Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Відповісти
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6279 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Повідомлення D_i_V_a »

Кирилівські Богоугодні заклади - так низивали в 19 столітті сьогоднішню Кирилівську міську психіатричну лікарню ім. Павлова.

От про неї і піде мова...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6279 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Повідомлення D_i_V_a »

Дело. По рапорту Конторы Кириловских Заведений об освидетельствовании в умственных способностях.

Акт. По рапорту Конторы Киево-Кириловских заведений от... 186.. г. за №..., вновь произведено сие свидетельство сыну ..., в Общем Присутствии Киевскаго Губернскаго Управления, при бытности ниже подписавшихся лиц на предмет определения состояния умственных его способностей. По свидетельству оказалось: ... роста малого, лет около 20, телосложения посредственнаго, физически здоров, выражение глаз осмысленно, на предложенные словесные вопросы ответил удовлетворительно, на письменные вопросы дал тоже ответы удовлетворительные.
Из Акта выданнаго из Киево-Кириловских Богоугодных Заведений видно, что ... в начале пребывания в Заведении занимался онанизмом (в феврале месяце), при чем замечалось, что он, гуляя по коридору останавливался, разговаривал сам с собою, махал руками; иногда замечалось, что он портил белье, страдал бессоницею, притуплением памяти, движения его были вялы. С Мая месяца состояние здоровья его начало значительно улучшаться, он хорошо спал, ел, держал себя прилично, на вопросы отвечал хорошо, общее состояние здоровья значительно улучшилось. На основании найденнаго при освидетельстовании следует заключить, что ... в настоящее время здоров и должен быть выписан из больницы. Мая 15 дня 186? года.

(Подписали)
За Губернатора, Вице-Губернатор
Губернский Предводитель Дворянства
За Вице-Губернатора, Старший Советник
Председатель Гражданской Палаты
Помощник Губернскаго Прокурора
Уездный Предводитель Дворянства
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Повідомлення АннА »

Кирилівська лікарня, 19—20 ст.
Кирилівська (Фрунзе), 103
Автор: Михайло Кальницький.
Веде початок з 1786, коли Кирилівський монастир було перетворено на притулок для військових інвалідів. Первісна споруда притулку, що стояла біля церкви, раніше використовувалась як келії. 1803 на півдні садиби монастиря було побудовано однопо-верхові цегляні корпуси (зберігся один з них), де розмістилася лікарня для божевільних (раніше діяла на сучасній вул. Костянтинівській, 6/8). 1823 на схід від Кирилівського храму замість колишніх келій зведено комплекс з трьох цегляних споруд (за участю арх. Й. Шарлеманя): двоповерховий корпус для розміщення 50 інвалідів (4 офіцерів та 46 нижніх чинів), двоповерхову богадільню (притулок для старих) та розташовану між ними одноповерхову з мезоніном пральню.
1835 інвалідний будинок перетворено на лікарняний заклад з 80 ліжками. Протягом 1840—50-х рр. лікарняні корпуси переплановано та добудовано із збільшенням загальної кількості ліжок до 180. Лікарня та богадільня були підпорядковані Приказу громадського догляду — губернській установі з питань соціального захисту. Кирилівська церква використовувалась як лікарняний храм.
1872—76 за проектом губернського інж. Ф. Гешвенда на узвишші з південно-західного боку садиби збудовано комплекс з дев'яти одно- та двоповерхових дерев’яних на цегляних фун-даментах корпусів на 104 ліжка, куди було переведено лікарню для божевільних. Водночас у східній частині подвір'я зведено двоповерхове дерев'яне приміщення для богадільні та фельдшерської школи. Нове будівництво супроводжувалося переплануванням території та влаштуванням водогону.
Для подальшого розвитку лікарні використано східний виступ Кирилівського плато: 1891 тут збудовано двоповерховий з підвалом цегляний корпус терапевтичного відділення на 32 ліжка (губернський інж. Я. Кривцов). Поряд з ним 1897 зведено велику цегляну будівлю для хірургічного та гінекологічного відділень (губернський арх. Г. Антоновський), яка складається з двох об'ємів: двоповерхового з підвалом, П-подібного у плані та дво-поверхового, Н-подібного у плані, з'єднаних заокругленим у плані приміщенням операційних. Фасади споруди декоровано цегляною кладкою у вигляді візерунку. На поч. 20 ст. корпуси з'єднано з боку східних торців двоповерховою цегляною прибудовою у стилі модерн з оригінальним входом. 1902 біля схилу на півночі садиби зведено каплицю з приміщенням для моргу за проектом арх. О. Кобелєва, який протягом 1900-х рр. побудував також у західній частині ділянки змішану одноповерхову на цокольному поверсі споруду інфекційного корпусу на 60 ліжок. В оздобленні фасадів обох будівель використано мотив фахверка. 1907 у південній частині території влаштовано нові цегляні службові приміщення (пекарню, кухню, пральню, електростанцію). 1912—13 напроти західного фасаду Кирилівської церкви побудовано корпус акушерської клініки Жіночого медичного інституту (медичного відділення Вищих жіночих курсів), що зберігся до наших днів. Поза межами садиби Кирилівського монастиря при лікарні діяли амбулаторія та акушерсько-фельдшерська школа.
Під час німецько-фашистської окупації лікарняні споруди зазнали значних пошкоджень. У 1960-х рр. побудовано нові великі корпуси стаціонарних відділень, консультаційного та реабілітаційного центрів, що тепер займають південну та західну частину садиби. Втрачено всі будівлі 1870-х рр. та значну частину старої забудови південної ділянки. Споруди, зведені 1823, перебудовано.
Протягом існування Кирилівської богадільні в її приміщеннях працювали відомі лікарі: хірург, професор О. Радзієвський; венеролог, професор С. Томашевський; психіатри та невропатологи С. Штейберг (з 1865; перший київський лікар-психіатр), професори П. Нечай (був старшим лікарем закладу), В. Селецький, І. Сікорський.
У Кирилівській лікарні для божевільних закінчилося життя композитора Веделя Артемія Лук'яновича (1767, за ін. даними 1770 чи 1772—1808); тут помер будівничий деяких корпусів закладу, архітектор та інженер-винахідник Гешвенд Федір Романович (1838— 90), який 1887 запропонував конструкцію реактивного літака з паровим двигуном. 1895 письменник О. Купрін виклав свої враження від лікарні у нарисі «Київський Бедлам».
У радянський час заклад був повністю перепрофільований на психоневрологічну лікарню. У 1920-30-х рр. вона носила ім'я Т. Шевченка, з 1936 — акад.І. Павлова (на території лікарні встановлено погруддя вченого). У цей період тут працювали видатні фахівці психіатри: акад. АН УРСР В. Протопопов, дійсний член АМН СРСР Б. Маньківський, професори В. Гаккебуш, Є. Копистинський, Я. Фрумкін та ін. До 1935 при лікарні діяв Психіатричний технікум.
Тепер комплекс належить Першому лікувально-діагностичному та науково-педагогічному психіатричному центру ім. І. Павлова, частину приміщень займає кафедра психіатрії Київ-ського державного інституту удосконалення лікарів [623].
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Повідомлення АннА »

Вікіпедія
Київська міська психіатрична лікарня № 1 імені І. П. Павлова — психіатричний заклад у місті Києві. Підпорядкована Головному управлінню охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації. На території лікарні розташована Кирилівська церква.
Історія
За указом Катерини II про відкриття богоугодних лікарень 13 червня 1786 року в келіях монахів Кирилівського чоловічого монастиря відкрито будинок інвалідів, а сам монастир закрито. У 1802 році побудовано одноповерхову лікарню. У 1823 році для лікарні будинку інвалідів було споруджено окрему будівлю.[1] В ньому могли перебувати 50 інвалідів: 4 місця для офіцерів та 46 для нижчих чинів. Також поруч було побудовано двоповерхову богадільню та між ними одноповерхову пральню. Автором був архітектор Й. Шарлемань.[2]
У 1835 році будинок інвалідів перетворили на лікарню. На початку вона була розрахована на 80 ліжок, до кінця 1850-х років містила вже 180.[2]
1 жовтня 1843 року при богоугодних закладах було відкрито фельдшерську школу.[3]
У 1870-х роках за проектом київського губернського інженера Федора Гешвенда побудовано комплекс з 9 цегляних будівель для лікарні, та декілька дерев'яних споруд для фельдшерської школи та господарчих потреб. У 1891 році побудовано додатковий двоповерховий корпус терапевтичного відділення на 32 ліжка за проектом губернського інженера Якова Кривцова[ru][2]
На початку 1900-х років за проектами архітектора Олександра Кобелєва побудовано каплицю з приміщенням для моргу (1902), одноповерхову будівлю інфекційного корпусу на 60 ліжок. У 1912—1913 роках побудовано корпус акушерської клініки Жіночого медичного інституту.[2]
У 1920—1936 роках лікарня носила ім'я Тараса Шевченка. З 1936 року — лікарня імені І. П. Павлова.
До 1935 при лікарні діяв Психіатричний технікум.[2]
Наукові дослідження
У 1950-х роках у лікарні проводилися дослідження під керівництвом Віктора Протопопова та Йосипа Поліщука. На базі 3-го відділення лікарні працювали Відділ психіатрії та патології вищої нервової діяльності АН УРСР і кафедра психіатрії Київського інституту вдосконалення лікарів.[4]
Сучасна структура
Лікарня займає площу 22,7 га, частина належить Кирилівській церкві.
У лікарні працює 30 відділень, серед яких: відділення для гострих психозів, психіатричні відділення з супутньою соматичною патологією, відділення для реабілітації, відділення для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, епілептичне відділення, відділення для дітей, Центр медико-соціальної реабілітації, відділення медсестринського догляду.
В лікарні створено Науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я. Також існує перший в Україні Центр первинного психотичного епізоду та сучасних методів лікування.
Також у лікарні знаходяться базові кафедри медичних вишів:
кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії НМАПО імені П. Л. Шупика;
кафедра психіатрії НМАПО імені П. Л. Шупика;
кафедра психіатрії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця;
кафедра психіатрії та медичної психології Медичного університету Української асоціації народної медицини
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Повідомлення АннА »

Кирилівська психіатрична лікарня
Кирилівська психіатрічна лікарня, Київська міська психіатрічна лікарня №1 імені академіка І.П.Павлова, Київський міський центр психічного здоров’я.
Лікарня веде свою історію з 1786 року, коли на території ліквідованого Кирилівського монастиря відкрилися будинок для інвалідів та богадільня. У 1803 році до монастиря переводять з Подолу будинок для божевільних, заснований 1770 року. У психіатричному відділенні лікарні було тоді лише 25 місць (1850 - 60, 1913 - 600).
Для розміщення богадільні для її потреб переобладнують колишні монастирські споруди - трапезну (невдовзі будівлю розібрано), будинок намісника, келії та інші будівлі. У 1804-1805 роках збудовані перші кам’яні будівлі Кирилівських богаділень на північній бровці схилів верхнього майданчика Кирилівської гори за проектами архітекторів А.І.Меленського, П.І.Спарро, Л.І.Станзані. Згодом до них додалися кілька нових лікарняних корпусів для утримання психічно хворих пацієнтів та фельдшерської школи (відкрита 1842 року, на її базі пізніше створено міське медичне училище №1), три з них у 1827-1830 рр. споруджено за проектом архітектора Й.Шарлеманя-Боде (зокрема, корпус пральні-сушильні, яку помилково вважають трапезною і сьогодні пристосували для богослужінь).
Після переносу 1835 року сюди ще однієї лікарні комплекс став багатофункціональним, лікарня була відкрита для всіх верств населення та надавала першу допомогу з різних хвороб, а не тільки психічних (наприкінці ХІХ сторіччя вона офіційно іменувалася Кирилівська губернська земська лікарня). Колись одноповерхові корпуси лікарні надбудували до другого поверху, проте, кількість хворих постійно збільшувалася, а санітарні умови погіршувалися. Лише завдяки зусиллям благодійниці - дружини київського генерал-губернатора, княгині К.О.Васильчикової, уродженої княжни Щербатової, - становище хворих трохи змінилося на краще. Так, у 1872-1876 рр. на благодійні кошти за проектом архітектора Ф.Геншведа з південно-західного боку від колишньої соборної площі монастиря було зведене ціле медичне містечко з 9-ти одно- і двоповерхових корпусів на мурованих фундаментах. Ще пізніше - 1902 року за проектом архітектора О.В.Кобелєва споруджено лікарняний морг з каплицею-покійницькою, а у 1912-1913 рр. за проектом В.Пласко з’явилася двоповерхова будівля акушерської клініки Жіночого медичного інституту.
Лікарня утримувалась за рахунок плати пацієнтів (наприкінці ХІХ ст. - 7,5 рублів) та дотацій з міського бюджету. У 1911 році на 1 лікаря припадало 100 пацієнтів. На рубежі ХІХ-ХХ ст. в стаціонарі лікарні перебувало 720 хворих, з яких 450 - психічно хворі, 200 - хворі на венеричні хвороби, 50 - хірургічні післяопераційні. Фінансів на утримання лікарні було обмаль, тому відділення її були переповнені, а персоналу постійно бракувало. Умови тодішнього утримання пацієнтів яскраво описав у своєму нарисі «Київський Бедлам» відомий російський письменник О.Купрін.
У радянський час територія лікарні була перебудована (до її нового статусу переобладнано різнопрофільні старі корпуси, а у 1960-х роках з’явилися нові 5-ти та 8-ми поверхові лікарняні корпуси) та перепрофілювали в однотипну установу, що спеціалізується на психічних хворобах. При лікарні функціонували психіатрічні та неврологічні клініки Київського психоневрологічного інституту (згодом - Институт нейрохірургії), до 1935 року тут також знаходився Психіатрічний технікум.
Лікарня стала базою для наукових медичних установ психіатрічного профілю. З лікарнею пов’язана діяльність С.Штейберга (з 1865, першого київського лікаря-психіатра), доктора медицини Є.П.Рудиковського, професорів Є.А.Копистинського, В.М.Гаккебуша, А.Л.Абашева-Константиновського, дійсного члена Академії медичних наук СРСР Б.М.Маньковського, академіка АН УРСР В.П.Протопопова, заслуженого діяча науки Я.П.Фрумкіна та інших.
Розташована лікарня за адресою - вул.Фрунзе, 103.
Джерела
Київ. Енциклопедичний довідник
А.Куприн. Киевский Бедлам. Очерк
Кілессо Т.С. Кирилівський монастир
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Повідомлення АннА »

НАЙСТАРІША ЛІКАРНЯ КИЄВА – КИРИЛІВСЬКА: ШЛЯХ ВІД БОГАДІЛЬНІ ДО ГУБЕРНСЬКОЇ ЗЕМСЬКОЇ ЛІКАРНІ
ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», м. Київ, Україна
ISSN 2077-6594. УКРАЇНА. ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ. 2015. № 4 (36)
---------------
Мета – показати становлення медичної допомоги в Києві на прикладі Києво-Кирилівської лікарні. Матеріали: звіти медичних закладів, правові документи, праці київських лікарів, істориків медицини. Методи: системного підходу, контент-аналізу, порівняно-історичний, проблемно-хронологічний, джерелознавчого, історіографічного аналізу. Результати. Після указу 1775 р. про створення приказів громадського опікування у Кирилівському монастирі, у 1786 р. відкрито інвалідний будинок, який знаменував початок Кирилівських богоугодних закладів. У 1830-х роках ці заклади перетворено на лікарню на 200 ліжок. У 1872–1876 рр. побудовано 9 павільйонів для психічно хворих, приміщення для богадільні та фельдшерської школи, а в 1891 р. – для жіночого терапевтичного та чоловічого хірургічного відділень. У 1904–1905 рр. лікарню розширено до 680 ліжок, а в 1906–1911 рр., із запровадженням земства, започатковано створення на її базі губернської земської лікарні, яке загальмовано світовою війною і революцією. Висновки. У ХІХ – поч. ХХ ст. у Києві відбулося становлення сучасної системи медичної допомоги, яскравим прикладом якого є історія Кирилівської лікарні. Ключові слова: Київ, Кирилівська лікарня, монастирська, приказна, земська медицина.
----------------
Вступ

Організація медичної допомоги пройшла складний шлях. Після тривалого періоду само- і взаємодопомоги її суб’єктами стали знахарі і ворожбити, які намагалися лікувати людей заклинаннями, закляттями і замовляннями, іншими містичними обрядами, а також зіллям, зібраним у лісах, на луках і болотах, і тому називалися «зелійниками». З прийняттям християнства, розвитком писемності, культурних зв’язків із Візантією та країнами Європи на Русі з’явилися перекладні та оригінальні праці, у т.ч. з медичної тематики. Лікувальною справою почали займатися не лише знахарі, але й освічені монахи і навіть представники аристократії. З’явилися осередки емпіричної медицини, переважно в монастирях, де хворим і калікам надавалася добродійна медична допомога. Поступово вони перетворилися в спеціальні заклади – «лічниці», де допомогу надавали порівняно освічені «лічці», «лічителі», «врачі», а також було започатковане навчання лікарського мистецтва. Звичайно, і такі фахівці, і такі заклади переважно з’являлися у великих культурних центрах, яким на РусіУкраїні був Київ [2, 12, 15]. Першими «лічцями» («врачевателями») стали засновники Києво-Печерського монастиря (1051 р.) Антоній і особливо Феодосій. Цілителями також були Іпатій, Сисой, преподобні Логин і Агафон-чудотворець [1]. При монастирях стали виникати гостинні («странноприйомні») будинки, які називалися шпиталями, або госпіталями (від лат. hospes). На початку ХІІ ст. перший такий шпиталь відкрив князь Микола (Нікола) Святоша (світське ім’я – Панкратій Святославович). Серед київських «літчів» найбільше прославилися святі Агапіт і Аліпій, перший дитячий лікар Даміан-цілитель і фармацевт Прохор, а також приїжджі зі Сходу Ормянин і Сириян. У ХVІІ ст. на Подолі з’явився «шпиталь» запорізького гетьмана Самійла Кишки [9].
При Братському училищному Богоявленському монастирі був побудований «странноприйомний будинок для людей убогих і немічних як духовних, так і світських, у битвах покалічених» [7]. З 1612 р. біля цього монастиря існувало подвір’я Межигірського монастиря, розташованого за 18 верст від Києва. На ньому збудована «келейна» церква св. Пантелеймона-цілителя, де священнослужителі надавали допомогу бідним, хворим і немічним [14]. У ХVІІ–ХVІІІ ст. козацький «шпиталь» існував у Межигірському монастирі, де отримували медичну допомогу і піклування на старості козаки-запорожці. Починаючи з ХІІ ст., богомольці одержували медичну допомогу в Михайлівському Золотоверхому монастирі [5]. Не виключено, що медичну допомогу надавали людям і в Кирилівському монастирі, але документів про це не залишилося [8]. Заснований чернігівськими князями у ХІ ст. Видубицький монастир, опікуваний гетьманом Даниилом Апостолом і козацькою старшиною, наприкінці ХVІІІ ст. за розпорядженням Синоду одержав статус «лікарняного» для лікування священнослужителів [4, 13]. Серед лікувальних закладів Києва в першій половині ХVІІІ ст. у сповідальних розписах Десятинної Богородицької церкви згаданий «шпиталь Смородинів», відкритий і утримуваний за власний рахунок старости цієї церкви, колишнього козацького пушкаря Ігнатія Кузьмича Смородинова [1]. У ХVІІІ ст. важливу роль у наданні медичної допомоги населенню Києва відігравали цирульники. На жаль, навіть таких спеціалістів було дуже мало. Тому в 1597 р., коли король Сигізмунд ІІІ підписав документ про запровадження в Києві цехів, то «різальників» він приєднав до цеху кравців. Лише 30 липня 1769 р. київський війт Григорій Пивоваров і бурмістр Данило Величковський разом із членами магістрату підписали документ про утворення в місті самостійного цеху цирульників [1]. Проте зрозуміло, що згадані заклади не були лікарнями в сучасному розумінні цього слова, де лікуванням мали займатися фахівці зі спеціальною медичною освітою – лікарі та їхні професійні помічники – фельдшери й повивальні бабки-акушерки. Мета роботи – показати становлення сучасної медичної допомоги в місті Києві на прикладі найстарішої Києво-Кирилівської лікарні.

Матеріалами були звіти медичних закладів і правові документи, які регламентували їх роботу, а також окремі праці київських лікарів та істориків медицини. Для аналізу матеріалу використовувалися методи системного підходу, контент-аналізу, порівняноісторичний, проблемно-хронологічний, джерелознавчого та історіографічного аналізу.

Результати дослідження та їх обговорення

7 листопада 1775 р. вийшов Указ про створення приказів громадського опікування, на які були покладені обов’язки щодо створення, утримання та управління богоугодними закладами – сиротинцями і виховними будинками, лікарнями і будинками для божевільних, богадільнями, робітними будинками тощо. Ще раніше імператриця Катерина ІІ веліла створювати будинки для божевільних на базі монастирів. На виконання цих постанов на місці Кирилівського монастиря, заснованого у ХІІ ст., 13 червня 1786 р. відкрито інвалідний будинок. Цю дату прийнято вважати початком існування Кирилівських богоугодних закладів [3, 10]. Спочатку вони містилися в колишніх келіях монахів, але в 1823 р. на території монастиря побудовано дві великі кам’яниці, де розташувалася лікарня з двох відділень. Кирилівська лікарня керувалася статутом лікувальних закладів цивільного відомства, виданого у 1851 р. Оскільки населення Києва швидко зростало, то число хворих у лікарні щорічно збільшувалося на 12%. Поступово лікарня розширювалася та розвивалася. Якщо в 1835 р. в ній було 80 штатних ліжок, то через 17 років (у 1852 р.) – 180. Відповідно до нових потреб зростаючого населення Києва і кількості хворих, 28 липня 1866 р. розширено штати Кирилівських богоугодних закладів. І хоча на той час у них мало бути 200 хворих і 60 осіб у будинку божевільних, у 1868–1969 рр. їх загальна кількість досягала 320 осіб. Тому в 1869 р. з ініціативи генерал-губернатора князя Дондукова-Корсакова створено комісію, яка вирішила відкрити нове відділення на 50 ліжок, а в половині 1870-х років збудовано 9 дерев’яних павільйонів для божевільних. В інших будівлях розташовано соматичні відділення, за межами лікарні – інфекційне відділення, а також богадільня на 260 осіб. Загальне число соматичних хворих збільшилося до 250 осіб, хоча місць фактично було 270, але через 20 років (1887–1889 рр.) їх стало недостатньо. Тому був побудований кам’яний барак на 20–25 осіб, і постало питання про будівництво нового приміщення для хірургічних хворих. Оскільки кількість хворих у лікарні щорічно зростала на 12%, постійно спостерігалися перевитрати, які до 1893 р. поповнювалися казною, а потім припинилися. У 1890–1891 рр. особливо збільшилася кількість хворих на сифіліс, які підлягали безкоштовному лікуванню. Тому приходилося обмежувати, а часом, і припиняти прийом хворих. У 1894 р. штатне число ліжок становило 368, у т.ч. для соматичних – 200, для психічно хворих – 168. Цей штат, особливо для психічно хворих, був надзвичайно малим. У 1895 р. за кошторисом належало утримувати 680 хворих, у т.ч. 430 психічно хворих (240 чоловіків і 190 жінок), близько 200 (120 чоловіків і 80 жінок) хворих на сифіліс, а інших 50 (30 чоловіків і 20 жінок) – терапевтичних і хірургічних хворих, але кількість останніх була приблизною, оскільки залежала від поповнення психіатричних і сифілітичного відділення. Лікарні утримувалися за рахунок Приказу громадського опікування, але, оскільки цих коштів не вистачало, частина коштів відпускалася з губернського земського збору (табл. 1). Вартість харчування одного хворого становила 16,98 коп. на добу. Розмір плати за лікування – 7 крб 20 коп. на місяць. Про обсяг і якість роботи Кирилівської лікарні у 1890–1894 рр. свідчать дані про рух хворих (табл. 2).

Таблиця 1
Витрати на утримання Кирилівської лікарні (1890–1894 рр.)

У 1898 р. відкрито гінекологічне відділення, розширено відділення для хворих на сифіліс. Проте через зростання кількості хворих на психічні захворювання складалися дуже складні умови для їх розміщення та лікування. Якщо у всіх приміщеннях будинку божевільних можна було розмістити 200–250 і найбільше 300 осіб, то у 1903 р. середнє щоденне число цих хворих становило 450, а часом – понад 500. У 1902 р. на цих місцях лікувалося 1013 осіб, а у 1903 р. – 1110. Про зростання обсягу роботи та діяльності Кирилівської лікарні за період з 1897 до 1902 рр. свідчать такі цифри: число хворих у хірургічному відділенні зросло з 344 до 1016; у терапевтичному – з 658 до 1075; у гінекологічному – з 302 до 303; у сифілітичному – з 1872 до 2641. Загалом кількість хворих за цей період по лікарні зросла з 3840 до 6388; у соматичному відділенні – з 2998 до 5477; у будинку божевільних – з 842 до 911. Процент летальності змінився: по всій лікарні – з 8,41 до 8,61; у соматичному відділенні – з 11,4 до 9,1; у будинку божевільних – з 7,6 до 10,86. Ще більш показовими є порівняльні дані про кількість хворих по п’ятирічках 1892–1896 рр. і 1897– 1902 рр.: по всій лікарні – з 3409 до 5420, у соматичному відділенні – з 2722 до 4552; у будинку божевільних – з 686 до 868; у хірургічному відділенні – з 410 до 802; у терапевтичному відділенні – з 633 до 936; у сифілітичному відділенні – з 1218 до 2332. Про якість роботи може свідчити зниження показників летальності за ці роки: по всій лікарні – з 11,14% до 7,55%; у соматичному відділенні – з 11,55% до 7,58%; у будинку божевільних – з 11,86% до 10,8%. Показовим є і зростання кількості хворих у хірургічному відділенні числа операцій за останню п’ятирічку (1897–1901 рр.): з 344 до 1016 хворих і з 153 до 684 операцій. Лікарня керувалася радою: голова – губернський маршалок (предводитель дворянства), члени – губернський лікарський інспектор, старший лікар, міський голова, повітовий воїнський начальник і постійний член Приказу громадського опікування. Для прикладу наводимо склад персоналу лікарні у 1896 р.: старший лікар М.І. Полетика, штатні ординатори С.П. Коршун, П.І. Нечай, Н.С. Сем’яновський, С.П. Томашевський, К.М. Леплинський, І.П. Смирнов, В.О. Мушинський, Ф.Н. Ніколаєв, Н.Д. Горбунов, К.І. Коровицький; зверхштатні ординатори Н.П. Мінаєв, К.К. Дараган, О.А. Костецький, А.К. Тишевич; наглядач («смотритель»), економ, діловод, бухгалтер, управитель аптеки і 2 аптекарські помічники, священик, диякон; 14 фельдшерів, повивальна бабка, аптекарський учень, кастелянша, 7 наглядачів, 3 наглядачки, 88 осіб палатної прислуги, 46 – дворової прислуги (двірники, кучери, пралі, кухарки тощо). При Кирилівській лікарні функціонувала Фельдшерська школа на основі старих правил (Статут громадського опікування, вид. 1857 р.) з чотирирічним курсом, протягом якого викладалися Закон Божий, російська мова, латинська мова, арифметика, анатомія, хірургія, фармакологія. Вихованці поділялися на пансіонерів, які утримувалися за рахунок Приказу громадського опікування та коштів губернського земського збору, і вільних слухачів, тобто приходящих учнів, які платили за навчання 10 крб на рік. Щорічна витрата на утримання школи становила близько 8500 крб.

Таблиця 3
Число учнів фельдшерської школи і тих, хто закінчив школу зі званням фельдшера, у 1890–1894 рр

Дуже цікавими видалися зауваження старшого лікаря лікарні П.І. Нечая про недоліки в її роботі [10]: 1. Відсутність єдності в керуванні закладом, що потребувало перегляду Лікувального статуту Кирилівських богоугодних закладів. 2. Майже всі приміщення, крім хірургічного, не відповідали вимогам лікувального процесу або через застарілу систему, або старість будівель. 3. Розміри приміщень не відповідали кількості хворих. 4. Перевантаження лікарні через брак приміщень призводило до порушень гігієни та порядку лікування. 5. Відсутність приміщень для службового і лікарського персоналу погано впливала на обслуговування хворих. 6. Бідність утримання хворих у лікарні призводила до недоліків в утриманні персоналу. 7. Статті витрат лікарського господарства були дуже обмежені, що приводило до браку не тільки ліків і перев’язувальних матеріалів, але й білизни, одягу, посуду тощо як за кількістю, так і за якістю. 8. Важким навантаженням на лікарню було піклування про хронічних хворих, які роками займали лікарняні ліжка. Щоб усунути ці недоліки, він пропонував: 1) Будувати або орендувати приміщення для фельдшерської школи і сифілітичного відділення, щоб розвантажити інші відділення. 2) Розділити територію та приміщення по окремих відділеннях, призначивши для нагляду, керівництва та відповідальності за них завідувачів відділень або старших ординаторів: по одному – в хірургічному та терапевтичному відділеннях, двох – у психіатричному. 3) Збільшити платню лікарям та іншим штатним службовцям лікарні. 4) Поліпшити та збільшити склад наглядацького персоналу, підвищити їм платню. 5) Ліквідувати «фельдшеризм», хоча середнього персоналу кількісно було недостатньо (28 фельдшерів, 2 аптекарські учні, 1 акушерка), а якість їхньої роботи була низькою (ротні фельдшери), а платня недостатня. 6) Запровадити інститут палатних лікарів: 1 – у терапевтичному, 2 – у хірургічному відділенні, 1 – у гінекологічному, 3 – у психіатричних відділеннях. 7) Встановити штат прислуги, поліпшити її якісний склад, підвищити утримання, забезпечити страхуванням на випадок нещасних випадків. 8 ) Обновити ліжка та інші меблі, посуд. 9) Збільшити кількість білизни. 10) Вивести сифілітичне відділення за межі лікарні. 11) Збільшити кредити на медикаменти і предмети нагляду, бо 5 крб 68 коп. на одного хворого недостатньо. 12) Реорганізувати і поліпшити обслуговування божевільних у місті Києві. 13) Реорганізувати фельдшерську школу, де викладач одержував менше, ніж чорнороб, бо мав 6–12 крб на місяць. 14) Розширити пральню та кухню, удосконалити їх облаштування та роботу. 15) Запровадити сучасну каналізацію. 16) Раціоналізувати розміщення відділень: вивести очне та ЛОР-відділення з хірургічного, влаштувати дитяче та пологове відділення, побудувати приміщення для інфекційних хворих, хронічних, одужуючих, квартири для лікарів та інших службовців, фельдшерської школи. 17) Обгородити територію кам’яним парканом. 18) Переглянути Лікувальний статут відповідно до затвердженого 22 квітня 1903 р. Положення про управління земським господарством. Хоча в 1904 р. побудовано великий хірургічний павільйон із гінекологічним відділенням, лікарня знаходилася у вкрай запущеному стані. Подальші будівельні потреби були оцінені Губернською управою в 500 тис. крб. У 1905 р. Губернський Комітет асигнував 67 тис. крб на побудову пральні, кухні та електричної станції і доручив Губернській управі опрацювати питання про перебудову лікарні. На третіх річних зборах (1906 р.) Губернський Комітет порушив питання про долю Києво-Кирилівської лікарні в умовах впровадження земського положення. Голова Губернської управи заявив, що лікарняні будови дуже старі та тісні, не відповідають санітарно-гігієнічним умовам і дуже переповнені, особливо психіатричні відділення (хворі живуть в їдальнях і коридорах, сплять на підлозі). Член Управи С.Я. Леонтьєв запропонував розпочати будівництво нових приміщень поза містом для психоневрологічних хворих. Проте ще на попередньому розгляді кошторису Києво-Кирилівської лікарні лікарський інспектор Сулима порушив питання про її розділення на 2 самостійні лікарні – соматичну і психіатричну. Губернський Комітет прийняв також пропозицію гласного – доктора В.Н. Сахновського про розширення земської богадільні для безпечних психічно хворих. Було ясно, що Києво-Кирилівська лікарня потребувала кардинальної реорганізації. У складеній доповідній записці ця пропозиція викладена так [6]: І. Поділ лікарні на дві самостійні – соматичну, або власне Губернську земську лікарню (не більше 400 ліжок), і психіатричну, або будинок божевільних, із колонією для хроніків (до 1000 ліжок). ІІ. Усю існуючу садибу слід передати Губернській земській лікарні (разом із фельдшерською школою і навіть із богадільнею та притулком для «підкидьків»), а для будинку божевільних і колоній знайти нові місця: для першого – біля Києва, для другої – в губернії. ІІІ. Губернська земська лікарня повинна: 1) Доповнювати дільничну земську медичну допомогу для тих хворих, які можуть потребувати особливого спеціального лікування, недоступного або малодоступного для дільничної медицини. 2) Слугувати місцем для підготовки кандидатів і удосконалення дільничних лікарів. 3) Бути школою для теоретичної та практичної освіти допоміжного медичного персоналу – фельдшерів, акушерок, необхідних для дільничної медицини. 4) Допомагати дільничним лікарям у проведенні досліджень, для чого мати добре обладнану та науково поставлену прозектуру з хіміко-мікроскопічною і мікробіологічною (бактеріологічною) лабораторіями. 5) Для населення Київського повіту відігравати роль повітової лікарні. ІV. Київська губернська земська лікарня мала бути облаштована за принципом спеціальностей: крім існуючих терапевтичного, хірургічного, гінекологічного і шкірносифілітичного (краще – шкірного та сифілітичного), мати нервове, очне, вушне (разом із носо-горловим), сечостатеве, пологове відділення. У такому вигляді лікарня мала набути характеру земсько-медичного інституту, здатного задовольняти всі медичні потреби населення губернії краще, ніж за зверненнями по допомогу столичних і зарубіжних закладів. Керувати кожним відділенням мав спеціаліст, обраний за участю експертів. V. При лікарні мала бути широко і добре поставлена амбулаторія, як загальна, так і спеціальна. VІ. При лікарні мала бути центральна земська аптека зі складом аптекарських товарів, необхідних для задоволення потреб дільничної медицини, і навіть із лабораторією для виробництва галенових препаратів, перев’язувальних матеріалів тощо. VІІ. Психіатрична лікарня мала бути поділена на дві частини – будинок божевільних і колонію для божевільних. Перший призначений для тих божевільних, які потребують постійного лікування і дають надію на одужання, друга – для невиліковних хроніків. Оскільки за законом 14 березня 1911 р. втратили силу положення про управління земським господарством 2 квітня 1903 р., за рішенням надзвичайної сесії Київських губернських зборів 1912 р. Губернська Земська Управа мала змінити інструкції з управління медичними та добродійними закладами. Проте Ревізійна комісія Губернського Земства 14 січня 1913 р. встановила, що це рішення не виконане, хоча ще в 1910 р. підготовлений до розгляду проект інструкції про Статут лікарняної Ради при Києво-Кирилівській губернській земській лікарні [11]. У цьому документі зазначено, що його створено з метою сприяння найбільш правильній постановці лікарняної справи та об’єднання діяльності відділень лікарні, а також з метою опрацювання питань, які виникають у процесі життя лікарні. За цим Статутом, до складу Ради входили: голова Губернської Управи та її член, який завідує лікарською частиною, всі лікарі, які працюють у лікарні, завідувач санітарного бюро та його помічник, директор земської фельдшерсько-акушерської школи, два члени Губернської санітарної ради за її вибором, два губернські гласні зі складу лікарсько-добродійної комісії Губернського Земства, представник Ради Вищих медичних жіночих курсів. У засіданнях Ради брали участь завідувач аптеки лікарні, її наглядач («смотритель») та інженер лікарні під час розгляду питань, які їх стосуються. Усі питання на засіданнях вирішувалися колегіально демократичним шляхом.
Для розгляду науково-медичних питань лікарняна Рада створювала зі свого складу спеціальну нараду під головуванням старшого лікаря лікарні. До Статуту лікарняної Ради додавалося Положення про правління лікарні. Правління лікарні складалося зі старшого лікаря (голова) і чотирьох лікарів – по два від соматичних і психіатричного відділень. Члени правління призначалися щорічно Губернською Земською Управою з числа лікарівзавідувачів відділеннями лікарні. Кандидати для рекомендації Управі в члени правління щорічно призначалися лікарняною Радою закритим голосуванням. До обов’язків правління відносився загальний нагляд і керівництво господарським життям лікарні, зокрема: 1) Складання кошторисних пропозицій щодо витрат на утримання лікарні, а також додатків до кошторису: а) порціонних табелів; б) розклад персоналу лікарні. 2) Виконання затвердженого кошторису. 3) Завідування капіталами та майном лікарні. 4) Встановлення порядку внутрішньої звітності та її розгляд. 5) Нагляд за своєчасним надходженням плати за лікування. 6) Проведення необхідних торгів на підряди, послуги, будівельні роботи тощо. На жаль, на перешкоді зазначених реорганізацій стала Перша світова війна і наступна революція.

Висновки

Після тривалого панування стихійної та емпіричної медицини (само- і взаємодопомога) через монастирську і цехову медицину відбулося становлення сучасної системи медичної допомоги, зокрема, приказної та земської медицини. У Києві цей процес відбувся у ХІХ – на початку ХХ ст. Найяскравішим прикладом може бути історія Кирилівської лікарі, на базі якої пройшли майже всі його етапи.

Перспективи досліджень полягають у подальшому вивченні становлення сучасних лікарень в історичному аспекті.

Література

1. Бойчак М. П. Госпитали стародавнего Киева и их лечебник / М. П. Бойчак, Р. Н. Лякина. – Киев : Мединформ, 2013. – 129 с. 2. Верхратський С. А. Історія медицини / С. А. Верхратський. – 2-е вид., перероб і доп. – Київ : Вища школа, 1974. – С. 158. 3. Врачебно-санитарные учреждения г. Киева / сост. д-р В.Н. Сахновский. – Киев: Тип. П. Барского, 1896. – С. 82–89. 4. Голубев С. Т. Киево-Выдубицкий монастырь / С. Т. Голубев. – Киев, 1913. – С. 25. 5. Дегтярьов М. Г. Михайлівський Золотоверхий монастир / М. Г. Дегтярьов, А. В. Реутов. – Киев, 1997. – С. 99. 6. Докладная записка по вопросу реорганизации Киево-Кирилловской больницы // Отчет по Врачебносанитарному бюро Киевского губернского земского управления за 1908 год.– Приложение 8. – Киев : Тип. Императорского Университета св. Владимира, Акц. о-ва печатного и издательского дела Н.Т. КорчакНовицкогро, 1910. – С. 81–85. 7. Єфименко П. Шпиталі в Малоросії / П. Єфименко // Киевская старина. – 1883. – № 4. – С. 716. 8. Марголіна І. Київська обитель святого Кирила / І. Марголіна, В. Ульяновський.– Київ, 2005. – С. 41, 110, 112– 125, 148, 171. 9. Мицик Ю. А. Київський шпиталь Самійла Кишки / Ю. А. Мицик // Нова генерація. – 1999. – С. 4–9. 10. Нечай П. Краткий отчет Кирилловских богоугодных заведений в г. Киеве / П. Нечай.– Киев : Тип. Окружного штаба, 1903. – 73 с. 11. Об основании больничного Совета при Губернской земской больнице // Доклады Губернской земской управы третьему очередному Губернскому земскому собранию 1913 года (Декабрь 1913 г.). – По врачебному и благотворительному отделам. – Вып. ІІІ. – Документ № 116. – Киев : Тип. 1-й Киевской артели печатного дела, 1913. – С. 81–89. 12. Плющ В. Нариси з історії української медичної науки / В. Плющ. – Кн. 2. – Мюнхен, 1983. – С. 264. 13. Ульяновский В. Выдубицкий чуда Архангела Михайла монастырь / В. Ульяновский. – Киев, 2009. – С. 54, 56, 59, 532–540. 14. Хижняк З. І. Історія Києво-Могилянської Академії / З. І. Хижняк, В. К. Маньківський. – Київ, 2003. – С. 26–27, 30. 15. Ціборовський О. М. На варті здоров’я: Історія становлення соціальної медицини і охорони громадського здоров’я в Україні / О. М. Ціборовський. – Київ : Факт, 2010. – С. 41. 16. Ціборовський О. М. Українські лікарі ХVІІІ – початку ХІХ ст. як організатори медичної освіти і науки, медичної справи та предтечі соціальної медицини в Московській державі / Російській Імперії / О. М. Ціборовський // Українознавство. – 2009. – № 2. – С. 133–142; № 3. – С. 154–163.


Дата надходження рукопису до редакції: 15.10.2015
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6279 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Повідомлення D_i_V_a »

Ще згадка про Кирилівські заклади зі справи
...Но между темъ судьбе угодно было повить упроченныя мною дела иначо, ибо старшая изъ дочерей проживши только девять месяцевъ въ супружестве, немогла сродить, и после операции проведенной уезднымъ доктором вынувшимъ мертваго ребенка, лишилась языка и малейшаго сознания, въ каковомъ положении несчастливица и страдалица, больше года прожила въ Киево-Кирилловскомъ заведении, где наконецъ умерла 19 февраля сего года (1866), оставивъ по себе одно только горестное для меня воспоминание...
Питання - чи різали дівку по живому, чи тоді вже був наркоз?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
DVK_Dmitriy
Супермодератор
Повідомлень: 5312
З нами з: 25 березня 2016, 19:59
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 988 разів
Подякували: 3907 разів

Re: Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Повідомлення DVK_Dmitriy »

Клировая Ведомость Свято-Троицкой церкви при Киево-Кирилловской губернской земской больнице за 1917 год.

Зображення

Зображення

Зображення

Зображення

Зображення

Зображення
Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор, Богомоловы, Шараевские, Бартковские.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Кирилівські заклади (Киево-Кириловские Богоугодные заведения)

Повідомлення АннА »

Нехай буде тут, допоки знайдеться краще місце

Відповісти

Повернутись до “КИЇВ”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 22 гостей