Що таке патроніми і матроніми?

Етимологія, походження, творення прізвищ
Відповісти
Аватар користувача
Vitaly Savitar
Повідомлень: 988
З нами з: 16 лютого 2016, 23:42
Дякував (ла): 17 разів
Подякували: 216 разів
Контактна інформація:

Що таке патроніми і матроніми?

Повідомлення Vitaly Savitar »

Патроніми – антропоніми, утворені від іменування
батька. Такі назви швидше належать синам, бо вони є
продовжувачами роду. В. Охримович зазначає, що
найменування дітей за батьком відповідає не лише
народній традиції чи звичаю, але й чинному праву, за
яким діти переймають назву не від матері, а від батька
[6]. С. Медвідь-Пахомова вважає, що патроніми і анд-
роніми первісно розвивалися не як додаткові до осо-
бового імені засоби ідентифікації, а як евфемізми,
необхідність у яких виникала внаслідок язичницького
табу на ім’я [3, с. 26]. Жіночі назви за батьком актуа-
льні не завжди. Зміна сімейного статусу, коли жінка
офіційно отримує назву за чоловіком чи його роди-
ною, часто призводить до зміни і її неофіційного на-
йменування. Збереження за нею попередньої назви
можливе за умови зверхності жінки над своїм чолові-
43
Science and Education a New Dimension. Philolgy, II(7), Issue: 34, 2014 www.seanewdim.com
ком (моральної чи матеріальної) або якщо дівоче іме-
нування є більш індивідуалізуючим [9, с. 201].
В офіційній системі називництва історично патроні-
мами є більшість прізвищ (напр., Василів), а в сучасній
офіційній системі до патронімів належать імена по ба-
тькові, що закріпились як другий член антропонімної
формули з формантом -ович (Петрович) для чоловіків
та -івн-а (Петрівна) для жінок; в неофіційній сфері –
власні назви синів та дочок, утворені від неофіційних
іменувань батьків або від офіційних особових імен ба-
тьків, але за допомогою інших формантів.
”Першими патронімами були ад’єктивні назви з су-
фіксами *-jь, пізніше -ов/-ев, -ин. Приєднання до них
субстантивного суфікса -ич утворювало двоскладові
патронімічні суфікси. Формант *-jь приєднувався до
суфікса *-ikъ, у результаті чого утворився -ич” [3,
с. 27].
В неофіційній системі іменування патроніми утво-
рюються від актуальної назви батька. Етимонами за-
значених родичівських назв на Тернопільщині висту-
пає прізвище, ім’я або прізвисько батька: Вівчарів
(<прізвище батька Вівчар), Сафат (<ім’я батька Йоса-
фат), Зайчиха (<прізвисько батька Заєць ’косоокий’).
Родичівські назви для іменування дружини та дітей від
прізвища голови сім’ї фактично є живомовним функці-
онуванням прізвища.
Для утворення патронімів активно використовуєть-
ся морфологічний іменникова та прикметникова суфі-
ксація, вживання форм родового відмінка) та лексико-
семантичний способи творення назв (трансонімізація
– перенесення іменування батька без будь-яких змін
для найменування сина): Марчик (<ім’я батька Мар-
ко), Мельників (<прізвище батька Мельник), Рудого
(<прізвище батька Рудий), Кіндрат (<ім’я батька Кін-
драт). Для іменування синів використовуються суфік-
си: -ів, -к-о, -ик: Попків (<прізвище батька Попко),
Філько (<ім’я батька Теофіл). Серед способів утво-
рення патронімів для жінок продуктивним є морфоло-
гічний за допомогою суфіксів -их-а, -к-а, -ов-а/-ев-а:
Середиха (<прізвище батька Середа), Мельничка
(<прізвисько батька Мельник ’працював у млині’),
Копійова (<прізвище батька Копій). Для утворення
таких іменувань зрідка використовується формант -
ан-я, що є типовим для андронімів: Максиманя (<ім’я
батька Максим). Посесивні суфікси -ів, -ов-а/-ев-а
зазвичай приєднуються до основ іменників другої
відміни.
На Тернопільщині патроніми займають одне з
першочергових місць серед сучасних неофіційних
родичівських найменувань. Вони можуть вживатися у
побуті самостійно, проте найактивніше – у складі ба-
гатокомпонентних іменувань: ”особове ім’я денотата
+ патронім у формі називного чи родового відмінка”:
Михасько Іванчиків або Михасько Іванчика. Трапля-
ються також тричленні формули для іменування за
батьком ”ім’я та прізвище чи прізвисько батька у ро-
довому відмінку + власне ім’я сина/доньки або лексе-
ма син/донька”: Андрія Смаля Славко або син Андрія
Смаля. Л. Кравченко зауважує, що ”якщо батько чи-
мось дуже вирізняється серед односельців, а діти ще
не набули певного авторитету, то замість імені вжива-
ється лише лексема син, при цьому імені особи реци-
пієнти можуть і не знати, оскільки в селі таку дитину
асоціюють лише за іменуванням батька, а його власне
ім’я функціонує мало, лише в тих сферах, де це необ-
хідно, зокрема в школі, на роботі чи в безпосередньо-
му оточенні” [2, с. 324]. У зазначених вище антропо-
німних формулах також допускається інший порядок
компонентів: Славко Андрія Смаля або Смаля Андрія
Славко.
Матроніми – найменування синів і дочок за на-
звою матері. М. Сумцов вважав, що такі назви за по-
ширенням в антропоніміконі стоять нарівні з імену-
ваннями по чоловічій лінії: за батьком, дідом, праді-
дом [7, с. 408]. П. Чучка наводить основні причин
виникнення матронімів: позашлюбність дитини; ди-
тина росла при матері без батька (батько виїхав чи
помер); мати більш відома в колективі, перевершує
батька в чомусь (наприклад, характером чи ін.); бать-
ко є приймаком [9, с. 204].
Матроніми утворюються від усіх можливих імену-
вань матері: імен, прізвищ (часто дівочих), прізвиськ:
Могильницка (<дівоче прізвище матері Могильниць-
ка), Кащин (<ім’я матері Каська <Катерина), Уралоч-
ка (<прізвисько матері Уралочка ’родом з Уралу’).
Серед способів утворення матронімів актуальними є
афіксальний (іменникова й прикметникова суфіксація)
та лексико-семантичний способи: Нусік (<ім’я матері
Нуся <Богдануся <Богдана), Гоцулки (<прізвисько ма-
тері Гоцулка ’гоцулка’), Філина (<ім’я матері Філя
<Теофілія ), Токар (<дівоче прізвище матері Токар).
Матроніми для іменування доньок творяться за допо-
могою формантів -ичк-а, ечк-а, -ачк-а, -очк-а, ус’-а:
Котичка (<дівоче прізвище матері Кіт), Янечка (<ім’я
матері Яна <Іванна), Горпинячка (<ім’я матері Горпи-
на), Поштарочка (<прізвисько матері Поштарка), Ка-
теруся (<ім’я матері Катерина); для іменування синів –
суфікс -ин, який типово приєднується до основ іменни-
ків першої відміни: Директорчин (<прізвисько матері
Директорка ’працює директором школи’).
Матроніми, як і патроніми, можуть уживатися са-
мостійно або входити до складу багатокомпонентних
іменувань. У двокомпонентних назвах особове повне
ім’я або варіант імені денотата виступають поряд із
матронімами у називному чи родовому відмінках
(особове ім’я + матронім за іменем, прізвищем або
індивідульним прізвиськом матері): Іван Лещин (<ім’я
матері Леська). Тричленні антропонімні формули
включають ім’я та прізвище чи прізвисько матері у
родовому відмінку + власне ім’я сина/доньки або лек-
сема син/донька”. Вони можуть мати також інший
порядок компонентів: Ольга (або донька) Маруськи
Цар-баби (<мати Маруська Цар-баба <прізвисько ма-
тері Цар-баба ’мала за зростом’
) або ж Маруськи
Цар-баби донька
Український хостинг для веб-сайтів на потужних VPS/VDS серверах в Європі --> https://kr-labs.com.ua/service/web-hosting/
Аватар користувача
Vitaly Savitar
Повідомлень: 988
З нами з: 16 лютого 2016, 23:42
Дякував (ла): 17 разів
Подякували: 216 разів
Контактна інформація:

Re: Що таке патроніми і матроніми?

Повідомлення Vitaly Savitar »

Особливою рисою антропонімікону українців для
неофіційного іменування жінок є назви за прізвищем,
прізвиськом або ім’ям чоловіка – андроніми. Такий
спосіб називання жінок, вважає П. Чучка, бере свій
початок з часів, ”коли жінка не мала права виступати
юридичною особою, коли поза сім’єю вона могла ви-
ступати лише через свого чоловіка, батька або опіку-
на” [9, с. 209]. Головою сім’ї вважався чоловік, тому
назва дружини утворювалася від його іменування і

 Має гумористичний відтінок, асоціативне.
44
Science and Education a New Dimension. Philolgy, II(7), Issue: 34, 2014 www.seanewdim.com
вказувала на пряме відношення до нього. У деяких
етнічних регіонах, зокрема на Бойківщині та Закар-
патті, андроніми вживались дуже активно, навіть за-
мінювали особові імена заміжніх жінок і використо-
вувалися у звертаннях до них [1, с. 7; 9, с. 210].
Етимонами андронімів Тернопільщини є прізвище,
ім’я або прізвисько чоловіка: Королиха/Корольова
(<прізвище чоловіка Король), Захарова (<ім’я чоловіка
Захар), Будулайка (<прізвисько чоловіка Будулай ’зов-
нішньо схожий до героя кінофільму Будулая’). Андро-
німи, утворені від прізвища чоловіка, є найбільш акту-
альними серед цих іменувань. Вони фактично є виявом
живомовного функціонування прізвища.
Найпоширенішим способом утворення андронімів
є суфіксація. П. Чучка називає понад десять словотві-
рних формантів, що функціонують у складі назв за
чоловіком на Закарпатті: -их-а, -анк-а, -к-а, -ан-я, -ул-
я, -ов-а, -овк-а, -а, -ин-я [9, с. 230-245]. Учений пише,
що є підстави вважати андроніми з суфісом -их-а за
самобутній східнослов’янський словотворчий тип [9,
с. 235]. На Тернопільщині набір засобів є традиційним
для більшості регіонів України: -их-а, -к-а, -ов-а/-ев-а:
Іваниха (<ім’я чоловіка Іван), Монашка (<прізвисько
чоловіка Монах), Федева (<ім’я чоловіка Федь <Фе-
дір). Андронімна назва Поетеса (<прізвисько чолові-
ка Поет) має суфікс, що не є типовим для онімів, зок-
рема андронімів, проте суфікс цей використовується
для утворення апелятивів. Окрім суфіксації, андроні-
ми утворювалися шляхом зміни флексії: Малокровна
(<прізвисько чоловіка Малокровний ’хворів на мало-
крів’я’).
Іменування жінки за чоловіком сьогодні в Україні
не є поширеним способом ідентифікації і звужує сфе-
ру свого використання, що зумовлює вихід андронімів
з активного ужитку. Виняток становить неофіційна
форма прізвища для іменування дружини, бо прізви-
ще з часу свого становлення – найосновніший і найз-
ручніший ідентифікуючий компонент офіційної ан-
тропонімії. Використання в неофіційній сфері офіцій-
ної форми прізвища жінки не є доцільним, бо воно не
вказує навіть на стать особи (окрім прізвищ прикмет-
никової форми), не допомагає диференціювати пред-
ставників сім’ї.
Андроніми в побуті на Тернопільщині не дуже час-
то вживаються самостійно, а частіше є складовими
частинами багатокомпонентних іменувань осіб. У
двокомпонентних формулах вони виступають у формі
називного чи родового відмінка або присвійного при-
кметника поряд із особовими іменами або їх варіан-
тами: Маруська Павлова. Поширеною в антропонімі-
коні Тернопільщини є також формула ””ім’я + прі-
звище чи прізвисько чоловіка у родовому відмінку +
власне ім’я дружини або лексема жінка”: Ганка (або
жінка) Петра Маленького. Так, як і в інших родичів-
ських іменуваннях, компоненти можуть уживатися в
іншому порядку.
Гінеконіми – назви чоловіка за іменуванням дру-
жини. У сучасному неофіційному антропоніміконі
досліджуваної території такі назви не набули поши-
рення. В. Охримович існування таких іменувань мо-
тивував тим, що хлопець за жінку брав собі дівчину,
яка ”мала свій ґрунт” і ”замешкав у її хаті” [6, с. 305].
П. Чучка зазначає, що на Закарпатті чоловік отримує
іменування за дружиною за умови, коли жінка голо-
вує у сім’ї; хлопець іде жити в хату до своєї жінки або
ж чоловік родом з іншої місцевості [9, с. 210]. Етимо-
нами гінеконімів виступають дівочі прізвища дружин:
Бабій (<дівоче прізвище дружини Бабій), Кшива (<ді-
воче прізвище дружини Кшива). Носії цих власних
назв переселились з інших населених пунктів, у селі
не були відомі, тому неофіційно їх називають за прі-
звищем дружини.
Утворюються гінеконіми шляхом зміни флексії
прикметникових прізвищ та шляхом трансонімізації:
Широкий (<дівоче прізвище дружини Широка), Шпак
(<дівоче прізвище дружини Шпак).
Гінеконіми вживаються у побуті як самостійно, так і
в складі багатокомпонентних іменувань: двокомпонен-
тних ”ім’я денотата + гінеконім” або трикомпонентних
”ім’я та дівоче прізвище або прізвисько дружини у ро-
довому відмінку + власне ім’я чоловіка або лексема
чоловік»: Андрій Бідної або Андрій (або чоловік) Богда-
нки Бідної. Лексема чоловік вживається до часу, доки
особа не стане повноправним членом колективу і
отримає назву з більшим ступенем ідентифікації.
Пропатроніми – іменування особи за назвою діда,
прадіда і т. д. Пропатроніми і проматроніми виника-
ють у випадках, коли вихованням дитини займались
дідусь і бабуся чи хтось із них окремо. П. Чучка ще
наводить одну із причин виникнення таких назв –
внук чи внучка нагадує дідуся або бабусю якимись
рисами (зовнішніми чи внутрішніми) [9, с. 206-207].
Етимонами іменувань виступають прізвища дідів,
прадідів і т. ін., їх імена або прізвиська: Сюк (<прі-
звище прадіда по материнській лінії Сюк), Дума
(<прізвисько діда Дума ’був депутатом’). Подвійну
мотивацію має прізвисько Дядя Ваня, що мотивоване
ім’ям діда і його прізвиськом (<дід має ім’я Іван і
’дуже солідний, як дядько’).
Пропатроніми утворюються так само, як патроні-
ми. Найпродуктивнішим способом утворення пропат-
ронімів є морфологічний: для жіночих іменувань за
допомогою суфіксів -их-а, -к-а, -ов-а/-ев-а, -ан-я: Гри-
ниха (<ім’я діда Гринько <Григорій), Деркачка (<прі-
звище діда Деркач); для чоловічих – -к-о, -чик, -ок, -
ець, -ів: Климко (<ім’я діда Климко), Радіончик (<ім’я
діда Радіон), Якимець / Якимців (<ім’я прадіда Яким-
цьо <Яким), також шляхом вживанням форми родово-
го відмінка: Люба Методія (<ім’я діда Методій)
Окрім того, пропатроніми утворюються лексико-
семантичним способом: Вовнянко (<прізвище прапра-
діда Вовнянко).
Пропатроніми виступають як самостійно, так і в ба-
гатокомпонентних іменуваннях, аналогічних до фор-
мул із патронімами: двокомпонентні формули ”ім’я
денотата + пропатронім” або трикомпонентних ”ім’я та
прізвище або прізвисько діда у родовому відмінку +
власне ім’я внука /внучки (правнука/правнучки) і т. ін.
або лексема внук/внучка (правнук/правнучка)»: Богдан
Зеленого (<прізвисько діда Зелений (мотив нез’ясова-
ний)), Богдан (або внук) Петра Зеленого.
Проматроніми – це іменування особи за назвою
баби, прабаби. Як і пропатроніми, такі родичівські
іменування на Тернопільщині не є поширеними.
Етимонами назв виступають прізвища, імена та
прізвиська бабусь, прабабусь і т. ін.: Путьо (<прізви-
45
Science and Education a New Dimension. Philolgy, II(7), Issue: 34, 2014 www.seanewdim.com
ще бабусі Путьо), Євгена (<ім’я бабусі Євгенія), Ма-
газинка (<прізвисько бабусі Магазинка ’працювала
продавцем’).
Для утворення проматронімів використовується
морфологічний та лексико-семантичний словотвірні
способи: Анджик (<ім’я бабусі Анжела), Ворожка
(<прізвисько прабабусі Ворожка ’уміла ворожити’).
Для іменування онуків та правнуків використовують-
ся суфікси: -ок, -ик: Ґапок (< ім’я бабусі Гапка <Га-
фія), Химчик (<ім’я бабусі Химка <Юхима); для утво-
рення назв онучок та правнучок –суфікси -их-а, -ечк-
а: Вандиха (<ім’я прабабусі Ванда), Ганечка (<ім’я
прабабусі Ганна).
Досліджувані назви виступають самостійними на-
йменуваннями або в складі багатокомпонентних ан-
тропонімних формул: двокомпонентних ”ім’я денота-
та + проматронім” або трикомпонентних ”ім’я та ді-
воче прізвище бабусі або прабабусі чи її прізвисько у
родовому відмінку + власне ім’я онука / онуки (прав-
нука / правнуки) або лексема внук /внучка (прав-
нук/правнучка)”: Богдан Шипуччин або Богдан (або
внук) Стефки Шипучки.
На території Тернопільщини наявні поодинокі не-
офіційні родичівські іменування, мотивовані назвами
інших родичів, членів сім’ї (брата, сестри, дядька,
тестя і т. ін.). Такі назви утворені суфіксацією: Адам-
чиха (<ім’я дядька Адам), Февронина (<ім’я сестри
Февронія), а також лексико-семантичним способом:
Директор (<прізвисько тестя Директор ’працював
директором’).
У ряді неофіційних іменувань опитані інформатори
не змогли пояснити на яких саме родичів вказує назва
або ж який її етимон: Амбиха, Балациха, Бараниха,
Габуда, Журкова, Зікова, Лахманка, Манджосиха,
Муцькалиха, Нечаїха, Пиричка, Присташка, Продев-
сів, Тиличиха, Шамрайчиха, Швельків, Шпирнальова,
Южигириха та ін.
Отже, сучасні неофіційні індивідуальні іменування
особи за родичами або членами сім’ї на Тернопіль-
щині утворюються як від офіційних, так і від неофі-
ційних іменувань предків. Серед усіх досліджених
нами онімів найпоширенішими є назви за батьком,
матір’ю, чоловіком. Основними способами творення
родичівських іменувань є морфологічний (афіксація
прикметникова та іменникова, використання форм
родового відмінка), лексико-семантичний, а саме тра-
нсонімізація. Родичівські назви виступають як самос-
тійні іменування осіб, так і в складі багатокомпонент-
них антропонімних формул, де постійним складовим
є ім’я денотата, а іншим або іншими – родичівська
назва. Крім того, можуть вживатися і описові форму-
ли іменувань: Маруська Тимка, що їздив на тракторі.
Український хостинг для веб-сайтів на потужних VPS/VDS серверах в Європі --> https://kr-labs.com.ua/service/web-hosting/
Відповісти

Повернутись до “ПРІЗВИЩА”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей