Терміни МІРИ ВАГИ, Об'ЄМУ і ЛІЧБИ

[АннА]

ЗОЛОТНИК – рос. вагова одиниця, що дорівнювала 4,266 г і складала 1/48 гривенки або 1/96 фунта.
Назва походить від золотої монети, карбованої вел. кн. київ. Володимиром Святославичем (бл. 980–1015), – златника, маса якого складала бл. 4,2 г. З. поділявся на 96 долей.

[АннА]

КАДЬ – міра місткості.
На українських землях відома з часів Київської Русі.
Від 15 ст. переважно вживалася як одиниця вимірювання кількості меду – становила бл. 5–6 пудів (82–98 кг).

[АннА]

КАМІНЬ, міра ваги.
Відома на укр. землях від 14 ст.
Нею користувалися при зважуванні вовни, мила, заліза, воску.
Входила до литов.-польс. системи мір.
У Конституціях 1565 і 1764 за державний стандарт у Короні Польській було прийнято "камінь" вагою 32 варшавських фунти, у Великому князівстві Литовському –40 фунтів.
В Україні його вага становила здебільшого 32 фунти (бл. 13 кг).
Але існували й ін. стандарти. Так, на Лівобережній Україні у 18 ст. термін "камінь" означав пуд вагою від 40 до 60 фунтів (відповідно від 15,725 до 23,588 кг).

[АннА]

КІВШ – міра об'єму сипких речовин.
В основу метрологічного поняття покладена місткість посуду для черпання.
Поширена в Україні в 15–18 ст.
У Лівобережній Україні в 18 ст. зі збіжжя, що продавалося на торгах та ярмарках, стягався натуральний торговий податок – поковшове.
Міра не мала сталої величини.
За місткістю ківш дорівнював, як правило, невеликим місцевим мірам – квартам та гарнцям, за винятком лубенського ківша, який становив частину місцевої міри – путівки.

[АннА]

КОБЛИК (кобел, кібель) – поширена в Закарпатській Україні старовинна міра об'єму, вживана для обрахунку кількості сипких речовин, вина, а також – посівних площ.
У 17–18 ст. коблик найчастіше становив 90–100 літрів, у 19 – 60–75 літрів.
Коблик ділився на 4 віка (корці) або 16 чвертівок чи 32 иці (купи) або 64 мислі.
Як міра площі становив ділянку землі, для звичайного засіву якої вистачило б одного коблика зерна, й часто прирівнювався до угра (гольда).
Коблик вина в 16 ст. на Берегівщині ділився на 4 пінти або 8 иць.
Наприкінці 18 ст. на Зх. Закарпатті коблик вина становив 8 пінт.

[АннА]

КОЛОДА – міра об'єму сипучих речовин і меду, була поширена в укр. землях у 14–18 ст. Не мала єдиного метрологічного стандарту. У Галичині, напр., було кілька її різновидів, зокрема, стрийський, львів. та дрогобицький. Поділялася на 2 півколоди або 2 каді, 8 відер або 8 осьмачок.

У Лівобережній Україні у 18ст. "колодкою" називався четверик. У деяких місцевостях він мав сталу місткість і вважався еталоном міри на торгах. Із четверика-колоди стягали ківш помірного податку – колодне поковшове.

[АннА]

КОРЕЦЬ, міра місткості. Назва походить від слова "кора".
"Корець" означав виріб з кори.
Поширена в більшості слов'ян. народів.
У Галицько-Волинській Русі відома з 12 ст.
З 16 ст. в метрологічній термінології Речі Посполитої слово "корець" вживається на означення одиниці виміру сипких тіл і речовин.
Згідно з Конституцією 1565, корець дорівнював 36 гарнцям. Проте на практиці його величина не була сталою. Вона коливалася від 16 до 45 гарнців. Так, у Руському воєводстві налічувалося 17 видів місцевих корців.
Львівський корець, наприклад, мав місткість 122,999 л.
На Закарпатті слово "корець" ("кориц") вживалося для означення молочарської міри місткістю близько 2 л.

Корець поділявся на два корчики. Останній означав і окрему міру, у Великому князівстві Литовському корчик мав місткість 16 гарнців (бл. 60 л).

[АннА]

КУФА – назва міри об'єму (бл. 40 відер) та тари для транспортування й зберігання рідин, зерна, борошна, риби, масла.
В українських землях була поширена в 14–18 ст.
Торговельний помірний податок, що стягався з К., іменувався "покуховне".

[АннА]

ЛАСТ – російська міра ваги.
Вміщувала від 90 до 120 пудів московських (бл. 1475–1960 кг).
У 15 ст. була уніфікована і до кінця 17 ст. дорівнювала 72 пудам (1179 кг).
Витіснена з ужитку у 18 ст.

[АннА]

ЛАШТ– міра ваги. Назва походить від нім. Last – тягар, вантаж.
Вживалася на означення ваги вантажу (зазвичай зерна), що поміщався на одному возі, запряженому четвериком коней, чи на двох парокінних фурах.
У 16–17 ст., за відсутності спец. одиниць місткості суден (тоннажу), була осн. оптовою одиницею ваги в мор. торгівлі країн басейну Балт. моря: вантаж судна визначався кількістю возів – лаштів. На укр. землях у лаштах вимірювалася вага зернового хліба, що експортувався для продажу на заморських ринках. Метрологічною основою даної міри був гданський Л. вагою 2107–2124 кг.