УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Київ історичний (до ХІХ ст.)

Чи знаєте ви в якому поколінні ви житель міста Київ?

Перше покоління
0
Немає голосів
Друге покоління
1
33%
Треттє покоління
0
Немає голосів
Черверте покоління
0
Немає голосів
П'яте покоління
1
33%
Шосте покоління
0
Немає голосів
Сьоме покоління
0
Немає голосів
Більше семи поколінь
1
33%
 
Всього голосів : 3

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6587
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5086 раз.
Подякували: 2412 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення D_i_V_a » 19 березня 2016, 00:18

План Києва, складений підполковником Ушаковим у 1695 році, Печерськ
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6587
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5086 раз.
Подякували: 2412 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення D_i_V_a » 19 березня 2016, 00:19

План Києва, складений підполковником Ушаковим у 1695 році, Подол
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6587
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5086 раз.
Подякували: 2412 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення D_i_V_a » 19 березня 2016, 00:21

План Києва, складений підполковником Ушаковим у 1695 році, Верхній (Старий) город
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6587
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5086 раз.
Подякували: 2412 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення D_i_V_a » 19 березня 2016, 20:02

План Києва ХІ століття
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6587
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5086 раз.
Подякували: 2412 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення D_i_V_a » 20 березня 2016, 00:56

Археологи знаходять на Подолі цілі квартали древніх киян

У місті мріють про музей артефактів

Столичний Поділ – нескінченне джерело цінних знахідок для археологів. Тут неодноразово знаходили останки стародавніх жител киян IX-X століть. Але, на жаль, влада не поспішає перетворювати знайдені знахідки в шикарні підземні музеї, як того хочуть вчені. Затягується також питання із збереженням стародавньої вулиці та будинку стародавнього киянина, який виявили під час розкопок на Поштовій площі в лютому цього року: унікальні артефакти засипали землею і чекають до травня, коли визначаться влада і забудовники ТЦ.

"Консерва". Але найціннішу знахідку археологи виявили в 70-х роках минулого століття: цілий квартал давніх киян IX-X століть! Його відкрили під час будівництва станції метро "Контрактова площа". Там вчені знайшли квартал з будинками, зрубами, стародавніми садибами, речами побуту киян... Але в радянські часи це нікому не було цікаво, і знайдене місто "законсервували" – засипали землею, а зверху, для вірності, закатали асфальтом. Зараз на цьому місці – скверик з фонтаном, а археологи продовжують мріяти про створення на Контрактовій інтерактивного підземного музею – схожого на ті, що діють в Європі. "Це може бути унікальний підземний музей історії Києва та Подолу – з кількома залами, де можна показати старовинні будинки киян, їхній одяг, побут і навіть відтворити шум старого Подолу", – розповів "Сегодня" директор центру археології Києва Михайло Сагайдак.

У КМДА навіть шукали інвестора під цей проект, але на жаль – після зміни влади про цей проект всі забули. "Починаючи з 70-х років минулого століття, ми провели на Подолі вже 160 розкопок! Найбільше мені запам'яталися розкопки на Контрактовій і масштабні роботи біля Житнього ринку. Багато знахідок було на місці будівництва житлових будинків на Подолі – починаючи з 80-х років минулого століття, коли почалася хвиля будівництва нових будівель. Було чимало відкриттів, завдяки яким ми встановили точний вік Подолу і його кордонів. Процес триває, адже це дуже важливо для науки", – говорить Сагайдак.

Але зараз Поділ, де земля – чи не найдорожча в столиці, активно забудовується. І не завжди забудовники хочуть бачити на своїх ділянках вчених. "Так бути не повинно. Якщо ми прагнемо до Європи, повинні цінувати свою історію і зберігати все знайдене для нащадків", – говорить Сагайдак.

Річки Подолу зникли, ставши жертвою забудовників
Славився Поділ і двома своїми річками – Глибочицею та Почайною. Першу загнали в колектор ще в середині XIX століття, а друга поступово зникла з карти міста через масову забудову і намив.

Глибочиця протікала по території сучасної вулиці Глибочицької, а потім між вулицями Верхній Вал і Нижній Вал. Недалеко від сучасного Житнього ринку в неї впадав струмок Киянка, який витікав з місцевості Кожум'яки. Спочатку Глибочиця мала густу мережу прилеглих до неї струмків (Юрковиця, Турець) і ровів, засипаних під час будівництва нових вулиць і кварталів. Наприкінці XVIII століття старе русло нижньої течії Глибочиці було випрямлене і обнесене валами для захисту навколишніх забудов від повеней (звідки й назви вулиць Верхній Вал і Нижній Вал). Кияни прозвали цю ділянку Канава або Помийник, оскільки сюди скидали відходи гончарного, дігтярного і шкіряного виробництва. Канава була укладена в колектор в середині XIX століття, а верхня течія Глибочиці – в першій половині XX століття.
17 Квітня 2015
http://kiev-ukr.segodnya.ua/kpeople/arh ... 08711.html
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6587
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5086 раз.
Подякували: 2412 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення D_i_V_a » 20 березня 2016, 19:37

У Києві під час розкопок на Поштовій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі.
Лютий 2015
http://ukr.lb.ua/news/2015/02/27/297014 ... itsyu.html
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6587
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5086 раз.
Подякували: 2412 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення D_i_V_a » 25 березня 2016, 23:58

Кирилівська стоянка - Хвойка.jpg
Розкопки Кирилівської стоянки епохи палеоліту на Подолі на вул. Кирилівській (бувшій Фрунзе). Розкопки проводив В.В. Хвойка у 90-ті роки ХІХ століття
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6587
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5086 раз.
Подякували: 2412 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення D_i_V_a » 16 травня 2016, 16:42

Знайшла копії гравюр київської сивини з Кенігсберзького літопису.
- Заснування Києва трьома братами
- Вбивство Аскольда і Діра Олегом
- Зустріч Ігора з греками

Про Кенігсберзький літопис вже багато досліджень і доказів, що свідчать що він фальшивка... бо оці ж картинки з нього правда пізніших князів показують у західно-європейському вбранні якого вони в той час про який пишеться не носили... отакі дива...

Нещодавно чула в передачі про ті часи коли історик казав, що в старих джерелах немає відомостей а ні про Аскольда... ні Діра... ні... Олега... немає таких імен... тільки один єдиний - це Ігор...
Сказав, що будемо шукати та розбираться по тому часу з закордонних джерел...
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5043
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2559 раз.
Подякували: 909 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення АннА » 29 вересня 2016, 18:22

КИЇВ — столиця України, центр Київської області. Розташований на обох берегах Дніпра. Тер. — 836 км2 (до неї входять лісопарковий пояс, що займає 367 км2, і велика рекреаційна зона Дніпра). Нас. — 2693 тис. осіб (2006). Поділяється на 10 р-нів — Голосіївський, Дарницький, Деснянський, Дніпровський, Оболонський, Печерський, Подільський, Святошинський, Солом’янський, Шевченківський. З усієї площі міста на поч. 21 ст. було забудовано 42 %, решту займають водойми, зелені масиви й парки (у перерахунку на 1 жителя це становить 214 м2 зелених масивів і насаджень.

Київ давній. Виник на межі двох епох — стародавньої та середньовічної — й понад 7 століть перебував у центрі розвитку східнослов’ян. світу. «Повість временних літ» пов’язує його заснування з діяльністю полянського кн. Кия та його легендарних братів Щека й Хорива і сестри Либіді: «И створиша градъ во имя брата своего старейшаго, и нарекоша имя ему Киевъ». Археол. та писемні джерела дають історикам підстави стверджувати, що початок безперервного розвитку давнього К. припадає на кін. 5 — 1-шу пол. 6 ст., а осередком його росту була Замкова гора. У 6—7 ст. починають заселятися сусідні з Замковою горою підвищення. В ході археол. розкопок тут були виявлені рештки укріплень, залишки жител, кераміка 6—7 ст., візант. монети імператорів Анастасія I (491—518) і Юстініана I (527—565), амфори, численні ювелірні вироби. Саме це поселення переважна більшість дослідників ототожнює з літописним «градом» Кия. У центрі поселення стояло кам’яне язичницьке святилище.

Висуненню К. на роль політ. центру Середнього Подніпров’я сприяли його геогр. та етногр. (зона етнічного порубіжжя) розташування, панівне положення на Дніпровському торг. шляху, схованому від степів широкою смугою лісу.

На зламі 8 і 9 ст. в Середньому Подніпров’ї на базі міжплемінних об’єднань полян, сіверян, древлян, частково дреговичів і кривичів склалося ранньодерж. утворення Руська земля. На цей же час припадає й зростання масштабів буд-ва на тер. К., про це свідчать археол. матеріали, виявлені у Верхньому місті, на Подолі, Кирилівському узгір’ї, Печерську. Буд-во зумовлювалося швидким збільшенням кількості нас. міста, яке прибувало до нього з різних регіонів Русі. Про органічний зв’язок К. з усіма східнослов’ян. землями того часу свідчить, зокрема, літописна згадка про його гучний титул — «мати міст руських».

На поч. 9 ст. визначились осн. риси міськ. структури К.: Дитинцю на Старокиївській горі, де зосереджувалися князі, бояри, заможні дружинники (див. Дружина), жерці (див. Волхви), згодом — духовенство, протистояв торг.-ремісничий посад — Поділ, що розташувався між підніжжям гір і Дніпром. Обидві частини міста в 9—10 ст. забудовувалися кварталами зрубних і каркасно-стовпових споруд; князівська частина мала також кам’яні будинки. На Подолі, як свідчить «Повість временних літ», в 1-й пол. 10 ст. діяв християн. храм — соборна церква св. пророка Іллі (див. Іллінська церква).

У 9—10 ст. К. підтримував широкі міжнар. зв’язки — з Візантією, країнами Араб. Сходу, Скандинавією, Зх. Європою. Переконливі свідчення цього містяться в писемних джерелах, а також в археол. матеріалах: на тер. К. виявлено бл. 11 тис. араб. дирхемів 8—10 ст., сотні візант. і західноєвроп. монет, візант. амфори, ін. речі іноз. походження.

Важливим етапом в історії Київської Русі та її столиці було князювання Володимира Святославича (бл. 980 — 1015). У цей час у центрі міста розгорнулися великі роботи зі спорудження нової кріпості. Потужний земляний вал з дубовими заборолами означив межі 10-гектарного Володимира міста на Старокиїв. горі. В системі укріплень цього міста було троє воріт, із них гол. були ті, що в 1-й пол. 11 ст. отримали назву Софійських. Вони становили собою кам’яну сторожову вежу з арочним проїздом і підйомним мостом, що перекидався через глибокий рів перед ними.

Гол. спорудою К. кін. 10 ст. вважається Десятинна церква, збудована 989—996 як кафедральний собор у зв’язку з офіц. введенням на Русі християн. релігії і заснуванням Київ. митрополії (див. Хрещення Київської Русі). На утримання церкви було виділено десяту частину князівських прибутків, від чого вона отримала таку назву. Це була велична і красива споруда. Інтер’єр її прикрашали ікони, фресковий живопис, мозаїчні панно, різьблені мармурові капітелі, майоліка. На центр. міськ. площі був розташов. «Бабин торжок», перед входом до храму стояли бронз. квадрига й антич. скульптури, вивезені Володимиром Святославичем із Херсона (див. Херсонес Таврійський). Довкола розташовувалися князівські палаци.

У часи правління вел. кн. київ. Ярослава Мудрого (1019—54) міське буд-во в К. велося, як і раніше, у Верхньому місті, тут була споруджена величезна фортеця і новий архіт. центр. Протяжність стін Ярослава міста, висота яких разом з дерев’яними заборолами сягала 16 м, складала понад 3,5 км. Вони охоплювали тер. бл. 80 га. Укріплень таких розмірів і потужності не мало жодне ін. місто Київ. Русі. В системі кріпосних стін міста Ярослава було троє воріт, у т. ч. парадні — Золоті ворота (вони становили собою кам’яно-цегляну двох’ярусну споруду: над оборонною баштою підносилася Благовіщенська церква; назву отримали за прикладом Золотих воріт у м. Константинополь).

Композиційним центром нового архіт. ансамблю став Софійський собор, зведений бл. 1037. Величні й гармонійні форми Софії Київської, увінчаної 13 куполами, урочисто-святкове її внутр. опорядження викликали захоплення сучасників. Для прикрашення гол. храму Русі щедро використовувалися мозаїки і фрески, шиферна різьба, мармур і майоліка. Довкола Софії розташовувалися церкви св. Ірини і св. Георгія, а також кам’яні палаци.

У наступні століття інтенсивне міськ. буд-во Верхнього К. велося в межах Ізяслава-Святополка міста. Центром нового архіт. ансамблю був Києво-Михайлівський Золотоверхий собор, що дав назву однойменному монастирю (див. Київський Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир). Мистецтвом внутр. оздоблення Свято-Михайлівський собор не поступався Софії Київській.

Найбільшим районом стародавнього К. був Поділ. Його пл. у 12—13 ст. становила 200 га. Він також мав свої укріплення, т. зв. столпіє, що згадується у літописі 12 ст. У центрі Подолу було літописне «Торговище», довкола якого стояли монументальні культові споруди: церква Пирогоща (1131—35), Борисоглібська та Михайлівська церкви.

З пн. зх. від міста Ярослава розкинувся ще один район К. — літописний Копирів кінець, він займав пл. бл. 40 га. В роки князювання Святослава Ярославича (1073—76) тут було засновано монастир св. Симеона, серед будівель якого були 2 кам’яних храми. В ході археол. розкопок у цьому районі були виявлені фундаменти і рештки ін. монументальних споруд.

Довкола центр. міськ. ядра розташовувалися приміські села, князівські й боярські двори, монастирські садиби, що були безпосередньо зв’язані з К. і складали його невід’ємну частину. Це Кирилівський монастир (див. Кирилівська церква), Кловський монастир, Печерський монастир (від 1598 — Києво-Печерська лавра) та Видубицький Свято-Михайлівський монастир, князівські села Предславине і Берестове, урочища Дорогожичі та Угорське. На околицях, як і в центрі міста, також велося монументальне буд-во. Особливих масштабів воно досягло в Печерському монастирі, заснованому в 11 ст. вихідцем з черніг. м. Любеч Антонієм Печерським. Центр. спорудою монастиря став Успенський собор (1073—78).

Масова забудова К. була переважно дерев’яною, її складали квартали зрубних і каркасно-стовпових будівель, переважно двоповерхових. Планування міста в 10—13 ст. було садибно-вуличним. Окремі вулиці замощувалися дерев’яними мостовими.

Екон. основою міста були: с.-г. вир-во, високорозвинене ремесло, а також торгівля. На тер., де розташовувалися райони давнього К., виявлено залишки майстерень, вироби з глини, чорних і кольорових металів, каменю, кості, скла, дерева та ін. матеріалів. Вони засвідчують, що в 10—13 ст. в К. працювали ремісники понад 60 спеціальностей. У 10 ст. місц. майстри опанували такі складні в тех. і технологічному відношеннях вир-ва, як литво ювелірних прикрас у кам’яних формочках, виготовлення буд. кераміки, обробка заліза й сталі. На поч. 11 ст. вони оволоділи секретами склоробства, емалі, черні, зерні, поливи і досягли в цих галузях справжніх вершин (у «Трактаті про різні ремесла» 10 ст. нім. чернець Теофіл відзначає заслуги Русі в розробці технології емалі й черні). Про значні масштаби вир-ва й високу майстерність київ. ковалів по золоту та сріблу свідчать, зокрема, численні знахідки їхньої продукції в місц. скарбах (виявлено бл. 60 таких скарбів; див. Київські скарби). Вироби київ. ковалів, гончарів, і будівельників розходилися по всій країні.

Давній К. становив собою великий центр внутр. і міжнар. торгівлі. Тітмар Мерзебурзький повідомляв, що в К. на поч. 11 ст. було 8 ринків. Два з них — «Бабин торжок» поблизу Десятинної церкви й «Торговище» на Подолі — не раз згадуються в літописі. До К. прибували купці з усіх земель Русі; новгород. і туровські купці мали тут свої торг. двори. Є свідчення про постійне проживання в К. візант. і західноєвроп. купців. На ринки Візантії, Чехії, Германії, Польщі, Англії, Кавказу, Скандинавії та ін. країн із К. вивозились хутро, мед, віск, шкіри, хліб, деякі види ремісничих виробів. З чорномор. і балт. ринками К. зв’язував шлях «із варягів у греки», або «грецький», як його називали рус. літописці 12 ст. До країн Центр. і Зх. Європи вів шлях К. — Галич (давній) — Прага (Чехія) — Реґенсбурґ (Баварія), а на Кавказ — Залозний шлях.

К. був визначним центром
к-ри. З часів Володимира Святославича тут діяли школи грамоти, в храмах і монастирях створювалися б-ки. Книгозбірня Софії Київської (див. Бібліотека Ярослава Мудрого) налічувала бл. 950 томів. Ще одна велика б-ка знаходилася у Печерському монастирі; нею користувалися літописці Іоанн, Никон, Нестор. Вивчення написів на стінах київ. храмів (див. Графіті), керамічному посуді, шиферних креслицях вказує на те, що значна частина нас. К. була писемною.

Від серед. 10 ст. і до 20-х рр. 13 ст. місц. київ. монументальне буд-во поступово набувало нац. ознак. Це добре помітно вже в арх-рі Софійського собору, його стиль характеризується багатокупольним завершенням, пірамідальністю композиції, хрещатими стовпами, чого візант. арх-ра не знала. Софія Київська, Золоті ворота, Успенський храм Печерського монастиря стали взірцями для буд-ва подібних споруд у Новгороді Великому, Полоцьку (нині місто Вітебської обл., Білорусь), Ростові (нині місто Ярославської обл., РФ), Суздалі (нині місто Владимирської обл., РФ), Владимирі на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ) та ін. містах Київ. Русі.

Монументальна арх-ра покликала до життя такі види мистецтва, як живопис і худож. різьблення, й вони досягли в К. високого рівня розвитку. Письмові джерела зберегли імена двох видатних тогочасних майстрів: іконописця Алімпія, який працював у 12 ст. в Печерському монастирі, й архіт. Петра Милонега, з іменем якого літопис пов’язує буд-во в 1199—1200 гідротехнічної споруди довкола Михайлівського храму Видубицького Свято-Михайлівського монастиря.

Давній К. у часи свого найвищого розвитку мав пл. бл. 400 га, а кількість його нас. сягала 50 тис. осіб.

1240 розвиток міста був перерваний монгол. завойовниками (див. Монголо-татарська навала).

П.П. Толочко.



Київ 1242 — 18 cт. Незважаючи на спустошення та руйнування під час монгол. навали 1240, К. продовжував грати помітну роль у політ. житті Сх. Європи. Хоча чисельність його мешканців різко зменшилася, проте всі його гол. істор. райони (Верхнє місто, Поділ, Замкова гора, Печерськ, Берестове, Клов, Видубичі тощо) були заселені.

Гол. ядро міста (Гора та Поділ) знаходилося в традиційних межах: Золоті та Лядські ворота на Горі та р. Почайна на Подолі. Після спорудження дерев’яно-земляного замку в 2-й пол. 14 ст. Замкова гора перетворилася на дитинець міста. Осн. кількість мешканців у той час зосереджувалася на Подолі, тут містилися міськ. собор Успіння Богородиці та гол. торг, а згодом — магістрат з ратушею.

Монголи не руйнували місто навмисне. Гол. причиною поступової загибелі більшості вцілілих 1240 споруд стало те, що внаслідок монгол. розгрому давньорус. держ. системи й руйнації екон. бази міста — Середньої Наддніпрянщини, а також встановлення золотоординського іга К. не мав коштів для утримування великої кількості кам’яних споруд. Вціліли тільки окремі храми, які знаходили екон. підтримку, — Софійський, Успенський, Видубицький, Михайлівський Золотоверхий, Кирилівський собори, церква Успіння. Додаткових значних руйнувань від військ. дій К. зазнав 1399, 1416, 1482.

За традицією, К. продовжував вважатися столичним містом. Гол. містом Русі його називали європ. королі й хани Золотої Орди. Так, Батий 1243 передав К. владимирському кн. Ярославу Всеволодичу саме як символ старшинства на Русі («буди ты старей всем князем в Русском языце»), з тих же міркувань він передав 1249 «Кыевъ и всю Русьскую землю» сину Ярослава Всеволодича — новгород. кн. Олександру Невському. Батий навмисно призначав на київ. стіл вихідців з Владимиро-Суздальського князівства, які не мали підтримки ні у киян, ні в мешканців на Пд. Русі. Навпаки, рус. князі, які мали в К. високий авторитет, до К. не допускалися. Черніг. кн. Михаїл Всеволодич 1241 та галицький кн. Данило Галицький 1245 на шляху до Батия не зупинялися в К., а ставали на відпочинок лише поблизу нього. Вірогідно, до кін. 13 ст. К. правили намісники (див. Баскак). Про київ. князів до 1-ї третини 14 ст. писемні джерела чітких свідоцтв не дають. Напр., на підставі свідчень Любецького синодика, що називає «князя Ивана-Владимира Ивановича Киевского и сестру его Елену, князя Андрея Вруцкого и сына его Василия, убитого в Путивле» як таких, котрі боролися з ханом Тохтоєм наприкінці 13 ст., можна лише припускати, що згадані князі були саме київ. князями.

Важливим фактором, який визначав провідну роль К. на Русі, була митрополича кафедра. 1250—82 її займав Кирило, 1283—1304 — Максим. У К. відбувалися загальнорус. собори ієрархів (1273, 1284), наставлялися єпископи в різні князівства (1273 — Серапіон на Владимир, 1274 — Климент на Новгород Великий, 1288 — Іаків на Владимир, Суздаль і Нижній Новгород, 1289 — Тарасій на Ростов, а Андрій на Твер; усі нині міста в РФ). 1300 хан Тохтой, перемігши темника Ногая, якого підтримував К., здійснив щодо останнього дії, від яких усе місто «розыдеся», і того ж року перевів митрополію до Владимира на Клязьмі. Але й пізніше митрополити «всея Русі» висвячувалися в Софійському соборі, який лишався «власним престолом і першим седалищем архієрейським».

Дослідження графіті на стінах Софійського собору й ін. київ. церков свідчать про їх функціонування в 13—15 ст.

1246 Плано Карпіні бачив у К. купців з Константинополя, Акри (нині місто Акка, Ізраїль), Венеції, Генуї, Пізи (усі нині міста в Італії), Австрії та Сілезії. У К. знайдено скарб сх. монет цього ж часу.

1262 створено Київ. кормчу книгу (див. Номоканони), яка стала прототипом Волин., Рязанської та ін. кормчих книг.

1331—62 літописи згадують про кн. Федора, який діяв разом з «баскаком Татарским».

Бл. 1362 К. входить до складу Великого князівства Литовського (ВКЛ). Його князем став Володимир Ольгердович. Входження відбувалося мирним шляхом, за договорами, які лишали все «по старовині». Володимир провадив незалежну політику, карбував власну монету, що, однак, призвело до його заміни 1394 на кн. Скиргайла Ольгердовича, а після смерті останнього — до встановлення намісництва. Наприкінці 14 — на поч. 15 ст. К. являє собою політ. центр, де ведуть переговори вел. кн. литов. Вітовт, король польс. і верховний кн. литов. Владислав II Ягайло, вел. кн. моск. Василій Дмитрович, митрополити Кипріян, Фотій, Григорій (Цамблак), хан Тохтамиш. Місто стало гол. базою армії Вітовта, який розпочав наступ на Золоту Орду, але був розбитий 1399 біля р. Ворскла (див. Ворскла, битва на річці 1399). Хан Тімур-Кутлук обложив тоді К., але не взяв його, отримавши з киян викуп.

1416 місто (крім замку) зруйнували війська золотоординського еміра Едигея. Після смерті Вітовта 1430 К. став гол. базою «руської партії» вел. кн. литов. Свидригайла. Кияни брали активну участь у боротьбі з литов. центром. 1436 київ. воєвода Юрша розбив поблизу К. литов. війська.

З кін. 14 ст. у списках паризької Сорбонни та ін. ун-тів з’являються імена студентів з К., під 1436 зазначений перший доктор «рутенської нації з Києва» — Іван Тинкевич.

1440 відновлено Київське князівство на чолі з кн. Олельком Володимировичем. 1455—70 у К. князював Семен Олелькович. Обидва князі користувалися авторитетом, мали династичні зв’язки з великими московськими та тверськими князями, молдов. господарем Стефаном III Великим. Час їхнього правління став для К. періодом розвитку (базувався на традиціях матеріальної та духовної к-ри давньорус. доби): було здійснено ремонт Успенського собору та ін. церков, створено кам’яні барельєфи із зображенням Оранти, а також нові редакції Патерика Києво-Печерського та ін. писемних тв. К. продовжував бути важливим центром внутр. та міжнар. торгівлі, мав право складу. Через місто транзитом ішло багато товарів зі Сходу, Європи, Московії тощо. Цьому сприяло, зокрема, те, що безпеку караванам, які переміщувалися через укр. землі, литов. власті гарантували лише в тому випадку, коли їхні маршрути проходили через К. (див. Дорожній примус).

К. був потенційним центром об’єднання рус. земель, що перебували в складі ВКЛ, тому після смерті київ. кн. Семена Олельковича литов. влада перетворила князівство на воєводство. Спроба киян не допустити до міста воєводу М.Гаштовта, змова князів 1481 на чолі з кн. Михайлом Олельковичем і повстання кн. М.Глинського 1508 завершилися невдачею.

Кін. 15 ст. став початком занепаду К., що зумовлювалося заг. кризою ВКЛ — його нездатністю організувати захист підвладних йому земель від нападів кримських татар. 1482 війська хана Менглі-Гірея I захопили й спалили К. Софійський собор був пограбований (дещо пізніше золотий дискос і потір, які татари забрали із собору, Менглі-Гірей I подарував вел. кн. моск. Івану III Васильовичу). Занепад К. тривав майже століття. Саме тоді зруйнувалася більшість храмів міста.

У 1490-х pp. К. отримав магдебурзьке право, яке, однак, було досить обмеженим. Водночас литов. влада заохочувала заселення К. й намагалася зробити його міщан своїми союзниками. Останні звільнялися від управління й суду великокнязівських намісників; з їх числа обирали членів магістрату (війта, бурмистрів, райців, лавників; війт затверджувався владою з 4 кандидатів, яких висували міщани). Проте, як свідчать документи — численні скарги міщан на порушення їхніх прав, воєводи чинили в К. свавілля. Київ. ремісники були організовані в цехи.

К. зберігав політ. й військ.-стратегічне значення. Його відновлений замок являв собою потужну фортецю, що прикривала внутр. регіони Литви від нападів крим. ханів. В очах сучасників володіння К. давало юрид. право бути спадкоємцем усієї давньорус. спадщини.

Тривала криза Литов. д-ви завершилася Люблінською унією 1569, згідно з нею К. потрапив під безпосередню владу Корони Польської. У цей час екон. розвиток міста йшов по висхідній, хоча й дещо стримувався тиском з боку польс. феодалів та катол. церкви, наявністю кількох юридик (магістратської, замкової, «біскупщини» — катол. єпископа, правосл. монастирів). Але не всі кияни були вдоволені своїм становищем. Багато хто з них брав активну участь у нац.-визвол. боротьбі (див. Косинського повстання 1591—1593; Наливайка повстання 1594—1596). 1596, після прийняття Берестейської церковної унії 1596, була ліквідована правосл. Київ. митрополія. 1615, після утворення Київського Богоявленського братства, підтриманого Військом Запорозьким, К. став гол. центром боротьби проти унії. 1620 відновлюється правосл. митрополія на чолі з Іовом (Борецьким). Кияни беруть участь у повстаннях 20—30-х pp. 17 ст. під кер-вом Т.Федоровича, Б.Кизима, Я.Острянина. Велику роль відіграла братська школа, яка після об’єднання з лаврською школою перетворилася на Київ. колегіум (з 1701 — академія; див. Києво-Могилянська академія), з якого вийшло чимало видатних держ. та церк. діячів, учених, письменників, художників, композиторів. 1615 у Києво-Печерській лаврі заснована перша друкарня (див. Києво-Печерська друкарня). За митрополита Петра (Могили) активно розвивається к-ра, ремонтуються давні архіт. споруди. Нас. міста в той час сягало 10—15 тис. осіб.

У роки нац.-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648—1676) К. звільнився з-під влади Речі Посполитої, 23 груд. (ст. ст.) 1648 кияни урочисто зустрічали Б.Хмельницького. К. став столичним містом, центром Київського полку (1708 центр полку переходить до Козельця). 1651 місто сильно постраждало від війська польного гетьмана литов. кн. Я.Радзивілла — згорів Поділ. Після 1654 К. опинився у складі Гетьманщини під протекторатом Рос. д-ви (спочатку за Андрусівським договором (перемир’ям) 1667 — на два роки, а потім за «Вічним миром» 1686 — остаточно). До магістратської влади додалися влада гетьмана та моск. воєвод. У Верхньому місті було розміщено рос. гарнізон. На старих валах 11 ст. почалося будівництво нової фортеці, — нового Поперечного валу. У зв’язку з турец. загрозою (див. Російсько-турецька війна 1676—1681) наприкінці 1670-х pp. будується фортеця на Печерську. Через війни та епідемії кількість мешканців міста час від часу зменшувалась, але швидко поповнювалася за рахунок переселенців з ін. земель. 1686—87 Київ. митрополію перепідпорядковано Московському патріархату.

Наприкінці 17 — на поч. 18 ст. місто почало стрімко розбудовуватися. За гетьмана І.Мазепи споруджується низка мурованих споруд у стилі укр. бароко на Печерську, Подолі, у Верхньому місті. На Печерську 1706 зводиться нова фортеця. 1708 К. став губернським містом (див. Київська губернія). На Печерськ переходить губернська канцелярія. Ці переміни, однак, мало вплинули на структуру міста, воно, як і раніше, складалося з 3 частин: Подолу, Печерська і Старого міста. Кожна з цих частин перебувала під кількома владами — губернською, гетьман. і полковою, магістратською, різних монастирів. Це певною мірою гальмувало розвиток міста. 1737 було скасовано підлеглість К. гетьману. Від серед. 18 ст. дедалі більше повноважень перебирала на себе губернаторська влада. Після ліквідації гетьманства (1764) та введення нового міськ. положення (1785) у К. правили заг. та шестигласна міські думи, які повністю залежали від губернатора. Наприкінці 1781 утворено Київське намісництво на чолі з ген.-губернатором П.Румянцевим-Задунайським, що й стало вирішальним кроком до ліквідації полкового устрою. Магістрат втратив реальні владні функції. 1796 К. знову став губернським містом.

Упродовж 18 ст. в К. активно велося кам’яне буд-во. Новими спорудами поповнилися, зокрема, ансамблі Софійського, Михайлівського, Братського, Видубицького монастирів та Лаври. Було зведено Андріївську церкву, подільські церкви, цивільні споруди. Але екон. розвиток міста був досить млявим. На 1799 у К. налічувалося 19 тис. мешканців.

Г.Ю. Івакін.
http://history.org.ua/?termin=Kyiv_mst
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6587
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5086 раз.
Подякували: 2412 раз.
Стать: Жінка

Re: Київ історичний

Повідомлення D_i_V_a » 29 вересня 2016, 19:41

План міста з ситуацією 1750-1752 рр, Старе місто і Поділ, Печерськ
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Поперед.Далі

Повернутись до КИЇВ

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: al_mol, Bing [Bot], Bogdan Mishchenko, cronoster, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Тамара Сопілка