Клейноди

Відповісти
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9520
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6268 разів
Подякували: 3668 разів
Контактна інформація:

Клейноди

Повідомлення D_i_V_a »

Вивчаючи іноземні мови вперше стикаєшся з тим, що деякі українські слова такі ж самі або дуже схожі на слова в тіх мовах.
Перше здивування від вивчення німецької приходить коли дізнаєшся про цифер-блат, шлаг-баум і розумієш, що це прийшлі слова, які стали своїми.

Події сучасної України, такі як інавгурація (чи як воно там за сучасними правилами/змінами) зветься, приводять до такого "СУТО" українського слова :wink: як КЛЕЙНОДИ в однині КЛЕЙНОД.
І... о дивина... летиш, біжиш до словника німецької мови, бо там є слово KLEINOD.
Якщо правильно його вимовляти, за правилами німецької мови, то це слово складається з двох слів і через це має 2 наголоси. EI - читається як АЙ, з м'яким Л стає ЯЙ, то і читаємо - кляйн-од.
Кляйнод - це (високим стилем, благородним) скарб, коштовність, дорогоцінність; пер. скарб, перлина.
А якщо спробувати перекласти по словам, то перше - кляйн - означає маленьке, а друге - од - ото і є те застаріле німецьке слово про скарб.
В українській сьогодні слово використовується і для великих речей, але можна уявити собі маленьку мізансцену з минулого, як старий ювелір вмовляючи заможного пана купити каблучку приговарює - от подивіться тільки, який гарний маленький скарб...
Кляйн-од.jpeg
І Даль каже про німецьке походження
Клейнод.jpeg
Міркуючи над тим, що слово могло прийти в мову від ювелірів, подумалось що в старі часи такими були не тільки німці а й евреї. І постало питання, як єврейською буде це слово? Може хтось колись на це питання відповість...
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8851
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3546 разів
Подякували: 2136 разів

Re: Клейноди

Повідомлення АннА »

Джерело-Енциклопедія Історії України (Інститут історії України НАН України)
КЛЕЙНОДИ КОЗАЦЬКІ (від нім. das Kleinod, польс. klejnot – коштовність, дорогоцінність) – знаки розрізнення козац. військ та символи влади козацької старшини. Такими знаками і символами були корогви, булави, бунчуки, перначі, печатки, каламарі, значки, трості суддівські (тростинова палиця із срібною кулею), литаври.
За клейноди, що зберігалися у військовій скарбниці, відповідав генеральний підскарбій. Демонстрація їх відбувалася на козацьких радах, під час виборів гетьмана або кошового отамана. На початку ради, на якій планувалося обрати нового гетьмана, ці клейноди в урочистій обстановці, під звуки сурм та ударів у литаври виносилися на чільне місце. Для їх охорони призначалися військ. старшини з посадами хорунжого, булавничого, бунчужного та перначного.Гетьманам наказним, полковникам козацьким та сотенній старшині їхні регалії вручав гетьман.
На Запорозькій Січі кошовий отаман мав право надавати символи влади паланковій старшині (див. Паланка). Курінні печатки та корогви вручалися новообраним курінним отаманам курінною радою.
У 16–17 ст. існувала практика, за якою монархи д-в, під протекцією яких перебували козаки, а також монархи, які бажали отримати від козаків військ. допомогу чи прихильність, вручали їм клейноди. Уперше, 1583, передав козакам корогву, бунчук, булаву й печатку польс. король Стефан Баторій. Посол герм. імп. Рудольфа II Габсбурга Е.Лясота, маючи завдання залучити козаків до війни з Османською імперією, 1594 вручив їм цісарську корогву. Польс. король Владислав IV Ваза, плануючи створення антитурец. коаліції, передав 1647 Б.Хмельницькому гетьманські клейноди. Ян II Казимир Ваза через комісарів, посланих 1649 на переговори до Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький), прислав Б.Хмельницькому булаву. Коли запорожці після придушення антимоск. виступу І.Мазепи заснували Січ на тер. Кримського ханства (див. також Кам'янська Січ, Олешківська Січ), султан Агмед III подарував їм корогву, освячену константиноп. патріархом. (Див. також Інсигнії.)
Після ліквідації 1775 Нової Січі були скасовані клейноди січової старшини. Після ліквідації царським урядом на поч. 1780-х рр. полково-сотенного устрою (див. Полковий устрій, Сотенний устрій) були скасовані і клейноди полкової та сотенної старшини.
1775 запороз. клейноди разом з військ. скарбом, майном і цінностями січової церкви потрапили до рук Г.Потьомкіна і за його наказом були вивезені до Санкт-Петербурга. 1788 булаву кошового та 4 перначі царська влада передала новоствореному Чорноморському козацькому війську, а 1792 чорноморцям були передані й срібні сурми. Пізніше ці клейноди використовувалися в Кубанському козацькому війську.
З часом більшість К.к. опинилася в рос. музеях. Козац. прапори (один головний та 17 значків) були передані до Царськосельського арсеналу, а 1829 – до Імператорського Ермітажу. До Свято-Преображенського собору в С.-Петербурзі потрапили клейноди задунайського козацтва (див. Задунайська Січ) – бунчуки, надані турец. султанами, курінні знамена, срібна булава, 8 козац. панікадил.
На кін. 19 ст. багато К.к. опинилося в приватних колекціях О.Поля, В.Тарновського та Г.Алексєєва. Більшість із них загинула у вирі громадянської війни в Україні 1917–1921.
Під час української революції 1917–1921 уряд Української Народної Республіки порушував перед Тимчасовим урядом Росії, а згодом – і перед більшовицькою РНК питання про повернення К.к., однак повернути їх в Україну не вдалося. А в 1930-х рр. багато з них за загадкових обставин зникли із рос. музеїв.
Під час громадян. війни в Росії 1918–20 клейноди Кубанського козац. війська – 3 загальновійськ., 35 малих курінних та 33 полкові прапори, 17 булав, 24 перначі – були вивезені емігрантами в Сербію. У роки Другої світової війни частина цих К.к. безслідно зникла.
У музеях України зберігається невелика частина К.к. Так, у Переяслав-Хмельницькому істор. музеї зберігаються булава 18 ст. та бунчук 17 ст., в Чернігівському історичному музеї – булава 17 ст., в Дніпропетровському історичному музеї імені Д.Яворницького – литаври 17 ст., в Національному музеї історії України – булава та бунчук 17 ст., перначі 17–18 ст.
КОРОБОВ Олег Ігорович
дата публікації: 2007 р.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “"К" з абетки”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей