УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Перелік князівських родів

Чи мали ви щастя довідатись, що ващі пращури були з князівських родин?

Так
0
Немає голосів
Ні
2
25%
Маю тільки припущення
5
63%
Шанси досить великі
1
13%
Ми всі походим від якихось князів
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 8


Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 1158
З нами з: 12 лютого 2016, 23:05
Звідки: Україна
Подякував (-ла): 234 раз.
Подякували: 189 раз.

Князі Сангушки

Повідомлення ukrgenealogy » 04 червня 2016, 20:30

Санґу́шки — українсько-литовський князівський магнатський рід гербу Погоня. Походив від князя Санґушка (від його імені пішла назва роду) — сина князя Федора (брат Ягайла — пізніше Володислав ІІ Ягайло), внука великого князя литовського Ольгерда, правнука великого князя литовського Гедиміна. З 15 століття рід мав великі маєтності на Волині, а також на Поділлі, Брацлавщині та Малопольщі (Любартів, Тарнув) і посідав різні державні уряди у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій. Санґушки були православними, але згодом перейшли на унію або католицизм.
На зламі 15 та 16 століть рід розділився на дві головні лінії:
лінія коширська (також несухоїзько-каширська, пол. «Sanguszkowie-Koszyrscy») — започаткована Михайлом, згасла у 1653 році;
лінія ковельська (пол. «Sanguszkowie-Kowelscy») — започаткована Олександром, далі існує.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0 ... 0%BA%D0%B8

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4308
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2408 раз.
Подякували: 849 раз.
Стать: Жінка

Князі Вишневецькі

Повідомлення АннА » 01 лютого 2017, 13:15

ВИШНЕВЕЦЬКІ – український князівський рід 14–17 ст. (у 17 ст. сполонізований).
Родоначальником роду вважається син великого князя литовського Ольгерда Дмитро-Корибут Ольгердович. Вел. кн. литовський Вітовт перевів Дмитра-Корибута з Сіверщини на Волинь та Поділля, дав у держання Вінницю і Кременець, а у власність – Збараж (див. також Вишнівець). Останнє місто успадкував його син Іван. 1434 воно перейшло як отчина до другого сина Дмитра-Корибута – Федька Несвізького (п. 1442). (Деякі автори вважають, що Федько Несвізький та Федір Корибутович – це різні особи.) Федько був подільським старостою 1432– 33, брацлавським намісником 1434– 35, кременецьким намісником 1431–35.
Від нього взяли початок роди князів Порицьких, Воронецьких і Збаразьких (від останніх у 15 ст. відгалужується рід Вишневецьких).

Родовим гніздом Вишневецьких було м. Вишнівець.
Володіння Вишневецьких спочатку знаходилися переважно на Волині, а з 80-х рр. 16 ст. ще й на Лівобережній Україні (Лубенщина, Роменщина та ін., переважно це були колиш. землі князів Глинських та Домонтів).
У 16–17 ст. Вишневецькі стали одним із найбагатших та найсильніших магнатських родів Речі Посполитої. Вони перебували в родинних стосунках з багатьма укр., білорус., польс., литов. та молдов. родами (Заславські, Лещинські, Тишковичі, Ходкевичі, Сапіги, Радзивілли, Замойські, Собеські, Тарновські, Чарторийські, Могили та ін.), відігравали значну роль в екон. та політ. житті Речі Посполитої.

Серед роду Вишневецьких особливо вирізняються такі його представники, як
Михайло Васильович Вишневецький (п. бл. 1517) – брацлавський і вінницький намісник (1504–07);
Дмитро Іванович Вишневецький (загинув 1563);
його брат Андрій (п. 1584) – волинський каштелян (1568–72), брацлавський воєвода (1572–76), волинський воєвода (1576– 84), любецький староста (1580–84).
Двоюрідним братом останніх був Михайло Олександрович Вишневецький (п. 1584) – черкаський та канівський староста (1559–80), брацлавський каштелян (1581– 84), любецький староста (1584). З волі короля Стефана Баторія по смерті Ю. Язловецького він став зверхником над Військом Запорозьким (1578–81), на чолі козацьких загонів брав активну участь у Лівонській війні 1558–1583, зокрема на землях Сіверщини (1580– 81).
Його син Олександр Вишневецький (п. 1594) також був черкаським та канівським старостою (1584– 94), брав участь у придушенні Косинського повстання 1591–1593.
Його брат Михайло Вишневецький (п. 1615), овруцький староста (1603–15), був одружений із дочкою молдовського господаря Ієремії Могили, двоюрідною сестрою київського митрополита Петра Могили Раїною (див. Раїна Вишневецька).
Син Михайла Вишневецького та Раїни – Ярема Вишневецький (п. 1651).
Його син Михайло (Міхал)-Томаш в. (1640–73) був королем Речі Посполитої 1669–73 (див. Міхал-Корибут Вишневецький.) Був одружений 1670 з Марією-Елеонорою Габсбург, помер бездітним.
Брат останнього Дмитро-Єжі Вишневецький (1631– 82) обіймав важливі посади гетьмана польного коронного (1667– 76), гетьмана великого коронного (1676–82).
У 18 ст. активно діяли два останніх представники роду Вишневецьких по чол. лінії: Януш-Антоній Вишневецький (1678–1741), який сягнув посад віленського, краківського воєводи і старости та ін.;
Михайло-Сервасій (1680–1744) – гетьман польний литов. (1702–03), гетьман великий литов. (1703–07, 1730, 1735–44), канцлер литов. з 1720.
Наступне коліно Вишневецьких дало трьох представниць роду: Урсуля-Франціска (чоловік – кн. М.-К. Радзивілл), Анна (чоловік – кн. Й. Огинський), Ельжбета (чоловік – кн. М. Замойський), по смерті яких відповідно 1753, 1732 і 1770 рід Вишневецьких повністю згас.
Мицик Ю.А.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4308
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2408 раз.
Подякували: 849 раз.
Стать: Жінка

Re: Князі Сапєги (Сапіги)

Повідомлення АннА » 03 лютого 2017, 14:40

САПІГИ (Сапєги, Sapiehowie) — литовська, із 19 ст. — польська магнатська (із 17 ст. — князівська) родина. Походили зі смоленських бояр. Виводили походження від великого князя литовського Гедиміна, вважаючи себе нащадками Пунігайла, сина Наримунта Гедиміновича, що, однак, не підтверджено.
Першими відомими джерелам Сапєги були писар господарський Семен С. (1-ша пол. 15 ст.) та його сини Богдан (п. після 1511), писар господарський (1471) і окольничий смоленський (1503);
Івашко (п. 1516 або 1517), писар (1483) та маршалок (1506) господарський;
Юрій (згаданий 1497) та Василь (п. після 1516).
Від Богдана та Івашка Семеновичів походять дві гілки Сапєг.

Піднесення родини почалося з Лева Івановича (1557—1633), який став канцлером литовським (1589—1623), віленським воєводою (1623—33) і великим гетьманом литовським (1625—33), відігравав велику роль у зовнішній і внутрішній політиці Великого князівства Литовського, відстоював інтереси литовських магнатів у протистоянні з короною. Під його кер-вом завершено роботу над Литовським статутом 1588.
У 17 ст. Сапєги стали другою магнатською родиною в Литві після князів Радзивіллів. Через шлюби до них відійшли значні маєтності, зокрема в укр. землях.
1594 Сапєги успадкували величезні поліські володіння Кмітичів (Софія, дочка Філона Кмітича, була дружиною Лукаша Сапєги). Ян-Казимир (п. 1730), великий гетьман литовський (1708—09) і генерал-фельдмаршал рос. армії (1726), та його син Петро (1701—71), який одружився з родичкою рос. імп. Катерини I графинею Софією Скавронською, продали значні добра, отримані в Росії, і значно розширили володіння Сапіг в українських землях.

У 19 ст. Сапіги були одними з найбільших магнатів Галичини і мали значний вплив на економічне, політичне і культурне життя краю.
Князь Леон, маршалок Галицького крайового сейму, підкреслював своє "руське" походження, пропонував порозуміння поляків з українцями у формі, яка забезпечила б домінуючі позиції польс. шляхти. У планах "Київського королівства" його престол мав зайняти, правдоподібно, князь Леон.
Із родини Сапіг походить багато відомих діячів. Павло (п. 1580) — київський каштелян (1566), започаткував укр. володіння родини. Ян-Петро (1569—1611) — авантюрист, активний учасник подій моск. смути 1608—11, гетьман Лжедмитрія II.
Казимир-Ян (1637—1720) — великий гетьман литовський (1682—1703, 1705—08), разом із братом Бенедиктом-Павлом (п. 1707), великим підскарбієм литовським (1676—1703), виступили противниками політики польс. короля Яна III Собеського, а на поч. 18 ст. розв’язали справжню громадян. війну, яка мало не привела до відриву Литви від Польщі.
Олександр-Міхал (1730—93) — гетьман литовський (1762), великий канцлер литовський (1775), був маршалком Торговицької конфедерації (1792).
Войтович Л.В.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 406
З нами з: 26 листопада 2016, 23:28
Звідки: Галицький Гуцуленд
Подякував (-ла): 100 раз.
Подякували: 757 раз.
Стать: Чоловік

Re: Князі Сапєги (Сапіги)

Повідомлення cronoster » 03 лютого 2017, 17:10

З польських джерел ( книга графа Єржи Дуніна-Борковського " Генеалогія утитулованих родів польських")
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Ти — сутіч всіх віків, всіх родових сполук,
і тільки вглибину сягає власний намір.
Давно живеш ушир — на розмах своїх рук,
і пам’ять родову ти розірвав пунктиром…

Мовчан Павло

Аватар користувача
 
Повідомлень: 314
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 65 раз.
Подякували: 110 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 15 серпня 2017, 18:32

ВОРОНЕЦЬКІ (Войни-Воронецькі, Воронецькі із Збаража) – князівський рід з династії литов. Гедиміновичів по лінії Дмитра-Корибута Ольгердовича і близький до князівських родів Вишневецьких, Збаразьких, Порицьких.
Прізвище походить від Воронця на Волині.
Перші князі Воронецькі – Юрій і Война Федоровичі Збаразькі (1-ша пол. 16 ст.).
Представники роду були дрібними землевласниками, займали переважно другорядне становище князів-слуг у князів Вишневецьких і Збаразьких.
Найбільша чисельність роду припала на 2-гу пол. 16 – 1-шу пол. 17 ст. (до 10 осіб у межах покоління).
Найвідоміші його представники – Андрій Юрійович – королів. секретар (1577);
Валеріан – кременецький гродський суддя (18 ст.);
Владислав – венденський стольник;
Лев Войнич – кременецький гродський суддя (1591–96) і кременецький підстароста;
Матеуш Войнич – київ. підвоєвода (1584– 92) і київ. стольник;
Миколай-Антоній Владиславич – черніг. каштелян, сенатор (поч. 17 ст.);
Михайло Матушевич – володимирський підстароста (1638–48);
Петро Станіславович – сотник надвірної корогви кн. В.-К.Острозького (1596);
Юрій Станіславович – чл. правосл. Луцького братства (1614);
Якуб Юрійович – київ. катол. єпископ (1585–88) і королів. секретар (1568, 1578).
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 314
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 65 раз.
Подякували: 110 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 27 вересня 2017, 12:33

ЗБАРАЗЬКІ – князівський рід, що належав до однієї з гілок Ольгердовичів та мав великі маєтності на Волині.
Користувався гербом "Корибут".
Засновник роду Збаразьких – Семен Старший Васильович Збаразький (р. н. невід. – після 1482) – був одним із синів кн. Василя Васильовича Несвицького (Несвізького; р. н. невід. – 1474, за ін. даними – 1463).
До найвідоміших представників роду належали: Микола Андрійович (р. н. невід. – 1574) – староста кременецький (1560– 74; див. Староство); Стефан Андрійович (р. н. невід. – 1585) – литов. військ. та держ. діяч, воєвода вітебський (1555–64) і троцький (1566–85), посол до Рос. д-ви (1556), де уклав угоду про подовження перемир'я на 6 років; Януш Миколайович (р. н. невід. – 1608) – кременецький (1574–1608) та брацлавський воєвода (1576–1608), 1575 розбив татар під Збаражем, відзначився при облозі Пскова 1581; сини Януша Миколайовича – Єжи (Юрій; р. н. невід. – 1631) – староста пінський і сокальський, каштелян краківський (1620–31), залишив чималу збірку листів, котрі є важливим джерелом з історії козацтва (були зібрані А.Соколовським й видані під назвою "Listy ks. Jerzego Zbaraskiego, kasztelana krakówskiego z lat 1621–31") – та Криштоф (1580–1627) – кременецький староста (1608–27) і коронний конюший (з 1615), 1609 брав участь у поході польс.-литов. війська на Москву, а 1623 як польс. посол підписав мирний договір з Османською імперією.
Після смерті 1631 Єжи рід Збаразьких згас.
Маєтності Збаразьких успадкували князі Вишневецькі, які є відгалуженням роду Збаразьких.

Зображення
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 314
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 65 раз.
Подякували: 110 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 06 травня 2018, 13:22

КУРЦЕВИЧІ (Курцевичі-Буремльські, Курцевичі-Булиги, Коріатовичі-Курцевичі) – князівський рід герба "Курч".
Усупереч родовій легенді, за якою засновником фамілії був Коріят Гедимінович, К. насправді походили від його брата Наримунта.
Онук Наримунта Гедиміновича – Костянтин Михайлович Ольшанський, Пінський, Биниський (р. н. невід. – п. бл. 1452) – був 1446–51 володимирським старостою (див. Староство), 1452 отримав привілей короля польс. і вел. кн. литов. Казимира IV Ягеллончика на Буремль (Боремель, нині село Демидівського р-ну Рівнен. обл.) та ряд ін. сіл у Луцькому пов. Волинської землі. Його старший син – Федір Костянтинович (р. н. невід. – п. після 1464), успадкувавши Буремль, започаткував гілку, представники якої від назви батьківщини почали писатися Курцевичами-Буремльськими (Буремськими). Останнім представником цієї гілки був Андрій Андрійович К.-Буремльський, який помер 1619 у 19-літньому віці.

Онуки молодшого Костянтинового сина – Василя Костянтиновича – в 1-й пол. 16 ст. започаткували ще дві гілки. Їх засновниками були королів. ротмістр Василь Іванович К.-Булига (р. н. невід. – п. 1555) та володимирський повітовий суддя Михайло Іванович (р. н. невід. – п. після 1583). Нащадки обох братів у 2-й пол. 16 – на поч. 17 ст. були на службі в представників потужного князівського роду Острозьких. Так, син Василя – Дмитро Васильович (р. н. невід. – п. 1596) – був білоцерківським, а онук – Іван Дмитрович – черкас. і білоцерківським підстаростою кн. Януша Острозького. Батько князя Януша – Василь-Костянтин Острозький – та брат – Костянтин, які в різний час обіймали уряд володимирського старости, а отже, на власний розсуд формували штат місц. гродського суду з числа своїх слуг та клієнтів, призначали на ключові місця в ньому дітей Михайла Івановича К.: Олександра (р. н. невід. – п. після 1585; підстароста 1578–85), Костянтина (р. н. невід. – п. 1586; підстароста 1581–83, писар 1584–86) та Федора (р. н. невід. – п. після 1598; підстароста 1584, суддя 1584–88).

Найвідоміший представник роду К. – Йосиф (у чернецтві Ієзекіль; див. Й.Курцевич, 1589–1642). Його традиційно пов'язують зі згаданим вище черкаським та білоцерківським намісником Іваном Дмитровичем К. Проте існує ще одна версія, за якою він був сином не Дмитра К.-Булиги, а його двоюрідного брата – володимирського гродського писаря Костянтина Михайловича К.

Згідно з сучасними дослідженнями, гілка К., заснована володимирським суддею Михайлом Івановичем, вгасла в 1-й пол. 17 ст. Рід продовжили ті нащадки Василя Івановича К.-Булиги, які від 1620-х рр. почали іменуватися Коріатовичами-Курцевичами.
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 314
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 65 раз.
Подякували: 110 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 06 травня 2018, 13:23

Кочубе́ї — український князівський і дворянський рід, що походить від татарина Кучук-бея, що виїхав до України у середині XVII століття й охрестився з ім'ям Андрій.


Його онуком був страчений у 1708 за донос на Мазепу український генеральний суддя Кочубей Василь Леонтійович.

Семен Васильович Кочубей був генеральним обозним, а потім і членом малоросійської колегії.

Віктор Павлович одержав у 1799 графське, а в 1831 князівське достоїнство Російської імперії,

Кочубеї — Дем'ян (помер 1859) і Олександр (помер 1866) Васильовичі були членами Державної ради.

Петро Аркадійович Кочубей (нар. у 1825) був головою Імператорського технічного товариства.

Кочубей Сергій Вікторович (1820-1880), дійсний статський радник, предводитель дворянства Полтавської губернії князь, попечитель Маріїнської жіночої гімназії.

Кочубей Віктор Сергійович (1860-1923), — син С.В. Кочубея, онук Віктора Павловича, - князь, начальник Головного управління Уділів, генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант за правління імператора Миколи II.

Його діти — Віктор (1893—1953), Надія (1894—1967), Софія (1896—1920).

Рід князів і дворян Кочубеїв був внесений у V і VI частини родовідної книги Полтавської, Чернігівської і Санкт-Петербурзької губерній.

Зараз у Львові проживає нащадок Кочубеїв — Василь Григорович Кочубей, Заслужений артист України, художній керівник та головний диригент Львівського муніципального духового оркестру "Галицькі Сурми".

Всього записів в роду "Кочубеї": 73

♀Аграфена Павловна Кочубей (Фролова-Багреева) р. 1761
♂ # Александр Васильевич Кочубей р. 1788 ум. 1866
♀Александра Павловна Кочубей (Милорадович) р. 1769 ум. 1838
* ♂ # Андрей Кучук-бей Кочубей
♂Андрей Сергеевич Кочубей р. 1938
♀Анна Васильевна Кочубей (Ободовская)
♂ # Аполлон Павлович Кочубей
♂ # Аркадий Васильевич Кочубей р. 9 февраль 1790 ум. 4 март 1878
♂ # Василий Аркадьевич Кочубей р. 1826 ум. 1897
♂ # Василий Васильевич Кочубей р. 1728 ум. 1791
♂ # Василий Васильевич Кочубей р. 1784 ум. 1844
♂ # Василий Васильевич Кочубей р. 1829 ум. 1878
♂ # Василий Васильевич Кочубей р. 1883 ум. 1960
♂Василий Васильевич Кочубей р. 1917 ум. 1943
♂ # Василий Викторович Кочубей р. январь 1811 ум. 1850
♂ # Василий Михайлович Кочубей ум. 1920
♂Василий Петрович Кочубей р. 1909 ум. 1977
♂ # Василий Сергеевич Кочубей р. 1862 ум. оц. 1911
♂ # Василий Васильевич Кочубей ум. 1743
♂ # Василий Васильевич Кочубей р. 1756 ум. 1800
♂ # Василий Леонтьевич Кочубей р. 1640 ум. 17 июль 1708
♀Вера Николаевна Кочубей р. 12 апрель 1851 ум. 21 апрель 1852
♂Виктор Викторович Кочубей р. 1893 ум. 1953
♂ # Виктор Сергеевич Кочубей р. 1860 ум. 1923
♂ # Виктор Павлович Кочубей р. 11 ноябрь 1768 ум. 3 июнь 1834
♀ # Ганна Василівна Кочубей
♀Гортензия-Стефания Евгеньевна Кочубей (Мюжалин) р. 2 январь 1935
♂ # Демьян Васильевич Кочубей р. 1787 ум. 1859
♂ # Евгений Львович Кочубей (де Богарнэ) р. 24 июль 1894 ум. 6 ноябрь 1951
♀Елена Васильевна Кочубей (Всеволожская) р. 1850 ум. 1906
♀Елена Васильевна Кочубей (Маюрова) р. 1793 ум. 1863
♀Елена Васильевна Кочубей (Ребиндер) р. 1824 ум. 1899
♀Елена Львовна Кочубей р. 1898
♀Елена Михайловна Кочубей (Витберг)
♀Елена-Жозефина Евгеньевна Кочубей (Пеллегрино) р. 5 апрель 1928
♀ # Елизавета Васильевна Кочубей (Маркович) ум. 1800
♀ # Елизавета Васильевна Кочубей (Кочубей) р. 1821 ум. 1897
♀Екатерина Васильевна Кочубей (Галаган) р. 1826 ум. 1896
♂ # Лев Викторович Кочубей р. 1810 ум. 10 февраль 1890
♂Лев Михайлович Кочубей р. 23 июль 1862 ум. 9 май 1927
♂ # Леонтий Андреевич Кочубей
♂ # Леонтий Васильевич Кочубей р. 1871 ум. 1938
♀ # Мария Васильевна Кочубей (Дурново) р. между 1846 - 1849
♀Мария Васильевна Кочубей (Забела (Забіла))
♀ # Матрена Васильевна Кочубей (Чуйкевич) р. 1688 ум. выч. 1736
♂ # Михаил Васильевич Кочубей р. 1875 ум. 1950
♂ # Михаил Викторович Кочубей р. 1816 ум. 1874
♂Михаил Михайлович Кочубей р. 1893 ум. 1963
♂ # Михаил Николаевич Кочубей р. 1863 ум. 1935
♂ # Михаил Семёнович Кочубей р. 1751
♀Надежда Викторовна Кочубей (Толстая) р. 1894 ум. 1967
♀Надежда Семёновна Кочубей (Потёмкина)
♀ # Наталья Викторовна Кочубей (Строганова) р. 10 октябрь 1800 ум. 24 январь 1855
♀ # Наталья Львовна Кочубей р. 8 октябрь 1899
♀Наталья-Александра Евгеньевна Кочубей де Богарнэ (ля Герре) р. 1923
♂ # Николай Аркадьевич Кочубей р. 1827 ум. 1868
♂ # Николай Васильевич Кочубей р. 1885
♂ # Николай Михайлович Кочубей р. 1892 ум. 1929
♂ # Николай Семёнович Кочубей
♀Ольга Васильевна Кочубей р. 1918
♀Ольга Васильевна Кочубей (Побежинова) р. 1911 ум. 1982
♂ # Павел Васильевич Кочубей ум. 1786
♂ # Петр Васильевич Кочубей р. 1870 ум. 1918
♂ # Пётр Аркадьевич Кочубей р. 1825 ум. 1892
♂ # Пётр Васильевич Кочубей р. 1937
♂ # Семен Васильевич Кочубей р. 1729
♂ # Семён Михайлович Кочубей р. 1778 ум. 29 апрель 1835
♂ # Сергей Васильевич Кочубей р. 1884 ум. 1914
♂ # Сергей Викторович Кочубей р. 1820 ум. 1880
♂ # Сергей Михайлович Кочубей р. 1896 ум. 1960
♀Софья Викторовна Кочубей (Воеводская) р. 1896 ум. 1920
♀Ульяна Васильевна Кочубей (Скоропадская)
♂Фёдор Васильевич Кочубей ум. 1729
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 314
З нами з: 22 квітня 2016, 11:19
Подякував (-ла): 65 раз.
Подякували: 110 раз.

Re: Перелік князівських родів

Повідомлення Вернер » 16 травня 2018, 14:11

ОСТРОЗЬКІ – український князівський рід.
Щодо походження Острозьких в історіографії існують різні точки зору. Їх вважають нащадками князів з турово-пінської гілки Рюриковичів (М.Максимович, Ю.Вольф), зараховують до Гедиміновичів (Ю.Пузина, Н.Яковенко). Більшість дослідників (К.Стадніцький, Д.Зубрицький, Г.Власьєв, М.Баумгартен, Л.Войтович, І.Мицько) підтримують родинну версію (зафіксовану Б.Папроцьким та ін.) походження цих князів від волин. гілки Мономашичів.
Перший відомий за джерелами – острозький кн. Данило, який як васал волин. кн. Любарта Гедиміновича 1366 підписав разом із ним угоду з польс. королем Казимиром III. Очевидно, до 1352 – бл. 1366 Данило, а потім його сини Юрій (після 1370–1377) та Михайло (1383–87) тримали Холмське князівство.
Острозьке князівство сформувалося в 2-й пол. 14 ст. і на поч. 16 ст. поступово перетворилося на найбільший комплекс магнатського землеволодіння на укр. землях.
Близько 1450 з Острозького князівства виділилося Заславське.
1603 володіння Острозьких були поділені між синами Василя-Костянтина Янушем та Олександром. Щоб уникнути роздроблення маєтків, останній із Острозьких Януш 1608 заснував Ординацію Острозьку (майорат із 24 міст і бл. 600 сіл), яка після його смерті перейшла до князів Заславських, а після вигаснення останніх – до князів Любомирських. Визначними представниками роду були Федір, Костянтин Іванович, Василь-Костянтин, Януш і Олександр (1571–1603; волин. воєвода з 1593).

Острозькі були найпотужнішою укріїнською князівською родиною у ХVI – на поч. ХVII ст.
З ними пов'язані культурне відродження, організація освіти та запровадження друкарства.
Брали також активну участь в організації оборони пд.-сх. кордонів від ординців.
Час плине

Далі

Повернутись до Князівські роди

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: АннА, Bing [Bot], Bogdan Mishchenko, Google [Bot], Google Adsense [Bot], GURU, ukrgenealogy