УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Археологія в Україні

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5659
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2804 раз.
Подякували: 1113 раз.
Стать: Жінка

Археологія в Україні

Повідомлення АннА » 22 лютого 2016, 22:15

АРХЕОЛОГІЯ та дослідження давньої історії України.
Археологія (від грец.— давній і слово, наука) — галузь істор. науки, що вивчає речові пам’ятки від палеоліту до пізнього середньовіччя включно і реконструює за ними давню історію сусп-ва. Речові джерела — рештки поселень, могильники, знаряддя праці, посуд, зброя, твори мист-ва — вивчаються спеціалістами-археологами шляхом розкопок, а також лабораторного їх дослідження. На завершальному етапі роботи археолог виступає як історик, котрий використовує для своїх висновків і речові, і писемні джерела.

А. значно розширила просторові й часові горизонти історії. У 1-й пол. 19 ст. завдяки виявленню й розшифруванню єгипетських ієрогліфів і вавилонського клинопису писемна історія стала нараховувати 5000 років. Все, що ми знаємо про дописемну історію людства (а воно, згідно з останніми знахідками, існує бл. 2 млн років), завдячуємо винятково А.

Перші розкопки в Україні проведено в 30-ті рр. 17 ст. за ініціативи митрополита Київ. і Галицького П.Могили на місці ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА. Систематичні й цілеспрямовані археол. дослідження розпочалися наприкінці 18 — поч. 19 ст., коли на пд. України розгорнулись розкопки скіф. царських курганів, антич. міст Пн. Причорномор’я (див. АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР). Виявлені археол. знахідки стали основою для створення музеїв у Миколаєві (1806), Феодосії (1811), Одесі (1825), КЕРЧ (1826). Впродовж 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. розкопки в Україні провадились на палеолітичних та слов’яно-рус. пам’ятках. Крім того, виявлено не знані раніше старожитності трипільської культури (5—3 тис. до н. е.), полів поховань (2 ст. до н. е. — 5 ст. н. е.). Значний внесок у розвиток А. в Україні цього часу зробили І.Забєлін, Д.Самоквасов, Б.Фармаковський, В.Хвойка, М.Біляшівський, О.Спіцін та ін.

Від 1919 археол. дослідження перестали бути справою вузького кола любителів старовини й дістали держ. підтримку. В системі УАН створюється Комісія з укладання археол. карти України (див. Інститут археології НАН України), котрій доручили не лише досліджувати пам’ятки старовини, а й охороняти їх. За час, що минув від 1919, А. України збагатилася новими відкриттями і знахідками. Здійснено масштабні розвідки пам’яток, їх картографування, а також реєстрацію, найвизначніші з них зараховано до числа об’єктів, що охороняються державою. На багатьох з них проведено стаціонарні розкопки.

Помітних успіхів досягнуто у дослідженні кам’яного віку в Україні. Розкопки палеолітичних стоянок Межиріч на Черкащині, Добраничівка на Київщині, Королеве на Закарпатті, крим. місцеперебувань первісних людей дали змогу з’ясувати час появи на нашій тер. перших людей (бл. 1 млн років тому), відтворити найдавніші житла з кісток мамонта, простежити еволюцію первісних знарядь праці, зробити відкриття у сфері ідеологічних уявлень найдавніших людей ( С.Бібіков, І.Шовкопляс, О.Черниш, В.Гладилін, Ю.Колосов).

Серед пам’яток нео-енеолітичної епохи центр. місце належить давньоземлеробській трипільській к-рі. Відкриті й досліджені останнім часом поселення-гіганти пл. 250—400 га дають якісно нові дані для вивчення історії нас., що їх залишило, а також змогу висловити припущення про протоміський характер його розвитку (С.Бібіков, Т.Мовша, О.Цвек, М.Шмаглій, В.Круц).

Значна увага приділяється вивченню пам’яток бронзового віку лісостепової і степової зони України (2-ге тис. до н. е.). Археол. знахідки засвідчують не лише госп.-культ. особливості регіонів, а й вносять багато нових даних у вирішення проблеми етногенезу праслов’ян (С.Березанська, І.Артеменко, О.Шапошніков, В.Отрощенко).

Дослідження пам’яток доби раннього залізного віку (1-ше тис. до н. е.) позначене відкриттям багатих скіф. курганів (МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ КУРГАН, Бердянський, Огуз, Товста Могила, Гайманова Могила, Братолюбівський), розкопками городищ скіф. часу (див. Скіфи), у т. ч. найбільшого в Україні БІЛЬСЬКЕ ГОРОДИЩЕ площею понад 2 тис. га ( О.Тереножкін, В.Іллінська, М.Чередниченко, Ю.Болтрик, Б.Мозолевський, В.Бідзіля, А.Кубишев, В.Мурзін).

Традиційно результативними є розкопки антич. пам’яток Пн. Причорномор’я, що датуються 6 ст. до н. е. — 4 ст. н. е. Це Ольвія та її округа, Тірас, Херсонес Таврійський, Пантікапей, залишки ін. грец. і рим. поселень. Матеріали їхніх розкопок дали змогу висвітлити чимало важливих проблем, зокрема особливості грец. колонізації, характер взаємодії місц. і прийшлого нас., історію містобудування та ін. ( Л.<Славін, Е.Соломоник, С.Крижицький, В.Лапін, В.Кадеєв, А.Русяєва, В.Зубар).

Великі дослідження здійснено на слов’ян. пам’ятках (кін. 1 тис. до н. е. — 3-тя чв. 1 тис. н. е.). Одним із важливих їхніх досягнень стало відкриття слов’ян. старожитностей 5—7 ст., які заповнили широку хронологічну лакуну в системі к-р 1 тис. н. е. Сх. Європи (В.Баран, М.Смішко, В.Петров, Д.Березовець, М.Брайчевський, Д.Козак, О.Приходнюк).

Об’єктами постійної уваги є пам’ятки часів Київської Русі. Поряд з розкопками великих міськ. осередків, таких, як Київ, Чернігів, Переяслав, Галич (давній) , вивчаються менші міста (Новгород-Сіверський, Білгород, Василів, ЗВЕНИГОРОДКА), міста-фортеці, сільс. поселення, некрополі. Здобуті матеріали значно доповнили писемні джерела, допомогли повніше висвітлити проблеми походження й становлення Давньорус. д-ви, виникнення й розвитку міст, формування рус. етнокульт. спільності тощо ( В.Довженок, В.Гончаров, М.Кучера, АУЛІХ Вітольд Вітольдович, П.Толочко, В.Коваленко, О.Сухобоков, О.Моця). Важливі здобутки отримано багаторічними систематичними розкопками Києва (П.Толочко, Г.Івакін, М.Сагайдак, В.Харламов, І.Мовчан). Останнім часом археол. дослідження дедалі більше охоплюють пам’ятки укр. середньовіччя (Г.Івакін).

Систематичні розкопки дали сотні тисяч артефактів, котрі заповнили фонди Ін-ту археології, склали зібрання багатьох музеїв України. В їх вивченні застосовуються не лише традиційні археол. методи — типологічний, порівняльно-істор., стратиграфічний та ін., а й нові, зокрема методи точних і природничих наук — мат. статистики, структурного аналізу чорних і кольорових металів, палеоботанічний, палеозоологічний, палеоантропологічний, археомагнітний, радіокарбонний та ін.

Найважливіші досягнення археол. науки в Україні підсумовані у фундаментальній тритомній праці «АРХЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР» (т. 1, 2 — 1971, т. 3 — 1975), доповнене вид. якої вийшло у світ рос. мовою 1985—86. Велика робота з узагальнення деяких розділів А. України виконана в монографіях С.Бібікова, І.Шовкопляса, Д.Телегіна, В.Даниленка, С.Березанської, О.Тереножкіна, С.Крижицького, В.Барана, В.Довженка, М.Брайчевського, С.Висоцького, П.Толочка та ін.

Багаторічні розкопки засвідчують, що в Україні винятково багато археол. пам’яток усіх істор. епох. Її давня історія знала періоди незвичайного піднесення, коли досягнення пращурів набували високого світ. рівня. Так було у 4—3 тис. до н. е., які позначені розвитком блискучої трипільської к-ри, ств. першими хліборобами України. Так було у 6— 3 ст. до н. е. у скіф. часи, коли худож. к-ра місц. нас. опліднювалася високим мист-вом греків. В Україні (Крим і Пн. Причорномор’я) збереглися залишки міст і поселень антич. цивілізації, яка лишила тут помітні сліди. Прилученням до високих надбань Риму характеризується черняхівська культура, співтворцями якої були слов’ян. племена 2—5 ст. н. е. Європ. рівнем розвитку відзначалася Київ. Русь.

Метою А. є не лише всебічне вивчення археол. пам’яток, а й відтворення давньої історії України, зокрема висвітлення проблем первісного залюднення тер. України, виникнення та розвитку відтворюючих форм господарювання, історії та к-ри скіфів і сарматів, антич. д-в Пн. Причорномор’я, етногенезу та ранньої історії сх. слов’ян, історії та к-ри Київ. Русі. Істор. інтерпретація археол. джерел подана у тритомній фундаментальній праці «Давня історія України» (т. 1 — 1997, т. 2 — 1998, т. 3 — 2000). Публікація археол. матеріалів та істор. узагальнень здійснюється також в єдиному в Україні спеціалізованому ж. «Археологія».

А. в Україні розвивається в тісній співпраці вітчизн. науковців з археологами провідних археол. центрів світу: Москви, Санкт-Петербурга, Мінська, ВАРШАВА, Кракова, Софії, Бухареста, Будапешта, Братислави, Парижа, Бордо, Гамбурга, Шлезвіга та ін. Вищим виявом цієї співпраці є проведення спільних археол. експедицій, а також виконання видавничих проектів.

http://www.history.org.ua/?termin=Arkheolohiia
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5659
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2804 раз.
Подякували: 1113 раз.
Стать: Жінка

Re: Археологія в Україні

Повідомлення АннА » 22 лютого 2016, 22:16

«АРХЕОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР» (у 3-х т.) — колективна монографія, яка вийшла друком у вид-ві «Наукова думка» 1971—75. Це фундаментальне дослідження підсумовувало найважливіші на той час досягнення археол. науки в Україні. У монографії йдеться про розвиток первісного сусп-ва: кам’яний вік, МІДНО-КАМ’ЯНИЙ ВІК, уживаніше і бронзовий вік (1 т.), про добу раннього ЗАЛІЗНИЙ ВІК та АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР (2 т.), про добу Слов’яни давні і Київської Русі (3 т.). У тритомнику систематизовано значний фактичний матеріал, що яскраво відображає трудову діяльність людини, побут, вірування, сусп. лад, культ. зв’язки та ін. сторони сусп. життя і становить важливу джерелознавчу базу для істор. розробок і узагальнень. 1985—86 вид. вийшло у світ рос. мовою. Держ. премія УРСР (1977).
http://www.history.org.ua/?encyclop&ter ... hiia_Ukr_z
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5659
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2804 раз.
Подякували: 1113 раз.
Стать: Жінка

Re: Археологія в Україні

Повідомлення АннА » 25 червня 2016, 15:41

«АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ УРСР» — серія видань Ін-ту археології АН УРСР (нині НАН України), в яких публікувалися наукові звіти й матеріали польових археологічних досліджень та монографії про окремі визначні пам’ятки від раннього палеоліту до Київської Русі включно. Видано 13 т. (К., 1949—63).
Пам’яткам найдавні-шого минулого: палеоліт, Неоліт, МІДНО-КАМ’ЯНИЙ ВІК, уживаніше, бронзовий вік, скіфо-сарматський час (див. Скіфи Сармати) — присвячені томи 2, 4, 6;
вивченню АНТИЧНІ ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР та міст Криму — 7, 11, 13;
дослідженню пам’яток Слов’яни давні і часів Київ. Русі — 1, 3, 5;
розкопкам в р-ні новобудов — 8, 9.
Дали змогу по-новому уявити особливості розвитку стародавнього населення України, стали основою для наукових узагальнень історичної та археологічної науки.
http://history.org.ua/?termin=Arkheolohichni_pamiatky
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 7169
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5495 раз.
Подякували: 2727 раз.
Стать: Жінка

Re: Археологія в Україні

Повідомлення D_i_V_a » 24 лютого 2017, 21:26

Новинки від археології завжди притягують увагу. То може і ми почнемо відслідковувати, що робиться у нас та в зарубіжжі ;)

У Рівному знайшли старовинне підземелля в центрі міста.
4 грудня, 2016 - 16:52

У парку в центрі Рівного натрапили на старовинні підземні ходи. Це сталося випадково – біля фонтану провалився асфальт. Під ним і виявили тунель. Його почали розчищати. Сьогодні довжина ходу сягає 6-7 метрів. А далі він розгалужується. Підземелля доволі глибоке. Висота стін, зведених із цегли, - 4,5 метра. За попередніми висновками, цим ходам декілька століть. Однак коли саме будували ці тунелі, досліджуватимуть археологи.

«Про існування цих тунелів ми знали. Планували, що «відкриємо» їх під час реконструкції «Зеленої естради». Але сталося так, що біля фонтану провалився асфальт, тож ми зняли ту латку. Там виявилося чимало сміття різного віку – і радянського періоду, і більш давнього часу. Коли все це розчистили – відкрилося підземелля. Пройти по ньому можна метрів 6-7. Ходи розходяться у 4 сторони світу. Але далі рухатися на можемо, бо прохід засипаний. Найімовірніше, це сталося після Другої світової війни, коли був наказ знищувати підземні ходи. Ми виявили там обгоріле дерево, скло, яке розплавилося. Таке могло статися внаслідок вибухів, - розповідає начальник міського управління культури і туризму Тарас Максименко. – Також серед сміття натрапили на цеглу з тисненням, якій, очевидно, декілька століть. Тобто, можливо, це підземелля свого часу засипав і князь Любомирський. Тепер вік та історію цих ходів досліджуватимуть науковці».

Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне

Рівне-підземелля.jpg


phpBB [video]
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5659
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2804 раз.
Подякували: 1113 раз.
Стать: Жінка

Re: Археологія в Україні

Повідомлення АннА » 14 березня 2018, 21:47

"МАТЕРІАЛИ І ДОСЛІДЖЕННЯ З АРХЕОЛОГІЇ ПРИКАРПАТТЯ І ВОЛИНІ" – періодичне видання Ін-ту сусп. наук АН УРСР (з 1991 – Ін-т сусп. наук АН України, з 1993 – Ін-т українознавства ім. І.Крип'якевича АН України, з 1994 – Інститут українознавства імені І.Крип'якевича НАН України), зокрема відділу археології.
Перший випуск вийшов під назвою "Матеріали і дослідження по археології УРСР" (1954), вип. 7-й мав підзаголовок "Постаті української археології" (1998). Відп. редакторами були І.Крип'якевич (вип. 1–3), М.Смішко (вип. 4–5), В.Цигилик (вип. 6), Л.Мацкевий (вип. 7) і О.Ситник (вип. 9–12). У збірниках висвітлюються результати досліджень з різних питань історії і к-ри, починаючи з епохи палеоліту і до часів Київської Русі, заходу України та суміжних територій.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5659
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2804 раз.
Подякували: 1113 раз.
Стать: Жінка

Re: Археологія в Україні

Повідомлення АннА » 14 березня 2018, 21:48

"МАТЕРІАЛИ З АРХЕОЛОГІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР`Я" – неперіодичне видання, започатковане Одеським археологічним музеєм 1957 з метою оперативного видання результатів археол. досліджень та наук. розробок з питань стародавньої історії пд. районів України та Молдови від доби палеоліту до епохи середньовіччя.
Спец. випуск цього видання було присвячено знахідкам з розкопок Роксоланівського городища (давній Ніконій). Значний внесок у підготовку та видання "Матеріалів…" зробили М.Синицин, О.Сальніков, П.Каришковський, Г.Дзіс-Райко, І.Клейман. З 1957 до 1976 вийшло друком 8 випусків укр. та рос. мовами.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 7169
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5495 раз.
Подякували: 2727 раз.
Стать: Жінка

Re: Археологія в Україні

Повідомлення D_i_V_a » 05 червня 2019, 13:39

Археологічні роботи в Києві які мають цінність для українського християнсва.
Джерело
З благословення Предстоятеля ПЦУ митрополита Київського і всієї України Епіфанія та митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра клірик Спасо-Преображенського собору в Києві протоєрей Андрій Дудченко доповів про деякі екологічні ініціативи ПЦУ, зокрема, про громадський рух з відновлення річки Почайни та історичного місця хрещення Київської Русі, що підтримує Переяславсько-Вишневська єпархія ПЦУ. Тиждень тому на ймовірному місці хрещення киян, в історичному гирлі Почайни, на розкопках Поштової площі, ініціативна група встановила православний хрест, який освятив владика Олександр.
Якщо це зроблять, то це буде паломницьке місце...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 32
З нами з: 20 травня 2016, 01:12
Подякував (-ла): 12 раз.
Подякували: 18 раз.
Стать: Чоловік

Re: Археологія в Україні

Повідомлення Samot » 21 жовтня 2019, 18:26

ТОП-10 українських археологічних знахідок 2018 року
Рідкісні поховання та унікальні прикраси - 2018 рік був щедрим на археологічні знахідки в Україні. Археологи дослідили значну кількість об’єктів та зробили вражаючі відкриття. Гал-інфо підготувало підбірку найцікавіших археологічних знахідок 2018 року, які були зроблені в Україні.

Два кілограми срібних монет
Археологи знайшли у Києві майже 2 кілограми срібних монет.
На території заповідника «Стародавній Київ», у підвалі знесеної у 70-ті роки ХХ ст. будівлі, археологічна експедиція Інституту археології НАНУ на чолі із Всеволодом Івакіним виявила близько 2 кг срібних монет номіналом 1 рубль, 50/20/10 копійок.
Монети викарбувані у період від 1817 до 1912 рр.

Античний перстень із зображенням Ахілла
Археологи на Полтавщині на місці майбутньої газової свердловини виявили античний перстень із зображенням Ахілла.
Археологи на скіфському могильнику в урочищі Перещепине, біля Більська Котелевського району на Полтавщині виявили античний перстень. На ньому зображена колісниця із парою коней, якими керує Ахілл.

На Волині знайшли древню бронзову накладку, датовану VI-VII століттям.
Під час досліджень багатошарового поселення Марковичі-1 на Волині археологи виявили бронзову накладку VI-VII ст. Це фігурна пластина, виконана методом лиття і різьблення, у формі стилізованого зображення хижої тварини. Збірний образ міфічного хижого звіра є одним з основних елементів специфічного типу зооморфних прикрас, які були складовою так званих «антських скарбів» - особливої групи старожитностей ранніх слов’ян.

Кам’яний ідол перероблений на православний хрест
У Дніпропетровській області студент студенти ІІ курсу КНУ ім. Т.Г. Шевченка виявив кам'яного ідола переробленого на хрест.
У Дніпропетровській області студент студенти ІІ курсу КНУ ім. Т.Г. Шевченка виявив кам'яного ідола переробленого на хрест. Фігура вкрита християнськими та язичницькими символами і це перша подібна знахідка. Історики припускають, що фігура у понад 2,5 м заввишки є язичницьким ідолом, якого на початку XIX ст. переробили на православний хрест.

Кремнієвий спис віком від 10 до 40 тис. років
На Франківщині селянин знайшов кремнієвий спис віком від 10 до 40 тис. років.
У селі Зелений Яр Калуського району Івано-Франківської області місцевий житель Віктор Співак натрапив на кремнієвий спис віком від 10 до 40 тис. років. Чоловік викорчовував старий пень, коли побачив наконечник списа. Він одразу повідомив про знахідку працівникам краєзнавчого музею.

Парне поховання скіфів з конем
На Мамай-горі виявили унікальне парне поховання скіфів.
Поблизу Каховського водосховища на Мамай-горі, на глибині 2 метрів, виявили унікальне парне поховання скіфів. Останки чоловіка та жінки були покладені одне на одне, в головах також виявили скелет коня. Такі парні поховання не рідкість для скіфів, вони також зустрічалися й на Мамай-горі. Однак це – насправді унікальне, оскільки тіла, які попередньо ідентифіковані, як чоловік та дружина були покладені одне на одне.
На сходах до поховальної ями знайдено залишки кісток тварин, в голові у померлих виявлено скелет коня. Це свідчить про те, що рідні не тільки провели традиційну для скіфів тризну, але й зробили жертвоприношення, щоб допомогти померлим успішно розпочати їх новий, позаземний шлях.
При огляді, спершу біля лівої руки нижнього скелета було виявлено 13 накінечників стріл, пізніше знайшли ще 9 в районі живота, а також поблизу правого вуха було знайдено ніж із кістяною ручкою.

Жінка-воїн з народу скіфів
У Запорізькій області знайшли поховання жінки-воїна з народу скіфів.
Ще одне унікальне поховання жінки-воїна віком 2 тис. років знайшли дослідники у могильнику Мамай-гори. Померла належала до народу скіфів. Войовничих жінок цього племені описував давньогрецький історик Геродот.
У похованні знайшли мініатюрний посуд - лекіф, у якому знатні жінки зберігали парфуми та ароматичні масла, бронзове люстерко, бронзові наконечники стріл і 2 свинцевих пряслиця.
Нагадаємо, що Мамай-гора - археологічна пам'ятка світового значення, що руйнується Каховським водосховищем. Мамай-гора - це один з найбільших в Європі могильників. Розвідані пам’ятки охоплюють вражаючий період - тут представлені пам ’ятки епохи неоліта, бронзи, раннього залізного віку, середньовіччя, іншими словами - тут таїться історія близько 8 тисяч років.

Хрест-складень віком понад 900 років
На Львівщині виявили реліквію віком понад 900 років.
На Львівщині, під час реставрації підлоги в храмі святої Параскеви у Буську, будівельники у його вівтарній частині знайшли литий бронзовий нагрудний хрест-складень (енколпіон), попередньо датований періодом ХІІ-ХІІІ ст.
Хрести-енколпіони — це надбання ще давньокняжої доби, вони з’явилися на Русі в період поширення християнства. Як правило, всередину таких хрестів вкладали мощі святих.

Крилатий вовк
На Шацьких озерах знайшли древні прикраси із зображенням крилатого вовка.
На Волині, на берегах Шацьких озер, було виявлено два предмети з зображенням крилатого вовка. А саме: бронзові щиток перстня-печатки і великий ґудзик, які датуються давньоруським часом (ХІІ-ХІV століттями). Крилатий вовк відомий в міфології Близького Сходу, де їх називали симарглами. Найімовірніше, саме звідти наші предки запозичили образ цієї істоти.

Поховання воїна-сармата
Археологи на Арабатській стрілці розкопали поховання воїна-сармата.
Співробітники Інституту археології Національної академії наук України під час розкопок на Арабатській стрілці віднайшли стародавнє поховання воїна-вершника сармата. Його зріст 160 см. Похованню близько 2 тис. років. Воїн похований головою на північний захід. Із ним його залізний меч (фрагменти) і глечик.
Кочові племена сарматів жили на більшій частині півдня України, населяючи степові райони від вододілу Тиси і Дунаю до Аральського моря.

Аватар користувача
 
Повідомлень: 32
З нами з: 20 травня 2016, 01:12
Подякував (-ла): 12 раз.
Подякували: 18 раз.
Стать: Чоловік

Re: Археологія в Україні

Повідомлення Samot » 18 грудня 2019, 14:10

https://www.volyn.com.ua/news/140918-zavdiaky-zhurnalistam-volyni-unikalna-pechatka-shliakhtycha-ne-potrapyla-za-kordon-chy-v-pryvatnu-kolektsiiu?fbclid=IwAR1bpLUKtYu5NYttfmGIXRoL2Ni_ck6kI25C9s_Uh6fTQuWsaaRpWqVuUEo

Завдяки журналістам «Волині» унікальна печатка шляхтича не потрапила за кордон чи в приватну колекцію
29.11.2019, 10:59
Цими днями його фонди поповнилися унікальною знахідкою — ​приватною печаткою.
Її було випадково знайдено на дні одного із Шацьких озер. На жаль, наші музеї не настільки багаті, щоб мати вільні кошти для скуповування предметів, що можуть бути гідно представлені на стендах. Тож редакція «Газети Волинь» вирішала допомогти, аби цікавий та добре збережений експонат не осів у приватній колекції, не «поплив» за кордон, а став окрасою експозиції. Відтак започатковуємо акцію «Стань другом музею». Ми профінансували купівлю печатки, і нині вона перебуває у фон­дах Любомльського краєзнавчого музею.

Зображення

Печатка трохи більша за монету 10 коп.

Сподіваємося, що ініціатива «Волині» буде підтримана тими, хто розуміє, що значить бути меценатом і справжнім другом музею. До того ж про всі ці благородні кроки ми напишемо на сторінках нашої газети та на сайті volyn.com.ua.
На жаль, наші музеї не настільки багаті, щоб мати вільні кошти для скуповування предметів, що можуть бути гідно представлені на стендах.
Чим же унікальна ця печатка, за що ми боролись? Директор Любомльського краєзнавчого музею Юрій Фініковський розповів, що для атрибутації звернулися до знаного фахівця в галузі сфрагістики (науки про печатки), доктора історичних наук Андрія Гречила.
Не кожного дня трапляється нагода потримати в руках таких раритет.

Львівський учений повідомив, що йдеться про типову приватну печатку шляхтича, яка належить до першої половини ХІХ століття. Оскільки на ній немає герба, а лише ініціал, то визначити її належність можна хіба випадково — ​якщо пощастить виявити такі відбитки на якомусь документі. Можливо, вона належала комусь із місцевих землевласників.
На бронзовій підовальній (близькій за формою до овалу) печатці діаметром близько 20 мм зображено латинську літеру «R» та корону. Зі зворотного боку є вушко з отвором.
Юрій Фініковський вважає, що така річ могла бути виготовлена в одному екземплярі, а це ще більше ускладнює її атрибутацію. Та все одно ми раді, що цей артефакт прикрасив колекцію Любомльського краєзнавчого музею.

Підтримайте нашу акцію!

Може, хтось з істориків бачив відтиски такої печатки на якихось документах?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 32
З нами з: 20 травня 2016, 01:12
Подякував (-ла): 12 раз.
Подякували: 18 раз.
Стать: Чоловік

Re: Археологія в Україні

Повідомлення Samot » 18 червня 2020, 09:49

Як Львівщина втрачає історичні шедеври
Ольга Швед, Львів для BBC News Україна

16 травня 2020

Зображення
Замок-палац у Підгірцях на Львівщині, що збудований у 17 столітті, є поєднанням ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Його реставрація триває десятиріччями.

Львівщина надзвичайно багата на пам'ятки архітектури, історії, мистецтва та археології.

Їх тут офіційно майже десять тисяч об'єктів, з яких трохи менше тисячі - національного значення.

Проте є багато цінних об'єктів, які поки що є лише пам'ятками місцевого значення або претендують на цей статус.

Вони менш захищені законом і перебувають під загрозою знищення чи пошкодження. І влада та місцеве населення цим, на жаль, часто цим користуються - подекуди просто через нерозуміння цінності цих об'єктів.

Замки України з повітря: краса та руїни
Як в Україні зникають єврейські пам'ятки і хто їх рятує
Сім величних соборів України, які ще можна врятувати

Час від часу виникають скандали, які рідко доходять до загальноукраїнських медіа. Останній випадок - часткове знищення історичної пам'ятки VIII століття, яке сколихнуло всю Україну.

ВВС News Україна підготувала п'ять найрезонансніших таких випадків на Львівщині за останній рік.
На місці язичницького капища - скульптура Божої Матері

Неподалік від Львова - всього за 40 км у VIII - X століттях на площі понад 250 га існувало місто-мегаполіс Стільсько.

Стільське городище збереглося й досі в майже первісному вигляді. У скелях висічені печерні комплекси - рештки давніх храмів дохристиянського періоду.

Зображення
Капище до встановлення скульптури

Археологи припускають, що тут жили слов'янські племена Білих хорватів.

2015-го тут створили історико-культурний заповідник. У нього входить і пам'ятка природи та історії в урочищі "Діравець", що в селі Дуброва.

Вона відома скелею з рукотворним наскрізним отвором. Збереглися залишки 21 келії, де колись жили монахи. На цьому місці було язичницьке капище, вважають дослідники.

У травні мешканці села встановили скульптуру Матері Божої просто біля підніжжя урочища, проклали до неї сходи, та залили бетонний майданчик. Дозволів на це не мали.

Андрій Салюк із Львівського обласного українського товариства захисту пам'яток історії та культури вважає, що зараз це місце спотворили.

"Урочище Діравець - унікальне місце. Скеля-камінь водночас схожа на скелю із мультфільму "Король лев", а отвори-келії скидаються на вигадану країну Хоббітанію. Місце - містичне, усі фото звідти нагадували казкову місцину. Зараз на фоні цієї панорами - сходи, бетон і гіпсова кольорова скульптура Матінки Божої".

Після суспільного резонансу за фактом пошкодження пам'ятки поліція відкрила кримінальне провадження. Чиновники із львівської облдержадміністрації кажуть, що будуть домагатися через суди демонтажу каплички.

Знищені у вогні: чому в Україні горять старовинні церкви

Проте "Стільське городище" як пам'ятка досі незареєстрована в міністерстві культури України. Керівництво заповідника не розробило облікової документації, не визначило межі заповідника. Тому винні можуть і не понести покарання, вважає Андрій Салюк.

Зображення
Вид зараз

"У вчинку місцевих селян не було злого умислу. Вони зібрали гроші, власними зусиллями встановили капличку і скульптуру. Ніхто їм не пояснював ні про історичну, мистецьку цінність тих каменів-скель чи про потенціал місцевості у туристичній сфері. Аби цього не повторилося, треба працювати усім разом", - вважає архітектор.

Він каже, що працівникам заповідника варто було розповісти місцевим, що цей туристичний об'єкт можна розвинути й отримати фінансову підтримку для села, покращити інфраструктуру, продавати сувеніри та надавати послуги.

Архітектор вважає, що треба було пояснити громаді, що капище не несло загрози християнським цінностям. Зараз же може бути пізно - селяни після образ та суспільного резонансу будуть відстоювати не гіпсову релігійну скульптуру, а правоту свого рішення.
Рятували від дощу: вікна у палаці замінили на металопластикові

З XVIII століття село Оброшине під Львовом служило літньою резиденцією львівських архієпископів.

Двоповерховий палац із багатим інтер'єром та садовим комплексом збудували на замовлення намісника римської курії Яна Скарбека. Будівля найбільше постраждала під час першої світової війни.

Зображення
Резиденція львівських архієпископів

Зараз комплекс перебуває в користуванні інституту сільського господарства Карпатського регіону. Ще два роки тому керівництво інституту змінило дах у пам'ятці архітектури національного значення, а у травні - п'ять автентичних вікон на металопластикові. Так рятували палац від затоплення, пояснюють.

Першою помітила "реставрацію" засновниця благодійного фонду Спадщина.UA Ганна Гаврилів.

"Це одна із найцінніших будівель на Львівщині, порівняно у дуже доброму стані. Палац легко реставрувати при грамотній співпраці громади, утримувачів та фахівців. Ця пам'ятка охороняється законом, тому такі дії - злочин", - вважає Ганна Гаврилів.

"Заміна вікон відбувалася за державний кошт під приводом "так краще для будинку". Якщо закрити на це очі і не зупинити - усі замки і палаци за кілька років будуть із такими вікнами", - каже вона.

Після втручання місцевої влади та обласного департаменту архітектури та містобудування усі роботи призупинили. Вікна вимагають замінити на автентичні.
Радянські вітражі - не мистецький твір

У центрі Львова навесні активісти на звалищі знайшли рештки вітражів - 99 фрагментів скляних плит з візерунками. Їхня загальна площа - приблизно 70 м².

Зображення
Вітраж до ремонту

Їх самовільно зняли з будинку, де розташовані управління праці та соцзахисту населення обласної адміністрації, управління пенсійного фонду.

Вітраж проєктували у 70-х роках разом із будинком як частину інтер'єру та екстер'єру, каже реставраторка вітражів Марія Шумська-Барвінок.

Цей вітраж із красивим рослинним орнаментом - найбільший і найвищий у Львові, розповідає вона. Займав п'ять поверхів. Ще один такий у місті лишився. Його виготовили на місцевому вітражному комбінаті.

Техніка складна - між кольоровим склом - пайка свинцем. Зараз вартість такої роботи - від 350 доларів за квадратний метр, додає Марія Шумська-Барвінок.

"Мистецькі твори радянського періоду - це не лише погруддя Леніна і монументалізм, це ціла епоха яскравого і самобутнього мистецтва", - каже реставраторка.

Зображення
Вікна після рефонту

Власники будинку замінили вітражі на металопластикові вікна. Пояснили, що ті були в неналежному стані й не тримали тепло в приміщенні. Оскільки будинок не є пам'яткою, то міське управління охорони історичного середовища не може нічого вдіяти.

"Поки такі твори мистецтва: вітражі, мозаїки, рельєфи, панно, ліпнини, скульптури - все, що підпадає під декоративно-ужиткове мистецтво, не будуть інвентаризовані і захищені, доти такі випадки будуть траплятися і надалі. Спочатку була знищена мозаїка "Риби", зараз - вітражі", - каже Марія Шумська-Барвінок.

Обидві сторони - і захисники пам'яток, і балансоутримувачі будинку - домовилися, що вцілілі вітражі відреставрують та виставлять у спеціально відведеному місці - музеї чи іншій будівлі для огляду.

"Вілла з акваріумом" - довгий шлях до автентичного стану

Віллу Бачевських у Львові збудував архітектор Вітольд Якімовський у 1926 році, це - пам'ятка архітектури місцевого значення. Тут жив власник лікеро-горілчаної фабрики Стефан Бачевський.

Два роки тому власник історичної будівлі перефарбував віллу, замінив у ній вікна на пластикові та добудував скляну конструкцію-балкон. Місцеві почали називати будівлю "вілла з акваріумом".

Зображення

Львівська міська рада подала до суду на власника. За ці порушення його оштрафували на 170 тис. грн і зобов'язали повернути будинку первісний вигляд. Новий орендар вже демонтував "акваріум" і повертає будинку первісний вигляд.

Зображення
Будинок після ремонту. Пам'ятку архітектури місцевого значення віллу Бачевських два роки тому власник змінив то непізнаваності - перефарбував, замінив вікна на пластикові та добудував скляну конструкцію-балкон. Львівська міська рада подала до суду на власника. Новий орендар повертає первісний вигляд будівлі

"Ми повертаємо фасад до того вигляду, що був історично. Вікна перефарбують у належний колір, як зазначено в паспорті фасаду", - каже Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова з питань розвитку.

Досі тривають суди з власником будівлі. Той відмовляється сплачувати штраф за прибудову скляної споруди.
Замість столітніх розписів - російські кахлі

Селище міського типу Славське за 138 км від Львова відоме гірськолижним курортом та пам'яткою місцевого значення - храмом Успіння Пресвятої Богородиці.

Греко-католицьку церкву у гірському селищі збудували у 1901 році за проєктом архітектора Василя Нагірного. Розписував храм модерний художник початку ХХ століття Модест Сосенко. На Галичині лише три храми можуть похвалитися такими розписами. Інтер'єр церкви прикрашала керамічна плитка фабрики Івана Левинського.

Зображення
За рекомендацією митрополита Андрея Шептицького до оформлення храму в Славсько запросили Модеста Сосенка із помічником - студентом Краківської академії мистецтв Юліаном Буцманюком. Так вилядали розписи до ремонту 2019-го року.

Торік під час ремонту знищили всі автентичні розписи Модеста Сосенка та розбили плитку. Настоятель церкви отець Андрій Петришин не зупинив ремонтні роботи навіть коли фахівці з охорони історичної спадщини та волонтери забили на сполох.

"Священника ще до початку робіт попереджали про мистецьку цінність розписів та плитки, але він не зважав. Громада селища розколота, знайшлись ті, хто був проти такого "ремонту" і повідомив активістів. Розписи із штукатуркою, плитка - це було у купі сміття перед храмом. Відновити навряд чи вдасться. Замість них - на стінах керамічні кахлі російського виробника. Такі використовують для оздоблення вбиралень", - каже голова українського товариства охорони пам'яток історії та культури Андрій Салюк.

Лише за рік після "ремонту" та погроз обласної ради вилучити з власності Славської громади храм, Славське ОТГ оголосило конкурсу на розробку проєктної пропозиції розпису та внутрішнього оздоблення стін храму. Умова єдина - врахувати попередній стиль розпису.
Копирайт изображения Фото Олени Ковальської, https://expres.online
Image caption Храм зараз. Отець Андрій Петришин замовив для оздоблення стін храму кахлі російського виробника

Ситуації зі нищення пам'яток будуть повторюватися, якщо не вжити жодних заходів, наголошує Андрій Салюк.

"Навіть якщо розписи відновлять - це буде копія. Хіба комусь цікава копія картини "Джоконда", - каже він.

За його словами, таких ситуацій із нищенням пам'яток можна було уникнути.

"Перш за все - створити програму обліку і паспортизації пам'яток архітектури місцевого значення, вести облік мистецьких творів, природних пам'яток. Далі - донести це до людей".

Пан Салюк вважає, що має бути освітня програма для молоді, яка повинна знати, чим багата та відома їхня місцевість.

На його думку, управління охорони архітектури повинно реагувати першими на порушення, а не після розголосу активістів.

"Якщо у містах і селах нищать пам'ятки часто від незнання їхньої справжньої цінності, то у Львові причина простіша - це гроші. Надто привабливі квадратні мери у старовинному центрі міста", - вважає Салюк.

Зображення
Храм зараз. Отець Андрій Петришин замовив для оздоблення стін храму кахлі російського виробника

Далі

Повернутись до Археологія

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot], Google Adsense [Bot], ГіП