УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Звичаї нашого народу - Олекса Воропай та інші...

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 908
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 80 раз.
Подякували: 159 раз.

Re: Звичаї нашого народу - Олекса Воропай та інші...

Повідомлення Вернер » 02 травня 2021, 17:47

Зображення
Відродження (Миргород) №27 від 04.04.1942, сторінка 2
СВЯТО ВЕЛИКДЕНЬ (До історії свята Паски)
Пасха — найвище, найсвятіше й найрадісніше християнське свято, яке встановлено на честь воскресіння І. Христа. Воно існувало вже за часів апостолів, спочатку було присвячене спогадам смерті Іісуса Христа і відправлялось на всьому Сході 14 дня місяця Нісана, коли, за словами євангеліста Іоанна і на думку найстаріших оців церкви Ірінея, Тертулліана та Орігена, відбулась саме хресна смерть І. Христа. Сама назва свята Паска походить від грецького слова „пасхеін", що означає - „страждати".
У II віці відзначення подій смерті та воскресіння І. Христа сконцеитровувалось у два свята, які обид ва називалися Паскою: Паска на честь смерті І. Христа і Паска на честь воскресіння Христового. На Сході, переважно в малоазійських церквах, Паска святкувалась одночасно з юдеями, 14 Нісана, а на Заході святкування Паски не зв'язувалось з юдейською Паскою і її відправляли в першу неділю після повнолуння. Це привело до суперечок між Сходом і Заходом, які тяглися на протязі всього ІІІ віку аж до Нікейського вселенського собору, що відбувся в 325 р.
Нікейський собор ухвалив, щоб Паска святкувалась христіянами неодмінно окремо від юдеїв і неодмінно в першу неділю, що йде за повнолунням. Від IV віку збереглися свідоцтва, що обидві паски на честь і смерті і на честь воскресіння — з'єднувались і на Сході, і на Заході. У V віці назва Паска стала присвоюватись виключно святу Воскресіння Христового. Світле Воскресіння одержало назву „царя днів", „свята над святами", а на Україні з давніх давен звалося і зветься „Великоднем".
З нагоди великого свята царі давали свободу в'язням, багаті громадяни відпускали рабів, а бідні одержували допомогу від уряду та приватних осіб. Святкування Паски відмічалося навіть позацерковними маніфестаціями та іллюмінацією. Величчю свята Паски відповідає і та особлива урочистість, з якою відправляється Служба Божа у Великдень. Характерними особливостями великодної служби є багатство світу та частість обкаджування церкви і присутніх ароматними речовинами: смирною та ладаном.
Служба Божа на протязі всього великоднього тиждня відправляється при відчинених царських (головних) вратах в ознаку того, що воскресший Христос своїм воскресінням відчинив всім віруючим у нього врата царства небесного. Священники одягаються в світлі ризи. Перед початком великодної утрені відбувається хрестний хід навколо церкви з плащаницею, іконами, корогвами та свічками в руках, подібно до того, як колись апостоли та жінки-мироносиці йшли назустріч Христу. На літургії, якщо вона відправляється собором священників, євангеліє читається на ріжних мовах, в ознаку того, що більша частина народів на землі визнає воскресшего Христа своїм Богом.
Не зупиняючись па інших особливостях Великодної Служби, що виникли з давніх часів, відзначимо деякі й звичаї Великодні, наприклад, звичай святити хліб (паски, кулічі, караваї), сир, крашанки і іншу страву, звичай при вітанні одним другого словами „Христос Воскрес", дарувати червоні крашанки і інші.
Звичай обдарування один другого червоними крашанками, за переказами, бере свій початок від св. Марії Магдаліни, яка з'явилася до імператора Тіверія, піднесла йому червону крашанку з вітанням „Христос Воскрес!" і цими словами розпочала свою проповідь. Крашанка символізувала гроб та виникнення життя, а викрашена червоною фарбою вона означала відродження людей кров'ю І. Христа. На протязі перших трох днів, а в деяких місцях всього великодного тиждня, дзвонили в усі дзвони цілий день — в ознаку радості церкви, що святкувала перемогу Іісуса Христа над смертю.
Св. Церква словами великодного канону закликає всіх розділити радість воскресіння Христа, бо святкуючи воскресіння Христове, люди святкують своє воскресіння. Церква словами того ж канону закликає всіх бути послідовниками Сонця - правди - Христа і в цей день вона закликає віруючих обняти один одного і простити все воскресінням.
Д. Дербник.
Час плине

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 908
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 80 раз.
Подякували: 159 раз.

Re: Звичаї нашого народу - Олекса Воропай та інші...

Повідомлення Вернер » 02 травня 2021, 20:24

Шлях революції №43 від 25.04.1924, сторінка 2
Геть паску!
Надходять попівсько - міщанські великодні свята. Хутко готовляться до них попи і їх „раби божі". Перші будуть "воздавать хвалу воскресшему Христу", одмолювати гріхи своїх чад, одбіваючи за це великодні „пожертви". Другі — нести муть паску, крашенки, кусок сала, або ковбаси на посвячення попівське. Загудуть дзвони церковні, завеселиться церковна братія з прихильниками „веры православной". Забрязчять чарки з самогоном, а потім — лобзание і співи. Пируватимуть на всю губу. Учадіють не на один день од бучних гулянок...
Але цього релігійного чаду не мусить бути в пролетарських колах. Робітництво, проживши сьомий рік із своєю радянською владою, показавшою йому всю гидоту релігійних звичаїв, повинне одверто сказати, що воно на релігію дивиться, як на попівські играшки, як на сезонний заробіток попів.
Всі свідомі робітники м. Черкас у дні 27 і 28 квітня, наперекір виттю попівському і калатанню церковних дзвонів, хай зостаються дома - одпочивають, а ввечері йдуть у ЦРК, або в свої червоні куточки. Там їх місце.
Ні одного натяку на церкву, ні одного ступня до церкви не повинно бути з боку свідомого черкаського робітника.
Хай хрипнуть попи від своїх молитовних пісень, хай заманюють вони колишніх черкаських грабарів, базарників-спекулянтів, хай плавають у самогонові, хай витопчують гопака, — але все це хай пройде мимо уваги робітників. Робітникові попівська паска не потрібна.
Хай пригадають черкаські працюючі маси часи голоду. Певно тоді кожен робітник думав тількй про одну картоллю. Про паску й думки не було. Нехай же не думає він і тепер про неї, бо паска — вигадка попів.
Торік завдали шкульного удару пасці друкарі. Вони в дні самої паски працювали, як і завжди.
Не одна баба, не один непман, проходячи біля друкарні, посилав робітнику-друкарю прокляття, вимолюючи в бога йому кари. Але нічого не помогло —друкар працював. Кари божої ніякої не зазнав. Він свідомо порвав із релігією, він побачив, упевнився, що релігія— дурман для народа.
Наша газета "Путь Революции" торік умістила передову статтю "Равняйтесь по печатникам" (№ 49 4 апреля), у якій викликала всі союзи м. Черкас піти з друкарями. Але мало хто обізвався на цей заклик. Одні, здається, тільки швейники пішли. Останні-ж мовчали.
У цьому ж році не повинно бути ні одного союза, який-би не поставив перед собою питання одцураться від релігії. Бо вона — наша отрута.
Так отож, союзи, бийте по релігії, бийте по богаг, бийте по пасці.
Друкар.
Час плине

Поперед.

Повернутись до Багатонаціональна Україна + Етно

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Aushanbibi, АннА, Bing [Bot], Boriss, Google [Bot], Google Adsense [Bot], nekrashevych, snl53, ukrgenealogy, Вернер, Тамара Сопілка