УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Війна 1812 року

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5262
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2588 раз.
Подякували: 931 раз.
Стать: Жінка

Війна 1812 року

Повідомлення АннА » 01 лютого 2017, 14:37

ВІЙНА 1812 – "друга польська" війна Наполеона I Бонапарта, ведена ним в оперті на альянс більшості зх.-європ. країн; визвол. війна в Росії проти наполеонівської Великої армії. Точилася на литов., білорус., латис., укр. і рос. землях. Розв'язувала насамперед питання про виборювану Франц. та Рос. імперіями гегемонію над сх. Європи. Кожна з сторін поставила при зброї не менш як мільйон осіб.

Почалась у ніч на 24(12) черв. переправою авангарду 600-тисячної наполеонівської Великої армії (складалася з французів, поляків, австрійців, німців, італійців, швейцарців та ін.; в австрійс. і польс. формуваннях перебували й українці) з Варшавського князівства через Німан в р-ні Ковно (нині м. Каунас, Литва), що змусило розрізнено дислоковані 1-шу та 2-гу рос. армії М.Барклая-де-Толлі та П.Багратіона (до 200 тис. солдатів) з ар'єргардними боями відступити до м. Смоленськ (нині місто в РФ). Значна ч. нападників рухалась у цьому центр. напрямі, флангові угруповання просувалися Прибалтикою (поки шлях на Санкт-Петербург їм не перекрив 1-й окремий корпус П.Вітгенштейна) та Поліссям. За таємною домовленістю між імп. Олександром I і бонапартовим союзником австрійс. імп. Францем, кордон між їхніми д-вами залишався непорушним, хоча з обох його боків Україна використовувалася для комплектування, спорядження, переміщення військ.

Розміщена на Волині 3-тя рос. армія О.Тормасова (понад 40 тис. осіб) розгорнула атакуючі дії на Берестейщині. 27(15) лип. її 8-ма д-зія під орудою Ю.Чаплиця розгромила в околицях Кобрина (нині місто в Білорусі) 4-тисячну саксонську бригаду ген. Клінгеля, після чого кавалерійс. корпус на чолі з К.Ламбертом розвинув успіх у напрямі Влодави та Грубешева (нині Грубєшув; обидва Польща). Це викликало 12 серп. (31 лип.) контрнаступ 40-тисячного австрійс.-саксонського загону К.Шварценберга та Ж.Рейньє. Відтак відтиснена за р. Стир (прит. Прип'яті) 3-тя армія сконцентрувала фронтові підрозділи в р-ні Луцьк –Берестечко. На підкріплення сюди передислокувалася Поділлям 30-тисячна (за ін. даними – 50-тис.) Дунайська армія П.Чичагова. Майже місяць ситуація на Волині залишалася стабільною. Контролювати здобутий інтервентами укр. терен додалася 12-тисячна польс. д-зія А.Косинського (розташувалась у Володимирі-Волинському). Пн. зх. України почасти потрапив до утвореного Наполеоном I Литов. князівства, неподалік якого, в р-ні Мозиря (нині місто в Білорусі), підступи до Києва перекривав резервний корпус Ф.Ертеля (за різними даними, від 10 до 37 тис. осіб).

Перемігши у Смоленській битві (16–18 (4–6) серп.) та Бородінській битві 1812 ціною великих людських утрат, французи 14(02) верес. окупували Москву, проте вже 18(06) жовт. вимушено покидали спалене місто, почавши вихід із нього. Ретируючись, вони водночас намагались одвернути загрозу своїм комунікаціям з боку рос. армій, що сконцентрувалися на Волині й 12 жовт. (30 верес.) здобули м. Брест-Литовськ (нині м. Брест, Білорусь). На спустошеному війною зворотному шляху, коли несподівано вдарили морози, наполеонівські війська були поступово розгромлені.

Під рукою призначеного 20 (08) серп. головнокоманд. М.Кутузова росіяни, для яких війна поступово набувала рис народної, умілими маневрами восени заслонили від ворожої навали пд. регіони, діставши звідти підмогу, в т. ч. 75-тис. ополчення з Київ., Подільської, Черніг. та Полтав. губ. (напр., партизан. загін Д.Давидова поповнили бузькі козаки).

До складу регулярних ЗС Російської імперії входили Київ., Малорос. гренадерські, Катериносл., Глухівський кірасирські, Одес., Черніг., Полтав. піх., Охтирський, Iзюмський, Маріупольський, Сум. гусарські, Харків., Новоросійський, Ніжин. драгунські та ін. полки, де служило чимало українців. Серед генералів з України у тодішніх боях брали участь, зокрема, П.Вітгенштейн, I.Вітт, М.Вуїч, М.Карпенко, в.Костенецький, М.Милорадович, Д.Неверовський, I.Паскевич, М.Ставицький, С.Ставраков, М.Сулима, А.Уманець, серед багатьох уславлених рос. офіцерів, так чи інакше пов'язаних з Україною, була й жінка – Надія Дурова, серед героїв-"нижніх чинів" укр. походження – Є.Четвертак, 0Ф.Потапов (Самусь) та ін. Утім, траплялося, на укр. землях від чужинського вторгнення чекали змін на краще: на його підтримку вибухнуло повстання в м. Овруч, часом місц. мешканці "зі внутрішньою втіхою сприймали успіхи французів".

Злучені Дунайська та 3-тя армії під заг. орудою Чичагова, розквартирувавши в тилу обсерваційний корпус Ф.Остен-Сакена, рушили на Мінськ та р. Березина (прит. Дніпра), де 26–28 (14–16) листоп. з'єдналися з осн. силами М.Кутузова, протидіючи відступаючому ворогові, котрий потрапив у стратегічне оточення і зазнав тяжкої поразки, однак все-таки форсував річку.

Наполеон I утік до Парижа, фактично кинувши соратників, провід над якими 5 груд. (23 листоп.) передав маршалу Й.Мюрату. Погодившись на перемир'я, Шварценберг, котрому було навіть повернуто чотири втрачених його підлеглими прапори (здобуті Павлоградським лейб-гусарським полком), вивів 24-тис. австрійс. корпус до Галичини. Рештки Великої армії (переважно – франц.- нім.-польс.), що відступили за Німан і Віслу, становили приблизно 30 тис. осіб. Втрати рос. військ теж виявилися величезними: в строю налічувалося до 100 тис. солдатів.

6 січ. 1813 (25 груд. 1812) Олександр I окремим маніфестом проголосив закінчення війни, згодом названої "Вітчизняною" в рос. (за нею – і в укр.) історіографії. Царські війська (включаючи українців) рушили в закордонний похід рос. армії 1813–14.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 100
З нами з: 30 жовтня 2017, 21:35
Подякував (-ла): 132 раз.
Подякували: 50 раз.
Стать: Жінка

Re: Війна 1812 року

Повідомлення viktoriyaogievskaya » 07 грудня 2017, 23:02

У цій війні відзначився мій предок, Огієвський за родинними переказами він служив офіцером Охтирського полку і отримав у нагороду землі на околиці міста Кролевця і нині маємо хату на тому місці
За однією з версій ще й 200 душ кріпосних
Інформацію про нього можна знайти в списку офіцерів
Огієвський Гаврило Олексійович поручик гусарс кого Ахтирського полку
Востаннє редагувалось viktoriyaogievskaya в 07 грудня 2017, 23:09, всього редагувалось 1 раз.

Аватар користувача
 
Повідомлень: 100
З нами з: 30 жовтня 2017, 21:35
Подякував (-ла): 132 раз.
Подякували: 50 раз.
Стать: Жінка

Re: Війна 1812 року

Повідомлення viktoriyaogievskaya » 07 грудня 2017, 23:07

А прізвище ще одного свого предка я побачила у шкільному підручнику історії : особисто відзначився Дрига з Чернігівщини

Аватар користувача
 
Повідомлень: 52
З нами з: 15 серпня 2016, 11:25
Подякував (-ла): 93 раз.
Подякували: 116 раз.
Стать: Чоловік

Re: Війна 1812 року

Повідомлення An64 » 08 грудня 2017, 10:12

НАПЕРСНЫЙ КРЕСТ «В ПАМЯТЬ ВОЙНЫ 1812 Г.»
Учрежден 30 августа 1814 года манифестом императора Александра I.
Крестом награждали всех священников Русской православной церкви от митрополитов до приходских священников включительно, состоящих в сане до 1 января 1813 года. В 1816 году было разрешено награждать наперсных крестом и протестантское духовенство. Выдача крестов началась только с 1818 года и продолжалась до середины 1829 года. Кресты рассылались по спискам, представляемым в Синод из губерний епархиальными архиереями, и выдавались с соответствующим актом. Отчеканено и выдано награжденным около 40000 штук. В 1912 году крест было разрешено носить священникам – потомкам награжденных, старшим в роде.
Лицевая сторона: Продолговатый крест с исходящим из центра сиянием, с изображением «всевидящего ока». Внизу надпись: «1812 ГОДЪ».
Обратная сторона: В центре креста надпись: «НЕ | НАМЪ, НЕ НАМЪ, | А ИМЕНИ | ТВОЕМУ».
Размер: длина 76 мм, ширина 32 мм. Крест изготавливали из бронзы. Носили на шее на узкой ленте ордена св. Владимира.
Источник: Петерс Д.И. Наградные медали Российской Империи XIX-XX веков. Каталог. 1996.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 6744
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5161 раз.
Подякували: 2484 раз.
Стать: Жінка

Re: Війна 1812 року

Повідомлення D_i_V_a » 08 грудня 2017, 15:06

viktoriyaogievskaya написав:У цій війні відзначився мій предок...
Маю також у скарбничці цікавинок сімейну історію про часи війни з Наполеоном від однієї літньої знайомої.
По одній з гілок її пращур був шведом, який прийшов разом з наполеонівською армією. Був взятий в полон селянами, які й хотіли його лишити життя - чи то розтріляти, чи то втопити... Начебто справа була взимку на льоду...
Дякуючи Богу, повз цих людей проїжджав якийсь пан. Почув галас, побачив це збіговисько й зупинився щоби довідатися, що там коїться.
Хлопчина був зовсім молодим, десь років 20. Отой чоловік й забрав його з собою. Сам він був бездітним і з часом цього хлопця усиновив. Ще говорилося, що у хлопця був брат, начебто також був всиновлений. Нажаль подробиць зараз не пам'ятаю і прізвищ назвать також не можу. Але, але... цю розповідь свого часу записала на диктофон, то при нагоді можна буде знайти та ще раз прослухать, якщо випадково знайдуться інші нащадки отих шведських хлопців.
Сьогодні родичі жінки живуть в Україні, Росії та Канаді - розкидало... але як і має бути, історія передається з покоління в покоління...
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 6744
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5161 раз.
Подякували: 2484 раз.
Стать: Жінка

Re: Війна 1812 року

Повідомлення D_i_V_a » 02 січня 2018, 14:34

Зустріч переможців: 25 вересня 1814 року австрійський кайзер Франц І зустрічав перед в'їздом до Відня руського царя Олександра І та пруського короля Вільгельма ІІІ.
Віденcький конгрес покінчив з пануванням Наполеона у європі.
Переможцями були укладені нові кордони.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Востаннє редагувалось D_i_V_a в 02 січня 2018, 19:57, всього редагувалось 1 раз.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 6744
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5161 раз.
Подякували: 2484 раз.
Стать: Жінка

Re: Війна 1812 року

Повідомлення D_i_V_a » 02 січня 2018, 14:50

D_i_V_a написав:...Був взятий в полон селянами, які й хотіли його лишити життя - чи то розтріляти, чи то втопити... Начебто справа була взимку на льоду...
Дякуючи Богу, повз цих людей проїжджав якийсь пан. Почув галас, побачив це збіговисько й зупинився щоби довідатися, що там коїться.
Хлопчина був зовсім молодим, десь років 20...
Отака зброя була у селян.

Підпис до фото зі зброєю з висот сьогоднішнього життя:
Навіть цар не сподівався на хвилю патріотизма у своїй країні. Селяни пішли у партизанську війну з примітивною зброєю. Тим більше було їх розчарування, коли після перемоги цар не подарував їм свободи.

І якби не випадок, то через старання селян вислужитися перед батюшкою царем, була би загублена молода душа...
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 6744
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5161 раз.
Подякували: 2484 раз.
Стать: Жінка

Re: Війна 1812 року

Повідомлення D_i_V_a » 02 січня 2018, 15:15

Віденський конгрес, що відбувався з 18 вересня 1814 до 9 червня 1815 встановив нові кордони у європі.
Ця карикатура показує представників важливіших сил, Росію Англію Прусію Австрію Францію та Ватікан, за розділенням та бажанням мати певні території.

Сьогодні би сказали - дєрєбан.

Про Ватікан. Тоді не було ще Італії. Ватікан не був таким мленьким як сьогодні. До його територій входила велика частина сьогоднішньої північної Італії.
Цікаво для нас сьогоднішніх... коли ми стикаємось з поняттями чи записами у старих документах такими як "поляк, прийшли з Польщі, з Литви, Авістрії, чи руський" і це стосується наших предків українців, то спочатку і здається що вони були тими хто написано. Але з отриманням більшої інформації приходить усвідомлення, що жителів імперій зазвичай називають за національністю панівної групи. І чим довше живе імперія, тим швидше вона "з'їдає" малі народи.

От 200 років тому була держава Ватікан. Її жителям повезло більше - їх не стали всіх поголовно називать священиками :lol:
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Барлинський
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5262
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2588 раз.
Подякували: 931 раз.
Стать: Жінка

Re: Війна 1812 року

Повідомлення АннА » 09 лютого 2018, 17:43

ЛІСОВА ВАРТА – назва кінних загонів, створюваних для несення караульної і конвойної служби та розвідки під час Війни 1812 за указом імп. Олександра І з лісових наглядачів і лісової охорони Правобережної України. Зарахованим до цих загонів надавалися права й привілеї козаків. Наказ про формування таких загонів у Київській губернії, Волинській губернії та Подільській губернії було видано 12 червня 1812. Однак на місцях набір до них деякий час гальмувався. Дворянські збори, яким доручили цю справу, займалися паперовою тяганиною, а поміщики не відпускали селян, оскільки побоювалися, що вступ тих до козац. війська звільнить останніх від кріпосної залежності (див. Кріпацтво) і поміщицькі госп-ва втратять робочу силу. Нерідко поміщики виділяли непридатних людей: хворих, старих або малолітніх. З початком воєн. дій процес формування підрозділів прискорився: Київ. губ. виставила 395 козаків, Подільська – 354, Волин. – 167. Утримувалися вони коштом місц. населення. Козаки кожної губернії мали свій однострій. Так, для київ. козаків були виготовлені: "куртки cині з комірами по полках, шаровари сірі з випушкою по полках, пояси за зразками, шапки з витешкетами, шинелі, портупеї з получушками, ладунки та чемодани". Гроші на обмундирування козаків збиралися по повітах з розрахунку по 1 рублю 50 копійок від ревізької душі. За рахунок козац. товариств купувалися верхові коні та все необхідне спорядження: сідла, вуздечки, баклажки для води, сакви для фуражу, скребниці, щітки та нагайки. Верховий кінь обходився в середньому 100 руб. У кінці липня 1812 підрозділи Л.в. увійшли до складу 2-ї і 3-ї Західних армій та 2-го резервного корпусу. В 2-й пол. серпня створення загонів Л.в. у Подільській, Київ. і Волин. губерніях завершилося. Усього з цих губерній на допомогу 3-й Зх. армії було направлено 1064 козаки. Загони Л.в. брали участь у багатьох боях 1812 і закордонному поході рос. армії 1813–14. Загін Київ. козаків Л.в. дійшов до Парижа (Франція). Розформовані восени 1814.
Із повагою, Ганна


Повернутись до Наполеонівські війни

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: AdsBot [Google], alex1952, Bing [Bot], Bogdan Mishchenko, Сашко Скрыпченко, D_i_V_a, Google [Bot], Google Adsense [Bot], ГіП, SNIGURIVNA, Umay