ЦЕРКОВНІ ВІЗИТАЦІЇ

Відповісти
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2907 разів

ЦЕРКОВНІ ВІЗИТАЦІЇ

Повідомлення al_mol »

краще не поясниш, ніж це зробив Ю. Легун

ЦЕРКОВНІ ВІЗИТАЦІЇ XVIII - XIX СТ.
ЯК ГЕНЕАЛОГІЧНЕ ДЖЕРЕЛО


Чи не першою в українській історіографії працею, предмет дослідження якої склали
візитації, є стаття С. Дложевського, члена Подільського єпархіального історикостатистичного комітету. Наприкінці Х!Х ст. у Кам'янці-Подільському з його ініціативи групою краєзнавців було здійснено публікацію витягів з протоколу генеральних візитацій
Львівської єпархії XVIII ст.[1]
У передвоєнний період на візитації як історичне джерело звернула увагу Меланія
Бордун [2]. У 1931 р. Іван Крип'якевич опублікував візитаційні протоколи Чигирина та
Суботова 1726 р. [3]
Нові можливості джерелознавчого дослідження візитацій відкрилися з початку 90-х
років XX ст. У 1993 р. Арсен Зінченко опублікував статтю про візитації костьолів та
монастирів Правобережної України кінця XVII!- середини Х!Х ст.[4]. Автор наголошував
на значенні джерела для розвитку різних спрямувань історичної науки: вивчення пізнофеодального міста, архітектури, шкільництва, книгодрукування, медицини, метрології,
соціальної історії, етнографії. Історик вперше в національній історіографії застосував досвід
зарубіжної історичної науки при вивченні даних актів.
Наступний етап студій таких пам'яток пов'язаний з публікаціями львівського
дослідника Ігоря Скочиляса, результатом яких була захищена у 1999 р. кандидатська
дисертація на тему "Протоколи генеральної візитації Львівської єпархії 1730-1733 рр. як
історичне джерело" [5]. Черговим вкладом дослідника у вивчення цього джерела є двотомне
видання „Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVII - XVIII ст. Ігор Скочиляс
вказує на візитаційну документацію, та інші джерела церковного походження (книги
духовних судів, акти консисторії, метричні книги, реєстри церков, списки парафіян) як на
комплексні масові джерела з історії та культури України [6].
Значні успіхи у висвітленні візитацій як історичних джерел досягли польські історики.
Вже понад сторіччя видаються візитаційні протоколи польських костьолів. Дослідники
опрацювали методи студій цього джерела, з'ясували усі його інформативні можливості. У 2-
й половині XX ст. безпосередньо вивченням візитацій займалися насамперед історики
костьолу: Б. Кумор. С. Літак, С. Лібровський та ін. [7]. Однак безпосереднім виданням цих
джерел тривалий час займався Б. Ульяновський [8]. Цікавим для нас видається
опублікований у 2001 році Й. Марецьким інвентар Вінницького капуцинського монастиря
від 1799 р. Тут занотовані імена церковних служителів, рік, день, місяць та місце їхнього
народження, відомості просопографічного характеру (коли, хто вступив до ордену
капуцинів, які виконує функції) [9].
Візитації (лат. тнЛаЦ'о сяясяісй, тілйяНо ралШгіл) у загально прийнятому значенні
являють собою пастирські відвідини вірних, які здійснював сам єпископ, або ж його
помічники.
Про такі ревізії згадував вже св. Григорій Ніссенський (близько 335-395 рр.) у житії св.
Григорія Чудотворця (близько 213-275 рр.) [10]. Завдання канонічних візитацій впливали з
їхнього пастирського характеру: утвердження духівництва та мирян у християнській вірі,
залучення нових вірних.
Іншою метою візитації було поширення в краї влади єпископа. Під час ревізій церков
владики контролювали дотримання парафіяльним кліром та вірними церковної дисципліни,
моральних та етичних норм подружнього життя, визначали легітимність перебування на
своїх посадах, роздавали антимінси, збирали церковні податки, освячували храми, а також
висвячували і затверджували (конфірмували) священиків на парафії або й усували їх від
виконання обов'язків.
Ймовірно, в перші сторіччя становлення християнства відвідини общин єпископами
мали на меті зміцнення своєї влади над віруючими і збереження пастви в обстановці гострої
боротьби конфесійних течій раннього християнства. Боротьба з єресями була не менш
важливим завданням, яке стояло перед візитатором і в подальші часи. Зі збільшенням
церковного землеволодіння, візитація мала на меті ревізію і збереження церковної власності.
У процесі візитації підписувався великий документ - акт візитації, який складали в
ревізованій церковній установі заздалегідь. Він міг мати й інші назви - "візита", "опис
церкви чи монастиря", "відомості про церкву чи монастир".
Візитація називалась генеральною, якщо її проводив єпископ (провінціал) або його
представник. Такі акти, як правило, відрізнялися особливою повнотою. Архідияконські
деканальні візити проводилися в церковних округах, підпорядкованих архідияконам і
деканам. З погляду конкретних завдань ревізій єпархій візитації поділялись на зовнішні та
внутрішні. Перші з них стосувались, в основному внутрішньоцерковних питань, насамперед,
морального стану і поведінки кліру. інші охоплювали ширше коло питань, які стосувалися
матеріального, правового становища і функціонування тієї чи іншої церковної установи.
Приєднання до Російської імперії в кінці ХУІН ст. Правобережної України зробило
актуальним для царизму регламентацію становища греко- та римо-католицького
духовенства. Тому після поділів Польщі нормативні законодавчі акти не тільки зберегли, але
й підкреслили обов'язковість для католицького і унійного духовенства практики візитації.
За затвердженим 3 листопада 1798 р. "Регламентом для церков і монастирів римокатолицького віросповідання" неухильно вимагалося складання генеральної візити, де
описувались монастирі і костьоли, склад духовних осіб, нотувався стан сіл, грошових сум
церковних інституцій [11]. Наступні укази підтверджували вимогу щорічного проведення
візитацій і подання до Римо-католицької і греко-уніатьтської духовних колегій в Петербург
її актів. Але гарантувати щорічну візитацію не вдавалося, оскільки за давнім звичаєм вона
проводилась раз на два-три роки.
У багатьох архівосховищах збереглася величезна кількість візитаційних описів кінця
ХУПІ - 1-ї половини XIX ст. Значна колекція актів візитації знаходиться у Російському
державному історичному архіві (м. Санкт-Петербург), зокрема у фондах Римо-католицької
духовної колегії (Ф.822. Оп.З), у канцелярії митрополита греко-уніатських церков у Росії
(Ф.823. Оп.З), канцелярії обер-прокурора Синоду (Ф.797. Оп. 6).
Вагома кількість таких справ є в центральних і обласних архівах України. Стосовно
Правобережної України слід вказати держархів Житомирської області, де виділено окремий
фонд "Візитатор римо-католицьких монастирів і костьолів Луцько-Житомирської духовної
консисторії*" (Ф. 178). У держархіві Хмельницької області (акти візитації костьолів і
монастирів зберігаються у фонді Кам'янецької римо-католицької духовної консисторії
(Ф. 68$. Оп. 2-6), у держархіві Тернопільської області - у фонді Почаївської лаври (Ф.258), в
держархіві Волинської області - у фонді "Луцька генеральна унійна духовна консисторія"
(Ф.382). У Держархіві Вінницької області (далі - ДАВО) містяться подібні акти у Фонді
Могилівської римо-католицької духовної консисторії (Ф. 737). Такі матеріали зустрічаються
і у фондах повітових судів з ДАВО й ДАХО. Досить часто вони долучалися до справ про
суперечки за церковні землі XIX ст. Візитський опис складався за певною схемою, яка
забезпечувала однотипність таких актів у межах єпархії чи орденської провінції. Як правило,
зміст актів візитації першої половини XIX ст. був наступним:

1. Заголовок акту візитації з вказівкою на особу візитатора і свідчення його
повноважень та часу проведення візитації.


2. Повна назва монастиря (церкви), зазначення часу, обставин його заснування й особи
засновника; тут же описується й місце розташування церковної інституції, н віддаленість від
сухопутних і річкових шляхів сполучення.


3. Опис будівель монастиря (церкви), їх перелік, особливості їх інтер'єру та
екстер'єру, наявність дзвіниць, каплиць. Досить детально описується внутрішнє оздоблення
культових споруд.


4. Дані про духовенство (священики, монахи, новації) і служителів церкви. Візити
докладно повідомляють про соціальне походження, вік, освіту, титули, нагороди, заслуги,
функції кожного.
Тут же знаходимо дані про вчителів і учнів шків, які функціонували при монастирях і
церквах.


5. Дані про фундуші церковної установи: маєтки з селянами, грошові суми, які
давалися в позики, десятини й аннуати. Іноді містяться виписки і копії старовинних актів,
які підтверджують права церковної установи на її фундуші. У цьому розділі докладно
описується господарство монастиря (церкви): заселені маєтки, юридики, промислові
установи,оренди.


6. Інвентарі маєтків і опис селянських повинностей.

7. Опис юридик церкви (монастиря).

8. Обчислення річних доходів і видатків.

9. Опис парафії і церковних братств, які існували при церкві (монастирі).

10. Фундушеві зобов'язання кліру, тобто перелік обов'язкових церковних ритуалів, а
також доброчинна діяльність священиків.


і І. Лікарні (шпиталі), притулки.

12. Школи, які діяли при церкві (монастирі).

Конкретні акти візитації могли мати і меншу кількість розділів: це залежало як від
місцевих обставин, так і від індивідуальності упорядника. Неоднаковими були ретельність і
докладність опису.
Навіть короткий перелік запитань, на які відповідав укладач візитаційного опису,
показує багатство змісту цього акту, відображення у ньому найрізноманітніших даних,
важливих для історика.
Ми ж свою увагу в основному сфокусуємо на відомостях, які стосуються
безпосередньо нижчого духівництва церков, монастирів - церковних робітників та селян, які
перебували у юрисдикції релігійних інституцій. Акти візитації кінця XVIII - 40-х років
XIX ст. у цьому відношенні несуть великий обсяг інформації.
Так, ми тут знаходимо дані про адміністрацію фільварків (економів, ланових, сотників,
лісничих, гуменних, побережних, стайничих) і фільваркових робітників-кріпаків і наймитів
(пастухів, парубків, слуг), про порядок розрахунку економії з кожним з них [12]. Так, у візитації
Янівського Бернардинського костьолу за 1799 рік записані відомості про кухаря Григорія
Ружинського, хлопця Михайла Чеховського, візника Петра Любарського та інших [13].
Важливою частиною деяких візитаційних описів є інвентар - подвірний перелік
селянських господарств із значенням складу сімей, кількості худоби, землі і повинностей
селян на користь економії. При цьому зацікавлення викликає не лише основний текст, але й
примітки на полях інвентаря, які вказують на заняття селян ремеслом (ткач, коваль, бондар,
швець та ін.), на виконання ними нижчих адміністративних функцій у фільварку
(побережник, гуменний) і особливості відбуття повинностей на користь фільварку.

Важливим для дослідника є примітки про роботу селянських господарств. Тут завжди
нотувалися вістки про селян-втікачів.
У візитаційних описах є численні дані про соціальне походження монахів, абатів,
парафіяльних священиків, членів капітул кафедральних соборів. У цих актах часто описані й
селянські будівлі.
Представлений матеріал яскраво ілюструє важливість візитацій як просопографічного
джерела. Адже окрім вісток про народження, вік осіб, ми дізнаємося і про інші сторони
життя священиків, церковних служителів, селян. Використання багатого фактологічного
матеріалу візитацій із застосуванням елементів антропології, географії, демографії,
соціології, дасть можливість розпочати дослідження щоденного побуту духівництва і селян,
їхніх світоглядних орієнтацій, ментальності, релігійності і, у підсумку, місця душпастиря у
тогочасному суспільстві, ролі кліру як консерватора "української старовини" у XVIII - 1-й
половині XIX ст. [14].

1. Д[ложевський] С. О визитации или ревизии церквей во времена унии // Подольские епархиальные
ведомости (прибавление). Кам.-Под., 1886. - № 43. - С. 867-884.
2. Бордун М. З життя українського духівництва Львівської єпархії 2 пол. XVHI ст. (на основі
візитації М. Шадурського 1759-1763) //Записки Наук, тов-ва ім. Т. Шевченка. - Львів. - 1924. -
T. CXXXIV-CXXXV.-C. 154-158.
3. Крип'якевич 1. Чигирин і Суботів у візитації 1726 р. // Записки НТШ. - Львів, - 1931. - T. CL1. -
С. 191-194.
4. Зінченко А. Акти візитацій костьолів та монастирів XVH1-X1X ст. як історичне джерело
//Подільська старовина. 36. наук, праць на пошану проф. В.Отамановського /Відп. ред. В.Косаківський.
Вінниця, - 1993. - С. 205-213.
5. Скочиляс 1. Протоколи генеральної візитації Львівської єпархії 1730-1733 рр. як історичне
джерело. Автореф. д и с.... канд. іст. наук. - К., 1999.
6. Він же. Генеральні візитації Київської унійної митрополії XVH-XVH1 ст. - Т.2. - Львів, 2004. -
С. XVH1.
7. Librowski S. Zrodla do wewnçtrznych dziejöw kosciola // Archiwa, bibiioteki і muzea koscielne. -
Lublin, 1963. - T.7. - S. 77-94; Litak S. Akta wizytacyjny parafii z XV11-XVH1 w. jako zrodlo historyczne
//Zeszyty naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego. - Lubtin, 1962. - T.3. - S. 41-58; KumorB.
Przedrozbiorewe wizytacje koscielne jako zrôdlo demograficzne // Przeszlosc Detnograficzna - Polski. 1968. -
S . 1-18.
8. Wizytacje dobr arcybiskupstwa gnieznienskiego і kapityly gnieznienskiej. XVI w. / B.Ulanowski.
Krakow, 1920; Inwentarz dôbr dochodôw biskupstwa wloslawskiego z roku 1534. Wyd. B. Ulanowski. W: Arch.
Komis. Hist. A U .- Т .Ю .- Krakow, 1916.- S . 1-128.
9. Marecki J. Najstarszy z zachowanych inwentarzy klasztoru kapucynôw w Winnice // Pasterz і twierdza.
Ksiçnga jubileuszowa dedykowana ksiçdzu biskupowi Janowi Olszanskiemu ordynariuszowi diecezji w
Kamiencu Podolskim / Pod red. ks. J.Wolczanskiego. - Krakow - Kamieniec-Podolski, 2001. - S. 91-113.
10. Encyklopedia koscielna. - Warszawa, 1911. - T. XXXI. - S. 534-538.
11. П С З-1.-Т . 2 5 .-№ 18734, 1798 r.
12. Зінченко A. Назв.праця. - С. 208.
13. Д А В О .-Ф . 7 3 7 ,-O n .l -С п р .З.-А р к . 103-104.
14. Скочиляс 1. Генеральна візитація львівської єпархії 1726-33 рр. як просопографічне джерело
// Шоста наукова геральд.конф. (Львів, 27-29 березня 1997 р.). Матеріали. Львів. - 1997.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2907 разів

Re: ЦЕРКОВНІ ВІЗИТАЦІЇ

Повідомлення al_mol »

пример оригинала визитации
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2907 разів

Re: ЦЕРКОВНІ ВІЗИТАЦІЇ

Повідомлення al_mol »

Вопрос к знатокам Унии (просто четкого ответа не нашел в инете, а каждый объясняет по своему) кто такой Комендар ???? Как и кому его присваивали? В чем отличие от Викария?
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Онлайн
Аватар користувача
drapieznik
Повідомлень: 439
З нами з: 26 червня 2020, 05:00
Стать: Чоловік
Звідки: Львів
Дякував (ла): 23 рази
Подякували: 456 разів

Re: ЦЕРКОВНІ ВІЗИТАЦІЇ

Повідомлення drapieznik »

Зображення
Зображення

Вікарій, наприклад, в римо-католицькій церкві призначався єпископом (в унійних - й митрополитом) для допомоги парафіяльному священнику в управлінні парафією. Виходячи з наведених мною цитат з польських довідників, "комендаж" призначався адміністратором парафії на випадок хвороби пароха, на випадок вимушеного від'їзду пароха в справах з парафії чи тимчасово замість померлого чи усунутого з посади, - тобто це тимчасова посада, якшо розуміти те шо написано, а вікарій - як заступник діючого пароха - це штатна постійна посада. Ну якось так, на мою думку..
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9520
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6268 разів
Подякували: 3668 разів
Контактна інформація:

Re: ЦЕРКОВНІ ВІЗИТАЦІЇ

Повідомлення D_i_V_a »

drapieznik писав:... Виходячи з наведених мною цитат з польських довідників, "комендаж" призначався адміністратором парафії на випадок хвороби пароха...
Величезна подяка вам пане Леве за це пояснення! :friends:
Я вчора дивилась у Даля і було зрозуміло, що те, що там віднайшлось, не може бути відповіддю, бо стосується війскової тематики. І було відчуття, що це питання може навіки залишиться без відповіді...
Цікаво, а виходить що Даль не був знайомий з польською мовою...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Онлайн
Аватар користувача
drapieznik
Повідомлень: 439
З нами з: 26 червня 2020, 05:00
Стать: Чоловік
Звідки: Львів
Дякував (ла): 23 рази
Подякували: 456 разів

Re: ЦЕРКОВНІ ВІЗИТАЦІЇ

Повідомлення drapieznik »

у моєму посиланні видно, шо слово має походження з латини й первісно застосовувалось Ватиканом. Даль народився вже в 19 столітті й в проживав у державі, яка старанно проводила русифікацію і "православізацію". Зайве говорити, шо ці процеси мали на меті уніфікацію згідно з російським шаблоном культурно-освітнього та релігійного життя в суспільстві й усіляки "пережитки" минулого ("нєрусскаго"..) старанно усувалися з обігу. Латинська мова була мовою науки (а не тільки богослужень в католицизмі) в Європі й всі вчені яких колись перші російські царі-імператори, з Європи до себе напхали для просвіти ,чи більшість наших православних світочів 17 століття - прекрасно володіли латиною, бо це була необхідність (як російською - в радянські часи..)...
Зрештою, думаю навіть для самих греко-католиків чи сьогоднішніх дослідників з УКУ сей термін нечастий - бо скоріш за все вживався як наслідок впливу польської мови на окремих осіб, які за браком власного означення (або його знання..) запозичували терміни "на боці". Якщо переглянути актові документи, збірники яких видавництво "Наукова думка" за останні десятиліття часто видавало, можна помітити, наскільки польська мова (й навіть українська народна) втрутилися в "руську" писемну мову, якою старалися писати всілякі старости ,підскарбії, підкоморники та інші посадовці вже в 16 столітті, якшо говорити за терени України. Правда наші філологи та архівісти з захопленням це називають зразком старої письмової української мови (Вєрка Сєрдючка може бути "щасливою"). Давайте, наприклад, виберемо довільний документ з 16 століття й поглянемо (до речі там згадка про ігумена одного монастиря - Миколу Сербина - недавно хтось цікавився носіями цього прізвища..):
Зображення

скільки вже тут польщизни - "обтєжліве - обчьонжлівє", "моцно - моцно" ,"мєновітє - мяновічє" ,"наіпєрвєй - найпєрвєй", "зранєню, зранілі - те ж саме польскою",
а , скажете шо то писав "поляк", добре найдемо приклад явно не від поляків:
Зображення
"марца ,очевісто, при собє (пши собє..), гамуют, нєзвиклоє, ушелякіх, ростригнул, заховал, жадного, затруднєня, працу, билем, справци, рєвідованя, ознаіміт (ознаймічь), противку, усілованя...

Між іншим - шось я на цьому форумі не бачив серед літератури посилань на подібні збірники, - я наприклад цитував скріншотами видання "Торгівля на Україні 14-середина 17 століття. Волинь, Наддніпрянщина.- К.: Наукова думка, 1990 - у таких збірниках іменних покажчиків деколи немає (в цьому не було) зате скільки осіб згадано ,скільки прізвищ - це ж додаткове джерело для генеалогічних (антропонімічних) досліджень...

Наостанок - наочний приклад коли в парафії виникла потреба в "комендаріусі" але його (точніше він сам себе..) назвали інакше й більш логічніше:
ось коли парох села Горбків (Антон Уласевич) був живий й підписувався під черговими своїми вписами в метрики:
Зображення

а це вже після смерті Уласевича (19 січня 1797 року помер, в сусідньому Тартакові похований):
Зображення
як видно, тимчасовий парох Семен Прокопович (причому вказав себе як пароха села Зубків) тут себе називає адміністратором;

на наступному аркуші замість нього вже є постійний парох - Михайло Жуковський
Зображення
* - усі три скріншоти процитовані з сайту мормонів, зі колекції ЦДІАУЛ ,Ф.201, оп.4а, справа №1274 - https://www.familysearch.org/ark:/61903 ... at=1435500
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2907 разів

Re: ЦЕРКОВНІ ВІЗИТАЦІЇ

Повідомлення al_mol »

Сторінок мало, але може комусь саме ці візитарії і потрібні

ЦДІАК ф 49 опис 3

Зображення Зображення
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Відповісти

Повернутись до “Духовенство”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей