Цікаве про СПОВІДНІ (СПОВІДАЛЬНІ) росписи, або і сміх і гріх

[АннА]

Сповідні росписи писалися кожного року та були у вигляді поіменних списків жителів парафії що ходили до церкви на сповідь. Велися зазвичай у формі перепису всіх мешканців двору/хати від головної людини в родині до немовлят. У відомостях групували людей за місцевістю (присілком, якщо у парафії було декілька сіл), за станом (шляхетні, військові, однодвірці, міщани, селяни/працьовиті). Вказувались ім’я, побатькові та прізвище/прозвисько людини та вік.

[АннА]

Сповідні розписи – це церковні книги, що фіксували відвідування парафіянами сповіді та причастя. В Західній Європі обов’язок впровадження реєстрацій сповідей в католицькому костьолі було впроваджено IV Латеранським собором ще в 1215 році. Впровадження парафіяльних книжних записів в межах Речі Посполитої започатковано ухвалою Синоду кардинала Бернхарда Мацієвського в 1607 році, але перші сповідні розписи відомі лише з першої половини XVIII століття[2].
В Росії перші спроби запровадити подібні постанови здійснено Петром І в 1716 [3], 1718 та 1722 роках – «об обязательном говении под угрозой штрафов, мужского и женского населения империи в определенный срок» [4]. Але через їх невиконання лише Іменним та Синодським указами 1737 року Анна Іоанівна вимушена була підтвердити обов’язкове ведення сповідних розписів при церквах[5]. Кожний приходський священик був зобов’язаний вести детальні записи своїх парафіян, як чоловічої так й жіночої статей, як літніх, так людей середнього віку, навіть новонароджених дітей «по имени, прозваниям и чинам, со означиванием лет их»[6].
Ці списки повинні були надсилатися до 1 вересня в Священний Синод. Всіх тих, хто в святу чотиридесятницю або в наступні два пости не будуть сповідуватися та причащатися, обкладати штрафами. Відповідно до розпорядження 1753 року київського митрополита Тимофія (Щербацького) запис парафіян проводився у відповідності із встановленою формою, по домогосподарствам, посімейно та зазначенням віку осіб[7].
Інтерес до зібрань церковної бібліотеки, сповідних розписів, описів церковного майна, старовинних церковних паперів, указів та постанов за попередні століття виник у дослідників-істориків, шукачів старовини, ще наприкінці ХІХ століття[8].
У вітчизняній історіографії активне використання сповідних розписів почалося з пробудженням інтересу до соціальної історії в 1990-х рр. Спеціальні розвідки присвячені їм належать В. Мордвінцеву [9], Л. Гісцовій [10], О. Сакалу [11], О. Романовій [12], В. Дмитренку[13].

http://history.org.ua/JournALL/kraj/kraj_2012_3/8.pdf

[D_i_V_a]

Цікавий запис трапився у сповідці першої половини ХІХ ст. Одразу зрозуміло, що люди не тутешні

Елена Трофимова Осадча захожа вдова, 39 років
У нее дочь Софія, 17 років

У ХХ ст на київщині захожих називали вже не так вічливо - казали заброди

[D_i_V_a]

Сповідка 1852 - не причящалась за ведение блудной жизни

[в36 Ольга]

Для нас исповедки - кладезь сведений, поэтому и отношение к ним благоговейное.
Появилась возможность посмотреть на тот же документ глазами ее составителя - псаломщика.
Это 1910 год, копия письма псаломщика, хранящаяся в архиве, в деле по аресту священника.

[D_i_V_a]

Початок був тут

Трохи повторюсь, бо це важливо - Мій варіант - СТРІЕЧНІЕ
Мова іде про сім'ю Півнянських чумаків Пустовітів. Вони йдуть після кліриків першими в сповідці - два брати, а потім ось ці.
По моїм ранішим записам - це двоюрідні брати.
Їх батьки були обидва Івани Савичі - один 1740 року народження другий 1749.
Ті два від першого брата, а ці три - від другого. І всі вони Івановичі...

З того моменту, коли відкрилося значення слова (стриєчні) з рядової сповідки, перебуваю у стані обмірковування та захвату від знахідки.
Ще від усвідомлення, що досвідченій людині старі документи говорять БІЛЬШЕ ніж не досвіченій...
Що не досвічений пройде поряд і не побачить... особливо якщо пагано читається...

З другої сторони перебуваю у стані печалю за величезною втратою, що спіткала українську мову через вплив імперської...
Наскільки вона була багата... як у одному слові продивлялися родинні стосунки, про які не потрібно було нічого пояснювати - вже все було зрозуміло.
Тобто, якщо прочитати стриєчні, що іде після сімей 2-х братів, і після цього слова побачити ще трьох братів, то зрозуміло, що вони двоюрідні та родинний зв'язок іде по БРАТУ БАТЬКА перших братів...
Ні по сестрі, ні по дружині - якщо написати просто двоюрідні, то це питання не проясняється - а по брату батька...
Я чомусь приголомшена цим відкриттям...

[DVK_Dmitriy]

Сповідні відомості церков: інформаційний потенціал та особливості використання при реконструкції родоводів.
Наталія Лобко

http://chtyvo.org.ua/authors/Lobko_Nataliia/Spovidni_vidomosti_tserkov_informatsiinyi_potentsial_ta_osoblyvosti_vykorystannia/

[D_i_V_a]

Не сповідна, це метрична книга - але виглядає як сміх і гріх...
Анна, з трьома Н
Перестарався

[al_mol]

Вот из-за таких ляпов, и понимаешь, что сповидалка не дает на все 100% точные данные....

[в36 Ольга]

Ты думаешь, это ляп? А может действительно их было две? Если, как уже выяснилось, в семье было возможно иметь двух сыновей с одинаковыми именами, то почему бы не быть двум Феодосиям?
А что обе покрытки, - так время было тяжелое, мужики постоянно воевали, на всех девок не хватало. Нужно же как-то уровень демографии повышать, спасибо им обеим.