Некрополістика - історична дисципліна

Некрополь: у країнах Давнього Сходу та античного світу - кладовище, могильник
Відповісти
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Некрополістика - історична дисципліна

Повідомлення АннА »

НЕКРОПОЛІСТИКА – істор. дисципліна, що досліджує некрополі (могильники, кладовища, комплекси поховань; грец. νεκροπολις – місто мертвих, від νεκρος – мертвий і πολις – місто) як істор. та культ. пам'ятки, їхній інформаційний потенціал. Дисциплінарний статус Н. ще остаточно не з'ясований. Вона ще тільки формується як окрема галузь історичної науки, розробляються її теор. підвалини. Н. щільно пов'язана з генеалогією, біографістикою, просопографією, мистецтвознавством, археологією, етнологією та ін.

Перші поховальні комплекси склалися в стародавні часи, що стало наслідком виникнення в давніх людей культу предків. Облаштування останнього притулку для померлих і здійснення складних обрядів були вдячністю душам пращурів за турботу та піклування – оборону роду і племені від злих духів, голоду, стихійних лих тощо.

У той час формується традиція супроводжувати поховання тризнами, жертвоприношеннями, покладанням поховальних речей – посуду, зброї, одягу, прикрас, їжі, тобто того, що може бути в пригоді в потойбічному житті. Спосіб і процес поховання – трупопокладення чи попереднє спалювання, розміщення тіла в труні, саркофазі чи обмотування полотном, поза розташування померлого – на спині, на боці, із притиснутими до грудей ногами тощо, набір поховальних речей, вид могили – природна або рукотворна: печера, яма, курган тощо, кількість поховань – індивідуальна могила чи групова, місце, обране для некрополя, – степ, лісові галявини, горбки – усе це визначає культ. та станову приналежність померлого. Археологи, які досліджують стародавні поховання й некрополі, класифікують їх як визначне джерело, що дає можливість реконструювати екон. розвиток людської популяції, торг. й політ. зв'язки, військ. конфлікти, особливості побуту, вірування та світоглядні уявлення, соціальне життя – станове розшарування й тип самоорганізації тощо. Інколи спосіб поховання стає осн. рисою для визначення культ. приналежності поселень певного ареалу. Найбільш відомими стародавніми похованнями є скіф. кургани – Солоха, Гайманова Могила, Товста Могила, а також слов'янські, що датуються 10 ст., напр. Чорна Могила в Чернігові.
У більш пізні часи, із розвитком цивілізації та поширенням серед людства осн. світ. релігій, обряди поховань та організація некрополів стають більш універсальними, формується кілька осн. типів, зумовлених реліг. переконаннями.

Однак пережитки попередніх часів усе ж зберігаються. Напр., у християн. обряді зберігається покладання певних речей у труну – хрестів, свічок, квітів, молитовників, інколи навіть особистих речей небіжчика – окулярів, орденів, знарядь праці – пера, скальпеля, різця тощо. До пережитків минулого належить звичай кидати в могилу монети, які є платою за перепустку душі померлого в потойбічний світ. Тризна ж і жертвоприношення трансформувалися в поминки та щорічні поминальні дні, пов'язані в деяких народів, у т. ч. в українців, із ритуальним застіллям і залишанням на могилі їжі.

Поступово з'являються й нові форми поховання. Разом зі звичайними могилами розповсюджуються, особливо серед привілейованих верств сусп-ва, мавзолеї, склепи. Для християн. традиції престижним місцем для останнього спокою стає місце біля храму. Найбільш відомих людей ховали на церк. погості, а деякі мали честь лежати навіть усередині культової споруди. Мавзолеї, характерні для країн Сходу, та склепи, які більш розповсюджені серед християн зх. обряду, були родинними похованнями, де протягом кількох століть спочивали представники одного чи кількох споріднених родів. Такі поховання переважно добре зберігалися протягом тривалого часу. Розшарування сусп-ва призвело й до виникнення поділу на елітні та звичайні цвинтарі. Могили пересічних небіжчиків рідко існували понад 100 років, оскільки розвиток міст та їх інфраструктури призводив до подорожчання землі, і поховання пересічної людини ставало місцем спокою наступного померлого.

Християн. традиція сприяла появі поховальних пам'ятників, які нерідко ставали шедеврами мист-ва. До того ж вони є носіями певної інформації, вираженої в символічній формі: зрізана колона – для юнаків, троянда – для дівчат, ягня – для немовлят, сніп колосків – для старців, голубина пара – для наречених чи молодого подружжя, вінки слави чи зброя – для вояків, чаша, обвита змією, – для лікарів, книга – для письменників тощо. Ця інформація доповнювалася епітафією, виконаною в будь-який спосіб, – вирізаною по дереву чи каменю, відлитою в бронзі або написаною фарбою. Цей напис, окрім імені та дат життя, може містити інформацію про соціальний стан, сусп. значення, професійні досягнення, родинні зв'язки. Інколи й епітафія є худож. твором – літературним, нерідко віршованим. Відомі випадки, коли епітафії були написані відомими поетами на замовлення.

Збереженість некрополів у різних країнах звичайно неоднакова. Вони нищилися війнами, стихійними лихами та бурхливим екон. розвитком. У різних країнах існують особливості законодавства щодо збереження кладовищ. Однак у переважній більшості європ. країн є меморіальні некрополі, які мають визначну істор. та культ. цінність. Інколи на них створено пантеони нац. слави, де поховано найвизначніших представників країни в різних галузях життя – науки, к-ри, військ. справи, політики та ін. Серед них – Хайгетський цвинтар у Лондоні (Велика Британія), Пер-Лашез – у Парижі (Франція), Повозки – у Варшаві, некрополь Новодівочого монастиря – у Москві, Байковий цвинтар – у Києві, Личаківський цвинтар – у Львові та ін.

Дослідження в галузі Н. у Зх. Європі з'явилися ще в 17–18 ст., але розквіт наук. Н. припав на
2-гу пол. 19 – 20 ст., коли побачили світ фундаментальні видання, присвячені нац. пантеонам. Причому об'єктом дослідження науковців стали як історія формування цих кладовищ, так і історія окремих могил, біографії небіжчиків, епітафії й намогильні пам'ятки.

Розквіт рос. Н. датується 2-ю пол. 19 – поч. 20 ст. та пов'язаний з іменами таких відомих учених, як вел. кн. Микола Михайлович, В.Саїтов, Б.Модзалевський, В.Шереметєвський, В.Черноп'ятов та ін. У працях рос. істориків нерідко зустрічаються як відомості про українців, похованих поза територією істор. Батьківщини, так і матеріали, що стосуються поховань у різних укр. містах і регіонах. Активно розвивається сучасна рос. Н. З'являються праці, присвячені як столичним некрополям – Москви та Санкт-Петербурга, так і провінційним – Воронежа, Твері, Тули та ін. (усі міста в РФ). Останнім часом було опубліковано списки похованих на рос. і правосл. кладовищах за кордоном – у Франції, Італії, Греції, Єгипті, Швейцарії. Ці видання цікаві й для укр. науковців, оскільки серед похованих на цих цвинтарях багато наших земляків. Рос. дослідники присвячують свою увагу й розвиткові методики опису поховань, висвітленню джерельної бази некрополістичних студій, а саме – цвинтарних книг, де реєструються поховання й відомості про небіжчика. Плідно в цій галузі істор. науки працюють такі науковці, як А.Шумков, Д.Шилов, М.Талалай, І.Грезін та ін.

Перші дослідження з укр. Н. належать до 1-ї. пол. 19 ст. і пов'язані із працями М.Берлинського, Євгена Болховітінова, М.Максимовича, І.Фундуклея. Більш детальну розробку некрополістичні сюжети отримали в працях М.Закревського, М.Захарченка, В.Чеховського, М.І.Петрова. Велике значення для наук. становлення дисципліни мали роботи вчених 1-ї пол. 20 ст., а саме М.Стельмашенка, Ф.Бахтинського (Сенгелевича), Л.Голубєвої, М.Каргера. За часів громадянської війни в Україні 1917–1921 та комуніст. режиму на землях України загинула величезна кількість поховань і кладовищ, які мали визначну істор. та культ. цінність. Під час пограбування дворянських маєтків нищилися родинні склепи й церк. погости. У Києві зникла Аскольдова могила – некрополь, на якому знайшли останній притулок представники укр. аристократії, відомі науковці, письменники, громад. діячі, військовики. Бурхливий розвиток міст призводив до знесення старовинних кладовищ і забудови цих територій, що в країні, яка "боролася з минулим", сприймалося цілком природно. Величезний поштовх укр. некрополістичним дослідженням ще за рад. часів надала відомий укр. історик, архівіст і громад. діяч Л.Проценко, автор кількох фундаментальних праць, путівників по кладовищах та багатьох статей із питань укр. Н. Її зусиллями ця дисципліна потрапила в поле зору науковців, почала активно розвиватися й набирати обертів. Л.Проценко перша на міжнар. рівні – на 1-му Міжнар. конгресі некрополезнавців (Вроцлав (Польща), 1993) – поставила питання про надання Байковому цвинтарю та Лук'янівському кладовищу в Києві статусу заповідних. Ця її ініціатива була підтримана ЮНЕСКО, в результаті чого на Лук'янівському цвинтарі було створено заповідник і музей при ньому (див. Лук'янівський некрополь). Сьогодні меморіали існують також на Байковому кладовищі та Личаківському цвинтарі у Львові. Одночасно з Л.Проценко в галузі некрополістики працювали А.Бойко, Ю.Квітницький-Рижов, продовжують свої дослідження Л.Стеннік, Н.Коваленко, І.Дивний, Ю.Ходарковський, Н.Нікітенко та ін.
Томазов В.В.
дата публікації: 2010 р.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
alex1952
Повідомлень: 892
З нами з: 27 січня 2018, 12:27
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 705 разів
Подякували: 816 разів

Re: Некрополістика - історична дисципліна

Повідомлення alex1952 »

Шановна пані Ганна! Вибачте, може трохи не по цій темі, але досліджуючи роди своїх предків Каковських, Троцьких, Безвенглінських то Орловських наштовхнувся на цю справу і мав величезну насолоду від стилю, змісту та форми викладеного.

ЦГИАК 712/2/130. Дело о подписке на сооружение памятника Владимиру в Херсонесе. 8 мая 1929 года.
Из Кіевской Духовной Дикастеріи въ Правленіе Кевской Духовной Семинаріи.
Кіевская Духовная Семинарія. Слушавъ отношеніе къ Его Высокопреосвященству, Синодальному и Коллегии Духовныхъ училищъ Члену, Евгенію Митрополиту Кіевскому и Галицкому, Кіево-Печерскія лавры Священноархимандриту, иразныхъ орденовъ Кавалеру, Г. Адмирала Черноморскихъ Флотовъ и Портовъ, Николаевскаго Военнаго Губернатора и Кавалера Алексея Самойловича Грейга отъ 30 марта последовавшие и следующего содержанія:
Сколь ни богаты летописи наши знаменитыми произшествіями, послужившими къ утвержденію на незыблемомъ основаніи и возвеличившимъ Любезное отечество наше Богомъ благословенную Россію, но ни одно изъ нихъ не имеетъ столь сильнаго вліянія на благоденствіе и славу Ея, иследовательно ни одно изъ нихъ не можетъ быть такъ любезно всякому истинному сыну отечества и доброму Християніну, какъ введение Христіянской религии.
Встемъ? Можетъ быть известно, что виновником сего достопамятнаго произшествия былъ Св. Равноапостольный князь Владимир, озаренный светомъ ученія Христова в древнемъ Херсонесе-Таврическомъ и просветивший потом Евангельскимъ словомъ ивсехъ подвластныхъ Ему Народов. Но вероятно не все знаютъ, что от сего знаменитаго города, бывшаго для Россіи, так сказать, Колыбелью Христіянской веры, остается лишь только несколько жалкихъ развалинъ. Въ следствие сего получивши от Г. Адмирала высочайшее Соизволеніе на сооруженіе памятника на развалинахъ древняго Херсонеса-Таврическаго, доводя о томъ до сведенія Его Высокопреосвященство испрашиваетъ Архипастырскаго благословения на сие патриотическое начинаніе и содействія приглашеніемъ къ тому порученной управленію Его Высокопреосвященства паствы и усердныхъ сыновъ Россіи и истинных Христіян к соучастию в семъ патриотическомъ предприятіи, къ прославленію одного изъ достопамятнейшихъ и благодетельнейшихъ нашихъ произшествій клонящемся.
На семъ отношении резолюция Его Высокопреосвященства Андрея 11-го(?) последовала таковая: «предложить по всей Епархіи подписку исообщить въ Лавру, Академію и Семинарію.»
Определили: С предписаниемъ онаго отношения Г. Адмирала Черноморскихъ Флотовъ и Портовъ ипоследовавшей по оному Архипастырской Его Высокопреосвященства резолюціи къ должному по оной исполненію, всемъ штатнымъ и заштатнымъ монастырямъ, Духовнымъ Академіямъ города Кіева и уезда Кіевскаго.
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Некрополістика - історична дисципліна

Повідомлення D_i_V_a »

Таким собі некрополістичним об'єктом являються церкви... відомі, мало відомі й зовсім не відомі.
Мене цікавить культура про яку сьогодні мало відомо, але яка існувала і про яку хочеться більше довідаться. Тим паче, що це веде до європейського коріння україни, глибокого культурного зв'язку...
А почалося все ось з цього повідомлення в темі князів Острозьких і викладення малюнка з енциклопедії Києва де зображений надгробний пам'ятник князю Костянтину, що існував в Успенському соборі до 1941 року. Скульптуру допоки не відновили, але про неї багато написано на вікіпедії, і написано про бажання її відновити. Правда писане на вікіпедії, як завжди викликає більше запитань ніж відповідей, але добре, що хоч це є...

Зображення
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Некрополістика - історична дисципліна

Повідомлення D_i_V_a »

D_i_V_a писав:А почалося все...
Сподобалось побачене, вразило... Вразило тим, як воно було зроблено, з якою любов'ю і шаною до минулого. Вразило те, що простояло віками і що от прийшли вандали, ті що застосовують методу спаленої землі, і в цьому випадку я не кажу про німців, а про відступаючу радянську армію, і знищили...

А потім випадково в церкві святого Мартина міста Тубербішовсхайм (St. Martin,Tauberbischofsheim) й несподівано побачилась скульптурна композиція... і нагадала князя Костянтина. Ось таке собі історичне дежавю :wink: А він також в облатунках?... Якщо не таких самих, то схожих. Невже ми з одного гнізда?
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Некрополістика - історична дисципліна

Повідомлення D_i_V_a »

D_i_V_a писав:...несподівано побачилась скульптурна композиція... і нагадала князя Костянтина. Ось таке собі історичне дежавю :wink: А він також в облатунках?... Якщо не таких самих, то схожих. Невже ми з одного гнізда?
Такі композиції, як виявилось, типові для 16 століття, може і 17-го.
На останьому бачимо подружжя Олександра († 1588) і Анни Марії († 1623) фон Рідерн
З того, що розповідають про Олександра, то він був останнім з Рідернів. Його дружина пережила його на 35 років. Можливо у них була різниця у віці. Вона через рік вийшла вдруге заміж, але чомусь вона рядом з Олександром.

Така композиція, або скульптура з написом (плита з написом) називається епітафія.
У нас епітафією називають тільки вислів, але епітафія - це все разом і пам'ятна меморіальна дошка і скульптурна композиція. Епітафія не є надгробком, ії ставлять десь у церкві як шану пам'яті людині.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Некрополістика - історична дисципліна

Повідомлення D_i_V_a »

D_i_V_a писав:Такі композиції, як виявилось, типові для 16 століття, може і 17-го.
На останьому бачимо подружжя Олександра († 1588)...
І це перегукується з часом постанови епітафії в Успенському соборі наприкінці 16 ст.

Про похованих в Успенському соборі пишуть таке -
Упродовж віків Успенський собор Києво-Печерської лаври був почесним місцем останнього спочинку понад 300 відомих осіб, серед яких П. Могила, К. Острозьський, Є. Плетенецький, П. Биринда, П. Румянцев-Задунайський, І. Гізель. Тут також знаходяться родові поховання Долгорукових, київських князів династії Олельковичів, інших відомих людей.
З вище названої сторінки вікіпедії
Князь Костянтин Острозький був похований відповідно до заповіту дружиною Олександрою Олелькович-Слуцькою 24 вересня 1530 року в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. До встановлення надгробку, протягом майже п'ятдесяти років, гробниця Костянтина Острозького була накрита золототканою парчею з хрестом із перлів.

Надгробок постав на замовлення сина небіжчика князя Василя Костянтина Острозького. Припускають, що його автором міг бути майстер львівської школи Себастян Чесек (Чешек)[1]. Був встановлений в Успенському соборі 7 серпня 1579 року.
Не надгробок. Епітафія князю Костянтину постала за неповних 10 років до смерті Олександра.

То маємо доказ культурного європейського простору в якому перебувала Україна часів рицарства.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Некрополістика - історична дисципліна

Повідомлення kbg_dnepr »

Про методологію дослідження древніх поховальних культур

Some Notes on Methodology in Studies of Ancient Funerary Cultures
PETYA ANDREEVA

https://www.academia.edu/44575645/Some_ ... view-paper

Критика сучасного підходу до каталогізації поховань у вигляді асоціації з великими "архетипами" та пропозиція не тільки інтерпретувати їх як уявлення про потойбічне життя, але і як відображення психологічної та політичної ситуації навколо померлого.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Некрополістика - історична дисципліна

Повідомлення kbg_dnepr »

Інтервю з антропологом Сергієм Сегедою:

– Кілька десятиліть тому ви почали досліджувати поховання відомих українців. Відшукали череп Івана Сірка в Москві. Як це відбувалося?

– У 1988 році дорогою з експедиції ми ночували в лабораторії пластичної реконструкції імені Герасимова. Я дуже любив походжати серед тамтешніх стелажів. І раптом побачив зелену коробку, на якій було написано: "Иван Серко". Відкрив, побачив відреставрований чоловічий череп. У завідувачки Галини Лебединської запитав, чи це наш Сірко. Вона мені сказала: "Вот хитрый хохол. Сразу своего атамана увидел". Я пробачив "хохла", бо вона дуже добре ставилася до українців. Сказала, що вже двічі писала листа до Історико-краєзнавчого музею імені Яворницького у Дніпрі, щоб віддати череп. Їй навіть не відповіли.

Я зміг забрати череп Сірка завдяки клопотанню редакції журналу "Пам’ятки України". Півтора року череп пролежав у мене вдома, поки ми добивалися, щоб якась установа його забрала. Врешті в мене його прийняла Дніпропетровська памʼяткоохоронна організація, коли святкували 500-річчя українського козацтва.

Я був настільки здивований цією історією, що почав цікавитися проблемою поховань. І раптом виникло питання про пошук могили Івана Мазепи. Ішов 1993-й рік, інфляція галопувала. Львівські підприємства тільки назбирали гроші на пошуки – а кошти одразу прогорали. Врешті президія Академії наук видала нам 2 мільйони купонів на поїздку в Румунію. Після довгих пошуків ми знайшли вірогідне місце поховання в Галаці.

Мене ця тема настільки заполонила, що я написав книгу "Гетьманські могили". Зрозумів, що людям це цікаво, тому зациклився на цьому. Дослідив головні поховання українських діячів до ХХ століття.

– Чи є достеменно встановлені гетьманські поховання?

– За кожним похованням українського гетьмана стоїть детективна історія. Наприклад, могила Петра Сагайдачного. Хрест стоїть на території Києво-Могилянської академії. Приблизно там вона й розміщена – але щоб це з’ясувати, довелося розплутувати клубок.

Могила Богдана Хмельницького – цілий детектив.

– Які шанси знайти поховання Хмельницького?

– Я за своє життя стільки разів чув, що його майже знайшли, що тепер ставлюся до цього критично. Шукати треба. Але результатів поки що немає.

– Чи реально створити пантеон гетьманів?

– Що стосується кісткових решток гетьманів, то їх фактично немає. Можливо, за винятком Данила Апостола. Хоча, за неофіційною інформацією, його кістки у 1970-х роках викинули. Коли ми знайшли місце поховання Івана Мазепи, то пропонували провести там розкопки. До дій справа не дійшла.

https://localhistory.org.ua/texts/inter ... jYbMlEU228
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Відповісти

Повернутись до “НЕКРОПОЛІСТИКА”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 10 гостей