УГФ-Український Генеалогічний Форум

Залишайтесь вдома і досліджуйте власний родовід :)

Могила

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 265
З нами з: 03 січня 2017, 20:37
Звідки: Буковина
Подякував (-ла): 378 раз.
Подякували: 443 раз.
Стать: Чоловік

Могила

Повідомлення Falcon » 14 жовтня 2018, 12:08

Зображення

Петро Могиила (Petru Movilă) народився у 1596 році у м. Сучава (Південна Буковина) - український політичний, церковний і освітній діяч. Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1633—1647), екзарх Константинопольського патріарха. Архімандрит Києво-Печерського монастиря.

Походив із стародавнього молдавського роду Могил. Він був третім сином Симеона Могили, молдавського князя і семигородської княжни Марґарет. Рід Могил мав родинні зв’язки з такими польськими або спольщеними магнатськими родинами, як Потоцькі, Вишневенькі, Корецькі. Вони виникли через заміжжя «Могилянок», доньок молдавського князя Єремії, та одруження синів названих родин. Брат батька Петра Могили — Юрій у 1589 р. був поставлений на митрополита Молдавського і Сучавського. Симеон Могила — батько майбутнього Київського митрополита — у 1596 р. одержав від Польської держави право польського шляхетства. Будучи польськими шляхтичами і підтримуючи тісні політичні зв’язки з Польщею, Могили мали великі маєтності на Поділлі та Київщині. Вони не тільки залишилися православними, а в особах Єремії і Симеона проявили себе великими прихильниками Української православної церкви. Могили були благодійниками Львівського ставропігійного братства. На пожертви Єремії і Симеона Могил у Львові побудовано церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці (1591). Рід Могил по жіночій лінії теж прославився своїми пожертвами для Української Православної Церкви. Донька князя Єремії Анна, незважаючи на шлюб із польським аристократом, залишилася православною, а в 1630 р. навіть стала членом Львівського ставропігійного братства.

1607 року внаслідок боротьби за владу батько хлопця загинув. Після смерті Симеона Могили та після захоплення в 1612 році Кантемиром Мурзою молдовсько-волоських володінь, княжна Марґарет разом з сином мусили покинути Молдову, переїхати на українські землі Речі Посполитої, де їх прийняли родичі — Стефан Потоцький, князі Самуїл Корецький та Михайло Вишневецький.
Початкову освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі, організованій 1586 року для захисту та збереження православної віри. Подальшу освіту Петро Могила здобував у європейських університетах: спочатку в Замойській академії, згодом вчився у різних навчальних закладах Голландії, Парижу. Петро Могила вільно володів грецькою, латиною, польською, досить швидко опанував богословську науку, добре знав засади католицького богослов'я. Після повернення до Речі Посполитої був одним з претендентів на молдовський трон. Його протектором був Станіслав Жолкевський. Пізніше пішов на військову службу, брав участь у Цецорській битві 1620 року та Хотинській битві 1621 року (у підрозділі Яна Кароля Ходкевича).

Протягом 1622-27 років Петро Могила перебував на послуху в одному із скитів Києво-Печерської Лаври, розташованого на території сучасного села Михайлівка-Рубежівка під Києвом. У 1625 році він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.
Після смерті 21 березня 1627 року архімандрита Печерської лаври Захарія Копистенського у грудні 1627 р. був посвячений на його посаду. Перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латиною, польською мовою, створювалася за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колегій, всього навчалося понад 100 учнів. 1632 р. Цю школу було об'єднано з Київською братською школою і дістала вона назву Києво-Могилянська колегія. Незабаром стала вищим навчальним закладом України — Києво-Могилянською академією. Щорічно у стінах академії навчалося 2 тисячі студентів, і вона стала науковим та духовним центром слов'янського світу.
8 листопада 1632 року Владислава обрали королем; зваживши на ситуацію, задовольнивши прохання православного духовенства, видавши диплом, яким гарантував православним більші права і вигоди, ніж ті, що були зазначені в «Статтях для заспокоєння руського народу». Цим документом надавали повну свободу переходу як з православ'я в унію, так і з унії у православ'я. Київський митрополит мав, як і раніше, висвячуватися від Константинопольського патріарха. Православним митрополитам повернули Луцьку єпархію, запровадили нову у Мстиславі, забороняли чинити всілякі образи православним людям. 12 березня 1633 року Владислав затвердив митрополитом Петра Могилу. Королівською грамотою Могилі віддали Києво-Софіївську церкву, зберегли за ним і Києво-Печерська архімандрію, доручили нагляд над Пустинно-Микільським монастирем. Невдовзі було отримане благословіння патріарха константинопольського (патріарх надавав новому митрополиту звання «екзарха святого константинопольського трону»).
Петро Могила своїм коштом відновив стару Церкву Спаса на Берестові, для розпису якої запросив художників з Криту, архітектора Октавіано Манчіні. Вони відновили також Трьохсвятительську і Михайлівську церкви Видубицького монастиря.
Важливою ділянкою активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки і контроверсії XVII століття вимагали чіткого і сучасного викладу основ православної віри. З цією метою у 1640 році Петро Могила скликав у Києві собор (8—18 вересня), на який запросив духовних і світських осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «Требника» (1646 р.). До церковної історії він увійшов як «Требник Петра Могили» і довгий час служив православному духовенству всієї України, а згодом і Російської імперії.

Помер Петро Могила 1 (11 січня) 1647 року, коли йому виповнилося лише п'ятдесят. На посаді митрополита він прослужив всього чотирнадцять років. 3(19) березня 1647 року тіло покійного, згідно з його волею, було перенесено й покладено у Великій церкві Києво-Печерської лаври. У 1996 році Петро Могила був першим, кого канонізували у святі Українські Православні Церкви усіх конфесій. Взагалі Петро Могила був канонізований усіма 15-ма автокефальними Церквами Вселенської Церкви (лише Російська Православна Церква канонізувала його як місцевошанованого святого, тобто святого, якого шанують лише на певній території). Петро Могила похований зліва біля головного ходу в Успенський соборі Києво-Печерської лаври. За кілька днів до смерті Петро Могила склав духовний заповіт, оголошуючи Києво-Братську колегію першою спадкоємицею свого майна. Їй він заповів 81 тисячу злотих, усе своє нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбільших бібліотек. У ній були твори Сенеки, Горація, Цезаря, Цицерона, Макіавеллі, трактати Авіценни тощо. Поряд з богословською літературою сусідували польські хроніки, руські літописи, документальні збірники, хронографи. До його бібліотеки також ввійшли книги, які свого часу заповів Могилі Іов Борецький. Петро Могила залишив майже 20 творів церковно-теологічного, полемічного, просвітницького, філософського та моралізаторського характеру. Він автор та укладач книг «Євангеліє учительноє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Евхологіон» (1646) тощо.
з повагою, Євген.
предки з повітів: Буковина (Сторожинець, Кіцмань)
Галичина (Ходорів)
Волинь (Клевань)
Поділля (Кам'янець-Подільський, Оринин)

Повернутись до М

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot]