Старообрядництво
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Старообрядництво
Старообрядці, старовіри, розкольники — релігійно-суспільний рух, що виник у середині 17 ст. в Московському царстві як реакція проти церковних реформ патріарха Никона (никоніанства). Поняття «старообрядництво» з'являється після розколу Російської православної церкви в середині XVII століття. На Помісному Соборі РПЦ 1971 року РПЦ визнала, що всі старі обряди є рівночинними до нових, тобто їх можуть практикувати і не старообрядці.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Re: Старообрядництво
ну что бы как-то разбавить сухие данные что я скопировал с Вики, хочу представить работу Сергея Таранец "Старообрядчество на территории Украины в конце ХVІІ – начале ХХ века"
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Re: Старообрядництво
И еще одна работа Сергея Таранец "Русские старообрядцы на Украине в ХХ – начале ХХІ века"
в предисловие скажу так: фундаментальный труд, с большим количеством фамилий, исторических фактов...
в предисловие скажу так: фундаментальный труд, с большим количеством фамилий, исторических фактов...
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
- mirn
- Повідомлень: 41
- З нами з: 18 жовтня 2016, 07:53
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 12 разів
- Подякували: 54 рази
- Контактна інформація:
Re: Старообрядництво
Спасибо огромное! Потрясающий материал.al_mol писав:ну что бы как-то разбавить сухие данные что я скопировал с Вики, хочу представить работу Сергея Таранец "Старообрядчество на территории Украины в конце ХVІІ – начале ХХ века"
Никогда не придавал такого значения старообрядцами их месту в духовной и общественной жизни Бессарабии. А тут оказывается еще не факт, что мои предки которые переселились из Украины в Бессарабии не были в их числе :D
Изучая документы по Бессарабии, могу подтвердить, что старообрядцы действительно не часто упоминаются в ревизиях или метриках. И действительно еще в моем детстве я помню как их называли кацапами.
МИХАЙЛЕНКО = БОРЩИ! Сайт нашей семьи МИХАЙЛЕНКО - http://www.mihajlenko.ru
Ищу подтверждение проживания своего рода Михайленко на территории нынешней Украины в период с 1750 по 1800гг.
Ищу подтверждение проживания своего рода Михайленко на территории нынешней Украины в период с 1750 по 1800гг.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Старообрядництво
Також Таранець ;)
СТАРООБРЯДСТВО — потужний реліг., громад. та опозиційний рух у Росії 2-ї пол. 17 — поч. 20 ст. С. витворило своєрідну цивілізацію, яка протиставлялася офіційній церк. та держ. системі Рос. д-ви. Церк. реформа середини — 2-ї пол. 17 ст. розпочалася не стільки в ім’я церковних, скільки в ім’я політ. інтересів та розрахунків, оскільки уряд рос. царя Олексія Михайловича став виявляти цікавість до візант. спадщини та претендувати на першість у правосл. світі. В очах царя патріарх Никон був лише інструментом проведення реформи, під час якої осн. принцип книжкового виправлення, тобто співставлення книг з давньогрец. оригіналами, справщиками практично не застосовувався.
Моск. собори 1666 і 1667 (див. Собор) засудили новгород. теорію "Третього Риму" (див. Третього Риму концепція) і "єретичну" "стару віру". Новообрядці офіційно відлучили від Церкви найбільш упертих захисників старої віри. У свою чергу старообрядці оголосили патріарха Никона та його соратників "слугами Антихриста", а їхні нововведення — "богопротивною єрессю".
С. відокремилося від офіц. православ’я не лише через обряд. Виходячи з того, що у православ’ї обряд нерозривно пов’язаний з догматом, старообрядці вважали, що без обрядів гинуть самі догмати. С. — церковно-побутове явище, воно схилялося перед традиційним рос. побутом, який пронизував усі сфери рос. життя. Відтак С. боролося не лише за свободу віросповідання, а й за традиційний (консервативний) шлях розвитку сусп-ва.
Старообрядці відстоювали демократичність соборів та парафіяльного життя, виступали за більшу незалежність правосл. Церкви від д-ви, вони розірвали стосунки з церк. ієрархією. Розкол правосл. Церкви був не відколом значної частини духовенства та вірян від її гол. інституту, а внутр. розривом усередині організму. У серед. 19 ст. різниця в богослужбовій практиці новообрядців і старообрядців стала надзвичайно виразною.
Старообрядці відіграли значну роль у духовному, громад. та екон. розвитку Росії. Украй негативно ставилися до старообрядців уряди царівни Софії Олексіївни, Анни Іванівни, Єлизавети Петрівни, Миколи I. Лояльніше до них ставилися Катерина II, Олександр I, Олександр III, Микола II. Виходячи із життєвого прагматизму, терпіли старообрядців Петро I, Петро III, Павло I.
Осн. мотивами супротиву прихильників давньоправослав’я було гасло повернення до "старої віри", а також протест проти кріпацтва, переписів і рекрутчини, введеної Петром I 1718. У ході т. зв. модернізації С. виступило нац. опозицією іноз. нововведенням. Зростанню чисельності старообрядців сприяло катастрофічне зниження життєвого рівня населення країни.
При Московському університеті Морозови стали фундаторами Ін-ту з лікування ракових пухлин, який перетворився на справжнє місто в місті. Комерції радник К.Солдатенков пожертвував 2 млн руб. на буд-во Боткінської лікарні. На власні кошти С.Щукін організував при Моск. ун-ті Ін-т психології. На кошти дійсного статського радника П.Шелапутіна в Москві був споруджений Гінекологічний ін-т для лікарів ім. Г.Шелапутіної. Д.Морозов виділив 500 тис. руб. на буд-во в Москві притулку та богадільні, В.Морозов заповів 400 тис. руб. на буд-во дитячої лікарні. Один із найбільших вкладів у розвиток міської інфраструктури був здійснений київ. 1-ї гільдії купцем М.Дегтерьовим (див. Дегтерьови), який пожертвував Києву капітал у розмірі 4,5 млн руб., у т. ч. 2,5 млн руб. нерухомістю.
У старообрядському середовищі достатньо активно розвивалися гуманітарні та точні науки. Купцями-старообрядцями фінансувалися журнали "Русское образование" і "Русское богатство", газ. "Русские ведомости", підтримувалися наук. дослідження в галузі історії, юриспруденції, хімії та фізики. С. внесло значний вклад у розвиток рос. нац. культури.
Таранець С.В.
СТАРООБРЯДСТВО — потужний реліг., громад. та опозиційний рух у Росії 2-ї пол. 17 — поч. 20 ст. С. витворило своєрідну цивілізацію, яка протиставлялася офіційній церк. та держ. системі Рос. д-ви. Церк. реформа середини — 2-ї пол. 17 ст. розпочалася не стільки в ім’я церковних, скільки в ім’я політ. інтересів та розрахунків, оскільки уряд рос. царя Олексія Михайловича став виявляти цікавість до візант. спадщини та претендувати на першість у правосл. світі. В очах царя патріарх Никон був лише інструментом проведення реформи, під час якої осн. принцип книжкового виправлення, тобто співставлення книг з давньогрец. оригіналами, справщиками практично не застосовувався.
Моск. собори 1666 і 1667 (див. Собор) засудили новгород. теорію "Третього Риму" (див. Третього Риму концепція) і "єретичну" "стару віру". Новообрядці офіційно відлучили від Церкви найбільш упертих захисників старої віри. У свою чергу старообрядці оголосили патріарха Никона та його соратників "слугами Антихриста", а їхні нововведення — "богопротивною єрессю".
С. відокремилося від офіц. православ’я не лише через обряд. Виходячи з того, що у православ’ї обряд нерозривно пов’язаний з догматом, старообрядці вважали, що без обрядів гинуть самі догмати. С. — церковно-побутове явище, воно схилялося перед традиційним рос. побутом, який пронизував усі сфери рос. життя. Відтак С. боролося не лише за свободу віросповідання, а й за традиційний (консервативний) шлях розвитку сусп-ва.
Старообрядці відстоювали демократичність соборів та парафіяльного життя, виступали за більшу незалежність правосл. Церкви від д-ви, вони розірвали стосунки з церк. ієрархією. Розкол правосл. Церкви був не відколом значної частини духовенства та вірян від її гол. інституту, а внутр. розривом усередині організму. У серед. 19 ст. різниця в богослужбовій практиці новообрядців і старообрядців стала надзвичайно виразною.
Старообрядці відіграли значну роль у духовному, громад. та екон. розвитку Росії. Украй негативно ставилися до старообрядців уряди царівни Софії Олексіївни, Анни Іванівни, Єлизавети Петрівни, Миколи I. Лояльніше до них ставилися Катерина II, Олександр I, Олександр III, Микола II. Виходячи із життєвого прагматизму, терпіли старообрядців Петро I, Петро III, Павло I.
Осн. мотивами супротиву прихильників давньоправослав’я було гасло повернення до "старої віри", а також протест проти кріпацтва, переписів і рекрутчини, введеної Петром I 1718. У ході т. зв. модернізації С. виступило нац. опозицією іноз. нововведенням. Зростанню чисельності старообрядців сприяло катастрофічне зниження життєвого рівня населення країни.
У старообрядському середовищі достатньо активно розвивалися гуманітарні та точні науки. Купцями-старообрядцями фінансувалися журнали "Русское образование" і "Русское богатство", газ. "Русские ведомости", підтримувалися наук. дослідження в галузі історії, юриспруденції, хімії та фізики. С. внесло значний вклад у розвиток рос. нац. культури.
Таранець С.В.
- mirn
- Повідомлень: 41
- З нами з: 18 жовтня 2016, 07:53
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 12 разів
- Подякували: 54 рази
- Контактна інформація:
Re: Старообрядництво
Здравствуйте!
Возник вопрос - а мужчины их семьи старообрядцев могли быть казаками?
Возник вопрос - а мужчины их семьи старообрядцев могли быть казаками?
МИХАЙЛЕНКО = БОРЩИ! Сайт нашей семьи МИХАЙЛЕНКО - http://www.mihajlenko.ru
Ищу подтверждение проживания своего рода Михайленко на территории нынешней Украины в период с 1750 по 1800гг.
Ищу подтверждение проживания своего рода Михайленко на территории нынешней Украины в период с 1750 по 1800гг.
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Re: Старообрядництво
"Казачий «вентерь»mirn писав: Возник вопрос - а мужчины их семьи старообрядцев могли быть казаками?
Атаман Платов
Со слов московских старообрядцев-старожилов, П.И. Мельников-Печерский упомянул в «Очерках поповщины» о пребывании на Рогожском кладбище казаков атамана Матфея Ивановича Платова, который подарил прихожанам походную церковь: «С 1813 года литургии на Рогожском кладбище совершались хотя и редко, в большие только праздники, но без особых предосторожностей и притом в самих часовнях, в алтаре которых раскидывали освященную палатку. Это завелось вот по какому случаю. По изгнании Наполеона из Москвы столицу заняли донские казаки, в числе которых много было старообрядцев. Рогожские попы исправляли им требы, а войсковой атаман граф Платов, сам тоже старообрядец, оставил, как уверяли впоследствии рогожцы, на кладбище походную церковь, освященную во имя Пресвятой Троицы. Тогдашний начальник московской столицы (Шелапутин. — В.Б.) дал им словесное разрешение служить в этой церкви обедни». Говорили, что эту церковь Платов брал с собою в походы против Наполеона, при ней был постоянный священник."
Источник http://starove.ru/izbran/staroobryadtsy ... 1812-goda/
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Старообрядництво
ПИЛИПОНИ – субетнічна група рос. старообрядців, які переселилися на територію Правобережної України, прибалт. країн, Росії, Білорусі та Польщі внаслідок розколу Рос. церкви й з початком гонінь за віру.
Термін "пилипони" був визнаний владою Речі Посполитої у 18 ст. Його фіксує 7-й Всеросійський (1793) перепис населення Російської імперії. У 19 ст. він витісняється словом "кацапи". Укр. населення Правобереж. України називало старообрядців не інакше, як "пилипонами", а їхні поселення – "пилипами", у зв'язку з чим на Поділлі виникло чимало поселень із назвою "Пилипи" (від імені предводителя старообрядців Пилипа; рос. Филиппа), хоча у віросповідному відношенні вони нічим не відрізнялися від липован, некрасовців, чорнобильців чи слобожан.
У 18 ст. Пилипами називали Куренівку Ольгопільського пов. До цього часу назву "пилипонівського" зберіг один із сільс. мостів, який розміщувався на ґрунтовому шляху з Ольгополя до Ямполя. Пилипами називали й с. Великий Митник Літинського пов., яке внаслідок татар. руйнувань було спалене, а уцілілі старовіри покинули поселення. Згодом їхнє місце зайняли укр. козаки, які дали нову назву селу.
Занепад поселень-"пилипів" спричинили урядові військ. вигонки старообрядців у Росію. 1764 під час возведення на польс. престол Станіслава-Августа Понятовського полк. І.Гудович силоміць вивів із Поділля до 3 тис. утікачів. Незважаючи на те, що в деяких селах старовірське населення зникло загалом, напр. у Пилипах Могилівського пов., вони до цього часу зберегли свою першу назву.
Сіл із назвою "Пилипи" на Поділлі було багато, тому для їх розрізнення почала використовуватися друга частина слова, яка походила від назви найближчого значущого населеного пункту. Так, Пилипи біля с. Олександрівка Ушицького пов. стали йменуватися Пилипами-Олександрівськими, Пилипи біля м. Хребтіїв того ж повіту – Пилипами-Хребтіївськими, Пилипи біля с. Борове Ямпільського пов. – Пилипами-Боровськими, Пилипонівка біля м. Бершадь Ольгопільського пов. – Пилипонівкою-Бершадьською.
Тривалий час термін "пилипи" зберігався за мешканцями Пд. Бессарабії, які переселилися в цей край із Поділля. Цим субетнонімом називалися старообрядці, вихідці із Пруссії, Речі Посполитої та молдово-валаських земель, однак у Бессарабії термін "пилипони" зазнав деякої еволюції. Завдяки регіональному впливу молдов. мови термін "пилипони" трансформувався в "липовани". О.Пригарін зараховує термін "пилипівці" до рос. термінології, "пилипони" – до української та польської, "липовани" – до романської. П. переважно мешкали в Акермані (нині м. Білгород-Дністровський), Жебріянах та Кілії.
Термін "пилипони" був визнаний владою Речі Посполитої у 18 ст. Його фіксує 7-й Всеросійський (1793) перепис населення Російської імперії. У 19 ст. він витісняється словом "кацапи". Укр. населення Правобереж. України називало старообрядців не інакше, як "пилипонами", а їхні поселення – "пилипами", у зв'язку з чим на Поділлі виникло чимало поселень із назвою "Пилипи" (від імені предводителя старообрядців Пилипа; рос. Филиппа), хоча у віросповідному відношенні вони нічим не відрізнялися від липован, некрасовців, чорнобильців чи слобожан.
У 18 ст. Пилипами називали Куренівку Ольгопільського пов. До цього часу назву "пилипонівського" зберіг один із сільс. мостів, який розміщувався на ґрунтовому шляху з Ольгополя до Ямполя. Пилипами називали й с. Великий Митник Літинського пов., яке внаслідок татар. руйнувань було спалене, а уцілілі старовіри покинули поселення. Згодом їхнє місце зайняли укр. козаки, які дали нову назву селу.
Занепад поселень-"пилипів" спричинили урядові військ. вигонки старообрядців у Росію. 1764 під час возведення на польс. престол Станіслава-Августа Понятовського полк. І.Гудович силоміць вивів із Поділля до 3 тис. утікачів. Незважаючи на те, що в деяких селах старовірське населення зникло загалом, напр. у Пилипах Могилівського пов., вони до цього часу зберегли свою першу назву.
Сіл із назвою "Пилипи" на Поділлі було багато, тому для їх розрізнення почала використовуватися друга частина слова, яка походила від назви найближчого значущого населеного пункту. Так, Пилипи біля с. Олександрівка Ушицького пов. стали йменуватися Пилипами-Олександрівськими, Пилипи біля м. Хребтіїв того ж повіту – Пилипами-Хребтіївськими, Пилипи біля с. Борове Ямпільського пов. – Пилипами-Боровськими, Пилипонівка біля м. Бершадь Ольгопільського пов. – Пилипонівкою-Бершадьською.
Тривалий час термін "пилипи" зберігався за мешканцями Пд. Бессарабії, які переселилися в цей край із Поділля. Цим субетнонімом називалися старообрядці, вихідці із Пруссії, Речі Посполитої та молдово-валаських земель, однак у Бессарабії термін "пилипони" зазнав деякої еволюції. Завдяки регіональному впливу молдов. мови термін "пилипони" трансформувався в "липовани". О.Пригарін зараховує термін "пилипівці" до рос. термінології, "пилипони" – до української та польської, "липовани" – до романської. П. переважно мешкали в Акермані (нині м. Білгород-Дністровський), Жебріянах та Кілії.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 15 гостей