особистий досвід каже, що цифри були неправдиві
додам - й не тільки ваш. Вірогідність помилки священника доволі висока, з огляду на цей вік (деколи .. - з огляду на вік власне того хто вів метричні записи..). Тут звісно проблема не тисячолітніх царів перших шумерських династій після "потопу".. Але просто невідомо на основі чого було вписано цей запис. Доволі часто - зі слів родичів, звісно якшо той Тарнавський мешкав й народився десь поблизу або й в тій же парафії, то джерелом могли б бути метричні акти. Й тут можливе різне - може бути помилка ідентифікації саме того Івана з Тарнавських який помер (в давніх записах могли бути пару-декілька таких осіб з тотожними даними - міг наплутати..). Для того щоб довести шо в 1802 році помер саме той Тарнавський Іван шо народився в 1664, тра було відстежити подальшу долю цієї особи - а це гарантія шо він не помер десь в іншому населеному пункті й там не був похований - хто б про цей факт би трудився поінформувати "рідну парафію.. Потрібно мати шлюбний метричний запис з вказання віку тої ж особи ( з переліком батька матері й так далі - побільше додаткових метричних уточнюючих даних) - а ми як знаємо з часів метрик 17 століття попи вкрай були скупі на додаткові дані.. Не факт шо такі дані навіть в 1802 році збереглися ,або існували взагалі ,чи були доступні тому шо записував.. Потрібно було відстежувати подальшу долю подружжя - дітей й постійно мати дані про померлих.. Тут стільки "але, якшо" що навіть в 1802 році за наявності старих джерел не факт шо особа, яка померла тоді - була саме тою, яку можливо священник знайшов при створенні запису про вік на момент смерті..
Для прикладу, в Галичині з сторічниками була така ж непевна ситуація - тобто власне з записами про них.. Ось, наприклад, я присвятив себе останнім часом певному регіону сокальщини, й серед різних сіл які межували з селом мого діда, є Стенятин. Якшо обмежитися сокальщиною, я переглянув метричні книги дуже багатьох місцевих населених пунктів й маю певні враження чи то особливості в нескінченних переліках давно померлих людей - зокрема по наявності записів про "столітників".. Стенятин одразу запам'ятався, шо в перших метричних записах про померлих (кінець 18 сторіччя) трапилося одразу аж дві особи з віковим досягненням в тризначних числах, ось наприклад аркуші за 1785 рік
https://www.familysearch.org/ark:/61903 ... at=1520957
- в будинку номер 100 помер Клементій Коваль у віці 100 років - ніц особливого, хоча для тих часів, коли більшість чоловіків доживали часто тільки половину чи троха більше - вказаного віку, це було неабияке досягнення;
- наступного року (1786) в буд. номер 31 померла Фенька (йм. Феодора) Смоліньска у віці 104 роки - також, як на наші часи це ніц особливого, але чверть століття тому, - це було дуже багато.. Але я скажу ось що - вже сам факт виявлення аж двох столітників на суміжних аркушах метричної книги одного населеного пункту (згаданого регіону), вже неабиякий - в сусідніх селах або взагалі не було осіб з таким віком, або вкрай рідко - а тут одразу два ..
На цьому Стенятин "не зупинився":
https://www.familysearch.org/ark:/61903 ... at=1520957
- в 1788 році помирає Андрух (Андрій) Пилипко з 159 буд., в віці 100 років;
далі:
https://www.familysearch.org/ark:/61903 ... at=1520957
в 1791 році помирає Параскевія Шумилиха з буд. №62 ,досягши віку в 113 років - це вже більш ніж суттєво навіть за мірками сьогодення... Можна звернути увагу скільки людей у віці 90 з чимось також присутні на цьому ж аркуші..
Далі:
https://www.familysearch.org/ark:/61903 ... at=1520957
В буд №177 померла Софія дружина Миколи Чеха - дожила до 110 років.
Й ще один запис з 1804 року:
https://www.familysearch.org/ark:/61903 ... at=1520957
тут в одної жінки за номером будинку 169, абсолютний рекорд граничного віку - 170 років... - Якшо є явні сумніви стосовно вище згаданого дворянина Івана з його 138 роками, то що можна сказати про цю селянку Тетяну...
Додам, шо після цього періоду столітників ,в Стенятині наступні декілька десятиліть такі вже не траплялися.. Але оця статистика Стенятина однозначно перевершила чималу кількість сусідніх сіл за аналогічними показниками.. Для галицьких сіл наявність метричних книг в 17 столітті - не рідкість (у ті часи), - це для нас вони вже є радше рідкісними, бо недбалість людей, війни та пожежі останніх століть зробили свою чорну роботу.. І я можу ще уявити, шо священник, за наявності старих метрик, поліз в них шукати (а кириличні числа дат такі "зручні" для пошуку..) запис про хрестини тих Андрія ,Параскеви чи Софії - зі всіма вище згаданими нюансами ймовірності помилки - стосовно жінок це ускладнювалося тим шо попи в кінці 18 ст. згадували їх дівоче прізвище тільки в шлюбних метриках або завдяки австрійській реформі й примусу (додам - в кінці 18 ст. деякі старі впертюхи вперто не виконували нові вимоги..) - тільки в метриках хрестин (народжень). Зайве очікувати, шо стенятинський піп, який був до Михайла Козинського (пароха згаданого в 1785 році) (або й сам Козинський ,якшо він довго служив..) в метриках народин дітей цих осіб - за півстоліття й раніше - до цього, згадував їх дівоче імя (у шляхти все ж трудилися вказувати..). Й не факт, шо всі вони були "автохтонними" для цього села, а не наприклад з сусідніх - у ті часи не було турботливих бюрократів, які гінцями сповіщали "рідні" для померлих сторонніх осіб парафії про смерть їх парафіянина... Візитатори в шематизмах часто вказували, шо по тих чи інших селах священники ( не всі, але були ..) не завжди вели належно й постійно метрики (метрики смерті дуже часто взагалі не провадили..). Я можу спокійно припустити, шо Стенятин в 1700 чи навіть в 1685 роках міг мати старі метричні книги.. Але стосовно "170 річного" метричного запису.. - це ж 1634 рік.. Вкрай малоймовірно.. Радше "ближче" до міфічних шумерських царів після потопу...
Взагалі тематика вкрай цікава, зрозуміло, шо для показової статистики (й добре аргументованої) нам потрібно мати весь комплекс метричних документів, стосовно особи, яку ми наприклад захочемо представити як рекордсмена по граничному життєвому віку. З одного боку, сьогодні нам важче ніж можливо священникам тої доби, бо в них були оці старі оригінали.. З іншого боку, нам власне вигідніше, бо в нас є скани мормонів та архівів, комп'ютери та різні спеціальні програми які полегшують роботу при систематизації чи індексації цих всіх даних. У майбутньому, якшо людство себе не знищить війнами, хворобами чи не стане жертвами падіння астероїда, генеалогічна інформація про тих чи інших осіб буде матизначно більше соціальних слідів для відстежування життєвого шляху тої чи іншої особи - з фотками, відео, чи навіть ДНК та іншими данними ,які будуть значно більшим аргументаційним масивом даних, аніж той, яким диспонували чи залишили нам наші пращури.. Й тоді старі рекордсмени з зотлілих метрик будуть викликати лише посмішку.. А може люди стануть довше жити, - й посмішка буде вже стосовно самого віку..
Втім, сьогодення не підтверджує подібні сподівання, життя крихке й залежить від багатьох чинників, деколи - банально від везіння..