КИЇВСЬКИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК. До 1775 контрактовий ярмарок діяв у Львові. Сюди під час Різдвяних свят з'їжджалися шляхтичі (див. Шляхта) з метою отримання кредиту під заставу маєтку, продажу, закладу в оренду маєтків (див. також Земельні контракти), погашення боргів, укладання угод на купівлю-продаж хліба та ін. с.-г. продукції. Ці контракти-угоди мали вирішальне значення в діяльності ярмарку.
Після поділів Польщі 1772, 1793, 1795 контракти було перенесено спочатку в м. Дубно (збирав до 30 тис. людей), а 1797 – до Києва як центру екон. й культ. життя всього пд.-зх. регіону. Тут ярмарок за часом його проведення отримав додаткову назву – Водохрещенський, а з серед. 19 ст. – Стрітенський.
Перші контракти в Києві було укладено 15 січ. 1798 і відтоді ярмарок проводився регулярно. На К.к.я. прибувало чимало польс. панів та вельмож з діжками золота і срібла, купці й підприємці з різних кінців Російської імперії, Пруссії, Франції, Англії, Італії, Данії, Греції та ін. Контрактові угоди укладалися в міськ. магістраті, а від 1811 – у Контрактовому домі на Подолі.
Гол. предметом контрактів були, як і раніше, заклади, продаж та оренда маєтків.
З усіх оборотів контрактового ярмарку, які на поч. 40-х рр. 19 ст. сягали 1,6–1,8 млн рублів, 40–60 % припадало на операції з нерухомістю.
Перші удари К.к.я. було завдано польським повстанням 1830–1831 та польським повстанням 1863–1864, після яких він уже не міг піднятися до колиш. показників. Газ. "Киевская биржа" повідомляла 1913: "Не чути пожвавлення в операціях з куплі-продажу маєтків... З цукрових заводів з рук у руки перейшов на контрактах лише один".
На К.к.я. здійснювалися також кредитні операції. При проведенні ярмарку в м. Дубно весь кредит зосереджувався в руках кн. А.Понінського, а після – П.Потоцького.
На поч. 19 ст., після розорення П.Потоцького та ін. банкірських домів, кредитування здійснювали єврейс. банкіри міст Бердичів та Одеса, які підтримували контакти з великими банками Зх. Європи. Обороти банкірських контор протягом 1836–51 сягали від 1,3 до 2,25 млн руб., з незначним падінням 1839–44.
Із зростанням банк. системи у 2-й пол. 19 ст. великого впливу на контрактові операції набув Рос. для зовн. торгівлі банк (1894), який обслуговував цукрову пром-сть.
З контрактами була тісно пов'язана й торгівля, переважно хлібом. У Київ для здійснення гол. хлібних закупівель, проведення розрахунків прибували купці з Пінська, Брест-Литовська (нині м.Брест), Шклова (нині всі міста в Білорусі), Проскурова (нині м. Хмельницький), Старокостянтинова, Кременчука та ін. міст.
Київ. ярмарок встановлював ціни на хліб, якими керувалися й на ін. ярмарках.
Занепад хлібної торгівлі на К.к.я. розпочався з піднесенням Одеси як потужного центру в зовн. торгівлі хлібом, а залізничне буд-во на пд. від Києва довершило цей процес.
Натомість К.к.я. перебрав на себе провідну роль у торгівлі цукром.
Суб'єктами К.к.я. від серед. 19 ст. стали директори та службовці з-дів і економій. Із серед. 70-х рр. 19 ст. більшість угод на цукор укладалася через біржу, а контракти відмежовувалися від ярмарку.
К.к.я. продовжував проводити роздрібну торгівлю, обороти якої поступово падали.
1870–74 було привезено товарів на 2,2 млн, а 1884 – тільки на 565 тис. руб.
У лют. 1917 ярмарковий прапор піднімався останній раз.
1923 було зроблено спробу відродити К.к.я., тоді він зібрав 428 учасників, у т. ч. 70 від іноз. фірм. Припинив свою діяльність 1930.
15 берез. 1994 знову відновлено К.к.я. під назвою "Київський міжнародний контрактовий ярмарок".
