Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Данилова Балка, село, Ульяновський р-н, Кіровоградська обл., Україна

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 210
З нами з: 05 червня 2016, 18:04
Подякував (-ла): 57 раз.
Подякували: 217 раз.
Стать: Чоловік

Данилова Балка, село, Ульяновський р-н, Кіровоградська обл., Україна

Повідомлення Сивий » 24 червня 2016, 11:48

В часи РІ Балтський повіт Подільської губернії.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 2919
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 1737 раз.
Подякували: 625 раз.
Стать: Жінка

Re: Данилова Балка, село, Ульяновський р-н, Кіровоградська обл., Україна

Повідомлення АннА » 05 березня 2018, 21:41

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Данилова Балка — село, центр сільської Ради. Розташована за 9 км на південь від районного центру і залізничної станції Грушка. Населення — 1308 чоловік. Сільській Раді підпорядковане також село Шевченка.

Поблизу села досліджено поселення трипільської культури (IV тисячоліття до н. е.), поселення та могильник черняхівської культури, на якому виявлено 9 поховань.

Перша письмова згадка про село належить до 1780 року. З початку XIX ст. власником Даниловой Балки був граф Потоцький. Чоловіки віком від 17 до 55 років, а жінки — від 15 до 50 років відбували тяжку панщину, працюючи на нього весь світловий день. Протягом року т. зв. тяглові кріпаки повинні були відробити по 198, а піші — по 88 днів. Загалом тяглові мали відбути щорічно 2184 виходи на панщину, піші й городники — 5068, а жінки — 3120 днів. Панщина доповнювалася численними повинностями, зокрема шарварками — по 6 днів з двору, а також згонами — до 8 днів на рік. При потребі кріпаків залучали до роботи в поміщицькому маєтку і за плату. Чоловік за день заробляв 10—20 коп., а жінка — наполовину менше. Серед жителів села було 88 т. зв. десятинників — особисто вільних селян, які обробляли поміщицьку землю за частку врожаю. Жили вони здебільшого в хазяйських землянках.

Посилення феодально-кріпосницького гніту викликало незадоволення серед селян. 28 лютого 1848 року вони скаржилися на надмірну панщину та утиски і вимагали відпустити їх на оброк. 24 квітня того ж року Г. Горобець, Я. Барський, В. Горобець та І. Жученко відмовилися виконати розпорядження прикажчика і не вийшли на роботу, за що їх було покарано різками. У донесенні на ім’я генерал-губернатора 24 квітня 1848 року повідомлялося, що в Даниловій Балці відбуваються «бунти».

Через часті виступи кріпаків поміщик змушений був перевести їх у січні 1850 року на становище зобов’язаних селян. За ним зберігалися селянські наділи з усіма угіддями. За користування 742 десятинами орної, 58 десятинами присадибної землі та за 430 десятин сінокосу селяни Данилової Балки сплачували поміщикові щороку грошовий оброк у сумі 1191 крб. 33 коп. Поміщик здійснював вищий нагляд за сільською поліцією, а також мав право судити зобов’язаних селян.

Після скасування кріпацтва селяни Данилової Балки мали заплатити не лише за орні й сінокосні землі, а й за раніше виділені 58 десятин присадибної землі, 29 десятин у смузі осідлості селян, 17 десятин пустопорожніх місць, 44 десятини т. зв. неугідь, 60 десятин під левадами і хуторами, ярами, дорогами. 1874 року графський маєток у Даниловій Балці придбало удільне відомство і здало в оренду поміщикам Вольському та Кашеровському. В той час у селі налічувалося 26 куркульських господарств, які володіли 800 десятинами землі, тоді як значна частина бідняків була фактично безземельною. Так, М. Чернявський мав всього 8 сажнів присадибної землі, 16 родин — 200—300 сажнів. Зубожілі селяни йшли у найми до заможних хазяїв. Куркульській експлуатації та свавіллю не було меж. Як свідчить судова справа 1886—1889 рр., куркуль Савранський відібрав у В. Слободянюка 5,5 десятини землі. Незважаючи на очевидну несправедливість куркуля, суд стягнув з бідняка на користь куркуля 110 карбованців.

В середині XIX ст. Данилова Балка входила до складу Балтського повіту Подільської губернії. В 1887 році вона стала волосним центром. У селянських сім’ях панували злидні, голод. Житла були низенькі, темні та тісні, розміром 6 на 12 аршин, освітлювалися каганцями. Хліба свого вистачало до різдва, зрідка — до ранньої весни. Бідняки змушені були займатися прядінням, ткацтвом, ковальською і столярною справами. Свої вироби вони вивозили на продаж.

Під час революції 1905—1907 рр. у Даниловій Балці відбувалися селянські заворушення. Навесні 1906 року в маєтку поміщика Вольського селяни припинили роботу на шаровці буряків. Причиною послужило те, що управитель побив на полі селянина А. Горобця. У село прибули козаки. Організаторів виступу М. Д. Білозора, А. Горобця та Ф. Осієвського було заарештовано.

Дальший процес розшарування селянства посилила столипінська реформа. Біднота змушена була продавати свої наділи за безцінь куркулям і йшла наймитувати. 2 сім’ї з Данилової Балки виїхали до Сибіру, але, не маючи коштів вести там своє господарство, повернулися додому. 1911 року знову відбувся селянський виступ. Під керівництвом Г. Білозора і М. Кравця понад 200 селян, найнятих поміщиком на обробіток посівів буряків, застрайкували, вимагаючи підвищення платні.

Тільки після 1861 року в Даниловій Балці відкрито школу, де піп навчав грамоти 9 хлопчиків і 3 дівчаток.

З 1875 року в селі почало працювати однокласне училище, а з 1897 — школа грамоти для дівчаток. У Даниловій Балці не було медичного закладу.

Не припинялася класова боротьба і в роки першої світової війни. 27—29 червня 1916 року 3 тис. жителів волості, серед яких більшість становили жінки, зібралися в Даниловій Балці, вимагаючи ліквідувати листки сільськогосподарського перепису, в яких вони вбачали збільшення податків та відновлення кріпацтва. Для придушення виступу в село прибув каральний загін. По селянах відкрили вогонь, у результаті чого було вбито та поранено кілька чоловік. У волості провели масові арешти, тільки тоді вдалося придушити виступ.

Після повалення самодержавства в лютому 1917 року відбулися загальні збори жителів Данилової Балки, де було обрано сільський комітет. Але члени його, одержавши від поміщика в оренду кращу землю і дешевше, ніж інші селяни, навіть не порушували питання про поліпшення умов життя решти селян. У квітні сюди прибули представники Одеської Ради робітничих депутатів Я. Юрковський та І. Пугач. Вони скликали збори, на яких селяни обрали новий склад сільського комітету. Поміщик пообіцяв виділити біднякам 85 десятин землі, але обіцянки так і не виконав.

Про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, створення робітничо-селянського уряду на чолі з В. І. Леніним, перші декрети Радянської влади жителі Данилової Балки дізналися в листопаді від демобілізованих фронтовиків Я. М. Кравця та М. Д. Білозора. На початку 1918 року загальний сільський сход обрав Раду селянських депутатів, головою її став Р. Д. Сокур. Навесні 1918 року Рада почала ділити поміщицьку землю — по півтори десятини на їдця. Біднякам було роздано конфісковану худобу та реманент.

У березні 1918 року австро-німецькі війська зайняли село, поновивши буржуазно-поміщицькі порядки. Селян примушували повернути поміщикам і куркулям землю, майно. За відмову виконати наказ окупанти підпалювали хати, не дозволяючи гасити пожежі. Селянина X. Білозора, який намагався загасити полум’я, гетьманці забили до смерті.

Після вигнання окупантів владу захопили петлюрівці, але вже в січні 1919 року їх вибили з села. Було створено волревком. У серпні в Данилову Балку ввірвалися денікінці. Почалися переслідування активістів, переорювалися межі наділеної селянам землі. В січні 1920 року Данилову Балку визволили частини Червоної Армії. В селі створили волревком, головою якого став Ф. А. Рокочук. Того ж, 1920 року, було сформовано волосний партійний осередок з 9 чоловік. Очолював його до 1923 року П. Я. Жученко (пізніше він був секретарем Грушківського, Добровеличківського райкомів партії, в роки Великої Вітчизняної війни керував партизанським з’єднанням на Дніпропетровщині. Нагороджений кількома орденами й медалями). Волревком, волосний партійний осередок докладали багато зусиль до здійснення закону про землю, дбали про постачання Червоній Армії продуктів харчування тощо. Відправляли бійцям також теплі речі, взуття тощо. Чимало уваги приділялося сім’ям червоноармійців. З 21 по 28 червня 1920 року члени спеціально створених на цей тиждень трудових колективів допомагали старим і хворим членам червоноармійських родин.

Навесні 1920 року відбулися вибори Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Влітку 1920 року в Даниловій Балці створено комітет незаможних селян, головою якого був Т. М. Гудима (згодом — один із фундаторів місцевого колгоспу, учасник Великої Вітчизняної війни, нині пенсіонер) КНС об’єднував понад 300 бідняків. Того ж року виникла комсомольська організація. Першим секретарем її обрали П. І. Рибицького. Комсомольці докладали багато зусиль до згуртування навколо себе сільської молоді, допомагали бідняцьким родинам у сільськогосподарських роботах. Комсомольські пости вилучали лишки хліба у куркулів, збирали продрозверстку.

Труднощі відбудовного періоду ускладнилися посухою і голодом. Сільвиконком, партосередок, КНС створили групу допомоги бідноті. Члени цієї групи збирали продукти, посівний матеріал. У першу чергу допомога надавалася багатодітним родинам. Створені з селян трійки вилучали у куркулів лишки продовольства. Органи Радянської влади підтримували також матеріально і голодуючих, що прибували в Данилову Балку з Поволжя.

Соціалістична перебудова села проходила в умовах гострої класової боротьби. Навесні 1922 року бандити напали на П. І. Рибицького, що повертався з Балти, і вбили його. Односельці свято шанують пам’ять земляка — його ім’ям названо одну з вулиць села. Для боротьби з бандитизмом було сформовано спеціальну групу.

1924 року в Даниловій Балці організовано виробниче бурякове товариство, яке діяло до 1930 року. Товариство відіграло важливу роль у збільшенні виробництва і продажу державі цукрових буряків. За перевиконання планів Первомайський окружний земельний відділ у 1929 році преміював його трактором.

Виняткового значення надавали партійні та радянські органи культурному будівництву на селі. Для ліквідації неписьменності 1923 року почали організовуватися лікнепи. Розширено початкову школу, яку 1926 року реорганізовано на семирічну. З ініціативи комуністів у грудні 1920 року під час тижня захисту дітей, жителі села відремонтували шкільне приміщення. До участі в громадському житті залучали також жінок. Вони допомогли радянським органам підготувати і провести в 1924 році районний з’їзд селян. У Даниловій Балці регулярно проводилися жіночі делегатські збори, заняття кооперативних гуртків.

Втілюючи в життя постанову XV з’їзду ВКП(б) про колгоспне будівництво в країні, парторганізація, сільська Рада розгорнули широку агітацію за колективізацію селянських господарств. 1929 року організовано ТСОЗ. На його базі восени наступного року створено сільськогосподарську артіль ім. 13-річчя Жовтня, головою якого обрали наймита П. М. Суботіна. Згодом він став головою артілі «XII партз’їзд» (с. Шевченка). Незабаром виник ще один колгосп — «День Червоної Армії». Очолила його І. К. Дмитришина. Велику організаторську роботу у цій важливій справі провели двадцятип’ятитисячний Мірзін та Чухутін, а також комуністи осередку, яких було на той час 5 чоловік. Очолював осередок П. Г. Печерога.

Комуністи спрямовували сільських трудівників на зміцнення колгоспних господарств. На початок 1931 року даниловобалківські колгоспи об’єднували дві третини всієї землі села. Хлібороби дбали про підвищення культури землеробства. Весною 1932 року лани були засіяні очищеним і протруєним насінням. Колгоспники виростили високі врожаї цукрових буряків і першими в районі завершили косовицю хлібів. У державні засіки засипано 4488 цнт зернових. Вагомішим став трудодень того року — на нього було видано 3 кг хліба і по 1 крб. 28 коп. Визнаючи переваги колективного господарювання, учасники зборів одноосібників села писали 1932 року в листі до редакції газети «Шлях комуни»: «Факти достатнього прибутку в колгоспі ім. 13-річчя Жовтня впевнили нас, що лише через колгоспне господарство біднякові та середнякові йти до кращого життя. Зараз наші сусіди, що раніше вступили до колгоспу, мають хліб, гроші…».

1932 року створено Данилово-Балківську МТС, яка відіграла важливу роль у зміцненні колгоспів села. Значну допомогу в цьому надавала політвідділівська газета «За більшовицький колгосп», що почала виходити у 1933 році. На її сторінках висвітлювався хід робіт у колгоспах, бригадах, широко пропагувалися виробничі показники переможців соціалістичного змагання. 1935 року Данилово-Балківська МТС завоювала першість у змаганні з Грушківською та Хащуватською МТС. З ініціативи комуністів Данилово-Балківської МТС у селі організовано курси трактористів. Комуністи йшли в авангарді соціалістичного змагання за дострокове виконання п’ятирічних планів. Включившись у патріотичний рух п’ятисотенниць, ланка, яку очолювала М. І. Кравець, з колгоспу ім. 13-річчя Жовтня виростила 1936 року 407 цнт, а наступного — 702 цнт цукрових буряків з кожного гектара. Самовіддану працю буряківників високо оцінив Радянський уряд. Ланкову, у 1939 році удостоєно найвищої нагороди — ордена Леніна.

Широкого розмаху набуло серед колгоспників змагання за право участі у Всесоюзній сільськогосподарській виставці. В числі тих, що вибороли це право, були М. І. Кравець і директор МТС М. М. Палькевич, нагороджений Великою срібною медаллю Комітету ВСГВ.

Вагомими були здобутки і колгоспних тваринників. Так, в артілі ім. 13-річчя Жовтня в 1940 році домоглися високих на той час показників: на кожну корову було надоєно по 1400 кг молока, одержано по 2,5 кг вовни на вівцю і по 95 яєць від кожної курки-несучки. В селі діяла ветлікарня.

Комуністи села проводили широку політмасову роботу серед колгоспників, пропагували ударницький і стахановський рух. Дійовими помічниками комуністів були комсомольці. Активну участь у соціалістичному змаганні брала сільська молодь. Були створені комсомольсько-молодіжні ланки. Члени ланок перевиконували норми на сівбі, копанні цукрових буряків. Підсумки змагання висвітлювалися у листівках, стінних газетах. Переможцям вручали червоний вимпел. У боротьбі з шкідниками та на збиранні врожаю колгоспникам допомагали піонери.

Данилово-Балківська сільська Рада мобілізувала трудящих села на активну участь у виробничому і громадському житті села, докладала чимало зусиль до поліпшення благоустрою. У 1932 році за активне залучення одноосібників до артілей, виховання колгоспного активу Данилово-Балківська сільська Рада одержала грошову премію. До сільської, районної та обласної Рад депутатів трудящих обирали кращих колгоспників. Так, 1939 року до обласної Ради депутатів трудящих висунули стахановку-п’ятисотенницю М. І. Кравець.

У передвоєнні роки в Даниловій Балці працювали молокозавод,, млин. Було відкрито пошту, магазин. Діяли лікарня, пологовий будинок, аптека. Допомогу хворим подавали 5 лікарів. 1939 року з неписьменністю в Даниловій Балці було покінчено. 1935 року на базі семирічки організовано десятирічку, яку в 1939 році відвідували 400 дітей, працювали тут 19 учителів. За роки довоєнних п’ятирічок майже 200 жителів села закінчили інститути, технікуми, училища. Зріс потяг до книг — понад 500 трудівників передплачували газети й журнали. Протягом 1926—1929 рр. у Даниловій Балці побудовано сельбуд, хати-читальні. При клубі створено музичний, хоровий і драматичний гуртки, бібліотеку, яка обслуговувала 700 читачів.

В день, коли було повідомлено про віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз, на багатолюдному мітингу проводився запис добровольців у ряди Червоної Армії. Понад 600 чоловік захищали Батьківщину на фронтах Великої Вітчизняної війни. Старики, жінки, підлітки, не покладаючи рук, працювали на колгоспних ланах, спорудженні оборонних рубежів. Радянські та партійні органи села організували евакуацію техніки МТС, колгоспної худоби у глиб країни.

1 серпня 1941 року в Данилову Балку вдерлися фашисти. Вони розстріляли 29 жителів, на каторжні роботи до Німеччини відправили 96 юнаків і дівчат. Незважаючи на терор, населення не корилося окупантам. Селяни переховували худобу, продукти, відмовлялися працювати в т. зв. громадських дворах. Патріоти налагодили зв’язок з партизанами загону «Південний», що діяв у Голованівському лісі. Жителі Данилової Балки постачали народним месникам продовольство, одяг, передавали відомості про дислокацію каральних загонів. У партизанському загоні «Південний» одну з груп очолював житель села П. Т. Драчук. Його дружина Л. Ф. Драчук залишилася в Даниловій Балці зв’язковою. В одному з боїв, прикриваючи відхід партизанських груп, П. Т. Драчук загинув смертю хоробрих. Фашистам далося встановити місце перебування його дружини і схопити її. Нічого не довідавшись від неї про загін, гітлерівці 12 березня 1944 року розстріляли відважну комсомолку.

В ніч на 15 березня 1944 року частини 53-ї армії 2-го Українського фронту визволили Данилову Балку від фашистських загарбників. Над братською могилою полеглих радянських воїнів споруджено пам’ятник. На монументі золотом викарбувано імена 173 односельців, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

З наближенням Червоної Армії фашисти спалили й зруйнували всі громадські та господарські споруди, десятки житлових будинків. Загальні збитки, заподіяні селу, становили близько 35 млн. крб. Великі труднощі постали перед сільськими трудівниками під час весняної сівби 1944 року. В колгоспах залишилося 28 пар коней, бракувало сільгоспінвентаря, посівного матеріалу. Сіяли в основному вручну. Держава надала позику насінням, частину — зібрали серед населення. Весняну й осінню сівбу місцеві колгоспи завершили достроково. Приклади трудового ентузіазму на сільськогосподарських роботах у 1944 році показували жінки. Комсомолка Н. В. Півень виконувала на косовиці по дві норми; О. Й. Вовчок скосила за жнива 9 га зернових, по-ударному працювала на молотьбі; І. В. Краснощок, О. Г. Тимчинська, М. Ф. Левендюк, М. І. Звенигородська нав’язували за день до 10 кіп кожна. Ініціаторами змагання за дострокове завершення сільськогосподарських робіт виступили комсомольсько-молодіжні ланки й учнівські бригади. Вони доглядали посіви, брали участь у збиранні врожаю. У Данилово Балківській МТС було створено короткотермінові курси для жінок, які до осені 1944 року підготували 66 механізаторів. План сівби 1946 року колгосп виконав на 169 проц.. Особливо відзначилися у гарячу пору жнив механізатори — комуністи С. О. Зарванський, С. С. Сокур, М. С. Геркіял та інші.

Трудящі села активно включилися у збір коштів на будівництво торпедного катера «Одеський комсомолець». Під час передплати державної позики 1946 року тільки першого дня від трудівників Даниловой Балки надійшло більш як 111 тис. карбованців.

1944 року відновили роботу лікарня, школа, бібліотека, відділення зв’язку. Вже в перші повоєнні роки навчанням були охоплені всі діти шкільного віку. Працював клуб, при якому діяли гуртки художньої самодіяльності, регулярно демонструвалися кінофільми.

Велика роль в успішному виконанні завдань відбудови та дальшого розвитку народного господарства належить сільським комуністам. 1948 року артілі досягли довоєнного рівня виробництва. Значних здобутків домоглися хлібороби у четвертій п’ятирічці.

1950 року в колгоспі ім. 13-річчя Жовтня зібрали по 29 цнт зернових з кожного гектара. Господарство достроково розрахувалося з державою, колгоспники одержали по 3 кг хліба на трудодень. 1952 року тільки від реалізації цукрових буряків артілі села одержали 677 тис. крб. прибутку.

1955 року артілі Данилово-Балківської сільради злилися в одну — ім. Б. Хмельницького. Площа посівів зернових у колгоспі становила 1747 га, поголів’я великої рогатої худоби збільшилося до 700, грошові доходи наступного року досягли 2091 тис. крб. Після реорганізації МТС 1958 року в PTC колгосп закупив у держави трактори, комбайни та іншу сільськогосподарську техніку (на базі PTC в 1961 році створено Данилово-Балківське відділення районного об’єднання «Сільгосптехніки»).

Важлива роль у розв’язанні завдань господарського і культурного будівництва та благоустрою належала сільській Раді з її численним активом. Звітуючи перед виборцями в 1959 році, депутати доповіли про закінчення будівництва в Даниловій Балці шкільного інтернату, майстерень побутового обслуговування, чайної, двох магазинів, перукарні, літнього кінотеатру, а також про завершення радіофікації й електрифікації села.

За 1959—1965 рр. в колгоспі ім. Б. Хмельницького значно підвищилися врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність громадського тваринництва. 1965 року хлібороби зібрали 24 цнт пшениці й 283 цнт цукрових буряків з кожного гектара. Майже вдвічі збільшилося поголів’я худоби. Середній надій молока на фуражну корову становив 2134 кг. Продуктивність праці зросла на 65 проц. В результаті успішного господарювання колгоспні доходи за семиріччя зросли у два рази. Середньорічний заробіток механізатора досяг 1147 крб., доярки — 1548 карбованців.

Поповнився загін передовиків виробництва. 1966 року бригадира механізаторів комуніста А. М. Пилипенка відзначено другим орденом Леніна (першим — у 1951 році). Такої ж нагороди удостоєна і старший зоотехнік колгоспу О. Ф. Касяненко.

Високих виробничих показників домоглися колгоспники Данилової Балки у восьмій п’ятирічці. 1967 року на кожні 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 82 цнт м’яса, на 100 га зернових — 12,3 тис. яєць. Включившись у ленінське ювілейне змагання, колгоспники зібрали 1969 року по 36,2 цнт озимої пшениці і 325 цнт цукрових буряків з га. Колектив молочнотоварної ферми, яку очолює заслужений зоотехнік УРСР комуністка О. Ф. Касяненко, достроково справився з річним планом, надоївши на фуражну корову по 2500 кг. Сумлінна праця колгоспників забезпечила господарству в 1969 році понад 1 млн. крб. прибутку.

Виконуючи соціалістичні зобов’язання ювілейного року, сільські трудівники на всій площі посіву зібрали по 33,4 цнт зернових з гектара, в т. ч. озимої пшениці — по 37,6 цнт. На збиранні кукурудзи відзначився комбайнер А. А. Воронівський, який за 23 дні з площі 315 га зібрав 20 тис. цнт очищених качанів. Значних успіхів досягли й тваринники. На фуражну корову одержано в середньому по 2600 кг молока, а доярки Н. П. Лопушенко та Л. М. Звенигородська надоїли відповідно по 3100 і 3244 кг. Господарство до 20 квітня 1970 року завершило п’ятирічний план виробництва всіх сільськогосподарських продуктів і продало державі понад план значну кількість продуктів тваринництва. За досягнуті успіхи колгосп ім. Б. Хмельницького (голова — Б. С. Чопик) занесений на районну Ленінську дошку пошани, 52 передовики виробництва нагороджені ювілейними медалями «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». Завідуючий Данилово-Балківською майстернею районного об’єднання «Сільгосптехніки» С. О. Зарванський удостоєний ордена Жовтневої Революції; доярка Л. М. Звенигородська, головний зоотехнік О. Ф. Касяненко, ланкова В. О. Соцька — ордена Трудового Червоного Прапора. Іншими урядовими нагородами відзначено ще 14 трудівників села.

Новим піднесенням ознаменували трудівники села перший рік дев’ятої п’ятирічки. Тут вирощено найвищий за всю історію колгоспу врожай зернових — по 42,3 цнт озимої пшениці з га. Працівники ферм також перевиконали плани продажу державі тваринницької продукції. Зросла технічна оснащеність колгоспу. На ланах працюють 15 вантажних автомашин, 24 трактори, 12 комбайнів тощо. Тваринницькі ферми повністю механізовані.

Трудові успіхи сприяють зростанню добробуту населення. В особистому користуванні жителів Данилової Балки 20 легкових автомашин, понад 100 мотоциклів, 400 телевізорів. Про достатки колгоспників свідчать вклади в ощадну касу — на рахунку 756 чоловік майже півмільйона крб. Тільки в 1969 році жителі села придбали через систему споживчої кооперації товарів більш як на 1 млн. крб. У сільських будинках — добротні меблі, пральні машини, холодильники, телевізори. Лише за 1970—1971 рр. близько 30 сімей справили новосілля. Протягом восьмої п’ятирічки у селі споруджено двоповерхове приміщення школи, дитячі ясла, лазню, зерносховище, міст, кілька господарських будівель.

Про охорону здоров’я трудящих дбають близько 20 медичних працівників. Діє протитубдиспансер на 25 ліжок. Дошкільнята виховуються у дитячих яслах. Середню школу відвідують 330 дітей. За післявоєнні роки її закінчили 705 юнаків і дівчат, більше половини з них здобули вищу освіту. Колишня вчителька, нині пенсіонер, Є. Л. Баркар, незмінний депутат сільської та районної Рад депутатів трудящих, відзначена найвищою нагородою — орденом Леніна. Вона часто виступає перед школярами із спогадами про боротьбу за владу Рад, про діяльність комнезамів, участь у перших з’їздах учителів. Уродженцем Данилової Балки є Герой Соціалістичної Праці льотчик цивільної авіації А. П. Кравець.

У селі діє народний університет із сільськогосподарським, педагогічним, атеїстичним, науково-природничим і міжнародним відділеннями. Лекції читають фахівці з обласного і районного центру, місцеві вчителі, передовики виробництва. Пропаганду політичних і наукових знань серед населення провадить первинна організація товариства «Знання». Біля пам’ятника В. І. Леніну в центрі села відбуваються урочисті мітинги, піонерські лінійки. На громадських засадах з 1966 року працює сільський історико-краєзнавчий музей. Численні експонати розповідають про історію села з часів його заснування. Сотні читачів обслуговують 3 бібліотеки. Жителі Данилової Балки передплачують 2810 примірників газет і журналів. Колгоспний клуб завойовував першість на районних оглядах сільських клубів. При ньому діють гуртки художньої самодіяльності.

Три сільські первинні парторганізації налічують 60 чоловік. Найчисленнішим є загін комуністів колгоспу ім. Б. Хмельницького — 46 трудівників. До складу

сільської Ради обрано 35 депутатів, серед яких— 15 комуністів, 6 комсомольців. Депутати здійснюють контроль над колгоспним виробництвом, постійно дбають про благоустрій і культурний розвиток села. На виробничих ділянках створено б депутатських груп та 10 постів. Під керівництвом сільвиконкому працюють жіноча рада, народна дружина, комісія пенсійного забезпечення. Важливі питання з життя села виносяться на загальні збори. У 1971 році на них звітував виконком, дирекція середньої школи, обговорювалися завдання благоустрою села, додержання соціалістичної законності.

Громадські організації Даниловой Балки під керівництвом комуністів широко впроваджують ужиття нові звичаї та обряди. Влаштовуються вечори трудової слави, проводи на пенсію ветеранів колгоспного виробництва. Урочисто виряджають юнаків до лав Радянської Армії. Під час реєстрації шлюбу члени виконкому вручають молодому подружжю пам’ятні подарунки.

У відповідь на батьківське піклування Комуністичної партії та Радянського уряду трудівники села спрямовують свої зусилля на дострокове виконання планів дев’ятої п’ятирічки.

А. І. ЛОБОДА, Г. Л. СОКИРИНСЬКА
Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера Д

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: An64, АннА, Bing [Bot], Falcon, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Milena, ukrgenealogy