Заповіт

[Balymba]

Було б непогано мати окрему тему по Тестаментах- заповітах, та і взагалі по спадковому праву, як офіційному, так і звичаєвому. При відсутності метричних книг вивчення спадкових справ дуже допомагає у дослідженнях.

[D_i_V_a]

Було б непогано мати окрему тему по Тестаментах- заповітах, та і взагалі по спадковому праву, як офіційному, так і звичаєвому. При відсутності метричних книг вивчення спадкових справ дуже допомагає у дослідженнях.

А що там з ними? Яка в них інформація?
Та чим відрізняється офіційне спадкове право від звичаєвого?

[D_i_V_a]

Було б непогано мати окрему тему по Тестаментах- заповітах, та і взагалі по спадковому праву, як офіційному, так і звичаєвому. При відсутності метричних книг вивчення спадкових справ дуже допомагає у дослідженнях.

А що там з ними? Яка в них інформація?
Та чим відрізняється офіційне спадкове право від звичаєвого?

Мене цікавить ця тема... бо...
-непагано знаю сучасне українське сімене право та право спадщини, яке корінням вийшло з правової бази радянського союзу та на наших очах змінювалось
-стикалася з сімейним правом інших країн
- тільки про прибалтійські країни бувшого союзу чула, що вони повернулися на правову базу 40-х (чи може 30-х) років 20-го ст., тобто за основу взяли до радянський період, а для решти союзних республік законодавчою базою було те, що було на 90-ті роки, тобто законодавча база радянського союзу

Нам майже неможливо уявити відносини подружжя коли кожний має свою власність і друга половина не може на неї претендувати, як і не може розпоряжаться майном іншого і така форма є законодавчою базою, а не потребує спеціального врегулювання, тобто це норма для кожного подружжя країни - якщо на ім'я дружини зроблено покупку машини, то вона є єдиною власницею цього авто.
Що дружина може бути багатшою чоловіка та він постійно позичає у неї грощі - і це юридично занотовано.

Може хто може розповісти про свій досвід спадкових розслідувань у минулому, як воно у них тоді було...

[D_i_V_a]

... та і взагалі по спадковому праву, як офіційному, так і звичаєвому...

Несподівана знахідка до теми у несподіваній темі viewtopic.php?f=118&t=1071#p2007

Згадайте: у західноєвропейських казках конфлікт завжди розгортається між красунею-мачухою і красунею-сиріткою, про це розповідають і "Попелюшка", і "Білосніжка". Врода – головна риса героїнь, герой – багатий чоловік – мав вподобати гарне личко та струнку талію.
На Заході бути "на світі всіх милішою та гарнішою" – це питання виживання, адже жінки не мали права наслідування чи права власності, а отже, без прекрасного принца героїня, що прагнула жити довго та щасливо, ніяк не могла обійтись.
В Україні інакше: за звичаєвим правом у нас була материзна – тобто спадщина передавалася за материнською лінією і йшла тільки за жіночою лінією: ніхто з чоловіків не міг на неї претендувати.
Ця традиція брала початок із прадавніх часів і тривала до козацької доби.

[Balymba]

Однією із несправедливостей радянсько-українського спадкового права є усунення від спадщини спадкоємців за законом другої і дальшої черги, якщо їхні предки (спадкоємці першої черги) на момент відкриття спадщини померли.
В цьому плані спадкове право Австро-Угорщини чи Польщі було кращим.

[D_i_V_a]

Маю спостереження, що спадкова справа сприяла багатьом сварам у родинах.
Дослідники родоводів, особливо на початку дослідження, бачать майже все минуле у рожевих фарбах...
Якщо відношення між якимись гілками були прохолодні і у наступних генераціях припинилися, то це може вказувати на можливе спадкове протистояння або незадоволення...

[в36 Ольга]

Нашла подходящий пример в описях актовых книг
"Поточная книга 1686 года.
1686 г. 7 января
Донесение вознаго о томъ, что онъ доставилъ по назначению позовъ дв.: Федоре и детям ея - Николаю, Якову, Иеремие и Марьянне Дидковскимъ, и Афанасию Дидковскому, по делу ихъ съ дв.: Артемиемъ и Огиемъ Дидковскими и Григориемъ, Николаемъ и Марьянною Бехами, о захвате земель и грабеже. л.15"

[в36 Ольга]

Попробуй разберись в этих склоках. Ответные действия другой стороны:
"1868 г. января 7 - Донесение вознаго о томъ, что онъ доставилъ по назначению три позва дв. Артемию и Огию Дидковскимъ по деламъ ихъ съ дв.: Федорой, Николаемъ, Яковомъ, Иеремиею, Марьянною и Афанасиемъ Дидковскими, о захвате земель в с. Дидковцахъ и о расхищении меда въ принадлежащихъ жалобщикамъ бортей, съ требованиемъ при томъ представления обвиняемыми поручителя, а въ случае невыполнения этого, арестования ихъ самихъ."

В этой книге СТОЛЬКО Дидковских!!!Упоминаются также их владения в с. Мошки:
"1684 г. окрября 20 - Донесение вознаго о томъ, что онъ ввелъ дв.: Ермолая, Яна, Николая, Федора и Василия Дидковскихъ, во владение землями въ с. Мошкахъ Овруч. пов."

[АннА]

ВОТЧИНА (давньорус. "отчина" – батьківська власність) – спадкова земельна власність князів, бояр та ін. членів панівної верхівки у Київській Русі й середньовічній Україні.
Перші вітчини виникають у 2-й пол. 11 ст. спочатку як князівства.
Боярські вітчини фіксуються джерелами між 11 і 12 ст. До того земля перебувала в колективній власності панівної верстви.
Iсторики називають 3 осн. шляхи виникнення в.: 1) переростання родо-племінної власності на землю у феод.;
2) надання земель васалам і
3) загарбання феодалами земель вільних общинників.
У деяких давньорус. землях (починаючи від 12 ст.) вітчини утворювалися шляхом купівлі земель у селян боярами та княжими дружинниками.
"Руська правда" в пізніших редакціях закріплювала вітчини за князями ("Правда Ярославичів", 1072) і боярами ("Поширена Правда", між 12 і 13 ст.).
На величезній тер. Київ. Русі процес становлення вітчини відбувався неводночас: у Пд.-Зх. Русі раніше, у Пн.-Зх. і Пн.-Сх. – пізніше.

На Русі вітчини були в безумовній (алодіальній) власності князів і бояр (сюзерен не мав права відібрати її у васала).
Вотчинники мали деякі привілеї: збирали данину на користь влади у своїх вітчинах, виконували суд. та адм. функції. Таке право в тогочасній Європі називалось імунітетом. Вотчинники були зобов'язані відбувати військ. службу на користь свого сюзерена.
Великі бояри, поступово обростаючи земельними володіннями і багатствами, прагнули до більшої свободи, а то й до незалежності від князя. Це спричинило удільну роздробленість, що постала в Русі від 40-х рр. 12 ст.
Монголо-татарська навала підірвала засади землеволодіння на Русі, завдала удару системі сюзеренітету-васалітету. Та згодом вотчинники відновлюють свої володіння й привілеї, здобувають право відходу від свого володаря до ін.
В Рос. д-ві та Лівобережній Україні вотчинна система ліквідована указом Петра I від 23 берез. 1714, а вотчини прирівняні до помість. На ін. укр. землях вотчина дожила до 19 ст.

[Balymba]

Потрібно брати до уваги ще і факт існування т.з. "звичаєвого" права, яке іноді йшло в конфлікт з правом державним.
Так, наприклад, у моїх краях існував звичай, коли спадкове майно унаслідували не сини чи навіть дочки, а зяті (але ніколи - невістки). Ця традиція частково збереглася до нинішніх часів. Таке звичаєве право йде у розріз з спадковим правом практично усіх держав, під якими перебували предки. За винятком хіба-що СССР. Правда в цьому випадку не скільки юридично, стільки фактично - владі було байдуже кому переходило право користування сільськими володіннями (бо право власності на такий вид майна почали визнавати тільки в 1980-і роки).