссолинских было изъято и уничтожено путем мелкой резки с последующей передачей в утиль около 150 тонн макулатуры, в основном, тиражи книг, изданных украинско-немецкими националистами в период временной немецкой оккупации Львова".

1948 кількість одиниць зберігання в б-ці становила бл. 1,5 млн. Фонд рад. літератури поповнювався за рахунок надходження до б-ки обов'язкового примірника з кожного видання, що здійснювалося на території УРСР, а також шляхом купівлі букіністичних видань.

По війні до б-ки надійшло багато апробованих офіц. ідеологією друків, що випускалися в СРСР мільйонними тиражами. Натомість до ін. б-к СРСР, у т. ч. до Москви, з Львів. академічної б-ки передавалися цінні видання й рукописи (це призвело до зниження якості її фонду). На поч. 1950-х рр. великий масив матеріалів було переміщено до Києва. Понад 1 тис. справ передано до Центр. держ. істор. архіву УРСР (нині Центральний державний історичний архів України в Києві). До Ін-ту укр. літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР (нині Інститут літератури імені Т.Шевченка НАН України) вивезено архів і рукописну збірку І.Франка (тоді ж через "зменшення обсягу робіт" ліквідовано кабінет Івана Франка, а його колекційні книжкові фонди переведено до осн. книгосховища). До Києва було забрано й ін. особові фонди укр. літераторів і вчених, зокрема архіви: Лесі Українки, О.Кобилянської, Олени Пчілки, О.Маковея, В.Стефаника, Ю.Федьковича, А.Крушельницького та ін. (до Ін-ту укр. літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР), збірки В.М.Гнатюка й Етногр. комісії НТШ (до Ін-ту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР; нині Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України), збірки Ф.Вовка (до Ін-ту археології АН УРСР; нині Інститут археології НАН України), Греко-катол. митрополичої консисторії (до Держ. публічної б-ки УРСР; нині Нац. б-ка України ім. В.Вернадського), колекцію афіш 19 – поч. 20 ст. (до К-ту в справах мист-в при РМ УРСР). 1947 до Києва вивезли колекцію юдаїки та гебраїки. 1975 кілька десятків фондів було передано до Центр. держ. істор. архіву УРСР у Львові (нині Центральний державний історичний архів України у Львові) – серед них матеріали львів. установ і т-в – бібліотек монастирів оо. василіан, вірменської, єврейської громад, т-ва заслужених польок, т-ва "Січ".

Від початку заснування б-ки її працівники проводили науково-бібліографічні дослідження. 1945–48 група львів. науковців (Я.Дашкевич, К.Малицька, У.Сітницька, І.Суховерський, М.Штеліга) під кер-вом Ю.Меженка почала роботу над бібліографією укр. книги 1798–1914 (усього зібрали бл. 25 тис. записів; до робочої картотеки були включені всі видання укр. мовою, описані на підставі автопсії). Ін. теми повоєн. досліджень – "Словник українських псевдонімів, криптонімів та криптограмм" (Я.Дашкевич), "Бібліографія історії міста Львова" (Ю.Заяць), "Бібліографія української дитячої літератури" (К.Малицька).

Наприкінці 1949 – на поч. 1950 (в ході повоєн. репресивних заходів, інспірованих у системі академічних установ убивством Я.Галана) з б-ки усунули кваліфікованих працівників. 10 грудня 1949 заарештували Я.Дашкевича, невдовзі потому "за антирадянські дії" його звільнили з посади старшого бібліотекаря бібліографічного відділу. 19 січня 1950 "через скасування посад" скоротили бібліотечних спеціалістів – представників місц. населення – Л.Фльорек, І.Левицьку, В.Ольшевича, М.Штелігу, І.Боднара, З.Курчабу, Ю.Заяця. Загалом було звільнено чи скорочено бл. 20 осіб, це спричинило зміни в структурі б-ки – частина підрозділів підлягала об'єднанню, частина – розбудові. Відділ концентрації та обміну було підпорядковано відділу комплектування, кабінет тех. інформації об'єднано з відділом фондів та обслуговування читачів. Відділи стародруків і мистецтвознавства зведено до статусу кабінетів. Були закриті практично усі теми науково-бібліографічних досліджень.

31 липня 1952 зі Львів. держ. музею укр. мист-ва (див. Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького) до "спецфонду" б-ки без відповідної документації і начебто на зберігання було перевезено велику кількість експонатів "націоналістичного характеру", серед них – твори живопису, графіки та скульптури укр. митців 18–20 ст.: О.Архипенка, М.Бутовича, С.Гординського, І.Іванця, О.Новаківського, О.Куриласа, М.Сосенка, К.Устияновича, Ф.Красицького, П.Холодного, П.Ковжуна, М.Бойчука, О.Кульчицької, Р.Турина, Т.Копистинського, М.Мухіна, В.Баляса, М.Осінчука, Никифора, Г.Нарбута та ін. Відразу після перевезення велику кількість творів було знищено.

Після репресій тематика наукової роботи б-ки змінилася відповідно до нових ідеологічних завдань. Наук. і видавничі плани б-ки 1950–80-х рр. були складені з видань персоналій літераторів, митців, учених, творчість яких, утім, подавалася вибірково. Другою поширеною групою тем були систематичні покажчики змісту дозволених періодичних видань. Вийшла низка тематичних покажчиків і каталогів, у т. ч. рукописних матеріалів. Від 1972 налагоджено систематичний випуск загальнобібліотечного збірника наук. праць, що містив статті з книгознавства і бібліографознавства. Бібліографії здебільшого мали вигляд рекомендаційних списків літератури, т. зв. пам'яток, багато з них були зроблені на ідеологічне замовлення.

Після надання ЛНБ статусу н.-д. ін-ту (1989) в ній було налагоджено систематичну н.-д. роботу, розбудовано редакційно-видавничу базу і створено (1993) окремий підрозділ для вивчення укр. преси (Н.-д. центр періодики). Почали досліджуватися та бібліографуватися репертуари окремих періодів і регіонів, книжкові і пресові, вид-в західноукр. та еміграційних, побачили світ покажчики з гуманітарних питань. Серед них кілька бібліографій, присвячених творчості замовчуваних у попередні рад. часи культ. діячів. У дослідницькій роботі утвердилися книгознавчий, бібліографознавчий і пресознавчий напрями (проводиться робота над створенням нац. книжкового і пресового репертуару, вивчаються різні аспекти історії видавничої та бібліотечної справи в Західній Україні). Б-ка випускає монографічні дослідження з галузі істор. пресознавства, науково-популярні та мемуарні видання, збірники наук. праць, багатотомні науково-довідкові посібники ("Репертуар української книги: 1798–1914", "Українська журналістика в іменах" та інші).

Також у б-ці проводяться виявлення, збір і науково-критичне опрацювання текстів, що несуть важливу істор. і культ. інформацію, – як з фондів ЛННБУ, так і знайдених у фондах ін. інституцій і приватних осіб. Готуються науково-інформаційні видання (каталоги, путівники), збірники документів і досліджень, присвячених історії формування і сучасному станові рукописних і книжкових колекцій в Україні й за кордоном. Вивчаються історія бібліографії і книги, історія культ. розвитку і національно-визвол. руху, краєзнавства, біографістики, мистецтвознавства.

Від поч. 21 ст. б-ка створює електронну базу даних своїх фондів і надає доступ до електронного каталогу. Щороку виконує понад 215 тис. читацьких замовлень, отримує бл. 20 тис. назв літератури (серед них – 5 тис. іноземної), здійснює міжнар. книгообмін з 80 партнерами з 15 країн. 2000–07 вид-вом ЛННБУ було оприлюднено 166 окремих видань, тиражем понад 68 тис. примірників, обсягом бл. 4 тис. друкованих аркушів, опубліковано бл. 1 тис. наук. статей. Б-ка влаштовує тематичні книжкові і худож. виставки, у т. ч. за кордоном, проводить наук. конференції і "круглі столи".

2008 фонди ЛННБУ налічували понад 7 млн одиниць зберігання. Серед них – інкунабули, палеотипи, рукописні книги 13–18 ст., збірка україніки – книжкові й періодичні видання, що виходили в Україні і поза її межами в 19–20 ст., колекція оригінальних творів західноєвроп., китайс., япон. художників, львів. митців різних поколінь (рисунків, акварелей, гравюр), нотний фонд та картографічна колекція.

У різні роки директорами б-ки були – Т.Зеленко, В.Щурат, А.Одуха, І.Іванців, В.Машотас, Є.Стасюк, М.Лізанець, Л.Крушельницька, М.Романюк.
Головата Л.В.


Зображення
Із повагою, Ганна


Повернутись до Львів

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість