Селянcтво

[D_i_V_a]

Сінокіс.jpg

"Селянство і селянська культура постають як один із базисних факторів історії українських земель як у рамках Російської імперії і Радянського Союзу, так і сучасного етапу розвитку. Більшість населення сучасної України має селянське походження і в тій чи іншій мірі зберегла елементи селянської ментальності та культури. Саме «селянськість» України може стати ключем до розуміння багатьох явищ та процесів як у її минулому, так і в сьогоденні...

...Світогляд селянина визначала, перш за все «влада землі». «Влада землі» задає ритм селянського життя. Ритм формує уявлення про час, переборює межу між минулим і майбутнім на користь минулого...

...Внаслідок пов’язаності з природою селянство зберігає міфологічну свідомість, міфологічно-поетичне сприйняття світу. Селянин живе в певному міфологізованому ритуалізованому просторі. З іншого боку, він живе в світі тілесності та предметності. Релігійні символи та політичні ідеологеми сублімували селянську «приземленість» й освячували її мовою культурної традиції..." - О. В. Михайлюк "ТРАДИЦІОНАЛІЗМ СЕЛЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ"

http://history.org.ua/JournALL/xix/xix_2011_18/31.pdf

[D_i_V_a]

Тема селянства є настільки широкою, що навіть важко знайти початок...
Тому почнемо з селянства Київської Русі. З того, що про суспільну організацію того часу нам розказує канадський історик Орест Субтельний у своїй книжці "Україна історія", стор.70

Маючи, за різними підрахунками, від 3 до 12 млн населення й величезну територію, що обіймала близько 800 тис.кв.км (майже половина її - в межах сучасної України) Київська Русь була найбільшою політичною формацією середньовічної Європи. До того ж ця формація швидко розвивалася. Попри поступове зростання відмінностей між простим людом і новосформованою племінною (?) знаттю землеробське суспільство східних слов'ян ІХ ст. залишалося порівняно однорідним...
Величезну більшість становили селяни, або смерди. Про селян відомо небагато, оскільки історичні джерела зосереджували увагу на вищих класах. Загальновизнаним є факт, що протягом усієї Київської доби більшість селян БУЛИ ВІДНОСНО НЕЗАЛЕЖНИМИ. Проте у ХІІ-ХІІІ ст. із початком лихоліття з'являються ознаки зростаючого закабалення селянства феодалами , що набувало різних форм. Вільний селянин мав право звертатися до суду, переїжджати з місця на місце, передавати землю у спадщину синам (якщо ж він мав тільки дочок, то князь мав право претендувати на його землю). Основним обов'язком смердів була СПЛАТА ДАНИНИ та ВІДБУВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ПОВИННОСТІ (як правило, допоміжного характеру) під час війни. Про безправне становище селян у суспільстві свідчив передбачений «Руською правдою» штраф за вбивство смерда: кровні гроші у цих випадках становили 5 гривень. Для порівняння: за вбивство купця чи молодшого дружинника компенсація родині становила 40, а за вбивство старшого дружинника князя — 80 гривень.
Коли селянин чи представник іншої соціальної верстви потрапляв у кабалу (а це при лихварських процентах від 25 до 50 траплялося нерідко), або коли просто брав гроші у позичку, він міг укласти угоду з кредитором, за якою зобов'язувався за отримані гроші відпрацювати певний час. Ці закабалені або напіввільні робітники називалися ЗАКУПАМИ. На самому низу суспільної піраміди перебували РАБИ, або ХОЛОПИ. Оскільки головним товаром в обміні між Києвом і Константинополем виступали раби, неважко зрозуміти, що рабство на Русі було явищем звичайним, особливо до прийняття християнства. Серед рабів, багато з яких працювали у княжих маєтках, були військовополонені, невільничі діти, закупи, що намагалися втекти від виконання повинності, та інші невдахи. Проте вони могли самі викупити себе на свободу або бути звільненими у винагороду за вірну службу своєму панові.
Історики довгий час міркували над тим, щоб виявити спільні риси між суспільством Київської Русі та середньовічного Заходу. І зокрема, їх цікавило питання, чи скрізь європейський феодалізм передував добі індустріалізації. Радянські історики вважають само собою зрозумілим, що Київська Русь була феодальним суспільством. Цієї думки тримаються й такі немарксистські історики, як Микола Павлов-Сильванський, котрий звертав особливу увагу на той факт, що Київська Русь розпалася у XII ст. на ряд невеликих князівств із дедалі виразнішою сільськогосподарською орієнтацією. Проте більшість сучасних немарксистських істориків відкидають цю теорію. При цьому вони вказують, що центральний для феодалізму інститут васальної залежності у володіннях Рюриковичів не існував, позаяк влада князів над боярами була мінімальною. До того ж велика роль торгівлі та міст у життєдіяльності Київської Русі, а також наявність переважно незакабаленого селянства свідчать про те, що ситуація на сході Європи докорінно відрізнялася від становища на заході. Тому західні історики схильні розглядати Київську Русь скоріше як унікальну й самобутню соціальну систему, а не підводити її під загальну категорію феодальних суспільств.

http://studentbooks.com.ua/content/view ... 1/4/#34904

[D_i_V_a]

... нам розказує канадський історик Орест Субтельний у своїй книжці "Україна історія", стор.70

...Історики довгий час міркували над тим, щоб виявити спільні риси між суспільством Київської Русі та середньовічного Заходу. І зокрема, їх цікавило питання, чи скрізь європейський феодалізм передував добі індустріалізації. Радянські історики вважають само собою зрозумілим, що Київська Русь була феодальним суспільством. Цієї думки тримаються й такі немарксистські історики, як Микола Павлов-Сильванський, котрий звертав особливу увагу на той факт, що Київська Русь розпалася у XII ст. на ряд невеликих князівств із дедалі виразнішою сільськогосподарською орієнтацією. Проте більшість сучасних немарксистських істориків відкидають цю теорію. При цьому вони вказують, що центральний для феодалізму інститут васальної залежності у володіннях Рюриковичів не існував, позаяк влада князів над боярами була мінімальною. До того ж велика роль торгівлі та міст у життєдіяльності Київської Русі, а також наявність переважно незакабаленого селянства свідчать про те, що ситуація на сході Європи докорінно відрізнялася від становища на заході. Тому західні історики схильні розглядати Київську Русь скоріше як унікальну й самобутню соціальну систему, а не підводити її під загальну категорію феодальних суспільств.

Хочеться трохи "поплавать" у цьому часі - часі Київської Русі... Хочеться спробувати уявити, як же ж нащі предки (мої і ваші) - селяни (смерди), закупи, хлопи, можливо навіть раби, могли тоді жити... Як виглядало їхнє життя тоді? Наскільки вони були пригнічені? Чи може вони були щасливішими та багатшими, та мали більше прав і свобод ніж це було для селянства у ХХ-му столітті на тіх же теренех?

Для мене є цікавим, що історики довгий час міркували та шукали спільні риси між суспільством Києвської Русі та середньовічним Заходом... Надо думать що вони й досі міркують. Книга Субтельного, що стоїть на моїх поличках, та цитату з якої подано вище, надрукована у Києві у 1993 році по виданню у Торонто 1988 року. Це означає - книга написана ще за часів Радянського Союзу, та міркування істориків та їх висновки можуть бути вже застарілими...

Які питання можуть бути застарілими?
Наприклад, те "що Київська Русь розпалася у XII ст. на ряд невеликих князівств із дедалі виразнішою сільськогосподарською орієнтацією"...
Але це залишимо фахівцям...

А от що стосується селян (смердів) то з того, дуже мало про них відомого, дуже радує факт, що "Вільний селянин мав право звертатися до суду, переїжджати з місця на місце, передавати землю у спадщину синам..."
Ось тут вже велике поле для фантазії та можливостей увити - як жеж воно було...
Вільний селянин мав право звертатися до суду... Хм... Це мабуть сидить у наших українських генах, бо європейський суд завалений скаргами українців. Є цікаві статистичні дані по цьому питанню. Чи не означає це, що за старих часів суди були справедливі? Що нащі предки довіряли своїй (від ІХ століття) судовій системі? Наскільки старою та сталою вона була уже у той час? Як здійснювалась? Хто мав право бути суддєю? Спливає багато інших питань

[ГіП]

європейський суд завалений скаргами українців. Є цікаві статистичні дані по цьому питанню.

завалений бо там мабуть ще на розгляді справи з часів Київської Руси

[D_i_V_a]

європейський суд завалений скаргами українців. Є цікаві статистичні дані по цьому питанню.

завалений бо там мабуть ще на розгляді справи з часів Київської Руси

Було би не пагано... то може б ми тоді свою рідну/старовинну/автохтонну назву русини повернули...

[ГіП]

назву русини повернули...

З приводу русинів у мене окрема думка. В боротьбі за владу люди ділилися на кольори, згадаймо 2005-й, були помаранчеві та біло-блакитні. А якщо заново глянути вглиб то можна побачити такий поділ і раніше. Добре це помітно у громадянську війну 1920-х років – білі, червоні, чорні, зелені… Також хороший приклад із середньовіччя - війна пурпурової та білої троянд. Тому боротьба за владу між русими і чорними, а Русь виникла на руїнах саме Чорної Булгарії, теж розділила людей на кольори. І руси ніяке не плем̕я чи етнос, а провладна більшість на сучасні поняття. Одна із версій була про русий колір волосся, однак останні події на Донбасі дали підставу думати інакше. В умовах бойових дій, коли противники мало чим відрізняються один від одного, потрібна система розпізнавання свій-чужий, тому на руках і ногах бійців можна помітити кольорові пов̕язки. Придивіться до зображень воїнів часів Київської Руси і побачите пов̕язки на головах, а вони теж різного кольору, є білі, а є й чорні. От і пошуки місця звідки взялись русичі марні, бо руси, як і радянський народ взялись нізвідки і пішли в нікуди.

[D_i_V_a]

...кольори, згадаймо 2005-й, були помаранчеві та біло-блакитні. А якщо заново глянути вглиб то можна Добре це помітно у громадянську війну 1920-х років – білі, червоні, чорні, зелені… Також хороший приклад із середньовіччя - війна пурпурової та білої троянд. ... події на Донбасі дали підставу думати інакше. В умовах бойових дій, коли противники мало чим відрізняються один від одного, потрібна система розпізнавання свій-чужий, тому на руках і ногах бійців можна помітити кольорові пов̕язки. Придивіться до зображень воїнів часів Київської Руси і побачите пов̕язки на головах, а вони теж різного кольору, є білі, а є й чорні. От і пошуки місця звідки взялись русичі марні.. .

Хм, цікава думка...
А на мою думку всі наведені приклади стосуються протистоянь між частинами одного державного (тобто імперіального) утворення, коли між собою конфронтують етноси або їх групи що раніше належали до однієї держави... Донбас тому яскравий приклад...

[ГіП]

А на мою думку всі наведені приклади стосуються протистоянь між частинами одного державного (тобто імперіального) утворення, коли між собою конфронтують етноси або їх групи що раніше належали до однієї держави... Донбас тому яскравий приклад...

Про що ж і мова, бо за підручниками з історії русь прийшла і захватила владу в Києві та стала править. Ну там варягів придумали для цього випадку, а оскільки варягів теж не знали куди пристроїть то ототожнили їх з вікінгами Хоча варяги ми самі собою бо були ідолопоклонниками і бог Сварог він же Сварга чи Варга і лежить в основі слова варяги, тобто поклонники Варги-Сварога. Просто багато слів з рукописів трактовано на інший лад. От хтось колись, років так за триста, відкопає стару газету, як владу в Києві захопили помаранчеві. Ага думає, - є відкриття!!! Новий народ знайшовся на наших теренах

[D_i_V_a]

Або всі джерела згинуть і залишиться тільки наш форум, хі-хі-хі

[АннА]

ДОЛЬНИКИ— категорія залежного сільс. нас. Київської Русі, яке вело самостійне г-во і сплачувало своєму сеньйорові натуральні й грошові податки. Податки становили чітко встановлену частину («долю») з прибутків госп-ва Д. Скористатися правом відходу від свого сюзерена Д. могли, лише повністю повернувши взяту раніше позику (гроші, тяглову худобу, реманент, наділ землі) та здійснивши всі встановлені угодою рентні платежі. Д. поряд з ін. категоріями («ізорників», «половників») були відомі, починаючи із 12 ст., а в 14—15 ст. зустрічалися переважно в Пн.-Сх. Русі та Новгороді Великому.


До́льники — в Давній Русі категорія селян, які сплачували землевласникові-феодалові певну частку (долю) врожаю зі свого господарства. Здольщина була однією з форм феодальної експлуатації і являла собою натуральну ренту. Розмір ренти залежав від рівня розвитку феодальних відносин і опору селян феодалам. Іноді натуральна рента досягала такого розміру, що селянин змушений був віддавати не тільки додатковий, а й необхідний продукт (до 2/3 врожаю). Це призводило до деградації селянського господарства та економічного занепаду. Звичайною нормою ренти була половина врожаю. З цим пов'язане виникнення назви половники.