Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Про Ірдинський Виноградський монастир та ієромонаха-кріпака

Аватар користувача
 
Повідомлень: 962
З нами з: 02 липня 2017, 10:49
Подякував (-ла): 352 раз.
Подякували: 468 раз.
Стать: Жінка

Про Ірдинський Виноградський монастир та ієромонаха-кріпака

Повідомлення SNIGURIVNA » 22 травня 2019, 16:58

Про сам монастир початок тут.

Про ієромонах мова з цього посту.
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Черкаський повіт: Баюк, Боговик, Вовк, Волошенко, Гай, Данилець, Демиденко,Дудник,Дяченко, Забожан, Калюжка, Лисенко, Личак, Максюк, Мигит, Озюменко, Осінній, Пахолок, Педоренко, Пелюхно, Петренко, Плигач, Пустовіт, Руденко, Савченко, Сіренко, Скринник, Снігур, Сугак,Товстопят, Цебренко, Чередніченко та інші.
Мій щоденник Зображення

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5382
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4615 раз.
Подякували: 2134 раз.
Стать: Жінка

Re: Про Ірдинський Виноградський монастир та ієромонаха-кріпака

Повідомлення D_i_V_a » 23 травня 2019, 13:49

D_i_V_a написав:Доречі, зараз для мене і козацтво є світом, що вийшов із шляхетського суспільства. Це загалом дива генеалогічних досліджень - одного дня усвідомити, що і козацтво і священництво є ні ким іншим як дрібна шляхта. :D
Швиденько напишу, бо дискусію може потянути кудись в сторон і забуду... Щось я побачила в старому записі з другої теми і хочу оприлюднити його в цій темі, бо справа йде про ієромонаха. Не будемо поки наполягати на тому, що він кріпак, а будемо шукати його, як людину і спробуємо відтворити його життєвий шлях... а з ним доречі і тогочасні реалії життя Виноградського монастиря...

SNIGURIVNA написав:Мій конкретний персонаж, який став причиною питання, пішов у монастир між 1811 і 1816 роками, про що свідчать записи ревізій: у 1811 році йому 56, у 1816 записано, що він ієромонах Виноградівського монастиря.
Ієромона́х (грец. Ἱερομόναχος) — монах, чернець, що має сан пресвітера (тобто право здійснювати священні таїнства). Священнослужитель середнього (другого) ступеня, що прийняв чернецтво.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/Ієромонах
Трохи докладніше тут.
Подумалося, що солідний вік (тоді і сорокарічним могли написати, що помер "по старості") міг спростити процес отримання дозволу від управляючого чи власника. Але з іншого боку той таки солідний вік скорочує час для того, щоб стати монахом-священником, якщо б це робилося з нуля.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5382
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4615 раз.
Подякували: 2134 раз.
Стать: Жінка

Re: Про Ірдинський Виноградський монастир та ієромонаха-кріпака

Повідомлення D_i_V_a » 23 травня 2019, 14:11

D_i_V_a написав:...Трохи докладніше тут...
А там читаєм таке
Ієромонах - це Значення терміна "ієромонах"
Ієромонах - поняття з православного лексикону. Тому в Росії воно досить впізнається. Однак тонкощі значення, а також історія цього терміна маловідомі за рамками церковної ортодоксії. Їм і буде присвячена ця стаття.
Походження і етимологія
Термін «ієромонах» - це грецька конструкція, яка відбувається з двох коренів - «іерос» і «монос». Перший з них перекладається як «священний», а другий - «один». Тому буквально це слово перекладається як "священний одинак". Однак «монос» - це також спеціальний, що називається, технічний термін, який означає відлюдника, яке обрало шлях релігійного досконалості поза уз шлюбу і прихильностей до світу. Тому в російську мову це слово увійшло без перекладу у формі «чернець». Що стосується «іерос», то від нього походить слово «іереус», тобто «священик». У такому ламанні ієромонах - це просто-напросто священик-монах. Саме в такому значенні дане слово і вживається в православ'ї і взагалі у християнстві.

Історія
Відомо, що спочатку монахи не могли приймати священний сан. Це було пов'язано з тим, що вони жили отшельнической життям і не могли займатися пастирською, громадською діяльністю, з якою було пов'язане служіння священика. Тому для перших століть християнства ієромонах - це щось немислиме, суперечливе. Проте надалі, коли ченці стали гуртуватися і утворювати свої громади, виростали в монастирі, у них виникла потреба і в своїх лідерах, і в своїх священиках. Тому деяких з них стали обирати і представляти до свячень. Так з'явилися перші священики з самітників. Проповідь ієромонаха була обмежена монастирською братією і зрідка прийшли до них паломниками. Стародавні обителі розташовувалися в пустельних, безлюдних місцях, а тому миряни там з'являлися нечасто. Втім, вже в ранньому Середньовіччі все частіше починають з'являтися монастирі в передмістях і навіть усередині самих міст. Найчастіше вони грунтувалися правлячими особами - монархами, баронами та іншими аристократами. Життя ієромонаха в такій обителі, на відміну від його братів на периферії цивілізації, була пов'язана з політикою не менше, а іноді і більше, ніж зі священичим і духовним служінням. У сучасному світі ченці вже не ховаються від світу, як раніше, і тому дуже багато монастирів розташовується в межах міста. Крім того, якщо раніше сану священика удостоювалися лише обрані брати з числа насельників обителі, то сьогодні в чоловічих монастирях практично 100% ченців є священиками. Винятки з цього правила, звичайно ж, є, але тенденція саме така.

Ми з'ясували, що ієромонах - це священик, який приніс монаші обіти. Але офіційне титулування такого священнослужителя може з часом змінитися. Приміром, існує чин ігумена. Раніше ігуменами називалися виключно настоятелі монастирів. Іншими словами, це були ієромонахи, яким вручена, крім священицької, верховна адміністративна влада в обителі.
Бачимо, що хтось в статті написав не правильно, пишучи спочатку слово священик. Бо в такому вигляді виходить, що священик, який пішов у монахи. Але справа у іншому, це те що вже говорилось в іншій темі, це монах який має право служити службу.

А що ми маємо у Виноградівському монастирі?
Пагорб на якому стояло ТРИ церкви.
Я маю справу з однією церквою і знаю, як важко і не легко її наповнити людьми, щоби родина священика могла прогодуваться. А тут ми маємо АЖ три церкви. Мені це говорить тільки те, що там паломників було стільки що не пройти...
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 962
З нами з: 02 липня 2017, 10:49
Подякував (-ла): 352 раз.
Подякували: 468 раз.
Стать: Жінка

Re: Про Ірдинський Виноградський монастир та ієромонаха-кріпака

Повідомлення SNIGURIVNA » 23 травня 2019, 18:21

D_i_V_a написав: Не будемо поки наполягати на тому, що він кріпак, а будемо шукати його, як людину і спробуємо відтворити його життєвий шлях... а з ним доречі і тогочасні реалії життя Виноградського монастиря...
Він безперечно людина. І те, що він був кріпаком, цьому ні скільки не суперечить. І чим це не риска до картини життя Ірдинського монастиря?

Нє, я просто по іншому бачу ці факти.
Справа у тому, що у мене ж дрібна шляхта в роду (як воно і у вас виглядає), то там такі дива накручені, що перебування у цих списках зовсім не говорить про кріпацтво. Вони на протязі наступних дисятиліть мандрували зі стану в стан...
Конкретно у цьому випадку, що ми тут розглядаємо, все чітко: ніхто нікуди не мандрує з 1795 по 1861 рр. Весь рід до одного є селянами, що належать власнику. Навіть якщо у попередньому столітті чи за два століття до того статус був іншим, це не має особливого значення, бо на момент прийняття рішення піти у монастир людина, про яку йдеться, мала виконати певні процедурні моменти, як то отримання дозволу від власника чи управляючого, якщо власник зоставляв такі справи на його розсуд.
Я жодного разу не дала посилання на сповідку, тільки на ревізії. У ревізхії селян ті, хто був дрібною шляхтою (у мене теж такі знайшлися), не потрапляв, тому списки мешканців населеного пункту по ревізії і сповідці за один і той самий рік істотно різняться, є родини серед посполитих (у значенні, яке Ви навели вище), які у сповідці є, а у перепису селян власника відсутні. Людина до таких не належала.
Тому, якщо дивитися на факти, як на факти, то факт, що в монастир пішов кріпак.
І з цього й виходить моє перше питання.

Бачимо, що хтось в статті написав не правильно, пишучи спочатку слово священик. Бо в такому вигляді виходить, що священик, який пішов у монахи. Але справа у іншому, це те що вже говорилось в іншій темі, це монах який має право служити службу.
Як саме було тоді, на початку 19ст., поки що не зовсім зрозуміло. Насправді, могли бути два джерела ієромонашества: як монахи, яких поблагословили на виконання функцій священника, так і священники, які, для прикладу, овдовіли і пішли у монастир, чи отримали спеціальну освіту і відмовилися від життя мирського і шлюбу. Думаю, це саме про них йдеться, коли читаєшь, що ієромонахи очолювали учбові заклади.

А що ми маємо у Виноградівському монастирі?
Пагорб на якому стояло ТРИ церкви.
Точніше, у різні часи кількість церков була різна. І у печерних монастирях бувають печерні церкви. Така є у Києві в Лаврі, до слова. Вона не екскурсійна, а для внутрішнього користування, так би мовити.
Громада монастиря годувалася не тільки зі справ суто церковних, тому й ієромонах тобто монах-священник, як член братії, не був прив'язаний виключно до доходу церкви, де правив служби.
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Черкаський повіт: Баюк, Боговик, Вовк, Волошенко, Гай, Данилець, Демиденко,Дудник,Дяченко, Забожан, Калюжка, Лисенко, Личак, Максюк, Мигит, Озюменко, Осінній, Пахолок, Педоренко, Пелюхно, Петренко, Плигач, Пустовіт, Руденко, Савченко, Сіренко, Скринник, Снігур, Сугак,Товстопят, Цебренко, Чередніченко та інші.
Мій щоденник Зображення

Аватар користувача
 
Повідомлень: 962
З нами з: 02 липня 2017, 10:49
Подякував (-ла): 352 раз.
Подякували: 468 раз.
Стать: Жінка

Re: Про Ірдинський Виноградський монастир та ієромонаха-кріпака

Повідомлення SNIGURIVNA » 23 травня 2019, 18:49

Мені здалося, що це цікаво : висвітлюються деякі моменти монастирського життя, про які ми не завжди пам'ятаємоАлексей Беглов. Русское монашество рубежа XVIII-XIX веков: стратегии выживания
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Черкаський повіт: Баюк, Боговик, Вовк, Волошенко, Гай, Данилець, Демиденко,Дудник,Дяченко, Забожан, Калюжка, Лисенко, Личак, Максюк, Мигит, Озюменко, Осінній, Пахолок, Педоренко, Пелюхно, Петренко, Плигач, Пустовіт, Руденко, Савченко, Сіренко, Скринник, Снігур, Сугак,Товстопят, Цебренко, Чередніченко та інші.
Мій щоденник Зображення

Аватар користувача
 
Повідомлень: 962
З нами з: 02 липня 2017, 10:49
Подякував (-ла): 352 раз.
Подякували: 468 раз.
Стать: Жінка

Re: Про Ірдинський Виноградський монастир та ієромонаха-кріпака

Повідомлення SNIGURIVNA » 09 липня 2019, 20:36

Ревізія поміщицьких селян 1816 року: "випущен в монастыр на волі 1815". Таки перше воля, а потім монастир!

І знову вдовий чоловік за п'ятдесят. Хоча тут троє діток 13, 4 та 1 року залишилися на племінників 18 і 19, які мали своїх менших брата та сестру. Теоретично ж неповнолітні діти мають бути перепоною для монастиря.

Монастир цього разу не вказано. А ні ким там став.
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Черкаський повіт: Баюк, Боговик, Вовк, Волошенко, Гай, Данилець, Демиденко,Дудник,Дяченко, Забожан, Калюжка, Лисенко, Личак, Максюк, Мигит, Озюменко, Осінній, Пахолок, Педоренко, Пелюхно, Петренко, Плигач, Пустовіт, Руденко, Савченко, Сіренко, Скринник, Снігур, Сугак,Товстопят, Цебренко, Чередніченко та інші.
Мій щоденник Зображення

Аватар користувача
 
Повідомлень: 962
З нами з: 02 липня 2017, 10:49
Подякував (-ла): 352 раз.
Подякували: 468 раз.
Стать: Жінка

Re: Про Ірдинський Виноградський монастир та ієромонаха-кріпака

Повідомлення SNIGURIVNA » 09 липня 2019, 23:19

По российским законам пострижение в монашество разрешалось мужчинам не моложе 30 лез, а женщинам -40 лег. Кроме того, поступающий в монастырь должен быть свободен от обязанностей, не совместимых с монашеским званием. Постриг женатого мужчины или замужней женщины был возможен только в том случае, если оба супруга изъявляли желание по взаимному согласию принять постриг и не имели детей или их дети стали взрослыми и не нуждались в родительском попечении. Запрещалось постригать лиц, находившихся под судом или имевших невыплаченные долги. Находившиеся на военной или гражданской службе обязаны были получить увольнение от начальства, а лица податных сословий - увольнительные свидетельства от сельских и городских общин, к которым они были приписаны. Дворянин, поступающий в монастырь, должен был передать свое родовое имение наследникам; «благоприобретенным» имуществом (приобретенным путем покупки на личные средства, пожалования и дарения) он мог распорядиться по своему усмотрению, из этого имущества полагалось сделать взнос (вклад деньгами или иным видом имущества) в монастырь, куда он поступал. Впрочем, в монастырь принимали и без вклада («Бога ради»), но такие лица (обычно из податных сословий) не имели права голоса при решении монастырских дел. Лицам, постриженным в монашество, прекращалась выдача заслуженной по гражданской или военной службе (до пострига) пенсии.
До 1832 г. постриг в монашество происходил только с разрешения Святейшего Синода. ...
Поступивший в монастырь сначала в качестве послушника (или послушницы) проходил трехгодичный «искус послушания» -подготовки к принятию монашества. Для лиц, заведомо расположенных к монашеской жизни, этот срок мог быть существенно сокращен, а в случае тяжкой болезни и вообще отменен. От трехгодичного срока послушничества освобождались окончившие класс богословия в семинарии или духовной академии, вдовые иереи и диаконы. По истечении трех лег послушник мог отказаться от пострига и покинуть монастырь. Численное преобладание послушников над монашествующими в конце XIX-XX вв. (послушники составляли тогда 70% насельников монастырей) свидетельствует о том, что почти половина послушников не принимала пострига.


Внутренний строй монашеской жизни Монастыри по характеру уставной жизни подразделялись на общежительные и необщежительные (особножителъные).
В общежительных монастырях монашествующие не имели личной собственности и получали от монастыря келью, необходимую утварь, а также одежду и обувь, питание и пр. В них но всей строгости соблюдался принцип нестяжателыюсти Доходы от «рукоделия» братии ~ написания икон, росписи храмов, шитья облачений, изготовления церковной утвари и пр. - шли в общую монастырскую казну. Настоятель выбирался братией, имеющей монашеское посвящение. Общежительные монастыри отличались большой строгостью уставов. Значительное влияние па них оказал «Устав о скитской жизни», созданный в середине XV в. Нилом Сорским. Устав предъявлял строгие требования следовать церковному Преданию и «писаниям святых отцов», определял образ жизни и молитвы, подчеркивал обязательность грамотности и книжности.
В необщежительных монастырях монахи обычно имели келью и иногда общую трапезу от монастыря, всё остальное они приобретали своим трудом. Все доходы в необщежительных монастырях разделялись на три категории: 1) «общемонастырские», которые шли на нужды монастыря, 2) «братские», делившиеся между братией, и 3) «поручные» - доходы отдельных иноков, всецело им принадлежавшие. Монахи особножительных монастырей могли иметь собственные сбережения помимо монастырской казны. Перед смертью монах обязан был всё свое имущество завещать монастырю. Монахам этих монастырей дозволялось «строить своим иждивением или покупать кельи и другие строения там, где это допускается местным монастырским уставом, но оставлять эти кельи и строения после своей смерти или выхода из монастыря в монастырскую пользу»811. Простым монахам необщежительных монастырей не запрещалось вносить свои денежные капиталы в кредитные установления с тем, чтобы после их смерти «вклады обращались в монастырскую собственность». По завещанию они могли передать другому лицу (обычно из своей братии) кресты, иконы, книги духовного содержания. Настоятели крупных необщежительных монастырей назначались императором, остальных - епархиальными архиереями с последующим утверждением Синодом.
В начале XIX в. преобладали необщежительные монастыри, настоятели которых не могли осуществлять полный контроль над братией. e-reading.club

Більше тут: https://www.e-reading.club/chapter.php/ ... 17%29.html
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Черкаський повіт: Баюк, Боговик, Вовк, Волошенко, Гай, Данилець, Демиденко,Дудник,Дяченко, Забожан, Калюжка, Лисенко, Личак, Максюк, Мигит, Озюменко, Осінній, Пахолок, Педоренко, Пелюхно, Петренко, Плигач, Пустовіт, Руденко, Савченко, Сіренко, Скринник, Снігур, Сугак,Товстопят, Цебренко, Чередніченко та інші.
Мій щоденник Зображення

Поперед.

Повернутись до SNIGURIVNA

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: al_mol, Bing [Bot], Bogdan Mishchenko, Google [Bot], SHEVA_ALEX, skelya, ukrgenealogy, Zarik