Долецький, Долецкий

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
1
100%
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 1

Аватар користувача
kosha
Повідомлень: 11
З нами з: 21 листопада 2018, 19:33
Стать: Чоловік
Звідки: Запоріжжя
Дякував (ла): 3 рази
Подякували: 10 разів

Походження призвіща

Повідомлення kosha »

Долецькі Dolecki (Doleck - wieś у Польщі). Плине час і Долецьки вже у Херсоньской області (наприклад Верхні Торгаї). Та в іньших місцях по всьому світу.
Аватар користувача
kosha
Повідомлень: 11
З нами з: 21 листопада 2018, 19:33
Стать: Чоловік
Звідки: Запоріжжя
Дякував (ла): 3 рази
Подякували: 10 разів

Долецький, Долецкий

Повідомлення kosha »

Долецький
Призвіще йде від назви населенного пункта (села) у Польщі - Doleck.
Увага! Літера С у прізвищі, на відміну від інглиша, читається, вимовляється.

Зображення
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Долецький, Долецкий

Повідомлення kbg_dnepr »

Долецьких з м. Погребище Вінницької обл. досліджував відомий український генеалог, засновник фірми "Пращур" https://prashhur.com/en/ (є також у ФБ) Віктор Долецький http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=343
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kosha
Повідомлень: 11
З нами з: 21 листопада 2018, 19:33
Стать: Чоловік
Звідки: Запоріжжя
Дякував (ла): 3 рази
Подякували: 10 разів

Re: Долецький, Долецкий

Повідомлення kosha »

Так. Віктор мій родич. Через четвертого предка для мене. Мабуть усі Долецьки родичі. А першими Долецькими (отримавшими це призвіще) були два брати. Прибувшими з Італії до Польщі ).
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Долецький, Долецкий

Повідомлення kbg_dnepr »

Це дуже цікаво! коли і де це було? бо у Долецьку вони ж такого прізвища отримати не могли - його могли дати тільки десь в іншому місці прибульцям з Долецьку.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kosha
Повідомлень: 11
З нами з: 21 листопада 2018, 19:33
Стать: Чоловік
Звідки: Запоріжжя
Дякував (ла): 3 рази
Подякували: 10 разів

Re: Долецький, Долецкий

Повідомлення kosha »

https://nsirogozy.city/read/blog/44242/ ... m-torgayam#

БЛОГИ
Краєзнавча колонка. Скільки років Верхнім Торгаям

стаття Юрія Безуха:

Сірогозький краєзнавець Юрій Безух розповідає про заселення і становлення Верхніх Торгаїв з 1854 – 1970 роки
Перші поселенці
За місцевими переказами, в 1854 році в Торгаї прибуло три сім’ї перших поселенців з Київської губернії (нині село Погребище Вінницької області). Першими, подолавши складний шлях, прибули сім’ї Долецького Федора (Франц зі слів Віктора Долецького), Задернівського Матвія та Руцьких. Перезимували поблизу якогось поду в нашвидкоруч виритих землянках. Весняна вода змусила шукати більш вдале та надійне місце. Вони вибрали пагорб, своєрідний півострів, утворений двома притоками балки Торгаї. Зробили землянки з валків з дахом та й почали господарювати.
Ось що розповідає про це житель села Долецький Павло Іванович. Його дідусь Долецький Федір з сім’єю добирались до Торгаїв дуже довго. Тривалий час не могли переправитись через якусь річку. А коли зробили пліт, то собака Сірко, що йшов увесь час з ними, не пішов на пліт, а залишився на березі, хоч як його не гукали. На зиму зупинилися біля якоїсь водойми і викопали землянку. Весною перебралися на другий бік, тут же зробили землянку з дахом. А через рік, 25 грудня, на католицьке Різдво, прийшов пес Сірко, якого зустріли дуже радо, як члена сім’ї.
Друга хвиля заселеня
Архівних даних про це село збереглося небагато. Але зусиллями колишніх голови та секретаря сільської ради В. П. Наговського та Н. П. Люшнівської вдалося зібрати цікаві свідчення старожилів села, які я доповнив при особистому спілкуванні з М. І. Гладковською.
У зручному місці, де з трьох рукавів починається балка Торгаї, почали селитися хуторяни з навколишніх сіл Рубанівки, Верхніх та Нижніх Сірогоз. Оскільки ці землі відносилися до Верхніх Сірогоз, то й хутори вважалися верхньосірогозькими.
Після поразки Росії в Кримській війні та загадкової смерті Миколи Першого новий цар Олександр Другий починає широкомасштабні реформи, які змінюють увесь уклад дрімотної Російської імперії. З 1861 року відміняється кріпосне право по всій території держави. В західних районах воно було відмінене раніше, але за європейським зразком, тобто селяни були відпущені без землі.

*зі слів Віктора Долецького поляки не були крепостними. Їх заманювали землею.
** Верхні Торгаї засновані у 1856 році.



Після придушення польського повстання 1861 – 1864 років селяни західних областей наділяються землею, конфіскованою в польської шляхти, що брала участь у повстанні. Але всім землі не вистачає, уряд наділяє землею охочих у Таврії. Першими вирушили в путь більш заможні, але малоземельні селяни, за ними рушили й бідніші. Відбувалося все це впродовж 1860 – 1863 років. Одним з перших оселився в Верхніх Торгаях Кропивницький Ілля (1839 року народження) з трирічним сином Іваном. А ось другий його син Охрім народився в 1863 році вже на новому місці. Серед перших поселенців — Плясецькі, Загорські, Понятовські, Зеленські, Костинські, Заремби. Були також вихідці з Полтавщини.
Як верхньосірогозькі хутори стали самостіною Верхньоторгаївською громадою
А ось що пише перший історик Сірогозщини Федір Москаленко. До 1870 року ці землі відносилися (орендувалися) до Верхніх Сірогоз і просто вважалися їхніми хуторами. Про це ж свідчить і карта Генерального штабу Російської імперії 1860-х років. В 1870 році жителям Верхніх Торгаїв уже було нарізано землю, причому, як за рахунок Верхніх Сірогоз так і частково Нижніх Сірогоз. А взимку 1871 році нижньосірогозькі селяни перенесли межовий стовп на 50 сажнів у глибину і таким чином украли в жителів Верхніх Торгаїв чималий шматок землі, тільки в 1874 році ці землі були повернуті законним власникам.
Нічого точного про дату заснування Верхніх Торгаїв не можемо ми дізнатися і з опису Таврійської єпархії Родіонова, виданому в 1872 році. В описі сказано, що в Нижньоторгайській парафії 2026 прихожан за даними перепису 1864 року, які проживають в обох Торгаях. Знаючи кількість населення Нижніх Торгаїв — 941, виходить, що у Верхніх на той час проживало 1085 чоловік.
Таке різночитання дат заснування села здається не дуже турбувало верхньоторгаївців, і вони цілком благополучно, наскільки мені відомо, святкували сторіччя села і в 1970, і 1986 роках.
Врешті крапку в цьому питанні допоміг поставити “Збірник статистичних відомостей по Таврійській губернії за 1885 рік”, де чітко сказано: “у 1869 році в Сірогозьку волость прийшли безземельні однодворці з Київської губернії, повітів Звенигородського, Уманського, Бердичівського й заснували тут селище Верхні Торгаї”.
Більш того, завдяки книзі Григорія Рудницького “Земля степових пірамід”, Сімферополь — 2012, люб’язно наданої мені автором, ми знаємо деталі цього заселення.
“Засновані однодворцями з Правобережної України. 01.12.1868 акт про вибір зайвої землі Верхніх Сірогоз та Дем’янівки на 230 чоловічих душ підписали їхні депутати з Новогребельської та Потайської громад Уманського повіту. Такі ж акти склали довірені особи інших однодворських громад — Виноградського Звенигородського повіту і Городоцької Бердичивського повіту (10.01.1869 на 191 душу) та Погребиської і Спичинецької громад Бердичивського повіту (17.01.1869 на 750 душ).





Депутати з Уманщини відразу заявили, що з місцевими старожилами однодворці не житимуть, а оселяться за 12 верст на Малютиних хуторах, у балці Торгай, де є сім колодязів. Занепокоєні тим верхньосірогозці, скликали
04.12.1868 схід і прийнятою ухвалою повідомили губернатора, що колодязів, “кожний з яких обійшовся селянам нашої громади по 500 карбованців”, вони не віддадуть, але питання вирішилось на користь переселенців, котрі прибули на початку літа. Найменовано нове село 17 червня 1869 року, що засвідчує “Приговор переселенцев, прибывших из Киевской губернии на излишнюю землю селения Верхних Серогоз”: “Мы, нижеподписавшиеся, быв сего числа на собрании, где имея рассуждения, что селение, которое мы имеем образовать… на Малютиных хуторах (Торгаевская балка), нет еще наименования, то мы, поговоря между собою, определили: просить сим приговором чрез господина мирового посредника 3-го участка… Таврического губернатора о наименовании селения нашего по балке Торгаи “селение Верхние Торгаи”.
Ухвалу скріплено 60-ти підписами в присутності волосного старшини Уварова (ЦДАК, ф. 44, оп.1, спр. 583).
Українсько-польське поселення
Заселення велося планово. Землевпорядником було розроблено план забудови квартального, міського типу. Було розбито 12 вулиць зі сходу на захід, розділених 5-ма провулками. На 7-ми верхніх вулицях оселилися православні українці, на 5-ти нижніх — поляки-католики. Першопоселенням було надано безвідсотковий кредит на 12 тисяч карбованців (шалені на ті часи гроші) з відстрочкою виплати на 20 років. За переказами, до революції в селі було 560 дворів, до 60-ти на кожній вулиці. Не доходячи до 6-ї вулиці, дві річечки, східна й західна, зливалися. У східній притоці було насипано три греблі, у західній — дві. Греблі були з кам’яними мостами.
Хто такі однодворці
Залишилося ще розібратися, хто такі однодворці. Знову звернемося до книги Григорія Рудницького. В середні віки в Правобережній Україні однодворцями називалися служилі люди. Місцевий князь, або інший сюзерен наділяв їх двором, що успадковувався нащадками. Тому батьківське прізвище ніколи не мінялося, а переходило до сина, онука і далі, бо давало привілеї дрібного шляхетського стану, що й уберегло їх пізніше від покріпачення. Обов’язки однодворців зводилися частіше всього до відбиття кримських наїздів на Правобережжя, а в мирний час вони займалися землеробством. Після анексії ханства потреба у військових функціях відпала, тому однодворці для ліпшого прожитку ставали управителями при фільварках, доглядачами лісів, знаходили іншу службу, а в основній своїй масі орендували землю у можновладців. Після відміни кріпосного права поміщики втратили частину землі, яку були змушені віддати своїм селянам. Однодворці, які мали лише по одній десятині, або тільки присадибну ділянку, опинилися на межі виживання. Тому на клопотання генерал-губернатора Північно-Західного краю Анненкова їм було надано дозвіл на переселення вТаврійські степи. З 1 листопада 1868 по 19 січня 1869 року ходоки повинні були вибрати місце нового осідку.





Верхні Торгаї — село заможне
Спочатку жителі відносилися до Нижньосірогозької громади. В 1880 році православна частина будує в центрі села дерев’яну шестикутну церкву в традиційному українському стилі, з трьома куполами, увінчаними хрестами,
причому центральний був золотим. Прихожан — 956 чоловік. Освятили церкву Різдва Святої Богородиці 24 вересня. А католики в цей же час будують дерев’яний костел. До нього було прикріплено 16 десятин землі, та ще 29 десятин належало священику. Пізніше православні добудували високу двоповерхову кам’яну дзвіницю при церкві з великим гучним дзвоном. За православною церквою було закріплено 33 десятини землі. Крім того, прихожани виділяли священику 600 крб щорічно.
Зі статистичного довідника: «Діти тут училися в своїх односельців з відставних солдатів. Зимою 1885 року таких учителів було п’ятеро, в кожного до десяти хлопчиків. Платили їм по 1-1,5 крб від Покрови до посту, але тільки за навчання читати. За писання призначалася окрема плата. Подальшу освіту здобували в Рубанівці. Та вже у 1890 та 1895 роках у селі було збудовано дві трикласні земські школи.
Коли почав наближатися час виплати кредиту, це стривожило жителів Нижніх Сірогоз, і вони дали у 1885 році дозвіл на створення верхньоторгайцями власної громади. Очевидно звідси й помилкові дані щодо заснування села в 1886 році, коли воно стало самостійною громадою.
В 1886 році Верхні Торгаї — поселення при колодязях, у ньому 200 дворів, 1450 жителів та одна лавка, яку незмінно впродовж багатьох років тримає єврей Лейба. Неважко підрахувати, що в селі приблизно тисяча православних українців та вдвічі менше католиків-поляків. Упродовж 1900-1903 років
католики збудували кам’яний костел на південній стороні. Споруда дивом збереглася і є окрасою села. Це одна з найстаріших культових споруд у районі. Православна ж церква була закрита на початку 1930-х років. В 1935 році її розібрали, а будівельні матеріали використали при спорудженні районного Будинку культури. А ось будинок верхньоторгаївського священика благополучно дожив до нашого часу, слугувавши і школою, і сільрадою.
У 1907 році 1316 чоловікам належало 5788 десятин общинної землі, по 4,4 десятини на чоловічу душу. Крім того, 15-ти заможним сім’ям належало ще 2672 десятини купчої землі. Але землі не вистачало, а також були проблеми з водою, тож частина жителів Верхніх Торгаїв переселилася в Дем’янівку, ближче до поміщицьких земель, які можна було купити. Дехто виїхав на схід імперії.
В 1915 році в селі 409 дворів та 2524 жителі. Взагалі Верхні Торгаї — село заможне. Особливо виділялися господарства Загурського Михайла, який мав більше 100 десятин землі, Руцького Филимона (60 дес.), Зеленського Матвія, Заремби. Всі ці трудівники були пізніше репресовані та вислані. До революції в селі було два вітряки.





Радянські часи
11 червня 1918 року більшовики видали декрет про комітети незаможників (комбіди), які поклали початок розколу селянства. Очолював цей комітет Тимофій Якович Дідковський. Комітет забирав “лишки” хліба, конфісковував землю, худобу та реманент у своїх більш працьовитих земляків.
Перша світова та громадянська війни, голодомори не минули й жителів Верхніх Торгаїв. За переписом 1926 року село вважається українським і в ньому 2504 жителі. Верхньоторгайці, як “найщиріші” в нашому районі українці, відзначаються надзвичайною працьовитістю. До речі, мабуть, за грубе західноукраїнське “геть” село отримало неофіційну назву Гитячка. В роки НЕПу в селі діяло дві школи, та торгові заклади: 1 — кооперативний, 1 — приватний, 1 — споживчого товариства. В селі є тепловий млин, олійниця, три вітряки, кузня. Серед перших учителів уже радянського часу згадують Карнафеля Карла Марковича та його дружину Анастасію Трифонівну та Бердуту Тетяну Софронівну.
У 1929 році було створено перший ТСОЗ (від автора — товариство спільної обробки землі, одна з форм колективізації сільського господарства) “Бджілка”, а 1930 — три артілі, які стали колгоспами “Промінь”, “Шлях до комунізму”, “Великий шлях”. Колективізація та голодомори жорстокими вітрами пронеслися над колись заможним селом. В 1950 році три колгоспи об’єднали в один. А “шлях до комунізму” виявився дорогою в нікуди. Тому верхньоторгайці ще в горбачовські часи перейменували “ШДК” (від автора — абревіатура від “Шлях до комунізму”) на “Промінь”
У 1970 році в селі було 272 двори та проживало 839 чоловік, а сільській раді підпорядковувались Нижні Торгаї. Взагалі жителям Нижніх Торгаїв “везло”, в різний час вони відносилися до Агайманів (1860-роки), Степного (1960-ті). Таким чином, ми тепер не лише знаємо точний рік заснування села Верхні Торгаї, а й точний день його найменування — 17 червня 1869 року.
Дотепер такі відомості були лише про Першопокровку: 14 жовтня 1861 року. Тож у верхньоторгайців є привід відзначити 150-річчя свого села.
Відповісти

Повернутись до “Д”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 16 гостей