УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Перелік князівських родів

Чи мали ви щастя довідатись, що ващі пращури були з князівських родин?

Так
0
Немає голосів
Ні
2
22%
Маю тільки припущення
6
67%
Шанси досить великі
1
11%
Ми всі походим від якихось князів
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 9


Аватар користувача
 
Повідомлень: 347
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 64 раз.
Подякували: 119 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 15 грудня 2019, 14:20

БЕЗБОРДЬКО Олександр Андрійович (25.03.1747–17.04.1799) укр. старшина, дипломат і держ. діяч Російської імперії.
Від 1797 канцлер і найясніший князь. Чл. Петерб. АН (1784), мав звання почесного аматора петерб. Акад. мист-в.
Народився в м. Глухів.
Син Андрія Яковича, брат Іллі Андрійовича (див. Безбородьки). Одержавши ґрунтовну домашню освіту, навч. в Київській акад. (див. Києво-Могилянська академія), 1765 – бунчуковий товариш і правитель канцелярії ген.-губернатора Лівобережної України П. Румянцева (див. П. Румянцев-Задунайський). 25 верес. 1769 призначений чл. Ген. суду, відстоював застосування в судочинстві норм звичаєвого права. Під час російсько-турецької війни 1768–1774 командував укр. полками. Після війни – київ. полковник. 1775 – статс-секретар імп. Катерини II. Згодом призначений чл. Держ. ради, фактично керував Колегією закордонних справ. Подав імператриці "Меморіал у справах політичних", покладений в основу програми дій на Балканах і в Сх. Європі. Б. готував зустріч Катерини II з польс. королем Станіславом-Августом Понятовським 8 трав. 1787 в м. Канів. Як дипломат відіграв помітну роль у підготовці та здійсненні 2-го (1793) і 3-го (1795) поділів Польщі (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), а також укладенні Ясського мирного договору 1791. Вмілий і досвідчений царедворець, користувався глибокою довірою імператриці, мав від неї численні нагороди та "милості". Перебуваючи на посаді канцлера Рос. імперії, Б. ревно проводив царистську політику на міжнар. арені. Він представляв інтереси найпоміркованішого крила в укр. автономістському русі 18 ст. 1788–90 Безбородько опонував проектам В.Капніста, які підтримував кн. Г. Потьомкін щодо створення козац. війська на Україні. 1794 відкинув пропозицію кн. М. Репніна про сформування полків з колиш. запорожців для боротьби з польс. повстанням 1794 під кер-вом Т. Косцюшка. Він вбачав у цьому небезпеку "збаламутити народ, що пам'ятає Хмельницького". Його непокоїли також контакти українців Правобережної України з польс. повстанцями. Будучи одним із найбільших магнатів України, володарем великих маєтків у Білорусі, Орловській та Воронезькій губ., Б. належав до частини укр. старшини, яка прагнула "спокою" в усій Рос. імперії. Навколо Безбородька гуртувалися українці, що займали чи прагнули зайняти високі посади в Санкт-Петербурзі, серед них були майбутні міністри П. Завадовський і Д. Трощинський. Наприкінці життя Безбородька його племінник В. Кочубей (див. Кочубеї) керував Колегією закордонних справ. 23 жовт. 1798 Безбородька призначено віце-канцлером.

Безбородько спільно з В. Рубаном вважається автором "Краткой летописи Малой России с 1506 по 1770 год". Він прагнув слави щедрого мецената і заповів 210 тис. рублів на створення у м. Ніжин гімназії вищих наук (від 1832 – Ніжинський ліцей).

Похований у м. С.-Петербург.
Симоненко Р.Г.
дата публікації: 2003 р.
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 347
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 64 раз.
Подякували: 119 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 04 січня 2020, 12:20

КОРЕЦЬКІ – князівський рід герба "Погоня" з династії Гедиміновичів.
Назва роду пов'язана з м. Корець.
Його представники походили, за одними даними, – від Дмитра-Корибута Ольгердовича, за ін., – від Олександра Патрикійовича Стародубського (п. 1408), внука Наримунта Гедиміновича.
Були пов'язані з ін. відомими родами Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Молдови та Рос. д-ви, зокрема, з князями Масальськими, Могилами, Потоцькими, князями Сангушками, Ходкевичами, князями Чорторийськими. Найвизначнішими представниками роду стали Богуш Федорович (1510–76) та його внук Самійло Юхимович (1586–1622).
Перший був житомир. старостою (1539–48; див. Староство), брацлав. і він. старостою (1548–76), волин. воєводою (1572–76), луцьким старостою (1560–76), у 40-х рр. 16 ст. разом із Б.Претвичем обороняв пд. кордони Великого князівства Литов. від ординських наскоків, часто взаємодіючи із запороз. козаками.
Самійло Юхимович брав участь у походах на Рос. д-ву за Смутного часу поч. 17 ст. Був одружений із Катериною Могилянкою, підтримував рід Могил у його претензіях на господарський престол у Молдавському князівстві. 1612–16 разом з кн. М.Вишневецьким організував похід у Молдову проти турец. ставленика господаря С.Томші, щоб посадити на престолі Олександра, сина Єремії Могили. Зазнав поразки і потрапив до турец. полону. З допомогою правосл. ченців утік на Батьківщину, згодом перейшов з православ'я в католицизм. Унаслідок поразки польс. війська в Цецорській битві 1620 знову потрапив до турец. полону, де й загинув.
Останнім представником роду був Самуель-Кароль (1621–51), який брав участь у спробах придушити нац.-визвол. війну укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648–1676).
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6591
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5090 раз.
Подякували: 2415 раз.
Стать: Жінка

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення D_i_V_a » 31 січня 2020, 11:10

ДАКО ф.782, о.2, сп.431, л.13-14

Князь Николай Сайн-Витгенштейн
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6591
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5090 раз.
Подякували: 2415 раз.
Стать: Жінка

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення D_i_V_a » 10 лютого 2020, 22:11

ЦДІАК, ф.1627 о.2, сп.36, арк.1-72
1834
д. Дмитровка Константиноградского уезда Полтавской губернии
Дело о признании за проживающим в Змиевском у. князем Долгоруковым С.А. прав на владение имением в д. Дмитровка, приобретенным на публичных торгах и оспариваемым его прежним владельцем Куликовским.
5 мая - 22 сентября 1834 г.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6591
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5090 раз.
Подякували: 2415 раз.
Стать: Жінка

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення D_i_V_a » 14 вересня 2020, 21:19

В документі трапився на очі князь Павло Цициянов. Ніколи не чула про такого, але невеликі пошуки в мережі дали декілька згадок про такого. На вікіпедії статті про нього ще немає. З мого докумнта і з того, що про нього написано, видно, що справно працював на царську владу і займався збиранням земель. Приймав активну участь у дєрєбані Речі Посполитої, а потім подався на кавказ:
З другої теми
D_i_V_a написав:1-е. Свидетельство данное 1794 года Декабря 8-го дня в Гродне, Генерал Маиором российских Войск Князем Павлом Циціяновым Помещику Гродненского Воеводства Иосифу Лещинскому о выполненной им присяги на верность Всероссийской Императрицы и что в пред к революции Краковского Воеводства под начальством Фадея Косцюшка состоящей принадлежать небудет.
З інету
Между офицерством тогда пошла по рукам и читалась тайком в палатках сатира острослова Павла Дмитриевича Цициянова: «Беседа российских солдат в царстве мертвых». Здесь в разговоре убитых на войне солдат, Двужильного и Статного, была изложена весьма едкая критика на бывший штурм и на Потемкина.
І ще
Эривань

Дела армянских патриархов было отчасти причиною предпринятой экспедиции на Эривань. В 1802 году, по дошедшим жалобам от всего армянскаго народа на патриарха их Давыда, государь император указать соизволил прежде генерал-лейтенанту Кноррингу, а потом генерал от инфантерии князю Цициянову предложить эриванскому хану Высочайшую волю: вместо Давыда возвести на эчмиадзинский патриаршеской престол низложеннаго патриарха Даниила. Но как патриах Давыд утвержден был равномерно грамотою данною ему блаженныя памяти императором Павлом I, то эриванский Мамат хан, ссылаясь на оную, отзывался невозможностию выполнить объявленное ему повеление. Более года продолжались пересылки, во время коих, смотря по обстоятельствам, нещастный патриарх Даниил был арестован, выпущен и наконец, после эриванской экспедиции увезен Баба ханом в Тавриз, где по известиям и доныне содержится. К сему присоединить и политическия причины. Эриванская область находилась в подданстве Грузии и платила царю Ираклию 50 т. рублей ежегодной дани. Сверх того нынешний патриарх Давыд давно не благоприятствует России. Все сии причины убедили князя Цициянова предпринять поход на Эривань. Нужно было принудить к выполнению даннаго повеления или наказать эриванскаго хана за непослушание. Но успех не соответствовал сему намерению. Несмотря на неоднократное поражение войск Баба хана и совершенное разбитие сына его, Аббазь Мирзу, на речке Гарничай, князь Цициянов принужден был снять блокаду и возвратиться в Грузию.

С другой стороны можно сказать, что предмет сей компании отчасти был выполнен, потому что Баба хан, собрав сильное войско, намерен был напасть на Грузию. Князь Цициянов, предупредивши его, с малым числом войска показал всей Персии ничтожность силы и власти Баба хана. Следствия, из сего произшедшия, весьма благоприятствовали разпространению там российской державы. Персидские владельцы, раздираемые междоусобием, видя надежды их на защиту Баба хана опровергнутыми, прибегнули к искательствам и покорности и ныне же чистосердечно желали и просили российскаго покровительства, дабы избавить землю свою от безпрерывных бедствий войны. Из числа сих первый был лишенный ханства Джапар кули хан хойской, человек осторожный, сведущий в персидских делах и ненавидящий Баба хана. Во время осады эриванской крепости он оказал многие услуги князю Цициянову. При принятии его в подданство назначено ему 5 000 руб. серебром годоваго жалованья из экстроординарных сумм.

Карабаг

Ибрагим, хан карабагский и шушенской, старец осмидесятилетний, давно оказывал наклонность свою к России. Он был всегда из числа противников похитителю Аги Магомет хану, который раззорил его владения, и ныне Баба хану равномерно не покоряется, для уверенности дома его и владения нужно ему было российское покровительство, к коему он прибегнул, вследствие чего мая 14 дня 1805 года заключил он условие с князем Цицияновым, обещая платить 8 000 червонных ежегодной дани. Сей акт подданства утвержден Высочайшею грамотою. Ибрагим хан пожалован в чин генерал-лейтенанта, страший сын его и наследник Мамат Асан ага в чин генерал-майора, средний сын, Мегти Ага, в чин генерал-майора, меньшой, Ханлар Ага, в чин полковника, и всем определено по чинам жалованье из получаемой дани, что и составляет всем вместе до 8 405 р. 80 коп. серебром.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Поперед.

Повернутись до Князівські роди

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot]