«КОЗАК МАМАЙ», «козак-бандурист» — картина із зображенням козака-бандуриста, створена за традиційною схемою — в її центрі у статичній позі сидить козак з бандурою. Малюнки пізніших часів дедалі більше відходять від первинних однофігурних композицій, але традиційна поза гол. персонажа на них залишається незмінною. Дослідники виводять її (цю позу) зі сх. іконографії, вказують на її подібність до зразків мист-ва часів скіфів і навіть більш ранньої доби — індоарійської прадавньої спільноти. Схема картини не змінюється, а лише доповнюється побічними сюжетами чи персонажами (саме це, на думку дослідників, свідчить про давність однофігурної композиції). Із серед. 18 ст. під впливом гайдамацького руху в композицію вводяться ін. персонажі, вони подаються здебільшого дрібним планом, мало пов’язані з гол. постаттю, є учасниками різних сцен з гайдамацького життя (п’ють горілку, танцюють, б’ються, стріляють із мушкетів, варять юшку тощо). З картини зникає характерний для попередніх років віршований текст унизу (переважно гумористичного забарвлення, з монологу козака-героя вертепної комедії з різними доповненнями; див. також Вертеп), а козакові дають ім’я «Мамай» (за однією з версій, таким було прізвище одного з гайдамацьких ватажків). Відтоді це ім’я переходить і на копії старих «козаків-бандуристів» і закріплюється за всіма варіантами картини.
У свідомості народу ватажки й учасники Коліївщини були героями, оборонцями від гнобителів імесниками. Існує зображення М.І.Залізняка в образі козака Мамая в традиційній позі, з бандурою (Флейшер. Максим Залізняк, 1858, Державний музей етнографії, Санкт-Петербург). Початком 19 ст. датують картину, де поряд з козаком сидить гротескно зображений панок у міському костюмі і частує його горілкою; на ін. біля козака з бандурою танцюють дівчата.
Остаточно образ «козака Мамая» сформувався наприкінці 18ст.: молоде обличчя, широко відкриті очі, довгі вуса й оселедець, багатий одяг. Підібгавши ноги «по-турецьки», він самотньо сидить серед степу, сумовито занурений у свої думки, і грає на бандурі. Доповнюють образ зображувані поряд з козаком — бойовий кінь, зелений дуб, козац. зброя, шапка, люлька, пляшка і чарка.
У картинах присутній дух барокової епохи (див. Бароко). Мова їх виражальних засобів проста й лаконічна. Плавні заокруглені лінії окреслюють спокійно-елегійні постаті, в одязі домінує червоний колір, гармонійно поєднаний з відтінками чорного, вохристого, зеленого. Спрощені риси і форми надають композиціям монументальності, а колірна насиченість і декоративність містять приховану патетику.
Висока міра узагальнення надавала образу значення символу, що зберігає істор. пам’ять народу й утверджує ідеал мирного стража своєї землі, мужнього, зосередженого й мрійливо-задумливого. Причини такого потрактування образу дослідники вбачають у тому, що він остаточно сформувався в ті часи, коли козац. вольниця вже відійшла в минуле.
У 17—19 ст. картина козака-бандуриста була найпопулярнішою на укр. землях, особливо на Полтавщині, Чернігівщині, Харківщині, рідше на Правобережжі. Нею селяни, потомки простих козаків, прикрашали свої хати, образ козака-бандуриста малювали на дверях і стінах хат, на скринях, кахлях і посуді.
http://history.org.ua/?termin=Kozak_Mamay
Козак МАМАЙ
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Козак МАМАЙ
Символ нашого форуму, козак під деревом - Мамайчик
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Козак МАМАЙ
Коза́к Мама́й — ідеалізований образ козака та своєрідний духовний символ в Україні.
Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Часто на малюнках присутне зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі життям та смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
Картина «Козак-Мамай» набула значного поширення в XVIIІ-XIX ст.. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях.
Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козаків-Мамаїв» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях.
Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім'ям Мамай. Відразу на думку спадає однойменний Золотоординський хан. Східним походженням пояснюють назву картини дослідники Д. Щербаківський, П. Білецький та С. Бушак. На думку Бушака слово «мамай» вживалося як синонім слів: «козак», «запорожець», «гайдамака», «розбишака», «волоцюга», «відчайдуха» й означало не ім'я козака, а характеризувало його заняття.
Картини називали «Мамаями» переважно в усній традиції, а у підписах — текстах зустрічаються інші імена — Хома, Іван, Палій та інші. Назва «Козак Мамай» трапляється на картинах з «гайдамацькими сценами». Саме у XVIII ст. під впливом гайдамаччини картина композиційно змінюється, розширюється у своєму змісті: з'являються живописні полотна з часів Коліївщини. На них подані сцени розправи гайдамак зі своїми противниками — суд, який вершить Мамай; на деревах повішені чоловічі постаті. Щербаківський вважав, що саме часи гайдамаччини безіменному козаку-бандуристу, у «якого ім'я було не одно, а єсть їх до ката», додали ім'я «Мамай», ім'я, яке перейшло потім і на копії старих картин козака — бандуриста і закріплено за всіма взагалі варіантами цієї картини.
«Козак-бандурист», «Козак-запорожець», «Козак-Мамай» — все це назви картин одного типу. Загальні риси композиції і головного образу, побутування їх протягом кількох століть на українських землях дозволяють вважати ці твори традиційними народними картинами. Їх існує кілька варіантів. Але у всіх випадках основою композиції завжди є постать козака, який переважно сидить «по-східному».
Найчисельніші колекції цього твору зберігають та експонують Національний художній музей України, Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького та Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 0%B0%D0%B9
Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Часто на малюнках присутне зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі життям та смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
Картина «Козак-Мамай» набула значного поширення в XVIIІ-XIX ст.. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях.
Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козаків-Мамаїв» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях.
Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім'ям Мамай. Відразу на думку спадає однойменний Золотоординський хан. Східним походженням пояснюють назву картини дослідники Д. Щербаківський, П. Білецький та С. Бушак. На думку Бушака слово «мамай» вживалося як синонім слів: «козак», «запорожець», «гайдамака», «розбишака», «волоцюга», «відчайдуха» й означало не ім'я козака, а характеризувало його заняття.
Картини називали «Мамаями» переважно в усній традиції, а у підписах — текстах зустрічаються інші імена — Хома, Іван, Палій та інші. Назва «Козак Мамай» трапляється на картинах з «гайдамацькими сценами». Саме у XVIII ст. під впливом гайдамаччини картина композиційно змінюється, розширюється у своєму змісті: з'являються живописні полотна з часів Коліївщини. На них подані сцени розправи гайдамак зі своїми противниками — суд, який вершить Мамай; на деревах повішені чоловічі постаті. Щербаківський вважав, що саме часи гайдамаччини безіменному козаку-бандуристу, у «якого ім'я було не одно, а єсть їх до ката», додали ім'я «Мамай», ім'я, яке перейшло потім і на копії старих картин козака — бандуриста і закріплено за всіма взагалі варіантами цієї картини.
«Козак-бандурист», «Козак-запорожець», «Козак-Мамай» — все це назви картин одного типу. Загальні риси композиції і головного образу, побутування їх протягом кількох століть на українських землях дозволяють вважати ці твори традиційними народними картинами. Їх існує кілька варіантів. Але у всіх випадках основою композиції завжди є постать козака, який переважно сидить «по-східному».
Найчисельніші колекції цього твору зберігають та експонують Національний художній музей України, Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького та Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 0%B0%D0%B9
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Козак МАМАЙ
Коза́к Мама́й — срібна пам'ятна монета номіналом 20 гривень, випущена Національним банком України, присвячена ідеалізованому образу козака і українців загалом в Україні. Козак Мамай уособлює захисника українського народу, степовика, мандрівника, воїна, мудреця, казкара і характерника в одній особі. Його образи можна зустріти майже в кожній хаті поряд з іконами. З іменем (назвою) тісно пов'язаний стародавній термін «мамаювати» (мандрувати, козакувати, вести козачий спосіб життя), «ходити на мамая» (іти навмання, куди очі дивляться).
Монету введено в обіг 23 липня 1997 року. Вона належить до серії «Герої козацької доби».
Номінал 20 гривень
Маса 31,1 г
Діаметр 38,6 мм
Гурт рифлений
Метал срібло
Роки карбування 1997
На аверсі монети в центрі у намистовому колі зображена композиція, яка символізує національну ідею Соборності України — об'єднання всіх українських земель: геральдичні фігури покровителя Києва Святого Архістратига Михайла в лицарському обладунку і зі списом та коронованого лева Галицько-Волинського князівства тримають малий Державний герб України — тризуб на щиті. Над композицією розміщена дата «1997» — рік карбування монети. Вгорі по зовнішньому колу напис «УКРАЇНА», внизу у два рядки «20 ГРИВЕНЬ» — позначення номіналу монети. Написи по колу відокремлені один від одного бароковими орнаментами із зображеннями грифонів. Ліворуч від числа «20» позначення і проба дорогоцінного металу «Ag 925», праворуч його вага у чистоті «31,1».
На реверсі монети в центрі намистового кола представлена композиція, що відтворює сюжет, популярний у народному мистецтві України XVIII-ХХ ст.: козак Мамай сидить по-турецьки в розкішно гаптованому, отороченому хутром жупані, палить люльку і грає на бандурі. Навколо нього традиційні зображення атрибутів козацького військового побуту того часу: добре опоряджений кінь, прив'язаний до встромленого у землю списа з прапорцем на верхівці; молодий дуб, з якого звисає козацька шабля; пістоль і кістяна порохівниця; висока турецька шапка та пляшка оковитої. По зовнішньому колу написи: ліворуч «КОЗАК МАМАЙ», праворуч «ЛИЦАР ВОЛІ І ЧЕСТІ». Вгорі ці написи розділені прапорцем на верхівці списа, внизу стилізованою гілкою червоної калини.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 2%D0%B0%29
Монету введено в обіг 23 липня 1997 року. Вона належить до серії «Герої козацької доби».
Номінал 20 гривень
Маса 31,1 г
Діаметр 38,6 мм
Гурт рифлений
Метал срібло
Роки карбування 1997
На аверсі монети в центрі у намистовому колі зображена композиція, яка символізує національну ідею Соборності України — об'єднання всіх українських земель: геральдичні фігури покровителя Києва Святого Архістратига Михайла в лицарському обладунку і зі списом та коронованого лева Галицько-Волинського князівства тримають малий Державний герб України — тризуб на щиті. Над композицією розміщена дата «1997» — рік карбування монети. Вгорі по зовнішньому колу напис «УКРАЇНА», внизу у два рядки «20 ГРИВЕНЬ» — позначення номіналу монети. Написи по колу відокремлені один від одного бароковими орнаментами із зображеннями грифонів. Ліворуч від числа «20» позначення і проба дорогоцінного металу «Ag 925», праворуч його вага у чистоті «31,1».
На реверсі монети в центрі намистового кола представлена композиція, що відтворює сюжет, популярний у народному мистецтві України XVIII-ХХ ст.: козак Мамай сидить по-турецьки в розкішно гаптованому, отороченому хутром жупані, палить люльку і грає на бандурі. Навколо нього традиційні зображення атрибутів козацького військового побуту того часу: добре опоряджений кінь, прив'язаний до встромленого у землю списа з прапорцем на верхівці; молодий дуб, з якого звисає козацька шабля; пістоль і кістяна порохівниця; висока турецька шапка та пляшка оковитої. По зовнішньому колу написи: ліворуч «КОЗАК МАМАЙ», праворуч «ЛИЦАР ВОЛІ І ЧЕСТІ». Вгорі ці написи розділені прапорцем на верхівці списа, внизу стилізованою гілкою червоної калини.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 2%D0%B0%29
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
- ukrgenealogy
- Адміністратор
- Повідомлень: 1566
- З нами з: 12 лютого 2016, 23:05
- Звідки: Україна
- Дякував (ла): 235 разів
- Подякували: 249 разів
- Контактна інформація:
«Козак Мамай» воїн «Химородник»
Період після взяття Києва у 1240 ордами хана Батия має назву «Темні віки України», адже про те, як жили й воювали наші прадіди із хижими степовими людоловами вподовж кількох століть, практично не залишилось згадок в літописах. Ні гич не відомо, як велося на полях війни нашим воїнам-наддніпрянцям, правнукам ратників княжої дружини та бояр. Вони — спадкоємці військової могутності Великого Київського князівства впродовж аж цілих шести поколінь з 1240 по 1362 роки збирались силою та аналізували військову тактику ординців. Тож ніби б то нізвідки з`явилась у «Дикому полі» величезна армія «чубатих слов`ян», яка за 18 років до розрекламованої російською імперією Куликовської битви, спільно з Великим литовсько-руським князем Ольгердом Гедеміновичем у 1362 році в битві на Синіх Водах поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області) «зламала хребет» золотоординським баскакам (фортеця Торговиця знаходилась нижче міста Гумані (Умані) на річці Синюха).
Технічна підтримка з питань реєстрації, зміни імені користувача або інших питань, стосовно вашого облікового запису, здійснюється через ukrgenealogy@ukr.net
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Козак МАМАЙ
До колекції
Фото з книги про Фастівщину, мабуть ця скульптура зберігається в Фастівському історичному музеї
Фото з книги про Фастівщину, мабуть ця скульптура зберігається в Фастівському історичному музеї
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Козак МАМАЙ
Стаття-анонс від 19.08.2014
В Національному музеї Тараса Шевченка (Київ) відкривається виставка "Мамай єднає Україну".-Про це повідомляє прес-служба музею.
В основі виставки – колекція робіт українських художників, що експонувалися під час щорічних історико-культурологічних фестивалів "Мамай-fest" та передані на постійне зберігання до музею історії Дніпродзержинська.
Згодом роботи увійдуть в колекцію музею образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва "Козак Мамай", який заплановано відкрити на колишніх козацьких землях в районі Кам'янського (Дніпродзержинська).
Організатори нагадують, що XX століття відкрило нову, модерну сторінку існування образу Козака Мамая у мистецтві, залишаючи незмінним символіку композиційної структурної будови народної картини.
Значну частину колекції складають твори "Клубу українських мистців" (Львів), подаровані художниками для майбутнього музею. "Львівські художники взяли на себе функції меценатів, щоб закласти основи музею "Козак Мамай" на колишніх Вольностях Запорозьких", - наголосили організатори.
Своє бачення Мамая представили десятки художників - від "заслужених" класиків до молодих митців - із різних регіонів країни.
http://www.istpravda.com.ua/short/2014/08/19/144096/
В Національному музеї Тараса Шевченка (Київ) відкривається виставка "Мамай єднає Україну".-Про це повідомляє прес-служба музею.
В основі виставки – колекція робіт українських художників, що експонувалися під час щорічних історико-культурологічних фестивалів "Мамай-fest" та передані на постійне зберігання до музею історії Дніпродзержинська.
Згодом роботи увійдуть в колекцію музею образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва "Козак Мамай", який заплановано відкрити на колишніх козацьких землях в районі Кам'янського (Дніпродзержинська).
Організатори нагадують, що XX століття відкрило нову, модерну сторінку існування образу Козака Мамая у мистецтві, залишаючи незмінним символіку композиційної структурної будови народної картини.
Значну частину колекції складають твори "Клубу українських мистців" (Львів), подаровані художниками для майбутнього музею. "Львівські художники взяли на себе функції меценатів, щоб закласти основи музею "Козак Мамай" на колишніх Вольностях Запорозьких", - наголосили організатори.
Своє бачення Мамая представили десятки художників - від "заслужених" класиків до молодих митців - із різних регіонів країни.
http://www.istpravda.com.ua/short/2014/08/19/144096/
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Козак МАМАЙ
Сьогодні, 1 вересня, кропивничанам презентували розмальовану стіну паркану 3-полку спецпризначення.
«Я хочу подякувати учасникам цього проекту, які відважилися відверто втілити у життя свої думки. Споглядаючи на цей малюнок, є про що задуматись: про нашу історію, про нашу спадщину, яку лишив після себе Тарас Шевченко. Навіть це місце, де зображено козака Мамая, дуже символічне. Навпроти нас (ред. у КДПУ) навчається молодь – наше майбутнє. На сьогоднішній день ми знаходимося у черговій стадії нашого державотворення – на сході триває війна і гинуть люди. Тому це своєрідний символ віри у наше майбутнє», – наголосив заступник командира військової частини В2336 полковник Сергій Коліушко.
http://persha.kr.ua/photo/90139-stiny-p ... mamaj.html
Над створенням чорно-білого зображення козака Мамая кропивничанин Костянтин Данильченко працював 6 днів.«Я хочу подякувати учасникам цього проекту, які відважилися відверто втілити у життя свої думки. Споглядаючи на цей малюнок, є про що задуматись: про нашу історію, про нашу спадщину, яку лишив після себе Тарас Шевченко. Навіть це місце, де зображено козака Мамая, дуже символічне. Навпроти нас (ред. у КДПУ) навчається молодь – наше майбутнє. На сьогоднішній день ми знаходимося у черговій стадії нашого державотворення – на сході триває війна і гинуть люди. Тому це своєрідний символ віри у наше майбутнє», – наголосив заступник командира військової частини В2336 полковник Сергій Коліушко.
http://persha.kr.ua/photo/90139-stiny-p ... mamaj.html
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Козак МАМАЙ
Прочитала філософську статтю Євгена Гуцала "Пектораль" написану 1993 року... вдарило...
Там є теж трохи про козака Мамая
Там є теж трохи про козака Мамая
Творчий дух людини, яка, опанувавши чарівний механізм метаморфоз, намагалася й намагається бути богорівною, трансформовано у наскельних зображеннях, у міфах і скульптурі, в музиці й живописі, в кераміці й карбуванні. Згадаймо феномен Пігмаліона, себто оживлення скульптурного зображення. Згадаємо Оскара Уайльда з його "Портретом Доріана Грея". Згадаймо Миколу Гоголя з його "Портретом". Мавка стає вербою в "Лісовій пісні" Лесі Українки. Згадаємо характерника козака Мамая.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Козак МАМАЙ
МАМАЙ (р. н. невід. – п. 1380) – виходець з князівського роду монголського племені кіят, якому в 14 ст. належало Лівобережжя Подніпров'я на південь від дніпровських порогів.
Нелегітимний правитель Золотої Орди, засн. т. зв. Мамаєвої орди – політично протиставленої "Волзькому царству" та його столиці – Сараю ал-Джедід.
Уперше згадується в писемних джерелах у зв'язку з подіями кінця 1350-х рр. Рос. наративні джерела називають М. "темником", "ординським князем", інколи навіть "царем", а деякі сх. – еміром Криму, зятем хана Бірдібека (1357–59) і його управителем усіма держ. справами.
Самостійна політ. кар'єра М. розпочалася в умовах загострення династичної кризи в Золотій Орді після смерті хана Бірдібека. У серпні 1361 М. зробив невдалу спробу звести на ханський трон у Сараї свого ставленика Абдуллу й змушений був рятуватися втечею на правий берег Волги. Його втручання в боротьбу династичних угруповань призвело до загальнополіт. кризи й розколу Золотої Орди 1362 по р. Волга на контрольоване сх. династами (Ордаїдами; нащадками Орда-Ічена, старшого брата Батия) "Волзьке царство" та конфронтуючу з ним "Мамаєву орду", територією якої стали степи Причорномор'я і Приазов'я і Криму (з 1365).
Мамай тричі захоплював Сарай ал-Джедід (1362, 1367–68, 1372–74), поширив свою владу на волзький Булгар Великий (1370), але втримати їх не зміг. Будучи узурпатором і нечингізидом, М. реалізовував свою владу в Золотій Орді через ханів-маріонеток: Абдуллу (1361 –70), Мухаммед-Буляка (1370–79), Туляка (1379–80). На політ. арені виступав як дипломат і завойовник, реставратор держ. єдності й утрачених під час усобиць панівних позицій Золотої Орди в Сх. Європі. Насправді ж його дії за своїм характером і результатами були сеператистськими, внаслідок їх Ординська д-ва зазнала непоправних територіальних утрат, її екон. та воєнно-політ. потенціал, міжнар. позиції були значно ослаблені. В останнє десятиріччя правління енергійно добивався відновлення екон. та політ. залежності від Золотої Орди князівств Пн.-Сх. Русі. З цією метою організував кілька каральних нападів і великих походів на Переяславль-Рязанський (нині м. Рязань, РФ; 1370, 1373), Нижній Новгород (нині місто в РФ) і Новосіль (нині місто Орловської обл., РФ; обидва походи – 1375), його загони вщент розгромили московсько-нижегородське військо біля р. П'яна (прит. Сури, бас. Волги; 1377). Однак спроби М. завдати удару безпосередньо по Великому князівству Московському як гол. центру об'єднання північнорус. князівств та організації антиординської боротьби зазнали невдачі – мамаєві війська були розгромлені спершу на берегах р. Вожа (прит. Оки, бас. Волги; 1378) і остаточно – у Куликовській битві 1380.
Втративши армію, М. втратив і підтримку ак-ординської знаті (див. Біла Орда), яка, будучи невдоволена засиллям у Сараї ал-Джедід кок-ординських царевичів (див. Синя Орда), майже 20 років слугувала йому за соціальну підпору. Восени 1380 ця знать перейшла на бік хана Тохтамиша, що поклало край розколу Ординської д-ви.
Мамай втік до генуезької Кафи (нині м. Феодосія), де був убитий за наказом місц. властей.
В історіографії особистість і політ. діяльність М. трактуються в цілому негативно й здебільшого в зовнішньополіт. аспекті, передусім – у контексті його взаємин з князівствами Пн.-Сх. Русі. Немалою мірою до цього спричинилася тенденційність писемних джерел, основу яких складають літописи та історико-літ. пам'ятки т. зв. Куликовського циклу, створені в процесі формування офіц. ідеології Рос. д-ви в кінці 15 – 1-й пол. 16 ст. В історії земель України-Русі 14 ст. роль Мамая не була такою однозначною. Опосередковані свідчення писемних джерел у своїй сукупності дають змогу стверджувати, що М. ще 1361 уклав спрямований проти джучидського Сараю союз з вел. кн. литов. Ольгердом, якому за допомогу, надану в ході антиординської кампанії Великого князівства Литовського 1362, поступився землями лісостепової зони Дніпровського правобережжя і лівобережжя, що було оформлене спец. надавчим ярликом, який згодом став взірцем для складання всіх наступних документів такого роду.
Дж.: Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды, т. 1. СПб., 1884; т. 2. М.–Л., 1941; Рогожский летописец. В кн.: ПСРЛ, т. 15, вып. 1. М., 1965; Сказания и повести о Куликовской битве. Л., 1982.
Шабульдо Ф.М.
Нелегітимний правитель Золотої Орди, засн. т. зв. Мамаєвої орди – політично протиставленої "Волзькому царству" та його столиці – Сараю ал-Джедід.
Уперше згадується в писемних джерелах у зв'язку з подіями кінця 1350-х рр. Рос. наративні джерела називають М. "темником", "ординським князем", інколи навіть "царем", а деякі сх. – еміром Криму, зятем хана Бірдібека (1357–59) і його управителем усіма держ. справами.
Самостійна політ. кар'єра М. розпочалася в умовах загострення династичної кризи в Золотій Орді після смерті хана Бірдібека. У серпні 1361 М. зробив невдалу спробу звести на ханський трон у Сараї свого ставленика Абдуллу й змушений був рятуватися втечею на правий берег Волги. Його втручання в боротьбу династичних угруповань призвело до загальнополіт. кризи й розколу Золотої Орди 1362 по р. Волга на контрольоване сх. династами (Ордаїдами; нащадками Орда-Ічена, старшого брата Батия) "Волзьке царство" та конфронтуючу з ним "Мамаєву орду", територією якої стали степи Причорномор'я і Приазов'я і Криму (з 1365).
Мамай тричі захоплював Сарай ал-Джедід (1362, 1367–68, 1372–74), поширив свою владу на волзький Булгар Великий (1370), але втримати їх не зміг. Будучи узурпатором і нечингізидом, М. реалізовував свою владу в Золотій Орді через ханів-маріонеток: Абдуллу (1361 –70), Мухаммед-Буляка (1370–79), Туляка (1379–80). На політ. арені виступав як дипломат і завойовник, реставратор держ. єдності й утрачених під час усобиць панівних позицій Золотої Орди в Сх. Європі. Насправді ж його дії за своїм характером і результатами були сеператистськими, внаслідок їх Ординська д-ва зазнала непоправних територіальних утрат, її екон. та воєнно-політ. потенціал, міжнар. позиції були значно ослаблені. В останнє десятиріччя правління енергійно добивався відновлення екон. та політ. залежності від Золотої Орди князівств Пн.-Сх. Русі. З цією метою організував кілька каральних нападів і великих походів на Переяславль-Рязанський (нині м. Рязань, РФ; 1370, 1373), Нижній Новгород (нині місто в РФ) і Новосіль (нині місто Орловської обл., РФ; обидва походи – 1375), його загони вщент розгромили московсько-нижегородське військо біля р. П'яна (прит. Сури, бас. Волги; 1377). Однак спроби М. завдати удару безпосередньо по Великому князівству Московському як гол. центру об'єднання північнорус. князівств та організації антиординської боротьби зазнали невдачі – мамаєві війська були розгромлені спершу на берегах р. Вожа (прит. Оки, бас. Волги; 1378) і остаточно – у Куликовській битві 1380.
Втративши армію, М. втратив і підтримку ак-ординської знаті (див. Біла Орда), яка, будучи невдоволена засиллям у Сараї ал-Джедід кок-ординських царевичів (див. Синя Орда), майже 20 років слугувала йому за соціальну підпору. Восени 1380 ця знать перейшла на бік хана Тохтамиша, що поклало край розколу Ординської д-ви.
Мамай втік до генуезької Кафи (нині м. Феодосія), де був убитий за наказом місц. властей.
В історіографії особистість і політ. діяльність М. трактуються в цілому негативно й здебільшого в зовнішньополіт. аспекті, передусім – у контексті його взаємин з князівствами Пн.-Сх. Русі. Немалою мірою до цього спричинилася тенденційність писемних джерел, основу яких складають літописи та історико-літ. пам'ятки т. зв. Куликовського циклу, створені в процесі формування офіц. ідеології Рос. д-ви в кінці 15 – 1-й пол. 16 ст. В історії земель України-Русі 14 ст. роль Мамая не була такою однозначною. Опосередковані свідчення писемних джерел у своїй сукупності дають змогу стверджувати, що М. ще 1361 уклав спрямований проти джучидського Сараю союз з вел. кн. литов. Ольгердом, якому за допомогу, надану в ході антиординської кампанії Великого князівства Литовського 1362, поступився землями лісостепової зони Дніпровського правобережжя і лівобережжя, що було оформлене спец. надавчим ярликом, який згодом став взірцем для складання всіх наступних документів такого роду.
Дж.: Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды, т. 1. СПб., 1884; т. 2. М.–Л., 1941; Рогожский летописец. В кн.: ПСРЛ, т. 15, вып. 1. М., 1965; Сказания и повести о Куликовской битве. Л., 1982.
Шабульдо Ф.М.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей