УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Полісся - історичний регіон

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6444
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 3051 раз.
Подякували: 1604 раз.
Стать: Жінка

Полісся - історичний регіон

Повідомлення АннА » 03 квітня 2017, 19:38

ПОЛІССЯ, Прип'ятське Полісся – вкритий лісами та болотами малозалюднений регіон в басейні р. Прип'ять (північ Правобережної України і південь Білорусі). Природні умови зумовили тут низький рівень урбанізації, ізольованість населених пунктів, а це, у свою чергу, – добру збереженість багатьох елементів традиційної матеріальної та духовної к-ри населення П. (див. Поліщуки). Однозначне окреслення меж П. (утім, як і будь-якого ін. неадм. регіону) неможливе, оскільки залежить від завдань, які стоять перед конкретним дослідником.

Згідно з чинним адм.-тер. поділом, укр. частина П. охоплює пн. р-ни Київської області, Житомирську область (окрім пд. р-нів), Рівненську область та Волинську область (за винятком крайніх пд. частин двох останніх областей).

Уперше назва "Полісся" згадується в Іпатіївському літописі під 1274, коли луцький кн. Мстислав Данилович "шелъ бяшеть от Копыля воюя по Полѣсью" (нині м. Копиль – райцентр Мінської обл., Білорусь). З 15 ст. термін П. починає вживатися в писемних джерелах (вперше – в "Історії Польщі" Я.Длугоша), а з 17 ст. – на картах (вперше – на карті ВКЛ, укладеної Т.Маковським і виданої в Амстердамі 1613).

У ранньодерж. період (9–10 ст.) П. було контактною зоною слов'ян. племінних союзів дреговичів, волинян, древлян, а також балтського союзу ятвягів. П. ніколи не становило окремої територіальної одиниці. У 12–13 ст. входило до складу кількох давньорус. земель: Волинської землі, Київської землі, Чернігово-Сіверської землі, а також Туровського князівства. Протягом 14–15 ст. більша частина П. увійшла до складу Великого князівства Литовського, а менша (у верхній течії Прип'яті) – до складу Королівства Польського. У серед. 16 ст., згідно з новим адм. поділом ВКЛ, укр. частина П. ввійшла до складу Волинського воєводства та Київського воєводства. Після Люблінської унії 1569 пн. частина П. була включена до Берестейського, Мінського і Новгородського воєводств у складі ВКЛ, а пд. – до Київського, Волинського і Підляського воєводств у складі Королівства Польського. Під час національної революції 1648–1676 П. деякий час перебувало під контролем Війська Запорозького. 1657 у пн. частині П. сформовано Пінсько-Турівський полк. За Андрусівським договором (перемир'ям) 1667 Правобережне П. залишилося під владою Речі Посполитої. Після поділів Польщі 1793 і 1795 регіон відійшов до Рос. імперії і з поч. 19 ст. входив до складу Волинської губернії, Київської губернії, Гродненської та Мінської губерній.

Під час Першої світової війни через П. проходила лінія фронту (1915–17). В добу української революції 1917–1921 П. входило до складу Української Народної Республіки. Згідно з Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921, зх. частина П. відійшла до Польщі. 1920–39 П. входило до складу двох адм.-тер. одиниць 2-ї Речі Посполитої – Поліського воєводства (із центром у м. Брест; нині місто в Білорусі) та Волин. воєводства (із центром у м. Луцьк).

У вересні 1939 Волин. Полісся разом з ін. західноукр. землями ввійшло до СРСР і було включене до складу УРСР (15 листопада 1939). 4 грудня 1939 на його теренах сформовані Волинська та Ровенська (від 1991 – Рівненська) області УРСР. Впродовж 1939–54 у складі Білорус. РСР існувала Поліська обл. із центром у м. Мозир (нині місто Гомельської обл., Білорусь). У роки Другої світової війни на території П. діяли укр. збройні формування (Поліська Січ, Українська повстанська армія), рад. партизан. загони. Після Чорнобильської катастрофи 1986 частина П. опинилася в межах Чорнобильської зони відчуження.

У джерелах 13–19 ст., а також у працях істориків, військових та ін. назва "Полісся" означає перш за все басейн Прип'яті (прит. Дніпра). Проте в наш час термін "Полісся" вживається ще в кількох значеннях: 1) тип ландшафту, який сформувався в районах поширення давніх річкових та водно-льодовикових відкладів, пов'язаних з материковим зледенінням Євразії та Пн. Америки; 2) фізико-геогр. регіон – Поліська низовина; 3) зона мішаних лісів у межах України – Укр. Полісся; 4) етногр. регіон (макрорегіон) України – Укр. Полісся (див. Етнографічні регіони України); 5) лінгвістичний регіон – зона поширення північноукр. (поліських) говірок; 6) два етногр. регіони Білорусі: Західне і Східне Полісся.
Андрощук О.В.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6444
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 3051 раз.
Подякували: 1604 раз.
Стать: Жінка

Re: Полісся - історичний регіон

Повідомлення АннА » 30 березня 2020, 11:10

Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Поліський рибалка

Зображення
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 351
З нами з: 06 вересня 2020, 14:50
Подякував (-ла): 16 раз.
Подякували: 135 раз.
Стать: Чоловік

Re: Полісся - історичний регіон

Повідомлення Stranger » 16 березня 2021, 22:02

Поліські дороги ХІХ ст.

У 1830-1840-х роках на Волині жив і мандрував письменник, художник, етнограф Юзеф Крашевський. Думки про побачене він умістив книзі «Спогади з Полісся, Волині і Литви». Вряди-годи у тексті зустрічаються його літературні замальовки про дороги, придорожні корчми і побут у них. Враження Крашевського від поліських доріг.
***
Нам часто розповідають про двоїсту дорогу життя: одна рівна, весела і веде до пекла, друга - тяжка й вузька - на небо. Якщо так, то поліські дороги повинні вести прямо до Царства небесного, і, певно, не одного вже туди завели, хоча хто б це про них сказав? Уявіть собі, наприклад, путівець, в'юнкий як вуж, прокладений по-чудернацькому сільськими возами по корінню через калюжі й броди, серед пеньків і галуззя, заростей, мимо лежачих спорохнявілих колод. Важко ним викрутити, бо повсякчас треба повертати, то наліво, то направо; де-не-де вода повимивала ями з одного боку для тим певнішого перевертання, там-сям гнилий блудний струмок, сочачись, робить вічну багновицю. Нарешті, через болото треба греблі, а гребля на Поліссі є чимось невимовним.
Байдужий поліщук, якому гуркотіння воза є приємною розвагою, не насипле греблі по-людськи. Наріже дерева, назбирає кілків, назсуває колод і порозкидає все по дорозі, щоб колеса не зайшли в грязюку. Ой! Дорога ж то дорога по таких накотах; хто раз у житті проїхав з Самарів до Дивина, може мати уявлення про чистилище в мініатюрі. Якщо винятковим милосердям накладуть зверху хмизу (це вже велика парада), то він розповзеться, вгрузне в землю, а накоти стирчатимуть, як і стирчали. Часто доводиться по таких вертепах проїжджати безконечні милі. Аж ось і місток: година дороги, надміру високий, жахливо вузький, до того ж дірявий і труситься на палях, якщо тільки труситься, бо буває, що знагла провалюється з кіньми і з возом. Якби й прірва була під ним на сто сажнів і був довгий на милю, не знайдеш ніколи поруччя, це luxus, якого собі тут не дозволяють. Отак, постійно поклавшись на Провидіння і трохи на фурмана, мусиш їхати під страхом.
Джерело


Повернутись до Полісся

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Balymba, Bing [Bot], Google [Bot], Google Adsense [Bot], kbg_dnepr, nekrashevych, olexaz, Vic-tor, Т.В.