D_i_V_a писав: Не будемо поки наполягати на тому, що він кріпак, а будемо шукати його, як людину і спробуємо відтворити його життєвий шлях... а з ним доречі і тогочасні реалії життя Виноградського монастиря...
Він безперечно людина. І те, що він був кріпаком, цьому ні скільки не суперечить. І чим це не риска до картини життя Ірдинського монастиря?
Нє, я просто по іншому бачу ці факти.
Справа у тому, що у мене ж дрібна шляхта в роду (як воно і у вас виглядає), то там такі дива накручені, що перебування у цих списках зовсім не говорить про кріпацтво. Вони на протязі наступних дисятиліть мандрували зі стану в стан...
Конкретно у цьому випадку, що ми тут розглядаємо, все чітко: ніхто нікуди не мандрує з 1795 по 1861 рр. Весь рід до одного є селянами, що належать власнику. Навіть якщо у попередньому столітті чи за два століття до того статус був іншим, це не має особливого значення, бо на момент прийняття рішення піти у монастир людина, про яку йдеться, мала виконати певні процедурні моменти, як то отримання дозволу від власника чи управляючого, якщо власник зоставляв такі справи на його розсуд.
Я жодного разу не дала посилання на сповідку, тільки на ревізії. У ревізхії селян ті, хто був дрібною шляхтою (у мене теж такі знайшлися), не потрапляв, тому списки мешканців населеного пункту по ревізії і сповідці за один і той самий рік істотно різняться, є родини серед посполитих (у значенні, яке Ви навели вище), які у сповідці є, а у перепису селян власника відсутні. Людина до таких не належала.
Тому, якщо дивитися на факти, як на факти, то факт, що в монастир пішов кріпак.
І з цього й виходить моє перше питання.
Бачимо, що хтось в статті написав не правильно, пишучи спочатку слово священик. Бо в такому вигляді виходить, що священик, який пішов у монахи. Але справа у іншому, це те що вже говорилось в іншій темі, це монах який має право служити службу.
Як саме було тоді, на початку 19ст., поки що не зовсім зрозуміло. Насправді, могли бути два джерела ієромонашества: як монахи, яких поблагословили на виконання функцій священника, так і священники, які, для прикладу, овдовіли і пішли у монастир, чи отримали спеціальну освіту і відмовилися від життя мирського і шлюбу. Думаю, це саме про них йдеться, коли читаєшь, що ієромонахи очолювали учбові заклади.
А що ми маємо у Виноградівському монастирі?
Пагорб на якому стояло ТРИ церкви.
Точніше, у різні часи кількість церков була різна. І у печерних монастирях бувають печерні церкви. Така є у Києві в Лаврі, до слова. Вона не екскурсійна, а для внутрішнього користування, так би мовити.
Громада монастиря годувалася не тільки зі справ суто церковних, тому й ієромонах тобто монах-священник, як член братії, не був прив'язаний виключно до доходу церкви, де правив служби.