Етнографія
- cronoster
- Повідомлень: 537
- З нами з: 26 листопада 2016, 23:28
- Стать: Чоловік
- Звідки: Галицький Гуцуленд
- Дякував (ла): 117 разів
- Подякували: 997 разів
Етнографія
" Культ предків " книга про найдавніші зникаючі звичаї українців з різних куточків нашої держави.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Коли згасне людська пам'ять й замовкнуть літописи, говоритиме каміння.
- Т.В.
- Повідомлень: 750
- З нами з: 13 лютого 2021, 17:40
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 596 разів
- Подякували: 928 разів
Re: Етнографія
Володимир-Волинський історичний музей ім. О. Дверницького
Ganna Doskoch Володимирський історичний музей імені Омеляна Дверницького
Ці речі колись були звичними для використання у побуті. Кожен предмет мав чітке призначення. Ось невеликий словничок
старовинних речей, які ви могли бачити в хатині своєї бабусі.
Коромисло - дерев’яна вигнута палиця, якою носили на плечах відра з водою
Коцюба - пічне начиння для вигрібання жару
Рогач - довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, яким ставлять до печі або витягають
горщики
Хлібна лопата - пристосування, за допомогою якого “садили” хліб у піч
Черпак - ківш з довгою ручкою для черпання чого-небудь
Вареха - так називали у деяких місцях України звичайний ополоник
Рубель - плаский чи ребристий дерев’яний брус для прасування
Макітра - широкий глиняний горщик із шершавою поверхнею усередині для перетирання маку, льону тощо
Стільничка - дощечка для розкочування тіста, нарізання хліба та овочів
Ночви - продовгувата посудина для хатнього вжитку: прання білизни, купання тощо
Хлібна діжа - низька широка дерев’яна діжка, у якій готували тісто на хліб
Масничка - вузька і відносно висока діжка для збивання масла
Макогон - дерев’яна заокруглена знизу палка, якою товчуть насіння льону, перетирають мак, сир, масло тощо
Дійниця - невеликі дерев’яні бондарні відра з двома невисокими вушками і протягнутою крізь них дужкою.
Ganna Doskoch Володимирський історичний музей імені Омеляна Дверницького
Ці речі колись були звичними для використання у побуті. Кожен предмет мав чітке призначення. Ось невеликий словничок
старовинних речей, які ви могли бачити в хатині своєї бабусі.
Коромисло - дерев’яна вигнута палиця, якою носили на плечах відра з водою
Коцюба - пічне начиння для вигрібання жару
Рогач - довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, яким ставлять до печі або витягають
горщики
Хлібна лопата - пристосування, за допомогою якого “садили” хліб у піч
Черпак - ківш з довгою ручкою для черпання чого-небудь
Вареха - так називали у деяких місцях України звичайний ополоник
Рубель - плаский чи ребристий дерев’яний брус для прасування
Макітра - широкий глиняний горщик із шершавою поверхнею усередині для перетирання маку, льону тощо
Стільничка - дощечка для розкочування тіста, нарізання хліба та овочів
Ночви - продовгувата посудина для хатнього вжитку: прання білизни, купання тощо
Хлібна діжа - низька широка дерев’яна діжка, у якій готували тісто на хліб
Масничка - вузька і відносно висока діжка для збивання масла
Макогон - дерев’яна заокруглена знизу палка, якою товчуть насіння льону, перетирають мак, сир, масло тощо
Дійниця - невеликі дерев’яні бондарні відра з двома невисокими вушками і протягнутою крізь них дужкою.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Етнографія
Дякую, пані Тетяно, що принесли в цю тему таку гарну "шпаргалку".
Мене особисто зацікавили три речі - коцюби, сільничка і масничка.
Остання з'явилася в моєму житті як "маслєніца" в 2014 році. Я тоді впала в стан так званих "преперс" (англійською приготовленці, тобто люди які готуються до лихих часів і у кожного для цього своє пояснення, від атомного бузум'я, до космічних катастроф) і інспектувала наше помешкання на тему - як нам вижити без благ цивілізації? От тоді мені потрапила у вічі продукція у формі от такої маснички, я її придбала, але з того часу ніколи не використовувала. Стоїть просто як прикраса.
Коцюби слово чула, але не знала що це "кочерга". Дякую, просвітили.
А от з сільничкою провела ціле дослідження і можу сказать, що сільничка от такої форми, як вона на малюнку, на початку 20-го століття була поширена по всій європі від сходу до заходу.
Клас!
Мене особисто зацікавили три речі - коцюби, сільничка і масничка.
Остання з'явилася в моєму житті як "маслєніца" в 2014 році. Я тоді впала в стан так званих "преперс" (англійською приготовленці, тобто люди які готуються до лихих часів і у кожного для цього своє пояснення, від атомного бузум'я, до космічних катастроф) і інспектувала наше помешкання на тему - як нам вижити без благ цивілізації? От тоді мені потрапила у вічі продукція у формі от такої маснички, я її придбала, але з того часу ніколи не використовувала. Стоїть просто як прикраса.
Коцюби слово чула, але не знала що це "кочерга". Дякую, просвітили.
А от з сільничкою провела ціле дослідження і можу сказать, що сільничка от такої форми, як вона на малюнку, на початку 20-го століття була поширена по всій європі від сходу до заходу.
Клас!
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- Т.В.
- Повідомлень: 750
- З нами з: 13 лютого 2021, 17:40
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 596 разів
- Подякували: 928 разів
Re: Етнографія
Марія Данилова, вчителька з селища Шевченкового Куп'янського району, понад 40 років збирала українські рушники, одяг
та посуд для шкільного музею народознавства. Як після повномасштабного вторгнення РФ їй вдалося врятувати унікальну
колекцію у репортажі Суспільне Харків.
та посуд для шкільного музею народознавства. Як після повномасштабного вторгнення РФ їй вдалося врятувати унікальну
колекцію у репортажі Суспільне Харків.
- Lanet
- Повідомлень: 19
- З нами з: 22 квітня 2017, 17:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 68 разів
- Подякували: 9 разів
Re: Етнографія
Інститут мистецтвознавства,фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського
До вашої уваги видання: Україна в типажах народних. Краєвидах і архітектурі: художньо-етнографічна спадщина Юрія Павловича. Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. 2010.
До альбому ввійшли наукові праці й тематичні серії малюнків українського художника-етнографа Юрія Павловича, який понад п’ятдесят років свого подвижницького життя присвятив дослідженню і художній фіксації традиційної культури українців.
Його творчий доробок репрезентує сільські й міські краєвиди, побут, архітектуру, одяг та народні типажі українців, а почасти й інших народів початку ХХ – кінця 30-х років ХХ ст
https://www.etnolog.org.ua/pdf/stories/ ... lovych.pdf
Подивіться цей допис у Facebook https://www.facebook.com/share/p/qf1Jgk ... tid=WC7FNe
До вашої уваги видання: Україна в типажах народних. Краєвидах і архітектурі: художньо-етнографічна спадщина Юрія Павловича. Київ: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. 2010.
До альбому ввійшли наукові праці й тематичні серії малюнків українського художника-етнографа Юрія Павловича, який понад п’ятдесят років свого подвижницького життя присвятив дослідженню і художній фіксації традиційної культури українців.
Його творчий доробок репрезентує сільські й міські краєвиди, побут, архітектуру, одяг та народні типажі українців, а почасти й інших народів початку ХХ – кінця 30-х років ХХ ст
https://www.etnolog.org.ua/pdf/stories/ ... lovych.pdf
Подивіться цей допис у Facebook https://www.facebook.com/share/p/qf1Jgk ... tid=WC7FNe
- Borysenko
- Повідомлень: 164
- З нами з: 08 червня 2023, 05:52
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 11 разів
- Подякували: 69 разів
Re: Етнографія
"Народна архітектура України в ілюстраціях" Самойлович В.П. 1999 р.
Книга присвячена народній архітектурі України у всій її самобутності та різноманітності. Понад 600 графічних ілюстрацій, виконаних автором, дають вичерпну картину народного житла, господарських споруд та дерев'яних споруд у різних регіонах України. Може бути корисною архітекторам, мистецтвознавцям, етнографам та людям, які цікавляться своєрідністю та неповторністю української культури.
Книга присвячена народній архітектурі України у всій її самобутності та різноманітності. Понад 600 графічних ілюстрацій, виконаних автором, дають вичерпну картину народного житла, господарських споруд та дерев'яних споруд у різних регіонах України. Може бути корисною архітекторам, мистецтвознавцям, етнографам та людям, які цікавляться своєрідністю та неповторністю української культури.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
-
Онлайнdrapieznik
- Повідомлень: 444
- З нами з: 26 червня 2020, 05:00
- Стать: Чоловік
- Звідки: Львів
- Дякував (ла): 23 рази
- Подякували: 469 разів
Re: Етнографія
деякі зі "старовинних" речей я застав малим, й деякі з них до сих пір в мене в кухні. Макітра в нас була колись з чорної глини - можливо я неточно називаю матеріал чи технологію ,але вона була чорна, гладка але матова й порівняно з макітрою яка зара - того ж майже розміру - трохи легша. Ми ше тоді мешкали на старій квартирі на Суворова (Сахарова), й мама мені малому розповідала шо ця макітра їй дісталася в спадок від її мами та можливо бабці. Мама весь час пильнувала й берегла її - завжди казала шо розбиття макітри - на нещастя в хаті ("хтось помре..").. Я не пригадую точно коли, але я ше ходив в середні класи школи, як в тій макітрі появилася тріщина а потім вона розпалася на кавалки.. Мама дуже важко пережила її втрату... Нову макітру пригадується купив тато - вона вже була коричнева, "емальована".. - До сих пір є - має також тріщини але в ній мак треться вже останні майже 40 років - та й кутя там подається.. Мама не часто терла мак - вона казала мені малому шо то тра велику силу й терпіння, тому це колись діставалося татові чи моїм братам до роботи.. Востаннє вона сама то робила в ній,- можливо років 25 тому.. А тато.. а тато ше декілька років тому.. А так в основному то я вже мушу сам робити..Ці речі колись були звичними для використання у побуті.
Макогін мамі колись зробили в інституті - лісотехнічному, де вона працювала як старша лаборант на кафедрі економіки, стільницю зробив їй один зі старших її братів, мій вуйко - який саме, я вже забув.. Валок до тіста не знаю від кого перейшов - але також ще є.. Ці "старовинні" речі все ще в ужитку, бо з тих хто ними користувався та користується залишився на цьому світі тільки я.. Правда я вже не готую й не печу багато - зі смертями стрийка та цьоці в 2018 завершилися родинні великі сходки за святкові столи, їх квартира давно продалася.. Потім не стало й решти зі старшого покоління... Ціни на продукти зара високі (чи то тра сказати шо в когось статки замалі..), решту родичів війна порозкидувала в різні сторони - жінки-родичі з дітьми втекли за кордон.. Мені вже немає ані можливості, ані сенсу пекти: маківники, сирник, пляцок крухий з мармолядою та посипаний тертим тістом, ані крухе печиво (печеня) з маком, пампухи мені не дуже вдавалися (але тато страшенно любив пампухи.. доводилося купляти..), рецепт маминих рогаликів помер разом з нею... (круасани на них візуально подібні але окрім начинки не мають більше нічого спільного)..
.. свята тепер змістилися.. раніше це були свята все ж родинні - особливо в часи, коли жива була ще моя бабця з Ринку (померла в 1984).. а тепер - вкрай невеселі й за столом стало порожньо - на столі ніби те шо й завжди на вечерю, а ось людей які сідали за цей стіл... Сумно. Та все ж в планах ще задіяти макітру та макогін - стільниця та валок "поза грою", але кутя мусить бути.. Зрештою медівник теж спечу - його робити просто й найшвидше - в тій же макітрі, а потім на бритванку з пергаментом й в духовку..
шо ше сказати - коли шось готується за допомогою речей, які дісталися в спадок від батьків, зокрема від мами ,бабці - й готуєш шось з того нечисленного шо встиг навчитися від них й коли потім ці страви бачиш на столі, але людей які колись їх готували вже немає поруч, ловиш себе на думці, шо вони присутні не тільки в твоїй крові, в твоїх думках - їх досвід та знання (хоч в певній частці) зматеріалізувалися у вигляді традиційних страв. Це можливо й є ота пам'ять яка мусить зберігатися, це й є зокрема одна з основ всього того ,шо є етнографічним спадком. Проблема тільки в тому кому це залишиться...
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 14 гостей