Духóвенство
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Духóвенство
ДУХОВЕНСТВО, духівництво, клір, причет на теренах України. Осн. зміст терміна «духовенство» визначається положеннями Нового Завіту про нову людину, яка має Дух Христовий і служить Святому Духові. Водночас існує традиція, пов’язана з установленням Ісусом Христом особливої групи своїх послідовників (первісно це були 12 апостолів), якій він передав владу берегти та передавати правду віри, навчати вірних, здійснювати таїнства. По вознесінні на небо Ісуса Христа апостоли стали висвячувати священиків шляхом обряду покладання на них своїх рук. Згодом чисельність апостолів збільшилася до 70, вони продовжували практику висвячення священиків та їхніх помічників, пізніше названих дияконами. В післяапостольські часи починається диференціація осіб, які служать у церкві, зростає їх кількість. Згідно з правилами правосл. Церкви (див. Православ’я), до складу Д. входять дві категорії осіб: священнослужителі 3-х ступенів священства (1-й ст. — диякони; 2-й ст. — священики (ієреї); 3-й ст. — єпископи) та церковнослужителі, які не мають священничого сану (іподиякони, дяки, регенти, паламарі і т.д.). У катол. Церкві (див. Католицизм) церковнослужителі звичайно не входять до складу Д. Гол. роль серед Д. належала і належить священнослужителям, які висвячуються на служіння через таїнство священства шляхом рукопокладання (хіротонії). Першорядне місце належить єпископові (архієпископу, вікарієві, митрополиту, патріархові), який має право на звершення таїнства священства, освячення мира для таїнства миропомазання, освячення престолів та церк. антиминсів, без чого неможливе здійснення таїнства Святої Євхаристії (Літургії). Чинопослідовність та особливості архієрейського (єпископського) богослужіння викладаються в особливих книгах (див. Богослужбові книги в православ’ї). Єпископ є предстоятелем спільноти вірних. Священик (ієрей, пресвітер) — ієрархічно залежний від єпископа, хоч і рівний йому в богослужінні. Через рукопокладання від єпископа він отримує право звершувати всі церк. служби. Але на відміну від єпископа священик не звершує таїнство рукопокладання. Диякони — помічники священиків та єпископів, вони не правлять самостійно богослужіння і не чинять таїнства. Зі стану Д. можна добровільно вийти чи бути виведеним з нього за істотні провинності, або коли буде визнано, що висвячення було недійсним (у такому разі колиш. священнослужителі не можуть бути допущені до престолу й брати участь у богослужінні як духовні особи). Священнослужителі повинні вести зразковий спосіб життя, перебувати й служити у власній парафії (за деякими, чітко окресленими, винятками), постійно навчатися теології або займатися самоосвітою; їм заборонено грати в азартні ігри, полювати на тварин, служити добровольцями в армії і т.д. Правосл. Д. традиційно поділяється на біле й чорне. Біле складається з Д. 1-го й 2-го ст. священства: дияконів (протодияконів), ієреїв, протоієреїв, пресвітерів (священиків у кафедральних соборах) та протопресвітерів. До чорного Д. належать монахи (ієродиякони, ієромонахи) та єпископат. До духовного стану в певні періоди формально належали й церковнослужителі, тобто служителі Церкви, які не мали ступеня священства — іподиякони, дяки, псаломщики тощо. За місцем служби Д. поділялося на кафедральне, парафіяльне, домове, військове, придворне, закордонне.
http://history.org.ua/?termin=Dukhovenstvo
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Re: Духовенство, духівництво
МИТРОПОЛИТ (грец. μητροπολίτης, від μητρόπολις — столиця, митрополія) — титул єпископа гол. міста (столиці), де знаходилася резиденція М. Раніше деякі єпископи мали у своєму підпорядкуванні кілька єпископів, які керували єпархіями. Кафедра М. знаходилася в гол. місті провінції Рим. імперії (див. Рим Стародавній), згодом — Візантії. Термін «митрополит» уперше згадується в канонах I Нікейського собору (325; див. Собори церковні): «Утверждати же таковыя действия в каждой области подобает ея митрополиту». Одним з елементів облачення М. є білий клобук.
Вищий церк. сан та звання в православ’ї; глава митрополії. У церквах, де встановлено патріаршество, — другий після патріарха сан у церк. ієрархії (див. Духовенство).
У Київ. митрополії в часи перебування під зверхністю константиноп. патріарха (див. Константинопольський патріархат), пізніше — моск. патріарха (див. Московський патріархат),титул М. надавався виключно її предстоятелю — митрополиту Київському (див. Київські ієрархи).
http://history.org.ua/?termin=Mytropolyt
Вищий церк. сан та звання в православ’ї; глава митрополії. У церквах, де встановлено патріаршество, — другий після патріарха сан у церк. ієрархії (див. Духовенство).
У Київ. митрополії в часи перебування під зверхністю константиноп. патріарха (див. Константинопольський патріархат), пізніше — моск. патріарха (див. Московський патріархат),титул М. надавався виключно її предстоятелю — митрополиту Київському (див. Київські ієрархи).
http://history.org.ua/?termin=Mytropolyt
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Re: Духовенство, духівництво
КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, загальний перелік київських єпископів, архієпископів, митрополитів і патріархів. Від самого виникнення Київ. митрополії і до серед. 15 ст. київ. ієрархи були предстоятелями Рус. правосл. церкви, що перебувала на той час у канонічній юрисдикції константиноп. патрі арха (див. Константинопольський патріархат). Перші митрополити київські перебували в єдності з Вселенською Церквою і, як правило, прибували до Києва після хіротонії в Константинополі.
Різні джерела містять дещо відмінні одні від одних фактичні дані про київ. ієрархів цього і наступного періодів. Заг. перелік їхніх імен, із вказівкою посад, найбільш імовірних дат хіротонізації тощо (для кожного з них число таких відомостей може бути неоднаковим), є таким: 1) Феофілакт (вступив на каф-ру в кін. 980-х рр., імовірно 988, залишив — перед 1018); 2) Іоанн І (став митрополитом перед 1018; залишив каф-ру перед 1030; див. Іоанн І); 3) Феопемпт (став митрополитом, імовірно, бл. 1035; займав каф-ру до 1040-х рр.); 4) Іларіон (рукопокладений із ієромонахів церкви св. Апостолів у с. Берестове; був обраний собором руських єпископів, посвячений і настолований у Софійському соборі в Києві, займав посаду митрополита з 1051 до 1054; див. Іларіон).
http://history.org.ua/?termin=Kyivski_ierarkhy
ps Інформація застаріла
Різні джерела містять дещо відмінні одні від одних фактичні дані про київ. ієрархів цього і наступного періодів. Заг. перелік їхніх імен, із вказівкою посад, найбільш імовірних дат хіротонізації тощо (для кожного з них число таких відомостей може бути неоднаковим), є таким: 1) Феофілакт (вступив на каф-ру в кін. 980-х рр., імовірно 988, залишив — перед 1018); 2) Іоанн І (став митрополитом перед 1018; залишив каф-ру перед 1030; див. Іоанн І); 3) Феопемпт (став митрополитом, імовірно, бл. 1035; займав каф-ру до 1040-х рр.); 4) Іларіон (рукопокладений із ієромонахів церкви св. Апостолів у с. Берестове; був обраний собором руських єпископів, посвячений і настолований у Софійському соборі в Києві, займав посаду митрополита з 1051 до 1054; див. Іларіон).
ps Інформація застаріла
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Re: Духовенство, духівництво
ПАТРІАРХ — (від грец. πατήρ — батько та ảρχή — початок, причина; πατριαρχής — родоначальник) — 1) почесний титул предстоятелів кількох правосл. автокефальних церков. Із 6 ст. патріархами звалися 5 єпископів, що мали кафедри в найвизначніших політ. та реліг. центрах Рим. імперії (див. Рим Стародавній). Документально титул П. закріплено в канонах Трульського собору (691—92). Пізніше кількість правосл. патріархів не раз змінювалася. Зокрема, 1589 титул П. було надано митрополиту Московському. На сьогодні існує 9 православних патріархів: Константинопольський, Александрійський, Антіохійський, Єрусалимський, Московський, Грузинський, Сербський, Румунський, Болгарський. Патріаршу форму правління також зберегли Давньосхідні церкви, що в різний час відокремилися від Вселенської церкви (т. зв. Дохалкідонські церкви): Вірменська, Коптська, Ефіопська, Еритрейська, Сирійська, Малабарська (Індійська) та Ассирійська. В Україні титул П. вживається в кількох правосл. церквах, що не мають офіц. спілкування з ін. помісними церквами. 1990—97 титул П. мали лідери Української автокефальної православної церкви. 1992 створено Українську православну церкву Київського патріархату, яка також очолюється П.;
2) титул предстоятелів сх. катол. церков, що мають самоврядування в найбільш можливому в межах Катол. церкви обсязі. 1620—30 обговорювалася можливість створення патріархату в Києві як засобу примирення греко-католиків та православних, але тоді ця ідея не була реалізована. 1963 митрополит Української греко-католицької церкви Й.Сліпий виступив на 2-му Ватиканському Соборі з вимогою про надання УГКЦ статусу патріархату. У відповідь Рим надав їй лише статус верховного архієпископства. Тим не менше із 1975 Й.Сліпий, без згоди Риму, титулував себе П. Сьогодні УГКЦ неофіційно продовжує вживати цей титул та домагається його визнання з боку Папи Римського;
3) почесний титул кількох єпископів лат. обряду в Римо-католицькій церкві (зокрема, Венеціанського, Лісабонського та Єрусалимського), не пов’язаний із владними прерогативами.
http://history.org.ua/?termin=Patriarkh
2) титул предстоятелів сх. катол. церков, що мають самоврядування в найбільш можливому в межах Катол. церкви обсязі. 1620—30 обговорювалася можливість створення патріархату в Києві як засобу примирення греко-католиків та православних, але тоді ця ідея не була реалізована. 1963 митрополит Української греко-католицької церкви Й.Сліпий виступив на 2-му Ватиканському Соборі з вимогою про надання УГКЦ статусу патріархату. У відповідь Рим надав їй лише статус верховного архієпископства. Тим не менше із 1975 Й.Сліпий, без згоди Риму, титулував себе П. Сьогодні УГКЦ неофіційно продовжує вживати цей титул та домагається його визнання з боку Папи Римського;
3) почесний титул кількох єпископів лат. обряду в Римо-католицькій церкві (зокрема, Венеціанського, Лісабонського та Єрусалимського), не пов’язаний із владними прерогативами.
http://history.org.ua/?termin=Patriarkh
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Re: Духовенство, духівництво
ДЯК (від грец. διάϰουος — прислужник) — церковнослужитель у правосл. і катол. церквах. Термін «дяк» відомий ще від часів раннього християнства і походить від слова «диякон». Ним означають одну з тих груп церковнослужителів, які, на відміну від дияконів, не належать до стану духовенства. Нерідко, особливо в наш час, цей термін вживається як універсальний замінник цілої низки ін. термінів, якими означають тих чи ін. представників досить численної та різнорідної групи церковнослужителів (іподиякон, читець, співак, паламар, регент, псаломщик, канонарх, параксесіарх). До обов’язків Д. належить насамперед читання «часів», тобто молитов, що входять до циклу богослужіння і передують Літургії, вечірній або всеношній службам; він може також читати Апостол під час Літургії, брати участь у церк. хорі, виконувати обов’язки регента (кер. церк. хору). Під час богослужіння у храмі Д. виконує допоміжні обов’язки (приносить у вівтар вино, воду, проскури, готує та подає кадило, омиває руки священикові під час літургії тощо), підтримує в належній чистоті вівтар, може виконувати обов’язки дзвонаря.
В Україні дяки відомі ще з часів Київської Русі, вони входили до числа церковних людей, підлягали церковному суду, нерідко користувалися ч. церковної землі. 1718, за розпорядженням Петра I, були затверджені штати правосл. духовенства (уведені в дію 1722), згідно з якими в парафії (100—150 дворів) мали бути священик, диякон, а також Д. і паламар.
Дяки були досить освіченими людьми, переписували багато письмових пам’яток, рятуючи їх від природного руйнування. Особливий статус Д. як церковнослужителів, але не священнослужителів, давав їм змогу активно працювати в держ. установах. Дуже велика кількість Д. служили канцеляристами у Генеральній військовій канцелярії, полкових та сотенних канцеляріях Гетьманщини, в магістратах, ратушах тощо.
В Україні з давніх часів Д. відомі й як учителі при церквах чи в заможних родинах. Їх називали «дидаскалами» (грец. — учитель) та «бакалярами» — бакалаврами. Багато хто з них закінчував Києво-Могилянський колегіум (див. Києво-Могилянська академія) чи Чернігівський колегіум тощо. Нерідко в пошуках роботи вони мандрували, часто змінюючи місця служби. В Російській імперії 1782 інститут мандрівних дяків було заборонено. Проте Д. і в подальшому відігравали важливу роль у розвитку нар. освіти. Австрійс. уряд 1788 навіть звільнив їх від військ. служби, цінуючи як учителів у початкових школах. У 19—20 ст. діяли дяківські курси при кафедральних соборах і монастирях, які тривали від кількох місяців до кількох років; подекуди для Д. існували бурси. 1817 у Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща) було створено «Заведение певческо-учительское», тобто Дяко-вчительський інститут. Дяківські курси діяли в Крем’янці (нині м. Кременець), Яблочині, під час Другої світової війни — в Луцьку. В Галичині тривалий час існувала окрема професійна організація дяків (т-во «Взаємна поміч дяків»), яка видавала «Дяківські відомості» (1923—39). Й нині Д. іноді працюють вчителями Закону Божого в недільних школах.
http://history.org.ua/?termin=Dyak
В Україні дяки відомі ще з часів Київської Русі, вони входили до числа церковних людей, підлягали церковному суду, нерідко користувалися ч. церковної землі. 1718, за розпорядженням Петра I, були затверджені штати правосл. духовенства (уведені в дію 1722), згідно з якими в парафії (100—150 дворів) мали бути священик, диякон, а також Д. і паламар.
Дяки були досить освіченими людьми, переписували багато письмових пам’яток, рятуючи їх від природного руйнування. Особливий статус Д. як церковнослужителів, але не священнослужителів, давав їм змогу активно працювати в держ. установах. Дуже велика кількість Д. служили канцеляристами у Генеральній військовій канцелярії, полкових та сотенних канцеляріях Гетьманщини, в магістратах, ратушах тощо.
В Україні з давніх часів Д. відомі й як учителі при церквах чи в заможних родинах. Їх називали «дидаскалами» (грец. — учитель) та «бакалярами» — бакалаврами. Багато хто з них закінчував Києво-Могилянський колегіум (див. Києво-Могилянська академія) чи Чернігівський колегіум тощо. Нерідко в пошуках роботи вони мандрували, часто змінюючи місця служби. В Російській імперії 1782 інститут мандрівних дяків було заборонено. Проте Д. і в подальшому відігравали важливу роль у розвитку нар. освіти. Австрійс. уряд 1788 навіть звільнив їх від військ. служби, цінуючи як учителів у початкових школах. У 19—20 ст. діяли дяківські курси при кафедральних соборах і монастирях, які тривали від кількох місяців до кількох років; подекуди для Д. існували бурси. 1817 у Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща) було створено «Заведение певческо-учительское», тобто Дяко-вчительський інститут. Дяківські курси діяли в Крем’янці (нині м. Кременець), Яблочині, під час Другої світової війни — в Луцьку. В Галичині тривалий час існувала окрема професійна організація дяків (т-во «Взаємна поміч дяків»), яка видавала «Дяківські відомості» (1923—39). Й нині Д. іноді працюють вчителями Закону Божого в недільних школах.
http://history.org.ua/?termin=Dyak
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Re: Духовенство, духівництво
Дия́кон (грец. διάκονος — «служитель») — клірик в християнстві, духовна особа.
Історія
Уперше згадуються в Біблії в книзі Діянь святих апостолів і в посланнях апостола Павла. У теологічній науці (догматика) перший ступінь святого Таїнства Священства із трьох можливих (диякон, пресвітер, єпископ) в ієрархії Церкви. В його обов'язки входить співслужіння єпископам і пресвітерам при уділенні ними святих Таїнств, здійсненні богослужінь.
Самостійно служити не може (не є ієреєм), безпосередньо підпорядковується настоятелю храму, виконує всі його канонічні розпорядження. В період формування церковної ієрархії у II–III ст. н. д. в їх функції входить нагляд за порядком в громаді. Прислуговують іншим клірикам у вівтарі, читають Євангеліє під час богослужінь чи виголошують проповідь з дозволу пресвітера чи єпископа. Так само, якщо в релігійній громаді понад 700 парафіян з благословення старшого клірика (пресвітера або єпископа) у крайній потребі (з виправданих причин у канонічному порядку) — можуть відслужити Панахиду, Похорон, Акафіст, Молебень, Вечірню, Утреню. А також — викладати в Недільній школі.
Формування дияконів відбувається так само, як і інших кліриків (пресвітерів з єпископами) — в духовній семінарії або в духовній академії (повністю завершена освіта).
Ієродиякон — до прийняття сану диякона прийняв постриг у монахи. Той, хто прийняв святе Таїнство шлюбу до прийняття сану диякона — білий священик у сані диякона (одружений клірик).
Протодиякон — старший серед одружених дияконів по чину, а серед ченців дияконів — «архідиякон». Монах, коли прийняв схиму і є дияконом — називається «схиієродиякон».
Целібат у кліриків — не стосується кліриків в чернецтві чи до одружених кліриків.
Дяк і диякон — це відмінні поняття.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0 ... 0%BE%D0%BD
Історія
Уперше згадуються в Біблії в книзі Діянь святих апостолів і в посланнях апостола Павла. У теологічній науці (догматика) перший ступінь святого Таїнства Священства із трьох можливих (диякон, пресвітер, єпископ) в ієрархії Церкви. В його обов'язки входить співслужіння єпископам і пресвітерам при уділенні ними святих Таїнств, здійсненні богослужінь.
Самостійно служити не може (не є ієреєм), безпосередньо підпорядковується настоятелю храму, виконує всі його канонічні розпорядження. В період формування церковної ієрархії у II–III ст. н. д. в їх функції входить нагляд за порядком в громаді. Прислуговують іншим клірикам у вівтарі, читають Євангеліє під час богослужінь чи виголошують проповідь з дозволу пресвітера чи єпископа. Так само, якщо в релігійній громаді понад 700 парафіян з благословення старшого клірика (пресвітера або єпископа) у крайній потребі (з виправданих причин у канонічному порядку) — можуть відслужити Панахиду, Похорон, Акафіст, Молебень, Вечірню, Утреню. А також — викладати в Недільній школі.
Формування дияконів відбувається так само, як і інших кліриків (пресвітерів з єпископами) — в духовній семінарії або в духовній академії (повністю завершена освіта).
Ієродиякон — до прийняття сану диякона прийняв постриг у монахи. Той, хто прийняв святе Таїнство шлюбу до прийняття сану диякона — білий священик у сані диякона (одружений клірик).
Протодиякон — старший серед одружених дияконів по чину, а серед ченців дияконів — «архідиякон». Монах, коли прийняв схиму і є дияконом — називається «схиієродиякон».
Целібат у кліриків — не стосується кліриків в чернецтві чи до одружених кліриків.
Дяк і диякон — це відмінні поняття.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0 ... 0%BE%D0%BD
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Re: Духовенство, духівництво
ІЄРЕЙ (від грец. ίερεύς — жрець, духовна особа) — священик середнього (другого) ступеня церк. ієрархії (див. також Духовенство). Офіц. назва священика у правосл. церкві (див. Православ’я). Назва перейшла до християн. термінології з антич. обрядовості.
АРХІЄРЕЙ (від грец. – головний, старший та – духовна особа, священик) у правосл. церкві спільна назва вищих церк. ієрархів (єпископ православний, архієпископ, МИТРОПОЛИТ, патріарх).
Архієрей править єпархією, висвячує священиків, дияконів, призначає священнослужителів на парафії, вирішує незгоди між мирянами та ієреями.
За Старим Завітом, архієрей – вищий жрець, первосвященик. Новий Завіт так іменує Ісуса Христа.
АРХІЄРЕЙ (від грец. – головний, старший та – духовна особа, священик) у правосл. церкві спільна назва вищих церк. ієрархів (єпископ православний, архієпископ, МИТРОПОЛИТ, патріарх).
Архієрей править єпархією, висвячує священиків, дияконів, призначає священнослужителів на парафії, вирішує незгоди між мирянами та ієреями.
За Старим Завітом, архієрей – вищий жрець, первосвященик. Новий Завіт так іменує Ісуса Христа.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Re: Духовенство, духівництво
ПРОТОІЄРЕЙ (грец. πρωτοιερεύς «первосвященик», з πρώτος «перший» і ίερεύς «священик») — у Правосл. церкві почесний титул, який надають представникам білого духовенства. П., як правило, обіймає посаду настоятеля храму.
http://history.org.ua/?termin=Protoiierej
http://history.org.ua/?termin=Protoiierej
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Re: Духовенство, духівництво
Священнослужитель — в православ'ї — вищий клірик; особа, яка має одну зі ступенів священства в Церкві.
У строгому церковному слововживанні поняття священнослужитель відмежовується від поняття церковнослужитель і має на увазі особу, яка має благодать безпосередньо брати участь у відправленні Таїнств (диякона), здійснювати Таїнства (пресвітера) або поставляти інших людей для здійснення Таїнств (єпископа).
Поділяються на три ієрархічні ступені (по висхідній): диякони, священики (пресвітери) і єпископи (архієреї); поставляються через хіротонію.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0 ... 0%BB%D1%8C
У строгому церковному слововживанні поняття священнослужитель відмежовується від поняття церковнослужитель і має на увазі особу, яка має благодать безпосередньо брати участь у відправленні Таїнств (диякона), здійснювати Таїнства (пресвітера) або поставляти інших людей для здійснення Таїнств (єпископа).
Поділяються на три ієрархічні ступені (по висхідній): диякони, священики (пресвітери) і єпископи (архієреї); поставляються через хіротонію.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0 ... 0%BB%D1%8C
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8849
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3546 разів
- Подякували: 2136 разів
Re: Духовенство, духівництво
Церковнослужитель в православ'ї - нижчий клірик, допомагає священнослужителям у відправленні богослужіння. В наш час[Коли?] тільки в деякі ступені церковнослужителів ставленики возводяться через чин архієрейської хіротесії у читця/співака[1] і, потім, у іподиякона [2] (поставленому іподиякону після цього не забороняється одружуватися). Справи (прийом навіть на парафіяльне служіння, звільнення, переміщення) церковнослужителів, висвячених архієреєм у читця і в іподиякона, на відміну від справ мирян, розглядаються безпосередньо правлячим архієреєм.
Право входу в вівтар присвоєно Православною церквою виключно особам, посвяченим в який-небудь церковний чин (ступінь). Церковні правила: 5-е Антиохійського собору, 19-е Лаодикійського собору, 69-е VI Вселенського собору. Існуюча в наш час[Коли?] практика дозволу деякими духовними особами входу у вівтар мирянам і навіть жінкам є церковним безчинством.
Співаки і читці в православних храмах Європи тепер, у зв'язку із загальним занепадом церковної культури і благочестя, рідко мають єпископське поставлення (над жінками хіротесія взагалі не проводиться, хоча в давнину літні самотні жінки посвячувалися в диякониси). Іноді для церковного співу та читання запрошують оперних співаків (навіть невоцерковлених). У єпархіях Америки, Австралії та Африки в цілому більше дотримуються вимоги мати при кожному храмі канонічно поставлених церковнослужителів.
Крім того, при кожному храмі існує штат співробітників (співробітниць), яких часто називають церковнослужителями: псаломщик (уставщик), дзвонар, просфорник, свічник, продавець в іконній лавці, прибиральниця, сторож, староста, бухгалтер, скарбник, водій, і т. д., які часто підміняють один одного.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0 ... 0%BB%D1%8C
Право входу в вівтар присвоєно Православною церквою виключно особам, посвяченим в який-небудь церковний чин (ступінь). Церковні правила: 5-е Антиохійського собору, 19-е Лаодикійського собору, 69-е VI Вселенського собору. Існуюча в наш час[Коли?] практика дозволу деякими духовними особами входу у вівтар мирянам і навіть жінкам є церковним безчинством.
Співаки і читці в православних храмах Європи тепер, у зв'язку із загальним занепадом церковної культури і благочестя, рідко мають єпископське поставлення (над жінками хіротесія взагалі не проводиться, хоча в давнину літні самотні жінки посвячувалися в диякониси). Іноді для церковного співу та читання запрошують оперних співаків (навіть невоцерковлених). У єпархіях Америки, Австралії та Африки в цілому більше дотримуються вимоги мати при кожному храмі канонічно поставлених церковнослужителів.
Крім того, при кожному храмі існує штат співробітників (співробітниць), яких часто називають церковнослужителями: псаломщик (уставщик), дзвонар, просфорник, свічник, продавець в іконній лавці, прибиральниця, сторож, староста, бухгалтер, скарбник, водій, і т. д., які часто підміняють один одного.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0 ... 0%BB%D1%8C
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей