Менчиць, Менчиц

[DVK_Dmitriy]

Тележинци 1795 год.

[Барилович Тамара]

Менчиц Платон Федорович
протоиерей

17.3.1803 — 22.1.1882

Ведомство обер-священника армии и флота, церковь 15-го Егерского (Алексопольского егерского) полка
Ведомство обер-священника армии и флота, церковь Пехотного, графа Дибич-Забалканского, полка
г. Москва, Покровский собор при Измайловской Николаевской военной богадельне
г. Санкт-Петербург, Введенская церковь лейб-гвардии Семеновского полка
г. Санкт-Петербург, Сергиевский всей артиллерии собор
Показать все места жизни и служения — 6
...отец — Менчиц Федор, священник в Киевской губ.... Из воспоминаний о воен. священнике о. Платоне Менчице // Вестник военного духовенства. 1896. № 3. С. 89–92
Автор: Холостова Ю.
ТЕКСТ
Санкт-Петербург. Сергиевский всей артиллерии собор. Угол Литейного пр. и Сергиевской ул. / А. А. Бовкало // Сайт Александра Александровича Бовкало. Соборы и церкви (клир). Санкт-Петербургская епархия. URL: petergen.com/bovkalo/kl/spburgsergart.html
...Менчиц Платон Федорович, протоиерей...

ТЕКСТ
Священники — кавалеры Императорского Военного ордена св. Великомученика и Победоносца Георгия. М., 2012. 868 с.
Автор: Капков К. Г.
...Менчиц Платон Федорович, протоиерей...

Синодик кавалеров ордена святого князя Владимира / Авт.-сост.: К. Г. Капков [и др.]. СПб., 2015. 615 с.
...Менчиц Платон Федорович, протоиерей...

[Вернер]

МЕНЧИЦ ВЛАДИМИР АМВРОСИЕВИЧ (псевд. - Хозяин; 1837, г. Вчорайше, теперь с. Ружинского р-на Житомирской обл. - март 1916, Киев) - фольклорист, этнограф, просветитель.

Учился в Киевской духовной академии. Благодаря самообразованию и пребыванию в странах Центральной Европы, в частности Австро-Венгрии и Германии, выучил несколько современных иностранных языков - славянских, германских, романских. Лингвистическое дарование способствовало усвоению древнегреческого и латинского языков, а также санскрита. В 60-х годах, увлекшись украинофильским культурным движением, активно работал в составе украинской Общины, которая организовалась в Петербурге. Позже много путешествовал по Украине, собирал фольклорные материалы, изучал народный быт, обычаи, обряды, вел культурологическую и просветительскую деятельность. В 60-70-х годах организовал публичную библиотеку в Житомире, позже открыл магазины в Бердичеве, Киеве, Елизаветграде, Херсоне, Николаеве. Живя в 80-х годах в Елисаветграде, деятельно работал в городской украинской Общине, підгримував развертывания украинского театрального жизнь.

МЕНЧИЦЬ Володимир Амвросійович (1837–16.03.1916) – фольклорист. Н. в с. Вчорайше (нині село Ружинського р-ну Житомир. обл.) в родині священика. Початкову освіту отримав удома. На поч. 1850-х рр. вступив до Київ. духовної семінарії, а після її закінчення – до Київської духовної академії, яку через хворобу не закінчив.

Багато подорожував. Бував як в Україні, так і за кордоном, зокрема в Австро-Угорщині та Німеччині. Записував пісні, перекази, легенди, казки та ін. матеріали в галузі народознавства. Деякий час мешкав у Санкт-Петербурзі, де познайомився з М.Костомаровим, П.Кулішем, Я.Кухаренком та ін.

У 1860-х рр. оселився в Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), одружився і отримав за жінкою велике віно – 900 десятин землі. Незабаром цю землю продав і вклав виручені гроші в кілька книгарень, які відкрив у Херсоні, Миколаєві та Єлизаветграді (нині м. Кіровоград). У кінці 1860-х рр. переселився до Єлизаветграда. При книгарні відкрив б-ку, книгами якої безкоштовно могли користуватися всі бажаючі. У 1890-х рр. оселився в Києві. Мав дружні стосунки з І.Карпенком-Карим, П.Саксаганським, І.Тобілевичем, М.К.Садовським та ін. діячами укр. к-ри.

Збирав усну нар. творчість. Певний час його керівниками були проф. В.Антонович та М.Драгоманов. Його праці були видрукувані в книзі "Малорусские народные предания и рассказы" (Київ, 1876), яку впорядкував і видав М.Драгоманов. З 400 найрізноманітніших записів 62 належать М. В Ін-ті рукопису НБУВ зберігається рукопис М. "Сборник этнографических материалов", оправлений у картон, з помітками на полях і деякими правками в тексті, зробленими А.Кримським. На 236 аркушах вміщено 121 запис нар. легенд, анекдотів, приказок тощо.

П. у м. Київ. Похований на Лук'янівському цвинтарі.
Скрипник П.І.
дата публікації: 2009 р.

[АннА]

Цікава назва села надана у Цинкаловського. Сьогодні вона дещо відозмінена. Цікавим є також, що у 1583 році там був піп від якого господиня платила подать. Важко уявити, що можна дослідити рід до того часу, але можна зробити припущення про походження вашої родини священиків з цієї місцевості.

МЕНЧИЦІ, с., Володимирський пов., Микулицька вол., 21 км. від м. Володимира, на південь прит. Болотюхи. В селі кутки - Село і Серилівка, в полях урочища: Витоніщина, Окіп, Стовпи, За Болотюхом, Клинці, Гораздичі. Ця остання назва колись була властивою назвою села. До 1914 р. на р. Болотюсі був водяний млин, який належав до мишівського двору (о. Цинкаловський. Матеріяли до арх. Володимир. пов. Записки Н.Т.Ш., №154). В кінці 19 ст. було там 52 дом. і 383 жителів, дерев'яна церква з кінця 19 ст., на місці старої, з котрої заховались книжки, метрики і пом'яники кн. Вишневецьких з 16 ст., а також ікони з 15-16 ст. Згадка про село Гораздичі-Менчиці з 1545 р. в ревізії володимирського замку, яке належало до володимирського жіночого монастиря. В 1577 р. М. належало до литовежського замку кн. Михайла Чарторийського, який платив з М. від 9 дом. ланових, 8 город, 2 комірн. В 1583 році вдова по ньому платила від 12 ланів, 1 вального колеса і 1 попа. (Пам'тники Арх. Ком., том 4, ст. 2.).
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)