Гудович

[Вернер]

ГУДОВИЧІ – укра=яський шляхетський рід.
Засновяик роду – Станіслав 1567 отримав грамоту на маєток Гудайце (Галичина).
Його старший син Матвій став засновяиком старшої гілки роду.
Онуки молодшого сина Івана –Андрій та Степан Павловичі – на поч. 18 ст. переселилися до Гетьманщини.
Найвідоміші серед чл. роду: Василь (р. н. невід. – 1764), держ. діяч. 18 ст., бунчуковий товариш, відав справами Ген. скарбу, був чл. укр. делегації до Санкт-Петербурга в справі відновлення гетьманства 1745–49; генеральний підскарбій (1764).
Його старший син Андрій (див. А.Гудович) – генерал-ад'ютант імп. Петра III, згодом генерал-аншеф.
Молодший син Іван (див. І.Гудович) 1797 дістав титул графа, поширений від 1809 на його братів Михайла, Василя, Миколу й Петра.

[Вернер]

ГУДОВИЧ Андрій Васильович (1731–24.06.1808) – політ. діяч, прихильник ідеї гетьманату (див. Гетьманату інститут).
Походив із впливової старшинської родини Гудовичів.
Брат І.Гудовича. Навч. в Кенігсберзькому ун-ті (1751), згодом вступив до голштинської військ. служби спадкоємця рос. престолу Петра Федоровича (згодом імп. Петра III). Став наближеною особою останнього. 1761 їздив до Пруссії з пропозицією миру та антидатського союзу. 1762 ім'я Г. у петерб. політ. колах називалося як ім'я майбутнього гетьмана України. За указом від 11 берез. (ст. ст.) 1762 отримав бл. 15 тис. кріпаків (див. Кріпацтво) в Україні (в Стародубському полку та Чернігівському полку). Після перевороту 1762 – відмовився служити імп. Катерині II та виїхав за кордон, де перебував до 1765, а згодом поселився в своїх укр. маєтках. Ймовірно, Г. мав відношення до закордонної місії В.Капніста 1791. Зі вступом на престол Павла I викликаний до Санкт-Петербурга, де, можливо, лобіював плани відновлення гетьманства (в поінформованих укр. колах вважали, що гетьманом буде призначений вел. кн. Костянтин Павлович, а Г. стане його регентом в Україні). Утім, уряд не підтримав проекти Г., і він знов повернувся до власних українських маєтків.

[Вернер]

ГУДОВИЧ Іван Васильович (1741–1820) – граф (1797), генерал-фельдмаршал (1807). Брат А.Гудовича. 1 січ. 1759 був прийнятий на військ. службу офіцером. 1763 у званні полковника став командиром Астраханського полку, на чолі якого брав участь у російсько-турецькій війні 1768–1774. Як талановитий командир відзначився в лип. 1769 у битві під Хотином. Брав участь у бойовищах під с. Ларга, м. Кагул (обидва нині в Молдові), Браїловим (нині м. Бреїла; Румунія). Під мурами Бухареста (Румунія) розгромив турец. корпус і штурмом узяв столицю Валахії (див. Волощина), за що дістав звання генерал-майора.
Під час російсько-турецької війни 1787–1791 Г. командував окремим загоном, захопив фортеці Хаджибей (1789, нині тер. Одеси), Кілію (1790), за що пожалуваний чином генерал-аншефа.
12 листоп. 1790 призначений кавказ. намісником. 22 черв. 1791 війська під кер-вом Г. штурмом оволоділи фортецею Анапа (нині місто Краснодарського краю, РФ). 1791–94 займався розробленням і реалізацією проекту створення "кордонної лінії" від верхів'я р. Кума до гирла р. Лаба (прит. Кубані).
1798 призначений генерал-губернатором м. Київ, потім м. Кам'янець-Подільський і, нарешті, головнокомандуючим армією, яка готувалася до походу на Рейн. 1806 – команд. військами в Закавказзі. 1809–12 – член Державної ради, сенатор. Від лют. 1812 – у відставці.
П. у с. Ольгополь (нині с. Ольгопіль Чечельницького р-ну Він. обл.).