УГФ-Український Генеалогічний Форум

Залишайтесь вдома і досліджуйте власний родовід :)

Чеські колонії

Аватар користувача
 
Повідомлень: 23
З нами з: 10 серпня 2016, 03:18
Звідки: Česká republika, Jihomoravský kraj
Подякував (-ла): 18 раз.
Подякували: 33 раз.
Стать: Жінка

Re: Якубов, Якубовський, Якубовский

Повідомлення Zdislava » 25 вересня 2016, 21:12

D_i_V_a написав:Да-а-а-с, цікаво відкопувати старі забуті знання... Для мене свого часу також легким шоком була віднайдена у документах 1830-х років фраза - шляхетных/крестьян греко росийского исповедания...
Як мені здається, тоді слово ПРАВОСЛАВНІ, у краях де жили мої предки, у побуті мабуть не вживали... ну мені так здається... що це вже надбання пізніших часів, коли російська царська влада остаточно закріпилась на тих теренах... і коли вже всім внушили, що Київ "завжди" належав до московської патріархії... і коли вже не було в живих людей, що знали про інше...


Спасибо - очень интересно. Про то, что православие называли российско-греческим исповеданием, тем более не слышала. :) Конечно, это всегда грустно, когда религия становится гос. инструментом управления...

Аватар користувача
 
Повідомлень: 400
З нами з: 08 березня 2016, 10:54
Звідки: м. Фастів
Подякував (-ла): 836 раз.
Подякували: 573 раз.
Стать: Чоловік

Re: Якубов, Якубовський, Якубовский

Повідомлення Aushanbibi » 25 вересня 2016, 21:43

Zdislava написав:Да-да, я там его и впервые увидела. :) До того вообще не подозревала, что был и Губин-колония. На одном чешском сайте, кажется, читала, что Губин Чешский - это сегодня Губин Перший, но информациии из интернета не всегда стоит доверять, тем более, что бабушка всегда говорила, что она родилась в Сенкевичевке - а в документах у неё было написано, что в Губине Чешском (но типа это было рядом). Так что мне лично кажется, что Губин Чешский - это скорее бывшая колония. :) + ещё в Губине Чешском, как пишут здесь http://www.vpnvosv.cz/documents/Volyne_osidleni.pdf на 9-й странице, жили одни чехи.
Кстати, видимо, колония Гаенка всё таки сохранилась, как самостоятельный населенный пункт (если это она, конечно): https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0 ... 0%BA%D0%B0

Ну если бабушка жила в Сенкевичевке, значит это точно что Губин кол. это Губин чешский. потому что эта колония Губин и стала частью Сенкевичевки :)
Шукаю предків: Даценко, Ходаківський, Домарацький, Жицький, Скварчинський, Куцопал, Світельський, Мончаківський, Бербен, Майстренко, Галецький, Ровінський, Швець

Аватар користувача
 
Повідомлень: 23
З нами з: 10 серпня 2016, 03:18
Звідки: Česká republika, Jihomoravský kraj
Подякував (-ла): 18 раз.
Подякували: 33 раз.
Стать: Жінка

Re: Якубов, Якубовський, Якубовский

Повідомлення Zdislava » 25 вересня 2016, 22:32

Вероятно так и есть - меня сначала запутала эта информация про Губин Перший, но в интернете и не такое пишут. :)
--------------------
Точно - пишут, что Сенкевичевка была основана только в 1924 г. на месте других сел. Так что бабушка родилась ещё до её основания, но потом жила уже в ней.

И тут именно пишут, что это была колония (15-я строка) - http://wolyn.ovh.org/wdw/wdw-luck.htm

Аватар користувача
 
Повідомлень: 6278
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4988 раз.
Подякували: 2374 раз.
Стать: Жінка

Re: Чеські колонії

Повідомлення D_i_V_a » 26 вересня 2016, 13:24

У бібліотеці Вернадського є стаття у пдф-форматі про чехів 1-ї половини ХХ ст.

Пшенишна О. О.
Чеські общини Волині: з історії дослідження першої половини XX ст. / О. О. Пшенишна // Інтелігенція і влада. - 2008. - Вип. 11. - С. 280-288. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/iiv_2008_11_32
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4714
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2541 раз.
Подякували: 888 раз.
Стать: Жінка

Re: Чеські колонії

Повідомлення АннА » 17 листопада 2018, 15:34

ЧЕХИ В УКРАЇНІ. За переписом населення 2001, в Україні проживало 5917 чехів (у 1989 — 9,1 тис. чехів). 1992—93 у зв’язку з Чорнобильською катастрофою 1986, наслідки якої торкнулися чеських поселень на Волині, Україну покинули 1800 чехів. Найбільше чехів проживало в Житомирській області — 839 осіб, Запорізькій області — 808 осіб, Автономній Республіці Крим — 749 осіб й Одеській області — 503 особи. Компактні поселення чехів: м. Львів, с. Богемка Врадіївського р-ну Миколаїв. обл., с. Новогородовка (колишня колонія Чехоград) Мелітопольського р-ну Запоріз. обл., с. Веселинівка Березівського р-ну Одес. обл., с. Мала Зубівщина Коростенського р-ну Житомир. обл., с. Миколаївка Козятинського р-ну Він. обл. В Криму найбільше чехів у Сімферополі та в Джанкої, а також у селах Лобанове Джанкойського р-ну і Олександрівка Красногвардійського р-ну. Незначна кількість чехів проживають на Закарпатті, зокрема в Ужгороді. Під час останнього перепису населення 20,1 % чехів в Україні назвали рідною мовою чеську, 42,3 — українську, 36,2 % — російську.

Перші згадки про чеські поселення на Русі-Україні належать до 13 ст. Зокрема, у польс. хроніках згадується, що під час голоду в Чехії 1281—82 деяке число чехів оселилося в Галицькому князівстві. Вихідці з Чехії, Моравії і Силезії були й серед оточення князів Юрія II Болеслава та Владислава Опольського, а також серед галицької та волин. шляхти (родини Хотко, Врани). Були чехи і серед римо-катол. духовенства на рус. землях, у т. ч. дехто з єпископів. Згодом у польс. війську перебували чеські наймані "роти", що виконували переважно охоронну службу на польсько-молдов. кордоні над Дністром (рота Кани наприкінці 15 — на поч. 16 ст.). Експедицією на Молдову 1509 командував Ян Чернін. В Україні й Литві чехи були відомі як гармаші в польс. залогах і замках. Індивідуально селилися чехи в Перемишлі, Коломиї, Холмі, а гол. чин. у Львові, який із 15 ст. став містом, котре через своє торговельно-госп. значення притягало колоністів із чеських і нім. земель. Серед львів. міщан на той час було вже кілька прізвищ з додатком "Чех", "Чеський" та ін. Один із них — Ніколас Богемус — побудував каплицю на честь чеських святих Віта, Вацлава і Прокопа, а Альберт Чех Тучампський був війтом Львова. У наслідку реліг. війн у Чехії, зокрема після Білогорської битви 1620 і втрати Чехією незалежності, на західноукр. землях селилися втікачі з чесько-братської спільноти. Напр., діяч цієї спільноти Ян Брож разом зі своїми однодумцями в 1630-х рр. поселився на Підляшші у Володаві (нині м. Влодава Люблінського воєводства, Польща); тут 1634 відбувся з’їзд представників чесько-братських громад Польщі й Литви, в якому брав участь Я.-А.Коменський. Чехи були пов’язані з козацтвом українським. Окремі козац. родини мали чеське походження. Із козац. старшин, напр., відомий рід Орликів (гетьман П.Орлик), який веде свій початок від чехів. Чеські впливи (таборитів) помітні в термінології козац. війська, організації табору (див. Ваґенбург), військ. тактиці. Одним із генералів рос. царя Петра I був Ян-Бернар Вейсбах, який брав участь у Полтавський битві 1709 й одержав від царя великі посілості, що належали гетьманові І.Мазепі та його старшині, а 1731—35 був київ. губернатором. На отриманих землях Я.-Б.Вейсбах розвинув активну госп. діяльність, зокрема в текстильній пром-сті.

Масове переселення чехів з володінь австрійс. Габсбургів на територію України почалося в 2-й пол. 18 ст., коли рос. імп. Катерина II заселяла Крим і заохочувала до переселення на півострів європейців, обіцяючи виділити їм землю. Тоді 170 чеських сімей зважилися поміняти місце проживання. Зокрема, з цього часу на укр. землях були відомі чеські музиканти, які своїми капелами мандрували від міста до міста: цією діяльністю уславилися Ян-Богумір Прач, А.Єдлічка, Я.Ландвара. Постійно приїжджали в Україну купці, ремісники, а до Галичини та Буковини — австрійс. службовці чеського походження. Популярними на укр. землях були чеські броварі.

Наступний етап чеської колонізації України розпочався в 2-й пол. 19 ст. Після скасування кріпосного права, впродовж 1860—70-х рр. виникли перші чеські колонії (переважно хліборобські), зокрема на Волині, Поділлі, у Криму. 1868—70 на Волині оселилися 946 чеських родин, які одержали 17,5 тис. десятин землі. У Рівному було створено спец. комісію для поселення чехів, які на вигідних умовах купували поміщицьку землю, переважно в Дубенському, згодом — Луцькому, Острозькому, Житомир. та Володимирському повітах, а також на Херсонщині, в Таврії і на Кубані. Гол. поселеннями чехів були села: Людгардівка (1863) на Волині, Чехівка на Поділлі, а в Криму — Табір, Царевич, і поблизу Мелітополя — с. Чехоград. Із 1870 чеським переселенцям було дозволено приймати рос. підданство й вони отримували право організовувати окремі громади та волості, право на свободу віросповідання, а також звільнялися на 5 років від будь-яких платежів і податей та військ. служби. Було утворено 4 чеські волості: Рівненську, Лубенську, Луцьку і Купічевську. Ін. чеські поселення належали до укр. волостей Житомир., Овруцького, Новоград-Волин. повітів. 1870—71 вихідці з Богемії купили в поміщиків 20 тис. десятин землі в центр. частині Крим. п-ова, що стало початком заснування тут і на прилеглих землях невеликих чеських колоній. Так, у Таврійській губернії з’явилася Новгородовка, а в Херсонській губернії — с. Богемка. Із 1874 потік чеських переселенців в Україну зменшився через ускладнення процесу придбання землі та поширення на них військ. обов’язку. На поч. 20 ст. всіх чеських поселень в Україні було бл. 130, а число чехів доходило до 65 тис. осіб. Чимало чехів — ремісників, будівельників, пивоварів — оселилися в містах України — Львові, Києві, Житомирі та ін., своєю ініціативною працею сприяючи розвитку передового пром. вир-ва.

Незважаючи на часткове злиття з укр. к-рою, чеські переселенці все ж трималися осібно й компактно мешкали у своїх селах. Більшість чехів належали до Римо-катол. церкви і протестантської громади "чеських братів", частина з них прийняли православ’я. Культ. потреби львів. чехів задовольняло т-во "Ческа бесіда" (1867—1939), що видавало свою газету і мало б-ку. У Києві, на Шулявці, перебувала колонія чехів, які переважно працювали на з-ді Гретера і Криванека (нині з-д "Більшовик"; див. "Гретер і Криванек"). На Шулявці був влаштований парк "Стромовка", в якому проходили нар. гуляння, виступали духовий і струнний оркестри, давалися спектаклі самодіяльного Чеського театру. Поблизу парку з ініціативи чеських національно-культ. орг-цій була побудована й відкрита 1907 Київ. чеська школа (1910 в ній навч. 86 дітей з чеських родин, директор — Я.Боучек), яка діяла до 1934. У Києві виходили чеські газети: "Cesky pravoslavny kalendar" (1888, редактор Ф.Яреш), "Rusky Cech" (1906—08, редактор В.Вондрак), "Cechoslovan" (1911 —14, 1916—18, редактори В.Швіговський і В.Хорват), "Ceskoslovensky Dennik", "Ceskoslovensky Vojak" і "Svoboda" (1917—18), які в роки Першої світової війни пропагували програму національно-визвол. руху чехів і словаків та створення незалежної Чехословац. д-ви. У серпні 1914 в Києві з місц. чехів був організований батальйон рос. армії — "Чеська дружина", до якої згодом приєдналися військовополонені чехи і словаки з австрійс. армії і яка стала першоосновою Чехословацького корпусу (Чехословац. легіону) в Росії, сформованого в Києві у вересні 1917. У Києві містилося відділення Чехословацької національної ради

на чолі з В.Чермаком, яке підтримувало приязні взаємини з Українською Центральною Радою, а також діяли К-т громадян Чехословац. республіки і Т-во з імпорту с.-г. продукції, в Одесі — Чехословац. торг. палата. В Українській Народній Республіці за чеською меншиною визнавалися права згідно із Законом Української Народної Республіки про національно-персональну автономію 1918. У лютому—березні 1918 певна частина укр. чехів від’їхали з відступаючими частинами Чехословац. легіону на схід Росії, до Владивостока (нині місто в РФ), і далі — до Франції. Чимало чеських офіцерів були в Українській Галицькій армії Західноукраїнської Народної Республіки.

За Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 бл. 20 тис. західноукр. чехів (понад 70 % від тих, які мешкали в межах сучасної України) опинилися в складі Польщі. Водночас, у силу різних обставин, чехи мігрували й оселялися в рад. Україні, зокрема на Одещині, Донбасі. Загалом на території України в міжвоєнні роки статистикою зафіксована наступна чисельність чехів: у 1924 — 9137 осіб, у 1927 — 12 500, у 1930 — 15 905 осіб, що становило 0,05 % усього населення республіки. А в УСРР і Крим. Автономній СРР 1926 жило 17 500 чехів. Чеських колоністів — власників великих підпр-в, дрібних підприємців, інженерно-тех. і с.-г. робітників — уряд Чехословаччини розглядав у міжвоєнний період як "піонерів чехословацького народногосподарського і культурного життя" та посередників у чехословацько-укр. госп. взаєминах і надавав їм усіляку підтримку.

Значною групою чехів, які жили на укр. землях у міжвоєнні роки, були чеські службовці, військові, торгівці, підприємці й колоністи на Закарпатті. Вони масово заселяли цей край після приєднання Підкарпатської Русі (Закарпатської України) до Чехословац. Республіки 1919: якщо 1921 їх було тут 2 тис. осіб, то 1930 — уже 21 тис., а 1938 — понад 30 тис. осіб. Наявність у Закарпатті значної кількості чехів з вищою, ніж у місц. населення, освітою, фаховою підготовкою та позицією "панівної нації" забезпечувала їм упривілейоване становище. Напр., керівний урядовий апарат краю в центрі і на місцях на 80 % складався з чеських службовців. У містах (Ужгороді, Мукачевому, Чопі) розбудовувалися окремі квартали для чеських мешканців, впроваджувалося чеське шкільництво (1935 в Закарпатті було 3 чеські г-зії, учительська семінарія, 23 горожанські та 182 початкові школи), поряд із місц. партіями діяли філії чехословац. партій, виходила чисельна чеська преса тощо, що сприяло поступовій чехізації краю. У часи автономної Карпато-Укр. д-ви (жовтень 1938 — березень 1939) чисельність чехів у краї дещо зменшилася, а після окупації Закарпаття Угорщиною чехи практично повністю залишили його.

Напередодні Другої світової війни 1939 в Україні мешкали 52 тис. чехів. Під час війни укр. чехи, зокрема волинські, підтримали заходи зі створення чехословац. військ. частини, вступивши 1944 до Чехословац. військ. бригади на чолі з Л.Свободою, яка брала участь у визволенні ряду міст і населених пунктів України. Після війни, на підставі чехословацько-рад. угоди про обмін населенням 1945, досить значна частина чехів виїхали з України на батьківщину: у 1959 їх в Україні залишилося лише 14,5 тис. осіб.

Нині чеські громади мають свої т-ва в багатьох регіонах країни. У Києві, напр., діють національно-просвітнє т-во ім. Я.-А.Коменського і "Вишеград", у Львові — "Чеська бесіда", у Житомирі — Т-во волин. чехів, у Мелітополі — "Богемія", у Сімферополі — "Кримські чехи". 1993 було засновано Крим. культурно-просвітницьке т-во "Влтава", 2000 — національно-культ. т-во "Чеська родина" в Одесі. Створені культ. т-ва чехів на Волині, Закарпатті та Донбасі. Чеське т-во Донбасу, напр., об’єднало не тільки етнічних чехів Донецької області, а й окремих людей, які проживають в ін. областях України. А Ужгородське т-во чеської к-ри ім. Я.-А.Коменського і Клуб ім. Т.-Г.Масарика в Ужгороді були серед ініціаторів відкриття 2002 в обласному центрі Закарпатської області пам’ятника почесному громадянину Ужгорода, першому президенту Чехословац. Республіки Т.-Г.Масарику. Останніми роками з ініціативи чеських т-в в Україні проводиться Всеукр. фольклорний фестиваль чеської к-ри "Чехи України", який вже проходив у Києві, Одесі, Джанкої, Луцьку.
Віднянський С.В.
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4714
З нами з: 15 лютого 2016, 16:51
Подякував (-ла): 2541 раз.
Подякували: 888 раз.
Стать: Жінка

Re: Чеські колонії

Повідомлення АннА » 17 січня 2020, 13:57

З другої теми
В кінці 19 ст., разом з іншими маєтками Будераж було розпарцельоване між чеськими колоністами.
Із повагою, Ганна

Поперед.

Повернутись до Чехи

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: al_mol, АннА, Bing [Bot], DVK_Dmitriy, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Олег Стецюк, strekoza, Yarkol