МІСТО ВОЛОДИМИРА (град) – наук. назва істор. р-ну давнього Києва, що оформився за правління Володимира Святославича і у 10–13 ст. був дитинцем Києва.
Місто Володимира виросло з "града Кия" 6 ст., що займало зх. відріг Старокиївської гори.
Його пд. межа проходила вздовж нинішньої вул. Вел. Житомирська до р-ну фунікулера, далі по схилах до вул. Гончарів. Пл. – 10 га. Було оточене дерев'яно-земляними валами з ровом перед ними.
Мало три брами – Софійську, Подільську, Михайлівську.
Композиційним центром града була Десятинна церква, що стояла на міськ. площі Бабин торжок, прикрашеній бронз. антич. статуями і квадригою коней, вивезеними кн. Володимиром Святославичем з Херсонеса Таврійського (Корсуня), та оточеній кам'яними князівськими палацами.
Розкопано рештки Федорівського собору (1128), Василівської (Трьох-святительської) церкви (1183), ротонди 12–13 ст. За літописом, тут був відомий жін. Андріївський (Янчин) монастир (1086) та Хрестовоздвиженська церква (1215).
Тут розміщувалися великокнязівський двір, родові князівські та боярські садиби, де мешкали й численні дружинники, ремісники, челядь. Нині тер. міста Володимира – археол. заповідник.
